УДК 311.1

 

О. О. Яременко,

студент магістратури,

спеціальність "Адміністративний менеджмент", Інститут підготовки кадрів державної служби занятості

 

ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЮ РОБОТОЮ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ

 

Oleksii  Iaremenko,

a student of Master specialty "Administrative management"

State Employment Service Training Institute

 

EVALUATION OF EFFICIENCY OF PROFESSIONAL ORIENTATION WORK OF PUBLIC SERVICE EMPLOYMENT

 

У статті запропоновані методичні підходи до розробки системи оцінювання ефективності управління профорієнтаційною роботою у державної службі зайнятості, сформульовані мета і вимоги до побудови показників та індикаторів професійної орієнтації її підрозділів.

 

The article proposed methodological approaches to develop evaluation system efficiency of career guidance in public employment services, prided approaches to build the purpose and requirements for indicators and indicators of career guidance units.

 

Ключові слова: критерії ефективності, управління профорієнтаційною роботою, державна служба зайнятості, показники та індикатори оцінювання.

 

Keywords: efficiency criteria, management of career guidance, public service employment, indicators evaluation.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді. Послуги центрів зайнятості з професійної орієнтації мають бути спрямовані на досягнення двох взаємодоповнюючих цілей. По-перше, вони мають сприяти забезпеченню ефективної зайнятості населення, досягненню збалансованості між потребами ринку праці та пропозицією робочою силою через професійне самовизначення молоді, безробітних і тих, хто змінює вид професійної діяльності. По-друге, послуги з профорієнтації сприяють всебічному та глибокому професійному розвитку людського потенціалу, тобто вибору кожною особою такого виду зайнятості і професійної діяльності, який відповідав би її індивідуально-психологічним особливостям, інтересам, здібностям, нахилам і можливостям. Отже, профорієнтаційна робота сприяє більш повної самореалізації особистості, зростанню конкурентоспроможності безробітних і молоді на ринку праці, прискорює процес пошуку роботи. Все це обумовлює високу актуальність і практичну значущість створення системи об’єктивного моніторингу стану професійної орієнтації та оцінювання управлінських дій центрів зайнятості щодо підвищення її ефективності. Йдеться про необхідність забезпечення високого ступеня контролю за виконанням планів, методик, технологій профорієнтаційної діяльності державної служби зайнятості. Результати моніторингу, що визначаються на підставі з'ясування показників та індикаторів оцінювання, мають стати важливим інструментом ефективного та результативного управління, забезпечити зворотній зв’язок між об'єктом і суб'єктом управління. Отримана в процесі моніторингу інформація використовується особами та органами, уповноваженими приймати рішення, з метою оперативного коригування процесів, адаптації змісту профорієнтаційних заходів  до існуючих умов.

Оцінювання профорієнтаційної роботи служби зайнятості сьогодні побудована на певних критеріях і показниках, які в основному зводяться до кількості осіб, охоплених відповідними заходами. Однак дотепер не створено системи моніторингу та оцінки профорієнтаційної роботи, яка б враховувала єдині принципи побудови показників та давала змогу ефективно використовувати отримані дані. Головний недолік існуючої практики полягає у однобокому характері моніторингу та оцінювання профорієнтації, недостатньому зв'язку індикаторів і показників з довгостроковими цілями державної політики зайнятості. В результаті, той потенціал, який міститься у профорієнтаційній роботі діяльності державної служби зайнятості, на сьогодні використовується недостатньо.

Аналіз останніх публікацій і досліджень. Проблеми ефективності професійної орієнтації та визначення у цьому зв'язку її критеріїв знайшли відображення в розробках вітчизняних і закордонних вчених А. Леонтьєвої, А. Магницького, І. Назімова, Л.Авдєєва, В. Степанова, В.Скульської, С. Вершиніної, та інших. Окремі аспектиуправління профорієнтаційною роботоювзагалі і державної служби зайнятості зокрема розглядаються в дослідженнях таких вітчизняних науковців, як В.Савченко, М.Бендюкова, Н.Нічкало, Ю.Маршавін. Водночас проблеми методичного забезпечення побудови системи моніторингу та оцінювання ефективності управління профорієнтаційною роботою, зокрема методи визначення відповідних показників та індикаторів з урахуванням поточних і перспективних потреб ринку праці досліджені недостатньо.

Метою статті є розробка методичних підходів до оцінювання ефективності управління профорієнтаційною роботою державної служби зайнятості, визначення показників та індикаторів її моніторингу, що сприятиме визначенню найкращих її форм іметодів та їх поширенню.

Виклад основного матеріалу. У наукові літературі під терміном «моніторинг» зазвичай розуміють процес регулярного збирання та аналізу кількісних та якісних даних за попередньо визначеними показниками з конкретного виду діяльності з метою сприяння вчасної розробки і прийняття управлінських рішень, створення статистичної бази для планування відповідної роботи.

Під терміном «оцінювання» у даному контексті автор розуміє процес систематичного і об’єктивного порівняння результатів профорієнтаційної діяльності конкретних центрів зайнятості або всієї державної служби зайнятості за певний період із запланованими показниками, з кращими практиками і результатами.Метою даного оцінювання є визначення ступеня досягнення цілей, рівня ефективності роботи, шляхів і вартості досягнення прогнозованих результатів. Результати оцінювання дадуть підстави для обрання кращих методів роботи, запровадження передового досвіду у повсякденну роботу, обґрунтування управлінських рішень. Система моніторингу та оцінювання (далі – система МіО) — це порядок і принципи взаємодії всіх суб’єктів системи, незалежно від галузевої приналежності її суб’єктів та об’єктів, форм і методів роботи, джерел фінансування у процесі надання профорієнтаційних послуг населенню.

Метою функціонування системи оцінювання ефективності управління профорієнтаційною роботою державної служби зайнятості є :

- визначення ступеня відповідності організації профорієнтаційної роботи  цілям і завданням державної служби зайнятості, що містяться у вітчизняному законодавстві, указах Президента України, постановах та ін. документах Уряду, перш за все у Концепції державної системи професійної орієнтації населення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів Українивід 17 вересня 2008 р. N 842 [1]

- забезпечення найбільш ефективного та раціонального використання ресурсів, призначених для здійснення профорієнтації молоді та шукачів роботи;

- виявлення центрів зайнятості, в яких досягається найвища ефективність профорієнтації, для подальшого поширення методіві форм управління цим напрямом роботи[2];

- прийняття на вищому управлінському рівнідержавної служби зайнятості науково обґрунтованих рішень, спрямованих на розв'язання стратегічних завдань у сфері ринку праці.

Система МіО має будуватися на чітко визначених цілях або очікуваних результатах від профорієнтаційної діяльності. У загальному вигляді їх досягнення має сприяти реалізації конституційних прав громадян на вільний розвиток, працю, свідомий вибір професії. З цією метою центри зайнятості мають надавати всім категоріям і соціальним групам профорієнтаційні послуги належної якості, в тому числі шляхом залучення інститутів громадянського суспільства (у тому числі волонтерів) і соціальних партнерів.

Автор визначив низку показників та індикаторів моніторингу, які найбільш повно характеризують ступінь досягнення мети та зазначених завдань (в цілому і за етапами), а також підтверджуються змістом державних статистичних спостережень, відомчою статистикою та іншою звітністю. Серед них слід відокремити дві групи показників моніторингу: кількісні та якісні. Кількісні показники мають числовий вираз і характеризують ступень відповідності досягнень визначеним у цифровому вигляді критеріям та ознакам, зокрема, щодо осіб, залучених до профорієнтаційних заходів, а якісні – фіксують наявність чи відсутність певних її складових, наприклад доступність профорієнтаційних послуг для учнів сільських шкіл тощо.

Показники системи МіО мають розроблятись державним та обласними центрами зайнятості під час планування програм своєї діяльності і служити орієнтиром для всіх центрів зайнятості базового рівня [3], що сприятиме не лише здійсненню ефективного управлінського контролю, а головне – підвищенню якості профорієнтаційних послуг.

Враховуючи це, автор адаптував до предмету моніторингу та оцінки профорієнтаційної роботи центрів зайнятості міжнародну практику з використанням логічної системи класифікації показників за 5-ью рівнями, а саме:

Бюджет - фінансові та матеріально-технічні ресурси що витрачаються на  здійснення профорієнтаційної роботи як безпосередньо в приміщеннях центрів зайнятості, так і в навчальних закладах та інших організаціях.

Процес– моніторинг виконання завдань і передбачених заходів,  підготовка спеціалістів центрів зайнятості, що безпосередньо надають відповідні послуги, якості та обгрунтованості інструментарію, обладнання, що використовується (тести, методичні матеріали, наочні матеріали, професіокарти і професіограми, описи професій тощо).

Охоплення– ступінь (відсоток) охоплення осіб, що перебувають на обліку в центрах зайнятості або навчаються в школах, якісними профорієнтаційними послугами.

Результат – рівень задоволення профорієнтаційними послугами охоплених осіб, зміни у поведінці клієнтів центрів зайнятості, їх активність на ринку праці та вибір випускниками шкіл спеціальностей і навчальних закладів для подальшого навчання відповідно до потреб ринку праці.

Вплив– підвищення рівня працевлаштування клієнтів, скорочення тривалості їх безробіття і заповнення вакантних посад.

Використання в управлінській практиці державної служби зайнятості запропонованого підходу до розробки системи показників та індикаторів ефективності профорієнтаційної роботи дасть змогу налагодити відповідний моніторинг оцінювання управлінської діяльності менеджменту служби зайнятості всіх рівнів.

Система показників та індикаторів ефективності профорієнтаційної роботи центрів зайнятості має відповідати вимогам, окремі з яких стосовно інших напрямів роботи були визначені у вітчизняній науковій літературі [4]:

- досить повно і достовірно відображати усі напрями та елементи профорієнтаційної діяльності центрів зайнятості та рівень задоволеності клієнтів якістю послуг;

- бути диференційованою і враховувати специфіку конкретного району, міста, стан місцевого ринку праці;

- давати змогу для однозначного їх трактування за допомогою високої якості вимірювачів;

- якомога у більшому ступені відображати безпосередній вплив на кінцеві результати методів, форм, технологій діяльності центрів зайнятості;

- бути надійними, тобто не залежати  від того, хто  і з якою метою проводить збір даних;

- забезпечувати об'єктивність оцінювання, не давати змоги окремим центрам зайнятості, працівникам   демонструвати кращі результати діяльності за рахунок маніпуляцій ними або втручання в їх збирання та обробку;

- давати змогу порівнювати результати, отже значення, отримані в різний час і в різних центрах зайнятості повинні мати однакові одиниці виміру і трактування;

- оптимізації та мінімізації витрат на збір даних, їх систематизацію, обробку та зберігання.

Дотримання визначених вимог, на думку автора, сприятиме задоволенню потреб всіх соціальних груп та вікових категорій населення в отриманні доступних профорієнтаційних послуг належної якості, а з іншого боку, мінімізації професійного дисбалансу на ринку праці, скороченню тривалості безробіття, зменшення періоду підбору працівників на вакантні робочі місця.

Висновки.

Проведене дослідження показало, що дотепер не існує сталої системи оцінювання ефективності управлінської діяльності центрів зайнятості щодо стану профорієнтаційних послуг, перш за все через різні підходи до визначення їх показників та індикаторів як на центральному, так і на регіональному рівнях. Серйозні перешкоди у цьому мають місце через бюрократизм і кон'юнктурність, характерну для багатьох центрів зайнятості. Досягнення максимальної об'єктивності оцінювання можливо лише шляхом впровадження показників та індикаторів ефективності профорієнтаційної роботи, які відповідатимуть визначеним вимогам та сприятимуть використанню найкращих форм, методів та інструментів профорієнтації.

Запропонований в статті підхід до розробки показників з моніторингу та оцінювання ефективності управління профорієнтаційною роботою державної служби зайнятості  та її підрозділів,  полягає перш за все у побудові системи показників та індикаторів на основі мети та очікуваних результатів, які, в свою чергу, мають корелюватися з пріоритетністю завдань, що розв'язуються у сфері зайнятості населення.

Головне в системі оцінювання ефективності управління профорієнтаційною роботою в державній службі зайнятості полягає у забезпеченні можливості визначення кращих центрів, з’ясування методів і методик їх успішної роботи, розробці рекомендацій щодо їх впровадження, і нарешті, сприянні поліпшенню змісту та організації профорієнтаційних послуг населенню, досягненню продуктивної зайнятості.

 

Список використаних джерел і літератури.

1. Концепція державної системи професійної орієнтації населення, затверджена постановою Кабінету Міністрів Українивід 17 вересня 2008 р. N 842. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/842-2008-%D0%BF

2. Маршавін Ю.М. Ефективність професійного навчання безробітних: методологія та інструментарій оцінювання / Ю.М. Маршавін // Ринок праці та зайнятість населення. – 2013. – № 4. – С. 13 17.

 3. Міропольська М.А. Критерії та показники ефективності професійної орієнтації в державній службі зайнятості/ М.А. Міропольська // Ринок праці та зайнятість населення. – 2009. – № 2. – С. 3641.

4. Петюх В.М. Підвищення достовірності оцінювання результатів діяльності центрів зайнятості / В.М. Петюх, Т.В. Вонберг, Ю.М. Маршавін // Формування ринкової економіки: Зб. Наук. Праць. Спец. Вип. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. – Т.2.Ч. II. – К.: КНЕУ, 2007. С. 619-631.

 

References.

1. Cabinet of Ministers of Ukraine (2008), “Kontseptsiia derzhavnoi systemy profesiinoi oriientatsii naselennia”, # 842, [Online], available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/842-2008-%D0%BF

2. Marshavin, Yu.M. (2013), “Efektyvnist profesiinoho navchannia bezrobitnykh: metodolohiia ta instrumentarii otsiniuvannia”, Rynok pratsi ta zainiatist naselennia, vol. 4, pp. 13-17.

 3. Miropolska, M.A. (2009), “Kryterii ta pokaznyky efektyvnosti profesiinoi oriientatsii v derzhavnii sluzhbi zainiatosti”, Rynok pratsi ta zainiatist naselennia, vol.2, p. 3641.

4. Petiukh, V.M. Vonberh, T.V. and Marshavin, Yu.M. (2007), “Pidvyshchennia dostovirnosti otsiniuvannia rezultativ diialnosti tsentriv zainiatosti”, Formuvannia rynkovoi ekonomiky: Zb. Nauk. Prats. Spets. Vyp. Upravlinnia liudskymy resursamy: problemy teorii ta praktyky, no.2, part. II, KNEU, Kyiv, Ukraine,  pp. 619-631.

 

Стаття надійшла до редакції 26.03.2015 р.