EnglishНа русском

Ефективна економіка № 1, 2012

УДК 334.72.001.8

 

М. Г. Лазарева,

к. е. н., здобувач кафедри управління проектами,

Київський Національний університет будівництва і архітектури МОН України, м. Київ

 

ВРАХУВАННЯ ЗОВНІШНІХ І ВНУТРІШНІХ УМОВ ФУНКЦІОНУВАННЯ ХОЛДИНГУ В МОДЕЛЯХ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ВИМІРІВ ЙОГО СТІЙКОСТІ

 

M. G. Lazareva,

PhD, getter of Project Management Department,

Kiev National University of Construction and Architecture, Kiev

 

CONSIDERATION OF EXTERNAL AND INTERNAL CONDITIONS OF THE HOLDING OPERATION MODELS IDENTIFY ITS STABILITY MEASUREMENTS

 

В сучасних умовах турбулентного середовища стає актуальним питання дослідження умов, при яких інтегровані структури досягають динамічної стійкості при взаємодії із зовнішнім середовищем. При цьому необхідно розуміти при яких умовах холдингі взмозі досягати та підтримувати свій рівноважний стан. Застосування міждисциплінарного підходу дозволяє сформулювати синтезоване визначення динамічної стійкості холдингу з точки зору загальної теорії систем та економічної науки: інституційного підходу економічної теорії. В статті виділено властивості систем: самоорганізація, зв'язок із середовищем, еволюційність, ієрархічність, інформаційність, різноманітність і цілісність як сукупність факторів, які впливають і визначають динамічну стійкість системи-холдингу. Запропоновано для розгляду гіпотеза про те, що властивості систем формують умови стійкості холдингових утворень. Сформульовано необхідні умови стійкості системи-холдингу.

 

In modern conditions of turbulent environment relevant research questions become: under which conditions the integrated structures reach dynamic stability when they interaction with the environment. It is necessary to understand the conditions under which holdings able to achieve and maintain their equilibrium. The use of an interdisciplinary approach allows formulate the synthesized definition of dynamic stability of the holding in terms of general systems theory and economics, institutional economics approach. The article highlighted the properties of systems: self-organization, relationship with the environment, evolutionary, hierarchical, information, diversity and integrity as a set of factors that influence and determine the dynamic stability of the holding as a system. It is proposed to consider the hypothesis that system’ properties form stability conditions of holding companies. There were formulated the necessary conditions of holding’s stability.

 

Ключові слова: система, властивості систем, холдинг, необхідні умови стійкості, адаптаційні механізми.

 

Keywords: system, properties of systems, necessary conditions of holding’s stability, adaptation mechanisms.

 

 

Вступ Застосування міждисциплінарного підходу в різних областях науки отримує все більш широке поширення, що взаємно збагачує ті галузі знань, які беруть участь у такому процесі. Видається за доцільне розгляд етапів розвитку економічної думки щодо поняття динамічної стійкості економічної системи з точки зору загальної теорії систем (ЗТС).

Теорія стійкості загальної теорії систем в даний час асимптотично наближається до інтерпретації реального стану речей, оскільки вона синтезує та узагальнює досвід різних галузей знань, виділяє загальні закономірності розвитку систем різного роду. Ми скористалися визначенням, яке отримав в результаті свого дослідження В.В. Артюхов (див. [1]) і пропонуємо наступне визначення динамічної стійкості, яке синтезовано із загальною теорією систем: динамічна стійкість - це властивість системи-холдингу (властивість системи «С»), що характеризує її здатність реалізувати цільову функцію при збереженні параметрів в заданому діапазоні стабільності (збігатися за ознаками «О» до і після змін «З») при зовнішніх / внутрішніх збурюваннях (викликаних дією факторів «Ф») завдяки управлінським (компенсаторним) діям. Під управлінськими діями ми розуміємо створення набору відповідних адаптаційних механізмів, що дозволяють зберігати базові параметри системи в певній галузі стабільності. Здатність реалізувати цільову функцію припускає еволюційний процес перетворень у системі: за наявності загрози кризових ситуацій (катастроф) системі для збереження динамічної стійкості необхідно перейти на новий рівень (кількісний, якісний, взаємовідносин). Холдинг в нашому дослідженні розглядається в економічному сенсі, як група компаній, що керується з єдиного центру.

При виникненні зовнішньої дії система-холдинг знаходиться в деякій області стабільності та визначається таким вектором розвитку в часі, який дозволяє системі досягати цільової функції без істотних перенастроювань системи, якщо вона економічно стійка. Стійкість допускає певне відхилення від тренду значень узагальненого показника, як функція часу: воно вносить стохастичну залежність від параметрів системи.

Для сучасних холдингів необхідно розуміти умови, за яких система знаходиться в стані динамічної стійкості для здійснення своєчасних управлінських впливів. Це завдання є першочерговим в умовах складного турбулентного зовнішнього середовища.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання стійкості систем широко освячуються у наукових роботах Г. Николіса, І. Пригожина [2], І. В. Прагнішвілі [3], О. В. Яцевича [4], В. В.Артюхова [1], О. В. Алексєєва [5], М. Ю. Казарінова [6] та ін.

У рамках міждисциплінарного підходу (економіки і ЗТС) можна виділити роботи сучасних вчених: О. В. Міхалева [7], М. В. Самосудова [8], В. Д. Могилевського [9], Е. Н. Гончаренко, І. А. Усовой [10], та ін. Кожен автор визначає свій підхід в дослідженнях, спираючись на ті чи інші базові концептуальні положення ЗТС і, в цілому, системного підходу в дослідженнях. Е. Н. Гончаренко і І. А. Усова обґрунтовують необхідність здійснення вибору вектора змінних, побудови моделі зв'язків макропараметрів у вигляді системи диференціальних рівнянь [10]. О. В. Міхальов, досліджуючи поняття економічної стійкості підприємства, вивчає це поняття з позиції класичної і неокласичної моделей макроекономіки, загальної теорії організації, синергетики, концепції сталого розвитку та нового інституціоналізму [7]. Кожен дослідник вносить свій вклад в розвиток поняття стійкості, загальноприйнятого розуміння якого зараз в науці не існує.

Саме поняття стійкості в межах загальної теорії систем (ЗТС) відносять до властивостей систем. Холдинг - це складна відкрита динамічна система, з усіма притаманними таким системам властивостями. Висунемо гіпотезу: умови стійкості економічної системи-холдингу базуються на властивостях систем в силу їх взаємного зв'язку і зумовленості.

Метою статті є пошук необхідних умов динамічної стійкості холдингу, заснований на перевірці гіпотези про те, що властивості систем забезпечують стійкість холдингу.

Виклад основного матеріалу. Слід вказати на те, що нагальним завданням стає реалізації процедур у площині ідентифікації в якості основних властивостей систем для нашого дослідження наступних властивостей складних виробничо-економічних структур, а, саме: зв'язок з середовищем, цілісність, різноманітність, інформованість, ієрархічність, самоорганізація, еволюційність і адаптивність. Оскільки, як відомо з [2 – 3], холдинг постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем. При цьому, у результаті взаємодії з середовищем холдинг обмінюється з ним в регулярному режимі ресурсами, інформацією, енергією. Кожен з цих потоків є необхідним для функціонування системи. При припиненні надходження ресурсів будь-якого виду (людей, матеріальних, фінансових) система може втратити стійкість і перейти в режим фрустрації. При припиненні надходження інформації ззовні система втрачає повноцінну стійкість. При припиненні надходження енергії в систему, вона починає відчувати астматичний синдром (задуха). Коли перекривається можливість реалізації вироблених продуктів, - виникають передумови до дестабілізації стійкості системи.

Будь-які взаємовідносини холдингу і зовнішнього середовища взаємно впливають один на одного шляхом дії зворотних зв'язків, що носять позитивний чи негативний характер.

Коли петля зворотного зв'язку врівноважує систему, вона виявляється в стійкому стані. Якщо зворотний зв'язок значно змінює параметри системи, то вона може вийти з рівноважного стану. Посилююча петля може бути настільки сильною, що це може викликати навіть резонансний ефект, що може привести систему в автоколивальний режим, тобто зовнішні впливи виявляються неефективними (перейти в хаотичний стан). Якщо система досягне точки біфуркації, тоді може бути два варіанти розвитку подій: процес фрустрації чи реалізація одного з нових шляхів розвитку. Будь-яка петля зворотного зв'язку являє собою причинно-наслідковий тимчасовий ланцюжок. При цьому, інтервал часу між подіями може бути різний (години, місяці, роки). Для того, щоб управляти величиною зворотного зв'язку, необхідно розуміти, що вона одночасно буде причиною майбутніх подій в тій же системі.

У реальному житті всі взаємовідносини з середовищем оформляються у вигляді контрактів. Таким чином, для забезпечення своєчасного і безперебійного надходження ресурсів у систему необхідно формувати таким чином контрактні взаємовідносини, щоб вони одночасно обмежували можливу опортуністичну поведінку агентів відносин і враховували механізм дії зворотних зв'язків. В такому випадку властивість системи «зв'язок із середовищем» може бути однією з умов стійкості системи-холдингу.

Другою важливою властивістю систем є їх цілісність. «Під цілісністю розуміють внутрішню єдність, принципову незвідність властивостей системи до суми властивостей складових її елементів, тобто система має якості, «цілого, мислимого як багато чого» [11]. Ці якості називають емерджентними. Саме такий примат цілого і робить організацію системою, а роль елементів зводить до забезпечення функціонування цього цілого» [9, с. 39]. Холдинг, як перетворювач ресурсів у продукти, в якому присутній поділ спеціалізації праці, являє собою єдиний механізм, систему. Люди об'єднані в такій системі в колективи працівників (ще Адам Сміт визначили фірму, як колектив працівників). Якщо є колектив, то існує і колективна свідомість і кооперація, як результат дії цієї колективної свідомості. В результаті взаємодії елементів системи різних рівнів виникають коопераційні або синергетичні ефекти. Ці ефекти можуть носити позитивний, негативний або нейтральний характер. Однак, лише при позитивному / або ненегативному) ефекті синергії можна говорити про стійкість системи, оскільки тільки при цьому виникають додаткові вигоди, заради яких створюються системи взагалі. Тому, необхідно таким чином вибудовувати взаємовідносини всередині системи і між елементами системи з середовищем і саму внутрішню структуру системи, щоб забезпечувався позитивний ефект від кооперації. У такій системі взаємовідносини всередині будуються на підставі інститутів і закріплюються в контрактах, які не тільки обмежують опортуністичну поведінку агентів, але і дозволяють реалізувати найкращим чином індивідуальні особливості цих агентів в колективному творчому процесі. Кожен холдинг прагне зменшити свої витрати. Особливе значення для холдингу набувають трансакційні витрати, оскільки вони відображають ступінь єдності холдингу-системи: чим менше ці витрати, тим більше ефект синергії від інтеграції і від централізації ряду функцій на рівні керуючої компанії холдингу.

Очевидно, що для підтримки системи в стійкому стані системі потрібно мати певну організацію чи структуру, зумовлену формою просторово-часових зв'язків або взаємодій системи. Зауважимо, що саме поняття стійкості припускає протидію збуренням, що і визначає цілісність системи. Холдинг, як перетворювач ресурсів у продукти і в якому присутній поділ спеціалізації праці, має, не тільки юридичну та організаційну структури, а й портфель бізнесів, як елемент внутрішньої структури групи компаній, який повинен бути збалансованим, тобто досягався би позитивний ефект синергії від інтеграції.

Система не може складатися з однакових або ідентичних елементів, оскільки їй притаманна властивість різноманітності. Нижньою межею різноманітності вважаються два елементи: жіноче і чоловіче начало, протон і електрон і т.п. У холдингу цей принцип реалізується на вищому рівні ієрархії, наприклад, тим, що до складу бізнес-портфелю холдингу входять підприємства з різних галузей. Принцип диверсифікації в бізнесі є одним з основоположних. Це пов'язано не тільки з питаннями управління ризиками груп компаній, але і з тим, що всякий елемент системи, як унікальний, повинен мати можливість до самореалізації - прояву індивідуальності. Якщо ми говоримо про холдинг, як колектив працівників, то кожен повинен мати можливість до самореалізації. Що стосується підприємств, що входять до портфелю бізнесів, то вони, як елементи, де присутні поділ та спеціалізація праці, відображають повною мірою властивість різноманітності. Однак потрібно мати на увазі, що для зменшення впливу опортуністичної поведінки і обмеженої раціональності агентів необхідно встановлювати правила - інститути і фіксувати їх в контрактах як усередині холдингу, так і поза ним.

Внутрішня організація передбачає також наявність правильного інформаційного обміну між елементами системи. «Тоді природно виникає питання про методи втілення інформаційної сутності сигналів і способах кодування переданих повідомлень, тобто про їх семантиці і семіотиці. Ці властивості системи доречно назвати інформаційними. Організація інформаційного обміну між елементами системи, в першу чергу, вимагає створення лінії чи каналу передачі інформації. Властивості каналу повинні забезпечити точну, надійну і швидку передачу повідомлення, а значить, необхідна адекватність типу каналу виду сигналу» [9, с. 41]. Це означає, що в холдингу повинні бути організовані інформаційні канали, що забезпечують надійну і точну інформацію і швидку її передачу. Це досить складний процес, оскільки повинен враховувати особливості обмеженої раціональності та опортуністичної поведінки елементів системи і, отже, мережа контрактів холдингу і інститути внутрішньої організації повинні бути ретельно вибудувані.

Наступною важливою характеристикою системи є ієрархічність. Будь який холдинг збудований за принципом підпорядкування нижчих ланок вищим рівням ієрархії, при якому природним чином нижчестоящі передають частину своїх прав вищестоящим рівням для забезпечення керованістю системою. Управління має на увазі особий вплив на систему (об'єкт),  котре забезпечує її необхідні властивості або стани. Це по суті вид примусу на систему, який покликає скорегувати рух, який визначається початковими умовами, обмінними процесами із середовищем та її енергетичним станом. Ієрархічність є дуже важливою властивістю системи і оцінювати її якість може лише система більш високого рівня. Оскільки в холдингу присутній поділ і спеціалізація праці між підприємствами групи, то в будь-якому випадку присутній принцип ієрархічності, як всередині підприємств холдингу, так і між корпоративним центром і підприємствами групи. Тут важливо коректно сформувати інститути, що визначають принципи взаємодії на різних рівня ієрархії.

Холдинг (фірма) є складною системою і в процесі еволюційних перетворень характеризується таким поняттям, як "самоорганізація", під якою розуміється процес встановлення в системі порядку, що відбувається за рахунок кооперативної взаємодії і зв'язків його компонентів. Оскільки система має пам'ять, то фактично наявність або виникнення в холдингу-системі впорядкованості, є результат кооперації та нелінійного поводження елементів попереднього рівня організації. Зокрема, це стверджує О. В. Алексєєв в [5].

Вперше термін "самоорганізація" використав В. Р. Ешбі в 1947 році при описі поведінки кібернетичних систем, розглядаючи її як збільшення зв'язності цих систем [6]. Загальна концепція, що пояснює явище самоорганізації систем за пропозицією Г. Хакена отримала назву "синергетика", і означає узгоджену взаємодію частин при утворенні структури як єдиного цілого [4, с. 2-4]. Самоорганізована система завжди відкрита, і процеси, що відбуваються в ній, є кооперативними і узгодженими. Існує два типи таких систем: нові елементи не з'являються, відбувається їх перекомбінація; вводяться нові елементи.

Тут же необхідно сказати і про методи управління системою. Так, при кібернетичному підході існує певна мета, до якої система прагне самостійно або самоорганізується для її реалізації. При синергетичному підході відбувається процес самоорганізації. Ці підходи надають великого значення керованості системами, але пропонують вирішувати це питання по-різному. Кібернетики займаються розробкою алгоритмів і методів, за допомогою яких можна управляти системою відповідно до методами і правилами, визначеними заздалегідь. Синергетичний підхід пропонує спостереження над процесом самоорганізації при зміні керуючих параметрів системи, тобто по суті визначає реакцію системи. «Таким чином, якщо кібернетична система організується під дією керуючого органу, то в синергетики «керуючі параметри» не управляють безпосередньо поведінкою системи, але «запускають» її внутрішній механізм самоорганізації» [12, с. 44].

У практичній діяльності економічної системи нерідко буває, що у неї немає чітко сформульованої мети. В цьому випадку система діє за принципом самоорганізації: вона прагне до виживання і за наявності неформального лідера отримує шанс не тільки на виживання, але і подальший розвиток. Необхідно відзначити, що в бізнесі за замовчуванням будь-яка система - фірма прагне до отримання прибутку (мінімізації витрат трансформації та трансакцій). За відсутності чітких цільових установок, холдинг отримує прибуток або несе збитки на стільки, на скільки дозволяє це його самоорганізація. Холдинг необхідно розглядати як з позицій кібернетичних систем, так і з позицій синергетичних систем, в залежності від обставин.

Необхідно враховувати той факт, що «зростання складності та рівня організації в процесі еволюції є наслідком структурних флуктуацій (в ролі яких можуть виступати як мутації, так і інші зміни), що виникають в початково стійкій системі і які породжують в подальшому новий режим» [2, с.476]. Розвиток системи може відбуватися як в режимі поступового (еволюційного розвитку), так і при накопиченні необхідних передумов, стрибкоподібно. Тут в явному вигляді простежується дія закону діалектики переходу кількості в якість, оскільки при накопиченні певних змін, система може різко перейти на новий якісний рівень. Це може бути, як новий більш високий рівень розвитку, так і падіння на більш низький рівень. Якісні скачки системи істотно змінюють її властивості. Ці скачки спостерігаються після досягнення системою точок біфуркації - точок, в яких відбувається зміна колишнього шляху еволюції. При виборі складу бізнес - портфелю і в цілому при побудові стратегії розвитку, холдинг повинен по можливості дотримуватися принципу еволюційності (поступового розвитку), що дозволяє перебувати системі в стані динамічної стійкості, тобто базові параметри не виходять за межі інтервалу стабільності.

Останню властивістю системи, яка визначає її стійкість, є здатність до адаптації при зовнішніх та/або внутрішніх збурюваннях. Реакція на обурення має якісними характеристиками (інформаційне наповнення або поведінкові конструкції ринку, індивіда, що виражаються в реакції на обурення) і тимчасовим проміжком (час, через який відбувається зворотний вплив з боку середовища до холдингу). Провели рекламну компанію, холдинг чекає реакцію споживача на інформаційний вплив; випустили новий продукт, його купують або не купують тощо. Завдяки наявності таких зворотних зв'язків, холдинг проводить ті чи інші коригувальні заходи, маючи реакцію середовища на свої зусилля. Це стосується ситуацій, коли холдинг впливає на середовище (початковий імпульс йде з боку компанії). Ці ситуації керовані в більшій чи меншій мірі. У разі, коли холдинг отримує первинний імпульс ззовні (тобто не управляємий з боку холдингу), ситуація ускладнюється, тому що найчастіше ці впливи непередбачувані або слабо передбачувані спочатку і коли вплив почався, тоді система повинна відреагувати оптимальним чином. Для цього у неї повинні бути створені механізми реагування та адаптації до типових ситуацій і швидкого реагування на раптові ситуації. До типових ситуацій будемо відносити ті, які не викликають різких сплесків тренду активності холдингу, тренд знаходиться в зоні спокою. При виникненні нестандартної ситуації, повинен спрацювати створений механізм швидкого реагування. При побудові системи цих механізмів необхідно передбачити, щоб система працювала на випередження, тобто механізм швидкого реагування передбачав виявлення перших ознак т.зв. непередбачуваних подій і в холдингу проводились коригувальні дії.

Всі властивості систем пов'язані між собою, тобто одна властивість системи може, як посилювати, так і зменшувати свій вплив на інші властивості систем. Тому ми розглядаємо соціально-економічну холдинг-систему у якості взаємозумовленості всіх властивостей, іманентних системі (рис.1).

 

Рис. 1. Ідентифікація вагомості впливу властивостей системи на вимірів її стійкості

(авторська розробка)

 

З рис. 1. видно, що кожне, окремо взята властивість системи є необхідною, але не достатньою умовою її стійкості. Однак, якщо розглядати всі властивості в сукупності, разом, то це буде вже достатньою умовою стійкості системи. Властивості системи формують фактори, що впливають на стан стійкості.

На підставі вищевикладеного, сформулюємо необхідні умови стійкості економічної системи:

1. Система стійка, якщо взаємодії системи з середовищем, пов'язані з обміном ресурсами (матеріальними, фінансовими, людськими) оформлені у вигляді договорів (контрактів), що обмежують опортуністичну поведінку партнерів взаємовідносин.

2. Система стійка, якщо вона зберігає свою цілісність завдяки наявності позитивних синергетичних ефектів і кооперативному мисленню. Крім того, її внутрішня організація підкоряється ряду правил, інститутів, що обмежують опортуністичну поведінку підсистем і співробітників.

3. Система стійка, коли в ній існує різноманітність елементів. Різноманітність може бути класифікована як різноманітність кількості, різноманітність якості, різноманітність відносин між елементами системи.

4. Система стійка, коли у неї організовані ефективно внутрішні інформаційні потоки між її елементами, а також потоки взаємодії системи з середовищем (інформація надходить у час, в потрібне місце, в необхідному обсязі, з необхідним рівнем достовірності).

5. Система стійка, коли вона має ієрархічно коректно вибудувану структуру при безумовному підпорядкуванні нижчих елементів вищим. Кожному елементу представляється в певному обсязі свобода творчості. Здійснюється принцип: система для людини. Кожна людина, як елемент системи має можливість не тільки матеріального, а й духовного росту в системі.

6. Система стійка, якщо вона володіє в достатній мірі здатністю до самоорганізації. Принцип самоорганізації лежить в основі умови існування динамічних детермінованих систем, до класу яких відносяться і реальні системи, у тому числі соціально-економічні.

7. Система стійка, якщо вона дотримується еволюційного шляху. Тут еволюційний шлях розвитку передбачає вибір оптимальних шляхів розвитку системи, наявність ансамблю адекватних реакцій на внутрішні і зовнішні обурення.

8.Система стійка, якщо у неї розроблений і реалізований адаптаційний механізм управління. Умови стійкості, сформульовані на основі вихідної посилки взаємозв'язку всіх властивостей системи, визначають ці умови стійкості, як стану системи.

Висновки. Як відомо, такі види виробничо-економічних систем як холдинг - є складною відкритою динамічною системою, з усіма притаманними таким системам властивостями. Умови динамічної стійкості економічної системи-холдингу базуються на властивостях систем в силу їх взаємного зв'язку і зумовленості. У цій статті автор виокремив в якості основних властивостей систем для нашого дослідження наступні: зв'язок з середовищем, цілісність, різноманітність, інформованість, ієрархічність, самоорганізація, еволюційність і адаптивність. Пропонований підхід дозволяє розглядати холдинг на міждисциплінарному рівні і проводити подальші дослідження його поведінки для цілей побудови моделей поведінки соціально-економічних систем.

 

Література.

1. Артюхов В. В. Общая теория систем: Самоорганизация, устойчивость, разнообразие, кризисы. – М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2009. – 224с.

2. Николис Г., Пригожин И. Самоорганизация в неравновесных системах. От диссипативных структур к упорядоченности через флуктуации. – М.: Мир, 1979. – 512 с.

3. Прангишвили И. В. Системный подход и общесистемные закономерности. Серия «Системы и проблемы управления». – М.: СИНТЕГ, 2000. – 528с.

4. Яцевич А. В. Самоорганизация и синергетика. – Режим доступа: http:// www.csbi.ru. 22.11.02.

5. Алексеев О. В. Материальность и идеальность синергетического подхода: Проблема идеальности в науке. – М.: АСМИ, 2000. – 354с.

6. Казаринов М. Ю. Детерминизм в сложных системах управления и самоорганизации. Л.: Издательство ЛГУ, 1990.

7. Михалев О. В. Экономическая устойчивость хозяйственных систем: методология и практика научных исследований и прикладного анализа. – СПб.: Издательство Санкт-Петербургской академии управления и экономики, 2010. – 200 с.

8. Самосудов М. В. Механизмы управления системной устойчивостью компании//Современная конкуренция. – 2008. – № 4. – С.2-18.

9. Могилевский В. Д. Методология систем: вербальный подход/Отд-ние экон. РАН; науч.ред. совет изд-ва «Экономика». – М.: ОАО Издательство «Экономика», 1999. – 251с. – (Системные проблемы России).

10. Гончаренко Е. Н., Усова И. А. Управление устойчивостью экономических систем на основе оптимизации прогнозных характеристик // Економіка та управляння підприємствами машинобудівельної галузі: проблеми теорії та практики. – 2009. –  № 3(7). – С. 33-41.

11. Шрейдер Ю. А. Шаров А. А. Системы и модели. – М.: Радио и связь,1982. – 152 с.

12. Теория организации / Д. В. Олянич [и др.]. – Ростов н/Д: Феникс, 2008. – 408 с.

 

Стаття надійшла до редакції 20.01.2012