УДК 331.101.26:332.122

 

О. А. Сікора,

к. е. н., доцент кафедри менеджменту організацій ім. проф. Є. Храпливого,

Львівський національний аграрний університет

 

АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ У КОНТЕКСТІ ЗРІВНОВАЖЕНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

 

O. A. Sikora,

Candidate of Economical Sciences, Assistant Professor of Management

organizations them. prof. E. Hraplyvogo, Lviv National Agrarian University

 

ASPECTS OF HUMAN CAPITAL ASSETS IN THE CONTEXT OF BALANCED DEVELOPMENT OF THE RURAL AREAS

 

Окреслено існуючі проблеми розвитку людського капіталу, що зумовлені низкою причин. По-перше, соціальною напруженістю в умовах скорочення чисельності зайнятих у сільському господарстві і розумінням важливості поліпшення сільського середовища для повноцінного відтворення суспільства. По-друге, використанням соціальних і просторових чинників конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва. По-третє, наростанням занепокоєності занепадом сіл. Саме поглиблення процесу деградації села спричинило пошук нових дослідницьких підходів, в межах яких село, сільське господарство і селянство розглядалися б у їх нерозривній єдності.

Виділено основні чинники які в межах сільської території впливають на розвиток людського капіталу, а саме: виховання в сім’ї та дошкільному закладі, отримання освіти, охорона здоров’я, залучення до трудової діяльності.

Розвиток людського капіталу можливий лише при зрівноваженому розвитку всіх структурних елементів сільської території (виробничої і соціальної сфер зокрема). Оскільки лише за таких умов забезпечується достатній рівень відтворення, розвитку та реалізації функцій людського капіталу сільських територій, що є запорукою здійснення мети агарної політики.

 

The article outlines existing problems of human capital assets due to several reasons. First, the social tensions caused by reducing the number of employed in the agricultural sector and the understanding of the importance of improving the rural environment for the full reproduction of the society. Second, the use of social and spatial factors of agricultural production competitiveness. Third, the growing concern about declining villages. The very process of declining villages led to the search for new research approaches within which the agricultural sector and the farmers are considered in their inseparable unity.

The main factors which within the rural areas affect the development of human capital assets have been indicated, namely the upbringing in families and preschools, education, health care, employment.

Development of human capital assets is possible providing the balanced development of all structural elements of the rural areas (industrial and social sectors in particular). That is only the following conditions provide for a sufficient level of reproduction, development and implementation of the functions of human capital assets in the rural areas that are key to the fulfillment of the agricultural policy objective.

 

Ключові слова: людський капітал, сільська територія, зрівноважений розвиток, сільське господарство, міграція населення.

 

Keywords: human capital assets, rural area, balanced development, agriculture, migration of population.

 

 

Постановка проблеми. Економічна ситуація в сільському господарстві України характеризується стрімкою і динамічною зміною, суть якої полягає у переміні структури зайнятості населення, глобалізації господарських зв’язків і рості конкуренції. Особливе місце при цьому також відводиться соціальним питанням і проблемам зайнятості населення. Тобто, трансформаційні перетворення надали знанням і навикам центральне значення в досягненні економічного успіху як для окремих особистостей, так і для країн та народів. В такому середовищі роботодавці пред’являють більш високі вимоги до ділових особистісних характеристик працівників, якості їх професійної підготовки, рівня кваліфікації, знань, вмінь і навичок.

Виходячи із зазначеного, можемо стверджувати, що на зламі століть світова наукова думка сформувала принципово новий погляд на цивілізаційний прогрес. Нова парадигма розвитку на перший план висуває не нагромадження матеріальних благ, а розвиток людського капіталу. Людина, її потреби і розвиток визнаються основними передумовами прогресу, а отже, і змістом соціальної політики держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема використання і відтворення людського капіталу обумовила становлення та розвиток вітчизняних наукових шкіл. Їх здобутком є розкриття сутності людського капіталу, його основних характеристик і компонентів, розв’язання проблем зайнятості та визначення шляхів його ефективного використання. Зокрема, питанням розвитку людського капіталу присвячені праці таких вітчизняних учених і практиків: О. Бородіної , Л. Безтелесної, О. Біттера, К. Васьківської, В. Галанця, О. Кузьмака, І. Михасюка, Л. Семів, О. Щокіна, К. Якуби та ін. Цінними є дослідження таких учених: О. Ф. Новікової,  О. І. Амоші, В. П. Антонюк та ін., що дають цілісне уявлення про загальний вектор розвитку сучасного суспільства – пріоритетність задоволення потреб та можливостей розвитку людини як критерію добробуту населення та ефективності соціально-економічної політики країни [1].

Проте попри значне коло наукових досліджень з окресленої проблематики досі ще не має значних успіхів у створенні дієвого механізму збереження та розвитку людського капіталу, що вказує на актуальність подальшої розробки теоретичних та прикладних аспектів цієї проблеми.

Формулювання цілей статті. У межах цього дослідження ставимо за мету визначити чинники формування людського капіталу та його місце у зрівноваженому розвитку сільських територій.

Виклад основного матеріалу дослідження. Інтерес до проблем місця і значення людського капіталу у розвитку сільських територій зумовлений рядом обставин. По-перше, соціальною напруженістю в умовах скорочення чисельності зайнятих у сільському господарстві і розумінням важливості поліпшення сільського середовища для повноцінного відтворення суспільства. По-друге, використанням соціальних і просторових чинників конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва. По-третє, наростанням занепокоєності занепадом сіл. Саме поглиблення процесу деградації села спричинило пошук нових дослідницьких підходів, в межах яких село, сільське господарство і селянство розглядалися б у їх нерозривній єдності. Поступово у наукових колах почала запроваджуватися концепція сільського розвитку як основа державної політики розвитку сільських територій. На цьому шляху зроблено лише перші кроки. Сьогодні, на нашу думку, науковий пошук в контексті розвитку сільських територій повинен бути передусім спрямований на дослідження соціальних питань. Зокрема, метою зрівноваженого розвитку сільських територій повинно бути забезпечення гідного людини рівня життя населення відповідного регіону з урахуванням місцевої специфіки на основі діючої державної політики. У сучасній економіці має бути закладено основи зростання ролі людини у суспільстві та ролі людського капіталу в економічному розвитку. Цього можна досягти шляхом визначення на всіх рівнях управління прогресивного розвитку самої людини як творчого, найефективнішого і дедалі зростаючого ресурсу економіки. Умови формування людського капіталу пов’язані переважно із соціально-економічним розвитком сільської території. Разом з тим, накопичення і розвиток сукупного людського капіталу сільської території та зростання віддачі від нього визначає розвиток самої сільської території, можливості її економічного зростання і досягнення добробуту населення.

Серед основних завдань визначення ролі людського капіталу в розвитку сільських територій слід виокремити наступні:

- структуризація сільських територій, виділення місця людського капіталу у зрівноваженому розвитку її складових;

- визначення концептуальних засад та функцій людського капіталу у зрівноваженому розвитку сільських територій;

- обґрунтування сутності політики зрівноваженого сільського розвитку як регіональної політики;

- показ специфіки сільського розвитку в Україні, її відмінність від Спільної аграрної політики та політики розвитку сільських територій Європейського Союзу.

Виходячи із досліджень узгодженості понять, що характеризують розвиток сільських територій вважаємо, що зрівноваженим розвитком сільських територій можна вважати рівномірне нарощування соціальних показників (життєвого рівня населення, освіти, здоров’я тощо) у повній відповідності з економічним та екологічним розвитком сільської території. В даному випадку ріст соціальних показників забезпечує якісне зростання людського капіталу на селі. У розширеному трактуванні зрівноважений розвиток сільських територій слід розглядати як єдиний процес удосконалення поряд із економічною складовою всіх сфер життєдіяльності людського капіталу, які в цілому забезпечують повноцінність його існування і відтворення, а також розвиток сільської території. У такому контексті в основі зрівноваженого розвитку сільських територій лежить людський капітал, його базовий стан і можливі перспективи вдосконалення, а накопичення людського капіталу стає, по суті, синонімом терміну «зрівноважений розвиток». При цьому слід підкреслити, що процес накопичення людського капіталу передбачає не абстрактне збільшення останнього, а створення реальних передумов для його найефективнішого використання у господарській діяльності сільської території.

Основними чинниками, які в межах сільської території впливають на розвиток людського капіталу вважаємо наступні: виховання в сім’ї та дошкільному закладі, отримання освіти, охорона здоров’я, залучення до трудової діяльності тощо (рис. 1).

 

Рис. 1. Основні чинники впливу на розвиток людського капіталу

 

Виходячи із судження, що людина - істота соціальна, можна стверджувати: розвиток людського капіталу і його реалізація визначаються такими основними системами як родина, колектив, у якому здійснюється діяльність індивіда, і суспільство. Очевидно, що майнове положення родини, духовні інтереси її членів, їхня професійна орієнтація та інші фактори разом із природними здібностям особи характеризують «стартові можливості» людини. Збільшення або зменшення потенційних здібностей значною мірою визначається надалі тим, наскільки суспільство і колектив, у якому функціонує людина, сприятимуть цьому.

На значущості людського капіталу в розвитку сільських територій слід наголосити особливо, оскільки саме від нього залежить наскільки швидко, повномаштабно і ефективно будуть реалізовані і раціонально використані у виробництві результати науково-технічного прогресу. Це ставить нові вимоги до кадрів, зокрема щодо фахової підготовки працівників, рівня їхньої кваліфікації, вікового цензу, ментальності. Тому досягнення мети щодо перетворення сільської території у наукоємну з інноваційним характером розвитку, вимагає масштабного інвестування в людський капітал. Розвинутий людський капітал поряд з поліпшенням якості життя на селі є запорукою досягнення і збереження ефективного сільськогосподарського виробництва. Підтвердженням нашої тези можна вважати думку Саблука П.Т., що лише відродивши через власність, ціну і заробітну плату економічний інтерес до роботи і життя на селі, можна забезпечити розв’язання завдання раціонального й ефективного використання ресурсів і, в кінцевому підсумку, розвиток сільських територій [2, с. 5]. Окремі вчені вважають, що загалом серед безмірно великих втрат села чи не найбільшою є прискорена і надміру глибока деградація людського капіталу, відображенням якої стало стрімке скорочення тривалості життя сільських жителів, погіршення стану їхнього здоров’я, зниження рівня освіченості, фахової і кваліфікаційної підготовки [3, с. 26]. Багаторазово погіршилось наукове і кадрове забезпечення сільського господарства [3, с. 23].

Поряд з цим роль людського капіталу у розвитку сільських територій не настільки однозначна як роль природних ресурсів. Якщо у певний момент часу темпи зростання пропозиції праці не відповідають темпам зростання попиту на неї, надлишок (нестача) людського капіталу, що виникає, може справити дестабілізуючий вплив на розвиток сільської території. Це може спостерігатися у випадку високих (низьких) темпів зростання людського капіталу, так і в наслідок зниження (підвищення) темпів зростання економіки і спричиненого цим скорочення (збільшення) потреби у людському капіталі. Очевидно, що зрівноважений розвиток сільської території залежить не лише від наявності і ступеня використання в ній людського капіталу, але і від загальної кількості населення, котра в даному випадку визначає масштаби внутрішнього попиту сільської території. [4, с. 96].

На нашу думку теоретичне передбачення особливої і визначальної ролі людського капіталу в розвитку сільських територій стає реальністю лише тоді, коли сільськогосподарський бізнес достатньо прибутковий. За низької ефективності або збитковості аграрного виробництва рядові працівники, спеціалісти, менеджери не отримують належної заробітної плати, не бачать перспектив її підвищення. Це стає однією з головних причин відтоку із сільської території робочої сили і породження кадрового голоду на селі. Реальність показує, що навіть гарні умови проживання у сільській місцевості (наявність газу, водопроводу, доріг з твердим покриттям, соціальної інфраструктури тощо) не є першочерговими для фахівців і кадрів масових професій за відсутності можливості мати високі заробітки і одержувати гідне моральне задоволення від виконуваної роботи.

Теоретично давно визнано, що ключовим в політиці розвитку сільських територій повинно бути селянське питання. Однак, до уваги повинні братись не лише питання селянства, але й інтелігенції на селі. Тому найважливішими цінностями, які повинні бути закладені в новітній політиці розвитку сільських територій - це базування її на ідеології людиноцентризму і, відповідно до цього, підпорядкування механізмів здійснення і кінцевих результатів інтересам людського капіталу. Інтереси держави, якими б важливими вони не були, мають визнаватися похідними, оскільки суто державні агропродовольчі потреби влада зможе задовольнити, лише поставивши на перше місце інтереси людського капіталу села і сільських територій. Згідно теорії економічного зростання, саме людина є головним учасником будь-якого процесу розвитку суспільства. Виходячи з цього, саме сільське господарство з його багатоукладністю у нелегкі пореформені періоди забезпечувало збереження, відтворення і розвиток людського капіталу. Для створення необхідних передумов розвитку та реалізації людського капіталу сільських територій потрібна реалізація певних заходів.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Таким чином, дослідження значення людського капіталу в зрівноваженому розвитку сільських територій дає підстави зробити певні висновки та змалювати напрямки подальшого дослідження:

- На основі узагальнення теоретичних аспектів сутності та місця людського капіталу в економіці вважаємо, що під людським капіталом слід розуміти сукупність знань, навиків, компетенцій і властивостей індивідів, які сприяють створенню особистого, соціального і економічного добробуту.

- Проблема формування, становлення і вимірювання (оцінки) людського капіталу досліджувалась рядом вчених-економістів, які в основу вчення покладали теорію капіталу. Розвиток концепції людського капіталу здійснювався на основі зміни традиційних поглядів на природу капіталу. Проте по відношенню до економіки сільської території ключовою характеристикою категорії людського капіталу є те, що діяльність людей повинна бути спрямована виключно на досягнення практичного результату і життєвого успіху.

- Теорія людського капіталу повинна бути покладена в основу повної концептуальної моделі розвитку сільської території, адекватної економіці перехідного періоду і соціально-ринковій економіці. Заходи щодо розвитку людського капіталу дозволяють досягти першочергової мети - підвищення рівня життєдіяльності окремої сільської території і суспільства в цілому.

- Розвиток людського капіталу можливий лише при зрівноваженому розвитку всіх структурних елементів сільської території (виробничої і соціальної сфер зокрема). Оскільки лише за таких умов забезпечується достатній рівень відтворення, розвитку та реалізації функцій людського капіталу сільських територій, що є запорукою здійснення мети агарної політики.

 

Список літератури.

1. Людський потенціал: механізми збереження та розвитку: Монографія / НАН України. Ін-т економіки пром-сті / О. Ф. Новікова,  О. І. Амоша, В. П. Антонюк та ін. – Донецьк, 2008. – 468 с.

2. Саблук П. Т. Розвиток сільських територій в контексті забезпечення економічної стабільності держави / П. Т. Саблук // Економіка АПК. - 2005. - №11. - С. 4-12

3. Андрійчук В. Г. Сучасна аграрна політика: проблемні аспекти / В.Г. Андрійчук, М. В. Зубець, В. В. Юрчишин. – K.: Аграрна наука, 2005. – 140с.

4. Бородіна О. М. Людський капітал на селі: наукові основи, стан, проблеми розвитку / О. М. Бородіна. – К. : ІАЕ УААН, 2003. – 277 с.

5. Грішнова O. A. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки /  О. А. Грішнова – K.: Знання, 2001.- 254 с.

6. Прокопа І. П. Сільські території України: дослідження і регулювання розвитку / І. П. Прокопа // Економіка України. - 2007. – №6. – С. 50–59, С.50

7. Юрчишин В. В. Сільські території як системоутворюючі фактори розвитку аграрного сектора економіки В. В. Юрчишин // Економіка АПК. – 2005. – №3. – С. 3–10

 

References.

1. Novikova, O.F. Amosha, O.I. and Antoniuk, V.P. (2008), Ludskiy potentsial: mekhanizmy zberezhennia ta rozvytku [Human Potential: mechanisms of conservation and development: Monograph], Instytut Ekonomiky Promyslovosti, Donetsk, Ukraine.

2. Sabluk, P.T. (2005), “Development of rural areas the context of the economic stability of the state”, Ekonomika APK, vol.11, pp. 4-12

3. Andriychuk, V.G. Zubets, M.V. and Yurchyshyn, V.V. (2005), Sychasna agrarna polituka: problemni aspekty [Modern agricultural policy: problematic aspects], Agrarna nauka, Kyiv, Ukraine.

4. Borodina, O.M. (2003), Ludskiy capital na seli: naukovi osnovy, stan, problem rozvytku [Human capital assets in the rural areas: scientific basis, progress, development problems], IAE YAAN, Kyiv, Ukraine.

5. Hrishnova, O.A. (2001), Ludskiy capital: formuvannia v systemi osvity i profesiynoi pidgotovky [Human capital assets: formation within the system of education and training], Znannia, Kyiv, Ukraine.

6. Prokopa, I.P. (2007), “Rural areas of Ukraine: research and development regulation”, Ekonomika Ykrainy, vol.6, pp.50-59.

7. Yurchyshyn, V.V. (2005), ‘Rural areas as system factors of the agricultural sector development”, Ekonomika APK, vol.3, pp.3-10.

 

   Стаття надійшла до редакції 19.02.2015 р.