EnglishНа русском

Ефективна економіка № 12, 2014

УДК 331.101

 

І. Л. Сазонець,

д. е. н. професор, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

Л. О. Маланчук,

здобувач, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

 

ЕКОЛОГІЧНІ ПОСЛУГИ В УПРАВЛІННІ ДІЯЛЬНІСТЮ КОРИСТУВАЧІВ НАДР

 

I. L. Sazonec,

d. e. n. professor, national University of water management and nature resources use, Rivne

L. A. Malanchuk,

graduate, national University of water management and nature resources use, Rivne

 

ENVIRONMENTAL SERVICES AND MANAGE THE ACTIVITIES OF SUBSOIL USERS

 

В статті обґрунтована проблема надання екологічних послуг користувачам надр, як матеріальної основи зростання національної економіки на основі принципів сталого розвитку підприємств користувачів надр, виокремлено  стадії становлення  законодавства із користування надрами.

 

The article considers the problem of providing environmental services to the users of subsoil, as the material basis of national economic growth based on the principles of sustainable development of enterprises of subsoil users, selected stages of the legislation with the subsoil.

 

Ключові слова: екологічні послуги, екологічний аудит, користувачі надр, правова відповідальність.

 

Keywords: environmental services, environmental audit, users of mineral resources, legal responsibility.

 

 

Вступ. Основні положення стратегії України в гірничій промисловості на найближчу перспективу викладені в “Концепції розвитку мінерально-сировинної бази як основи стабілізації економіки України на період до 2015 року”. До пріоритетних напрямів розвитку мінерально-сировинного комплексу країни відносяться: паливно-енергетичні ресурси; сировина для гірничо-металургійного комплексу, насамперед для діючих підприємств чорної металургії і розвитку якісної металургії сталі; сировина для гірничо-хімічного комплексу і сільського господарства; валютна мінеральна сировина – дорогоцінні метали і коштовні камені; забезпечення якісною сировиною діючих підприємств інших сфер економіки (виробництво керамічних виробів, паперу та інше), а також оздоровчих закладів – мінеральними водами [1].

Постановка завдання. На теперішній час є доцільним розробка стратегії надрокористування, метою якої є якісне поліпшення та нарощування мінерально-сировинної бази, зменшення сировинної залежності України, зміцнення екологічної та енергетичної безпеки, визначення подальших шляхів використання мінерально-сировинного потенціалу країни. Напрями її реалізації полягають у такому: визначення раціональних обсягів видобутку; створення умов для економічно  виправданого і технічно можливого збільшення обсягів видобутку мінерально- сировинних ресурсів; збільшення обсягів капіталовкладень у видобувну сферу; урахування тенденції змін внутрішнього та зовнішнього ринків МСР, екологічної складової надрокористування; диверсифікація джерел постачання енергетичних МСР; перехід на енергозберігаючі технології; створення умов для ефективної розробки та реалізації науково-технічних програм екологізації. Особливе місце серед цих напрямів має посіти розвиток системи екологічних послуг, що професійно надаються відповідними структурами гірничим підприємствам – користувачам надр. Дослідженню саме цього питання у комплексі із головними напрямами природокористування присвячена ця стаття.

Результати. Слід зазначити, що мінерально-сировинний комплекс України посідає провідне місце в економіці держави. Валова вартість видобутку мінеральної сировини, за даними Держкомстату України, у 2013 р. в Україні оцінюється в ~ 23,4 млрд. грн. (у порівнянні з 21,1 млрд. у 2010 р.), у т.ч. енергетичних видів корисних копалин ~ 17,7 і неенергетичних видів корисних копалин 5,7 (у 2010 р. відповідно 17,1 і 4,0 млрд. грн.).

Крім того, у 2013 р. імпортовано мінеральної сировини на суму 42,3, а експортовано – на 8,1  млрд. грн. Торговий дефіцит України з мінеральної сировини у 2013 р. дорівнював ~ 34,2 млрд. грн., що на 3,8 млрд. грн. більше, ніж у 2010 році. З усієї мінеральної сировини, що поступила в переробну промисловість України в 2013 р. (включаючи імпорт), виготовлено продукції на ~ 132,3 млрд. грн. Сумарний експорт з України мінеральної сировини і продуктів її переробки в 2013 р. оцінюється в 71,2, а імпорт в Україну – 54,8 млрд. гривень.

Із загального обсягу розвіданих запасів корисних копалин України у розробку залучені від 40 до 70 %, що дає підставу говорити про наявність резерву для діючих гірничих підприємств. Починаючи з 2006 р. в Україні припинився спад видобування основних видів корисних копалин, що призвело до стабілізації економіки України та наповненню її бюджету (рис. 1).

 

Рис. 1. Динаміка видобування в Україні основних видів корисних копалин

 

Недосконалість технологій видобутку призводить до великих втрат мінерально-сировинних ресурсів. У надрах залишається близько 50 % нафти, кухонної та калійної солей, 40 % вугілля, 25 % металів. Збільшення вилучення корисних компонентів з надр на 1-2 % рівнозначно виявленню нових великих родовищ корисних копалин [2]. Все це не тільки знижує ефективність виробництва, але й надає шкоди навколишньому середовищу.

Правове забезпечення державного управління охороною довкілля при надрокористуванні здійснюється законами України (“Про охорону навколишнього природного середовища”, “Кодекс про надра”, “Гірничий закон” та іншими законами природноресурсового права), а також нормативно-правовими актами центральних і місцевих органів виконавчої влади за напрямами охорони природних об’єктів та штучних утворювань (надра, атмосферне повітря, земля, водний басейн, природний ландшафт, будівлі, споруди, транспортні та водні мережі тощо – сформована геосистема).

Економічний механізм державного управління надрокористуванням забезпечує виконання державних та регіональних програм охорони довкілля, фінансування заходів з природоохоронної діяльності, мотивацію надрокористувачів до екологізації надрокористування шляхом впровадження пільг і примушування.

Законодавство про земельні відносини, пов’язані з використанням надр, формувалось відповідно до історичних етапів розвитку української держави, гірничих та земельних відносин в цілому. Проведене дослідження дало підстави виокремити наступні стадії становлення зазначеного законодавства:

– 1719–1917 рр. вперше закріплювалось право власності землевласників на поверхню землі, надра, води, мінерали та все, що можливо було виготовити з таких металів, які розміщені в межах території земельної ділянки; визнавалось виключне право на надра власника земельної ділянки;

– 1917–1922 рр. – приймаються акти, спрямовані на врегулювання використання земельних ресурсів у поєднанні з надрами;

– 1922–1930 рр. – проведено відокремлення прав на землю та надра, що в подальшому зазнало суттєвих змін, зумовлених змінами завдань землекористування та надрокористування;

– 1930–1945 рр. – прийнято законодавчі акти щодо користування земельними ділянками, наданими для використання надр державними підприємствами, кооперативними організаціями та громадськими об’єднаннями;

– 1945–1990 рр. – повільний розвиток законодавства до кінця 60‑х – середини 70‑х років, коли мало місце обмеження прав на користування надрами та поява Основ земельного та надрового законодавства Союзу РСР і союзних республік, на засадах яких розвивається республіканське законодавство з питань природокористування, встановлюються обмеження господарської діяльності;

– 1990 - 2014 рр. – прийняття новітнього земельного, надрового, гірничого законодавства з урахуванням проголошення державного суверенітету України, внесення до нього суттєвих змін, що зумовлені соціально-економічними змінами у суспільстві, впровадженням ринкових важелів у земельні та надрові відносини, забезпеченням рівного доступу всіх суб’єктів до землекористування та надрокористування;

2014 – до теперішнього часу – гармонізація законодавства України та нормативних документів до європейських  стандартів, розвиток системи послуг екологізації на ринкових засадах. На теперішній час склалась наступна система екологічних послуг (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Класифікація екологічних послуг[4]

Класифікаційна ознака

Вид послуг

За сферою застосування

1. Індивідуальні

2. Суспільству вцілому

За типом утворення

1. Виробничого спрямування

2. Невиробничого спрямування

За об єктом дослідження

1. Атмосферне повітря

2. Водне середовище

3. Ґрунти

4. Лісові ресурси

За умовами надання

1. Безкоштовні

2. Пільгові

3. На платній основі

За суб єктами, що надають послуги

1. Державні установи (органи законодавчо-нормативного забезпечення; служби по вирішенню питань, пов’язаних з охороною навколишнього середовища на загальнодержавному чи регіональному рівнях)

2. Громадські організації (партії, добровільні громадські екологічні об’єднання; дитячі організації, студентські організації)

3. Приватні організації (маркетингові, страхові організації; консалтингові, аудиторські фірми; підприємства з утилізації відходів)

За часом надання

1. Одноразові

2. За необхідністю

3. Постійні

 

Впровадження державного управління охороною довкілля щодо екологічних аспектів надрокористування здійснюється на усіх етапах життєдіяльності підприємств, включаючи: підготовку підприємства (отримання права на видобування корисних копалин, створення проекту вугледобувного підприємства та його екологічну експертизу, отримання на конкурсній основі спеціального дозволу на користування окремою ділянкою надр, отримання дозволу місцевих органів влади на використання земельної ділянки для технологічного оснащення діяльності підприємств з визначенням екологічних вимог); розробку родовищ (отримання дозволу на видобування корисних копалин, встановлення лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у довкілля, утворення і розміщення відходів, встановлення нормативів і розмірів зборів за використання природних ресурсів і забруднення довкілля); закриття підприємства (отримання дозволу на фізичну ліквідацію вугледобувного підприємства, розробка проекту закриття шахти та ліквідації екологічних наслідків її діяльності).

Аналіз таких комплексних питань потребує сучасних методів дослідження, що враховують думку спеціалістів в цій галузі. З метою дослідження сучасних тенденцій в розвитку раціонального природокористування на основі принципів сталого розвитку менеджерам підприємств – користувачів надр, фахівцям державних органів влади, науковцям, що займаються дослідженням сфери природокористування а також працівникам народного господарства, що отримують другу вищу освіту було запропоновано відповісти на запитання анкети. На рис. 2 ми можемо побачити відповіді на перше питання анкети, що стосувалось визначення важливості реалізації принципів сталого розвитку підприємствами – користувачами надр.

 

 

Рис. 2 . Важливість окремих принципів забезпечення  сталого розвитку

 

Аналізуючи перше питання анкети слід зазначити, у зв’язку з тим, що деякі вище зазначені відповіді мають більш релевантні варіаційні показники, що об’єднує їх в окремі групи. В першому питанні анкети найбільш релевантним за такими показниками як розмах варіації відповідей респондентів, середнє геометричним та модою варіаційного ряду є пункт (1.5) раціональне використання природних ресурсів. За структурою відповідей, респонденти відзначили як один з важливих напрямів впливу на забезпечення сталого розвитку саме розвиток навколишнього середовища З відповідей «неважливо», «помірно важливо», «важливо», «дуже важливо» експерти практично одноголосно відзначили такий пункт як «важливо». Причому варіація відповідей, що означає відношення стандартного відхилення до середнього відхилення складає 0,38%, що говорить про достовірність та релевантність саме цього пункту для подальшого використання у рекомендаційній частині дослідження.

 

Висновки. За результатами аналізу можна зробити висновок, що в економіці України закінчився перехідний період і вона виходить на новий етап свого розвитку, який вимагає суттєвого реформування економічного механізму користування надрами на основі раціонального природокористування та надання послуг екологізації.

Наведена вище характеристика мінерально-сировинної бази України показує, що Україна має потужний гірничодобувний потенціал і займає одне з провідних місць серед європейських країн з видобутку залізних і марганцевих руд, кам’яного і бурого вугілля, руд кольорових і рідкісних металів, самородної сірки, кам’яної та калійної солей, виробництву феромарганцю і глинозему. Видобувають також нафту і газ, індустріальні мінерали – доломіт, каолін, графіт, кварц та інші.

 

ЛІТЕРАТУРA.

1. Вічевич А.М., Вайданич Т.В., Дідович І.І. Дідович А.П. Екологічний маркетинг: Навч. посібник. – Львів: УкрДЛТУ, 2002. – 248 с.

2. Екологічна енциклопедія: У 3 т. / Редколегія: А.В.Толстоухов (головний редактор) та ін. – К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2008. – Т.3: О-Я. – 472 с.: іл. – (в опр)

3. Зіновчук Н.В. Екологічна політика в АПК: економічний аспект. – Львів: Львівський держ. аграр. ун-т, ННВК «АТБ», 2007. – 394 с.

4. Полятикіна Л.І., Бестік О.В. Трансформація екологічних проблем у сучасному світі // Вісник Сумського національного аграрного університету (серія «Економіка та менеджмент»). – Випуск 3-4 (16-17), 2005. – с.151-154

5. Шевчук В.Я, Саталкін Ю.М., Білявський Г.О. та ін. Екологічне  правління: Підручник. – К.: Либідь, 2004. — 432 с.

6. Costanza R. (et al). The value of the world’s ecosystem services and natural capital. «Nature», Vol. 386, 1997, p. 253-260

7. www.eco-live.com.ua

 

REFERENCES.

1. Vichevych, A.M. Vajdanych, T.V. Didovych, I.I. and Didovych, A.P. (2002), Ekolohichnyj marketynh [Environmental marketing], UkrDLTU, L'viv, Ukraine.

2. Tolstoukhov, A.V. (2008),  Ekolohichna entsyklopediia [Environmental encyclopedia], Tsentr ekolohichnoi osvity ta informatsii, Kyiv, Ukraine.

3. Zinovchuk, N.V. (2007), Ekolohichna polityka v APK: ekonomichnyj aspekt [Environmental policy in agriculture: an economic perspective], L'vivs'kyj derzh. ahrar. un-t NNVK «ATB», L'viv, Ukraine.

4. Poliatykina, L.I. Bestik, O.V. (2005), “Transformation of environmental problems in the modern world”, Visnyk Sums'koho natsional'noho ahrarnoho universytetu (seriia «Ekonomika ta menedzhment»), vol. 3-4 (16-17), pp.151-154.

5. Shevchuk, V.Ya Satalkin, Yu.M. and Biliavs'kyj, H.O. (2004),  Ekolohichne  pravlinnia [Environmental management], Lybid', Kyiv, Ukraine.

6. Costanza, R. (1997), “The value of the world's ecosystem services and natural capital”, Nature, Vol. 386, pp. 253-260 

7. Ecology of life (2014), available at: www.eco-live.com.ua  (Accessed 10 March 2014).

 

Стаття надійшла до редакції 19.12.2014 р.