УДК 338.24:339

 

Н. В. Писарєва,

викладач кафедри економічної теорії ПВНЗ «Херсонський економічно-правовий інститут»

 

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ ТА РЕАЛІЗАЦІЄЮ АГРАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ З УРАХУВАННЯМ РИЗИКУ

 

Natalia V. Pisareva,

Economic lecturer theory of private higher educational institution "KhersonEconomics and Law Institute"

 

STRATEGIC MANAGEMENT OF PRODUCTION AND SALE OF AGRICULTURAL PRODUCTS ON THE BASIS OF RISK

 

У статті приведено етапи стратегічного управління з урахуванням ризиків, виділено в рослинництві  основні стратегії управління. На основі статистичних даних про реалізацію сільськогосподарської продукції в Київській області запропоновано фактори, що впливають на варіацію цін сільськогосподарської продукції  за 2007-2013 рр. Також  у табличній формі приведено результати оцінки стратегії управління виробництвом і реалізацією продукції рослинництва з урахуванням ризиків. Зроблено висновки щодо необхідності вдосконалення стратегії управління з урахуванням ризиків.

 

The article presents the stages of the strategic management of risk-based, highlights the main control strategies in plant breeding. On the basis of statistics on sales of agricultural products in the Kiev region presents the factors affecting the variation in prices of agricultural products for the 2007-2014 years. Also in tabular form the results of evaluation of management strategies production and sale of plant products, taking into account risks. Conclusions about the need to improve the management strategy, taking into account risks.

 

В статье представлены этапы стратегического управления с учетом рисков, выделены основные стратегии управления в растениеводстве. На основе статистических данных о реализации сельскохозяйственной продукции в Киевской области представлены  факторы, влияющие на вариацию цен сельскохозяйственной продукции за 2007-2014 гг. Также в табличной форме приведены результаты оценки стратегии управления производством и реализацией продукции растениеводства с учетом рисков. Сделаны выводы о необходимости совершенствования стратегии управления с учетом рисков.

 

Ключові слова: ризик, сільськогосподарське виробництво, товаровиробник, стратегічне управління, негативний вплив, зниження ризику.

 

Ключевые слова: риск, сельскохозяйственное производство, товаропроизводитель, стратегическое управление, негативное влияние, снижение риска.

 

Keywords: risk, agricultural production, commodity, strategic management, the negative impact, reducing the risk.

 

 

Вступ. Термін «ризик» використовується в багатьох суспільних і природничих науках. Поняття ризику, його змісту, співвідношення об'єктивних і суб'єктивних сторін характеризується в літературі неоднозначно. Ризик - це складне явище, що має безліч не тих, що збігаються, а іноді протилежних реальних підстав. Це обумовлює можливість існування безлічі визначень, що пояснюють поняття ризику з різних точок зору [1].

Метою дослідження є розробка науково-методичних засад щодо інтеграції інструментарію операційного менеджменту в системи управління аграрних підприємств.

Аналіз останніх публікацій. Науковому дослідженню з питань менеджменту в системи управління аграрних підприємств присвячені публікації зроблені українськими та зарубіжними вченими: Г.Болтом, Ч.Гарфіелдом, Д.Доблером, Ф.Котлером, Т.Левітом, А.Маслоу, Н.Рекрхманом, Ф.Уайтлі, Н.Фордом, Г.Черчілем, І.В. Жалінською, Г.В. Осовською, Пісьмаченко Л.М, Саблук П.Т,  О.Л. Фіщук, у яких інтерес до дослідження керованості виробничих підрозділів аграрних підприємств був викликаний не з метою збереження поточних позицій, а з метою експансії на світові ринки.

Інші вчені, серед яких Б.Андерсон, Д.Беккер, М.Джордж, Д.Харрінгтон, А.Шеер, що дослідили процесний підхід до управління, у своїх роботах розглядали тільки виробничу діяльність або обмежувалися загальними визначеннями і висновками без застосування до конкретного виду діяльності. У свою чергу, операційний менеджмент, який отримав початок як науковий напрям з початку 1900-х років і вперше описаний Ф. Тейлором і А. Файолем, також розвивався з метою вдосконалення виробничих систем.

Виклад основного матеріалу. Діяльність підприємства завжди, більшою чи меншою мірою, схильна до впливу фактору ризику. В умовах об'єктивного існування ризику виникає потреба в певному механізмі, який дозволив би найкращим з можливих способів, з точки зору поставлених підприємством цілей, враховувати ризик при прийнятті та реалізації господарських рішень.

У сільськогосподарському виробництві ризики виникають під впливом численних факторів, так як вони мають об'єктивну основу і суб'єктивну основу.

Наведене вище конкретизоване визначення ризику в сільському господарстві дозволяє враховувати специфіку аграрного виробництва, яке включає в себе кілька стадій, на кожній з яких існує ймовірність втрат у результаті помилкових дій чи негативного впливу зовнішніх факторів. Високий рівень ризику не означає, що обраний вид діяльності не прийнятний, а низький рівень ризику, - що ризик буде мінімальний. Тому необхідно враховувати ймовірність виникнення того чи іншого виду ризику на всіх стадіях виробництва і реалізації продукції [2].

Враховуючи специфіку виробництва продукції рослинництва і її реалізації, була проведена класифікація основних ризиків за факторами виникнення. У сфері виробництва - це вплив природно-кліматичних умов і біологічних особливостей використовуваних ресурсів на кінцевий результат. Дані фактори обумовлюють сезонність виробництва, відхилення фактично отриманого результату від запланованого, невідповідність якості продукції, часовий розрив між вкладеннями ресурсів і одержанням кінцевого результату. У сфері обігу основними чинниками виникнення ризиків є: коливання цін на ринках матеріальних ресурсів і ринках збуту, втрати якості товару в процесі транспортування і зберігання, низька еластичність попиту [3].

На основі даної класифікації можуть бути визначені наступні групи ризиків: природно-кліматичні, біологічні, політичні, господарські (включаючи виробничий, комерційний і фінансовий) та інноваційні ризики.

Сільськогосподарські товаровиробники повинні мати свою стратегію і тактику управління сільськогосподарським підприємством з урахуванням ризиків, які дозволять їм прогнозувати можливі несприятливі ситуації, щоб успішно функціонувати в сучасних економічних умовах. Відмінності в їх можливостях обумовлюють необхідність стратегічного управління. Воно включає наступні етапи: постановка і коректування цілей, стратегічний аналіз виробництва і реалізації продукції з урахуванням ризиків, аналіз і оцінка величини ризиків, стратегічне управління сільськогосподарським підприємством, з урахуванням ризиків, і контроль, переоцінка і коректування методів управління, з урахуванням ризиків (рис. 1).

Кінцевою метою поетапного стратегічного управління є розробка і прийняття стратегій, які дозволять компенсувати ризики.

 

 

Рис. 1. Етапи стратегічного управління з урахуванням ризиків

 

Тому, в рослинництві можна виділити наступні основні стратегії управління:

• зниження ступеня ризику до оптимального рівня;

• збільшення ступеня ризику (застосовується у випадку, коли отримані значення ризику значно нижче допустимого, а збільшення забезпечить підвищення очікуваної віддачі);

• усунення джерел ризику.

Зниження негативного впливу факторів ризику і забезпечення економічної стійкості виробників аграрної продукції залежить від фінансових результатів їх діяльності. З погляду стратегічного управління, визначальне значення мають ризики у сфері виробництва, пов'язані з мінливістю внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства. Тому важливо оцінити вплив мінливості виробництва на фінансовий результат, тому тільки тоді можна вірно визначити способи зниження негативного прояву ризиків у кожному конкретному випадку [4].

При визначенні ступеня операційного ризику необхідно враховувати місце розташування і спеціалізацію сільськогосподарського підприємства. Специфіка виробництва визначається природно-кліматичними і біологічними

Основною метою функціонування підприємства є отримання прибутку. Вивчення тенденцій зміни цін реалізації окремих сільськогосподарських культур є невід'ємною частиною вивчення господарського ризику в рослинництві [6].

На основі статистичних даних про реалізацію сільськогосподарської продукції в Київській області був проведений аналіз ступеня впливу коливання цін на величину комерційного ризику. Аналіз варіації цін спирався на основні статистичні показники і методи дослідження коливання.

Застосування методу розкладання загальної дисперсії динамічного ряду дозволило визначити ступінь впливу різних чинників на зміну цін (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Фактори, що впливають на варіацію цін сільськогосподарської продукції в Київській області за 2007-2013 рр.

 

Як видно з таблиці 1, на зміну цін зернових культур визначально вплинув тренд 61,6%. Вплив випадкових факторів на варіацію цін кукурудзи на зерно склав 35,9%, соняшнику - 43,9% і картоплі - 44,9%. На основі проведеного аналізу сучасного стану галузі рослинництва можна зробити висновок, що система стратегічного управління, з урахуванням ризиків, практично не застосовується як на державному рівні, так і на рівні підприємств.

Проблеми управління в умовах ризику і невизначеності є закономірним наслідком протиріч між суб'єктом і об'єктом управління, а основою будь-якого управління завжди є вирішення. Його вибір здійснює особа, яка приймає рішення (ОПР), яке переслідує цілком певні цілі. У залежності від конкретної ситуації в ролі ОПР може виступати як окрема людина (керівник підприємства, міністерства сільського господарства області і т.д.), так і цілий колектив (рада директорів, апарат управління підприємства, регіонального міністерства сільського господарства і т.д.) [5].

Рішення проблеми коректності вибору критерію переваги знаходиться різними методами кількісної оцінки складних систем, серед яких особливо слід виділити метод багатокритеріальної оптимізації. Він базується на використанні поняття векторного критерію якості функціонування складної системи, включаючи в себе алгоритми головного критерію, послідовності поступок та ін.

Для визначення ймовірнісних наслідків при використанні конкретної стратегії управління з урахуванням ризиків була проведена порівняльна оцінка їх ймовірних наслідків на основі використання ієрархічної моделі оцінки оптимальної структури посівних площ, валових зборів (при дотриманні сівозмін і технологічних особливостей вирощування сільськогосподарських культур) і реалізації продукції рослинництва. Дана модель дозволяє визначити оптимальне поєднання видів виготовленої і реалізованої продукції з метою підвищення ефективності роботи підприємства [8].

Опитування керівників і спеціалістів районних управлінь та сільськогосподарських підприємств Київської області показав, що на виникнення ризикових ситуацій при виробництві та реалізації продукції рослинництва найбільший вплив надають: складні погодні умови, незаплановане зростання цін на засоби виробництва, відмова сільськогосподарської техніки внаслідок фізичного та морального її зношення, перевищення собівартості над цінами реалізації (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Результати оцінки стратегії управління виробництвом і реалізацією продукції рослинництва з урахуванням ризиків*

 

Керівники сільськогосподарських підприємств, в основному, роблять ставку, переважно, на обробіток і реалізацію соняшнику (спільна посівна площа кукурудзи і картоплі склала, в середньому, 10-20% від загальної площі посіву). Фактично це означає прийняття управлінських рішень в умовах повної визначеності, відсутність будь-яких сумнівів у наслідках вибору. І все ж, радикальне зростання посівних площ соняшнику, порівняно з попередніми роками, не є нормою проведення посівної кампанії, а її особливим, винятковим випадком [7].

У результаті досліджень встановлено, що при використанні оптимальних стратегій управління сільськогосподарськими підприємствами з урахуванням ризиків дозволить збільшити вартість валової продукції.

Висновок. Зміни економічних відносин в системі аграрної сфери країни стали причиною виникнення таких явищ і процесів, які, в свою чергу, поставили операційну діяльність сільськогосподарських підприємств перед різними видами ризиків  - необхідні умови будь-якого ефективного управління господарською діяльністю. Тому проблема стратегічного управління діяльністю окремо взятого підприємства або окремими господарськими діями, з урахуванням ризиків, займає важливе місце в економічній теорії та практиці. В українських умовах, коли розвиток ринкових відносин, становлення ринкової інфраструктури ще не досягли належного рівня, пошук шляхів зниження ризику, оцінка ефективності окремих інструментів захисту від нього, а також вдосконалення стратегії управління з урахуванням ризиків є важливими проблемами розвитку аграрних підприємств.

 

Список використаних джерел.

1. Гончар В.В., Горяинова С.Б. Развитие стратегического управления в контексте научно-технического прогресса/ В.В. Гончар, С.Б. Горяинова // Вісник економічної науки України. – 2008. – № 2. – С. 23.

2. Дрогомирецька М.І. Регіональні особливості функціонування продовольчих ринків / М.І. Дрогомирецька // Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії. Серія: Економічні науки. – 2008. - № 1 (19). – С. 74 – 77.

3. Жибак М.М. Організаційно-економічні проблеми зайнятості сільського населення / М.М. Жибак // Економіка АПК. – 2008. – № 11. – С. 124 – 128.

4. Крилова І.Г. Економічні засади забезпечення зайнятості сільського населення в регіоні. Автореф. дисер.канд. екон. наук: 08.07.02. / Миколаїв. держ. аграр. ун-т. – Миколаїв, 2006. – 18 с.

5.. Мазур Н.А. Конкурентоспроможність виробництва сільськогосподарської продукції та основні напрями її підвищення / Н.А. Мазур, М.В. Місюк // Економіка АПК. – 2007. – № 2. – С. 123 – 132.

6. Малюга Л. Оцінка конкурентоспроможності аграрних підприємств / Л. Малюга // Економіст. – 2009. – № 9. – С. 50 – 53.

7. Парахина В.Н. Стратегический менеджмент: учеб. / В.Н. Парахина, Л.С. Максименко, С.В. Панасенко – 2-е изд., стер. – М.: КНОРУС. – 496 с.

8. Пеняк Ю.С. Оптимізаційне моделювання ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств / Ю.С. Пеняк // Вісник ЦНЗ АПВ Харківської області. – 2009. – Випуск № 5. – С. 24 – 30.

 

References.

 1. Honchar, V.V. and  Horiaynova, S.B. (2008),  “ Development of strategic management in the context of scientific and technical progress”, Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, vol. 2, pp. 23.

2. Drohomyrets'ka,  M.I. (2008), “ Regional features of functioning of food markets”,  Visnyk Dnipropetrovs'koi derzhavnoi finansovoi akademii. Seriia: Ekonomichni nauky, vol. 1, no.19, pp. 74 – 77.

3. Zhybak, M.M. (2008), “ Organizational and economic problems of rural employment”, Ekonomika APK, vol. 11, pp. 124 – 128.

4. Krylova, I.H. (2006), “Economic fundamentals employment of the rural population in the region”, Ph.D. Thesis, Mykolaiv. derzh. ahrar. un-t. Mykolaiv, Mykolaiv, Ukraine..

5. Mazur, N.A. and Misiuk, M.V. (2007),  “ The competitiveness of agricultural production and the main directions of its improvement”,  Ekonomika APK, vol. 2, pp. 123 – 132.

6. Maliuha,  L. (2009), “Evaluation of the competitiveness of agricultural enterprises”, Ekonomist, vol. 9, pp. 50 – 53.

7. Parakhyna, V.N. Maksymenko, L.S. and Panasenko,  S.V. (2012), Stratehycheskyj menedzhment [Strategic management], Naukova dumka, Moskva, Rossyia.

8. Peniak, Yu.S. (2009), “Optimіzatsіyne modelyuvannya efektivnostі dіyalnostі sіlskogospodarskih of companies”, Visnyk TsNZ APV Kharkivs'koi oblasti, vol. 5, pp. 24 – 30.

 

Стаття надійшла до редакції 20.02.2015 р.