УДК 504.5

 

Ю. А. Опанасюк,

асистент кафедри управління, Сумський державний університет

 

ФОРМУВАННЯ ГАЛУЗЕВИХ КОМПЕНСАЦІЙНИХ ФОНДІВ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ ТЕХНОГЕННИХ КАТАСТРОФ ТА ЇХ НАСЛІДКІВ

 

Yu. A. Opanasiuk,

Assistant Department of Management Sumy State University

 

FORMATION OF SECTORAL COMPENSATION FUNDS FOR OVERCOMING THE MAN-MADE DISASTERS AND THEIR CONSEQUENCES

 

В статті викладено науково-методичний підхід, що дозволяє обґрунтувати розмір галузевих компенсаційних фондів з метою погашення еколого-економічних збитків від катастроф техногенного характеру та визначити оптимальний розподіл внесків в цей фонд небезпечних підприємств – членів фонду.

 

In the article the scientific and methodical approach described that allows to substantiate the size of the compensation funds to repay environmental damage from man-made disasters and to determine the optimal allocation contributions to the fund hazardous enterprises - members of the fund.

 

Ключові слова: катастрофа техногенного характеру, галузевий компенсаційний фонд, еколого-економічний збиток, коефіцієнт відшкодування.

 

Keywords: man-made disasters, sectoral compensation fund, ecological and economic damage, compensation index.

 

 

Постановка проблеми та її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями

Згідно з Міжнародної конвенції про запобігання великим промисловим аваріям [1] та Конвенцією про транскордонний вплив промислових аварій та катастроф найбільш важливим напрямом зменшення наслідків крупних промислових аварій та катастроф є розроблення та удосконалення методів оцінки рівня  безпеки виробництв з метою прогнозування  промислового ризику та витрат на попередження та подолання  наслідків катастроф природного та техногенного характеру. Разом з тим, на сьогоднішній день відсутні нормативні документи формування механізмів відшкодування техногенних ризиків та фінансування заходів щодо попередження техногенних аварій та катастроф.

Механізми відшкодування еколого-економічного збитку від катастроф техногенного характеру враховують, як правило велику кількість факторів. Особливості системи компенсації еколого-економічних збитків від ризиків катастроф залежать від соціально-економічного розвитку країни, її законодавчої бази, а також національного менталітету [3]. В економічно розвинених країнах основним інструментом компенсації таких ризиків є страхування. На жаль, в країнах пострадянського простору методи, що діють у всіх розвинених країнах світу, не ефективні. Це пов'язано з нестабільністю економічної ситуації, не розвиненістю страхового ринку, не бажанням населення і підприємств платити за ризик і можливі збитки. При цьому основна частина еколого-економічного збитку при настанні катастрофи техногенного характеру компенсується за рахунок резервних фондів місцевих та обласних бюджетів.

Все сказане вище свідчить про недосконалість існуючого економічного механізму запобігання та компенсації збитку від катастроф техногенного характеру. Теоретичні дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених не відображають ряд важливих аспектів зазначеної проблеми, зокрема, таких як:

- не здійснюється прогнозування потенційного еколого-економічного збитку від катастроф техногенного характеру;

- резервні фонди не відповідає розмірам компенсацій еколого-економічного збитку;

- низька ефективність страхування екологічно небезпечних об'єктів, оскільки еколого-економічний збиток у разі катастрофи державного масштабу погашається з бюджету країни.

Аналіз останніх публікацій з проблеми

За останні роки була виконана значна кількість наукових досліджень по методам компенсації еколого-економічного збитку. Так, в [3] і [4] розглядаються теоретичні основи економіки катастроф і механізми інвестування в превентивні заходи. В [5] в якості механізму компенсації еколого-економічних збитків пропонується створення фондів техногенної безпеки при місцевих органах виконавчої влади та органах самоврядування. В роботі [6], авторами, як один з ефективних методів компенсації еколого-економічного збитку, розглядається емісія облігацій катастроф. В [7] розглянуто оптимізацію національних систем компенсації збитку, тоді як в [8] формалізовані методи розрахунку резерву від можливої реалізації ризиків катастроф.

Формулювання цілей дослідження

В статті запропоновано механізм формування галузевих компенсаційних фондів для погашення еколого-економічних збитків від катастроф техногенного типу.

Виклад основних результатів та їх обґрунтування

Як свідчать проведені нами дослідження, основним інструментом компенсації еколого-економічних збитків є страхування. Однак, в Україні, методи компенсації не знаходять широкого застосування і компенсують всього 2% завданих збитків. Тому, еколого-економічні збитки від крупних катастроф погашаються за рахунок державного та місцевих бюджетів. На жаль, існуючий механізм формування резервного фонду державного та місцевих бюджетів не досконалий. Розміри резервів бюджетів різного рівня уточняються щороку. В результаті, щороку перед органами місцевого самоврядування виникає проблема обґрунтування достатнього розміру резервів з урахуванням статистики катастроф за попередній рік і тенденцій її зміни. На даний момент не існує точної методики визначення обсягу резервних фондів на місцях, відомо тільки що резервний фонд будь-якого бюджету не може перевищувати 1% його обсягу [9].

Фінансування катастрофічних ризиків з бюджетних коштів створює надмірне навантаження на бюджет, тому виникає необхідність формування галузевих компенсаційних фондів, які б могли, з одного боку, акумулювати  грошові кошти на випадок виникнення катастрофи, а з іншого - перенаправлятися на проведення превентивних заходів з запобігання катастроф техногенного характеру.

В ринковій економіці, вся відповідальність за еколого-економічний збиток, що нанесений в наслідок катастроф техногенного типу лягає на підприємство – джерело катастрофи. Однак, як правило, еколого-економічний збиток набагато перевищує фінансові можливості підприємства, що завдало шкоди третім особам. В цих умовах одним з важливих джерел відшкодування фінансових і матеріальних витрат на ліквідацію катастрофи та відшкодування еколого-економічного збитку можуть стати галузеві компенсаційні фонди.

Дані фонди можуть формуватися за належністю до різних галузей  потенційно небезпечних об’єктів. Основними факторами, що впливають на розмір компенсаційних фондів може бути галузь промисловості, наявність на підприємстві сильнодіючих отруйних речовин, кількість відмов на конкретному підприємстві – учаснику фонду, вірогідність аварій, що відбулися в даній галузі за конкретний період.

Кошти галузевого компенсаційного фонду можуть витрачатися на фінансування непередбачених витрат, що пов’язані з проведенням аварійно-рятувальні та аварійно-відновлювальні роботи з ліквідації катастрофи техногенного характеру, також ці кошти можуть використовуватися на погашення еколого-економічного збитку.

Учасники галузевого компенсаційного фонду несуть сумісну відповідальність за нанесення еколого-економічного збитку внаслідок катастрофи техногенного характеру. Механізм формування галузевих компенсаційних фондів показано на рис.1

 

Рис. 1. Механізм формування галузевих компенсаційних фондів

 

Загальні принципи формування галузевих компенсаційних фондів враховують наступні принципи:

- ставка є одноразовий платіж у рік, яка залежить від кількості забруднюючих речовин, що зберігаються на підприємстві, частоти відмов на даному підприємстві та обсягу виробництва;

- ставка формується з урахуванням вірогідності настання тієї чи іншої катастрофи техногенного характеру;

- в кінці планового періоду галузевий фонд збільшиться на величину відсотків депозиту банку, отже ставка може зменшуватися протягом декількох років, якщо катастрофа не сталася.

Виходячи з цих положень, нами розмір фонду пропонується розраховувати за наступною формулою:

 

,                                                                              (1)

 

де  – розмір компенсаційного фонду;  – вірогідність настання катастрофи техногенного характеру за поточний період;  – середній еколого-економічний збиток від катастроф техногенного характеру, що виникли за попередній період;  – коефіцієнт відшкодування еколого-економічного збитку, що залежить від рівня економічного розвитку підприємства; ;  – коефіцієнт індексації платежів.

Виходячи з аналітичної методики розрахунку еколого-економічного збитку, викладеної у роботі [5] формула (1) набуває наступного вигляду:

 

                      (2)

 

де y_i - питомий збиток; S - площа зони активного ураження; ρ_i - щільність реципієнтів;  - регіональний поправочний коефіцієнт для i-го реципієнта, що характеризує відхилення обласних збиткоутворюючих показників від середніх по Україні; - приведена маса викидів даної галузі.

Ймовірнісний характер настання катастроф техногенного характеру дозволяє підприємствам акумулювати тимчасово вільні компенсаційні кошти в депозитарії банку. Перерахунок внесків в компенсаційний фонд здійснюється на спеціальний розрахунковий рахунок. Це дозволить знизити ставки платежів окремих підприємств в майбутньому періоді без зменшення обсягу компенсаційних ресурсів та включати механізм авансової форми сплати платежів, що може знизити ставку платежу для кожного конкретного підприємства.

Розмір фонду в n-му році може знизитися на величину відсотків (за відповідний рік, таким чином буде розраховуватися наступним чином:

 

                                                                                                    (3)

 

Підставивши значення  у формулу (1) отримаємо наступне:

 

,     (4)

 

Максимального розміру компенсаційний фонд набирає, коли з його допомогою може бути відшкодовано 100% еколого-економічного збитку, але при катастрофічних аваріях розмір збитку можу бути завеликий, тоді компенсаційний фонд розраховується в залежності від коефіцієнту відшкодування.

Використовуючи метод пропорційного розподілу і пайової участі  [9, 10] виявимо залежність розміру ставки кожного учасника компенсаційного фонду на випадок катастроф та аварій від впливу таких факторів, як вірогідність відмов на підприємстві, кількість забруднюючих речовин, що знаходяться на території промислового виробництва та обсягу виробленої продукції.

Розмір компенсаційного фонду є функція трьох величин: F = f(X₁;×X₂;×X₃), де X₁ – вірогідність аварій та відмов системи  на підприємстві за останні 10 років. За дослідженням техногенних катастроф першопричиною аварійних ситуацій вважається одиничні відмови, при чому ці події є випадковими та легко локалізуються та блокуються і не призводять до тяжких наслідків, а тільки до зупинки виробництва. Але до катастроф техногенного характеру може привести накопичення одиничних відмов [13];

 X₂ – кількість шкідливих речовин, що знаходяться на підприємстві та ступінь їх небезпеки. Найкраще ці фактори враховує величина приведеної маси забруднюючих речовин;

X₃ – розмір підприємства з позиції співвідношення обсягу випущеної продукції та суми погашення можливого еколого-економічного збитку. Цей фактор запропоновано розраховувати з тієї позиції, що не велике підприємство може не витримати тиску виплат у галузевий компенсаційний фонд, якщо воно не має достатній фінансових коштів, але має на своїй території велику кількість отруйних хімічних речовин або ж застаріле та зношене устаткування.

У галузі маємо декілька підприємств:  а, b, c, d, e, f,…., отже, частка факторів X₁, X₂, X₃ для кожного підприємства має бути представлена формулою:

 

де  – частка показника у загальному розмірі галузевого фонду:

 

 

- розмір галузевого компенсаційного фонду;  – аналітичний показник для визначення розміру внеску в компенсаційний фонд (вірогідність настання аварії, приведена маса забруднюючих речовин, розмір підприємства) на j-му підприємстві; m – кількість підприємств, що входять до галузевого компенсаційного фонду; а, b, c,…, n - конкретні підприємства даної галузі; K₁, K₂, K₃ – вагові коефіцієнти кожного фактору.

Мотиваційний механізм формування компенсаційних фондів на випадок катастроф техногенного характеру необхідно встановлювати законодавчо, бо з одного боку, компенсаційний фонд акумулює ліквідні кошти на випадок катастрофічної ситуації, а з іншого, відволікає кошти з обороту. Компенсаційна сума, що виплачується третім особам встановлюється судовими позовами з урахуванням фактичних нанесених збитків.

Процес компенсації економічного збитку третім особам базується на визначеній схемі. Спочатку, виплати проводить страхова компанія, що заключила договір з небезпечним об’єктом. Якщо сума виплат на погашення конкретного еколого-економічного збитку від катастрофи техногенного характеру перевищує суму договору страхування, фінансову відповідальність за нанесену шкоду третім особам несе безпосередньо небезпечне підприємство – джерело техногенної аварії чи катастрофи. Якщо сума коштів підприємства для погашення еколого-економічного збитку буде недостатньою, починаються виплати з галузевого компенсаційного фонду, в якості крайніх засобів.

Розглянемо холдинг OSTCHEM, в якому функціонує деяка кількість господарюючих суб’єктів хімічної галузі, діяльність яких може призвести до катастрофи техногенного характеру. Планується організувати галузевий компенсаційний фонд на випадок цих подій. Холдингова група  OSTCHEM представлена на хімічному ринку України такими підприємствами: ПАТ «Черкасиазот» , ПАТ «Концерн Стирол» (м. Голівка), ПАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот», ПАТ «Рівнеазот».

Вихідні дані для розрахунку наведені в таблиці 1.

 

Таблиця 1.

Вихідні дані для розрахунку внесків підприємств в галузевий компенсаційний фонд на випадок катастрофи техногенного характеру

 

При формуванні галузевого компенсаційного фонду взята аварія, що сталася на ПАТ «Стирол» у  2013 році. Еколого-економічний збиток порахований за допомогою експрес- методу, що викладений в роботі [10]. Розмір еколого-економічного збитку склав 10 млн. грн. Таким чином формуємо галузевий компенсаційний фонд в розмірі, достатньому для погашення еколого-економічних збитків, з урахуванням коефіцієнту погашення. За формулою, викладеною вище, розрахуємо внески кожного підприємства в компенсаційний галузевий фонд. Слід зауважити, що катастрофа відбулася у 2013 році, тому, для формування галузевого компенсаційного фонду необхідно індексувати розрахункові величини на 2015 рік з урахуванням інфляції (29,4 % у 2014 році). Результати представимо в таблиці 2.

 

Таблиця 2.

Розмір внесків небезпечних об’єктів – членів галузевого компенсаційного фонду на 2015 рік, млн. грн

 

Висновки та перспективи подальших досліджень

Проведене дослідження основних форм компенсації еколого-економічних збитків від катастроф техногенного характеру показало неефективність існуючого механізму в Україні. У практиці розвинених країн світу найбільш дієвим механізмом компенсації катастрофічних ризиків є страхування. На жаль, в Україні, методи компенсації не знаходять широкого застосування і компенсують всього 2% завданих збитків, тому набуває необхідність створення галузевих компенсаційних фондів. Викладений в статті науково-методичний підхід дозволяє обґрунтувати розмір галузевих компенсаційних фондів з метою погашення еколого-економічних збитків від катастроф техногенного характеру та визначити оптимальний розподіл внесків для небезпечних підприємств – членів фонду.

 

Література.

1. Закон України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №174 1993 року про запобігання великим промисловим аваріям»//Відомості Верховної Ради України – 2011 - № 35, с. 349

2. Постанова Кабінету міністрів № 1259 від 17 жовтня 1996 р. «Про Концепцію створення і діяльності Європейського центру техногенної безпеки (TESEC)» - [Электронный ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1259-96-%D0%BF

3. Гусев А.А. Современные экономические проблемы природопользования [Текст] / А.А Гусев - М.: Международные отношения, 2004. - 208 с.

4. Козьменко С.Н. Экономика катастроф (инвестиционные аспекты) [Текст] / С.Н. Козьменко — Киев: Наукова думка, — 1997. — 204 с.

5. Плосконос Г.М. Механізм управління техногенною безпекою підприємства [Текст]: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук: 08.06.01 / Г.М.Плосконос ; Нац. авіац. ун-т. - К.: [б. и.], 2003. - 19 с.

6. Козьменко О.В. Фінансові методи управління катастрофічними ризиками [Текст] / О. В. Козьменко, О. М. Пахненко // Актуальні проблеми економіки : науковий економічний журнал. - 2011. -№ 4. - С. 217-223.

7. Лесных В.В. Национальная система возмещения ущерба, вызванного природными и техногенными ЧС: подходы, моделирование, оптимизация [Текст] / В.В. Лесных, Т.Б. Тимофеева// Проблемы анализа риска. -2004. - №1. - С.50-55.

8. Архипова Н.И. Методы расчета резерва реализации катастрофических рисков в системе обязательного социального страхования [Текст] / Н.И. Архипова, В.Л. Мартынов, А.Б. Шелков //Вестник РГГУ - 2009. - № 18/2009. - С.123 – 132.

9. Постанова Кабінету Міністрів України №175 від 15 лютого 2002 року «Методика оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру». — [Электронный ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/175-2002-%D0%BF

10. Теліженко О.М. Експрес-оцінка еколого-економічних збитків від катастроф техногенного характеру [Текст]/ О.М. Теліженко, Ю.А. Опанасюк // Вісник Хмельницько національного університету. Економічні науки. Том 1 - 2014, №4 - С.164-170

11. Семененко Б. А. Определение уровня загрязнения атмосферы выбросами конкретного предприятия в условиях многоотраслевого промышленного центра [Текст]/ Б. А. Семененко // Проблемы контроля и защита атмосферы от загрязнения. – 1988. –Вып. 14. – С. 33-38

12. Савицкая Г. В. Экономический анализ: Учебник [Текст]/ Г.В. Савицкая. - 14-e изд., перераб. и доп. - М.: НИЦ ИНФРА-М, 2013. - 649 с.

13. Сафонов А.А. Теория экономического анализа: учебное пособие [Текст] / А.А Сафонов. - Владивосток: Изд-во ВГУЭС, 2000.

14. Дронова О.Л. Фактори ризику техногенних надзвичайних ситуацій в Україні [Текст] / О.Л. Дронова - К.: Інститут географії НАН України, 2011. - 270 с.

 

REFERENCES.

1. The Verkhovna Rada of Ukraine (2011), The Law of Ukraine " On ratification of  Prevention of Major Industrial Accidents Convention» ", Supreme Council of Ukraine,  vol. 35., p. 349

2. Cabinet of Ministers of Ukraine (1996), “Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine «On the concept and creation of the European Centre of Technological Safety (TESEC)»,  available at: http:// http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1259-96-%D0%BF  (Accessed 05 may 2015).

3. Husev A.A. (2004) Sovremennye ekonomycheskye problemy pryrodopol'zovanyia [Modern economic problems of environmental management], Mezhdunarodnye otnoshenyia, Moskow, Russia

4. Koz'menko, S.N. (1997) Jekonomika katastrof (investicionnye aspekty) [Economy Disasters (investment aspects)], Naukova dumka, Kiev, Ukraine.

5. Ploskonos H.M. (2003), “ The mechanism of management of technical security company ”, Ph.D. Thesis, Economics, Organization and Management, National Aviation University, Kyiv, Ukraine.

6. Koz'menko O. V., Pakhnenko O. M. (2011), Financial methods of catastrophic risk management, Aktual'ni problemy ekonomiky, vol. 4, pp. 217-223.

7. Lesnykh V.V. (2004) The national system of compensation for damage caused by natural and man-made disaster: approaches, modeling, optimization, Problemy analyza ryska, vol. 1, pp. 50–55.

8. Arkhypova N.Y. (2009) Methods for calculating the reserve of catastrophic risks in the implementation of the system of compulsory social insurance, Vestnyk RHHU, vol. 18, pp. 123–132.

9. Cabinet of Ministers of Ukraine (2002), “Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine " Methods of assessing damage from natural and man-made disaster"”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/175-2002-%D0%BF, (Accessed 10 Dec 2013)

10. Telizhenko O.M., Opanasiuk Yu.A. (2014), Express - estimate environmental damage from man-made disasters, Visnyk Khmel'nyts'ko natsional'noho universytetu. Ekonomichni nauky, vol. 4, pp. 164-170.

11. Semenenko B. A. (1988), Determining the level of air pollution emissions concrete enterprise in a multisectoral industrial center,  roblemy kontrolia y zaschyta atmosfery ot zahriaznenyia, vol. 14, pp. 33-38.

12. Savytskaia H. V. (2013) Ekonomycheskyj analyz: Uchebnyk [Economic Analysis], NYTs YNFRA-M, Moskow, Russia.

13. Safonov A.A. (2000), Teoryia ekonomycheskoho analyza: uchebnoe posobye [Theory of Economic Analysis], VHUES, Vladivostok, Russia.

14. Dronova O.L. (2011), Faktory ryzyku tekhnohennykh nadzvychajnykh sytuatsij v Ukraini  [Risk Factors man-made emergencies in Ukraine], Instytut heohrafii NAN Ukrainy, Kiev, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 12.05.2015 р.