EnglishНа русском

Ефективна економіка № 4, 2014

УДК 338.24

 

О. Я. Никифорак,

аспірант, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

 

ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ НА НАГРОМАДЖЕННЯ КАПІТАЛУ У СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ

 

O. Nykyforak,

Postgraduate student, Yuriy Fed’kovych Chernivtsi National University

 

FEATURES OF EFFECT INVENTORY HOLDINGS ON THE ACCUMULATION OF CAPITAL IN THE NATIONAL ACCOUNTS

 

Стаття присвячена визначенню особливостей матеріально-технічних запасів, як обов'язкового елементу будь-якої економічної системи, виявленню причинно-наслідкових зв’язків процесу їх утворення та впливу на нагромадження капіталу у системі національних рахунків, а також основним аспектам формування стратегії управління запасами.

 

The article devoted to determination of features inventories as a mandatory element of any economic system, identification causation of process their formation and the impact on capital formation in the national accounts, as well as basic aspects of forming strategy of inventory management.

 

Ключові слова: матеріально-технічні запаси, оборотний капітал, нагромадження капіталу, холдинговий прибуток, управління запасами.

 

Key words: inventories, working capital, capital formation, holding profit, inventory management.

 

 

Постановка проблеми. Результати розвитку економічних систем є інтегральним показником діяльності і поведінки на ринку основних суб’єктів ринкової економіки: держави, підприємств, домашніх господарств, які виконують функції визначені їх завданнями та ресурсами. У сучасних глобальних умовах особливої актуальності набуває питання доступу до такого ресурсу, як капітал і саме галузі реального сектора економіки відчувають найбільш гостру проблему нестачі оборотного капіталу, через обмежені можливості його залучення не лише на внутрішньому, але й на зовнішньому ринку. В умовах ринкових відносин оборотний капітал набуває особливого значення, оскільки є тією складовою продуктивного капіталу, яка переносить свою вартість на заново створений продукт і повністю повертається до підприємця у грошовій формі в кінці кожного кругообороту капіталу, тобто формує подальші передумови економічної діяльності. Таким чином, характер і зміст сучасних перетворень зумовлює необхідність вивчення структурних особливостей запасів та визначення причинно-наслідкових зв’язків процесу їх формування і розробку шляхів підвищення ефективності управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Враховуючи важливість існуючих наукових досліджень з проблематики оборотного капіталу таких вчених, як Ю. Арутюнов, В. Баліцька, Т. Бланк, М. Білик, Л. Буряк, М.Володькіна, Ван Хорн, В. Гриньова, А. Поддєрьогін, Н. Стахова, Л. Шинкарук, Н. Погореленко, Ю. Пономарьова, П. Єщенко та ін., необхідно, зауважити, що приділяється недостатньо уваги управлінню запасами та неповною мірою розкриті питання щодо структурних диспропорцій запасів, визначення пріоритетів та джерел їх формування, недостатньо дослідженою залишається проблема використання та поповнення запасів в умовах фінансово-економічної кризи.

Постановка завдання. Метою статті є виявлення особливостей впливу матеріальних запасів на нагромадження капіталу у системі національних рахунків.

Виклад основного матеріал. Безумовним є вплив на нагромадження капіталу у 2007-20010рр., дефлятора зміни запасів матеріальних-оборотних коштів( 138,9% ) який був ще вищим за дефлятор ВВП країни (122,7%) і перевищив дефлятор валового нагромадження капіталу ВНОК(128,0%) що дозволяло збільшувати запаси заради отримання холдингового прибутку й опосередковано зменшувало капіталовкладення та формувало дефіцит оборотного капіталу через відкладення в часі отримання прибутку і нарахування амортизаційних відрахувань, які є джерелом нагромадження (табл. 1). Найбільший вплив матеріальних запасів відбувся у 1991-1995рр.

 

Таблиця 1.

Індекси-дефлятори запасів у структурі компонентів ВВП

(% до попереднього року)

Роки

Валовий внутрішній продукт

Випуск у ринкових цінах

Кінцеві споживчі витрати

Валове нагромад-ження капіталу

Валове нагромад-ження ОК

Зміна запасів матеріальних оборотних коштів

1991

196,2

194,6

184,5

213,5

193,6

375,0

1992

1866,0

1899,1

1591,5

2667,7

2678,4

2715,4

1993

3435,4

3605,4

3652,4

4117,2

3795,3

4975,2

1994

1053,5

976,5

952,5

1084,7

1334,0

787,8

1995

515,5

523,3

529,3

638,2

647,3

591,6

2001

109,9

109,4

111,8

112,6

113,3

106,9

2002

105,1

103,3

103,8

103,9

104,1

100,8

2003

108,0

107,0

107,6

103,9

103,9

104,3

2004

115,1

116,8

111,0

117,7

117,3

111,1

2005

124,5

119,2

119,0

119,9

120,0

118,2

2006

114,8

110,8

111,9

113,9

113,9

109,5

2007

122,7

119,6

115,7

119,9

119,5

138,9

2008

128,6

132,4

123,4

128,0

127,6

135,7

2009

113,0

116,4

115,9

138,0

135,3

108,4

2010

113,8

115,4

111,1

112,7

112,6

123,8

2011

114,3

114,1

109,6

115,1

115,1

114,4

2012

108,0

105,8

103,9

110,6

110,7

93,3

Джерело: [1–3].

 

Доцільним є розмежування причин зростання валового нагромадження капіталу (ВНОК) даного періоду в умовах неоднакового впливу на даний процес холдингового прибутку по запасах матеріальних оборотних коштів і основних фондах.

Зростання показника абсолютної величини валового нагромадження капіталу в значній мірі зумовлене інфляційними процесами.

Інфляційні процеси 1991-1995 рр. спричинили до підміни приросту основних фондів, які є основним джерелом нагромадження, приростом матеріальних оборотних коштів на основі цінових факторів. Набагато слабшим, але аналогічним за характером, був вплив запасів на нагромадження капіталу у 2007-2011рр.

Гіперінфляція 90-х років спричинила те, що індекс-дефлятор ВВП 1992 р. проти попереднього року складав 1866%, а 1993-го – 3435%, що майже вдвічі більше, але найнегативішним явищем цього періоду стало випередження інвестиційним дефлятором більш аніж у два рази дефлятора ВВП. Ці явища стали причиною катастрофічного зниження потенціалу національних заощаджень як джерела нагромадження капіталу й унеможливили достатній рівень їх реальної капіталізації та знизила обсяги обігових коштів.

У період найглибшого кризового падіння 1990–1994 рр. зміна запасів матеріальних оборотних коштів у порівняльних цінах зросла від 2,4% ВВП (4 млрд. крб.) до 15,5% ВВП (17707 млрд. крб.), тобто їх розмір станом на 1 січня 1995 року складав 83,4% ВНОК (21237 млрд. крб.), що свідчило про пріоритет отримання «холдингового прибутку» над пріоритетом нагромадження основного капіталу та породжувало ще більший дефіцит обігових коштів.

«Холдинговий прибуток», отриманий від зростання цін на матеріально – оборотні кошти, був найвищим протягом 1990-1994 рр., і відмінності у діючій на той час методології обчислення нагромадження на чистій основі, тобто на базі приросту основних фондів і матеріальних засобів (запасів), коли з введенням нових фондів віднімалися амортизація і вибуття застарілих фондів, дав ґрунт для викривлення реальної вартості основного капіталу на початку 90-х років, дозволивши у майбутньому занизити вартість об’єктів привабливих для приватизації за тіньовими схемами.

Холдинговий прибуток нараховується як на запаси матеріальних оборотних коштів, які прямо впливають на абсолютний розмір валового національного нагромадження (ВНН) і опосередковано на розмір ВНОК через доход і заощадження, так і на основні фонди (ОФ), які уже в прямій залежності з ВНОК. Для таких операцій СНР розроблений рахунок переоцінки, який здійснює облік позитивного або негативного холдингового прибутку, і показується номінальний холдинговий прибуток. Номінальний холдинговий прибуток по існуючих основних фондах може бути зумовлений або загальною інфляцією, або змінами за часом відносної ціни цих фондів. Номінальний холдинговий прибуток у певній кількості активу визначається як вартість вигод, накопичених власником активу в результаті зміни його ціни, або у більш широкому розумінні слова – його грошовою оцінкою з плином часу.

Позитивна зміна в результаті зростання вартості активу або зниження вартості зобов’язань призводить до збільшення чистої вартості. І навпаки, від’ємний холдинговий прибуток, зумовлений зниженням вартості активу або підвищенням вартості зобов’язань, призводить до зменшення чистої вартості одиниці. Даними залежностями також скористалися у процесі непрозорої приватизації, в Україні занизивши вартість ОК, який приватизувався і завищуючи при цьому вартість ОК, який не привабливий для приватизації або роздержавлення не здійснюючи адекватного перерахунку введених, ліквідованих і оновлених основних фондів.

Панування гіперінфляції даного періоду відбилося на абсолютному розмірі нагромадження ОК через вплив на зміну запасів матеріально-оборотних коштів, за період 1990-1994 рр. їх обсяг зріс від 3,4% ВВП до 11,6% ВВП і у 1999 р. складав 33% валового нагромадження капіталу та 50% від валового нагромадження ОК (табл. 2), тому зростання абсолютного розміру валового нагромадження підмінялося зростанням розмірів запасів матеріальних оборотних коштів, що дозволяло власникам отримувати надприбутки.

 

Таблиця 2.

Індикатори економічного розвитку України за 1994-2005 рр. % до ВВП

 

Кінцеві споживчі витрати

Валові заощад-ження

Валове нагромад-ження

Валове нагромад-ження основного капіталу

Зміна запасів матеріальних оборотних коштів

Сальдо поточного рахунку платіжного балансу

Чисте кредит.

(+) /

чисте запозич.

(-)

1990

73,6

36,0

27,4

23,0

3,4

1,0

1994

67,9

23,4

35,3

23,5

11,6

0,2

-3,1

1995

76,4

16,5

26,7

23,3

3,3

0,1

1996

79,9

20,0

22,7

20,7

1,8

0,2

-2,7

1997

81,6

18,8

21,5

19,8

1,5

0,2

-2,7

1998

81,5

19,1

20,8

19,6

1,1

-3,1

1999

77,0

22,5

17,5

19,3

-1,9

3,2

2000

75,2

24,6

19,8

19,7

0,0

3,9

4,9

2001

76,6

25,6

21,8

19,7

2,1

3,7

3,8

2002

75,4

27,7

20,2

19,2

1,0

7,5

7,6

2003

75,4

27,8

22,0

20,6

1,4

5,8

5,8

2004

71,3

31,7

21,2

22,6

-1,4

10,5

10,5

2005

76,5

25,7

22,6

22,0

0,6

3,1

3,0

2010

84,4

17,6

18,4

18,1

0,3

-2,2

-0,1

2011

85,5

15,5

20,5

18,4

2,1

-6,3

-4,5

2012

88,3

13,6

19,6

19,4

0,2

-8,4

-6,0

Джерело: [1–3].

 

Лише у 1995 р. обсяг запасів оборотних матеріальних коштів проти попереднього року скоротився майже у 4 рази проти попереднього року, внаслідок цього питома вага цього елементу ВВП скоротилась до 3,3%. Найбільше зростання обсягів запасів спостерігалося у 2011 р. (2,1%ВВП), що підтверджує тезу про отримання холдингового прибутку в умовах зростання цін.

Економіка країни (1993-1998 рр.) та 2009-2012рр. набула боргового характеру і саме реальний сектор, за рахунок наявного потенціалу ОК (створеного у попередні роки) окремих галузей, переважно первинної обробки, забезпечив зберігання основ економічної діяльності, попередивши глибший і затяжніший кризовий період, що ще раз доводить необхідність нагромадження основного капіталу і ефективного управління запасами як складовою оборотного капіталу.

Однією з особливо вразливих сторін, яка стримувала зростання нагромадження української економіки 1993-1998 рр. була хронічна незбалансованість платіжного балансу.

Від’ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу у зазначений період сягало 2,5-3,3% ВВП і тільки у 1999-2001 рр. позитивне сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу склало 3,2 – 3,7% ВВП, у 2002-2004 рр. – 7,5-10,5%, а нестабільність економічної ситуації 2005 року зумовила падіння сальдо до 3,1% ВВП і наростання негативного сальдо 2011-2012рр. до 8,4%ВВП..

Інфляційна складова початку дев’яностих років заклала негативне підґрунтя для механізму нагромадження ОК і дала можливість занизити дійсну вартість діючого на той час в Україні основного капіталу, який в подальшому переходив у приватну власність. Приватні власники, в процесі такої приватизації мали змогу занижувати амортизаційні відрахування та ігнорувати ренноваційні вкладення, що призвело до неадекватної оцінки розміру нагромадження у перспективі та критичної зношеності ОК.

Перерахунок запасів та компонентів ВВП у постійні ціни 2010р. (табл. 3.) доводить вплив інфляції на абсолютний розмір показника нагромадження капіталу і доводить необхідність глибшого дослідження стану матеріально-технічних запасів у структурі оборотного капіталу та за видами економічної діяльності.

 

Таблиця 3.

Індекси-дефлятори запасів у структурі компонентів ВВП

(у постійних цінах 2010 року; %)

Роки

Валовий внутрішній продукт

Випуск у ринкових цінах

Кінцеві споживчі витрати

Валове нагромад-ження капіталу

Валове нагромад-ження ОК

Зміна запасів матеріальних оборотних коштів

2010

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

2011

114,2

114,2

109,6

115,0

115,0

114,4

2012

123,3

120,9

113,9

127,2

127,2

106,8

Джерело: [2; 3].

 

При формуванні стратегії управління запасами необхідно враховувати цілі створення запасів у економічних системах, серед яких:

підвищення ефективності виробництва: запаси дозволяють зменшити або ліквідувати простоювання технологічного устаткування, більш повно використовувати ресурс часу роботи устаткування, зменшити витрати виробництва, пов'язані зі створенням додаткових виробничих потужностей і т.ін.;

забезпечення безперебійного задоволення попиту споживачів: запаси дозволяють компенсувати сезонні та випадкові коливання попиту, попередити можливі збої у постачанні;

скорочення витрат, пов’язаних з придбанням матеріальних цінностей (за рахунок оптових знижок) і їх транспортуванням (за рахунок ефективного використання вантажопідйомності рухомого складу);

отримання економічної вигоди за рахунок формування запасів в умовах інфляції, дефіциту, у разі ажіотажного попиту на матеріальні цінності тощо.

Застосування будь-якої стратегії управління товарними запасами обумовлює необхідність формування політики управління запасами в рамках окремих напрямків розвитку, а ефективна комбінація логістичних стратегій ґрунтується на визначенні пріоритетів при управлінні товарними запасами.

Поряд з урахуванням цілей створення запасів у економічних системах, не менш важливим при формуванні стратегії управління запасами є розуміння їх основних економічних функцій, які пов’язані з виявленням внутрішніх резервів підвищення ефективності використання оборотних активів, зокрема це стосується: раціональної організації виробничих запасів (ресурсозберігання, оптимального нормування, використовування прямих тривалих господарських зв'язків); скорочення тривалості виробничого циклу і зниження виробничих витрат; ефективної організації обігу (вдосконалення системи розрахунків, раціональної організації збуту, наближення споживачів продукції до її виробників та ін.).

Не менш важливим є дослідження причин створення запасів, основними з яких є: необхідність збільшення обсягів споживання при незначних обсягах поставок від партнерів; необхідність збільшення обсягів транспортування при виготовленні незначних обсягів продукції; неузгодження режимів роботи постачальника і споживача; компенсація збоїв у системі постачання матеріалів.

Загальна стратегія управління запасами має поєднувати так звані чисті стратегії управління запасами, які застосовуються на окремих стадіях утворення та використання запасів, з такими керованими змінними, як: обсяг ресурсів, який надходить (визначення обсягу закупівель, процесу виробництва для окремого виду або набору ресурсів); частота або терміни надходження ресурсів (визначення періодичності або темпів виробництва, отримання партій ресурсів); рівень готовності продукції, що зберігається у вигляді запасів (визначення готовності ресурсів, що зберігаються, до використання).

Загалом необхідність зміни стратегії управління запасами виникає за умови, коли кількість ресурсів можна регулювати і існує ймовірність зменшення витрат при збільшенні обсягів запасів. Відомо, що, як правило, цільова функція в задачах управління запасами зводиться до мінімізації фактичних або очікуваних витрат. Однак, якщо запас спричиняє вплив на попит, то цільова функція може виражатися в максимізації фактичного або очікуваного прибутку.

Таким чином, головна мета управління запасами – підтримка мінімального рівня запасів при мінімізації витрат на утримання запасів, але підтримці максимально якісного рівня забезпечення виробничих процесів. Критерієм вибору стратегії може вважатися досягнення мінімуму витрат при максимумі прибутку.

Реалізація стратегії управління запасами є виявом прямого управління запасами, яке, для підвищення ефективності діяльності суб’єкту господарювання, необхідно поєднувати з непрямим, яке базується на стабілізації параметрів виробництва (чисельності працюючих, обсягів випуску) або задоволенні параметрів споживання, впливаючи на зміну обсягів запасів відповідно до коливання потоків надходження або споживання матеріалів.

Непряме управління запасами здійснюється через регулювання виробництва за однією з типових стратегічних схем, серед яких:

– стратегія стабілізації випуску, яка спрямована на підтримку незмінного обсягу випуску продукції і постійної чисельності працюючих. При коливанні попиту з боку споживача відповідно змінюється і запас продукції, тобто підвищення попиту спричиняє падіння обсягів запасів, а зниження – його підвищення;

– стратегія регулювання інтенсивності виробництва, при виборі якої випуск продукції повторює розмір попиту. Відстежування попиту здійснюється шляхом простоїв персоналу або підвищення годин наднормової роботи;

– стратегія регулювання чисельності працюючих, що передбачає зміну чисельності персоналу відповідно до коливань попиту;

– стратегія регулювання продуктивності, при якій підтримується мінімальний рівень запасів за рахунок зміни продуктивності устаткування згідно до споживання продукції.

Однак, найбільш доцільною може виявитися стратегія управління з періодичним контролем рівня запасів, оскільки не завжди є можливість безперервного їх контролю. У такій ситуації необхідно визначати частоту здійснення контролю, кількість ресурсів, що замовляються або вироблюваних, після чергової контрольної перевірки.

Однією з вагомих характеристик, що визначають цілі управління запасами є прискорення їх обігу. На стадії створення запасів основними шляхами прискорення обігу є: впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;  застосовувати при формуванні виробничих запасів прин­цип оптимального співвідношення ціни та якості; наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують вироби до споживачів; поліпшення організації постачання, у тому числі через установлення чітких договірних умов та їх виконання, оптимальний ви­бір постачальників, налагодження роботи транспорту; розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням; комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

Висновки. Запаси, як обов'язковий елемент будь-якої економічної системи, покликаний згладжувати нерівномірність виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ. Їх наявність може розглядатися і як позитивний, і як негативний момент у економічній діяльності. Однак, за наявності відповідної стратегії управління запасами, сформованої за запропонованими етапами (визначення складових,  напрямів вдосконалення управління запасами,  моделювання вибору чистої стратегії, прогнозування та забезпечення реалізації загальної стратегії управління запасами), й на її основі окреслення напрямів вдосконалення його забезпечення, можливо досягти підвищення ефективності процесу виробництва та реалізації продукції, незалежно від виду та особливостей діяльності суб’єкту господарювання.

 

Cписок літератури.

1. Національні рахунки України за 1990–2002 роки : [стат. зб.] – К.: Держкомстат України, 2003. – 394 с.

2. Національні рахунки України за 2011 рік [стат. зб. / відп. за вип. О. О. Москвін]. - К. : Державна служба статистики України, 2013. - 172 с.

3. Національні рахунки України за 2012 рік [стат. зб. / за ред. І. М. Нікітіної]. - К. : Держстат України, 2014. - 151 с.

 

References.

1. State Statistics Service of Ukraine (2003), Natsional'ni rakhunky Ukrayiny za 1990–2002 roky [National Accounts of Ukraine for 1990-2002 years], Derzhkomstat Ukrayiny, Kyiv, Ukraine.

2. State Statistics Service of Ukraine (2013), Natsional'ni rakhunky Ukrayiny za 2011 rik [National Accounts of Ukraine for 2011], Derzhkomstat Ukrayiny, Kyiv, Ukraine.

3. State Statistics Service of Ukraine (2013), Natsional'ni rakhunky Ukrayiny za 2012 rik [National Accounts of Ukraine for 2012], Derzhkomstat Ukrayiny, Kyiv, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 14.04.2014 р.