УДК 338.24

 

О. В. Лапін,

к. е. н., доцент кафедри менеджменту зовнішньоекономічної та інноваційної діяльності

Одеській національній політехнічний університет, м. Одеса

Н. О. Марчук,

бакалавр, студентка кафедри менеджменту зовнішньоекономічної та інноваційної діяльності

Одеській національній політехнічний університет, м. Одеса

 

ВИЗНАЧЕННЯ МОЖЛИВИХ НАПРЯМКІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

 

A. Lapin,

Ph.D. Economics, assoc. prof. assistant of foreign trade and innovations activity management chair,

Odessa National Polytechnic University, Odessa

N. Marchuk,

BA, student of the department of of foreign trade and innovations activity management chair,

Odessa National Polytechnic University, Odessa

 

Identify possible directions of innovative development of enterprise

 

в статті розглядаються основні стратегії інноваційного розвитку. Визначається можливі напрями інноваційного розвитку з метою підвищення якості та конкурентоспроможності продукції. Наведена методика необхідності впровадження інновацій у діяльність промислового підприємства для покращення його діяльності та позиції на ринку.

 

The article reviews the main strategy of innovative development. Determine the possible directions of innovation to improve the quality and competitiveness of products. The technique need innovation in industrial activities of the enterprise to improve its financial performance and market position.

 

Ключові слова: інноваційна діяльність, інноваційний процес, інноваційний розвиток, напрями розвитку, впровадження інновацій.

 

Keywords: innovation, innovation process, innovation development, development trends, innovations.

 

Вступ.

Одним із перспективних шляхів економічного зростання підприємств є їх інноваційний розвиток. Практика показує, що інноваційні перебудови на сучасному етапі розвитку суб’єктів господарювання можуть не лише забезпечити високі показники економічного розвитку, але й підвищити конкурентоспроможність сучасних підприємств, їх експортний потенціал, а також допоможуть вирішити економічні, екологічні, соціальні проблеми.

Інноваційна діяльність є однією з основних складових процесу забезпечення успішного функціонування підприємств. Тому сучасні економічні умови вимагають інтенсивної інноваційної діяльності, ефективної організації досліджень та розробок, нововведень, зниження інноваційних ризиків, стратегічного управління в інноваційній діяльності кожного підприємства.

Постановка проблеми.

В Україні питання інноваційної діяльності у напрямі підвищення ефективності та якості аспектів виробничо-господарської діяльності може забезпечуватися не лише постійним вдосконаленням виробничого процесу, а й на основі переходу підприємств на інноваційний шлях розвитку.

Аналіз попередніх досліджень.

Питанням вибору інноваційного розвитку підприємств присвячено багато наукових праць, у яких досліджуються етапи та методи впровадження інноваційного розвитку, який в свою чергу впливає на процеси, пов’язані з розвитком всієї держави, а також окремих її регіонів, галузей та підприємств. Питання ролі інновацій в економічній системі, дослідження проблем інноваційного розвитку економіки посіли одне з провідних місць у дослідженнях вітчизняних та зарубіжних економістів і учених. До них, перед усім, належать праці Й. Шумпетера, Б. Твіста, Б. Санто, П. Друкера, Ф. Ніксона, Г. Менша, К. Найта, В. Александрової, А. Пригожина, А. Гальчинського, Б.А.Райзберг, Л.Ш.Лозовський.

Мета статті.

Розгляд економічних умов, можливостей та перспектив інноваційного розвитку підприємства.

Виклад основного матеріалу.

Здійснення інноваційної діяльності є одним із головних факторів, який впливає на конкурентоспроможність продукції, забезпечує ефективність використання виробничих ресурсів, збільшує рівень пристосованості підприємства до факторів зовнішнього середовища, розкриває нові можливості стовно виходу продукції на нові ринки.

Згідно Закону України «Про інноваційну діяльність» інноваційна діяльність – це діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг [2].

Інноваційний процес – процес перетворення наукового знання в інновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби; послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новинки та її впровадження у практику. Відомий економіст Д.Брайт звертає увагу на те, що це єдиний процес, який включає в себе саме управління, науку, підприємство, техніку, економіку .

В Україні при впровадженні інноваційного процесу на підприємствах існує багато перешкод. Найпоширеніші серед них [7]:

1. Невідповідність організаційної структури головним вимогам інноваційного розвитку.

2. Недостатня кількість фінансових ресурсів для розробки наукових досліджень і можливість використання інноваційних розробок.

3. Неякісне регулювання нормативно–правовою системою та недосконале стимулювання інноваційної діяльності.

Світовою практикою напрацьовано три типи стратегій інноваційного розвитку:

− стратегія перенесення (використання зарубіжного науково–технічного потенціалу та перенесення його досягнень на власну економіку);

− стратегія запозичення (освоєння виробництва високотехнологічної продукції, що вже вироблялася в інших країнах);

− стратегія нарощування (використання власного науково–технічного потенціалу).

Забезпечення успішного функціонування та стійкого розвитку  підприємства потребує врахування особливостей виробництва продукції при плануванні їх діяльності , зокрема, при плануванні організаційно–технічного розвитку.

Основою організаційно–технічного розвитку кожного промислового підприємства є пріоритетні напрями науково–технічного прогресу, оскільки підвищення ефективності діяльності підприємств ґрунтується саме на новітніх досягненнях науки і техніки [5].

До основних напрямів науково–технічного прогресу в промисловості можна віднести:

−      впровадження прогресивних матеріалів і конструкцій;

−      впровадження новітніх технологій виконання будівельно–монтажних робіт;

−      впровадження нової техніки, засобів малої механізації, підвищення рівня механізації робіт;

−      вдосконалення організації виробництва й управління промисловим виробництвом.

Реалізація цих заходів забезпечує підвищення організаційно–технічного рівня роботи та показників виробничо–господарської діяльності промислових підприємств.

Оскільки під впливом науково–технічного прогресу відбувається техніко–економічне, екологічне й соціальне старіння продукції, одним з основних розділів плану діяльності підприємства є план організаційно–технічного розвитку, який пов’язаний з планом інвестицій, причому цей зв’язок має двосторонній характер: інноваційні організаційно–технічні заходи визначають необхідний обсяг інвестицій та напрями їх використання, а наявність інвестиційних ресурсів являє собою обмеження щодо ресурсів при відборі до реалізації в плановому періоді організаційно–технічних заходів (рис.1).

 

Рис. 1. Структура тактичного плану діяльності підприємства

 

На сучасному етапі розвитку економіки України перед багатьма торговельними підприємствами стають питання щодо підвищення власної конкурентоспроможності та ефективного використання власного конкурентного потенціалу. Одним із напрямків вирішення цих питань є розробка інноваційної політики підприємства, що є складовою загальної стратегії розвитку підприємства і реалізації її на практиці . Рішення про перехід промиcлового підприємства на інноваційний шлях розвитку може бути прийнято за декількома причинами, які умовно можна поділити на дві основні групи:

− реальна гостра необхідність в інноваціях полягає в меті підвищення ефективності діяльності підприємства (забезпечення виживання підприємства на ринку);

− рішення керівництва у відповідь на дію конкурентів або досягнення відповідності загальному рівню розвитку галузі торгівлі.

Тобто в умовах необхідності економії всіх видів ресурсів та специфіки галузі важливо розуміти, що інновації на певний момент часу не є доцільними та необхідними для кожного торговельного підприємства. Якщо ж така необхідність є очевидною, то для керівництва підприємства дуже важливим є визначення необхідної бажаної глибини змін. Визначення необхідності впровадження інновацій та глибини змін пропонується проводити за трьома основними напрямами [3]:

1. Визначається, чи задоволено підприємство динамікою своїх результатів господарської діяльності та станом фінансових ресурсів.

2. Визначається конкурентоспроможність підприємства за показниками задоволення споживачів, тобто за методом семантичного позиціювання.

3. Керівництвом підприємства визначається, яку конкурентну позицію на ринку планується зайняти: зберігати існуючу чи змінювати на іншу.

На рис 2. представлена схема визначення необхідності в інноваціях та їх глибини для підприємства, де виділені всі можливі варіанти отриманих результатів аналізу за трьома запропонованими напрямами.

Виділено три напрями розвитку впровадження інновацій, в яких враховуються фінансова успішність, забезпеченість ресурсами, потреби споживачів та погляд керівництва на майбутній бажаний розвиток підприємства та його конкурентоспроможність на ринку.

Щоб обрати правильну інновацію розглянемо кожну з них окремо.

Базисні інновації – це нововведення, які формують нову галузь. Зазвичай вони створюються на основі наукового відкриття, тобто кардинальних змін існуючої діяльності, або створення принципово нового напряму діяльності.

Поліпшуючі інновації – це рішення, що представляють собою істотні зміни або удосконалення базисних нововведень. Тобто вони пов’язані з покращенням існуючих продуктів або з введенням нових чи вдосконалених методів організації виробництва. Такі інновації найкраще підходять для промислових підприємств тому, що такі зміни впливають на удосконалення технологій і підвищення якості та конкурентоспроможності продукції.

Модифікаційні інновації несуть в собі незначні зміни в існуючому асортименті продукції, технології або системі управління для їх вдосконалення. Вони не змінюють функції виробів або процеси виробництва, але призводять до покращення діяльності підприємства.

Псевдоінновації – рішення, які представляють незначні зміни базисних нововведень. Вони не несуть істотної новизни.

При певному стратегічному розвитку та загальному економічному стані можна впровадити мікроінновації, які свідчать про незначне впровадження інновації, яких буде достатньо для розв’язання існуючих проблем на підприємстві для покращення діяльності та ефективності використання ресурсів. Такі нововведення не потребують значних коштів, адаптації та істотних змін при впровадженні.

Розглянувши рисунок 2 і підсумувавши отримані результати можна сказати, що якщо підприємство отримало одне «так», то доцільно впроваджувати - мікроінновації; два «так» - поліпшуючі або мікроінновації» три «так» - поліпшуючі інновації; чотири «так» - базисні або поліпшуючі інновації; п’ять «так» - базисні або поліпшуючі інновації.

 

Рис. 2. Схема визначення необхідності інновацій та їх глибини в діяльності підприємства [6]

 

Наступним кроком для визначення необхідності впровадження інновацій є оцінка інноваційного потенціалу підприємства, до якого належить :

− оцінка готовності підприємства впроваджувати інновації;

− виділення конкретної сфери застосування інновацій на підприємстві.

Інноваційний шлях розвитку за своєю суттю орієнтований на збільшення доходів, на відміну від екстенсивного і інтенсивного варіантів розвитку, орієнтованих на збільшення обсягів виробництва і зниження витрат відповідно. Крім того, орієнтація суб'єкта господарської (підприємницької) діяльності на інноваційний розвиток дозволяє йому адаптуватися до змін умов зовнішнього середовища і тривалий час утримуватися на ринку.

Ефективність функціонування та розвиток підприємницьких структур в сучасних умовах господарювання неможливий без формування економічно обґрунтованої стратегії інноваційного розвитку. Проте кризові явища в економіці постійно гальмують інноваційний розвиток підприємства залишаючи більшість креативних рішень на ідейній стадії, унеможливлюючи їх практичне втілення. Актуального значення за таких умов набуває створення ефективної системи управління інноваційними процесами на всіх етапах розвитку підприємства. Формування такої системи вимагає комплексного дослідження перспектив науково–технічного розвитку підприємства, розробки та впровадження саме таких проектів, які базуються на нововведеннях та мають інноваційних характер.

Висновки.

Створення ефективної системи впровадження інновацій на підприємстві повинно ґрунтуватись на дослідженні елементів та складових з допомогою яких можна втілити інноваційні ідеї та рішення. Варто зазначити, що ефективність впровадження інновацій на підприємстві залежить від вибору правильної послідовності етапів інноваційної діяльності підприємства.

Оцінювання рівня інноваційного розвитку підприємства повинно включати дослідження та аналіз наступних складових:

− ресурсної складової інновацій, яка спрямовує діяльність підприємства на пошук нових альтернативних ресурсів (сировини, матеріалів, енергії), дослідження ефективності використання ресурсів підприємства;

− технологічної складової інновацій, яка включає в себе розробку та впровадження інноваційних технологічних рішень, науково–обґрунтованих ідей, реалізація яких сприятиме впровадженню нових технологічних процесів на підприємстві, освоєнні технології виробництва нових видів продукції;

− ринкової складової інновацій, яка передбачає всебічний аналіз зовнішнього середовища підприємства та врахування макрофакторів (при виборі орієнтації на ринок підприємство чітко націлене на ринки збуту своєї продукції та пошук нових комерційно привабливих сегментів ринку).

Формування методичних підходів оцінювання інноваційного розвитку підприємства з урахуванням ресурсної, технологічної та ринкової складових інноваційної діяльності буде сприяти реалізації ефективної стратегії інноваційного розвитку підприємства та забезпечить підприємству створення та виведення на ринок інноваційної конкурентоспроможної продукції.

 

Література.

1. Економіка і організація інноваційної діяльності // За загальною редакцією Стельмащук А.М. — Тернопіль: Економічна думка 2005

2. Закон України "Про інноваційну діяльність". – 2010. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/40-15

3. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Суми: ВТД “Університетська книга”; К.: Видавничий дім “Княгиня Ольга”, 2005. – 324 с.

4. Лященко О.В. Проблеми оцінки ефективності використання інноваційного потенціалу підприємства / Лященко О.В. // Економічний вісник Донбасу № 2 (20). – 2010. – С. 176 – 180.

5. П’ятницька Г. І. Інноваційні стратегії в сучасних умовах господарювання: суть та наукові підходи до формування вибору / Г.І. П’ятницька // Проблеми науки. – 2011. – № 11. – С. 21–29

6. Рошка М. С. МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ НЕОБХІДНОСТІ ІННОВАЦІЙ ТА ЇХ ГЛИБИНИ В ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА// Вісник Запорізького національного університету – 2010 - №4(8)

7. Харів П.С. Інноваційна діяльність підприємства та економічна оцінка інноваційних процесів: Монографія / П.С. Харів. – Тернопіль: “Економічна думка”, 2003. – 326 с.

 

References.

1. Stel'maschuk A.M. (2005), Ekonomika i orhanizatsiia innovatsijnoi diial'nosti  [Economics and Organization of innovations], Naukova dumka, Ternopil,Ukraine.

2. The Verkhovna Rada of Ukraine (2010), The Law of Ukraine "On innovation", available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/40-15 (Accessed 4 July 2002).

3. Illiashenko S.M. (2005), Upravlinnia innovatsijnym rozvytkom [Management of innovation development], 2nd ed., Vydavnychyj dim “Kniahynia Ol'ha”, Sumy,Ukraine.

4. Liaschenko O.V.(2010), “Problems of an estimation of efficiency of use of innovative potential of the enterprise”, Ekonomichnyj visnyk Donbasu, vol. 2, no.20, pp. 176 - 180.

5. P'iatnyts'ka H. I.(2011),“Innovation strategies in the modern business environment, nature and scientific approaches to the formation of choice”,  Problemy nauky, vol. 11,  pp. 21-29.

6. Rosca M.S.(2010), “METHODS OF DETERMINATION OF NECESSITY OF INNOVATIONS AND THEIR DEPTH IN ACTIVITY OF TRADE ENTERPRISE”, Visnyk Zaporiz'koho natsional'noho universytetu, vol.4, no.8.

7. Khariv PS, (2003), Innovatsijna diial'nist' pidpryiemstva ta ekonomichna otsinka innovatsijnykh protsesiv [Innovativeness and economic evaluation of innovative processes],  Naukova dumka, Ternopil,Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 15.12.2014 р.