EnglishНа русском

Ефективна економіка № 1, 2015

УДК 657.47.07

 

Є. І. Масленніков,

к. е. н., доц., Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, м. Одеса

 

Механізм управління фінансовою стійкістю промислового підприємства

 

E. I. Maslennikov,

PhD in economics, Assessor Professor, Odessa National university by I.I. Mechnikov, Odessa

 

MECHANISM OF MANAGEMENT FINANCIAL STABILITY OF INDUSTRIAL ENTERPRISES

 

У даній статті розглянуто формування механізму управління фінансовою стійкістю промислових підприємств. Досліджено етапи та елементи формування механізму управління. Розглянуто зміст фінансового механізму управління фінансовою стійкістю промислового підприємства.

 

This article discusses the formation mechanism of financial stability control industry. Investigated stages and elements of the formation mechanism of control. The content of the financial mechanism of management of financial stability of industrial enterprises.

 

Ключові слова: фінансова стійкість, управління фінансовою стійкістю, система управління, механізм управління, фінансовий механізм промислового підприємства.

 

Keywords: financial stability, financial stability management, system management, control mechanism, the financial mechanism of the industrial enterprise.

 

 

Вступ

Серед основних завдань сучасного розвитку українських підприємств, які пов'язані з постійним подоланням кризових ситуацій, визначають особливі вимоги до фінансової стійкості підприємства як стратегічного фактору фінансової безпеки діяльності підприємства, а також зростання його  інвестиційної привабливості. В умовах суттєвих змін економічного простору проблема управління фінансовою стійкістю промислового підприємства набуває пріоритетний характер. Вирішення даної проблеми вимагає вдосконалення механізму управління фінансовою стійкістю промислового підприємства, що дозволяє забезпечити ефективність його управління.

Аналіз стану дослідження та вирішення проблеми.

Вітчизняні та зарубіжні вчені переважно звертають увагу на вдосконалення методики оцінки фінансової стійкості підприємства, на стратегічне управління фінансовою стійкістю. Так, В. З. Бугай пропонує здійснювати оцінку фінансової стійкості підприємства на основі підходу, який включає уточнену методику розрахунку власного оборотного капіталу підприємства та передбачає визначення граничного рівня фінансової стійкості [1]. С. С. Гринкевич обґрунтовує сутність управління фінансовою стійкістю підприємства як системи принципів розроблення і реалізації стратегічних рішень [2]. Однак у зазначених працях не досліджується формування та функціонування механізму забезпечення фінансової стійкості підприємств промислових підприємств та напрями його вдосконалення.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Ефективне управління фінансовою стійкістю промислового підприємства на будь-якому рівні економічної системи включає окремі етапи:

- моніторинг змін фінансової стійкості;

- визначення проблем виявлених змін;

- розробка заходів, що забезпечують заданий рівень фінансової стійкості;

- аналіз можливостей і повноважень для реалізації прийнятих рішень;

- запровадження розроблених завдань та рішень;

- контроль за реалізацією рішень та завдань.

Реалізація зазначених етапів управління фінансовою стійкістю промислового підприємства базується на певному механізмі. Дослідження механізму управління фінансової стійкості промислового підприємства передбачає наявність та аналіз трьох складових: фінансового механізму, механізму управління та фінансової стійкості підприємства.

Отже, дослідженню основних етапів та елементів механізму управління фінансової стійкості промислового підприємства передує визначення змісту та сутності поняття «фінансовий механізм». Зазначена економічна категорія використовується для опису явищ в різних сферах життєдіяльності, як економічній, так й в політичній та соціальній. Звідси складовими частинами фінансового механізму є: фінансовий механізм підприємств, фінансовий механізм некомерційних організацій і установ та інші.

В економічній літературі поняття «фінансовий механізм» використовується досить широко, але єдиної думки щодо його визначення та його структурних елементів не існує. Саме це призводить до виникнення декількох підходів до розуміння сутності даного терміну.

Фінансовий механізм промислового підприємства – це система форм, методів та інструментів, які застосовуються у фінансовій діяльності для забезпечення функціонування всіх сфер та напрямків, шляхом оперування фінансовими ресурсами з урахуванням економічних інтересів суб’єктів. Основними елементами фінансового механізму є: фінансові відносини як об'єкт фінансового управління, фінансові важелі, фінансові методи, нормативно-правове та інформаційне забезпечення.

Розглядаючи механізм управління деякі автори вважають, що «механізм управління … являє собою сукупність таких елементів, як організаційні форми і структури управління, методи і важелі впливу, що забезпечують ефективну реалізацію характерних для виробництва цілей і найбільш повно на даному етапі задовольняють суспільні, колективні і індивідуальні інтереси і потреби» [5]. Лафта Дж. під механізмом управління розуміє «…сукупність засобів впливу, які використовуються в управлінні...» [6].

Узагальнюючи вищенаведені  визначення, під механізмом управління слід розуміти цілісну систему організаційних та економічних елементів, які забезпечують взаємозв’язок всіх елементів для досягнення стратегічних цілей підприємства.

Враховуючи визначення комплексного поняття «фінансова стійкість», яке представляє собою здатність підприємства ефективно функціонувати та розвиватися за умови наявності необхідного рівня забезпеченості фінансовими активами, та інші складові можна зосередитись на понятті «механізму управління фінансовою стійкістю промислового підприємства».

Дослідження основних факторів, що впливають на фінансову стійкість підприємства у ринкових умовах господарювання, показали, що механізм управління фінансовою стійкістю є невід'ємною складовою частиною фінансового механізму промислового підприємства, який  включає механізм управління, оскільки фінансовий механізм промислового підприємства розглядається як система управління фінансовими відносинами підприємства через фінансові важелі за допомогою фінансових методів.

Враховуючи сучасні економічні процеси механізм управління фінансовою стійкістю промислового підприємства потребує, насамперед,  нового теоретичного та методичного обґрунтування.

Таким чином, механізм управління фінансовою стійкістю промислового підприємства можна представити як сукупність взаємопов'язаних блоків:

блок фінансування, який включає систему залучення фінансових активів,

блок розподілу фінансових активів, який включає систему використання фінансових активів підприємства;

сукупність елементів, регулюючих процес залучення, розподілу і використання фінансових активів, враховуючи оперативну, тактичну та стратегічну оцінку фінансової стійкості промислового підприємства.

Розроблений механізм управління функціонує з урахуванням певних організаційних структур, принципів, методів, фінансових інструментів, правових норм з метою встановлення оптимальних параметрів структури та обсягу фінансових активів, з їх залученням з різних джерел і в різноманітних формах для підвищення конкурентоспроможності та інноваційної активності промислового підприємства при дотриманні заданого рівня фінансової стійкості (рис. 1).

Крім того, механізм управління фінансовою стійкістю промислового підприємства можна представити  як систему суб'єктів управління фінансовою стійкістю підприємства та їх взаємовідносин.

Механізм управління фінансовою стійкістю промислового підприємства представляє собою невід'ємну частину механізму фінансування господарюючих суб'єктів. В рамках механізму управління фінансовою стійкістю підприємства складаються окремі фінансові відносини з приводу залучення, розподілу і використання фінансових активів, розрахунків з державою, організаціями, співробітниками та іншими контрагентами. Даний механізм допомагає мобілізувати і розподіляти фінансові активи, необхідні для здійснення діяльності підприємства за основними напрямками, та забезпечувати стабільність за умови впливу зовнішніх факторів, у тому числі податкової системи та кредитно-банківської сфери. До елементів механізму управління фінансовою стійкістю відносяться умови та джерела залучення фінансових активів, методи їх формування, які використовуються при визначенні доходів і витрат промислового підприємства.

Враховуючи результати проведеного аналізу ми визначаємо механізм управління фінансовою стійкістю промислового підприємства як систему регулювання процесів залучення, розподілу і використання зовнішніх і внутрішніх фінансових активів промислового підприємства відповідно до його стратегічних цілей в рамках певних принципів, фінансових методів, фінансових важелів і нормативно-правового середовища, враховуючи оперативну, тактичну та стратегічну оцінку фінансової стійкості підприємства.

 Зміст даного механізму управління проявляється в його функціях, які забезпечують досягнення мети і виконання певного комплексу завдань. До числа даних функцій відносяться: регулююча,перерозподільна, акумуляційна, відтворювальна і контрольна.

 

Рисунок 1.Структура механізму управління фінансовою стійкістю промислового підприємства

 

Складність організації механізму управління фінансовою стійкістю промислового підприємства в значній мірі обумовлюється різноманітністю інтересів сторін, які мають пряме або непряме відношення. Це державні, регіональні та місцеві органи влади, податкові служби, споживачі, суб'єкти фінансової інфраструктури. Одночасне дотримання інтересів усіх зацікавлених сторін в діяльності підприємства представляє собою складну задачу, однак саме її рішення в цілому визначає ефективність механізму управління фінансовою стійкістю промислового підприємства.

Виходячи із запропонованої системи управління фінансовою стійкістю промислового підприємства, метою зазначеного механізму є формування такого управління фінансовою стійкістю підприємства, яке повинно забезпечувати рівновагу між внутрішньою системою промислового підприємства та його зовнішнім середовищем, враховуючи збереження цілісності в процесі структурних змін, виконання функціональних дій і розширеного відтворення капіталу.

Механізм управління фінансовою стійкістю промислового підприємства з точки зору ресурсно-факторного підходу до управління формується на основі врахування наступних чинників:

- підпорядкування стратегії управління фінансовою стійкістю промислового підприємства для досягнення основних цілей діяльності;

- аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства (розробка альтернатив і остаточний вибір пріоритетних сценаріїв розвитку подій, які суттєво впливають на його фінансову стійкість);

- визначення індикаторів, які об’єднують комплекс окремих завдань з управління фінансовою стійкістю промислового підприємства, що відповідають життєвому циклу;

- ідентифікація зовнішніх і внутрішніх факторів, які визначають фінансову стійкість підприємства, враховуючи їх взаємозв'язок і пріоритетність;

- вибір кількісних показників результативності (або ключових показників ефективності) управління факторами фінансової стійкості промислового підприємства і моніторингу фінансової стійкості;

- розробка коригувальних елементів управління  для досягнення заданого рівня фінансової стійкості промислового підприємства.

Базуючись на даному методологічному  підходу стратегічні цілі, фактори і показники результативності управління фінансовою стійкістю промислового підприємства розглядаються у тісному взаємозв'язку. В результаті отриманих результатів  впровадження механізмів управління в систему управління фінансовою стійкістю промислового підприємства  передбачає розробку цілей і завдань, що мають кількісну характеристику, ідентифікацію системи значущих і пріоритетних чинників, які обумовлюють досягнення поставлених цілей та відповідних, тобто заданих, фінансових результатів.

Таким чином, за допомогою виявлення відхилень між заданими значеннями результатів управління фінансовою стійкістю промислового підприємства і фактично отриманими значеннями, визначають фінансовий стан підприємства в певний момент часу. Крім того, з’являться можливість виявлення причин кризових ситуацій і знаходження ефективних фінансових рішень, які дозволяють забезпечити належний рівень фінансової стійкості промислового підприємства.

Сутність управління фінансовою стійкістю промислового підприємства базується на основоположних концепціях класичного фінансового менеджменту, тому, враховуючи загальне розуміння фінансового механізму та його складові, виділимо основні елементи механізму його управління (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Зміст фінансового механізму управління фінансовою стійкістю промислового підприємства

Фінансові методи

Фінансові важелі

Фінансові інструменти

Нормативно-правове забезпечення

Інформаційно-методичне забезпечення

- методи управління інвестиційним процесом;

- методи формування фінансових ресурсів;

- методи розподілу фінансових ресурсів;

- методи розміщення фінансових ресурсів;

- мінімізація ризиків інвестиційного портфеля підприємства;

- методи стимулювання інноваційної діяльності;

- методи управління вартістю;

- методи контролінгу та ін.

- грошові потоки;

- штрафи, пені, неустойки;

- орендна плата;

- ціни;

- процентні ставки;

- амортизаційні відрахування;

- фінансові ресурси;

- структура фінансових ресурсів;

- структура витрат підприємства;

- форми розрахунків;

- система фінансових санкцій та заохочень;

- дивіденди та ін.

- цінні папери;

- похідні цінні папери;

- договори з одночасної зміни фінансових активів і зобов'язань або пайових зобов'язань контрагентів та ін.

- закони та інші нормативні акти, які регламентують інвестиційний процес (НП(С)БО, МСФЗ);

- положення про склад і зміст проектної документації;

- внутрішні стандарти оцінки проектів;

- внутрішні накази, положення, інструкції, документи, які регламентують інвестиційний процес на підприємстві;

- урядові та відомчі накази, листи, інструкції, положення, вказівки та ін.

- інформація про зовнішнє середовище;

- інформація про джерела фінансування;

- інформація про напрямки інвестування;

- фінансові документи, які відображують фінансові відносини підприємства з іншими суб’єктами та впливають на них;

- фінансова звітність підприємства та ін.

 

Фінансові методи являють собою сукупність способів, за допомогою яких підприємство формує і витрачає грошові фонди, управляє грошовими потоками. Фінансові важелі  одні автори визначають як «прийоми, дії фінансових методів, що реалізуються через доходи, прибуток, фінансові санкції, ціни, дивіденди, форми розрахунків, види кредитів та валют, процентні ставки, цінні папери т.д. », думка інших дослідників:« фінансові важелі являють собою набір фінансових показників, через які керуюча система може впливати на господарську діяльність фірми. Вони включають: прибуток, доходи, фінансові санкції, ціну, дивіденди, проценти,заробітну плату, податки т.п. ». По суті, в даних визначеннях йдеться про інструменти, як про засоби, за допомогою яких реалізуються фінансові методи. На нашу думку, фінансові важелі представляють собою фінансові кошти (інструменти), застосовувані в фінансових методах для виконання функцій фінансового механізму промислового підприємства та вирішення певних фінансових задач, в першу чергу для збільшення доходу та зменшення ризику.

До них відносяться: ціни, процентні ставки, амортизаційні відрахування, структура фінансових ресурсів, структура витрат фірми, форми розрахунків, система фінансових санкцій та заохочень, дивіденди та інші. Порядок управління фінансовими важелями знаходить своє відображення у фінансовій політиці підприємства. Фінансова політика промислового підприємства представляє собою сукупність принципів, методів та процедур управління грошовими потоками підприємства і включає такі види: дивідендна політика; кредитна політика; амортизаційна політика; інвестиційна політика; політика ціноутворення; облікова політика. Фінансові інструменти - поняття, що використовується у вітчизняній фінансовій науці порівняно недавно. Дане поняття використовується в ряді нормативних документів, наприклад, в Законі України "Про цінні папери та фондовий ринок", згідно з яким фінансовий інструмент – це цінний папір або строковий контракт. У міжнародних стандартах фінансової звітності (МСБО-32 «Фінансові інструменти: подання») надається інше визначення фінансового інструменту -  «це будь-який контракт, який приводить до виникнення фінансового активу у одного суб'єкта господарювання та фінансового зобов'язання або інструмента капіталу у іншого суб'єкта господарювання». За допомогою окремих фінансових інструментів здійснюється ефективне спрямування фінансових активів підприємства.

На основі аналізу сучасних праць деяких дослідників до фінансових інструментів відносяться: первинні фінансові інструменти (договір позики, кредитний договір, договір банківського рахунку, договір банківського вкладу, договір фінансової оренди, договори поруки та банківської гарантії, хоча з формальної точки зору вони не належать до фінансових інструментів через відсутність негайної зміни балансів контрагентів, але потенційно несуть в собі можливість подібних змін) та похідні фінансові інструменти (ф'ючерсні контракти, форвардні контракти, фінансові опціони).

Деякі види конкретних фінансових інструментів зараз активно розвиваються, що пов'язано з такими факторами як нестабільність товарних і фінансових ринків, потреба в додатковому фінансуванні, задовольнити яку складно за допомогою традиційних фінансових інструментів; розвиток фінансової теорії та інформаційних технологій та інші чинники, які стимулюють діяльність фінансових інженерів із створення нових фінансових інструментів і технологій.

Тому недоцільно обмовляти конкретний перелік фінансових інструментів, а зробити акцент на їх правовій та економічній сутності. Фінансовий інструмент припускає наявність декількох контрагентів, між якими існують обов'язкові договірні відносини (правова сутність фінансових інструментів) з приводу руху грошових потоків між ними, яке (рух грошових потоків) призводить до зміни фінансових активів і фінансових зобов'язань або пайових зобов'язань між сторонами договору (економічна сутність). Відповідно до виявленої сутністю, «фінансовий інструмент - це договір, обіг якого обумовлює одній стороні можливий приплив економічних вигід у подальшій її діяльності, а іншій стороні - відповідно можливий відтік економічних вигід (або зміна величини власного капіталу)».

В результаті аналізу існуючих підходів до визначення фінансових інструментів, виділяють дві основні категорії фінансових інструментів, які суттєво відрізняються надійністю щодо отримання доходу - інструменти власності (акції) та інструменти позики (облігації, векселі, казначейські зобов'язання тощо). Дані групи фінансових інструментів відносять до основних.

Відповідно до загальнотеоретичного підходу, інструмент - це те, за допомогою чого здійснюється вплив на об'єкт, в даному дослідженні під об'єктом розуміється діяльність промислового підприємства, таким чином, під інструментом розуміються конкретні способи впливу, аналізу, стимулювання діяльності, тобто інструменти реалізації функцій механізму управління.

Таким чином, в широкому розумінні під фінансовими інструментами розуміється сукупність фінансових важелів і власне фінансових інструментів, за допомогою яких відбувається цілеспрямований вплив на діяльність промислового підприємства.

Сутність і зміст механізму управління фінансовою стійкістю промислового підприємства розкривається в його функціях, які забезпечують досягнення мети та виконання комплексу завдань даного механізму. Проаналізувавши роботи вчених, присвячені дослідженню економічних і фінансових механізмів підприємства, ми виділяємо такі основні функції механізму управління фінансовою стійкістю промислового підприємства:

регулююча, перерозподільна, акумуляційна, відтворювальна і контрольна.

Таким чином, функції визначаються як метою, для реалізації якої об'єкт існує, так й саме об'єктом, тому функції акумуляції та перерозподілу фінансових ресурсів є функціями, які визначаються сутністю механізму фінансування, а функції регулювання (управління) та контролю - функціями, що відносяться до механізму розподілу та сприяють ефективному досягненню загальної мети механізму управління фінансовою стійкістю промислового підприємства.

Акумуляційна та перерозподільна функції полягають у тому, що механізм управління фінансовою стійкістю промислового підприємства сприяє раціональному залученню (акумуляції), розподілу (перерозподілу) та використанню  фінансових ресурсів за інвестиційними проектами, які в рамках інвестиційного портфеля забезпечують максимальний приріст вартості підприємства, враховуючи стратегічну оцінку фінансової стійкості підприємства. Погоджуючись з об'єктивністю розглянутих функцій, на нашу думку, функції залучення та розподілу фінансових ресурсів відображають процес фінансування, а розміщення фінансових ресурсів - процес інвестування.

Формування фінансових активів здійснюється за допомогою залучення грошових коштів за рахунок власних доходів, накопичень і капіталу, а також різного виду надходжень. При цьому ефективність залучення фінансових активів залежить від якісно проведеної операційної оцінки фінансової стійкості промислового підприємства.

 Розподіл фінансових активів відбувається шляхом утворення фондів, які представляють собою резерви капіталовкладень інвестиційних проектів. В свою чергу фонди витрачають кошти на фінансування інвестиційних проектів.

Механізм управління фінансовою стійкістю промислового підприємства виконує наступні регулюючі (управлінські) функції, якими традиційно є: планування, організація, координація, мотивація та контроль.

Функція планування полягає в розробці планів щодо реалізації цілей механізму управління фінансовою стійкістю підприємства, які містять заходи з їх досягнення.

Механізм управління фінансовою стійкістю є одним з елементів управління діяльністю промислового підприємства, який забезпечує вирішення завдань забезпечення заданого рівня фінансової стійкості при формуванні та розподілі фінансових ресурсів відповідно до стратегії підприємства найбільш ефективним способом.

Функціонування механізму управління фінансовою стійкістю промислового підприємства включає заходи, спрямовані на реалізацію поточних і стратегічних фінансово-інвестиційних рішень. У цьому й полягає організаційна функція механізму управління фінансовою стійкістю підприємства.

Функція координації передбачає координацію дій всіх підрозділів промислового підприємства для ефективного досягнення цілей механізму управління фінансовою стійкістю. Діяльність підрозділів підприємства повинна бути скоординована, як горизонтально, так і вертикально, тобто передбачати тісні горизонтальні та вертикальні зв'язки,при цьому цілі підрозділів не повинні бути суперечливими. Це передбачає збалансованість діяльності всіх підрозділів за ресурсами, функціональними обов'язками, відповідальністю, повноваженнями, що забезпечується впровадженням методів управління діяльністю підприємства.

З функцією координації тісно пов'язані функції мотивації та стимулювання, які передбачають розробку і впровадження системи заохочення працівників за досягнення стратегічних цілей промислового підприємства. Система заохочення передбачає застосування таких інструментів як: премії, бонуси, види заохочень, соціальні пакети, пільги тощо.

Контрольна функція механізму управління фінансовою стійкістю промислового підприємства полягає в контролі за формуванням (залученням), розподілом і розміщенням фінансових ресурсів з метою їх найбільш ефективного використання. Контроль забезпечує зворотний зв'язок результатів реалізації стратегії підприємства від прийняття рішень з формування та розподілу фінансових активів.

В основі ефективної реалізації контрольної функції лежить організація системи моніторингу результатів діяльності промислового підприємства. Моніторинг представляє собою систему спостережень, аналізу, оцінки, діагностики та корекції фінансово-інвестиційних рішень, реалізація яких призводить до зміни вартості власного капіталу промислового підприємства. Моніторинг дозволяє врахувати вплив, який  чинить фінансова стійкість на збільшення вартості капіталу підприємства, а також роль суб'єктивних оцінок інвесторів та інших контрагентів у прийнятті фінансово-інвестиційних рішень, і більш оперативно здійснювати спостереження, діагностику і корекцію даних рішень. Головна роль моніторингу полягає у відстеженні якісних і кількісних змін факторів, які суттєво впливають на зміну вартості капіталу промислового підприємства, а також оцінці ступеня їх впливу та аналізі зміни вартості, яка пов'язана з переходом підприємства з одного стану в інший внаслідок прийняття інвестиційних та фінансових рішень.

Моніторинг дозволяє сформувати необхідну основу для системи попереднього виявлення проблем, що виникають при прийнятті та реалізації на практиці фінансово-інвестиційних рішень, використання якої дозволяє суттєво підвищити ефективність функціонування промислового підприємства.

Отже, етап моніторингу покликаний забезпечувати гнучкість управління фінансовою стійкістю промислового підприємства, що зменшує його ризики, а також динамічний характер цього процесу з метою адаптації до зміни умов функціонування навколишнього середовища і факторів, що впливають на діяльність підприємства.

Враховуючи умови інноваційної економіки модернізація механізму управління фінансовою стійкістю промислового підприємства полягає в адаптації його до сучасних економічних умов за допомогою модифікації фінансових методів та важелів, а також каналів залучення фінансових активів з метою забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів при трансформації факторів виробництва в готовий продукт та підвищення його конкурентоспроможності та інноваційної активності, на основі оцінки фінансової стійкості промислового підприємства.

В цілому механізм управління фінансовою стійкістю промислового підприємства реалізується за допомогою синтезу двох типів управління: орієнтованого та пріоритетного.

Механізм орієнтованого управління фінансовою стійкістю промислового підприємства призначений для вибору домінуючих факторів для процесів регулювання рівня фінансової стійкості промислового підприємства  виходячи зі стратегічних його цілей. На даному етапі, враховуючи  запропоновану  модель взаємодії факторів, що впливають на управління фінансовою стійкістю підприємства, проводиться пошук проблемного етапу в трансформації фінансових ресурсів підприємства та виявляються причини появи негативних чинників, що знижують фінансову стійкість промислового підприємства за допомогою показників оперативної, тактичної та стратегічної  оцінки.

Якщо проблеми виникли у сфері трансакційних факторів виробництва: нестача фінансових ресурсів, дефіцит фінансових запасів, низька капіталізація активів і інвестиційна активність (або інвестиційна привабливість) підприємства, то розглядаються ключові показники ефективності блоку «Використаня». Отже, якщо причина низької фінансової стійкості в недостатньому рівні рентабельності продажів, то розглядаються ключові показники ефективності блоку «Клієнти». Якщо спостерігається негативний вплив на рівень фінансової стійкості фірми проблем в процесі трансформації фінансових ресурсів ендогенні фактори виробництва і ендогенних факторів виробництва в затрати, тоді аналізуються результати трансформаційних факторів виробництва - «Бізнес-процеси ».

Після виявлення негативних чинників, що знижують фінансову стійкість промислового підприємства, реалізується механізм пріоритетного управління фінансовою стійкістю, коли з проблемними суб'єктами на відповідних стадіях трансформації фінансових ресурсів взаємодіють профільні служби підприємства.

Висновки. Таким чином, теоретичний аналіз показав, що якісна зміна механізму управління фінансовою стійкістю промислового підприємства забезпечується сукупністю виробничих, адміністративних, інноваційних і інтеграційних  чинників, які представляють собою систему зовнішнього та внутрішнього впливу на систему управління фінансовою стійкістю промислового підприємства з метою його перетворення в адекватний стан відносно життєвого циклу підприємства. В результаті трансформації вихідного стану системи управління фінансовою стійкістю промислового підприємства  відбувається результативний вплив на механізм та стиль управління, якому відповідає певна мета, комплекс доступних фінансових методів, інструментів, важелів та каналів для залучення фінансових активів. Враховуючи наявність і рівень розвитку кожного з перерахованих факторів управління визначається життєвий цикл промислового підприємства  та особливості управління його фінансовою стійкістю.

 

Список використаних джерел.

1. Бугай В. З. Аналіз та оцінка фінансової стійкості підприємства / В. З. Бугай // Держава та регіони. – 2008. – № 1.– С. 34–39.

2. Гринкевич С. С. Економічні основи стратегічного управління фінансовою стійкістю підприємства в умовах ринкових перетворень / С. С. Гринкевич, М. А. Михалевич // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008. – Випуск 18.5. – С. 112–115.

3. Сафонов Ю.М. Механізм інноваційного спрямування розвитку сировинних підприємств та підвищення якості їх продукції / Ю.М. Сафонов // Науковий вісник. – Одеський державний економічний університет. – Науки: економіка, політологія, історія. – Науки: економіка, політологія, історія. – Одеса, 2011. – № 5. – С. 45-48.

4. Масленніков Є.І. Елементи  системи управління фінансовою стійкістю промислового підприємства / Є.І. Масленніков // Економіка. Фінанси. Право. – 2014. - № 12/1. – С. 25-28.

5. Основы социального управления: Учебное пособие/ А.Г. Гладышев, В.Н. Иванов, В.И. Патрушев и др. Под ред. В.Н. Иванова. - М.: Высшая школа, 2001. – 271c.

6. Лафта Дж. К. Менеджмент: учеб. пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, 2005. – 592 с.

 

References.

1. Buhai, V. Z. (2008), “Analiz ta otsinka finansovoi stiikosti pidpryiemstva”, Derzhava ta rehiony, vol. 1, pp. 34–39.

2. Hrynkevych, S. S. and Mykhalevych, M. A. (2008), “Ekonomichni osnovy stratehichnoho upravlinnia finansovoiu stiikistiu pidpryiemstva v umovakh rynkovykh peretvoren”, Naukovyi visnyk NLTU Ukrainy, vol.18.5, pp. 112–115.

3. Safonov, Yu.M. (2011), “Mekhanizm innovatsiinoho spriamuvannia rozvytku syrovynnykh pidpryiemstv ta pidvyshchennia yakosti yikh produktsii,” Naukovyi visnyk, Odeskyi derzhavnyi ekonomichnyi universytet, Nauky: ekonomika, politolohiia, istoriia, Odesa, vol. 5, pp. 45-48.

4. Maslennikov, Ye.I. (2014), “Elementy  systemy upravlinnia finansovoiu stiikistiu promyslovoho pidpryiemstva”, Ekonomika. Finansy. Pravo, vol.12/1, pp. 25-28.

5. Gladyshev, A.G. Ivanov, V.N. Patrushev, V.I. and other (2001), Osnovy social'nogo upravlenija, Vysshaja shkola, Moscow, Russia, p. 271.

6. Lafta Dzh. K. (2005),Menedzhment,  2nd ed, TK Velbi, Moscow, Russia, p. 592.

 

Стаття надійшла до редакції 19.01.2015 р.