English • На русском
Електронний журнал «Ефективна економіка» включено до переліку наукових фахових видань України з питань економіки (Категорія «Б», Наказ Міністерства освіти і науки України від 11.07.2019 № 975)
Ефективна економіка № 10, 2014
УДК 330.322
К. І. Новікова,
к. е. н., доцент, доцент кафедри менеджменту ЗЕД Академії митної служби України
Л. Ф. Новікова,
к. е. н., доцент, доцент кафедри фінансів і кредиту Академії митної служби України
СУЧАСНИЙ СТАН ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
K. I. Novikova,
Ph.D., associate professor,
associate professor of FEA management department of Ukrainian Academy of Customs
L. F. Novikova,
Ph.D., associate professor,
associate professor of finance and credit department of Ukrainian Academy of Customs
CURRENT STATE OF INVESTMENT AND INNOVATION SECURITY OF UKRAINE
В статті проаналізовано сучасний стан інвестиційно-інноваційної безпеки України як складової економічної безпеки на основі вибіркових індикаторів. Досліджено основні проблеми в сфері інвестування та визначено можливості покращення інвестиційної привабливості України.
The article analyzes the current state of investment and innovation security of Ukraine as a part of economic security based on selective indicators. The important issues in the field of investment are investigated and opportunities to improve the investment attractiveness of Ukraine are determined.
Ключові слова: інвестиції, інвестиційно-інноваційна безпека, економічна безпека, індикатори інвестиційно-інноваційної безпеки.
Keywords: investments, investment and innovative security, economic security, investment and innovation security indicators.
Постановка проблеми. Інвестиційно-інноваційна складова займає провідне місце в економічній безпеці країни, а забезпечення розвитку економіки на основі інноваційної моделі потребує нарощення обсягів інвестування, що має бути включено до стратегічних пріоритетів економічної політики України. Відмова України від розв’язання проблем економічної безпеки призвела до зниження рівня інвестування в економіку, послаблення інноваційної активності та загальмувала розвиток економіки в цілому.
Аналіз останніх досліджень. В числі вчених, які зробили істотний внесок у розвиток ідей інвестиційної та інноваційної безпеки, можна назвати Барановського О.І., Бланка І.О., Гайдуцького А.П., Гордуновського О.М., Кириленко В.І. та ін. Незважаючи на велику кількість робіт, присвячених дослідженню складових економічної безпеки країни, існує потреба визначення сучасного стану та проблем забезпечення інвестиційно-інноваційної безпеки.
Метою статті є дослідження стану інвестиційно-інноваційної безпеки на основі вибіркових індикаторів та визначення напрямів покращання інвестиційної привабливості країни.
Виклад основного матеріалу. У 2013 році Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було оновлено Методичні рекомендації щодо розрахунку рівня економічної безпеки України, зокрема, дещо видозмінено перелік складових економічної безпеки, методику розрахунку індикаторів, а також їх критичні та оптимальні значення. В цих Методичних рекомендаціях вжито термін «інвестиційно-інноваційна безпека», що визначається як «стан економічного середовища у державі, що стимулює вітчизняних та іноземних інвесторів вкладати кошти в розширення виробництва в країні, сприяє розвитку високотехнологічного виробництва, інтеграції науково-дослідної та виробничої сфери з метою зростання ефективності, поглиблення спеціалізації національної економіки на створенні продукції з високою часткою доданої вартості» [1].
До прийняття цього нормативного акту інноваційна та інвестиційна складові економічної безпеки досліджувались науковцями переважно окремо. Так, наприклад, О. Гордуновський визначає, що «інноваційна безпека – це досягнення стану високотехнологічного, стабільного, економічно ефективного забезпечення інноваціями економіки і соціальної сфери країни, а також створення умов для модернізації галузей виробництва, формування і реалізації політики стабільного соціально-економічного розвитку країни» [2, с. 24].
Сутність інвестиційної безпеки в сучасній вітчизняній науці трактується з різних точок зору. Першочергової уваги заслуговують розробки О. Барановського, який одним з перших зробив спробу формулювання системи показників для кількісної та якісної оцінки інвестиційної безпеки країни [3, с. 24]. На думку В. Кириленко, інвестиційна безпека означає процес забезпечення такого стану інвестиційної сфери, за якого економіка здатна зберігати і підтримувати достатній рівень інвестиційних ресурсів в умовах дії внутрішніх і зовнішніх загроз, що є необхідним для забезпечення стійкого розвитку і соціально-економічної стабільності країни, зростання конкурентоспроможності національної економіки та добробуту населення [4, с. 10]. В. Томарєва розуміє інвестиційну безпеку як здатність економічної системи акумулювати, залучати та ефективно використовувати інвестиційні ресурси з метою забезпечення конкурентоспроможності держави [5, с. 254].
Інвестиційна безпека країни забезпечується за умов дотримання граничної норми інвестування, що дає змогу відтворювати науково-технічний та інтелектуальний потенціал; здійснювати розширене відтворення основного капіталу; підтримувати конкурентоспроможність економіки; гарантувати зростання ВВП на рівні завдань соціально-економічного розвитку; створювати стратегічні резерви; долати депресивні явища в регіонах країни; зберігати та відновлювати природні ресурси [6, с. 52-53].
Таким чином, дослідження дефініції «інвестиційної безпеки» дозволяє зробити висновок, що вона відображає здатність економіки залучати та найбільш ефективно розподіляти й використовувати фінансові ресурси, що формуються в процесі інвестування з метою забезпечення стабільного розвитку та структурної перебудови економіки. Забезпечення інноваційної безпеки, у свою чергу, сприяє розширенню присутності на світових ринках високотехнологічних товарів, технологічним змінам у виробництві, генеруванню та впровадженню інновацій в економіці. Більшість дослідників акцентують увагу на захисті інтересів держави та сталому економічному розвитку за умов забезпечення конкурентоспроможності, розширеного відтворення, ринкових перетворень, покращання добробуту тощо. Вважаємо доцільним також акцентувати увагу на забезпеченні інтересів інвесторів, які приймають рішення щодо здійснення вкладень, орієнтуючись на певний рівень інвестиційної безпеки, що дозволятиме досягти мети інвестування.
Інвестиційна сфера є однією з найчутливіших складових економічного розвитку, яка здатна миттєво реагувати на дію зовнішніх та внутрішніх чинників впливу. Значення інвестиційного процесу в умовах трансформації економіки постійно посилюється в зв’язку з розширенням сфер інвестування, ускладненням структури економіки та виникненням нових загроз. Механізм реалізації інвестиційної безпеки, як сукупність механізмів - ринкового, державного та інвестиційного партнерства, - сприяє проведенню структурної перебудови економіки країни. Без забезпечення належного рівня інвестиційної безпеки неможливо проводити ефективну інвестиційну політику в державі.
На даний час розроблено багато варіантів оцінки інвестиційної безпеки; вітчизняні та іноземні науковці у своїх працях запропонували свої підходи щодо оцінки інвестиційної привабливості на мікро-, мезо- та макрорівнях. Великою популярністю сьогодні користуються результати аналізу інвестиційної привабливості країн, представлені відомими інвестиційними, консалтинговими компаніями і рейтинговими агентствами, а також великими корпораціями, біржами і фінансовими групами та бізнес-журналами, що представляють їхні інтереси. До найвідоміших належать оцінки інвестиційної привабливості окремих країн від World Bank, Institutional Investor, Business Environment Risk Index (BERI), Moody’s Investor Service, методики Тейна-Уотерса, Котлера-Хейзлера, журналів “The Eсonomist”, “Fortune”, “Euromoney” та ін. [7; 8; 9; 10; 11; 12; 13].
На основі Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України здійснимо аналіз та оцінку рівня інвестиційно-інноваційної безпеки України за допомогою відповідних індикаторів.
Валове нагромадження основного капіталу характеризується поступовим збільшенням у 2010-2012 роках, але у відсотках до ВВП значення показника нижче критичного рівня (18 %) у 2010, 2011 та за І квартал 2014 року (табл. 1).
Таблиця 1.
Аналіз ВВП України у 2010-2014 рр.
Роки |
Номінальний ВВП (в факт. цінах) |
Валове нагромадження основного капіталу |
|||
млн. грн. |
Відхилення від попереднього року |
||||
млн. грн. |
% |
млн. грн. |
% ВВП |
||
2010 |
1082569 |
+169224 |
+18,5 |
183867 |
17 |
2011 |
1316600 |
+234031 |
+21,6 |
229403 |
17 |
2012 |
1408889 |
+92289 |
+7,0 |
275347 |
20 |
2013 |
1454931 |
+46042 |
+3,3 |
256575 |
18 |
2014 (І кв-л) |
313047 |
|
|
51756 |
17 |
Відношення вартості нововведених основних засобів до обсягу капітальних інвестицій у 2010-2011 роках становило 90 % та 92%, що вище оптимального рівня у 85 % і є позитивною характеристикою даного індикатора, але це обумовлено незначними обсягами як вартості нововведених основних засобів, так і капіталовкладень. Даний висновок підтверджується високим ступенем зносу основних засобів (74 – 77 %).
Індекс легкості ведення бізнесу демонструє відносне покращення рейтингу України в 2013 – 2014 роках, але значення індексу є досить низьким та коливається в межах 2,12 – 3,14 за 5-бальною шкалою (рис. 1).
Рис. 1. Динаміка індексу легкості ведення бізнесу та індексу інвестиційної привабливості України у 2010-2014 рр.
На думку більшості експертів, оцінки негативних тенденцій початку 2014 року в Україні пов’язані з загальною політичною та економічною нестабільністю, геополітичним конфліктом з Росією, невиправданими надіями на швидкі та професійні дії нового Уряду з подолання кризи та відсутністю реальних змін.
Узагальнену інформацію стосовно впливу основних чинників на перспективи розвитку підприємств України подано в таблиці 2.
Таблиця 2.
Оцінка впливу факторів на перспективи розвитку підприємств України
Фактор впливу |
сільськогосподарські підприємства |
промислові підприємства |
будівельні підприємства |
торговельні підприємства |
транспортні підприємства |
підприємства сфери послуг |
Високі ціни на пальне |
+ |
|
|
|
|
|
Нестача оборотних коштів |
+ |
+ |
+ |
|
+ |
+ |
Недосконале законодавство |
+ |
+ |
|
|
|
|
Високі процентні ставки за кредитами |
+ |
|
+ |
|
|
|
Низький платоспроможний попит |
- |
+ |
|
|
+ |
+ |
Високі податки |
- |
- |
|
|
+ |
+ |
Високі тарифи природних монополій |
|
+ |
|
|
|
|
Незабезпеченість фінансуванням |
|
|
+ |
|
|
|
Нестача замовлень на роботи |
|
|
+ |
|
|
|
Конкуренція з боку вітчизняних підприємств |
|
|
- |
|
- |
- |
Зростання фізичного обсягу товарообороту за більшістю груп продовольчих товарів |
|
|
|
+ |
|
|
Зменшення фізичного обсягу товарообороту за більшістю груп непродовольчих товарів |
|
|
|
+ |
|
|
Уповільнення темпів скорочення обсягів замовлень на вітчизняні товари |
|
|
|
+ |
|
|
Зменшення обсягів замовлень на імпортні товари |
|
|
|
+ |
|
|
Нестача паливних і мастильних матеріалів |
|
|
|
|
+ |
|
Примітки: + посилення впливу чинника; - зниження впливу чинника
Складено за даними Державного комітету статистики України [14].
За даними Державного комітету статистики України очікування сільськогосподарських підприємств щодо перспектив розвитку їх ділової активності пов’язані зі збільшенням обсягів виробництва продукції тваринництва та поліпшенням фінансового стану сільськогосподарських підприємств (хоча за сезонно згладженими значеннями цього показника спостерігається їх протилежна динаміка); зниженням цін на окремі види продукції тваринництва і підвищенням цін на продукцію рослинництва; зростанням продуктивності праці у тваринництві. Очікування промислових, торгівельних, будівельних, транспортних підприємств пов’язані зі зменшенням кількості працівників; зменшенням запасів готової продукції; погіршенням фінансового стану та загального обсягу інвестицій. Очікування підприємств сфери послуг пов’язані з погіршенням бізнес-клімату та зниженням попиту у сфері фінансових та нефінансових послуг; зростанням цін на послуги; зниженням рівня забезпеченості замовленнями у сфері нефінансових послуг; зменшенням капітальних витрат у сфері фінансових послуг; загальним зниженням рівня рентабельності.
Розрахункові значення наступного індикатора - відношення чистого приросту прямих іноземних інвестицій до ВВП протягом 2010-2012 років знаходяться в межах незадовільних значень, а у 2009 та 2013 роках вдвічі нижче ніж критичний рівень 4 %, що свідчить про вкрай недостатні обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну (рис. 2). Частка економіки України в світовому ВВП протягом 2011-2013 років становила 0,2 %, отже, слід констатувати, що значення даного індикатора є небезпечним.
Рис. 2. Динаміка відношення чистого приросту прямих іноземних інвестицій до ВВП в Україні у 2009-2013 рр.
Питома вага обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП протягом 2009-2013 років становить менше 1 %, що свідчить про критичне значення даного індикатора. Питома вага підприємств, що впроваджували інновації, у загальній кількості промислових підприємств, у середньому за 2010-2013 роки становила 16,1 %. Причому, протягом 2011-2012 років спостерігається незначна позитивна динаміка, але у 2013 році питома вага таких підприємств у загальній кількості промислових підприємств знов зменшується до 16,8 %. Розрахункові значення даного індикатора знаходяться ближче до незадовільного рівня.
Питома вага реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі промислової продукції у середньому за 2010-2013 роки становила 3,55 %, що лише на 0,55 % перевищує критичне значення даного індикатора.
Відношення витрат на наукові та науково-технічні роботи за рахунок держбюджету становило у середньому за 2010-2013 роки лише 0,009 % ВВП, що значне нижче від мінімально рекомендованого значення даного індикатора. Наочно динаміка показників інноваційного розвитку економіки України представлена на рис. 3.
Рис. 3. Динаміка вибіркових індикаторів інноваційного розвитку економіки України у 2010-2013 рр.
За результатами узагальнення даних виявлено, що головними чинниками, які знижують рівень інвестиційно-інноваційної безпеки економіки України, є:
- недостатній рівень валового нагромадження основного капіталу;
- високий ступінь зносу основних засобів;
- погіршення індексу інвестиційної привабливості;
- загальна політична та економічна нестабільність;
- геополітичний конфлікт з Росією;
- негативні очікування підприємств щодо перспектив розвитку їх ділової активності;
- недостатні обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну;
- низький рівень інноваційної активності підприємств поряд з незадовільним рівнем фінансування за рахунок коштів держбюджету;
- посилення тиску на бізнес з боку владних структур і зарегульованість ринку, корупція;
Із цього випливає, що Україна є непривабливою для інвесторів через незадовільний стан правової, судової та податкової систем.
У той же час варто підкреслити, що Україна приваблює інвесторів такими позитивними фактами і змінами, як: успішне проведення футбольного чемпіонату ЄВРО-2012, що покращило імідж нашої країни у світі; полегшення митних процедур у контексті прийняття нового Митного кодексу та змін до закону про дозволи; позитивні зміни для міжнародних компаній у нафтогазовидобувній сфері та ІТ-бізнесі; наявність незначної, але позитивної динаміки валового нагромадження капіталу; покращення індексу легкості ведення бізнесу в Україні.
У свою чергу фінансово-економічна криза призвела до значного згортання інвестиційної діяльності в Україні. Негативним моментом є і те, що процес відновлення інвестиційної активності в післякризовий період розпочався із суттєвим відставанням від динаміки економічного зростання.
Висновки і перспективи подальших досліджень. Для України необхідно, насамперед, вирішити головні проблеми, які знижують її інвестиційну привабливість, зокрема: складність та невизначеність політичної ситуації всередині держави, що задає незрозумілий вектор зовнішньої політики України; слабкість правової системи – відсутність закону про розподіл продукції для інвесторів; низька ефективність антимонопольного регулювання; недосконала податкова система – складне адміністрування податків, технічні бар’єри в процесі відшкодування ПДВ, тиск з боку владних структур, корупція та зарегульованість створення і ведення бізнесу; непрозорість судової системи; низька ділова культура між контрагентами та дефіцит довіри між суб’єктами економічної діяльності [15, с. 38 - 39].
Шляхи вирішення цих проблем для України, на нашу думку, можуть бути такими:
— політична стабілізація та визначення пріоритетів у зовнішній політиці – чітка орієнтація на створення зони вільної торгівлі з ЄС;
— адаптація законодавства та регуляторної системи до системи законодавства країн ЄС – підготовка, прийняття та введення в дію закону “Про розподіл продукції для компаній-інвесторів”;
— створення умов для вільної конкуренції – зменшення адміністративних бар’єрів та преференцій на шляху руху капіталів;
— застосування для інвестиційних цілей ставки на прибуток, яка тяжіє до нуля, використання прискореної амортизації та комплексу податкових пільг та винятків (за прикладом країн ЄС, де податкова система побудована так, що компанія, яка вирішує реінвестувати прибуток у виробництво, звільняється від оподаткування цих коштів);
— розвиток фондового ринку, сприяння збільшенню кількості публічних компаній та якості розкриття ними фінансової звітності;
— прийняття пакету законів щодо ліквідації корупції, зменшення адміністративного тиску на бізнес та сприяння відділенню бізнесу від влади;
— невтручання з боку владних структур у процес прийняття рішень органами судової гілки влади, а отже, збереження судовою системою незалежності та незаангажованості;
— повне та своєчасне надання інформації для бізнесу (інвестиційних рейтингів, прогнозів макроекономічних показників тощо) завдяки створенню спеціалізованих центрів.
Помітним зрушенням для України має стати реалізація наступних завдань:
— створення умов для переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки, стимулювання залучення приватних інвестицій, удосконалення законодавства, що регулює інвестиційну діяльність, зняття перешкод в інвестуванні;
— удосконалення методології розроблення, оцінювання та відбору інвестиційних проектів, а також визначення принципів та механізмів державного інвестування для реалізації проектів, які потребують державної фінансової підтримки;
— визначення пріоритетних для надання державної фінансової підтримки інвестиційних проектів, спрямованих на розвиток експортоорієнтованого та імпортозамінного виробництва, високотехнологічної конкурентоспроможної продукції, розвиток інфраструктурних і базових секторів економіки, об’єктів електроенергетики, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії;
— забезпечення розвитку системи прямих державних інвестицій на умовах спільного фінансування;
— забезпечення розвитку ринку цінних паперів та створення умов для залучення інвестицій на міжнародних ринках капіталу (консолідація фондових бірж, забезпечення захисту прав споживачів інвестиційних послуг, створення центрального депозитарію цінних паперів, системи клірингу та розрахунків, які мінімізують ризики під час виконання угод з цінними паперами);
— налагодження на державних підприємствах внутрішньогосподарських відносин стосовно створення різноманітних організаційних форм господарювання та залучення приватних інвестицій;
— забезпечення прозорості процесу державної фінансової підтримки інвестиційних проектів, спрямованих на виконання пріоритетних завдань соціально-економічної політики держави, а також запровадження механізму оцінки результатів державного інвестування;
— запровадження державного моніторингу інвестиційної діяльності, визначення функцій і встановлення відповідальності державних органів і установ, уповноважених реалізувати державну політику у цій сфері.
Перспективами подальших наукових розробок є дослідження інвестиційно-інноваційної безпеки як економічної категорії, вивчення динаміки зміни індикаторів інвестиційно-інноваційної безпеки України, її факторний аналіз та розробка ефективних рекомендацій для протидії існуючим та потенційним загрозам.
Список літератури:
1. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України: наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 жовтня 2013 року N 1277 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: uazakon.com/documents/date_6s/pg_gewqwi/index.htm.
2. Гордуновський О.І. Сучасний стан та напрями посилення інноваційної безпеки України / О.М. Гордуновський // Фінановий простір. – 2014. – № 2 (14). – С. 23-29.
3. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення) : монографія / О. І. Барановський. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2004. – 759 с.
4. Кириленко В.І. Інвестиційна складова економічної безпеки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. економ. наук: спец. 08.01.01 – «Економічна теорія» / В.І. Кириленко. – К., 2006. – 36 с.
5. Томарєва В. В. Параметри та шляхи забезпечення інвестиційної безпеки національної економіки на регіональному рівні / В.В. Томарєва // Держава та регіони. Серія «Економіка та підприємництво». – 2011. − № 3. – С. 253−257.
6. Степаненко А. Оцінка економічної безпеки України та її регіонів / А. Степаненко, М. Герасимов // Регіональна економіка. – 2002. – № 2. – С. 39–54.
7. Рейтинг інвестиційної привабливості / Moody’s Investor service. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.moodys.com/ cust/defauIt.asp.
8. Standard & Poor’s Equity Investor Services. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.stockinfo.standardpoor.com.
9. Euromoney’s Country Risk Rankings. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.euromoney.com.
10. Main economic indicators from Organization for economic cooperation and development. – OECD Economic Studies, 2012 (November). – 283 p.
11. Індексний рейтинг інвестиційної привабливості країн. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ra-national.ru/ratings/world-raitings/index-raiting/.
12. Рейтинг для інституційних інвесторів. VII. Institutional Investor’s Country Credit Ratings. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.institutionalinvestor.com.
13. Європейська Бізнес-Асоціація: Індекс інвестиційної привабливості України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eba.com.ua/ua/news/2012/.
14. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
15. Кулініч Т.В. Інвестиційна привабливість України та можливі шляхи її підвищення у сучасних умовах [Текст] / Т.В. Кулініч, М.А. Мричко // Науковий вісник Ужгородського університету. − 2013. − №2. − С. 34-41.
References:
1 Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine (2013), The Order “On adoption of Methodological recommendations for calculating the level of economic security of Ukraine”. available at: http://uazakon.com/documents/date_6s/pg_gewqwi/index.html (Accessed 1 October 2014).
2. Hordunovs'kyj O.I. (2014) “Current state and ways of innovation security enhancement”, Financial space, vol. 2 (14), pp. 23-29.
3. Baranovskiy O.I. (2004) Finansova bezpeka v Ukraini (metodolohiia otsinky ta mekhanizmy zabezpechennia) [Financial security in Ukraine (assessment methodology and tools of support)], Kyiv National University of Trade and Economy, Kyiv, Ukraine.
4 Kyrylenko V.I. (2006) “The investment component of economic security” Abstract of Doctor dissertation, Economic theory, Vadym Getman National Economic University of Kyiv, Kyiv, Ukraine.
5 Tomareva V.V. (2011) “Options and ways to ensure investment security of the national economy at regional level”, Derzhava ta rehiony, vol. 3, pp. 253-257.
6. Stepanenko A. and Gerasymov M. (2002) “Evaluation of the economic security of Ukraine and its regions”, Rehional'na ekonomika, vol. 2, pp. 39-54.
7. Moody's Investor service (2014), Rating of investment attractiveness, available at: http://www.moodys.com/cust/defauIt.asp, (Accessed 5 October 2014).
8. Standard & Poor's Equity Investor Services (2014), available at: http://www.stockinfo.standardpoor.com, (Accessed 2 October 2014).
9. Euromoney (2014), Euromoney's Country Risk Ranking, available at: http://www.euromoney.com, (Accessed 3 October 2014).
10. OECD Economic Studies (2014), Main economic indicators from Organization for economic cooperation and development, available at: http://www.oecd.org/std/oecdmaineconomicindicatorsmei.htm, (Accessed 10 October 2014).
11. Index rating of investment attractiveness of the country (2014), available at: http://www.ra-national.ru/ratings/world-raitings/index-raiting, (Accessed 28 September 2014).
12. Institutional Investor (2014), VII Institutional Investor's Country Credit Ratings, available at: http://www.institutionalinvestor.com, (Accessed 10 October 2014).
13. The European Business Association (2014), The index of investment attractiveness of Ukraine, available at: http://www.eba.com.ua/ua/news, (Accessed 15 October 2014).
14 The official site of the State Statistics Committee of Ukraine (2014), available at: http://www.ukrstat.gov.ua, (Accessed 15 September 2014).
15. Kulynych T.V. and M.A. Mrychko (2013) “The investment attractiveness of Ukraine and possible ways to improve it in modern terms”, Naukovyj visnyk Uzhhorods'koho universytetu, vol. 2, pp. 34-41.
Стаття надійшла до редакції 17.10.2014 р.