УДК 336.27

 

Л. В. Лисяк,

д. е. н., професор, проректор, професор кафедри фінансів,

Дніпропетровська державна фінансова академія, м. Дніпропетровськ

 

ПОЛІТИКА ФІСКАЛЬНОЇ КОНСОЛІДАЦІЇ В УКРАЇНІ ЯК ІНСТРУМЕНТ СТАБІЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ

 

L. V. Lysiak,

Doctor of Sciences (Economics), Professor, Vice-rector, Professor of Finance Department,

 Dnipropetrovs’k State Financial Academy, Dnipropetrovsk

 

POLICY FISCAL CONSOLIDATION IN UKRAINE AS an instrument OF public finances STABILIZATION

 

У статті досліджено сутність фіскальної консолідації. Виокремлено інструменти фіскальної консолідації, що активно використовуються у світовій практиці. Здійснено аналіз боргової політики України, динаміки державного боргу. З’ясовано, що впровадження політики фіскальної консолідації в Україні потребує відповідних інституційних змін, що стосуються фінансових органів та правових норм, урахування чинників, які мають відношення до бюджетної системи країни (зміна законодавства; виборчі програми; тіньова економіка; традиції і звичаї). З урахуванням стану боргового навантаження в Україні та інституційних чинників запропоновано використання найбільш придатних інструментів фіскальної консолідації для реалізації бюджетної політики, що сприятиме стабілізації державних фінансів.

 

Fiscal consolidation essence is investigated in the article. The fiscal consolidation instruments, widely used in world practice, are allocated in the article. The debt policy of Ukraine, the national debt dynamics are analyzed by the author. It was found that the implementation of the fiscal consolidation policy in Ukraine requires appropriate institutional changes. They are relating to the financial authorities and legal norms, taking into account factors, relevant to the budget system of the country (legislation changes; elective programs; shadow economy; traditions and customs). Given the state of the debt burden in Ukraine and institutional factors the use of the most suitable instruments for fiscal consolidation implement fiscal policies is suggested. It will contribute to the public finances stabilization.

 

Ключові слова: державний борг, дефіцит бюджету, доходи бюджету, видатки бюджету, фіскальна консолідація, фінансові інструменти, боргова політика,бюджетна політика

 

Key words: national debt, budget deficit, budget revenues, budgetary expenditures, fiscal consolidation, fiscal instruments, debt policy, fiscal policy.

 

 

Постановка проблеми. Важливим наслідком світової фінансової кризи стало погіршення стану державних фінансів країн з розвинутою економікою та країн, що розвиваються. У країнах з розвинутою економікою бюджетні дефіцити значною мірою зросли у період кризи 2008-2009 рр.: в середньому приблизно на 8 %, з 1 % ВВП у 2007 р. до майже 9 % ВВП у 2009 р. У ряді країн, таких як Великобританія, Греція, Ірландія, Ісландія, Іспанія, США та Японія, – дефіцит перевищив 9 % ВВП. Бурхливе зростання державного боргу в кризові роки спричинило боргові кризи в таких країнах Європи, як Греція, Португалія, Іспанія. В Україні також під час кризи загострилася проблема бюджетного дефіциту та накопичення державного боргу, яка на сьогодні стає загрозою фінансовій безпеці держави. Отже постало питання застосування дієвих інструментів бюджетної політики з метою стабілізації публічних фінансів і використання позитивного зарубіжного досвіду щодо скорочення дефіциту державного бюджету та боргу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання використання інструментів бюджетної політики для стабілізації суспільних фінансів досліджують вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема: Р. Баро, Дж. Б’юкенен, Т. Богдан, В.Геєць, В. Дем’янишин, О. Длугопольський, В.Кудряшов, А. Крисоватий, Р. Масгрейв, М. Пагано В.Федосов, І.Чугунов та інші. Вченими акцентується увага на необхідності стабілізації державних фінансів, зокрема: реструктуризації видатків бюджету; використання компенсуючих і стимулюючих видатків державного бюджету як джерела розв’язання створених фінансовою кризою проблем; вжиття засобів макроекономічної політики, спрямованих на нівелювання деструктивних наслідків переливів іноземного капіталу; подолання суперечностей реалізації бюджетної політики держави; реалізації структурних реформ, формування сприятливого інвестиційного клімату в умовах жорстких бюджетних обмежень. В той же час потребує подальших досліджень визначення сутності та застосування інструментарію політики фіскальної консолідації для стабілізації державних фінансів у національній економіці.

Метою статті є визначення сутності фіскальної консолідації, особливості її застосування в зарубіжних країнах в умовах фінансової нестабільності та можливості використання для стабілізації державних фінансів в умовах інституційного середовища України.

Викладення основного матеріалу. Негативний вплив фінансово- економічної кризи на стан державних фінансів в зарубіжних країнах спричинив гостру потребу відновлення їх стабільності, як необхідної умови виходу із кризи та подальшого економічного зростання. В період економічної кризи більшість країн єврозони не змогли втримати показники державного дефіциту та державного боргу в рамках, визначених законодавчими обмеженнями. Дослідження причин погіршення показників бюджетної системи більшості перехідних та розвинених економік під час фінансово- економічної кризи, що розпочалася у 2008 р. та пізніше переросла в боргову кризу, обгрунтовують потребу в фіскальній консолідації.

В умовах кризи бюджетна політика зарубіжних країн орієнтувалась на скорочення видатків та введення додаткових тимчасових податків, підвищення традиційних податків. Уряди реалізували комплекс заходів, у складі яких реформи у сферах пенсійної системи, охорони здоров‘я, скорочення видатків бюджету на низку інших напрямів з одночасним посиленням податкового навантаження. У більшості зарубіжних країн розроблялися плани коригування, взаємоузгодження та координації бюджетної та монетарної політик. Це також стосується потреб сектору державних фінансів України.

Можна виокремити вузький та розширений піходи до тлумачення фіскальної консолідації. Прихильники першого – визначають фіскальну консолідацію як державну політику, спрямовану на зменшення дефіциту та накопичення державного боргу; політику покращення балансу бюджету шляхом застосування заходів дискреційної фіскальної політики протягом визначеного періоду [13; 14]. До завдань, які вирішуються в ході реалізації програм фіскальної консолідації насамперед відносять зменшення державних запозичень, що призведе до обмеження обсягів державної заборгованості. Досягнення таких результатів є основою послаблення тиску необхідності погашення та обслуговування державних боргових зобов’язань на стійкість державних фінансів.

Більш широким є розгляд фіскальної консолідації як комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію бюджетних видатків, здійснення структурних реформ, більшення надходжень до бюджету не тільки шляхом змін у системі оподаткування, а й за рахунок стимулювання економіки та бізнесу [9].

Українські вчені фіскальну консолідацію розглядають як систему реформування фіскальної сфери, спрямовану на підвищення стійкості державних фінансів, окреслюючи напрями її реалізації: обмеження дефіциту сектору загального державного управління, зменшення обсягів і покращення структури державного боргу [5].

На наш погляд, фіскальна консолідація має більш глибокий зміст. Вона за змістом є антикризовою політикою модернізації фінансових відносин у координатах «держава-бізнес-суспільство» на глобальному та регіональному рівнях з метою стабілізації суспільних фінансів певної країни задля досягнення кращого рівня життя населення у середньостроковому та довгостроковому періодах.

Програми фіскальної консолідації розробляються як довго- та середньострокові, водночас вони враховують вплив реформування фіскальної сфери в короткострокових періодах. За визначенням науковців ОЕСР, фіскальна консолідація потребує вибору шляхів досягнення того, якою вона повинна бути та як швидко має виконуватися, а також які інструменти необхідно при цьому використовувати [12].

Як свідчить досвід зарубіжних країн, запровадження заходів фіскальної консолідації має бути виваженим, адже її проведення в найкоротші строки далеко не завжди виявляється виправданим [7]. При  цьому необхідно враховувати не тільки обсяги накопиченої державної заборгованості, а й стан розвитку економіки країни, умови залучення ресурсів з метою фінансування дефіциту сектору державного управління, тенденції розвитку державних фінансів у цілому тощо. Для країн з ринками, що розвиваються, використання таких методів є більш важливим порівняно з країнами з розвинутими економіками. Водночас наявність високих ризиків під час здійснення цих операцій є стримуючим фактором для активізації даної політики.

Країни, в яких значно змінено реалізацію програм фіскальної консолідації, як правило, використовують змішану політику у сфері формування доходів і здійснення видатків. Водночас розвинуті держави (порівняно з країнами, що розвиваються, та країнами з низькими доходами) вдаються переважно до зменшення витрат. Більшість країн намагаються запровадити заходи, які не так негативно впливатимуть на економічне зростання (зокрема, реформування правових систем, підвищення оподаткування у сферах, що не спричиняють деформації економіки, наприклад, оподаткування нерухомості). Отже, фіскальна консолідація зводиться до реформування бюджетно-податкової сфери, спрямованої на підвищення стійкості державних фінансів.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) у звіті «Відновлення та реформа» за 2010 р. виокремлює політику фіскального пристосування, політику фіскальної консолідації та політику фіскальних стимулів [11]. Так, згідно з визначенням ЄБРР, політика фіскального пристосування передбачає скорочення державою дефіциту бюджету, що може бути результатом скорочення державних видатків або/та підвищення податкових доходів. Фіскальне пристосування – це рух від бюджетного дефіциту до збалансованого бюджету протягом тривалого періоду часу для забезпечення сталих показників. Цей вид політики характеризується такими ознаками: тривалістю періоду та певною пропорцією між скороченням видатків та підвищенням доходів. Таку політику проводили країни Європи в 1990-х роках з метою виконання вимог так званих маастрихтських критеріїв (дефіцит бюджету країни, що хоче вступити до єврозони, не повинен перевищувати 3% від ВВП) [14]. Політика фіскальної консолідації, відповідно до ОЕСР, – це політика, націлена на скорочення дефіциту бюджету та скорочення накопичення боргу [12]. Таким чином, фіскальна консолідація включає фіскальне пристосування та проведення збалансованої боргової політики. Політика фіскальних стимулів, на противагу, передбачає підвищення видатків бюджету та скорочення податкових доходів.

У 2010 р. ЄБРР запропонував показник оцінки потреби в фіскальній консолідації державних фінансів, який розраховується як різниця між балансом бюджету, що стабілізує борг, та фактичним балансом бюджету [11].

Заходи фіскальної (бюджетної) консолідації для кожної з країн залежать від економічного потенціалу, державного боргу, боргового фінансування і політичних рішень стосовно збільшення податків і скорочення державних витрат. Політика відновлення сталого розвитку суспільних фінансів у фінансовій політиці зарубіжних країн розрахована, як правило, на середньострокову перспективу.

В багатьох країнах, як з розвинутою економікою, так і з економікою, що розвивається, різні темпи зростання боргу, водночас на сьогодні зберігаються ризики погіршення ситуації з державним боргом. Необхідні все більші кошти, щоб покрити великий дефіцит бюджету і рефінансувати борг з наступаючим строком погашення.

Щоб подолати боргову кризу, необхідно розробляти стратегії бюджетної консолідації та орієнтири у вигляді середніх темпів консолідації або цільового податково-бюджетного показника, який буде досягнутий в середньостроковій перспективі, що надасть змогу стабілізувати державний борг у країнах. Тобто інструментами реалізації політики фіскальної консолідації виступають середньо- та довготермінові фінансові стратегії держав і плани фіскальної (бюджетної) консолідації, що передбачає стабілізацію державних фінансів на основі встановлення меж дефіциту бюджету та державного боргу як основної мети, ухвалення загальнодержавної програми – плану фіскальної консолідації. Більшість планів консолідації представляють детальну інформацію та обґрунтування необхідності скорочення бюджетних видатків і збільшення доходів, скорочення дефіциту бюджету. При цьому важливим є забезпечення прозорості дій урядів, деталізація заходів консолідації та результатів досягнення встановлених цілей, що сприятиме становленню інституту суспільної довіри.

Якщо економічне зростання має нестійкий характер, урядовим органам необхідно вишукувати компроміси між цілями короткострокового економічного зростання та необхідністю вжиття заходів з фіскальної консолідації. Економічне зростання може сприяти деякому зниженню дефіциту бюджету, але не буде достатнім для зменшення рівня заборгованості в багатьох країнах.

За оцінками ОЕСР, для стабілізації співвідношення боргу до ВВП до 2025р., починаючи з 2011 р. необхідно, щоб бюджет був профіцитним. Відповідно до цієї моделі, Японії, наприклад, необхіднй первинний профіцит у розмірі 3,7% ВВП в 2025 р. для стабілізації боргу. Якщо припустити дефіцит 5,5% ВВП в 2010 р., Японії потрібно вжити заходи фіскальної консолідації у розмірі 9,2% потенційного ВВП до 2025 р. Використовуючи той же розрахунок, жорсткість більш ніж на 8% від ВВП, передбачених у Сполучених Штатах, Ірландії, Польщі, Португалії, Словацькій Республіці та Великобританії потребує консолідації 5-7 % ВВП до 2025 р. Якщо за мету встановити повернення співвідношення боргу у ВВП до докризового рівня або доведення до 60% ВВП, чи поліпшення більш ніж на 5% ВВП від поточного фінансового стану, - плани фіскальної консолідації будуть ще більш жорсткими. Крім того, у всіх країнах-членах ОЕСР будуть зростати видатки бюджету у зв’язку з очікуваним їх збільшенням, пов’язаним зі старінням населення, отже зростанням потреби у видатках на охорону здоров’я, довгостроковий догляд і пенсії.

Консолідація видатків в країнах ЄС відбувається за трьома укрупненими напрямами: скорочення поточних видатків (оплата праці або скорочення штатів, реорганізації уряду, так і підвищення ефективності від скорочення адміністрації, програмування видатків (трансферти регіональним і місцевим урядам: охорона здоров'я, зміни в системі соціальної допомоги, пенсії по старості, капітальної інфраструктури та офіційна допомога на розвиток), інші заходи (стосуються загального скорочення видатків або заморожування суспільного споживання).

В кожній з країн плани фінансової консолідації формуються в залежності від фінансового стану країни, а також термінів плану консолідації. Так, країни з найбільшим економічним дисбалансом і найбільш швидким погіршенням в області державних фінансів встановлюють більший рівень бюджетної консолідації. Наприклад, в Греції та Ірландії необхідний рівень фіскальної консолідації близько 22% і 17% ВВП, відповідно, в Португалії, Іспанії і Великій Британії - на рівні 6-7% ВВП. Естонія реалізувала великомасштабної консолідацію в 2009 - 2010 р., щоб зменшити дефіцит і підготуватися до прийняття євро. У Франції програма консолідації включала в себе багаторічний закон про бюджет на 2011-2014 рр. та пенсійну реформу. В Іспанії уряд ухвалив сукупний обсяг фінансової консолідації впродовж 2010-2013 рр. в сумі 65 млрд. євро, або біля 6,2% від ВВП. Програма фіскальної консолідації стосувалася, в основному, скорочення державних витрат і рамкову угоду щодо стійкості державних фінансів, яку було затверджено на всіх рівнях державного управління.

Досвід зарубіжних країн засвідчив вагому роль інституційних структур в якості ключових елементів для поліпшення бюджетної політики поряд із встановленням податково-бюджетних правил, обмеженням середньострокових видатків бюджету і довгостроковим бюджетним прогнозуванням.

В умовах фінансової нестабільності основними заходами бюджетної політики України визначено: проведення оптимізації кількості державних цільових програм та оптимізації витрат фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування шляхом здійснення контролю за цільовим спрямуванням коштів та публічного звітування про їх використання [1]. В Україні стратегічний підхід в управлінні суспільними фінансами може бути обмежений короткостроковим характером державного бюджету, адже бюджет приймається на один рік, впровадження середньострокового бюджетного планування фактично задекларовано у Бюджетному кодексі Україні, а на практиці повною мірою не реалізується.

МВФ ставить жорсткі умови надання чергових траншів кредитів для України. Адже отримання кожного траншу кредиту від МВФ потребує узгодження з ним стабілізаційної програми чи окремих стабілізаційних заходів фіскальної консолідації в Україні. У Меморандумі про економічну і фінансову політику  керівництво України підтвердило рішучі наміри щоло реалізації політики і виконання завдань економічної програми, що підтримується в рамках угоди з МВФ про Механізм розширеного фінансування (EFF) [6]. В Україні здійснюються реформи в енергетичному секторі (ухвалено Закон про ринок газу, збільшено тарифи для кінцевих споживачів газу та централізованого опалення, відповідно, на 285 і 67%). Реалізуються заходи, спрямовані на забезпечення відновлення макроекономічної стабільності та відновлення економічного зростання. Проект держбюджету України, згідно з домовленістю з МВФ, на 2016 р. має бути підготовлений з дефіцитом на рівні 3,75% ВВП. Водночас, питання реструктуризації боргу ще не вирішено.

Аналітики занепокоєні, чи не повтроює Україна шлях Греції, яка залучила кредити в обмін на режим фіскальної консолідації, а спад економіки не зупинила [3]. За оцінками аналітиків Берлінської школи економіки і права, протягом 2013–2020 рр. саме жорстка фіскальна політика в єврозоні щороку “з’їдатиме” в середньому 3% ВВП. Для п’ятірки з PIIGS (Португалія, Ірландія, Італія, Греція, Іспанія) цей показник становитиме 4–11% [4].

У МВФ ще в жовтні 2012 р. визнали, що програми фіскальної консолідації поглиблюють спад економіки. За словами Олів’є Бланшара, головного економіста МВФ “Занадто швидке скасування фіскальних стимулів (зниження податкових ставок, податкові канікули, скорочення внесків до соціальних фондів) у країнах, де виробництво і без того скорочується, може продовжити рецесію, не забезпечуючи очікуваної бюджетної економії. Це особливо справедливо, якщо консолідація (зменшення дефіциту бюджету) зосереджена на урізанні державних видатків і якщо масштаб консолідації значний” [7]. Це підтверджують і економісти Федерального резервного банку Сан-Франциско і Каліфорнійського університету за результатами дослідження 2013 р.: «Загалом під час спаду бюджетна економія подовжує страждання, набагато сильніше, ніж під час буму». Також політика фіскальної консолідації призводить до значного і тривалого зростання нерівності, як свідчить дослідження історії фіскальної консолідації в 17 країнах протягом 1978–2009 рр. у роботі «Ефекти розподілу при фіскальній консолідації» (2013 р.) економістів Університету Джонса Хопкінса і МВФ. Перш за все знижуються доходи найманих працівників, тоді як прибуток і рента страждають менше.

За окремими дослідженнями, згладити негативні наслідки фіскальної консолідації допомагає вжиття заходів, які почнуть діяти не відразу, а у віддаленому майбутньому, коли економіка вже буде відновлюватися. Наприклад, прив’язка пенсійного віку до очікуваної тривалості життя в країні або зміна правил використання соціальних програм, скрочення заробітної плати в держсекторі, не допускаючи масових звільнень. Останнє є важливим з огляду на те, що масові звільнення скорочують кількість зайнятих, знижуючи приватне та інвестиційне споживання.

Іван Міклош, колишній віце-прем’єр з питань економіки і екс-міністр фінансів Словаччини, вважає, що саме скорочення держапарату, підвищення цін на газ (досвід Словаччини) — один із необхідних кроків бюджетної консолідації в Україні [13]. При цьому заощаджені кошти доцільно витратити на фінансува ння заходів адресної підтримки, а також на кредитні програми підвищення цін в Україні Враховуючи, що частка пенсій у ВВП України становить 16% (у нших європейських країнах — 8–10%). Вагомим ресурсом економії є високі пенсії номенклатури та непопулярник крок - підвищення пенсійного віку.

Інституційна недосконалість та високий рівень тіньової складової економіки України знижують ефективність дії інструментів бюджетної політики. Вагомими інституційними чинниками є низький рівень захисту власності, складність повернення банками кредитів, виданих суб’єктам господарювання, тісно пов’язаним з політиками, податкий тиск на бізнес через існування можливості трактування податковими органами норм Податкового законодавства на свою користь, що призвело до втрати стимулів для ведення бізнесу та посилення тінізації економіки, переобтяження бюджету необ’єктивними і несправедливими пільгами, що порушує принцип здорової конкуренції, великі обсяги тіньової зарплати, що обмежує можливості держави щодо виплати пенсій. Наприклад, втрати Зведеного бюджету України від податкових пільг у 2012 р становили близько 11,8 % сукупних доходів [8].

Враховуючи інституційні чинники, що діють в Україні (корупція, тіньова економіка, рейдерство, криза інституту довіри, недосконалість судової системи та ін.), у питаннях бюджетної консолідації варто запроваджувати максимально прозорість процедури збору та розподілу податків. Кожен платник повинен розуміти, на які цілі витрачаються сплачені податки. Тому, на нашу думку, важливим є широке інформування населення про дії уряду (їх результати та приклад власної поведінки щодо економії коштів) за всіма можливими каналами розповсюдження інформації.

У соціальному аспекті бюджетна консолідація вимагає наявності обґрунтованих і прозорих стандартів соціального забезпечення. Важливим в Україні є формування пакету заходів щодо реалізації механізмів державної підтримки (стимулювання) суб’єктів господарювання і розвиток державно-приватного партнерства. Фіскальна (бюджетна) консолідація вимагає наявності обґрунтованих і прозорих стандартів соціального забезпечення, посильних для сплати домогосподарствами тарифів на енергоносії тощо. Е.Лібанова під час виступу на Круглому столі «Порядок денний для України – 2014» аргументувала, що підвищення тарифів не дозволить вирішити проблеми бюджету. Підвищення тарифів для населення на газ на 50 % спричине до зменшення частки споживання домогосподарств, за розрахунками, у них залишиться (після сплати житлово-комунальних послуг та витрат на продуктову корзину) від 36-40 % до 25 % загального доходу (у бідніших верств населення до 10-15 %). У підсумку це приведе до зростання вартості програми житлових субсидій втричі. Крім того, знизитьcя внутрішній сукупний потит, отже уповільниться економічне зростання.

На відміну від низки розвинених економік, де частка державного боргу до ВВП перевищила показники 100%, а подекуди сягнула і 200%, відповідні показники в Україні до 2013 р. не перевищували визначених законодавством граничних розмірів. Водночас, у 2014 р. ситуація змінилася: державний та гарантований державою борг України досяг 70,7% ВВП (табл.).

 

Таблиця.

Динаміка державного та гарантованого державою боргу України та їх частки у ВВП в 2007-2014 рр.

Джерело: www.ukrstat.gov.ua; http://www.minfin.gov.ua.

 

Як видно з табл., у 2014 р. сума державного та грантованого державою боргу збільшилася на 516,43 млрд грн. Тобто динаміка зростання як державного боргу, так і державного та гарантованого державою боргу є надзвичайно стрімкою - ці показники зросли більш ніж в 5 разів за період з 2007 р. до 2014 р., та майже в 1,8 разів у 2014 р. порівняно з 2013 р. На кінець 2015 р. обсяг державного і гарантованого державою боргу прогнозується на рівні 94,1% ВВП. Це становить загрозу фінансовій безпеці держави. Також Україна отримала транші позик від міжнародних фінансових інституцій, зокрема МВФ, як підтримку для подолання фінансово- економічної кризи, що збільшило розмір зовнішнього державного боргу.

Cлід зазначити, що зростають і витрати на обслуговування державного боргу. Так, відношення платежів з обслуговування державного боргу до обсягу доходів державного бюджету в 2014 р. складало 13,4%, що на 4,1% більше порівняно з 2013 р. Відношення вартості обслуговування державного боргу до обсягу видатків державного бюджету склало в 2014 р. 11,2%, що на 3,3% більше, ніж в 2013 р.

Стрімке зростання боргу в 2014 р. відбулося під дією низки негативних факторів. Серед них найвагоміші: політична криза, військовий конфлікт, глибока економічна рецесія, високі соціальні зобов’язання держави, дефіцит пенсійного фонду та ін. Бюджетний дефіцит в Україні не пояснюється передусім бізнес-циклом, а радше нестійкою фіскальною політикою. У зв’язку з цим на нагальності фіскальної консолідації в Україні акцентували увагу німецькі консультанти в ще листопаді 2013 р. [8]. Додатковим аргументом був низький обсяг коштів на єдиному казначейському рахунку, який знизився з 1,5 до 0,4 млрд грн., і був найнижчим за останні десять років. В іншому випадку, стверджували аналітики, існує ризик стрімкого зростання державного боргу протягом наступних років, що підтвердилося в 2014 р.

Висновки. Дослідження сутності фіскальної консолідації свідчить, що основна увага вчених зосереджена на її наслідках для економіки. Підхід до тлумачення фіскальної консолідації як політики, спрямованої на зменшення державного боргу та бюджетного дефіциту, є дещо обмеженим. На наш погляд, фіскальна консолідація має більш глибокий зміст. Вона за змістом є антикризовою політикою модернізації фінансових відносин у координатах «держава-бізнес-суспільство» на глобальному та регіональному рівнях з метою стабілізації суспільних фінансів певної країни задля досягнення кращого рівня життя населення у середньостроковому та довгостроковому періодах. Коонкретного втілення вона набуває у системі стратегій і конкретних заходів задля економії коштів для стабілізації державних фінансів.

В Україні потрібна політика фіскальної (бюджетної) консолідації. Результати фіскальної стабілізації очікуються зі значним лагом, а короткотермінові наслідки, як правило, нагативні. В Україні, використовуючи досвід зарубіжних країн, необхідно враховувати інституційні чинники та вживати превентивні заходи щодо можливої нейтралізації негативних наслідків проведення політики фіскальної консолідації. При визначенні інструментів та параметрів бюджетної політики слід враховувати також боргове навантаження, використовувати інституційні можливості трансформаційної економіки для розширення вибору інструментів фінансування бюджетного дефіциту, проводити бюджетно-податкову політику в комплексі з борговою та грошово-кредитною політикою.

Водночас, враховуючи особливості чинників, які спричинили різке збільшення державного боргу, вона має бути поступовою. Тобто процес фіскальної консолідації доцільно здійснювати починаючи з підготовчого етапу, після прогнозування та ґрунтовного аналізу боргових параметрів фінансової безпеки України, здійснювати контроль за її впровадженням відповідно до бюджетної стратегії з використанням бюджетних важелів та інструментів.

Україна має запозичити практику обмеження бюджетних дефіцитів, досвід вимірювання впливу окремих інструментів бюджетно-податкової політики на економічний розвиток, проведення ефективної видаткової політики, підвищення рівня розвитку інституцій, що є основним інструментом для підвищення дії механізмів ланцюгового впливу в економіці країни. Урахування позитивного досвіду зарубіжних країн дозволить розвивати вітчизняну бюджетну систему та здійснювати реформування її інституційної структури з метою підтримки довгострокової стабільності державних фінансів заради розвитку людини, як вищої цінності суспільства.

 

Література.

1.Геєць В.М. Посткризові перспективи та проблеми розвитку економік України й Росії (макроекономічний спектр) // Фінанси України. – 2011 – № 3. – С. 11–23.

2.Горбач Д. Як уряди перетворюють бюджетний пасок на зашморг / Денис Горбач, Валентина Кузик. – Дзеркало тижня, 16 лютого 2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.strongertogether.org.ua/yak-uryady-peretvoryuyut-byudzhetnyj-pasok-na-zashmorg/

3. Греція: «Троянський кінь» Росії в ЄС?» - Дзеркало тижня, 30 січня 2015р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.strongertogether.org.ua/yak-uryady-peretvoryuyut-byudzhetnyj-pasok-na-zashmorg/

4. Допомога від МВФ. За чи проти? / Українська правда. - 17 березня 2015,  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/2015/03/17/7061736/

5.Кудряшов В.П. Стійкість державних фінансів // Економіка України. – 2012. – №10. – С. 54–67.

6.Меморандум про економічну і фінансову політику від 27 лютого 2015 р  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=424052&cat_id=410935.

7.После фискальной консолидации [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.forexpf.ru/news/2012/05/20/ac0i!posle!fiskalnoj!konsolidatsii.html.

8.Фіскальна консолідація в Україні навіщо потрібно і як досягнути / Олександра Бетлій, Роберт Кірхнер. - Київ/Берлін, грудень 2013 р. / Серія консультативних робіт [PP/03/2013]. Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. - Сайт Німецької консультативної групи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://beratergruppe-ukraine.de/?content=publikationen/beraterpapiere

9.Фискальная консолидация: Итоги визита МВФ в Украину // Экономические новости от 16.11.2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://economic!ua.com/analitika/25099

10.Glossary of Statistical Тerms. Fiscal Consolidation [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://stats.oecd.org/glossary/detail.asp?ID=984.

11.EBRD [Electronic resource]: Web-site. – Electronic data and program. – EBRD Transition Report 2010: Recovery and Reform. – Mode of access: www.ebrd.com/transitionreport/.

12.OECD [Electronic resource]: Web-site / OECD Statistics portal. – Electronic data and program. – Glossary of statistical terms, 2002-2003. – Mode of access: http://stats.oecd.org/glossary/detail.asp?ID=3343/. – Last updated 05-03-2003.

13.Fiscal consolidation. How Much, How Fast and by What Means? / OECD Economic Policy Papers. – April 2012. – P. 12.

14.Mierau J. O. Do political variables influence fiscal adjustment decisions? New Empirical Evidence / Mierau J. O., Jong-A-Pin R., Jakob de Haan. – Public Choice. – 2007. – Vol. 133. – № 3-4/2007. – P. 297-319

 

References.

1.Heyets', V.M. (2011), “Postkryzovi perspektyvy ta problemy rozvytku ekonomik Ukrayiny y Rosiyi (makroekonomichnyy spektr)”, [Post-crisis prospects and problems of the economies of Ukraine and Russia (macro range)]. Finansy Ukrayiny. Vol. 3, pp. 11–23.

2. Denys Horbach and Valentyna Kuzyk. (2015) “Yak uryady peretvoryuyut' byudzhetnyy pasok na zashmorh”, [As governments turn to budgetary belt loop]. Dzerkalo tyzhnya, available at: http://www.strongertogether.org.ua/yak-uryady-peretvoryuyut-byudzhetnyj-pasok-na-zashmorg/(Accessed 19 June 2015).

3. Hretsiya: “Troyans'kyy kin” Rosiyi v YES?” (2015), [Greece: “Trojan horse” of the EU?”]. Dzerkalo tyzhnya, available at: http://www.strongertogether.org.ua/yak-uryady-peretvoryuyut-byudzhetnyj-pasok-na-zashmorg/(Accessed 15 June 2015).

4. “Dopomoha vid MVF. Za chy proty?” (2015), [Help from the IMF. For or against?] / Ukrayins'ka pravda, available at: http://www.pravda.com.ua/articles/2015/03/17/7061736/(Accessed 20 June 2015).

5. Kudryashov, V.P. (2012), “Stiykist' derzhavnykh finansiv” [Sustainability of public finances]. Ekonomika Ukrayiny. Vol.10, pp. 54–67.

6. “Memorandum pro ekonomichnu i finansovu polityku vid 27 lyutoho 2015 r “(2015), [Memorandum of Economic and Financial Policy of 27 February 2015], available at: http://www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=424052&cat_id=410935. (Accessed 20 June 2015).

7. “Posle fyskal'noy konsolydatsyy” (2012), [After fyskalnoy konsolydatsyy], available at : http://www.forexpf.ru/news/2012/05/20/ac0i!posle!fiskalnoj!konsolidatsii.html. (Accessed 18 June 2015).

8. Oleksandra Betliy and Robert Kirkhner . “Fiskal'na konsolidatsiya v Ukrayini navishcho potribno i yak dosyahnuty” (2013), [Fiscal consolidation in Ukraine what you need and how to achieve]. Instytut ekonomichnykh doslidzhen' ta politychnykh konsul'tatsiy. Kyyiv/Berlin, available at: http://beratergruppe-ukraine.de/?content=publikationen/beraterpapiere(Accessed 20 June 2015).

9. “Fyskal'naya konsolydatsyya: Ytohy vyzyta MVF v Ukraynu” (2010), [Fyskalnaya konsolydatsyya: Results of the visit of the IMF to Ukraine]. Эkonomycheskye novosty, available at: http://economic!ua.com/analitika/25099(Accessed 20 June 2015).

10. Glossary of Statistical Тerms. Fiscal Consolidation, available at : http://stats.oecd.org/glossary/detail.asp?ID=984. (Accessed 4 June 2015).

11. EBRD [Electronic resource]: Web-site. – Electronic data and program. – EBRD Transition Report 2010: Recovery and Reform. – Mode of access: www.ebrd.com/transitionreport. (Accessed 20 June 2015).

12. OECD [Electronic resource]: Web-site / OECD Statistics portal. – Electronic data and program. – Glossary of statistical terms, 2002-2003. – Mode of access: http://stats.oecd.org/glossary/detail.asp?ID=3343/. – Last updated 05-03-2003. (Accessed 20 June 2015).

13. Fiscal consolidation. How Much, How Fast and by What Means? (2012). OECD Economic Policy Papers. p. 12.

14. Mierau, J. O. Jong-A-Pin R. and Jakob de Haan (2007). Do political variables influence fiscal adjustment decisions? New Empirical Evidence. Public Choice. Vol. 133. № 3-4/2007. pp. 297-319

 

Стаття надійшла до редакції 20.08.2015р.