EnglishНа русском

Ефективна економіка № 12, 2014

УДК 630*7+338.242.48

 

С. М. Демидюк,

к. е. н., доцент кафедри менеджменту,

Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, м. Рівне

 

ШЛЯХИ РОЗПОДІЛУ КОНФЛІКТУЮЧИХ ФУНКЦІЙ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В СФЕРІ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

 

S. Demydyuk,

Ph.D., Assistant Professor of Management, International University of Economics and Humanities named after Stepan Demianchuk, Rivne

 

WAYS TO ELIMINATE CONFLICT FUNCTIONS OF GOVERNMENT INSTITUTIONS IN FORESTRY UKRAINE

 

У статті визначено функції, які виконують конкретні центральні органи виконавчої влади в сфері лісового господарства України, та сутність вбудованого конфлікту інтересів, який виникає при поєднанні в одному органі влади несумісних типів функцій. Обґрунтовано необхідність розділення вбудованого конфлікту функцій органів влади в сфері лісового господарства України та запропоновано шляхи розподілу конфліктуючих функцій урядових інституцій лісогосподарської сфери.

 

The article outlines the functions that perform specific central government in forestry Ukraine, and built-in essence a conflict of interest that arises when combined in a single government body types are incompatible functions. The necessity of separation of functions built-conflict governments in forestry Ukraine and the ways of distribution conflicting functions of government institutions of forestry.

 

Ключові слова: адміністративна реформа, центральні органи виконавчої влади, конфлікт функцій, лісове господарство.

 

Keywords: administrative reform, central government, conflict functions, forestry.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Актуальною проблемою розвитку системи управління та регулювання лісового господарства України є недосконалість розподілу функцій центральних органів виконавчої влади, оскільки більшість органів державного регулювання в цій сфері господарювання суміщають в своїй роботі конфліктуючі між собою функції та дублюють діяльність один одного (виконують тотожні функції). Тому з метою спрощення регуляторного впливу на діяльність лісогосподарських підприємств постає нагальна необхідність розподілу конфліктуючих функцій ЦОВВ в сфері економічного регулювання підприємництва у лісовому господарстві України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Проблеми розподілу функцій центральних органів виконавчої влади в сфері лісового господарства України досліджували такі українські науковці як Голян В.А., Коваль Я.В, Мішенін Є.В, Фурдичко О.І, Шершун М.Х, Шубалий О.М, Юхновський І.Р, Попков М.Ю. та інші. Однак у працях зазначених вище науковців та лісоводів-практиків мало уваги приділялося питанням розподілу функцій центральних органів виконавчої влади в сфері лісового господарства України з позицій адміністративної реформи та усунення вбудованого конфлікту функцій органів влади.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Враховуючи актуальність піднятої проблеми автор в статті ставить собі за мету дослідити сутність функцій та їх конфлікту в діяльності органів влади в сфері лісового господарства України, визначити істотні положення нормативно-правових актів, в яких закріплено розподіл функцій центральних органів виконавчої влади лісогосподарської сфери, обґрунтувати необхідність розділення вбудованого конфлікту функцій та запропонувати шляхи їх розподілу.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Лісове господарство України функціонує на основі відомчої моделі управління, тобто його організація та регулювання здійснюється центральними органами виконавчої влади (ЦОВВ), уповноваженими на виконання конкретних функцій.

Українська держава в ході переходу від командно-адміністративної до ринкової економіки постала перед необхідністю реформування структури органів влади, оскільки система державного управління в нових умовах повинна була виконувати нові функції. Цей процес розпочався з ухвалення Концепції адміністративної реформи в Україні, яка була прийнята згідно Указу Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98. Пріоритетним напрямом реформування згідно Розділу 1 Концепції адміністративної реформи в Україні є передача державних функцій механізмам ринкової саморегуляції і недержавним інституціям, тобто здійснення дерегулювання [1].

Насамперед варто визначитися з функціями, які виконують конкретні центральні органи виконавчої влади, до яких відноситься й Держлісагентство. Так в дослідженні Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу виділяються такі типи функцій ЦОВВ:

- формування державної політики;

- ухвалення нормативно-правових актів;

- контролю і нагляду у визначеній сфері діяльності;

- надання державних послуг;

- управління державним майном [2, с. 15].

Під функціями з формування державної політики розуміється визначення базових пріоритетів і напрямів розвитку, методів їх досягнення, встановлення строків і очікуваних соціально-економічних результатів у певній сфері економіки і суспільного життя. Під функціями з ухвалення нормативно-правових актів розуміється видання на підставі і на виконання Конституції України та законів України норм і правил, що регулюють відносини у конкретній сфері, поширюються на невизначене коло осіб і є обов’язковими для виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовцями, юридичними особами і громадянами. Під функціями з контролю і нагляду у визначеній сфері діяльності розуміється здійснення перевірки виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовцями, юридичними особами і громадянами встановлених Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами загальнообов’язкових правил і норм поведінки в економіці і суспільному житті, встановлення розбіжностей між нормативним і фактичним станом об’єкту контролю, здійснення заходів, спрямованих на приведення об’єкту контролю в нормативний стан. Під функціями з надання державних послуг розуміється видача органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовцями на вимогу фізичних і юридичних осіб дозволів (ліцензій) на здійснення певного виду діяльності і (або) конкретних дій та реєстрація актів, документів, прав, об’єктів, а також видання індивідуальних правових актів. Під функціями з управління державним майном розуміється здійснення повноважень власника щодо природних ресурсів, які знаходяться в загальнодержавній власності, державного майна, у тому числі переданого державним підприємствам і установам, а також управління акціями відкритих акціонерних товариств, які знаходяться в державній власності [2, с. 15–16].

При цьому на даний час практично всі центральні органи виконавчої влади України мають вбудований конфлікт інтересів, який зумовлений необхідністю реалізації в одному органі конфліктних типів функцій. Так, наприклад, поєднання нормативно-правового регулювання з контрольно-наглядовими функціями є типовим прикладом конфлікту інтересів. Подібна ситуація характерна при поєднанні функцій з управління державним майном і здійснення контрольно-наглядових заходів. Центральні органи виконавчої влади сформовані як функціонально універсальні одиниці державного управління. У такій конструкції орган виконавчої влади «закриває» своєю діяльністю весь адміністративний процес: від визначення норми до здійснення контролю її виконання. Як наслідок, функціональна організація органів виконавчої влади містить у собі істотний потенціал спотворення цілей і цінностей того сервісу, який очікується від органу виконавчої влади з боку громадянського суспільства або ринку [2, с. 15].

Неконфліктне співвідношення вказаних типів діяльності досягається при об’єднанні:

- функцій з формування державної політики і з нормативно-правового регулювання;

- функцій з надання державних послуг і здійснення контрольно-наглядових заходів;

- функцій з управління майном.

Відповідно кожна група співвідношень визначає тип органу виконавчої влади, який може вважатися не «інфікованим конфліктом інтересів» [2, с. 16].

При цьому в ході адмінреформи відповідно до Плану модернізації державного управління, розробленого Центром адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу ([2]), обмежується кількість найменувань, що використовуються для позначення типів органів у системі виконавчої влади та встановлюється для кожного з них співвідношення функцій (як не продукуючих конфлікт інтересів), визначивши єдине для такого типу органів найменування:

- Міністерство є центральним органом виконавчої влади, який здійснює функції з формування державної політики і нормативно-правового регулювання у законодавчо встановленій сфері діяльності; на підставі і у виконання Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України самостійно здійснює правове регулювання у встановленій сфері діяльності; у встановленій сфері діяльності не має права здійснювати функції з контролю та нагляду, надання державних послуг, а також функції з управління державним майном, окрім випадків, які встановлюються законодавством України та міжнародними угодами; здійснює координацію і контроль діяльності відповідних державних служб, державних агентств та державних інспекцій.

- Державна інспекція є центральним органом виконавчої влади, який здійснює функції з контролю і нагляду у встановленій сфері діяльності; у межах своєї компетенції видає індивідуальні правові акти; не має права здійснювати у встановленій сфері діяльності нормативно-правове регулювання, управління державним майном, окрім випадків, які встановлюються законодавством України та міжнародними угодами.

- Державне агентство є центральним органом виконавчої влади, який здійснює у встановленій сфері діяльності функції з управління державним майном, а також функції із застосування права, за винятком функцій з контролю і нагляду; у межах своєї компетенції видає індивідуальні правові акти; не має права здійснювати нормативно-правове регулювання у встановленій сфері діяльності, надання державних послуг і функції з контролю і нагляду, окрім випадків, які встановлюються законодавством України та міжнародними угодами [2, с. 17, 26–27].

Основним нормативним актом, що розпочав адміністративну реформу в Україні став Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 року № 1085/2010. Згідно цього указу Державний комітет лісового господарства України було реорганізовано в Державне агентство лісових ресурсів України (далі – Держлісагентство), яке є центральним органом виконавчої влади та діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України [3].

Згідно Указу Президента України «Про Міністерство аграрної політики та продовольства України» від 23 квітня 2011 року № 500/2011 Мінагрополітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної політики в галузі лісового господарства. Згідно статті 4 цього Указу Мінагрополітики України:

1) здійснює нормативно-правове забезпечення у визначених сферах та галузях, зокрема:

- затверджує положення про організацію і проведення аукціонів із продажу неопрацьованої деревини;

- затверджує порядок ведення державного лісового кадастру й первинного обліку лісів;

- затверджує порядок ведення системи лісовпорядження;

- затверджує порядок відведення й таксації лісосік у лісах;

- затверджує правила рубок головного користування;

- затверджує порядок проведення рубок формування й оздоровлення лісів;

- затверджує розрахункову лісосіку;

- затверджує систему ведення лісового насінництва;

- затверджує склад документації кадастру й первинного обліку лісів, а також порядок її ведення;

- затверджує вимоги до проектування, технічного прийому, обліку й оцінки якості лісокультурних об’єктів;

- затверджує межі особливо захисних лісових ділянок і вводить режим обмеженого лісокористування на них;

- затверджує інструкцію з проектування, технічного ухвалення, обліку й оцінки якості лісокультурних об’єктів;

- затверджує нормативи витрат на здійснення заходів щодо ведення лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісів;

- затверджує правила заготовки другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань, а також використання корисних властивостей лісів;

- затверджує правила огляду місць використання лісових ресурсів;

2) спрямовує та координує роботу з раціонального ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів, наданих у постійне користування агропромисловим підприємствам [4].

Тобто, Мінагрополітики повинно в найближчий час переглянути та перезатвердити переважну більшість підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють лісове господарство та які в переважній більшості були прийняті ліквідованим Державним комітетом лісового господарства, окрім Лісового кодексу та інших законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України. Варто використати цю можливість для упорядкування та спрощення лісового законодавства, побудови його на принципі ієрархічності та системності, а також усунення застарілих підходів щодо ведення лісового господарства.

Крім функцій нормотворчості та формування державної політики в лісовій сфері, Мінагрополітики виконує також функцію з управління майном, оскільки надає у власність статутний капітал агропромисловим лісогосподарським підприємствам, діяльність яких воно спрямовує та координує (рис. 1). А це суперечить Концепції адміністративної реформи та створює конфліктне поєднання функцій центрального органу виконавчої влади.

Тому протягом останніх 10 років ініціювалась передача функції з управління майном в лісовій сфері Державному агентству лісових ресурсів (тобто передачі в його підпорядкування агролісогосподарські підприємства). Процес передачі до сфери управління Держлісагентства (Держкомлісгоспу) державних лісогосподарських підприємств Мінагрополітики ініціювавсь у 2006 (Постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2006 р. № 273 «Про підсумки соціально-економічного розвитку України у 2005 році та заходи щодо поліпшення економічної ситуації» [5]) та 2009 роках (Розпорядження Кабінету Міністрів України 25 листопада 2009 р. № 1465-р «Про вдосконалення порядку управління лісовим господарством» [6]), однак до липня 2013 року ці нормативні акти не були виконані і майно не було передано. Хоча це необхідно було здійснити з метою унеможливлення виникнення конфлікту інтересів в діяльності Мінагрополітики та зосередження переважної більшості державних лісів у підпорядкуванні одного лісокористувача.

Реальний процес передачі цілісних майнових комплексів державних агролісогосподарських підприємств в підпорядкування Держлісагентства розпочався із прийняттям Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 липня 2013 р. № 584-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних лісогосподарських підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів» [7]. Варто також відмітити, що аналогічна ситуація існувала з державними лісогосподарськими підприємствами, які перебували у сфері управління Міністерства оборони. Цілісні майнові комплекси державних лісових господарств Міноборони також були передані в підпорядкування Держлісагентства згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 вересня 2013 р. № 773-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів» [8].

Формування державної політики та нормативно-правове регулювання лісового господарства в Україні здійснюють також Верховна Рада України, Президент України та Кабінет Міністрів України. Крім того, згідно ст. 28 Лісового кодексу України спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства (яким на даний час є Державне агентство лісових ресурсів України) розробляє та затверджує в установленому порядку нормативно-правові акти з ведення лісового господарства [9]. Тобто, Держлісагентство в ході адмінреформи зберегло за собою функцію нормотворчості та формування державної політики в лісовій сфері. А це в поєднанні з іншими функціями сприяє перманентній корупціогенності діяльності Держлісагентства.

Рис. 1. Схема розподілу функцій ЦОВВ в сфері лісового господарства України

 

Тому варто позбавити Державне агентство лісових ресурсів функцій з формування державної політики та нормативно-правового регулювання лісового господарства, оскільки обов’язки з їх виконання й так покладено на Міністерство аграрної політики та продовольства України (рис. 2).

Держлісагентство згідно Положення про Державне агентство лісових ресурсів України (затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 458/2011) забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства ([10]), а не її формування.

Ще однією нетиповою для агентства функцією є здійснення контролю та нагляду у конкретній сфері діяльності. Адже функції з державного контролю та нагляду за дотриманням лісового законодавства здійснює Державна екологічна інспекція України. Так, згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України (затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011) Держекоінспекція:

1) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами – нерезидентами вимог:

а) законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів щодо:

- раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів;

- заготовки деревини відповідно до затвердженого лісосічного фонду, в тому числі розрахункової лісосіки;

- законності вирубки, ушкодження дерев і чагарників, знищення або ушкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, а також молодняку природного походження й самосівів на площах, призначених під лісовідновлення;

- добування, здійснення побічного та супутнього спеціального лісокористування;

- використання полезахисних лісосмуг, водоохоронних і захисних лісових насаджень;

- виконання комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві й лісах;

б) законодавства про додержання режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

2) складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом [11].

 

Рис. 2. Рекомендована схема розподілу функцій ЦОВВ в сфері лісового господарства

 

Хоча Державне агентство лісових ресурсів України виконує такі самі інспекційні функції (згідно з Положенням про Державне агентство лісових ресурсів України) як:

- здійснення державного контролю за додержанням законодавства з ведення лісового господарства;

- забезпечення виконання функцій державної лісової охорони, координацію діяльності лісової охорони всіх постійних лісокористувачів і власників лісів;

- розгляд згідно із законодавством справ про адміністративні правопорушення і в межах своїх повноважень прийняття відповідних рішень.

Виконуючи ці функції, Держлісагентство дублює роботу Держекоінспекції. Тому доцільним було б позбавити Державне агентство лісових ресурсів України функцій державного контролю та нагляду за дотриманням лісового законодавства, залишивши йому виконання лише функцій з охорони майна та лісів.

Крім того, функція контролю та нагляду за окремими сферами діяльності лісогосподарських підприємств здійснюється багатьма іншими центральними органами виконавчої влади: Міністерством внутрішніх справ України, органами Прокуратури, Рахунковою палатою України, Державною фінансовою інспекцією України, Державною фіскальною службою України, Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України, Державною інспекцією сільського господарства України та іншими (рис. 2).

За Держлісагентством варто було б закріпити лише виконання функції з управління майном. Адже лише ця функція відповідає його назві та закріплена в Положенні про Державне агентство лісових ресурсів України. Так, Держлісагентство України відповідно до покладених на нього завдань:

- здійснює державне управління в галузі ведення лісового господарства;

- утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства України, виконує інші функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери управління Держлісагентства України;

- забезпечує здійснення наземно-авіаційної охорони лісів від пожеж, незаконних рубок та інших лісопорушень, захист лісу від шкідників і хвороб та іншого шкідливого впливу на території лісового фонду підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління [10].

Неконфліктний розподіл функцій центральних органів виконавчої влади в сфері лісового господарства України підвищить прозорість державного регулювання, унеможливлюватиме здійснення корупційних вчинків та прийняття упереджених рішень щодо використання лісових ресурсів, спростить систему управління та буде сприяти підвищенню ефективності функціонування лісового господарства України.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Отже підсумовуючи викладене вище, можна зазначити, що пріоритетним напрямом розвитку системи управління та регулювання лісового господарства України є розподіл конфліктуючих функцій центральних органів виконавчої влади. Так, доцільним є позбавлення функцій з управління державним майном Міністерства аграрної політики та продовольства шляхом передачі агролісопідприємств у сферу підпорядкування Державного агентства лісових ресурсів. Доцільним також є позбавлення останнього функцій з формування державної політики та ухвалення нормативно-правових актів, а також здійснення контролю і нагляду у сфері лісового господарства. Так, функції з формування державної політики та ухвалення нормативно-правових актів варто закріпити за Мінагрополітики, а функцію контролю і нагляду у сфері лісового господарства варто закріпити лише за Державною екологічною інспекцією України, вирішивши цим проблеми дублювання функцій у лісовому господарстві України. Крім того, це дозволить знизити рівень корупції в цій сфері, спростить систему управління та сприятиме підвищення ефективності функціонування лісогосподарської сфери України.

 

Література:

1. Указ Президента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» від 22 липня 1998 року № 810/98 / Президент України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/810/98

2. План модернізації державного управління: пропозиції щодо приведення державного управління та державної служби України у відповідність із принципами і практиками демократичного урядування / [А. Вишневський (кер. авт. колективу), В. Афанасьєва, Р. Гекалюк та ін.; за заг. ред. Т. Мотренка.] – К.: Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, 2010. – 396 c.

3. Указ Президента України № 1085 від 09.12.2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» / Президент України http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1085/2010

4. Указ Президента України «Про Міністерство аграрної політики та продовольства України» від 23 квітня 2011 року № 500/2011 / Президент України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/500/2011

5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про підсумки соціально-економічного розвитку України у 2005 році та заходи щодо поліпшення економічної ситуації» від 13 березня 2006 р. № 273 / Кабінет Міністрів України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/273-2006-%D0%BF

6. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення порядку управління лісовим господарством» від 25 листопада 2009 р. № 1465-р / Кабінет Міністрів України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1465-2009-%F0

7. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про передачу цілісних майнових комплексів державних лісогосподарських підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів» від 3 липня 2013 р. № 584-р / Кабінет Міністрів України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/584-2013-%D1%80

8. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів» від 4 вересня 2013 р. № 773-р / Кабінет Міністрів України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/773-2013-%D1%80

9. Лісовий кодекс України від 21.01.1994 № 3852-XII / Верховна Рада України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3852-12

10. Указ Президента України «Про Положення про Державне агентство лісових ресурсів України» від 13 квітня 2011 року № 458/2011 / Президент України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/458/2011

11. Указ Президента України «Про Положення про Державну екологічну інспекцію України» від 13 квітня 2011 року № 454/2011 / Президент України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/454/2011

 

References.

1. Official web-site of the Verkhovna Rada of Ukraine (1998), “Pro zakhody schodo vprovadzhennia Kontseptsii administratyvnoi reformy v Ukraini”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/810/98, (Accessed 30 November 2014)

2. Vyshnevs'kyj, A. Afanas'ieva, V. Hekaliuk, R. and Motrenko, T. (2010), Plan modernizatsii derzhavnoho upravlinnia: propozytsii schodo pryvedennia derzhavnoho upravlinnia ta derzhavnoi sluzhby Ukrainy u vidpovidnist' iz pryntsypamy i praktykamy demokratychnoho uriaduvannia [The plan of modernization of public administration: proposals to bring public administration and civil service of Ukraine in accordance with the principles and practices of democratic governance], Tsentr adaptatsii derzhavnoi sluzhby do standartiv Yevropejs'koho Soiuzu, Kyiv, Ukraine.

3. Official web-site of the Verkhovna Rada of Ukraine (2010), “Pro optymizatsiiu systemy tsentral'nykh orhaniv vykonavchoi vlady”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1085/2010, (Accessed 30 November 2014)

4. Official web-site of the Verkhovna Rada of Ukraine (2011), “Pro Ministerstvo ahrarnoi polityky ta prodovol'stva Ukrainy”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/500/2011, (Accessed 30 November 2014)

5. Official web-site of the Verkhovna Rada of Ukraine (2006), “Pro pidsumky sotsial'no-ekonomichnoho rozvytku Ukrainy u 2005 rotsi ta zakhody schodo polipshennia ekonomichnoi sytuatsii”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/273-2006-%D0%BF, (Accessed 30 November 2014)

6. Official web-site of the Verkhovna Rada of Ukraine (2009), “Pro vdoskonalennia poriadku upravlinnia lisovym hospodarstvom”, available at: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1465-2009-%F0, (Accessed 30 November 2014)

7. Official web-site of the Verkhovna Rada of Ukraine (2013), “Pro peredachu tsilisnykh majnovykh kompleksiv derzhavnykh lisohospodars'kykh pidpryiemstv do sfery upravlinnia Derzhavnoho ahentstva lisovykh resursiv”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/584-2013-%D1%80, (Accessed 30 November 2014)

8. Official web-site of the Verkhovna Rada of Ukraine (2013), “Pro peredachu tsilisnykh majnovykh kompleksiv derzhavnykh pidpryiemstv do sfery upravlinnia Derzhavnoho ahentstva lisovykh resursiv”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/773-2013-%D1%80, (Accessed 30 November 2014)

9. Official web-site of the Verkhovna Rada of Ukraine (1994), “Lisovyj kodeks Ukrainy”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3852-12, (Accessed 30 November 2014)

10. Official web-site of the Verkhovna Rada of Ukraine (2011), “Pro Polozhennia pro Derzhavne ahentstvo lisovykh resursiv Ukrainy”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/458/2011, (Accessed 30 November 2014)

11. Official web-site of the Verkhovna Rada of Ukraine (2011), “Pro Polozhennia pro Derzhavnu ekolohichnu inspektsiiu Ukrainy”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/454/2011, (Accessed 30 November 2014)

 

Стаття надійшла до редакції 01.12.2014 р.