EnglishНа русском

Ефективна економіка № 12, 2014

УДК 338.2

 

А. Ю. Рамський,

к. е. н., доцент, доцент кафедри фінансів, менеджменту та економіки,

Київський університет  імені Бориса Грінченка, м. Київ

 

РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНІ

 

A. Ramskyi,

Ph.D. in Economics, associate professor of the chair for finances, management and economics,

 Borys Grinchenko Kyiv University, Kyiv

 

THE ROLE OF GOVERNMENT CONTROL OF MARKET OF INVESTMENTS IN UKRAINE

 

Стаття присвячена розробленні дієвого механізму конкретних заходів щодо удосконалення державної політики в сфері регулювання ринку інвестицій в Україні та необхідність поєднання механізмів державного і ринкового регулювання. Виявлено, що ринок інвестицій, як сукупність секторів, не забезпечуватиме вільної конкуренції, попиту і пропозиції, дієвості впливу «мегарегулятора» на процеси інвестування, а також прозорості спрямування ресурсів в реальний сектор економіки і ефективності їхнього використання. Тому, об'єктом ринку інвестицій слід визнавати лише інвестиційний продукт, а установи із страхування, реалізації цінних паперів, банки, організації, що провадять приватне пенсійне забезпечення, доцільно наділяти статусом агентів ринку інвестицій. Наведений підхід надасть можливість визнання на державному рівні та законодавче закріплення нового соціального інституту первинних інвесторів – домогосподарств, змінить статус останніх, а також відповідно їх роль у забезпеченні економічного зростання та збалансованості фінансової системи.

 

The article deals with the problem of development effective mechanism of concrete measure in relation to the improvement of public policy in the sphere of adjusting of market of investments in Ukraine and necessity of combination of mechanisms of government and market control. Was discovered that the market of investments, as an aggregate of sectors, will not provide a free competition, demand and supply, effectiveness of influence of «megaregulator», on the processes of investing, and also to transparency of direction of resources in the real sector of economy and efficiency of their use. Therefore, it follows to acknowledge the object of the investment market only an investment product, and establishments from insurance, realization of securities, jar, organizations which carry out the private pension providing, it is expedient to provide with status the agents of market of investments. The approach will given by possibility of confession at state level and legislative fixing of new social institute of primary investors – households, will change status of the last, and also according their role in providing of the economy growing and balanced of the financial system.

 

Ключові слова: ринок інвестицій, заощадження домогосподарств, інвестиційний продукт, інвестування, державне регулювання.

 

Key words: market of investments, economy of households, investment product, investing, government control.

 

 

Постановка проблеми.

Завдання державного регулювання ринку інвестицій є складовою довгострокової державної політики нагромадження капіталу та збільшення джерел його фінансування в частині забезпечення формування та реалізації інвестиційного потенціалу домогосподарств, а також короткострокової політики в частині моніторингу ліквідності суб'єктів (агентів ринку інвестицій) для гарантування виконання зобов'язань перед первинними інвесторами. Такий підхід ґрунтується на економічних процесах нарощення джерел та обсягу фінансування продуктивного капіталу для забезпечення економічного зростання в рамках реалізації національних пріоритетів, підтримки розвитку етичних напрямів та етичних продуктів з позиції суспільного добробуту.

Проблеми державного регулювання інвестиційної діяльності висвітлені у працях зарубіжних вчених, зокрема Г. Бірмана, С. Брю, Д. Дарнінга, М. Джонка, Д.Ніркота, І. Кембелла, П. Ліндерта, Д. Мілера, М.Портера, М. Татаренко, С. Фішера, Р.Холта, У.Шарпа та інших. Вагомий внесок у розробку теоретичних і практичних досліджень зробили українські вчені: І.Бланк, З.Богачов, В.Будкін, Б. Губський, В. Вергун, О. Вовчак, О.Гаврилюк, П. Гайдуцький, Т.Майорова, О.Мертенс, А. Пересада, А. Філіпенко та інші.

Проте незважаючи на достатню кількість публікацій, дана проблема все ще потребує всебічного аналізу та обґрунтування.

Постановка завдання.

На основі зазначеного можна сформулювати завдання дослідження, які поляга­ють у розробленні конкретних заходів щодо удосконалення державної політики в сфері регулювання ринку інвестицій в Україні та необхідність поєднання механізмів державного і ринкового регулювання.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Дієздатність створюваного організованого ринку інвестицій залежить від збалансованості фінансової системи загалом. Фінанси банківських установ, інших фінансових корпорацій, підприємств реального сектора, суб'єктів інших інституційних секторів економіки, які здійснюють свою господарську діяльність і фінансово-інвестиційні операції, відповідним чином впливають на попит та пропозицію на цьому ринку. Роль державного регулювання полягає не лише у короткострокових підтримках ліквідності, що відбувається через вплив фіскальної і монетарної політик на фінансову стабільність (у період кризи та посткризового відновлення), а у забезпеченні на довгостроковий період економічного зростання. Формування цивілізованого ринку інвестицій, де домогосподарство-первинний інвестор наділяється правами  повноцінного агенту ринку, надасть можливість забезпечити постійне джерело фінансування розвитку на інноваційній основі. Посилення ролі державного регулювання у цій сфері створюватиме умови для зменшення навантаження на бюджет, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та первинних інвесторів, зокрема домогосподарств.

За нових умов домогосподарство стає рівноправним учасником на ринку інвестицій, що забезпечуватиме трансформацію його інвестиційного потенціалу за низького рівня ризику втрат. Це спонукатиме до процесів нагромадження продуктивного капіталу в економіці, що у короткостроковому та довгостроковому періодах генеруватиме доходи всіх інституційних секторів економіки. Зростання добробуту населення формує позитивний економічний фактор для зростання заощаджень та інвестиційного потенціалу.

Посилення державного регулювання у цій сфері означає запобігання шахрайству, побудові фінансових пірамід окремими агентами фінансового ринку, та забезпечення спільного (ринкового і державного) впливу на функціонування такого ринку інвестицій.

У науковій літературі різними авторами, розглядаючи механізми ефективного функціонування  фінансового ринку, обґрунтовується необхідність поєднання механізмів державного і ринкового регулювання [1-4]. О.О.Бакаєва пропонує здійснювати комбінування механізмів залучення інвестицій населення через систему організаційно-економічних форм і методів, нормативно-правових інструментів, що стимулюють залучення заощаджень населення для вирішення поточних і перспективних задач соціально-економічного розвитку регіонів шляхом розробки та реалізації відповідних програм і напрямів, а також наділяє державні органи активною регулюючою і координуючою роллю [1]. На нашу думку, дієвість цієї системи можна забезпечити шляхом запровадження моніторингу за дотриманням законодавства, нормативно-правових актів з питань інвестування; виконанням встановлених ринковими регуляторами нормативів, правил і умов; за адекватністю реагування регуляторів на операції агентів ринку, що мають шахрайській характер, та фінансові і майнові втрати первинних інвесторів.

Н.Р.Героніна виявила і обґрунтувала системоутворюючі та базові принципи управління інвестиційною активністю населення, такі принципи як:

- випереджаючого розвитку послуг фінансових інститутів відносно зростання заощаджень населення;

- створення умов для ефективного функціонування фінансових інститутів, що працюють із заощадженнями населення;

- забезпечення політичної і економічної стабільності для оптимізації інвестиційного процесу в суспільстві, принцип забезпечення умов відновлення довіри населення до держави;

- планомірного скорочення диференціації в розмірах отримуваних населенням доходів;

- забезпечення умов зростання заробітної плати в реальному секторі економіки за рахунок зниження податків населення;

- забезпечення умов захисту заощаджень населення [5].

При цьому зазначається, що російський ринок інвестицій, який формується і  включає такі сектори як страхування, цінні папери, банки, приватне пенсійне забезпечення, колективні схеми інвестування, потребує у майбутньому впровадження «мегарегулятора» [5]. Проте, Н.Р.Героніна ототожнює процеси збільшення основного капіталу (придбання для власних цілей нерухомості, земельних ділянок тощо - складова споживання), з інвестуванням, результатом якого є збільшення активів, що генеруватимуть дохід. Запропонований Н.Р.Героніною ринок інвестицій як сукупність секторів незабезпечуватиме вільної конкуренції, попиту і пропозиції, дієвості впливу «мегарегулятора» на процеси інвестування, а також прозорості спрямування ресурсів в реальний сектор економіки і ефективності їхнього використання. Тому, об'єктом ринку інвестицій слід визнавати лише інвестиційний продукт, а установи із страхування, реалізації цінних паперів, банки, організації, що провадять приватне пенсійне забезпечення, доцільно наділяти статусом агентів ринку інвестицій.

В.К.Гуртов обґрунтовує необхідність збільшення державного впливу на ринок заощаджень через формування економічної політики, зосередженої на розробці податкових привілеїв для дрібних інвесторів; усунення подвійного оподаткування таких інвесторів; страхування механізму за аналогією з страхуванням депозитів; створення системи доступу населення до придбання облігацій та ін. [4]. Загалом підтримуючи такий підхід, слід зазначити, що надання податкових пільг є менш ефективним, ніж співфінансування на рівних умовах із домогосподарствами етичного інвестиційного продукту, формування забезпечення, моніторинг на ринку інвестицій тощо.

Я.В.Петренко рекомендує розробку спеціальних класифікацій фінансових інструментів, норм їх використання, вимог до підприємства, джерел фінансування і також висвітлює переваги та недоліки кожного із способів залучення (найбільш прийнятні для бізнесу). Механізмом трансформації приватних заощаджень в інвестиції в транзитивній економіці ним визначено як систему, що складається з мотивів, які спонукають домогосподарства до неповного споживання поточного доходу, факторів, які визначають перевагу вибору домогосподарством певної форми заощаджень, і інструментів, насамперед фінансових, які дозволяють фірмам напряму чи через фінансових посередників залучати кошти для реалізації інвестиційних проектів [6]. Для забезпечення дієвості такого механізму, а також системності і формування потенціалу зростання інвестицій домогосподарств в реальну економіку доцільно переоцінити роль держави та ринкових регуляторів. Ефективність державного регулювання залежить не від посилення або розширення каналів впливу, а від системності забезпечення процесу інвестування, зокрема конкуренції на ринку інвестицій, захисту прав первинних інвесторів, шляхом удосконалення нормативно-правових актів з питань інвестування та законодавчого закріплення положень про функціонування ринку інвестицій, фінансового контролю за дотриманням норм законодавства тощо.

В.Я.Карковська зазначає, що на державне управління інвестиційною діяльністю впливають такі важливі фактори як рівень розвитку національної економіки, стан заощаджень та інвестування в національну економіку, рівень науково-технічного розвитку країни, вплив заощаджень на рівень ВВП національної економіки та їх трансформація в інвестиції [7].

Наведені вище різні підходи описують окремі сторони та етапи процесу інвестування, проте потенційно не можуть вирішити проблеми сфери інвестування, які накопичувалися упродовж останніх двадцяти років. Ця сфера є комплексним явищем, яке зачіпає інтереси всіх агентів ринку і перебуває під впливом попиту і пропозиції, а також має розподіляти відповідальність за фінансово-інвестиційні операції на цьому ринку.

Вирішення таких проблемних питань має ґрунтуватися на положеннях неоінституціоналізму, як синтезу фінансових, економічних, соціальних, культурно-етичних та загалом суспільних аспектів процесу інвестування домогосподарствами в реальний сектор. Належне організаційне забезпечення функціонування ринку інвестицій прямо впливає на активізацію соціальних інститутів, що спонукає до наступного зростання інвестиційного потенціалу домогосподарств. Це відбувається з огляду на дію двох інституцій:

1) інвестиційної доходності домогосподарств від придбання інвестпродуктів  (можуть створюватися соціальні групи первинних інвесторів, що мають позитивний досвід в інвестуванні) з різним рівнем громадянської свідомості;

2) ресурсне забезпечення реального сектора, що сприяє збільшенню робочих місць (розширенню діючих підприємств та створенню нових), підвищенню заробітної плати, збільшенню обсягу перерахувань єдиного соціального внеску та  інших соціальних платежів.

Позитивна практика інвестування через її надійність упродовж певного часу сприятиме формуванню фундаментального соціального інституту. Збільшення доходів домогосподарств збільшуватиме обсяг заощаджень та впливатиме на збільшення середнього класу, на задоволення інших суспільних потреб.

Визнання на державному рівні та законодавче закріплення нового соціального інституту первинних інвесторів – домогосподарств змінить статус останніх, а також відповідно їх роль у забезпеченні економічного зростання та збалансованості фінансової системи. Покладання суспільних функцій в частині фінансування інвестиційних проектів (що здійснюються в рамках реалізації національних пріоритетів, етичних проектів) стане можливим лише при досягнені стабільності процесів трансформації ресурсів в реальні інвестиції на ринку шляхом:

1) нарощення обсягів інвестицій (інвестування у проекти із строками реалізації 3-5 років);

2) трансляції зразків поведінки домогосподарств та інших агентів ринку у соціум;

3) забезпечення послідовності і передбачуваності дій агентів і учасників ринку на економічні стимули та інші механізми державного регулювання (створення правового поля для дотримання балансу інтересів, мотивації до обмеженої раціональності та протидії опортуністичній поведінці);

4) дотримання законності при здійсненні операцій з переходу прав власності на ресурси, а також при збереженні прозорості контрактних агентських відносин.

Законодавче встановлення чітких процедур та відповідальності на ринку інвестицій щодо покупця та продавця інвестиційного продукту надасть можливість встановити партнерські стосунки та зменшити трансакційні витрати. Такій підхід ґрунтується на тому, що дієвість ринку інвестицій забезпечується конкуренцією на ринку та іншими ефективними заходами державного регулювання, що зводить до мінімуму «недосконалість агентських відносин», конфлікт інтересів покупця і продавця, елементи фінансового шахрайства.

З теоретичної точки зору (беручи до уваги положення агентської теорії (agency theory)), домогосподарство та його агент із придбання інвестиційного продукту повинні мати одну ціль і спрямовувати свої дії на безпечне інвестування; взаємовідносини «домогосподарство-агент» мають носити договірний характер та передбачати не лише винагороду для агентів, а також їхню відповідальність. Диференціація рівня винагороди та відповідальності має залежати від виду інвестиційного продукту (проекту, програми) та інших умов інвестування.

На практиці домогосподарство, як інвестор, діє лише на власний ризик, що умовно прирівнює інвестування до «азартних фінансових ігор».

Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є посилення та підвищення ефективності контролю, а також внесення змін до законодавства, що чітко визначатимуть функції державних і ринкових регуляторів та збільшуватимуть персональну відповідальність за порушення норм, передбачених законодавством.

Беручи до уваги практику останніх двадцяти років щодо співпраці комерційних фінансових посередників та домогосподарств, потенційно спроможним у вирішенні агентських проблем є державних регулятор. Таким чином, актуалізується питання підвищення ефективності державного регулювання у цій сфері. Це також є запорукою дотримання цілей, описаних теорією фінансового посередництва.

Продовження існуючої політики, що ґрунтується на положеннях «невтручання і нерегламентації моніторингу агентських відносин» та неочищення фінансових ринків від токсичних операцій, що проводяться окремим агентами, може призвести до поширення процесів дезінтермедиації, зокрема поступового переходу до прямого внутрішнього інвестування (підприємств вітчизняного реального сектора) або до вкладення інвестиційного ресурсу за межами країни (відтік капіталу домогосподарств). Найбільш негативних наслідків це може завдати банківській сфері, зокрема:

1) відмови від посередництва банків на ринку позикових капіталів на користь прямого випуску цінних паперів;

2) вилучення клієнтами депозитів з банку для інвестицій в інші грошові операції

3) відтік частини кредитних ресурсів за межі банківської системи країни;

4) неможливість фінансових інститутів виконувати свої посередницькі функції [8].

Тому державні регулятори мають застосовувати сукупність законодавчо закріплених мотиваційних складових для поєднання примусового ізоморфізму, який розуміється нами, як процес, пов'язаний з потребою ринків капіталу, гармонізація норм діяльності кредитних організацій та первинних інвесторів для забезпечення розвитку реальних інвестицій; з нормативним ізоморфізмом (діяльність професійної спільноти, учасники якої колективно визначають умови і методи своєї роботи і встановлюють легітимність свого інституційного поля, в якому відповідна поведінка регламентована, нагляд за учасниками ринку за дотриманням встановлених регламентів) для формування цивілізованого ринку інвестицій.

У науковій  публікаціях окремих авторів робиться висновок, що фінансовий сектор має стати об’єктом стратегічного управління в рамках економічної політики держави, оскільки є похідною управління економічним розвитком України на довгострокову перспективу [9]. Це забезпечуватиме стабільність  інституційного регулювання, тобто спроможність виконувати функції регулювання впродовж тривалого часу. Більш того, на значення часу для стабільності інституцій та їх ефективності звернув увагу ще Дж. Бьюкенен у своїй нобелівській лекції. Його ідея «конституції економічної політики» полягала саме у тому, щоб створити такі «правила гри» в економіці і, зокрема, на фінансових ринках, які будуть залишатись стабільними навіть після того, як зміниться кілька поколінь людей. Це і має забезпечити стабільність правил обміну і укладання  угод [9-10].

Висновки.

Таким чином, важливе місце займає державне забезпечення формування національного регламенту інвестиційного процесу, що зачіпатиме діяльність комерційних фінансових посередників та загалом всіх суб’єктів інституційних секторів економіки, які функціонують на ринку інвестицій. Беручи це до уваги, при створенні дієвого регламенту має враховуватися мотиваційна складова інвестування, існуюча інституційна модель, усталена соціальна структура. Проте, внесення інституційно-організаційних змін, закріплених у національному законодавстві, що проходить процес гармонізації з європейськими нормами, певним чином вплине на економічну політику.

Введення нових правил інвестування, дотримання  яких контролюватиметься (на пруденційній основі), надасть змістовності вектору посилення довіри у фінансовій сфері та сприятиме зменшенню втрат домогосподарств від формування помилкових очікувань, неврахування державної політики гарантування і поведінки ключових макропоказників. Це ставить нові вимоги до координації державних та ринкових фінансових регуляторів, а також до суспільного контролю.

 

Література:

1. Бакаева Е.А. Активизация инвестиционного потенциала денежных сбережений населения в региональной экономической системе : автореф. дис. на соиск. уч. степени к.э.н. - спец. 08.00.05 «Экон. и упр. народн. хоз-вом» / Е.А. Бакаева . - Вологда : ИЦ ВГМХА, 2003. - 19 с.

2. Колесникова Т.С. Сберегательный потенциал населения региона: на примере Республики Башкортостан :  автореф. дис. на соискание ученой степени к.э.н. - спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством». - Уфа - 2005. - 23 с.

3. Алиева И.А. Сбережения населения как источник формирования инвестиционного потенциала в условиях экономической трансформации : автореф. дис. на соискание ученой степени к.э.н. – спец. 08.00.01 «Экономическая теория». – Бишкек, 2008. - 21 с.

4. Гуртов В.К. Сбережения населения как инвестиционный ресурс социально-экономического развития страны : автореф. дис. на соискание ученой степени  д-ра экон. наук : 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством» / Гуртов В.К. ; Рос. акад. гос. службы при Президенте РФ. – М. : 2001. – 56 с.

5. Геронина Н.Р. Управление инвестиционной активностью населения в современной экономике : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора экономических наук - спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством»/ ГОУ ДПО ГАСИС. – М. : 2005. –  40 с.

6. Петренко Я.В. Трансформація приватних заощаджень в інвестиції в транзитивній економіці : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня к.е.н. – спец. 08.00.01 «Економічна теорія та історія економічної думки». Харків – 2009, 20 с.

7. Карковська, В.Я. Трансформація заощаджень в інвестиції національної економіки : автореферат дисетації кандидата економічних наук : спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством» / В.Я.Карковська ; Національний університет "Львівська політехніка". - Львів, 2011. - 24 с.

8. Економічна енциклопедія. [Електронний ресурс]. – Доступний з:  <http://slovopedia.org.ua/38/53396/378642.html>.

9. Коваленко Ю. М. Сутність інституційного середовища фінансового сектора економіки / Ю. М. Коваленко // Економічний вісник Донбасу. – 2011. –  № 1 (23). – С. 14–17.

10. Бьюкенен Дж. Конституция экономической политики / Дж. Бьюкенен // Вопросы экономики. – 1994. №6. – С. 104 – 113.

 

References:

1. Bakaeva E.A. (2003), “Activation of the investment potential cash savings of the population in the regional economic system”, Ph.D. Thesis, Economics and management of national economy, IC VGMHA, Vologda, Russia.

2. Kolesnikova T.S. (2005), “Savings potential of the region's population: the case of the Republic of Bashkortostan”, Ph.D. Thesis, Economics and management of national economy, Institut social'no jekonomicheskih-issledovanij ufimskogo nauchnogo centra rossijskoj akademii nauk, Ufa, Russia.

3. Alieva I.A. (2008), “Household savings as a source of formation of the investment potential in terms of economic transformation”, Ph.D. Thesis, Economic theory, Gosudarstvennoe obrazovatel'noe uchrezhdenie vysshego professional'nogo obrazovanija kyrgyzko-rossijskij slavjanskij universitet, Bishkek, Kirgizija

4. Gurtov V.K. (2001), “Household savings as an investment resource of socio-economic development of the country”, Doctor Thesis, Economics and management of national economy, Ros. akad. gos. sluzhby pri Prezidente RF, Moscow, Russia.

5. Geronina N.R. (2005), “Management of investment activity of the population in the modern economy”, Doctor Thesis, Economics and management of national economy, GOU DPO GASIS, Moscow, Russia.

6. Petrenko Ya.V. (2009), “The transformation of private savings into investments in transitive economy”, Ph.D. Thesis, Economic theory and history of economic thought, Khark. nats. un-t im. V.N.Karazina, Kharkiv, Ukraine.

7. Karkovs'ka, V. Ya. (2011), “The transformation of savings into investments of the national economy”, Ph.D. Thesis, Economics and management of national economy, Natsional'nyj universytet "L'vivs'ka politekhnika, L'viv, Ukraine.

8. Ekonomichna entsyklopediia (2014), “Dezintermediatsiia”, available at: http://slovopedia.org.ua/38/53396/378642.html (Accessed 1 December 2014).

9. Kovalenko Yu. M. (2011), “The essence of the institutional environment of the financial sector”, Ekonomichnyj visnyk Donbasu, vol. 1 (23), pp. 21–25.

10. James McGill Buchanan (1994), “The constitution of economic policy”, Voprosy jekonomiki, vol. 6, pp. 104 – 113.

 

Стаття надійшла до редакції 17.12.2014 р.