EnglishНа русском

Ефективна економіка № 10, 2015

Переглянути у форматі pdf

ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ЗМІСТ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ
В. А. Рубейкін

УДК 657.37

 

В. А. Рубейкін,

аспірант, Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

 

ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ЗМІСТ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

 

V. A. Rubeykin,

PhD student National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kiev

 

PURPOSE AND CONTENT OF FINANCIAL STATEMENTS

 

Розглянуто призначення фінансової звітності в Україні та її зміст. Обліковий процес підприємства завершується складанням фінансової звітності про його господарську діяльність. Саме із звітності починається перше знайомство з діяльністю підприємства. Вона становить основу інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану підприємства.

 

Considered purpose financial reporting in Ukraine and its content. Your Company completed the process of financial reporting of its business . It begins with statements from the first encounter of the enterprise. It is the basis of information support analysis of financial condition.

 

Ключові слова: Фінансова звітність,  Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів,Звіт про власний капітал.

 

Keywords: financial statements, balance sheet, income statement, cash flow statement, equity statement.

 

 

Актуальність. Сьогодні фінансова звітність в Україні є елементом інфраструктури ринкової економіки і засобом комунікації.

Цьому сприяють наступні причини:

- створення спільних підприємств;

- вихід українських підприємств на світовий ринок;

- розширення зовнішньоекономічних зв’язків підприємств;

- міжнародна інтеграція України у сфері економіки.

Як зазначили відомі науковці  Кужельний М.В. та Лінник В.Г., “бухгалтерський облік є основою інформаційного забезпечення, тому невипадково у всьому світі він виступає не просто як один із видів людської діяльності, а й як важлива функція управління, як засіб для вирішення завдань економічного та соціального розвитку, як наука. Сутність обліку полягає в його розвитку в напрямі від простих форм до більш складних, від мистецтв до науки”.

Без вчасної, якісно сформованої, достовірної інформації  управління підприємством є неможливим. Фінансова звітність є однією із складових інформаційного забезпечення, що пов'язує підприємство з суспільством та діловими партнерами і грунтується на узагальнених даних бухгалтерського обліку підприємства та підтверджується результатами діяльності. Мета звітності досягається не лише за умови отримання на її основі повної, неупередженої та достовірної інформації про поточний стан і результати діяльності підприємства, а й можливості на її підставі спрогнозувати подальший потенціал його розвитку [3, с.165].

Незважаючи на значну кількість наукових досліджень у цій галузі, на сьогодні залишаються невирішеними ряд питань щодо змісту фінансової звітності в Україні та методики її складання [3, с.169].

Фінансова звітність включає:  Баланс (Звіт про фінансовий стан), Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), Звіт про рух грошових коштів  та Звіт про власний капітал.

Досвід та здобутки дослідників у визначеній науковій проблематиці. Призначення, зміст та функціональна роль фінансової звітності розглядались багатьма  науковцями  в сфері бухгалтерського обліку, серед яких: Л. А. Бернстайн, М.Ф. Ван Бред, Е.С. Хендріксен, М. Т. Білуха,  А. М. Герасимович, Ф. Ф. Бутинець,   Г. Г. Кірейцев, Я. Д. Крупка,  В. А. Кулик,    Н. М. Малюга,  С. О. Левицька,       Є. В. Швець,  О. О. Коробка та інші.

Метою дослідження цієї статті є  аналіз призначення та змісту фінансової звітності, визначення основних аспектів нововведень порядку складання фінансових звітів, відповідності  фінансової звітності в Україні, як за формою, так і за змістом, вимогам міжнародних стандартів у контексті змін, обумовлених прийняттям відповідних законодавчих та нормативних документів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Правові основи з питань складання фінансової звітності регламентуються Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” (далі — Закон про бухгалтерський облік), а також Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку НП(С)БО. Норми цього Закону та  НП(С)БО застосовуються до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності. Державне регулювання фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств.

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Відповідно до статті 1 Закону про бухгалтерський облік користувачами фінансової звітності є фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Відповідно до  Закону  про бухгалтерський облік  та  НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, прав­дивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Перегляд змісту і форм фінансової звітності в Україні було розпочато з прийняттям першого Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку “Загальні вимоги до фінансової звітності”, як того вимагає стаття 1 Закону про бухгалтерський облік. НП(С)БО 1 було затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 72 і використовується при складанні фінансової звітності, починаючи з першого кварталу 2013 року. Відповідно до цього  наказу розроблені “Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності”, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433.

На сьогодні показники звітності підприємств  все більше стають тією оперативною інформацією, як за кількісним складом, так і за якісним наповненням, на основі  якої можна приймати ефективні управлінські рішення, обгрунтувати тактику та стратегію розвитку і управління підприємством на перспективу.

Доктор економічних наук  Левицька С. О стверджує, що інформація про діяльність підприємства цікава багатьом – працівнику, засновнику (учаснику) підприємства, представникам контролюючих органів, і, врешті, просто жителям регіону, де господарює це підприємство. Кожному важливо, в першу чергу, проаналізувати систему визначальних показників, однак, всі плекають надію щодо достовірності інформації. Інформація може бути у формі пояснювальної записки, переліку звітних форм (або поєднувати перелічене), але в основі своїй передбачати систему показників, що є узагальненням результатів бухгалтерського обліку на звітну дату. Для забезпечення корисності звітних даних (а відтак, достовірності, своєчасності, об’єктивності) показники, визнані в звітних формах, повинні:

- відповідати за розрахунком чинному нормативному полю, що регламентує    ведення обліку та підготовку звітності;

- мати єдину методологічну базу розрахунку;

- не суперечити Міжнародним стандартам бухгалтерського обліку та   Міжнародним стандартам фінансової звітності;

- забезпечувати співставність для суб’єктів господарювання певного економіко- організаційного поля та інше.

 Сприятимуть цим факторам, в першу чергу, такі питання як: стабільність та прозорість економіко-правової сфери діяльності підприємства, уніфікація звітних форм для уникнення дублювання інформації, гармонізація принципів бухгалтерського обліку та вимог податкового законодавства в питаннях визнання результатів діяльності юридичної особи тощо. [7, с.9].

На думку Н. М. Давиденко фінансова звітність за призначенням повинна сприяти формуванню цивілізованої ринкової фінансової інфраструктури, виконувати функції інструмента взаємодії підприємства з ринком для того, щоб ринок став ефективним джерелом фінансових ресурсів підприємства [4, с.6]

Я. В. Шеверя пропонує розглядати фінансову звітність у системі інформаційного забезпечення як сукупність інформаційних ресурсів (джерел), що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства за допомогою форм та методів розкриття, які відповідають якісно-інформаційним характеристикам та принципам підготовки звітної інформації для аналітичної обробки та релевантні для прийняття рішень зовнішніми користувачами [6, с.6].

   Фінансова звітність зазнала певних змін. З прийняттям НП(С)БО  1 відмінено  дію  П(С)БО 1-5, що регламентували  порядок складання Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів та Звіту про власний капітал.

НП(С)БО  1 не дає детального опису кожної статті Балансу і Звіту про фінансові результати, як це було передбачено раніше. Це пов'язано з тим, що розробники нового стандарту прагнули максимально зблизити форми фінансової звітності з нормами МСФЗ. Такий стан звітності спричинив певні ускладнення для тих підприємств, які не використовують  міжнародні стандарти фінансової звітності, оскільки облік багатьох операцій за правилами П(С)БО  не збігається з обліком згідно МСФЗ.

При складанні фінансових звітів підприємствам не обов'язково заповнювати усі рядки фінансової звітності, та проставляти  прочерки у тих рядках, де були відсутні показники. Вони самостійно можуть визначати склад статей, за якими розкривається інформація, а саме можуть не зазначати статей, які передбачені у формах фінансової звітності у формах фінансової звітності, затверджених Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у разі якщо за ними відсутня інформація до розкриття (окрім випадків, коли така інформація була в попередньому звітному періоді).

Відповідно до положень, підприємства можуть додавати до форм звітності нові статті. Однак не будь-які, а лише ті, перелік яких наведений  у додатку 3 НП(С)БО 1 зі збереженням коду рядка, який там вказаний. Це може бути здійснено у разі, якщо ця додаткова стаття відповідає таким критеріям:

- інформація, що в ній зазначається, є суттєвою;

- оцінка статті  може бути достовірно визначена.

У НП(С) БО відсутня вимога щодо складання фінансової звітності у тисячах гривень без десяткових знаків, як це було передбачено попередніми стандартами. Відповідно до МСФЗ є можливість самостійно визначати,  які показники застосовувати при  складанні звіту,  головне, щоб цей показник був єдиним для усіх форм звітності [3, с.166].

Якісні характеристики фінансової звітності охарактеризовані нижче.

Дохідливість означає, що інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

Доречність означає, що фінансова звітність повинна містити лише таку інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

Достовірність означає, що інформація, яка наведена у фінансовій звітності не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Порівнюваність дозволяє здійснювати порівняння:

- фінансових звітів підприємства за різні періоди;

- фінансових звітів різних підприємств.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни. Установлення і зміни облікової політики підприємства здійснюються за рішенням власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи).

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

1. автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

2. безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

3. періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні  періоди часу з метою складання фінансової звітності;

4. історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

5. нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

6. повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

7. послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

8. обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

9. превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

10. єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Аналізуючи положення міжнародних стандартів фінансової звітності та наукові думки вчених пропонується доповнення принципів формування фінансової звітності принципами значимості та принципами вартісної оцінки [7].

Принцип значимості обумовлений використанням поняття «суттєвості» в обліковій практиці. При цьому значимість повинна виділятися на основі якісних і кількісних ознак. Якісні ознаки можуть бути представлені фактами господарської діяльності, які мають велике значення для суб’єкта господарювання. Кількісний вимір значимості фактів господарського життя може здійснюватися через ряд критеріїв (абсолютне значення в грошових коштах, сума витрат, понесена з укладанням угод, величина фактично понесених та очікуваних витрато тощо).

Принцип вартісної оцінки обумовлюється необхідністю відображення інформації у вартісному виразі.

Також певного коригування і удосконалення потребує зміст самих форм фінансової звітності. Так, баланс не має чіткого розмежування поточних і непоточних активів і зобов’язань [9].

Зміст форм фінансової звітності викладено в “Методичних рекомендаціях щодо заповнення форм фінансової звітності” від 28.03.2013 № 433.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу.

Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки та сукупний дохід підприємства за звітний період.

У звіті про фінансові результати наводяться доходи і витрати, які відповідають критеріям, визначеним в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

При складанні фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності підприємства можуть обрати спосіб складання звіту про рух грошових коштів за прямим або непрямим методом із застосуванням відповідної форми звіту.

У звіті про рух грошових коштів розгорнуто наводяться суми надходжень та видатків грошових коштів підприємства, що виникають в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності протягом звітного періоду.

Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми у звіті наводяться окремо у складі статей щодо відповідних видів діяльності.

Негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди; бартерні операції; придбання активів шляхом емісії акцій тощо) не включаються до звіту про рух грошових коштів.

Метою складання звіту про власний капітал є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Підприємства у графах звіту про власний капітал, в яких зазначаються складові власного капіталу, наводять лише ті з них, які зазначені у балансі. У консолідованому звіті про власний капітал також наводиться інформація про зміни у власному капіталі в розрізі неконтрольованої частки.

Для забезпечення порівняльного аналізу інформації до річного звіту звіт про власний капітал підприємства додають звіт про власний капітал за попередній рік.

Кандидат економічних наук, доцент Олійник С. О. вважає, що однією з переваг фінансової звітності за Міжнародними стандартами є змінна форма кодування. Позитивним аспектом цього нововведення стає чітка ідентифікація по коду рядка форми фінансового звіту. На її думку, нові форми фінансової звітності не відрізняються мінімальним набором статей, як передбачено Міжнародними стандартами фінансової звітності.

Загалом, форми фінансової звітності для підприємств України видозмінені  не суттєво, але підходи до заповнення окремих статей звітності містять принципові відмінності та потребують уточнення [3, с.168].

Висновки щодо подальшого розвитку та використання наукових розробок у зазначеній сфері досліджень. Отже зміни, що відбулися  з прийняттям Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” дають підставу для формування таких висновків:

1) призначення фінансової звітності залишилось без змін; як і раніше фінансова звітність є джерелом неупередженої інформації про фінансовий стан та використовується  для прийняття управлінських рішень;

2) тенденція наближення вимог НП(С)БО до МСФЗ помітна, найбільші вагомі суперечності усунені, але збереглися значні розбіжності і невідповідності, що потребує подальших змін і доопрацювань у цій сфері.

Порушені питання досліджені не повністю та потребують доповнень і подальшого розвитку.

 

Література.

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Закон України від  16.07.1999 № 996;

2. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1  “Загальні вимоги до фінансової звітності”  ТОВ “Інформаційно — аналітичний центр “Ліга”, ТОВ “ЛІГА ЗАКОН”;

3. Стан та перспективи розвитку економіки України в умовах глобалізації: теорія та практика / Під ред. д.е.н., професора О.О. Непочатенко. - Умань: Видавничо-поліграфічний центр “Візаві”, 2014. - Частина 2. - 324 с.;

4. Давиденко Н.М., Фінансовий менеджмент: Підручник. - К.: ТОВ “Задуга”, 2012. - 516 с.;

5. Річна фінзвітність: посібник для бухгалтерів-практиків [Текст] : збірник систематизованого законодавства / укл. І.О. Назарбаєва, О.Б. Кушина; засн. ПрАТ “Бліц-Інформ”. - К.:Бліц-Інформ, 2014. - Вип.12 — 192 с.;

6. Фінансова звітність у системі інформаційного забезпечення прийняття рішень / Я.В. Шеверя // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидат економічних наук. - ЖДТУ.- Житомир, 2011.;

7. Левицька С.О., Звітність підприємств: Навч. посібник. - Рівне: НУВГП, 2008. – 315с.

8. Шилова Л.Ф. Методология формирования и инструментарий бухгалтерской отчетности: автореф. дис. … доктора экон. наук: спец. 08.00.12 – бухгалтерский учет, статистика / Л.Ф. Шилова. – Йошкар-Ола. – 2010. – 38 с.

9. О. В. Будько Фінансова звітність як джерело інформації для прийняття управлінських рішень: О. В. Будько, к. е. н., доцент, Дніпродзержинський державний технічний університет, 2013р.

10. Г.Г. Кірейцев Фінансовий менеджмент: Навч. Посібник. - Житомир: ЖІТІ, 2001.– 440с.

 

References.

1. The Verkhovna Rada of Ukraine (1999), The Law of Ukraine "Pro bukhhalters'kyj oblik ta finansovu zvitnist' v Ukraini”, from 16.07.1999 № 996.

2. Natsional'ne polozhennia (standart) bukhhalters'koho obliku 1  “Zahal'ni vymohy do finansovoi zvitnosti”, TOV “Informatsijno — analitychnyj tsentr “Liha”, TOV “LIHA ZAKON”.

3. Nepochatenko, (2014), Stan ta perspektyvy rozvytku ekonomiky Ukrainy v umovakh hlobalizatsii: teoriia ta praktyka [Status and prospects of Ukraine's economy in the context of globalization: theory and practice], Part 2, Vydavnycho-polihrafichnyj tsentr “Vizavi”, Uman', Ukraine, p. 324.

4. Davydenko, N.M. (2012), Finansovyj menedzhment [Financial management], TOV “Zaduha”, Kyiv, Ukraine, p.16.

5. Nazarbaieva, I.O. and Kushyna, O.B. (2014), “Richna finzvitnist': posibnyk dlia bukhhalteriv-praktykiv”, Zbirnyk systematyzovanoho zakonodavstva, Blits-Inform, Vyp.12, p.192.

6. Sheveria, Ya.V. (2011), “Finansova zvitnist' u systemi informatsijnoho zabezpechennia pryjniattia rishen'”, Ph.D. Thesis, ZhDTU, Zhytomyr, Ukraine.

7. Levyts'ka, S.O. (2008), Zvitnist' pidpryiemstv [Reporting companies], NUVHP, Rivne, Ukraine, p.315.

8. Shylova, L.F. (2010), “Metodolohyia formyrovanyia y ynstrumentaryj bukhhalterskoj otchetnosty”, Ph.D. Thesis, 08.00.12 – bukhhalterskyj uchet, statystyka, Joshkar-Ola, Russia, p.38.

9. Bud'ko, O. V. (2013), “Finansova zvitnist' iak dzherelo informatsii dlia pryjniattia upravlins'kykh rishen'”, Dniprodzerzhyns'kyj derzhavnyj tekhnichnyj universytet.

10. Kirejtsev, H.H. (2001), Finansovyj menedzhment [Financial management], ZhITI, Zhytomyr, Ukraine, p. 440.

 

Стаття надійшла до редакції  12.10.2015 р.