УДК 005.93:655

 

К. В. Ор’єва,

к. е. н., доцент кафедри менеджменту,

Національна металургійна академія України, м. Дніпропетровськ

 

ПРОБЛЕМАТИКА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ НА ОСНОВІ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ

 

K. V. Orieva,

candidate of economics, associate professor of management department,

National metallurgical academy of Ukraine, Dnepropetrovsk

 

A RANGE OF ENTERPRISE MANAGEMENT PROBLEMS ON THE BASIS OF KEY COMPETENCES

 

Сформульовано авторське визначення відмітної стійкої ключової/кореневої компетенції підприємства в умовах динамічного і кризового бізнес-середовища. Окреслено проблематику управління підприємством на основі ключових компетенцій: виділені найбільш розповсюджені на практиці та недостатньо опрацьовані наукою проблеми в даній сфері. Розглянуто одну з основних проблем практичної реалізації концепції ключових компетенцій – ідентифікацію відмітних ключових компетенцій підприємства. Описано метод ідентифікації ключових компетенцій підприємства на основі ключових факторів успіху в галузі діяльності.

Спростовано складність практичної реалізації концепції ключових компетенцій на прикладі малого підприємства оперативної поліграфії м. Дніпропетровська. Встановлено ключові фактори успіху видавничо-поліграфічної галузі України та виділено відповідні їм ключові компетенції підприємства. Надано рекомендації для подальшого розвитку підприємства на основі ключових компетенцій. 

 

Authorial determination of distinctive proof key/root competence of enterprise in the conditions of dynamic and crisis business-environment is set forth. The range of enterprise management problems on the basis of key competences is outlined: distinguished most widespread in practice and not sufficiently worked out by science problems in this sphere. One of basic problems of practical realization of key competences conception – identification of distinctive enterprise key competences is considered. The method of identification of enterprise key competences on the basis of critical success factors in sphere of activity is described.

Complication of practical realization of key competences conception on the example of small enterprise of operative printing of Dnepropetrovsk is refuted. The critical success factors of publishing-printing industry of Ukraine are set and the corresponding to them enterprise key competences are distinguished. Recommendations for further development of enterprise on the basis of key competences are given.

 

Ключові слова: підприємство, стратегічний менеджмент, стратегія розвитку, ключові компетенції, проблематика управління, ідентифікація, ключові фактори успіху.

 

Keywords: enterprise, strategic management, development strategy, key competenses, range of management problems, identification, critical success factors.

 

 

Постановка проблеми. В умовах постійно зростаючої конкуренції та погіршення економічних умов діяльності, для збереження своєї конкурентоспроможності всі підприємства, окрім монополістів, повинні мати ключові компетенції, своєчасно дійти до їх розуміння та свідомо управляти ними. Тобто без володіння та управління ключовими компетенціями неможливий стратегічний розвиток підприємства. Інвестиційна привабливість підприємств, які не мають відмітних ключових компетенцій є досить низькою.

При цьому, не дивлячись на наявність значної кількості напрацювань в сфері управління на основі ключових компетенцій, його практичне застосування для багатьох підприємств залишається досить складною справою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ідея управління на основі ключових компетенцій виникла ще у середині ХХ століття. Одним з перших, хто ввів поняття «ключова компетенція» був Ф. Селзнік у 1957 р. [1]. Але широко застосовуваним цей термін став завдяки основоположній роботі К. Прахалада і Г. Хемела лише у 1990 р. [2]. Ними була досліджена природа компетенцій підприємства і їх роль у забезпеченні стратегічної конкурентоспроможності. Подальшого розвитку ця ідея набула в роботах багатьох науковців та практиків у сфері стратегічного управління. Концепцію ключових компетенцій досліджували і розвивали такі вчені, як В.А. Верба, Н.М. Гаращенко, Р.М. Грант, О.М. Гребешкова, Ф. Гуіяр, К.Р. Ендрюс, В.С. Єфремов, Дж. Кей, Дж. Н. Келлі, А. Кемпбелл, К. Люкс, Дж. ван Маурік, А.П. Наливайко, І.П. Отенко, Н. Петтс, Р. Санчес, Д. Стоунхаус, Д. Тан, Х. Томас, С.В. Філиппова, І.О. Хаников, Б. Х’юстон, М.В. Чечетов тощо. Увага науковців здебільшого приділялась таким проблемним питанням, як визначення сутності та механізм формування ключових компетенцій, їх декомпозиція, оцінка та моніторинг. Хоча одним з першочергових завдань в процесі управління ключовими компетенціями – є правильна їх ідентифікація, механізм якої багатьма вченими-стратегами сприймається як питання вже давно вирішене з наукової точки зору. При цьому існують різні методи ідентифікації ключових компетенцій підприємства, деякі з яких навіть суперечать один одному.

Формулювання цілей статті. В зв’язку з цим, для підвищення прикладних можливостей концепції ключових компетенцій, цілями даної статті є сформулювати комплекс найбільш розповсюджених проблем управління на основі ключових компетенцій, встановити їх взаємозв’язок, виділити та описати основоположну проблему.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасні уявлення про суть та ієрархію компетенцій підприємства неоднозначні. Термін «компетенція» ввів в обіг В. Макелвіл у 1982 році. За його тлумаченням компетенція – це круг проблем або сфера діяльності, в якій людина має знання і досвід. В своєму теоретичному дослідженні він описав компетенцію підприємства як набір компетенцій персоналу. Пізніше Г. Каннак, Д. Мак-Клелланд, М. Бомензат (1985) та інші розвили цю ідею з позицій стратегічного управління компетенціями персоналу. Зрозуміло, що комплекс компетенцій підприємства підтримується компетенціями персоналу, але це внутрішня спрямованість і не зрозуміло де тут прив’язка до зовнішнього середовища. Ринок вільної конкуренції ніколи не сприйматиме будь-які продукти чи послуги з боку підприємства, ринок формує свої вимоги. В цьому контексті залишається відкритим питання «Під що на ринку повинні підлаштовуватись ключові компетенції підприємства?».

Сьогодні існує багато різних поглядів на поняття «компетенція підприємства» взагалі та «ключова компетенція», як одна зі складових в ієрархії компетенцій підприємства. Наприклад, С.К. Віккер, Дж.С. Кім та П. Арнольд запропонували термін «стратегічні компетенції», намагаючись узгодити вимоги зовнішнього середовища зі спроможністю підприємства відповідати цим вимогам. В результаті дослідження існуючих поглядів, у автора сформувалось власне бачення ключової компетенції в умовах динамічного і кризового бізнес-середовища: відмітна стійка ключова/коренева компетенція підприємства або бізнес-компетенція – це така особливість діяльності підприємства, яка відома і зрозуміла всім або більшості його внутрішніх та зовнішніх контрагентів, є складно повторюваною для конкурентів, має особливу цінність для зовнішніх клієнтів, за відсутності якої підприємству загрожує припинення існування.

В результаті аналізу науково-практичних праць з питань управління підприємством на основі ключових компетенцій [в тому числі 1-7], автором виділені найбільш розповсюджені на практиці та недостатньо опрацьовані наукою проблеми в даній сфері:

– обрання методу для ідентифікації саме відмітних, а не рядових ключових компетенцій, властивих для багатьох підприємств галузі;

– методика декомпозиції ключових компетенцій за різними ієрархічними рівнями: організаційні (підприємства, бізнес-стратегій, бізнес-процесів), особисті (ключові кваліфікації);

– алгоритм прийняття управлінських рішень про модифікацію (посилення, зміну, збільшення кількості тощо) ключових компетенцій. 

На думку автора, перша проблема – ідентифікація відмітних ключових компетенцій підприємства – є основоположною, тобто найскладнішою з перелічених та найважливішою, оскільки від форми та ступеню її вирішення залежать дві наступні зазначені проблеми, а також з нею пов’язані будь-які інші питання управління ключовими компетенціями.

Сьогодні існують різні методи ідентифікації ключових компетенцій підприємства: на основі ключових факторів успіху у галузі діяльності, через аналіз поведінки та думки ключових клієнтів підприємства, через аналіз драйверів прибутку (за умови існування моделі прибутковості підприємства) тощо. На практиці поки що найбільш позитивно зарекомендував себе метод, заснований на первісному виявлені критичних/ключових факторів успіху в галузі діяльності підприємства, скорочено КФУ (англ. critical success factors, CSF). Зазвичай вони визначаються методом експертних оцінок. Ступінь наближення цих оцінок до дійсності значною мірою залежить від досвіду і кваліфікації осіб, обраних в якості експертів. При цьому важлива сама наявність таких оцінок, оскільки це дає можливість визначити існуючі або бажані відмітні ключові компетенції підприємства, які відповідають КФУ.

Ключові фактори успіху є загальними для усіх підприємств галузі, відповідність яким відкриває перспективи посилення конкурентної позиції на ринку. КФУ не однакові для різних галузей, а для конкретної галузі можуть мінятися в часі. Завдання полягає в тому, щоб виділити 1-5 найбільш важливих на найближчу перспективу КФУ, наприклад, шляхом ранжирування усіх виділених чинників, що мають значення для цієї галузі. Саме вони повинні потім лягти в основу стратегії розвитку підприємства.

Побудова системи управління підприємством, орієнтованої на ключові компетенції, є одним з напрямків еволюційної та адаптивної реструктуризації системи управління. На сьогоднішній день найбільш поширений механізм реалізації такої системи управління на підприємстві забезпечується в наступній послідовності: ключові фактори успіху – ключові компетенції – сфери діяльності – показники діяльності. Така система стратегічного менеджменту має бути пристосована до визначення ключових факторів успіху в галузі діяльності та до застосування їх у процесі виділення ключових компетенцій. Проте багато практиків стверджують, що це надто складно (взагалі в складності  застосування будь-яких інструментів стратегічного менеджменту впевнена більшість керівників підприємств). Спростування таких побоювань спробуємо здійснити на прикладі діючого підприємства.  

Апробацію використання описаної технології ідентифікації ключових компетенцій підприємства проведемо на прикладі малого підприємства оперативної поліграфії м. Дніпропетровська. Підприємство забезпечує повний цикл послуг – від дизайну і виробництва до доставки рекламно-поліграфічного матеріалу в офіс клієнту. Для ідентифікації його ключових компетенцій був обраний метод на основі КФУ. На цей час керівництвом підприємства не здійснюється моніторинг КФУ видавничо-поліграфічної галузі України. Відповідні їм ключові компетенції підприємства також не аналізуються. З елементів стратегічного управління у підприємства є місія, цінності, бачення і стратегія, сформульовані власником єдиноосібно на свій розсуд. Підприємство позиціонує себе як «поліграфія для вимогливих клієнтів» і реалізує маркетингову стратегію широкої диференціації.

Для визначення КФУ був здійснений аналіз видавничо-поліграфічної галузі України, який дозволив виділити 4 найбільш важливих на найближчу перспективу КФУ, які наведені нижче у порядку зменшення значущості:

– широкий асортимент продукції та послуг;

– можливість самостійного ввезення з-за кордону матеріалів для друкованої продукції (в структурі собівартості поліграфічної продукції найбільшу долю займають матеріальні витрати – до 70%);

– територіальну близькість до потенційних клієнтів;

– можливість отримання довгострокових договорів на виконання великих держзамовлень.

Для виділення ключових компетенцій підприємства сформулюємо комплекс всіх його компетенцій і оцінимо їх на предмет відповідності переліченим вище чотирьом КФУ (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Оцінка значущості компетенцій підприємства оперативної поліграфії відповідно до КФУ видавничо-поліграфічній галузі України

* 1 – найнижча значущість, 5 – найвища значущість

[складено на основі інформації 8-10]

 

Як видно з таблиці, у підприємства є 5 компетенцій, які отримали максимальну оцінку і тому віднесені до категорії ключових:

– різноманітність видів продукції (великий асортимент);

– можливість інновацій у виробничому процесі (модернізація виробництва);

– якість продукції (відповідність стандартам, зниження браку);

– наявність власних точок роздрібної торгівлі;

– здатність створювати ефективну рекламу.

Управління на основі ключових компетенцій передбачає не просто їх виділення і моніторинг, а й розробку на їх основі стратегії розвитку підприємства. Як зазначено вище, підприємство, що розглядається, реалізує маркетингову стратегію широкої диференціації. На основі виділення ключових компетенцій підприємства можна констатувати, що дана стратегія є прийнятною, оскільки їй відповідають три з п’яти ключових компетенцій, а саме:

– різноманітність видів продукції (великий асортимент);

– можливість інновацій у виробничому процесі (модернізація виробництва);

– якість продукції (відповідність стандартам, зниження браку).

Для подальшого розвитку підприємства в рамках стратегії широкої диверсифікації пропонується сфокусуватись на диверсифікації по напряму виробництва листівок. Це є економічно доцільним для підприємства, оскільки не потребує покупки додаткового обладнання, а лише освоєння дизайнерських і технологічних особливостей та тенденцій. У 2014 році підприємство відмовилось від виконання ряду замовлень на листівки на загальну суму 80 000 грн. В перспективі недоотриманий прибуток в розмірі близько 30 000 грн. може стати реальним прибутком.       

Для підвищення ефективності стратегії диверсифікації по напряму виробництва листівок підприємству доцільно набути додаткових компетенцій, таких як:

– працівники з високими технологічними навиками, які працюють швидко, але якісно;

– зниження імовірності невчасного постачання матеріалів для друкованої продукції;

– наявність постачальника імпортованих матеріалів за ціною нижчою, ніж купують конкуренти.

Дані компетенції в перспективі можуть розглядатись керівництвом як ключові оскільки вони повністю відповідають КФУ видавничо-поліграфічної галузі України.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Таким чином, отримані результати дослідження доводять, що концепція ключових компетенцій є абсолютно практичною, не дивлячись на комплекс існуючих проблем її використання. Перехід підприємства до управління на основі «КФУ → ключові компетенції» забезпечить взаємозв’язок стратегічних орієнтирів розвитку підприємства з тенденціями в галузі та надасть можливості для підтримання та розвитку конкурентних переваг. Подальші дослідження у даному напрямі повинні бути спрямовані на розробку методики декомпозиції ключових компетенцій за різними ієрархічними рівнями підприємства та алгоритму прийняття управлінських рішень про модифікацію ключових компетенцій. 

 

Література.

1. P. Selznick. Leadership in administration: a sociological interpretation. – Evanston, IL: Row, Peterson, 1957. – 162 p.

2. Prahalad C.K., Hamel G. The core competence of the corporation // Harvard Business Review, 1990. – Vol. 68. – Nо. 3. – P. 79-91.

3. Верба В.А., Гребешкова О.М. Проблеми ідентифікації компетенцій підприємства // Проблеми науки. – 2004. – №7. – С.23-28.

4. Ефремов В.С., Ханыков И.А. Ключевая компетенция организации как объект стратегического анализа // Менеджмент в России и за рубежом. – 2002. – №2. – С.8-33.

5. Кондратов С.О. Менеджмент знаний как основа формирования ключевых компетенций // Креативная экономика. – 2007. – № 1 (1). – C. 42-46.

6. Філиппова С.В., Нізяєва С.А., Дашковський О.С. Трансфертне формування ключових компетенцій в забезпеченні економічної безпеки підприємства // Збірник наукових праць Луцького національного технічного університету. – Вип. 9 (34), Ч. 2, 2012. – С. 203-210.

7. Чечетов М.В., Денисюк О.В. Обґрунтування стратегії розвитку управлінських компетенцій підприємства // Проблеми економіки. – № 1, 2012. – С. 41-46.

8. Боженко О.М. Виробничий потенціал галузі: ефективність використання, проблеми розвитку // Поліграфія і видавнича справа: Наук.-техн. зб. – Л.: Укр. акад. друкарства, 2005. – № 32. – С. 143-147.

9. Дурняк Б. В. Видавнича справа та поліграфічна діяльність в Україні: моногр. / Б. В. Дурняк, А. М. Штангрет, О. В. Мельников, Я. М. Угрин. – Львів : Українська академія друкарства, 2009. – 150 с.

10. Масловатий М., Стефківський А. Як будувати управління у видавничо-поліграфічному комплексі // Палітра друку, 2006. –№ 1. – С. 4-6.

 

References.

1. P. Selznick. Leadership in administration: a sociological interpretation. – Evanston, IL: Row, Peterson, 1957. – 162 p.

2. Prahalad C.K., Hamel G. The core competence of the corporation // Harvard Business Review, 1990. – Vol. 68. – No. 3. – P. 79-91.

3. Verba, V.A. (2004), “Grebeshkova O.M. Problemi іdentifіkacії kompetencіj pіdpriєmstva”, Problemi nauki, vol.7, pp. 23-28.

4. Efremov, V.S. and Hanykov, I.A. (2002), “Kljuchevaja kompetencija organizacii kak obekt strategicheskogo analiza”, Menedzhment v Rossii i za rubezhom, vol. 2, pp.8-33.

5. Kondratov, S.O. (2007), “Menedzhment znanij kak osnova formirovanija kljuchevyh kompetencij”, Kreativnaja jekonomika, vol. 1 (1), pp. 42-46.

6. Filyppova, S.V. Niziaieva, S.A. and Dashkovskyi, O.S. (2012), “Transfertne formuvannia kliuchovykh kompetentsii v zabezpechenni ekonomichnoi bezpeky pidpryiemstva”, Zbirnyk naukovykh prats Lutskoho natsionalnoho tekhnichnoho universytetu, vol. 9 (34), part 2, pp. 203-210.

7. Chechetov, M.V. and Denysiuk, O.V. (2012), “Obgruntuvannia stratehii rozvytku upravlinskykh kompetentsii pidpryiemstva”, Problemy ekonomiky, vol. 1, pp. 41-46.

8. Bozhenko, O.M. (2005), “Vyrobnychyi potentsial haluzi: efektyvnist vykorystannia, problemy rozvytku”, Polihrafiia i vydavnycha sprava, Nauk.-tekhn. Zb, vol. 32, Ukr. akad. drukarstva, Lviv, Ukraine, pp. 143-147.

9. Durniak B. V. Shtanhret, A. M. Melnykov, O. V. and Uhryn, Ya. M. (2009),  Vydavnycha sprava ta polihrafichna diialnist v Ukraini [Publishing and printing activity in Ukraine], Ukrainska akademiia drukarstva, Lviv, Ukraine, p. 150.

10. Maslovatyi, M. and Stefkivskyi, A. (2006), “Yak buduvaty upravlinnia u vydavnycho-polihrafichnomu kompleksi”, Palitra druku, vol.1, pp. 4-6.

 

Стаття надійшла до редакції 20.07.2015 р.