УДК 338.2:355.45

 

І. Г. Ханін,

доктор економічних наук, професор кафедри міжнародної економіки,

Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

 

СПІВРОБІТНИЦТВО З МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ВІЙСЬКОВО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

 

I. G. Khanin,

Doctor of Economic Science, professor of international economics,

National University of Water Management and Nature Resources Use, Rivne

 

cooperation with international organizations as a factor of development of military-industrial complex IN Ukraine

 

У статті обґрунтовано важливість і необхідність поглиблення співробітництва України з міжнародними організаціями щодо розвитку військово-промислового комплексу. Визначено засади такого співробітництва, особливості його впливу на розвиток військово-промислового комплексу, а також додаткові можливості, які може отримати країна у технологічній, економічній та управлінській сферах. Проаналізовано основні напрями співробітництва з НАТО і ЄС, зокрема щодо реформування оборонного сектору України. Показано різноманітність впливу взаємодії з НАТО на зміну інституційної інфраструктури вітчизняного ВПК. Зазначається, що військово-технічне співробітництво повинно стати додатковим напрямом секторальної інтеграції з ЄС, що вимагає розширення партнерства зі спеціальними агентствами. Сформульовано низку практичних рекомендацій щодо поглиблення співробітництва у сфері розвитку військово-промислового комплексу.

 

This article justifies the importance and relevance of more enhanced cooperation between Ukraine and international organizations on the development of the military-industrial complex. It defines principles of such cooperation, peculiarities of its impact on development of military-industrial complex, as well as additional opportunities that the country can have in technological, economic and administrative spheres. The article analyses basic areas of cooperation with NATO and the EU, in particular reform of the defense sector of Ukraine. It also demonstrates a broad variety of impacts of cooperation with NATO on modification of institutional infrastructure of domestic military-industrial complex. The article states that military-engineering cooperation has to become an additional direction of sectoral integration with the EU, which requires expanding partnerships with specialized agencies. It formulates a number of practical recommendations to enhance cooperation in the sphere of military-industrial complex.

 

Ключові слова: військово-промисловий комплекс, безпека, міжнародні організації, міжнародне співробітництво.

 

Key words: military-industrial complex, security, international organizations, international cooperation.

 

 

Постановка проблеми. Події 2014-2015 рр. зумовлюють необхідність прискореного реформування військово-промислового комплексу (ВПК), особливо щодо виробництва різноманітного сучасного високоточного озброєння та зменшення залежності від імпорту комплектуючих. У сучасних умовах важливим чинником розвитку вітчизняного ВПК стає зовнішнє співробітництво, що визначає напрями інституціональних та структурних змін, дозволяє отримати фінансову і технічну підтримку, налагодити кооперацію у сфері науково-технічних розробок, а також сприяє реалізації експортного потенціалу. Пріоритетним напрямом стає співробітництво з міжнародними організаціями, що дозволяє задіяти багатосторонні механізми зовнішніх відносин.

Програми реформування ВПК за роки незалежності містили численні заходи щодо поглиблення співробітництва з міжнародними організаціями, однак вони лишались малоефективними. Як показали реалії останніх двох років, значущість цього співробітництва, зміст та інтенсивність повинні докорінно змінитись, особливо щодо забезпечення розвитку вітчизняного ВПК. З огляду на це, співробітництво з міжнародними організаціями має розглядатись як особливий чинник, що стимулює і спрямовує внутрішні реформи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Складність і важливість процесів трансформації військового сектору України зумовлювала велику увагу до них з боку економістів та військових експертів. Проблематика розвитку ВПК досліджується у роботах: О. Александрова, В. Бадрака, В. Бегми, М. Бондарця, В. Буренка, В. Горбуліна, Д. Дубова, Л. Зіняка, О. Корнієвського, С. Кулицького, В. Мунтіяна, С. Полякова, В. Рихтюка, І. Сазонця, О. Сальнікової, О. Свенгурова, М. Сунгуровського, А. Сухорукова, А. Шевцова та ін. Напрацювання цих авторів створили теоретико-методологічні і науково-практичні основи подальших досліджень у сфері ВПК. Зокрема, значна увага приділялась дослідженню правових механізмів та практичних аспектів розвитку співробітництва з міжнародними організаціями. Насамперед, це стосується співробітництва з НАТО та ЄС (наприклад: А. Шевцов, О. Гриненко [1], А. Александров [2], С. Поляков [3], Л. Зіняк [4]).

Розгортання конфлікту на сході країни актуалізувало проблематику розвитку співробітництва з міжнародними організаціями, що підтверджується низкою останніх публікацій. Так, О. Сальнікова, досліджуючи сучасні тенденції розвитку оборонно-промислового комплексу України, підкреслює необхідність підвищення рівня технічної оснащеності підприємств сектору, якості  озброєння і військової техніки, а також інтенсифікації інноваційної діяльності. З огляду на це автор наголошує на доцільності поглиблення міжнародного військово-технічного співробітництва [5]. С. Слободяник досліджує проблеми покращення позицій українського ВПК на світовому ринку озброєнь та розвитку зовнішніх економічних зв’язків сектору. Звертаючи увагу переважно на взаємодію на рівні підприємств, автор наголошує на важливості військово-технічного співробітництва [6]. Однак співробітництво з міжнародними організаціями має не менш вагоме значення для реалізації інтересів країни на світовому ринку озброєнь і для розвитку ВПК в цілому.

Проведений аналіз останніх публікацій дає підстави для констатації низки невирішених, однак важливих проблем щодо оцінки сучасного стану і визначення напрямів поглиблення співробітництва з міжнародними організаціями у контексті зміни характеру розвитку національного ВПК. Тим більше, цього вимагають динамічні зміни сучасного світу і нові глобальні виклики безпеки.

Мета дослідження: проаналізувати напрями співробітництва з міжнародними організаціями (НАТО та ЄС) як чинника розвитку ВПК України, виокремити пріоритетні напрями подальшого поглиблення цього співробітництва.

Виклад основного матеріалу дослідження. Зовнішнє співробітництво як складова військово-технічної політики та міжнародної економічної діяльності включає дво- і багатосторонню взаємодію. Остання охоплює міжнародні організації експортного контролю (Комітет Цангера, Група ядерних постачальників, Режим контролю ракетних технологій, Вассенаарські домовленості, Австралійська група) та інші спеціалізовані та універсальні міжнародні організації (НАТО, ЄС, СНД та ін.). У системі співробітництва ВПК розглядається з точки зору забезпечення вітчизняних збройних сил необхідним озброєнням та військовою технікою, а також з точки зору експорту.

Потрібно зазначити, що питання співробітництва з міжнародними організаціями для України є особливо важливими з огляду на те, що країна займає дев'яте місце у списку найбільших країн-експортерів озброєння. Протягом 2003-2012 рр. Україна експортувала озброєнь на суму понад 5960 млн. дол. США. У 2014 р. Україна експортувала стрілецьку зброю та легкі озброєння, переносні зенітно-ракетні комплекси у 11 країн та передавала озброєння (бойові танки, броньовані машини, літаки, вертольоти, кораблі, артилерійські системи великого калібру, ракети і ракетні пускові установки) ще 9 країнам [7]. Важливою вимогою для нарощування експорту є дотримання міжнародних режимів контролю і стандартів, що також є окремим і невід’ємним напрямом співробітництва.

При розгляді співробітництва з міжнародними організаціями як чинника розвитку ВПК необхідно зосередити увагу на ньому як на джерелі внутрішніх змін (створення умов та підтримка), на значущості, напрямах та дієвості впливу. Також потрібно враховувати відповідність взаємодії з тією чи іншою організацією потребам України, пов’язаних із захистом національних інтересів, оцінюючи цілі, завдання, пріоритети спільних дій та механізми реалізації державної політики. У цьому контексті розвиток ВПК розглядається з точки зору втілення позитивних перетворень у секторі, встановлення і досягнення цілей у сфері реформування системи оборони, адаптації до міжнародних стандартів і вимог світового ринку і т.п.

Потрібно зазначити, що за останні два роки суттєво зросла роль міжнародних організацій у забезпеченні національної безпеки України. Тому співробітництво з ними набуває обов’язкового характеру і сприяє розширенню участі країни у міжнародній системі і заходах безпеки. У найближчі роки, з огляду на загальну дестабілізацію у світі, можна очікувати активізацію міжнародного співробітництва у сфері безпеки.

Для України співробітництво з міжнародними організаціями у сфері безпеки тісно переплітається з іншими аспектами зовнішньої політики. Зокрема це стосується процесів європейської інтеграції, реформування системи відносин з країнами СНД, активізації взаємодії з країнами ГУАМ та ОЧЕС щодо підтримки безпеки у регіоні. У цьому контексті слід враховувати фокусування на європейському напрямі співробітництва, а також новий рівень взаємодії з ЄС, НАТО та США.

Україна і до останніх років мала достатньо розгалужену систему відносин з міжнародними організаціями, у тому числі у сфері безпеки і оборони. Однак відомі події змінили значущість зовнішнього співробітництва, вимагаючи переходу на новий етап. Для цього слід враховувати головні проблеми, які уповільнюють і зменшують результативність взаємодії з міжнародними організаціями, а саме: політична нестабільність, недосконалість законодавчо-правової бази, низькі темпи внутрішніх реформ та ін. Враховуючи відповідність співробітництва з міжнародними організаціями потребам України, є потрібним посилення уваги до цієї сфери зовнішньої політики та пришвидшення змін всередині країни.

Враховуючи військово-політичні та економічні фактори, потрібно у загальному вигляді визначити можливості, які отримує Україна за рахунок поглиблення співробітництва з міжнародними організаціями, а саме: 1) технологічні (отримання нових зразків техніки і технологій, сучасного устаткування; поглиблення кооперації у НДДКР; підготовка наукового і виробничого персоналу та ін.); 2) управлінські (запозичення управлінських практик та методик; навчання управлінського персоналу; допомога у розробці стратегії реформ у відповідності з пріоритетами міжнародної політики; удосконалення державних стандартів у військовій сфері та ін.); 3) економічні (залучення інвестицій; отримання замовлень і відкриття нових ринків збуту продукції; отримання фінансової допомоги на адміністративні реформи та ін.).

Потрібно зазначити, що зовнішнє військово-технічне співробітництво України відповідає настановам ООН, заходам з підтримки миру і безпеки у світі, боротьби з тероризмом та роззброєння. Виконуючи зобов’язання у цих галузях, Україна долучилась до Міжнародного договору про торгівлю озброєннями, що покликаний забезпечити високі стандарти у цій сфері, впорядковуючи та підвищуючи рівень контролю відповідних процесів [8].

Головними стратегічними партнерами України у сфері військово-технічного співробітництва та безпеки є НАТО та ЄС.

Базовим документом для розвитку відносини України з НАТО стала Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору (1997 р.), що визначила принципи та широке коло сфер консультацій та/або співробітництва, а також відповідні практичні механізми. Зокрема співробітництво охопило сферу озброєнь та оборони [9]. У відповідності з Декларацією про доповнення Хартії про особливе партнерство (2009 р.) НАТО, поміж іншого, продовжила сприяння оборонних реформ [9]. У практичній площині співробітництво охоплювало проведення воєнної реформи, оборонно-технічну сферу; забезпечення економічної безпеки; планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру; партнерство з питань науки і довкілля. Була реалізована низка проектів щодо подолання корупції, професійної підготовки цивільного персоналу сектору безпеки та оборони, реформування системи військової освіти в Україні, перепідготовки та соціального захисту звільнених у запас військовослужбовців, охорони довкілля та ін. [10; 11]. Річна національна програма співробітництва Україна – НАТО на 2015 р. містить великий спектр політичних і економічних питань щодо внутрішніх реформ, підтримки енергетичної безпеки, прискорення європейської інтеграції, забезпечення безпеки євроатлантичного простору тощо. Особливо важливим для України слід вважати активізацію співробітництва у сфері науки, що охоплює виконання науково-дослідних робіт і проектів, які стосуються різних вимірів безпеки (природовідновлювальні роботи, розмінування, медицина, судово-експертна діяльність, космічна галузь, екологія тощо). У розділі, присвяченому оборонним та військовим питанням, окрім управління і експертної допомоги, передбачено реформування сектору безпеки і оборони. Також передбачено реформування військових формувань та інституцій сектору. На 2015 р. заплановано заходи щодо проведення необхідних консультацій і експертного аналізу, створення системи контролю, інші організаційні заходи. Щодо ЗСУ планується забезпечити відновлення основних систем озброєння, оптимізації складу та чисельності, нарощування спроможності військ, запровадження сучасних технологій збору, обробки, відображення та обміну інформацією тощо [9]. Для покращення оснащення і покращення матеріально-технічного забезпечення ЗСУ буде сформовано замовлення підприємствам вітчизняного ВПК.

Оборонно-технічне співробітництво з НАТО зосереджено на: використанні сучасних технологій, технічних стандартів з метою розвитку озброєння та військової техніки; приєднанні України до проектів концепції «розумної оборони», інших багатонаціональних проектів щодо озброєнь (з метою оптимізації витрат на розроблення, виробництво, закупівлю, модернізацію і ремонт озброєння і військової техніки); використанні можливостей співробітництва з НАТО у галузі озброєнь та технічних стандартів в інтересах розвитку ВПК [9]. Це визначає середньострокові напрями розвитку ВПК (у межах встановлених пріоритетів) із залученням експертів НАТО та запровадженням стандартів цієї організації, а також покращенням системи освіти і підготовки фахівців. Окремим напрямом, що стосується розвитку ВПК, є удосконалення системи підготовки військ та забезпечення їх взаємосумісності. Зокрема передбачається запровадження автоматизованого обміну інформацією та  покращення технічного оснащення військ, утилізація застарілих/непридатних боєприпасів, легкого озброєння та стрілецької зброї за міжнародної фінансової підтримки [9]. Взаємодія з НАТО в цілому відповідає інтересам і завданням розвитку вітчизняного ВПК. До того ж у відповідному фонді вже отримано міжнародну допомогу у розмірі 16,6 млн. євро (до 2019 р. очікується допомога в розмірі 19 млн. євро). Ці кошти витрачаються переважно на модернізацію систем зв’язку та автоматизації, логістики та стандартизації, кіберзахист, соціальну адаптацію і медичну реабілітацію військовослужбовців [10; 11]. У подальшому можна сподіватись, що співробітництво з НАТО буде безпосередньо стосуватись структурних реформ і розвитку ВПК, перебудови і технологічної модернізації окремих підприємств, посилення партнерства щодо розвитку нових видів озброєнь.

Співробітництво з ЄС у сфері безпеки і оборони є важливою складовою загального інтеграційного курсу України, враховуючи до того ж, що з 11 державами організації укладено контракти на постачання зброї. В Угоді про асоціацію передбачено конвергенцію у сфері зовнішньої і безпекової політики, зокрема співробітництво у сфері роззброєння, нерозповсюдження, контролю над озброєннями та експортом зброї, а також поліпшення взаємовигідного діалогу у космічній сфері. Військово-технічне співробітництво охоплює питання, пов’язані з удосконаленням військових спроможностей, зокрема питань технічного характеру. У межах Робочого плану співробітництва Збройних Сил України та Секретаріату Ради ЄС вирішуються насамперед питання військово-політичного діалогу, залучення сил та засобів ЗСУ до операцій з врегулювання криз під проводом ЄС та бойових тактичних груп ЄС, можливості проведення в Україні курсу Спільної політики безпеки і оборони ЄС [10; 11; 12]. Ці сфери залишаються головними у відносинах з ЄС. Тому, зважаючи на достатню правову базу, є необхідним запровадження нових напрямів взаємодії з ЄС щодо розвитку вітчизняного ВПК. Тим більш вже існують домовленості щодо стимулювання військового співробітництва та співробітництва технічного характеру між Україною та ЄС, співробітництво у сфері експорту зброї. У цьому контексті передбачено співробітництво з такими агентствами ЄС, як: Європейське оборонне агентство (EDA), Інститут ЄС досліджень безпеки (ISS), Супутниковий центр ЄС (EUSC), Європейський безпековий та оборонний коледж (ESDC) [10; 11; 12]. Також доцільно посилити співпрацю з такими структурами, як: Європейське космічне агентство (ESA), Агентство ЄС з менеджменту оперативного співробітництва на зовнішніх кордонах (FRONTEX). Дотримуючись настанов Європейської стратегії безпеки (ESS), Україна, прагнучи відігравати більш значну роль у боротьбі з тероризмом і подоланням регіональних конфліктів, повинна ініціювати поглиблення співробітництва безпосередньо у галузі оборони, включаючи розширення партнерства з окремими каїнами-членами ЄС.

Конфлікт на сході зумовить перегляд засад і механізмів військово-технічного співробітництва у межах СНД, зокрема шляхом диференційованого поглиблення співробітництва з окремими країнами-учасницями організації.

Враховуючи вищезазначене, для України доцільно поглиблювати співробітництво з міжнародними організаціями, насамперед НАТО і ЄС, саме у сфері розвитку вітчизняного ВПК. Системність і перманентність такого співробітництва повинна стати частиною процесів трансформації оборонного сектору у контексті європейської та євроатлантичної інтеграції України. ВПК має розглядатись як окрема сфера і напрям секторальної інтеграції, особливо у відносинах з ЄС, що буде впливати на конверсію і модернізацію військового виробництва.

Напрями співробітництва з міжнародними організаціями визначаються самим життям. Однак хотілось би наголосити на пріоритетності космосу, авіа- та кораблебудування, розробки і виробництва новітніх засобів ППО, інформаційних технологій. Це закономірно вимагає поглиблення і науково-технічного співробітництва, для чого потрібно впроваджувати нові організаційні механізми та інструменти взаємодії, у тому числі на рівні підприємств (наприклад, ради, робочі групи, консорціуми, технологічні платформи, спільні проекти та ін.).

Вітчизняні експерти доводять доцільність створення у ВПК вертикально-інтегрованих структур, включення у них підприємств різних форм власності, ліквідації неефективних підприємств тощо. При цьому хотілось би наголосити на необхідності розпочинати співробітництво з європейськими та американськими корпораціями, переймаючи їх досвід і технології. Окремим напрямом співробітництва з міжнародними організаціями може стати створення спільної інноваційної інфраструктури у ВПК, включно з установами проектування, НДДКР, експериментів, експертизи і сертифікації, перепідготовки кадрів тощо. Реформування ВПК вимагає значних фінансових вливань. Тому під егідою НАТО і ЄС може проводитись робота із залучення закордонних інвестиційних і кредитних ресурсів (у тому числі приватних) у цей сектор. Для підвищення зацікавленості міжнародних організацій у співробітництві з українськими ВПК повинні бути реалізовані заходи щодо підвищення ефективності і конкурентоспроможності підприємств, наприклад: запровадження нових систем управління знаннями, підтримка передових НДДКР, структурна реорганізація, нові інформаційні інструменти підтримки інноваційної діяльності тощо.

Висновки. Співробітництво з міжнародними організаціями, насамперед з НАТО і ЄС, стає чинником реформування і розвитку ВПК України. Перш за все це стосується реалізації стандартів, проведення управлінських та інституційних реформ, утилізаціяї застарілих/непридатних боєприпасів та ін., що підкріплюється фінансовою підтримкою. Однак, з огляду на потреби вітчизняного ВПК, поряд із процесами його структурної перебудови має поглиблюватись співробітництво щодо технологічної модернізації підприємств сектору та оновлення озброєнь, що виробляються. Також є доцільним активізація співробітництва у галузі космосу як у військових, так і у цивільних цілях, пов’язаних з безпекою. Чітке визначення галузевих пріоритетів дозволить посилити позитивний вплив міжнародних організацій на реформування ВПК, посилити взаємодію та інтеграцію з європейськими та американськими корпораціями. Окремим напрямом співробітництва має стати створення спільної інноваційної інфраструктури у ВПК. Окрім цього необхідно прискорити реалізацію заходів щодо підвищення ефективності і конкурентоспроможності вітчизняних оборонних підприємств. У подальших роботах передбачається дослідити можливості співробітництва у сфері розробки технологій подвійного призначення.

 

Література.

1. Шевцов А.І. Міжнародне військово-технічне співробітництво у сфері виробництва ОВТ як засіб забезпечення розвитку ОПК: уроки для України / А.І. Шевцов, О.В. Гриненко // Стратегічні пріоритети. – 2010. – №1. – С. 117-122.

2. Александров О. С. Україна – НАТО: нові умови та реалії співробітництва: аналіт. доп. / О. С. Александров; упорядн. В. М. Бегма, Н. Г. Діденко, О. О. Резнікова; за заг. ред. О. В. Литвиненка. – К. : НІСД, 2011. – 56 с.

3. Поляков С.Ю. Військове співробітництво України і Європейського Союзу як фактор зміцнення законності і правопорядку в Збройних Силах України / С.Ю. Поляков // Форум права. – 2013. – №1. – С. 788-792.

4. Зіняк Л.В. Військове співробітництво України та Європейського Союзу за Угодою про асоціацію / Л.В. Зіняк // Форум права. – 2013. – №3. – С. 245-250.

5. Сальнікова О.Ф. Сучасні тенденції розвитку оборонно-промислового комплексу України / О.Ф. Сальнікова [Електронний ресурс] // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2015. – №1. – Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/ ?op=1&z=802.

6. Слободяник С.П. Український оборонно-промисловий комплекс у системі міжнародних економічних зв’язків / С.П. Слободяник // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури: зб. наук. праць. – 2014. – №38. – С. 95-101.

7. SIPRI's databases / Stockholm International Peace Research Institute [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.sipri.org.

8. United Nations [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.un.org.

9. Верховна Рада України: офіційний веб-портал [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://rada.gov.ua.

10. Міністерство закордонних справ України [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://mfa.gov.ua.

11. Міністерство оборони України [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.mil.gov.ua.

12. Урядовий портал: єдиний веб-портал органів виконавчої влади України [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua.

 

References.

1. Shevtsov A.I., Hrynenko O.V., (2010), “Mizhnarodne viys'kovo-tekhnichne spivrobitnytstvo u sferi vyrobnytstva OVT yak zasib zabezpechennya rozvytku OPK: uroky dlya Ukrayiny”,  [International military-technical cooperation in the field of production of weapons and military equipment, as a way of ensuring the development of the military-industrial complex], Stratehichni priorytety, vol. 1, pp. 117-122.

2. Aleksandrov O.S., Behma V.M., Didenko N.H., Reznikova O.O., Lytvynenka O.V., (2011), “Ukrayina – NATO: novi umovy ta realiyi spivrobitnytstva”, [Ukraine - NATO's new conditions and realities of cooperation], Kyyv, NISD, 56 p.

3. Polyakov S.Yu., (2013), “Viys'kove spivrobitnytstvo Ukrayiny i Yevropeys'koho Soyuzu yak faktor zmitsnennya zakonnosti i pravoporyadku v Zbroynykh Sylakh Ukrayiny ”, [Military cooperation between Ukraine and the European Union as factor of strengthening of law and order in Military forces of Ukraine], Forum prava, vol. 1., pp. 788-792.

4. Zinyak L.V., (2013), “Viys'kove spivrobitnytstvo Ukrayiny ta Yevropeys'koho Soyuzu za Uhodoyu pro asotsiatsiyu”, [Ukraine–European Union Association Agreement to military cooperation], Forum prava, vol. 3, pp. 245-250.

5. Sal'nikova O.F., (2015), “Suchasni tendentsiyi rozvytku oboronno-promyslovoho kompleksu Ukrayiny”,  [Modern tendencies of development of the military-industrial complex of Ukraine], Derzhavne upravlinnya: udoskonalennya ta rozvytok, vol. 1, [Online], available at: http://www.dy.nayka.com.ua/ ?op=1&z=802.

6. Slobodyanyk S.P., (2014), “Ukrayins'kyy oboronno-promyslovyy kompleks u systemi mizhnarodnykh ekonomichnykh zv’yazkiv”, [Ukrainian military-industrial complex in the system of international economic], Problemy pidvyshchennya efektyvnosti infrastruktury, vol. 38, pp. 95-101.

7. SIPRI's databases / Stockholm International Peace Research Institute // [Online], available at: www.sipri.org.

8. United Nations // [Online], available at: www.un.org.

9. Verkhovna Rada Ukrayiny [Verkhovna Rada of Ukraine] // [Online], available at: http://rada.gov.ua.

10. Ministerstvo zakordonnykh sprav Ukrayiny, [Ministry of Foreign Affairs of Ukraine] // [Online], available at: http://mfa.gov.ua/ua.

11. Ministerstvo oborony Ukrayiny, [Ministry of Defense of Ukraine] // [Online], available at: http://www.mil.gov.ua.

12. Uryadovyy portal: yedynyy veb-portal orhaniv vykonavchoyi vlady Ukrayiny, [Government portal] // [Online], available at: http://www.kmu.gov.ua.

 

Стаття надійшла до редакції 02.02.2015 р.