УДК 330.341:1

 

П. К. Бечко,

к. е. н., професор, професор кафедри фінансів і кредиту, Уманський  національний університет садівництва, м. Умань

Я. О. Голобородько,

аспірант, Уманський національний університет садівництва, м. Умань

 

Теоретичні засади сутності економічних категорій "конкуренція" і "конкурентоспроможність"

 

P. K. Bechko,

k. e. n., profesor, profesor kafedry finansiv i kredytu, Umans'kyj natsional'nyj universytet sadivnytstva, Uman'

Y. O. Goloborod'ko,

aspirant, Umans'kyj natsional'nyj universytet sadivnytstva,  Uman'

 

Theoretical aspects of essence of economic categories “competition” and “competitiveness”

 

Глибока трансформація економічних відносин, що відбуваються в Україні на тлі ринкових умов обумовлює необхідність осмислення і дослідження сутності економічних категорій "конкуренція" та "конкурентоспроможність" відповідно до сучасних умов господарювання. Проаналізовано різні підходи щодо визначення сутності категорій "конкуренції", "конкурентоспроможності" їх роль за ринкових умов господарювання. Досліджено вплив конкуренції та конкурентоздатності на діяльність суб’єктів господарювання.

 

The deep transformation of economic relations stipulates the reframe and analysis of substance of economic categories “competition” and “competitiveness” under the modern conditions of farming. The different approaches up to the essence of the categories “competition” and “competitiveness” and their role under the market conditions of farm are analyzed. The influence of competition and competitiveness on the activity of farming entities is studied.

 

Ключові слова: конкуренція, конкурентоздатність, ринкова економіка, міжгалузева конкуренція, досконала конкуренція, бізнес - план, стратегічне планування, державне регулювання.

 

Key words: competition, competitiveness, market economy, interindustry competition; perfect competition, business-plan, strategic planning, state regulation.

 

 

Вступ.

В сучасній економічній науці зберігається інтерес щодо дослідження сутності конкуренції, як однієї з найважливіших складових механізму функціонування ринкової економіки. Конкуренція сприяє кращому використанню потенціалу суспільства, раціоналізації поведінки суб’єктів господарювання, слугує ключовим елементом системи ринкових відносин. Динамічно розвиваючись теорія ринкової конкуренції має широке практичне застосування. У зв'язку з цим вивчення конкуренції є однією з найважливіших складових частин ринкових досліджень, яка створює основу для вироблення стратегії і тактики діяльності на ринку.

Для вітчизняної економіки дослідження основних питань теорії конкуренції є особливо актуальним у зв'язку з проведенням економічної політики, що забезпечує розвиток ринкових відносин при збереженні провідної ролі держави в функціонуванні окремих галузей національної економіки. Не втратили свого значення і проблеми успішної інтеграції України в процес світової економіки, що потребують детального дослідження сутності конкуренції та конкурентоспроможності щодо нових умов господарювання. У зв'язку з цим накопичення теоретичних знань і практичного досвіду,застосування законів, методів, механізмів конкуренції і конкурентоспроможності сприяє прискореному розвитку ринкової економіки і посиленню конкурентних переваг нашої країни.

Найбільш глибоке і системне дослідження сутності конкуренції і конкурентоспроможності знайшло віддзеркалення в рамках класичної і неокласичної економічної школи. Цим питанням присвячені роботи авторів –класиків економічної науки: А.Сміта, Д. Рікардо, Дж. Кейнса, П. Самуельсона, В. Ойкена, Дж. К.Гелбрейта, Ф. Еджуорта, Дж. Робінсон, Е. Чемберліна, Й.Шумпетера, М. Портера, А. Маршала та багато інших. Дослідженню багатоаспектних теоретичних питань щодо сутності категорій "конкуренція" і "конкурентоспроможність" присвячені праці сучасних дослідників , серед яких  Г.І.Башнянін , Н.С Педченко, В.Д. Базилевич, П. Пуцентейло, Л.В. Балабанова та багато інших. Разом з тим, багато фундаментальних проблем щодо сутності економічний категорій "конкуренція" та "конкурентоспроможність вимагають уточнення і конкретизації відповідно до особливостей сучасної ринкової економіки, що і визначило необхідність даного дослідження.

Формування мети статті та завдань. Мета дослідження – наукове обґрунтування і конкретизація теоретичних положень щодо сутності економічних категорій "конкуренція" та "конкурентоспроможність" і їх вплив на діяльність суб’єктів господарювання.

Виклад основного матеріалу статті. Від періоду перших наукових уявлень про конкуренцію, її ролі і значення в розвитку суспільства до становлення теорії конкуренції пройшов тривалий історичний період. У традиційному розумінні конкуренція належить до базових понять ринкової економіки. Розвиток західної цивілізації Нового часу (ХV-ХІХ ст.) відбувався на основі ринкових відносин і конкуренції. У той час, конкуренція найбільш виразно проявилася в міжнародній торгівлі, що і слугувало формуванню поглядів дослідників цієї економічної категорії.

Основи сучасної теорії конкуренції закладені основоположником класичної економічної теорії А. Смітом. Не дивлячись на те, що ще в кінці XVIII ст. А. Смітом, а потім на початку XIX ст. Д. Рікардо були проведені фундаментальні дослідження щодо сутності вільної конкуренції в основі сучасних теоретичних розробок, до теперішнього часу відсутнє дослідження теорії конкуренції в ретроспективі. В той же час, наразі сформульований понятійний апарат, розроблені методи і прийоми дослідження, створені різні конкурентні моделі ринку, проаналізовані причини і історичні умови виникнення конкуренції, виокремлені складові конкуренції, виявлена їх сутність через поведінковий, функціональний і структурний аспекти.

Теорія конкуренції пройшла декілька етапів розвитку в історії економічної науки, збагачуючись і трансформуючись в нові моделі, відповідні тому або іншому рівню розвитку суспільства ( табл. 1).

 

Таблиця 1.

Етапи формування теорії конкуренції

 

Перший етап бере початок з кінця XVIII до початку XIX століття. В цей період А. Смітом закладені основи сучасної теорії конкуренції. Першим в історії економічної науки А.Сміт визначив провідну роль конкуренції у функціонуванні ринкової економіки. Ним сформулювало наступні основні умови моделі конкуренції :

- конкуренція тим сильніша, чим більше число конкуруючих фірм;

- конкуренція передбачає наявність інформації, знань щодо умов ринкових взаємовідносин;

- конкуренція існує в умовах економічної свободи ринкових агентів;

- конкурентна рівновага на ринку встановлюється поступово[1].

Суттєвий внесок в теорію конкуренції здійснив Д.Рікардо. Ним сформульовано висновок про сутність і роль вільної конкуренції, який закладено в основу сучасних теоретичних розробок теорії досконалої конкуренції. Вирішальне значення вільна конкуренція, за результатами дослідження Д. Рікардо, має у встановленні балансу цін. Крім того, Д. Рікардо виявив закономірну в умовах вільної конкуренції тенденцію норми прибутку, а також регулювання розміру заробітної плати [2].

Розвиток конкуренції під впливом ідей державного регулювання розглядається в працях багатьох дослідників, серед яких можна виокремити Дж. Кейнса [3] і П. Самуельсона [4]. Відкидаючи доктрину неокласиків щодо саморегулювання ринку, вони вважали за необхідне застосування на практиці певного співвідношення ринкової конкуренції, впливу крупних корпорацій і державного механізму на регулювання економіки. Необхідність втручання держави вони пов'язували з нестабільністю ринкової економіки і зростаючою роллю монополій.

Критичні погляди на роль держави в розвитку суспільства висловлювалися інституціаоналістами, зокрема В. Ойкен стверджував, що лише ринкова конкуренція може сприяти економічному прогресу суспільства. Зокрема, В. Ойкен у роботі «Основні принципи економічної політики» відмічав, що: «Політика конкурентного порядку обмежує економічну владу шляхом розмежувань, зокрема, сфери повсякденного господарювання і політико - державної діяльності. Крім того, розмежування полягає в тому, що в рамках економічної сфери із розгортанням конкуренції відбувається деконцентрація, що сприяє збереженню або виникненню позицій, що дають владу» [5].

Прибічники неоінституціональної теорії, зокрема Дж. К.Гелбрейт розглядав любу сферу за аналогією з товарним ринком. Держава, зокрема при такому підході – це арена конкуренції людей за вплив на прийняття рішень, за доступ до розподілу ресурсів, за місця в ієрархії. В той же час, держава це ринок особливого роду [6]. На думку цього ж дослідника конкуренція переходить на новий виток, розвиваючись не лише на товарних ринках, але і між транснаціональними корпораціями, що охоплюють територіальні ринки, що підтверджується дослідженнями сучасної світової економіки.

На другу половину XIX століття, припадає другий етап дослідження теорії конкуренції. За цей період були визначені умови виникнення конкуренції і її роль в розвитку виробництва (К. Маркс, Ф. Енгельс). У той же період були закладені основи теорії досконалої конкуренції (А.Курно, В. Джевонс, Ф. Еджуорт, Дж. Би. Кларк, Ф. Найт, Л. Вальрас). Початок вивченню ринкової конкуренції на основі статичної моделі ринку, а потім і з врахуванням динамічного розвитку пов'язано з роботами А. Маршалла. Міжгалузева конкуренція в теорії К.Маркса представляється як конкуренція між виробниками різних галузей за найбільш вигідні умови авансування капіталу, а основним засобом такої конкуренції є переливання капіталу між галузями. Якщо в певній галузі середньогалузева норма прибутку є вищою, ніж в інших галузях, то за відсутності бар'єрів входження в ці галузі починається переливання капіталу[7].

Трансформація теорії конкуренції закладена в історії розвитку суспільства. Також як в самій природі ринкових стосунків присутній динамізм, так і в науковому аналізі передбачається еволюційний розвиток теорії конкуренції.

Переломним третім етапом в розвитку теорії конкуренції став період початку XX ст. Поглиблене дослідження конкуренції пов’язано з впливом крупних монопольних компаній, а також ролі держави в розвитку конкуренції. В XIX і особливо в XX столітті набуло поширення структурного трактування конкуренції за результатами дослідження Ф. Еджуорта, Дж. Робінсон, Е. Чемберліна і інших видатних учених. Ними закладено фундамент сучасної західної теорії конкуренції. Незадоволення існуючою моделлю досконалої конкуренції виникло внаслідок причин надмірної уваги, що приділялася лише одному із її видів – ціновій конкуренції. Така модель унеможливлювала розкриттю сутності конкурентної діяльності. Критики моделі досконалої конкуренції вказували на елементи монополії, що пронизали економіку, але не знайшли відображення в існуючій концепції конкуренції.

Основна теза класичної школи - вільна конкуренція є головною передумовою формування ринкових цін на ринках товарів, праці і капіталу, що, у свою чергу ,забезпечує безкризовий і стійкий економічний розвиток країни. В своїх працях Ф. Еджуорт відмічав, що інтуїтивно можна передбачити, що модель цінової конкуренції реалістичніше представляє поведінку олігополістів, чим модель кількісної олігополії. Причиною тому може бути велика легкість маніпулювання цінами, чим обсягами випуску. Для того, щоб варіювати обсягами випуску, можуть знадобитися і додаткові інвестиції у виробничі потужності, і час [8].

На початку XX ст. були внесені зміни в теоретичні уявлення щодо сутності конкуренції під дією трансформації досконалої моделі в недосконалу або монополістичну конкуренцію, що враховує еволюційний розвиток ринку. У цій царині видатне значення в історії економічної думки зіграли праці учених Е. Чемберліна і Дж. Робінсон, що відносяться до прихильників структурного трактування сутності конкуренції.

"Теорія монополістичної конкуренції" Е.Чемберліна була викликом традиційній економічній науці, відповідно до якої монополія і конкуренція існували як взаємовиключні поняття. Е. Чемберлін у своїй праці показав існування спеціального виду монополії, яка є складовою конкурентної ринкової системи. Він вказав на два способи поєднання монополії з конкуренцією;

- створення ринку ймовірно рідкісних товарів - цей варіант можливий за наявності двох або невеликого числа продавців;

- ринок диференційованих продуктів - контроль продавців над товарами, що мають особливі ознаки [9].

При структурному трактуванні аналіз боротьби конкурентів зміщується на дослідження структури ринку. Основною ідеєю теорії Е. Чемберліна став аналіз ринку, на якому діють виробники диференційованих продуктів, яких можна розглядати як свого роду монополістів. Причому кожен з них має певну ринкову владу над частиною споживачів. Висновки Е. Чемберліна лежать в основі сучасних концепцій маркетингових конкурентних стратегій.

Концепція «цінової дискримінації» Дж. Робінсон довела наявність реального впливу монополій на ціноутворення, а також трансформацію конкуренції під впливом крупних компаній і монополій. У теорії недосконалої конкуренції Дж. Робінсон намагалася встановити механізм формування цін в умовах, коли кожний виробник може бути монополістом своєї продукції. Ця теорія, на відміну від теорії монополістичної конкуренції, не розглядає конкуренцію всередині монополістичного сектору, а досліджує ціноутворення в місцях зіткнення монополій торгово-промислового типу, що виникають, з немонополізованими фірмами, тобто процеси утворення монопольного прибутку. У недосконалій конкуренції Дж. Робінсон бачила порушення рівноважного стану конкурентної господарської системи й експлуатацію найманої праці. За недосконалої конкуренції продукції випускається менше, ніж за досконалої конкуренції. У результаті відбувається зростання цін, яке є наслідком: домовленості між фірмами; обмеження доступу в галузь сторонніх фірм [10].

Вивченню конкуренції як активного процесу суперництва і взаємодії присвячені роботи Й. Шумпетера результати дослідження якого свідчать, що в результаті конкуренції відбувається руйнування економічної системи, що призводить до позитивних змін на ринку. Механізм конкуренції сприяє впровадженню нових більш прогресивних технологій є рушійною силою витіснення з ринку застарілих технологій, що застосовують підприємства. Внаслідок цього переваги отримують ті підприємства, що функціонують по лінії прогресу[11].

Слід відмітити той факт, що взаємозв'язок конкуренції і державної регулювання економікою на той час розглядалася як прихильниками державного регулювання економіки, так і прихильниками лібералізму. Перші, відкидаючи доктрину неокласиків про саморегулювання ринку, вважали за необхідне застосування на практиці оптимального співвідношення ринкової конкуренції, впливу крупних корпорацій і державного механізму регулювання економіки. Необхідність втручання держави вони пов'язували з нестабільністю ринкової економіки і зростаючою роллю монополій.

Наприкінці XX ст. здійснюються дослідження проблем стратегії конкурентів, виявлення конкурентних переваг країн і компаній, конкурентного потенціалу і конкурентної середовища. Таким чином, з кінця XX ст. теорія конкуренції проходить п'ятий етап свого розвитку, збагачуючись сучасними науковими і практичними роботами в царині пошуку конкурентних переваг.

Серед сучасних дослідників теорії конкуренції виокремлюються роботи американського ученого-економіста М. Портера, який в ході вивчення особливостей економіки країн і компаній, виявив способи досягнення ними лідируючих позицій. На його думку, для успішного ведення конкурентної боротьби господарюючому суб'єктові слід виробити конкурентну стратегію, мета якої - забезпечення переваги над конкурентами через виявлення конкурентних переваг і їх зміцнення в довгостроковому періоді. Способи досягнення конкурентних переваг значною мірою пов'язані з впровадженням нових технологій і інновацій. Істотне значення має також масштаб конкуренції в умовах, коли конкурують не тільки економіки окремих країн, але фірми, що працюють в різних соціально-економічних умовах[12].

Сучасні підходи щодо дослідження сутності і ролі конкуренції втілюються в нових концепціях стратегічного менеджменту, коли розробляються і реалізуються на практиці різні способи досягнення лідерства компанії на ринку. Серед них виокремлюються концепції виявлення переваг співпраці над конкуренцією і їх взаємовигідного поєднання. Засновані на цьому стратегії компаній успішно реалізуються на практиці через теорію ігор. Дані аспекти теорії конкуренції можуть представити інтерес для українських компаній, що перебувають на етапі зміцнення своїх позицій на світовому і регіональних ринках.

В цілому сучасні дослідження в царині теорії конкуренції внесли великий внесок до її розвитку, адаптувавши до умов постіндустріального суспільства і глобальної економіки.

Збагатила теорію досконалої конкуренції концепція лідера кембриджської школи маржиналі́зму А. Маршала. Він обґрунтував механізм автоматичного встановлення рівноваги на ринку за допомогою досконалої конкуренції і дії законів граничної корисності і граничної продуктивності. Підхід А. Маршалла мав суттєвий вплив на розвиток теорії конкуренції. Створена ним статична модель досконалої конкуренції послужила основою розвитку концепції незавершеної конкуренції, що визнає наявність динаміки в економіці. Тим самим були закладені нові методологічні основи теоретичного аналізу конкуренції [13].

В кінці XX ст.з посиленням світових інтеграційних процесів, глобалізації світової економіки і розвитку національних ринків провідних країн, вийшли в світ роботи з виявлення конкурентних переваг країн і компаній, завоюванню лідируючих позицій на ринку, галузевого лідирування (М. Портер), стратегії «завоювання ринків майбутнього» - Р. Хамел, К. К. Прахалад [14]. Даний історичний період є п'ятим етапом становлення теорії конкуренції, що розвивається до теперішнього часу.

Вирішення проблем лідерства компаній запропоноване американськими вченими Г. Хамелом і К.К. Прахаладом, які розкрили особливості конкурентної поведінки компаній, що прагнуть завоювати лідерство в «конкуренції за майбутнє». Основним способом вирішення цієї проблеми вони вважають формування так званої «ключової компетенції», що дають компаніям безумовну конкурентну перевагу, а також інтелектуальне лідерство. Необхідні компетенції складаються з інтелектуального капіталу, який неможливий без проведення освітньої політики, інвестицій в людський капітал. Компетенції формуються з навиків, умінь і технологій, що дають змогу компаніям споживачам нові блага. Причому, поєднання навиків, знань і умінь має бути унікальним. В цьому випадку розвиток компетенції компанії є джерелом її конкурентних переваг.

Таким чином, теорія конкуренції на певних історичних етапах вирішує проблеми розвитку ринкових взаємовідносин і сприяє появі нових наукових напрямів в економічних дослідженнях. Синтез основних підходів до проблем ринкової економіки через розвиток конкуренції сприяє вирішенню задач динамічного розвитку країн і компаній.

Ринкові умови господарювання вітчизняної економіки потребують подальшого дослідження "конкуренції"як економічної категорії. Серед вітчизняних учених, що зробили значний внесок у дослідження особливостей конкуренції, конкурентного середовища, причин та умов виникнення конкурентних переваг, можна виокремити Н.Педченко за даними дослідження якого « конкуренція є об’єктивним економічним явищем, яке примушує господарюючі суб’єкти прагнути до збільшення прибутку за рахунок розширення масштабів діяльності, удосконалення форм організації виробничого процесу і зростання продуктивності праці» [15, с. 48].

Досліджуючи економічну категоріє "конкуренції" за сучасних умов господарювання окремі дослідники придають увагу функцій конкуренції. З цього приводу за результатами дослідження В.Д. Базилевич виокремлено наступні функції конкуренції, що визначають її роль в економіці:

- регулювання - щоб перемогти, підприємець повинен виготовляти товар, якому віддає перевагу споживач;

- мотивації - підприємець, який пропонує кращу за якістю продукцію або виготовляє її з меншими витратами, одержує винагороду у вигляді прибутку;

- розподілу - конкуренція дає змогу розподіляти прибуток серед підприємств і домашніх господарств відповідно до їх ефективного внеску;

- контролю - конкуренція обмежує й контролює економічну силу кожного підприємства [16, с. 209].

Аналізуючи ці функції конкуренції слід добавити та, що на конкуренцію суттєво впливає державне регулювання економікою, яке має місце за ринкових умов господарювання. Тому, вище перелічені функції конкуренції, слід доповнити цим важливим аспектом – тобто державним регулюванням, яке суттєво впливає на процес виробництва через бюджетні асигнування, державну допомогу, пільгове кредитування, преференції в оподаткування тощо. Ці чинники є складовою господарського механізму, суттєво впливають на процес виробництва через попит, пропозицію,

Якщо досліджувати конкуренцію на кожній стадії колообігу виробництва, особливо в аграрній галузі, слід відмітити, що на першій стадії – відбувається придбання матеріальних цінностей, робіт і послуг, які в подальшому будуть авансовані у виробництво. На цій стадії кожний суб’єкт господарювання прагне придбати ці цінності за найбільш вигідними цінами. В подальшому  відбувається процес їх зберігання до моменту авансування у виробництво. Придбання матеріальних цінностей в розмірах, що перевищують нормативні потреби може призвести до їх псування, не цільового використання. Тобто , на першій стадії має місце конкуренція за більш вигідне придбання матеріальних цінностей для подальшого їх авансування у виробництво. Друга стадія колообігу - виробництво Конкуренція має місце в поєднанні робочої сили з засобами і предметами виробництва. Більш прогресивні технології виробництва дають можливість виробляти продукцію з меншими затратами, що в подальшому дасть можливість такій продукції конкурувати на ринках. На третій стадії виробництва готова продукція реалізується до кінцевого споживача. Звідси, маркетингова політика, реклама, тара, упаковка тощо має визначальне значення в тому, що така продукція буде продана з більшим зиском для суб’єкта господарювання, тобто завершить стадію кругообігу і виручка буде отримана продавцем. Це дає підстави стверджувати, що суб’єкти господарювання мають можливість впливати на умови виробництва на кожній із стадій стадії виробничого процесу.

Проведені нами дослідження свідчать, що більшість досліджень сучасних науковців щодо сутності категорії "конкуренція" спрямовано на забезпечення високо конкурентного розвитку різних за ієрархією суб’єктів господарювання з метою створення простої і водночас всезагальної системи формування конкурентних переваг з подальшою екстраполяцією “цільової ” концепції на рівень національної економіки. В той же час, теоретичні та методичні засади конкуренції, її динаміку, сучасні форми, особливості глобального конкурентного середовища, формування новітніх заходів і забезпечення конкурентних переваг повинні віддзеркалювати процес задоволення постійно зростаючих потреб покупців (платоспроможного попиту) під дією науково – технічного прогресу, запровадження інноваційних технологій на тлі зростаючих інвестицій в економіку, державної підтримки, що сприятиме підвищенню ефективності виробництва. Науково – технічний прогрес сприятиме зростанню виробництва продукції шляхом змагання між виробниками в боротьбі за збереження окремого сегменту ринку.

Проведені нами дослідження щодо економічної сутності категорії "конкуренція" дають змогу уточнити цю категорію в наступній інтерпретації.

Конкуренція – це складний соціально – економічний процес, з однієї сторони, з іншої це – це процес задоволення зростаючих потреб суспільства і окремих індивідуумів при більш високому техніко – технологічному, екологічному та економічному рівнях це боротьба за виживання і збереження свого сегменту ринку.

Однією із ключових категорій в ринковій економіці є конкурентоспроможність, оскільки її рівень визначає успіх або невдачу в діяльності суб’єкта господарювання. Не дивлячись на широту розкриття проблематики конкурентоспроможності підприємств, залишається ще коло недостатньо досліджених питань як теоретичної, так і практичної спрямованості щодо цієї категорії. В наукових працях традиційно аналізується загальна проблема управління конкурентоспроможністю, а дослідження особливостей її організаційно-економічного забезпечення мають дискусійний, фрагментарний характер. Зокрема, не знайшли завершеної наукової форми теоретичні усвідомлення проблематики функціонування та розвитку організаційно-економічного забезпечення конкурентоспроможності підприємств, недостатньо опрацьовані теоретичні аспекти управління динамікою конкурентоспроможності, неповною мірою ураховуються галузеві особливості активізації внутрішньогосподарського потенціалу реалізації стійких конкурентних переваг.

Результати дослідження категорії конкурентоспроможності незважаючи на отримані результати потребують комплексного вивчення відповідно до ринкових умов господарювання. Залишаються не повною мірою дослідженими такі проблеми теорії конкурентоспроможності, як проблема її практичного застосування, взаємозв'язок конкурентоспроможності і ціноутворення, і рівноваги ринкової системи, трансформації конкурентної діяльності під впливом різних чинників.

Безумовно, конкурентоспроможність об’єднує цілий комплекс показників діяльності суб’єкта господарювання на тлі впровадження ним прогресивних технологій, інноваційних проектів, що сприяють виробництву більш конкурентоспроможної продукції. Крім того, такими складовими , що сприяють підвищенню рівня конкурентоспроможності підприємства є цінова, податкова, кредитна політики, стан державного регулювання окремих сегментів економіки тощо. З огляду на такі складові конкурентоспроможності слушними є дослідження А. Маренич та І. Астахова, які стверджують, що «конкурентоспроможність – це комплексна характеристика діяльності підприємств, яка базується на аналізі різних аспектів виробничо-господарської діяльності (виробничий потенціал, трудові ресурси, забезпеченість матеріалами, фінансові результати діяльності тощо) і дозволяє визначити «сильні сторони» підприємств у конкурентній боротьбі, знайти способи досягнення переваг над конкурентами» [17, с. 23].

Відповідно до такого визначення суб’єкт господарювання має володіти навичками, знаннями щодо ефективного використання ресурсного потенціалу з метою нарощування виробництва продукції, що задовольняє попит споживачів та збереження при цьому свого сегменту ринку. Про такі параметри конкурентоспроможності свідчать результати дослідження  З.Є. Шершньової, та С.В. Оборської, які характеризують цю економічну категорію наступним чином: «конкурентоспроможність підприємства це рівень його компетенції відносно інших підприємств-конкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу певної спрямованості, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту (особливо – стратегічного поточного планування), навичок і знань персоналу тощо, що знаходить вираження в таких результативних показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність, відповідність виробленої продукції вимогам споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо» [18, с.59].

Всіма дослідниками сутності конкурентоспроможності акцентується увага на вмілому використанні суб’єктом господарювання ресурсного потенціалу при дотриманні умов організації виробництва, маркетингу, менеджменту, виробничих, господарських, фінансових принципів господарювання. З цього приводу слушними є результати дослідження М.І. Перцовського, який розкриває сутність конкурентоспроможності як «…можливість проведення ефективної господарської діяльності та її практичної прибуткової реалізації в умовах конкурентного ринку. Це узагальнюючий показник життєвої стійкості підприємства, його вміння ефективно використовувати свій фінансовий, виробничий, науково-технічний і трудовий потенціали» [19].

Беззаперечно, що конкурентоспроможність великою мірою залежить від політичної ситуації країни. Зокрема, членство України в СОТ, членства в ЄС відкрило нові можливості щодо виходу виробників продукції на міжнародні ринки. Цьому сприяють безмитний продаж окремих видів продукції на ринки Європи та США. Це вимагає від виробників виробляти продукцію більш високої якості, запроваджуючи технології, що дають змогу економити матеріальні ресурси, особливо зменшувати енеоговитратність продукції.

Проведені нами дослідження дають підстави стверджувати, що конкурентоспроможність суб’єкта господарювання реалізується в процесі його діяльності, яка становить сукупність бізнес-процесів, що виконуються у певній послідовності, створюючи споживчу цінність для клієнта. Отже, при управлінні конкурентоспроможністю підприємство не може залишати поза увагою свої бізнес-процеси.

При дослідженні конкурентоспроможності підприємства за сучасних умов господарювання велике значення надається стратегічному плануванню в основі якого закладені бізнес – плани. Бізнес – плани дають можливість прорахувати виробництво продукції, починаючи від стадії придбання матеріальних ресурсів для його виготовлення і до реалізації виробленого товару на ринку. Тому бізнес – планування повинно стати стержнем для оцінки діяльності суб’єкта господарювання на перспективу.

Висновки. Виходячи з проведених нами досліджень щодо сутності категорії "конкуренції", її слід характеризувати як складний соціально – економічний процес, з однієї сторони, з іншої це – це процес задоволення зростаючих потреб суспільства і окремих індивідуумів при більш високому техніко – технологічному, екологічному та економічному рівнях це боротьба за виживання і збереження свого сегменту ринку. Теоретичне обґрунтування категорії "конкурентоспроможність" слід трактувати як здатність динамічно впливати суб’єктом господарювання на ринок з метою збереження його сегменту, захисту накопичених і розвитку потенційних стійких конкурентних переваг у ключових сферах бізнесу на основі кращого, ніж у конкурентів використання існуючих та формування нових видів і комбінацій ресурсів із застосуванням передових технологій спрямований на виробництво продукції з інноваційною споживчою цінністю.

 

Література.

1. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. Книга IV. / А.Смит //М.: ЭКСМО, 2007.- 960 с.

2. Классика экономической мысли: Сочинения. Петти У., Смит А., Рикардо Д., Кейнс Дж., Фридмен М. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000.- 896 с. (Серия «Антология мысли»),

3. Кейнс Дж. М. Избранные произведения: Пер. с англ./ Дж.М.Кейнс// М.: Экономика, 1993,- 541 с.

4. Самуэльсон П.Э. Монополистическая конкуренция революция в теории: (Пер. И.В. Попович) / П.Э. Самуэльсон // Вехи экономической мысли. Т. 2. Теория фирмы/ Под ред. В.М. Гальперина. - СПб.: Экономическая школа, 2000. - 534 с.

5. Ойкен В. Основные принципы экономической политики/ В.Ойкен//. – М.: Прогресс, 1995.– 340 с.

6. Гэлбрейт Дж.К. Новое индустриальное общество Пер. с англ. М.: / Дж.К. Гэлбрейт //Прогресс, 1969.- 479 с.

7. Маркс К. До критики політичної економії. /Маркс До., Енгельс Ф. Твори., 2 видавництва, М.: Видавництво .політична література, 1959. Т.13.- 770 с.

8. Эджуорт Ф. Некооперированная ценовая модель олигополия http://bourabai.kz/cm/edj.htm

9. Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции. Реориентация теории стоимости /Э Чемберлин// М.: Изд-во ин. лит., 1959. - 572 с.

10. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции / Пер. с англ./ Дж.Робинсон// М.: Прогресс, 1986. 469 с.

11. Шумпетер И.А. История экономического анализа: В 3-х тт./ Пер. с англ.под ред. B.C. Автономова. СПб/ И.о.Шумпетер//: Экономическая школа, 2001. Т.З.- 678 с.

12. Портер М. Конкуренция.: Пер. с англ./ М.Портер//М.: Издательский дом «Вильяме», 2005. - 608 с.

13. Маршалл А. Основы экономической науки. Пер. с англ. В. И. Бомкина и др. Серия: Антология экономической мысли./А.Маршалл// М.: Эксмо, 2007. 831 с.

14. Хамел Г., Прахалад К.К. Конкурируя за будущее. Создание рынков завтрашнего дня. /Пер. с англ. М.: ЗАО «Олим - Бизнес», 2002. - 288с.

15. Педченко Н.С. Деякі аспекти конкуренції і конкурентоспроможності в ринковій економіці./ Н.С.Педченко // Регіональні перспективи. – 2000. - № 4 (11).

16. Економічна теорія: Політекономія : підручник / за ред. В.Д. Базилевича. - К. : Знання-Прес, 2001. - 581 с.

17. Маренич А. Управление конкурентоспособностью предприятия / А. Маренич, И. Астахова // Бизнес-Информ. – 1996. – № 5 – С. 23-27.

18. Шершньова З. Є. Стратегічне управління: Навч. Посібник / З. Є. Шершньова, С. В. Оборська – К.: КНЕУ, 1999. – 384 с.

19. Перцовский Н.И. Международный маркетинг: учеб. пособие /Н.И.Перцовский, И.А. Спиридонов, С.В. Барсукова; //. – М. : Высшая школа, 2001. – 239 с.

 

 References.

1. Smit, A. (2007), Issledovanie o prirode i prichinah bogatstva narodov [The Wealth of Nations], vol. IV, JeKSMO, Moscow, Russia, p.960.

2. Klassika jekonomicheskoj mysli [Classical economic thought], Izd-vo JeKSMO-Press, 2000, Moscow, Russia, p.896. (Serija «Antologija mysli»),

3. Kejns, Dzh. M. (1993), Izbrannye proizvedenija [Selected Works], Jekonomika, 1993,- Moscow, Russia, p.541.

4. Samujel'son, P.Je. (2000), Monopolisticheskaja konkurencija revoljucija v teorii, Vehi jekonomicheskoj mysli [Monopolistic competition theory of revolution], vol. 2, Jekonomicheskaja shkola, SPb., Russia, p.534.

5. Ojken, V. Osnovnye principy jekonomicheskoj politiki [The basic principles of economic policy], Progress, Moscow, Russia, p.340.

6. Gjelbrejt, Dzh.K. (1969), Novoe industrial'noe obshhestvo [New Industrial State], , Progress, 1969, Moscow, Russia, p.479.

7. Marks K .(1959), Do kritiki polіtichnoї ekonomії [Critique of Political Economy], 2-nd. Ed., Vidavnictvo .polіtichna lіteratura, vol.13, Moscow, Russia, p.770.

8. Jedzhuort, F. Nekooperirovannaja cenovaja model' oligopolija, [Online], available at: http://bourabai.kz/cm/edj.htm

9. Chemberlin, Je. (1959), Teorija monopolisticheskoj konkurencii. Reorientacija teorii stoimosti [The theory of monopolistic competition. Reorientation of the theory of value], Izd-vo in. lit., 1959, Moscow, Russia, p.572.

10. Robinson, Dzh. (1986), Jekonomicheskaja teorija nesovershennoj konkurencii [The economic theory of imperfect competition], Progress, Moscow, Russia, p.469.

11. Shumpeter, I.A. (2001), Istorija jekonomicheskogo analiza [History of Economic Analysis], Jekonomicheskaja shkola, vol. 3,  SPb, Russia, p. 678.

12. Porter, M. (2005), Konkurencija [Competition], Izdatel'skij dom «Vil'jame»,  Moscow, Russia, p.608.

13. Marshall, A. (2007), Osnovy jekonomicheskoj nauki [Fundamentals of economics], Jeksmo, Moscow, Russia, p.831.

14. Hamel, G. and Prahalad, K.K. (2002), Konkuriruja za budushhee. Sozdanie rynkov zavtrashnego dnja, ZAO «Olim - Biznes», Moscow, Russia, p.288.

15. Pedchenko, N.S. (2000), “Deiaki aspekty konkurentsii i konkurentospromozhnosti v rynkovii ekonomitsi”, Rehionalni perspektyvy, vol. 4 (11).

16. Bazylevych, V.D. (2001), Ekonomichna teoriia: Politekonomiia : pidruchnyk [Economic theory: Political], Znannia-Pres, p.581.

17. Marenich, A. and Astahova, I. (1996), “Upravlenie konkurentosposobnost'ju predprijatija”, Biznes-Inform, vol. 5, p. 23-27.

18. Shershnova, Z. Ye. And Oborska, S. V. (1999), Stratehichne upravlinnia [], KNEU, p.384.

19. Percovskij, N.I. Spiridonov, I.A. Barsukova, S.V. (2001), Mezhdunarodnyj marketing [], Vysshaja shkola, 2001, Moscow, Russia, p.239.

 

Стаття надійшла до редакції 08.07.2015 р.