English • На русском
Електронний журнал «Ефективна економіка» включено до переліку наукових фахових видань України з питань економіки (Категорія «Б», Наказ Міністерства освіти і науки України від 11.07.2019 № 975)
Ефективна економіка № 4, 2015
УДК 338.242.4
В. Є. Хаустова,
к. е. н., доцент, старший науковий співробітник,
Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, м. Харків
ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ В КРАЇНАХ МИТНОГО СОЮЗУ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА
V. Ye. Khaustova,
Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor, Senior Research Fellow,
Research Centre of Industrial Problems of Development of NAS of Ukraine, Kharkiv
STATE SUPPORT OF INDUSTRIAL DEVELOPMENT IN THE COUNTRIES OF THE CUSTOMS UNION: LEGAL FRAMEWORK
У статті доводиться, що одним з найважливіших важелів забезпечення сталого розвитку промислового комплексу країни є його відповідна державна підтримка. Проведено аналіз існуючої практики державної підтримки промисловості в країнах Митого Союзу (МС). Проаналізовано концепції та стратегії індустріального розвитку країн МС, програми розвитку їх промисловості. Визначено, що національні стратегічні документи і програми розвитку промислових комплексів країн МС орієнтовані на загальну мету – підвищення конкурентоспроможності промисловості. Досліджено галузеві пріоритети розвитку промислових комплексів Російської Федерації, Республіки Беларусь та Республіки Казахстан. Проаналізовано інструменти здійснення державної промислової політики національними програмами в країнах МС та стратегічні завдання розвитку їх промисловості. Розглянуто сучасні моделі індустріалізації та визначено, які з них притаманні промисловості Україні та країнам МС.
The article argues that one of the most important instruments to ensure continuous development of the country's industrial complex is the corresponding State support. The analysis of existing practices of State support for the industry in the countries of the Customs Union (CU) has been conducted. The concepts and strategies of industrial development of the CU-countries together with the programs for development of their industry has been analyzed. It has been determined that the national strategic documents and programs for development of industrial complexes of the CU-countries are focused on a common goal – improving the competitiveness of industry. The sectoral priorities in the development of industrial complexes of the Russian Federation, the Republic of Belarus and the Republic of Kazakhstan have been studied. The tools for implementation of the State industrial policy by the national programs in the countries of the Customs Union and the strategic objectives of their industrial development have been analyzed. The current models of industrialization have been considered, whereby has been determined which of them are appropriate to the industry of Ukraine and the countries of the Customs Union.
Ключові слова: промисловість, державна підтримка, Митний союз, індустріальний розвиток, нормативно-правова база.
Keywords: industry, State support, Customs Union, industrial development, legal framework.
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Промисловість являє собою фундамент матеріального виробництва. У ній створюється переважна частина валового внутрішнього продукту і національного доходу. За оцінками експертів внесок промисловості у ВВП коливається для різних держав від 25 до 40 % й уряди країн приділяють особливу увагу задля його збереження та, навіть, підвищення. Отже, функціонування промислового комплексу суттєво впливає на економічну ситуацію та рівень життя населення в країнах світу, внаслідок чого проблеми підтримки та стимулювання розвитку промисловості є одними з пріоритетних [1].
Одним з найважливіших важелів забезпечення сталого розвитку промислового комплексу країни є його відповідна державна підтримка.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика державної підтримки промисловості в країнах світу є досить широко обговорюваною внаслідок її складності та важливості для забезпечення економічного розвитку. Так, серед робіт закордонних вчених за даною проблематикою доцільно відмітити ґрунтовні дослідження: Brander J., Spencer B., Otis L., Rodrick D., Okuno-Fujiwara M., Suzumura K., Foreman-Peck J., Frederico G., Valila T., Pelkmans J., Evenett S., Chang H.-J., Lin J., Pack H., а також Абалкіна Л., Авдашевої С., Шаститко А., Кузнецова Б., Татаркіна О., Попова В., Сухарєва О., Оркуші М., Завадникова В., Гельвановського М. та ін. Серед вітчизняних науковців дослідженню питань промислового розвитку присвячено роботи: Амоші О., Вишневського В., Геєця В., Горбуліна В., Кизима М., Кіндзерського Ю., Жаліла Я., Якубовського М. та ін. Проте, незважаючи на невпинний інтерес науковців до досліджуваної проблематики, залишається цілий комплекс питань, що потребують подальшого визначення. В основі таких досліджень лежить аналіз сучасного нормативно-правового забезпечення з державної підтримки розвитку промисловості, його особливостей та недоліків, а також напрямків удосконалення.
Мета статті полягає у дослідженні існуючої практики державної підтримки розвитку промисловості в країнах Митного Союзу та її відображенні у нормативно-правовій базі країн, що до нього входять.
Виклад основного матеріалу. Як показав проведений аналіз існуючої практики державної підтримки промисловості в країнах Митого Союзу, значну кількість програмних документів щодо розвитку національних промислових комплексів прийнято у Республіках Казахстан і Білорусь, а також у Російській Федерації.
До програмних документів в цих країнах, як і в Україні, відносяться:
- національні стратегічні документи, що формують довгостроковий вектор розвитку національних економік, у т.ч. промисловості (Концепції та Стратегії розвитку);
- середньострокові документи розвитку, до яких відносяться середньострокові програми розвитку національних економік у цілому, а також програми розвитку національних промислових комплексів;
- національні програми за загальними міжгалузевими пріоритетами розвитку промисловості («інструментальні» програми), які спрямовані на стимулювання процесів інноваційного, науково-технологічного, експортоорієнтованого, енергозберігаючого тощо розвитку промисловості;
- національні програми за галузевими пріоритетами розвитку промисловості [2].
Порівнюючи Концепцію Республіки Казахстан, Стратегію Республіки Білорусь і Федеральний Закон РФ щодо розвитку промисловості цих країн, слід констатувати, що ці документи відрізняються за змістом, визначенням мети, стратегіями і сценаріями розвитку, принципами реалізації тощо (табл.1).
Таблиця 1.
Концепції та стратегії індустріального розвитку країн Митного Союзу
Сутнісний зміст |
Республіка Казахстан |
Республіка Білорусь |
Російська Федерація |
Назва |
«Концепція індустріально-інноваційного розвитку на 2015-2019 роки» Республіки Казахстан (затверджена Постановою уряду РК від 31 грудня 2013 р. №1497) [3] |
Національна стратегія стійкого соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь на період до 2020 р. (схвалена Національною комісією зі стійкого розвитку Республіки Білорусь (прот. № 11/15 ПР від 6 травня 2004 р.) і Президією Ради Міністрів Республіки Білорусь (прот. № 25 от 22 червня 2004 р.) [4] |
Федеральний закон «Про промислову політику у Російській Федерації» (прийнятий Державною Думою 16 грудня 2014 р. Затверджений Президентом РФ 31 грудня 2014 р.) [5] |
Поставлена мета |
Створення стимулів і умов для диверсифікації і підвищення конкурентоспроможності промисловості |
Пріоритетний розвиток наукоємних і енергозберігаючих підгалузей промисловості, експортоорієнтованих і імпортозаміщуючих виробництв |
Формування високотехнологічної конкурентоспроможної промисловості, яка забезпечить перехід економіки держави від експортно-сировинного типу до інноваційного типу розвитку |
Пріоритети |
Чорна і кольорова металургія Нафтопереробка Нафто-газохімія Агрохімія Виробництво продуктів харчування Виробництво автотранспортних засобів Фармацевтична промисловість та ін. |
Інформатизація та виробництво програмного забезпечення Нанотехнології і наноматеріали Паливно-енергетичний комплекс Нафтодобувна та нафтопереробна промисловість Чорна металургія Хімічна та нафтохімічна галузь Машинобудівний комплекс Деревообробна та целюлозно-паперова промисловість Легка промисловість Фармацевтична промисловість |
Металургія Хімічна та нафтохімічна промисловість Автомобільна промисловість Сільськогосподарське машинобудування Енергомашинобудування Верстатобудування Легка промисловість Радіоелектронна промисловість Авіабудування Фармацевтична та медична промисловість Біотехнології Наноіндустрія Оборонно-промисловий комплекс Суднобудування |
Стратегії розвитку галузей і виробництв |
Не визначені |
Не визначені |
Не визначені |
Сценарії індустріального розвитку |
Визначені три оптимістичних і один песимістичний сценарій індустріального розвитку країни |
Відсутні |
Відсутні |
Джерела фінансування |
Не вказані |
Не вказані |
Не вказані |
Основні принципи |
Баланс галузевих кластерних пріоритетів, прямих та загальносистемних заходів державної підтримки Проактивна роль і лідерство держави Орієнтація на досягнення конкретних результатів Партнерство з бізнесом Зростаюча роль регіонів Збалансована модель фінансування та ін. |
Ефективне використання всіх видів ресурсів на основі застосування екологічно чистих технологій Динамічний розвиток і стимулювання інвестиційно-інноваційних процесів Якісне оновлення виробничого, науково-технологічного і кадрового потенціалів Розробка і впровадження інформаційно-інтелектуальних систем у виробництво |
Програмно-цільовий метод формування документів стратегічного планування в сфері промисловості Вимірюваність цілей розвитку промисловості і реалізації заходів стимулювання суб’єктів діяльності у сфері промисловості Рівний доступ суб’єктів діяльності у сфері промисловості до державної підтримки Інтеграція науки, освіти та промисловості Врахування інтересів суб’єктів РФ у рішенні питань функціонування і розвитку ОПК при дотриманні пріоритету федеральних інтересів тощо |
В Концепції індустріально-інноваційного розвитку Республіки Казахстан найбільшою відмінною рисою є наявність чотирьох можливих сценаріїв розвитку промисловості цієї країни (рис.1).
Рис. 1. Сценарії розвитку промисловості Республіки Казахстан
Перший сценарій – «Благодатне підґрунтя», відзначений у «Концепції індустріально-інноваційного розвитку Республіки Казахстан на 2015-2019 роки» як найбільш позитивний. Його здійснення передбачене як можливе за наявності сприятливої кон’юнктури глобального ринку ресурсів та за умови щільної інтеграції країн макрорегіону. В поняття «макрорегіон» у Концепції віднесено прикордонні та інші регіони Росії, України, Республіки Білорусь, західні та інші регіони Китаю, країни Центральної Азії, Азербайджан, Іран та країни Кавказу. Реалізація цього сценарію передбачає державну підтримку як добувної галузі, так і несировинних галузей економіки.
Другий сценарій – «Сировинне зростання» визначається в Концепції дієвим за умови наявності кращої кон’юнктури ринку ресурсів. Державі за цим сценарієм необхідно сконцентруватись на розвитку секторів і кластерів, які пов’язані з видобуванням і переробкою природних ресурсів.
Третій сценарій – «Зростання за рахунок технологій» може бути реалізований, відзначається в Концепції, за умови активної інтеграції країн макрорегіону навіть за умов несприятливої кон’юнктури ринку ресурсів. Цей сценарій передбачає якісний розвиток людського капіталу, але темпи промислового зростання очікуються нижче.
Четвертий сценарій – «Падіння в економіці» визначається його розробниками як несприятливий, але потенційно вірогідний при низькій кон’юнктурі сировинного ринку і відсутності інтеграції країн макрорегіону. За цим сценарієм передбачається, що держава буде відігравати ключову роль за допомогою використання антикризових заходів разом з ефективною політикою перерозподілу ресурсів.
Найбільш імовірними сценаріями в Концепції визначено «Благодатне підґрунтя» та «Сировинне зростання».
В «Національній стратегії стійкого соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь на період до 2020 р.» визначена актуальна мета – пріоритетний розвиток наукоємних і енергозберігаючих підгалузей промисловості, експортоорієнтованих і імпортозаміщуючихввиробництв. Серед галузевих пріоритетів розвитку промисловості країни на першому місці інформатизація, нанотехнології і наноматеріали. Поряд з цим стійкий розвиток в даній Стратегії бачиться у нерозривному зв’язку з укріпленням паливно-енергетичного комплексу, нафтодобувної та нафтопереробної промисловості, чорної металургії, машинобудування та ін.
У Російській Федерації концепція, а також стратегія промислового розвитку не розроблені, але Державною Думою прийнято Федеральний Закон РФ «Про промислову політику у Російській Федерації» від 31 грудня 2014 р. №488.
Мету, яка визначена в цьому Законі, – формування високотехнологічної конкурентоспроможної промисловості, можна охарактеризувати як економічно значущу, принципи – як загальновідомі.
Найкраще цей Закон прокоментовано російськими науковцями – директором Інституту проблем економічної безпеки і стратегічного планерування Фінансового університету при Уряді РФ С. Толкачовим та професором РАНХіГС при Президентові РФ К. Андріановим [6]. Вони відзначають, що у Федеральному Законі нечітко визначені місце і роль промислової політики в економічному розвитку країни. Промислова політика розглядається як система заходів, спрямованих на компенсацію критичного стану, в якому промисловий сектор економіки Росії опинився в результаті радикальних ринкових реформ, здійснюваних в останні 25 років. У Федеральному Законі прописані такі положення, які повинні забезпечити формування економіко-політичного середовища, яке б гарантувало рівні конкурентні умови для всіх промислових галузей у структурі всього народного господарства. Але такий методологічний посил вони визнають явно недостатнім і неадекватним завданням сучасного етапу розвитку промисловості РФ.
«Серйозна промислова політика – це завжди вибір пріоритетів, це завжди незбалансований розвиток, це свідоме порушення природніх функцій ринкової саморегуляції для забезпечення проривів на заданих пріоритетних напрямках. Промислова політика – це обов’язково секторальна політика, призначена саме для створення преференційних умов для певних сфер, неминуче, за рахунок інших галузей. Сталінська індустріалізація – це справжня промислова політика, це справжній жорстокий, зухвалий вибір на користь промислової бази за рахунок селянства, на користь важкої індустрії за рахунок легкої, на користь оборонних галузей за рахунок цивільних» [6].
Ми поділяємо думку цих авторів. Якщо ставиться питання про промполітику, то повинна бути націленість на прорив, а також на особливі (привілейовані) умови. Наприклад, у США реіндустріалізація здійснюється за рахунок цін на енергоносії, які в три-чотири рази нижчі, ніж в Європі.
Отже, прийнятий Федеральний Закон РФ про промполітику виглядає в цілому як додатковий загороджувальний бар’єр для промисловості Росії від змін ринкової кон’юнктури [5].
Нормативно-правове забезпечення розвитку промисловості РФ відрізняється від інших країн Митного союзу наявністю значної кількості стратегій розвитку галузей і виробництв (табл. 2).
Таблиця 2
Стратегії розвитку галузей і виробництв в промисловості РФ [7]
Назва Стратегії |
Ким затверджена |
1. Стратегія інноваційного розвитку Російської Федерації на період до 2020 року |
Уряд РФ, Розпорядження від 8 грудня 2011 р. №2227-р |
2. Стратегія розвитку енергомашинобудування Російської Федерації на 2010-2020 роки й на перспективу до 2030 року |
Мінпромторг РФ, Наказ від 22 лютого 2011 р. №206 |
3. Стратегія розвитку важкого машинобудування на період до 2020 року |
Мінпромторг РФ, Наказ від 9 грудня 2010 р. №1150 |
4. Стратегія розвитку автомобільної промисловості Російської Федерації на період до 2020 року |
Мінпромторг РФ, Наказ від 23 квітня 2010 р. №319 |
5. Стратегія розвитку транспортного машинобудування Російської Федерації в 2007-2010 роках і на період до 2015 року |
Мінпроменерго РФ, Наказ від 18 вересня 2007 р. №391 |
6. Стратегія розвитку авіаційної промисловості на період до 2015 року |
Мінпроменерго РФ, Наказ від 20 квітня 2006 р. №85-дсп |
7. Стратегія розвитку суднобудівної промисловості на період до 2020 року та на подальшу перспективу |
Мінпроменерго РФ, Наказ від 6 вересня 2007 р. №354 |
8. Стратегія розвитку металургійної промисловості РФ на період до 2020 року |
Мінпромторг РФ, Наказ від 18 березня 2009 р. №150 |
9. Стратегія розвитку хімічної й нафтохімічної промисловості РФ на період до 2015 року |
Мінпроменерго РФ, Наказ від 14 березня 2008 р. №119 |
10. Стратегія розвитку фармацевтичної промисловості РФ на період до 2020 року |
Мінпромторг РФ, Наказ від 23 жовтня 2009 р. №965 |
11. Стратегія розвитку легкої промисловості РФ на період до 2020 року |
Мінпромторг РФ, Наказ від 24 вересня 2009 р. №853 |
12. Стратегія розвитку промисловості будівельних матеріалів і індустріального домобудівництва на період до 2020 року |
Мінрегіонрозвитку РФ, Наказ від 30 травня 2011 р. №262 |
Слід відзначити, що під усі Концепції і стратегії індустріального розвитку у РФ розроблені програми: комплексні, федеральні, централізовані, державні, а також дорожні карти і підпрограми.
Наявність значної кількості державних програм підтримки промисловості характерна також для Республік Білорусь і Казахстан. Вони стосуються інноваційного розвитку, експортного потенціалу, енергозбереження, підтримки бізнесу тощо (табл. 3).
Таблиця 3
Програми розвитку промисловості країн Митного союзу [7, 8, 9]
Російська Федерація |
Республіка Білорусь |
Республіка Казахстан |
Національні програми інноваційного розвитку |
||
Комплексна програма «Створення в РФ технопарків у сфері високих технологій на 2011-2014 роки». Затверджена розпорядженням Уряду РФ від 10.03.2006 №328-р |
Державна програма інноваційного розвитку Республіки Білорусь на 2011-2015 роки. Затверджена постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 26 травня 2011 р. №669 |
Програма з розвитку інновацій і сприяння технологічній модернізації в Республіці Казахстан на 2010-2014 роки. Затверджена постановою Уряду Республіки Казахстан від 30 листопада 2010 року № 1308 |
Федеральна централізована програма «Дослідження й розробки за пріоритетними напрямками розвитку науково-технологіч-ного комплексу Росії на 2007-2013 роки». Затверджена постановою Уряду Російської Федерації від 17 жовтня 2006 р. №613 |
Державна програма освоєння у виробництві нових і високих технологій на 2011-2015 роки. Затверджена постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 3 листопада 2010 р. №1618 |
Державна програма розвитку науки Республіки Казахстан на 2007-2012 роки. Затверджена Указом Президента Республіки Казахстан від 20 червня 2007 року № 348 |
Пріоритетні напрямки розвитку науки, технологій і техніки в Російській Федерації, Перелік критичних технологій Російської Федерації. Затверджені Указом Президента РФ від 7 липня 2011 р. №899 |
Пріоритетні напрямки науково-технічної діяльності в Республіці Білорусь на 2011-2015 роки. Затверджені Указом Президента Республіки Білорусь від 22 липня 2011 р. № 378. |
Державна програма з форсованого індустріально-інновацій-ного розвитку Республіки Казахстан на 2010-2014 роки. Затверджена Указом Президента Республіки Казахстан від 19 березня 2010 р. №958 |
Дорожні карти і національні програми розвитку експорту |
||
Дорожня карта «Підтримка доступу на ринки закордонних країн і підтримка експорту». Затверджена розпорядженням Уряду РФ від 29 червня 2012 року N 1128-р Розвиток зовнішньоекономічної діяльності (проект) |
Національна програма розвитку експорту Республіки Білорусь на 2011-2015 роки. Затверджена постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 23 травня 2011 року №656 |
Програма з залучення інвестицій, розвитку спеціальних економічних зон і стимулювання експорту в РК на 2010-2014 роки. Затверджена постановою Уряду Республіки Казахстан від 30 жовтня 2010 року № 1145 |
Програми енергозбереження |
||
Державна програма «Енергозбереження й підвищення енергетичної ефективності на період до 2020 року». Затверджена розпорядженням Уряду Російської Федерації від 27 грудня 2010 р. №2446-р |
Республіканська програма енергозбереження на 2011-2015 роки. Затверджена постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 24 грудня 2010 року №1882 |
|
Програми підтримки бізнесу |
||
Програма розвитку конкуренції. Затверджена розпорядженням Уряду Російської Федерації від 19 травня 2009 року № 691-р |
Державна програма підтримки малого й середнього підприємництва в Республіці Білорусь на 2010-2012 роки. Затверджена постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 28 грудня 2009 року №1721 |
Галузева програма «Дорожня карта бізнесу 2020». Затверджена постановою Уряду Республіки Казахстан від 13 квітня 2010 року №301 |
Національні програми за галузевими пріоритетами |
||
Підпрограма «Розвиток вітчизняного верстатобудування й інструментальної промисловості» на 2011-2016 роки. ФЦП «Національна технологічна база» на 2007-2011 роки. Затверджена Постановою Уряду РФ від 26 листопада 2007 р. №809 |
Комплексна програма розвитку верстатоінструментальної галузі в Республіці Білорусь на 2011-2020 рр. Затверджена Міністром промисловості Республіки Білорусь |
Програма з розвитку машинобудування в Республіці Казахстан на 2010-2014 роки. Затверджена постановою Уряду Республіки Казахстан від 30 вересня 2010 року №1002 |
– |
Республіканська програма оснащення сучасною технікою й устаткуванням організацій агропромислового комплексу, будівництва, ремонту, модернізації виробничих об'єктів цих організацій на 2011-2015 роки. Затверджена Указом Президента Республіки Білорусь від 24 січня 2011 р. №35 |
Програма з розвитку гірничо-металургійної галузі в Республіці Казахстан на 2010-2014 роки. Затверджена постановою Уряду Республіки Казахстан від 30 жовтня 2010 року № 1144 |
Підпрограма «Створення й організація виробництва в РФ у 2011-2015 роках дизельних двигунів і їх компонентів нового покоління» ФЦП «Національна технологічна база» на 2007-2011 роки. Затверджена Постановою Уряду РФ від 26 листопада 2007 р. №809 |
Програма інноваційного розвитку Білоруського державного концерну з нафти і хімії на 2011-2015 роки. Затверджена головою концерну "Белнефтехим" |
Програма з розвитку хімічної промисловості в РК на 2010-2014 роки. Затверджена постановою Уряду Республіки Казахстан від 30 вересня 2010 року № 1001 |
Федеральна цільова програма «Розвиток цивільної авіаційної техніки Росії на 2002-2010 роки й на період до 2015 року». Затверджена постановою Уряду Російської Федерації від 15 жовтня 2001 р. №728 |
– |
– |
Федеральна цільова програма «Розвиток цивільної морської техніки на 2009-2016 роки». Затверджена Постановою Уряду РФ від 21 лютого 2008 р. №103 |
– |
– |
Федеральна цільова програма «Розвиток електронної компонентної бази і радіоелектроніки на 2008-2015 роки». Затверджена Постановою Уряду РФ від 26 листопада 2007 р. №809 |
– |
– |
ФЦП «Розвиток фармацевтичної та медичної промисловості Російської Федерації на період до 2020 року й подальшу перспективу». Затверджена постановою Уряду РФ від 17.02.2011 №91 |
Державна програма з розвитку імпортозаміщуючих виробництв фармацевтичних субстанцій, готових лікарських і діагностичних засобів в Республіці Білорусь на 2010-2014 роки та на період до 2020 року. Затверджена постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 2 грудня 2009 року №1566 |
Програма з розвитку фармацевтичної промисловості в РК на 2010-2014 роки. Затверджена постановою Уряду Республіки Казахстан від 4 серпня 2010 року № 791 |
ФЦП «Програма розвитку наноіндустрії у Російській Федерації до 2015 року». Прийнята до виконання відповідно до доручення Уряду Російської Федерації від 4 травня 2008 р. № ВЗ-П7-2702 |
План заходів з реалізації Концепції формування і розвитку наноіндустрії в Республіці Білорусь. Затверджений Постановою Ради Міністрів РБ від 18 лютого 2013 р. №113 |
– |
Комплексна програма розвитку біотехнологій у РФ на період до 2020 року. Затверджена Урядом РФ 24.04.2012 г. №1853 п-п8 |
Державна програма «Інноваційні біотехнології» на 2010-2012 роки й на період до 2015 року. Затверджена постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 23 жовтня 2009 року №1386 |
Програма з розвитку фармацевтичної промисловості Республіки Казахстан на 2010-2014 рр. Затверджена Постановою Уряду Республіки Казахстан від 4 серпня 2010 р. №791 |
План заходів з реалізації Стратегії розвитку легкої промисловості Росії на період до 2020 року. Затверджений Наказом Мінпромторгу РФ від 24 вересня 2009 р. №853 |
Комплексна програма соціально-економічного розвитку легкої промисловості Республіки Білорусь на 2011-2015 роки з перспективою до 2020 року. Затверджена наказом Голови концерну "Беллегпром" 7.02.2011 р. №27 |
Програма з розвитку легкої промисловості в Республіці Казахстан на 2010-2014 роки. Затверджена постановою Уряду Республіки Казахстан від 30 вересня 2010 року № 1003 |
Отже, національні стратегічні документи і програми розвитку промислових комплексів країн Митного союзу (МС) орієнтовані на загальну мету – підвищення конкурентоспроможності промисловості, що передбачає три рівні:
по-перше, підвищення конкурентоспроможності продукції – зростання обсягів реалізації, частки на внутрішньому й зовнішніх ринках за рахунок зміцнення наявних і створення нових конкурентних переваг продукції;
по-друге, підвищення конкурентоспроможності підприємств – динамічний розвиток виробничої, технологічної бази, накопичення людського капіталу та ін. за рахунок сучасних факторів, таких як розвинена інфраструктура й технології, високоосвічені кадри, спеціалізовані дослідницькі й наукові центри та ін., стійка рентабельна робота;
по-третє, підвищення конкурентоспроможності національної економіки – динамічне зростання, а в перспективі – високий рівень життя населення, що забезпечить високі стандарти та привабливі умови життя для висококваліфікованих кадрів тощо.
Національними програмними документами цих країн у якості механізмів підвищення конкурентоспроможності продукції передбачається розвиток її конкурентних переваг шляхом забезпечення цінової конкурентоспроможності, привабливих умов придбання (реалізації) національної продукції (державні закупівлі, захисні митні бар'єри на імпортну продукцію, пільговий режим промислового складання з автокомпонентів, підтримка національного виробника через програму утилізації транспортних засобів, субсидування покупки товарів національних виробників у рамках пільгового кредитування й підтримки лізингових компаній тощо. Передбачається також поліпшення споживчих характеристик продукції за рахунок реалізації заходів щодо підвищення конкурентоспроможності підприємств.
Росія, Білорусь і Казахстан ставлять амбіційні завдання зі збільшення частки продукції власного виробництва на внутрішньому ринку, а також з нарощування експорту. Однак, слід відзначити, що галузі пріоритетного розвитку промислових комплексів цих країн, а також ринки збуту продукції мають високий ступінь перетинання (табл.4).
Таблиця 4.
Галузеві пріоритети розвитку промислових комплексів Російської Федерації, Республіки Беларусь та Республіки Казахстан [2]
|
Російська Федерація |
Республіка Білорусь |
Республіка Казахстан |
1. |
Металургія |
Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів |
Гірничометалургійна галузь |
2. |
Хімічна та нафтохімічна промисловість |
Хімічне виробництво (включаючи нафтохімію) |
Хімічна промисловість |
Виробництво гумових та пластмасових виробів |
Нафтохімія |
||
3. |
Транспортне машинобудування |
Транспортні засоби, автомобільна техніка |
Транспортне машинобудування, автомобільна техніка |
Автомобільна промисловість |
|||
4. |
Сільськогосподарське машинобудування |
Сільськогосподарське машинобудування |
Сільськогосподарське машинобудування |
Тракторне і комунальне машинобудування |
Будівельна техніка |
||
5. |
Важке машинобудування |
Машини і обладнання для гірничодобувної промисловості та розробки кар’єрів |
Гірничорудне машинобудування Нафтогазове машинобудування |
6. |
Енергомашинобудування |
Виробництво електрообладнання |
Електротехнічне машинобудування |
7. |
Верстатобудування |
Верстатобудування |
Верстатобудування |
8. |
Легка промисловість |
Текстильне, швейне, шкіряне та взуттєве виробництво |
Легка промисловість |
9. |
Промисловість будівельних матеріалів |
Виробництво інших неметалевих мінеральних продуктів |
Будівельна індустрія та виробництво будівельних матеріалів |
10. |
Радіоелектронна промисловість |
Радіоелектроніка |
Компонентна база, побутова техніка |
11. |
Авіабудування |
Інформаційно-комунікаційні і авіакосмічні технології |
Інформаційні і комунікаційні технології |
Космічна діяльність |
|||
12. |
Фармацевтична та медична промисловість |
Фармацевтична промисловість |
Фармацевтична промисловість |
13. |
Біотехнології |
Біотехнології |
– |
14. |
– |
Виробництво харчових продуктів |
Агропромисловий комплекс |
15. |
Лісопромисловий комплекс |
Обробка деревини та виробництво виробів з дерева, целюлозно-паперове виробництво |
– |
16. |
Наноіндустрія |
Нанотехнології |
– |
17. |
Оборонно-промисловий комплекс |
– |
Оборонна промисловість |
18. |
Суднобудування |
– |
– |
Високий ступінь перетинання призводить до невиправданої конкуренції й, з урахуванням пріоритетності відповідних галузей і здійснюваної державної підтримки, до посилення економічних протиріч між країнами.
Так, «Стратегією розвитку автомобільної промисловості Російської Федерації на період до 2020 року» передбачено в якості кінцевих результатів збільшення до 2020 року частки продукції російського виробництва в загальному обсязі споживання на внутрішньому ринку в натуральному вимірі [10]:
- легкових автомобілів – до 80% (61,3% у 2011 р. за даними моніторингу Мінекономрозвитку РФ);
- вантажних автомобілів – до 97% (63,7% у 2011 р.);
- автобусів – до 99% (70,9% у 2011 р.).
Одночасно із цим передбачене збільшення в кілька разів частки експорту в загальному обсязі виробництва до 2020 р.:
- легкових автомобілів – до 8% (3,9% у 2011 р.);
- вантажних автомобілів – до 50% (6,7% у 2011 р.);
- автобусів – до 23% (5,9% у 2011 р.).
Республіка Білорусь планує до 2015 р. збільшення обсягів експорту засобів наземного транспорту (крім залізничного), їхніх частин і устаткування в 2,5 рази до обсягу 2010 р. («Національна програма розвитку експорту Республіки Білорусь на 2011-2015 роки»). Планується реалізація масштабного інвестиційного проекту зі складання легкових автомобілів з виходом на обсяги в 120 тис. од. до 2021 р.
У Республіці Казахстан відповідно до «Державної програми з форсованого індустріально-інноваційного розвитку Республіки Казахстан на 2010-2014 роки» [11] передбачалась організація складального виробництва легкових автомобілів у Східно-Казахстанській області з виходом на обсяги в 120 тис. од. у рік (в 2010 р. було спожито на внутрішньому ринку 42,3 тис. од., а вироблено всього 3,2 тис. од.). Були розроблені й інші інвестиційні проекти з виробництва легкових і комерційних автомобілів разом із провідними автоконцернами (наприклад, «Програма з розвитку машинобудування в Республіці Казахстан на 2010-2014 роки»).
З метою забезпечення конкурентоспроможності підприємств національними Програмами розвитку промисловості РФ, РБ та РК було передбачено наступне:
- оновлення основних виробничих фондів промислових підприємств, їх технічне переоснащення, впровадження нових прогресивних технологій;
- підвищення інвестиційної активності;
- підвищення інноваційної активності підприємств;
- ресурсозбереження (зниження матеріало- і енергоємності);
- поглиблення ступеню переробки сировини;
- підвищення кваліфікації персоналу у промисловості;
- впровадження оптимальної моделі корпоративного менеджменту.
При збігу загальних підходів до напрямків підвищення конкурентоспроможності обробної промисловості в структурах національних економік цих країн є значимі відмінності. Це стосується як крупного енергодобувного сектору в Росії й Казахстані, що домінує в структурі їх експорту (на відміну від Білорусі), так і дуже низької питомої ваги обробної промисловості в структурі національної економіки Казахстану (6,5% проти 15,2% і 22,6%, відповідно, в Росії й Білорусі) при високій частці сільського господарства (26,5% проти 9,8% і 10,3% у Росії й Білорусі). Це характерно для аграрної економіки. В Росії й Білорусі актуальними напрямами визначено структурні перетворення шляхом здійснення технологічної модернізації промисловості, переходу на інноваційний шлях розвитку [2].
Структурні перетворення в класичному розумінні індустріалізації (як переміщення надлишкової робочої сили з аграрного сектору в обробну промисловість) є актуальними для Казахстану. Разом з тим, при уявній несумісності цих відмінностей національні програми трьох країн співпадають в необхідності створення високопродуктивних робочих місць на перспективних виробництвах обробної промисловості і забезпечення випереджуючого розвитку пріоритетних галузей.
У якості основних складових механізму здійснення державної промислової політики для стимулювання підвищення конкурентоспроможності продукції й промислових підприємств національними програмами РФ, РБ та РК передбачено:
- удосконалення структури промислового комплексу на основі визначення пріоритетів розвитку, виділення «крапок росту»;
- залучення іноземного капіталу, у тому числі прямих іноземних інвестицій і капіталу транснаціональних компаній;
- підвищення ефективності системи заходів субсидування провідних виробництв в промисловості;
- розвиток науково-технічного потенціалу промислового комплексу на основі тісного взаємозв'язку між фундаментальною, прикладною, вузівською наукою й промисловим виробництвом, підвищення ефективності науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР);
- проведення узгодженої галузевої промислової політики в рамках ЄЕП, спрямованої на розширення виробничої кооперації, виключення створення дублюючих виробництв, збільшення ступеня локалізації складальних виробництв та ін.
Слід підкреслити, що при високому ступені збігу переліку пріоритетних галузей в країнах МС є істотні відмінності у масштабах планування їх розвитку (рис. 2).
Так, РФ приділяє найбільшу увагу радіоелектронній промисловості та енергомашинобудуванню.
Рис. 2. Масштаб планування розвитку пріоритетних галузей промисловості у відповідності з національними програмами [2]
У Росії найкрупніщі центри енергетичного машинобудування розташовані у Санкт-Петербурзі та Ленінградській області (завод «Електросила», Ленінградський металевий завод, Завод турбінних лопаток, Іжорський завод), Москві та Московській області (Машинобудівний завод «ЗіО-Подольськ»). Створені об’єднання машинобудівних заводів (Іжорський завод, PilsenSteel, SKODAJS, ЕМАльянс («ЗіО-Подольськ», «Червоний котельник»), тощо [12].
Проектування, інжиніринг виробництва, постачання і монтаж устаткування для атомних і теплових електростанцій, а також підприємств газової та нафтохімічної промисловості здійснюється ВАТ «Атоменергомаш» (АЕМ), яке є однією з небагатьох компаній світу,що пропонують замовникам комплексне постачання устаткування для АЕС – реакторного відділення та машинної зали. АЕМ об’єднує 30 великих російських та зарубіжних компаній. Чисельність працюючих – 24 тис. осіб. Підприємства АЕМ розташовані у всіх регіонах Росії, а також в Чехії та Угорщині.
Виготовлене обладнання ВАТ «АЕМ» встановлене більш ніж у 20 країнах, використовується на 13% АЕС у світі, включаючи країни СНГ і Балтії. Підприємствами АЕМ виготовлено більш 120 парогенераторів для АЕС з реакторами ВВЕР-1000 та більш 100 парогенераторів для АЕС з реакторами ВВЕР-440.
Російські підприємства енергетичного машинобудування зараз не в змозі без суттєвих інвестицій у розвиток галузі забезпечити потребу своєї електроенергетики у генеруючому устаткуванні і, в першу чергу, – середньої та великої потужності. Тому у короткостроковому періоді часу в РФ передбачається створити спільні виробництва з провідними іноземними фірмами за умови максимальної локалізації на вітчизняних підприємствах виробництва устаткування для електроенергетики, яке буде випускатись за ліцензією іноземних виробників або у рамках спільних підприємств з іноземним капіталом.
Зараз єдиним сегментом в енергетичному машинобудуванні, в якому Росія відстає від провідних світових виробників – це виробництво газових турбін великої потужності – 200 МВт та вище. Іноземні лідери в енергетичному машинобудуванні не тільки освоїли виробництво газових турбін одиничної потужності 340 МВт, але й успішно застосовують одновальну компоновку парогазового устаткування, коли газова турбіна потужністю 340 МВт та парова турбіна потужністю 160 МВт мають спільний вал. Таке конструкторське рішення дозволяє суттєво скоротити термін виготовлення і вартість енергоблоку.
Порівняння параметрів енергетичного устаткування Росії зі світовим рівнем представлено в табл. 5.
Таблиця 5.
Параметри енергетичного устаткування, яке виробляється у світі та РФ [13]
Устаткування |
Параметри устаткування |
|
Російської Федерації |
Провідних компаній світу |
|
Парогазове |
Потужність ГТ 110 МВт ККД станції – до 52% Багатовальна компоновка |
Потужність ГТ 340 МВт ККД станції – 60% Одновальна компоновка |
Вугільні паросилові блоки |
Потужність – 550 МВт ККД – до 35% Котли ЦКС – до 330 МВт (у стадії розробки) |
Потужність – до 1000 МВт ККД – до 47% Котли з ЦКС – до 460 МВт (знаходяться на стадії монтажу) |
Гідротурбіни |
Потужність – до 720 МВт Тиск – до 700 м |
Потужність – до 1000 МВт Тиск – до 700 м Розширені інтервали регулювання |
Атомні реактори |
ВВЕР – 1200 МВт Термін використання – 60 років На швидких нейтронах – 800 МВт (будується) |
Теплові – 1000 МВт Термін служби – 60 років На швидких нейтронах (розробляється) |
На підставі даних, наведених в табл.5, можна зробити висновок, що РФ відстає від провідних світових виробників енергетичного устаткування , але російське ВАТ «Атоменергомаш» (АЕМ) має певні переваги й досягнення.
По-перше, АЕМ є єдиним у світі виробником промислових реакторів на швидких нейтронах, а також реакторного устаткування для атомних криголамів.
По-друге, – крупним виробником устаткування системи сепарації та промперегрівання для тихохідних і швидкохідних турбін всіх типів (ВВЕР, РБМК, БН та ін.).
Інструменти здійснення державної промислової політики в країнах Митного Союзу у відповідності із затвердженими національними програмамипредставлено на рис. 3.
Рис. 3. Інструменти здійснення державної промислової політики національними програмами в країнах МС
Аналіз спрямованості інструментів державної промислової політики країн МС дозволяє констатувати, щодля Росії, наприклад, необхідна збалансована за видами техніки й напрямками економічної діяльності промисловість, здатна робити якісне обладнання для нафтохімії, надійні транспортні засоби, сільгоспмашини, складні технічні системи для оборони, енергетики, космосу, медицини. Орієнтація тільки на природні ресурси, інформаційні й нанотехнології не врятує економіку цієї країни [14].
Зовнішні (економічні, політичні), а також внутрішньоекономічні причини обумовлюють важливість для РФ активізації роботи відомств і бізнес-співтовариства у напрямі вибору раціональної для російських умов моделі національної промислової політики. Випереджаюча модель (на відміну від «наздоганяючої») найбільш доцільна. Вона орієнтована на держпідтримку таких промислових проектів, які гарантують досягнення кінцевих результатів, що перевершують досягнення світових лідерів. Але випереджаюча модель вимагає високих витрат на фундаментальні й прикладні НДДКР. В умовах появи надзвичайних зовнішніх і внутрішніх економічних і політичних загроз раціональною може бути мобілізаційна модель промислової політики, у рамках якої змінюються пріоритети промислової політики, спектр застосовуваних інструментів держрегулювання, забезпечується прискорений перелив ресурсів у сфери, що протидіють виникаючим ризикам.
Основні стратегічні завдання розвитку промисловості РФ, РБ та РК представлено, виходячи з проведеного дослідження, на рис. 4.
Рис. 4. Стратегічні завдання розвитку промисловості країн Митного союзу
Узагальнюючий висновок щодо дієвості нормативно-правової бази підтримки розвитку промисловості в країнах МС та в Україні можна зробити, виходячи із сутності сучасних моделей індустріалізації, які представлені в табл. 6.
Таблиця 6.
Сучасні моделі індустріалізації [15]
Модель індустріалізації |
Особливість моделі |
Традиційна |
Переважання добувних галузей промисловості, важкого та низькотехнологічного машинобудування з технологіями переважно третього та четвертого укладів. |
Некроіндустріалізація |
Стан галузей промисловості з технологіями третього та четвертого укладів, які переживають процеси деіндустріалізації, в результаті скорочення виробничих потужностей внаслідок їх фізичного зносу та відсутності ринкового попиту на продукцію |
Постіндустріалізація |
Перехід до п’ятого укладу, який супроводжується процесами деіндустріалізації другого типу – виведенням за межі країни низькотехнологічних галузей, введенням сучасних високотехнологічних потужностей, які орієнтовані на випуск продукції з високою часткою доданої вартості, інформатизацією суспільства, розвитком сфери сучасних наукоємних технологій |
Неоіндустріалізація |
Перехід до технологій шостого укладу, випуск продукції з високою доданою вартістю, який характеризується індивідуалізацією, наномініатюризацією, біотехнологізацією, когнітивізацією, розвитком 3D-друку та ін. |
Реіндустріалізація |
Подолання технологічного відставання. |
Поняття «реіндустріалізація» використовує академік НАН України В. М. Геєць [16]. Це поняття означає подолання технологічного відставання в промисловості. Виходячи із наведених в табл. 1.6 моделей індустріалізації, можна констатувати, що промисловість України зараз знаходиться, на жаль, у фазі некроіндустріалізації і потребує негайного переходу до реіндустріалізації. Не набагато краще ситуація в РФ. Краща в Республіках Білорусь і Казахстан. Якщо в цих країнах будуть реалізовані всі затверджені національні програми розвитку промисловості, то можна констатувати, що курс на перехід до постіндустріальної моделі розвитку є реальним.
Висновки. Таким чином, виходячи із проведеного дослідження, можна зробити наступні висновки.
1. В країнах Митного Союзу розвитку промисловості приділяється велика увага, про що свідчать розроблені концепції, стратегії та закони, а також затверджені національні програми.
2. Національні програми РФ, РБ та РК у сфері промисловості мають високий ступінь збігу в частині методології розробки, проблемних питань промислового розвитку, поставлених цілей і завдань, інструментів і механізмів реалізації державної політики в сфері промисловості.
3. У РФ, РБ та РК відсутня також координація національних промислових політик із залученням механізмів більш глибокої промислової кооперації, з перспективою виходу на проведення узгодженої промислової політики в ключових секторах, які забезпечують перехід до постіндустріальної та неоіндустріальної моделей розвитку.
4. В кожній з країн ставляться задачі з нарощування обсягів виробництва й експорту за аналогічними галузевими пріоритетами. При цьому відсутня спрямованість на формування спільного внутрішнього ринку в рамках Митного союзу з урахуванням спеціалізації країн за окремими видами продукції. Головною проблемою реалізації національних промислових програм у рамках МС є їхня неузгодженість.
5. Держави-члени Митного союзу розглядають внутрішні ринки один одного з позицій доступного і місткого експортного ринку, тоді як свої національні внутрішні ринки передбачаються ними для імпортозаміщення власною продукцією.
6. Експорт продукції РФ, РБ та РК в інші країни світу має високий ступінь перетинання. Це призводить до невиправданої конкуренції між країнами Митного союзу, а також з урахуванням пріоритетності відповідних галузей і здійснюваної державної підтримки – до посилення протиріч між ними.
Література.
1. Хаустова В. Є., Ялдін І. В. Промислова політика: її сутність та значення // Бізнес Інформ.-№ 11.– 2014. – с. 36-42
2. О результатах анализа национальных программ Беларуси, Казахстана и России в сфере промышленности:аналитическаясправка / Евразийская экономическая комиссия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eurasiancommission.org/ru/Pages/default.aspx
3. Постановление Правительства Республики Казахстан «Об утверждении Концепции индустриально-инновационного развития Республики Казахстан на 2015 - 2019 годы» от 31 декабря 2013 года № 1497 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://normativ.kz/view/102942/
4. Национальная стратегия устойчивого социально-экономического развития Республики Беларусь на период до 2020 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://un.by/pdf/OON_sMall_Rus.pdf
5. Федеральный закон Российской Федерации от 31 декабря 2014 г. N 488-ФЗ "О промышленной политике в Российской Федерации" / Российская Газета. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rg.ru/2015/01/12/promyshlennost-dok.html
6. Толкачев С., Андрианов К. Закон «О промышленной политике в Российской Федерации»: от обороны к наступлению / ExpertOnline.– 11.11.2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://expert.ru/2014/11/11/zakon-o-promyishlennoj-politike-v-rossijskoj-federatsii-ot-oboronyi-k-nastupleniyu/
7. Законодательство России / Официальный интернет-портал правовой информации [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pravo.gov.ru/proxy/ips/?start_search&fattrib=1
8. Национальный правовой интернет-портал Республики Беларусь [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravo.by
9. Информационно-правовая система нормативных правовых актов Республики Казахстан [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://adilet.zan.kz
10. Стратегия развития автомобильной промышленности Российской Федерации на период до 2020 года / Федеральный портал PROTOWN.RU [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://protown.ru/information/doc/6174.html
11. Государственная программа по форсированному индустриально-инновационному развитию Республики Казахстан на 2010-2014 годы / Союз машиностроителей Казахстана [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://smkz.kz/government_programs/gpfiir/
12. Стратегия развития энергомашиностроения РФ на 2010-2020 годы и на перспективу до 2030 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:/www.eia.gov/totalenergy/data/annual/rerspectives.cfm
13. Федеральная целевая программа "Ядерные энерготехнологии нового поколения на период 2010 - 2015 годов и на перспективу до 2020 года» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rosatom.ru/wps/wcm/connect/rosatom/rosatomsite/resources/2ff74f804a54cb6b9db59d432daa4815/pasport.pdf
14. Винслав Ю., Бобырев В. Принципы и модели формирования промышленной политики России // РИСК: ресурсы, информация, снабжение, конкуренция.– №1.– 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.beintrend.ru/2012-10-05-06-30-44-2
15. Ляшенко В.І. Україна ХХІ: неоіндустріальна держава або «крах проекту»? : монографія / В.І. Ляшенко, Є.В. Котов; НАН України, Ін-т економіки пром-сті; Полтавський ун-т економіки і торгівлі. – Київ, 2015. – 196 с.
16. Геец В.М. Институциональная обусловленность инновационных процессов в промышленном развитии Украины // Экономика Украины. – 2014. – №12. – с. 4-19.
References.
1. Khaustova, V.Ye. and Yaldin, I.V. (2014), “Industrial policy: its meaning and significance”, Business Inform, No. 11, pp. 36–42.
2. “On the results of the analysis of national programs of Belarus, Kazakhstan and Russia in the field of industry: Report” [Online], available at: http://www.eurasiancommission.org/ru/Pages/default.aspx
3. Pravitel'stvo Respubliki Kazahstan (2013) “Resolution of the Government of the Republic of Kazakhstan “On approval of the Concept of Industrial-Innovative Development of Kazakhstan for 2015–2019 years”, available at: http://normativ.kz/view/102942/
4. “National Strategy for Sustainable Socio-Economic Development of the Republic of Belarus for the period up to 2020” [Online], available at: http://un.by/pdf/OON_sMall_Rus.pdf
5. Federal Law of the Russian Federation (2014), “On industrial policy in the Russian Federation”, available at: http://www.rg.ru/2015/01/12/promyshlennost-dok.html
6. Tolkachev, S. and Andrianov, K. (2014), “The law “On industrial policy in the Russian Federation” from defense to offense”, ExpertOnline [Online], available at: http://expert.ru/2014/11/11/zakon-o-promyishlennoj-politike-v-rossijskoj-federatsii_-ot-oboronyi-k-nastupleniyu/
7. The official internet-portal of legal information, Russian legislation, available at: http://pravo.gov.ru/proxy/ips/?start_search&fattrib=1
8. The National Legal Internet Portal of the Republic of Belarus, available at: http://www.pravo.by
9. Legal Information system of normative legal acts of the Republic of Kazakhstan, available at: http://adilet.zan.kz
10. Federal portal PROTOWN.RU, The strategy of development of the automotive industry in the Russian Federation for the period up to 2020, available at: http://protown.ru/information/doc/6174.html
11. The state program for accelerated industrial and innovative development of Kazakhstan for 2010–2014, available at: http://smkz.kz/government_programs/gpfiir/
12. The development strategy of power engineering of the Russian Federation on 2010–2020 years, and up to 2030, available at: http:/www.eia.gov/totalenergy/data/annual/rerspectives.cfm
13. Federal Target Program “Nuclear energy technologies of new generation for the period 2010–2015's and up to 2020”, available at: http://www.rosatom.ru/wps/wcm/connect/rosatom/rosatomsite/resources/2ff74f804a54cb6b9db59d432daa4815/pasport.pdf
14. Vinslav, Ju. and Bobyrev, V. (2012), “Principles and models of industrial policy in Russia”, RISK: resursy, informacija, snabzhenie, konkurencija [Online], No. 1, available at: http://www.beintrend.ru/2012-10-05-06-30-44-2
15. Liashenko, V.I. and Kotov, Ye.V. Ukraina XXI: neoindustrial'na derzhava abo “krakh proektu”? [Ukraine XXI: neoindustrial project or “crash project”?], Kyiv, Ukraine.
16. Geec, V.M. (2014), “Institutional conditionality of innovative processes in the industrial development of Ukraine”, Jekonomika Ukrainy, No. 12, pp. 4–19.
Стаття надійшла до редакції 20.04.2015 р.