УДК 338.432(477):339.923:061.1

 

В. М. Ціхановська,

д. е. н., доцент, професор кафедри  менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

готельно - ресторанної справи та туризму, Вінницький національний аграрний університет

 

СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ СПІЛЬНОЇ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ЄС

 

V. M. Tsihanovska,

d. е. s., a professor of department of management of  foreign economic activity hotel-restaurant business and tourism,

Vinnitca national agrarian university

 

STRATEGIC PRIORITIES OF DEVELOPMENT OF AGRARIAN INDUSTRY OF UKRAINE  ARE IN CONTEXT OF GENERAL AGRARIAN POLICY OF EU

 

В статті аналізуються чинники впливу європейської аграрної політики на зовнішньоекономічні відносини ЄС та України, визначено пріоритети Спільної аграрної політики ЄС у контексті створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Сформульовано пропозиції щодо напрямків державної політики євроінтеграції, зокрема, з урахуванням чинника реформування САП та необхідності інтенсифікації розвитку аграрного сектору економіки  України.

 

In the article the factors of influence of the European agrarian policy are analyzed on the external economic relations of ES and Ukraine, certainly priorities of the General agrarian policy of ES in the context of creation of free trade zone between Ukraine and ES. Suggestions are formulated in relation to directions of public policy of Euro integration, in particular, taking into account the factor of reformation of CAP and necessity of intensification of development agroindustrial the sector of Ukraine.

 

Ключові слова :розвиток сільських територій, безпека продуктів харчування, охорона навколишнього середовища, європейська інтеграція України, Спільна аграрна політика ЄС, конкурентоспроможний аграрний сектор.

 

Keywords: development rural territories, safety of food stuffs, guard of environment, European integration of Ukraine, General agrarian policy of ES, competitive agrarian sector.

 

 

Постановка проблеми. В умовах інтеграції України до Європейського Союзу стало негайним питання гармонізації національного законодавства до вимог ЄС у галузі сприяння розвитку сільського господарства та активізації розвитку сільських територій. Оскільки в Україні останнім часом все очевидніше проявляється різновекторність динаміки розвитку сільського господарства і розвитку сільських територій: докорінні зміни, що відбулися в Україні за останні роки, дали змогу збільшити валове виробництво сільськогосподарської продукції (наприклад, за даними Міністерства аграрної політики та продовольства України за період з 2007 по 2014 роки виробництво сільськогосподарської продукції зросло на 47 %), однак це не сприяло активізації соціально-економічного розвитку сільських територій та підвищенню рівня життя сільських мешканців. Лише за умови проведення ринково-орієнтованої політики, направленої на розвиток сільських територій, охорону навколишнього середовища та безпеку продуктів харчування, стане можливим стимулювання розвитку сільського господарства в Україні, підвищення рівня життя сільського населення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основні напрями розвитку аграрного сектору контексті євроінтеграційних процесів відображені у роботах В. Андрійчука, О. Бородіної, В. Власова, В. Зіновчука, Ю. Лопатинського, Т. Осташко, Б. Пасхавера, П. Саблука, В. Юрчишина та ін. Проблематикою формування і реалізації заходів Спільної аграрної політики (САП) ЄС займались такі вітчизняні дослідники, як С. Дем’яненко, Т. Зінчук, С. Кваша, К. Кваша, В. Білозубенко та ін.

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Водночас окремі аспекти порушеної проблеми все ще залишаються недостатньо опрацьованими та висвітленими в науковій літературі. Насамперед ідеться про потребу якнайшвидшої імплементації інтегрального підходу до розв’язання проблем розвитку сільського господарства та сталого розвитку сільських територій.

Метою статті є визначення стратегічних пріоритетів розвитку аграрної галузі держави у контексті світової та європейської інтеграції України.

Виклад основного матеріалу. Для розробки в Україні ефективної політики розвитку села важливо враховувати досвід реформ Спільної аграрної політики(САП) ЄС, наслідком якої стало домінування розвитку сільських територій над іншими її завданнями. Це становить основу для формування західноєвропейської моделі сільського розвитку, головними орієнтирами для якої є якісне життєве середовище, сильно диверсифікований аграрний сектор, продовольча безпека та екологічний добробут[1;6]. Розвиток сільських територій є важливою складовою політики Європейського Союзу уже протягом багатьох десятиліть від дати його заснування.

Відтак, головною складовою в розбудові аграрного сектора економіки України є комплексний розвиток сільських територій, спрямований на стабільне забезпечення збалансованого розвитку виробництва та поселенської мережі на основі формування належного екологобезпечного середовища проживання, праці та відпочинку населення.

Позитивні зрушення в сільськогосподарському виробництві не змогли за останні роки вирішити проблеми соціально-економічного розвитку сільських територій. Виробництво сільськогосподарської продукції та її переробка не забезпечують потреби населення України в якісних продуктах харчування, а промисловість - в сировині. Соціальна сфера села продовжує знаходитися в занепаді. Найгострішими проблемами залишаються відсутність мотивації до праці, безробіття, трудова міграція, бідність і занепад соціальної інфраструктури[2].

Забезпечення конкурентоспроможного аграрного сектору економіки України в результаті лібералізації взаємовідносин з ЄС, можливо через зростання ефективності Спільної аграрної політики. Створення умов для сталого розвитку сільських територій, згідно спільної аграрної політики ЄС, передбачає диверсифікацію виробничої діяльності і підвищення конкурентоспроможності  економіки аграрної галузі, підтримання екологічної рівноваги, поліпшення якості життя на селі на основі посилення життєздатності, самодостатності, активності сільських громад з максимально ефективним використанням місцевих ресурсів та приватної ініціативи. Завдяки CAП, громадяни Європи вживають якісні, безпечні продукти харчування.

Наведений нижче порівняльний аналіз деяких статистичних показників, що визначають аграрний потенціал краї світу, деякою мірою пояснює пересічні зовнішньоекономічні позиції України щодо ЄС та свідчить про напрямки структурного реформування національного аграрного сектору. Як свідчать міжнародні порівняння, наведені у Таблиці 1, Україна має чи не кращий у світі потенціал земельних ресурсів, який створює передумови для забезпечення добробуту громадян України та конкурентоспроможності у світовому агропромисловому секторі. Відтак, покращення умов торгівлі з ЄС можливо досягти через інтенсифікацію використання наявного в Україні потенціалу земельних ресурсів.

 

Таблиця 1.

Сільське населення та сільськогосподарські угіддя: міжнародні співставлення

Джерело: World Bank 2011 World Development Indicators

 

Спільна аграрна політика ЄС поєднує елементи регуляторно-ринкової, цінової, зовнішньоторговельної й  структурної політики. Оскільки в аграрній економіці галузевий і територіальний фактори інтегровані в одне ціле, поступово цілі САП змістились з вирішення проблем сільського господарства до завдань розвитку сільських територій. Тому, говорячи про сучасну аграрну політику ЄС, треба розуміти, що вона формувалася та функціонує на фундаменті та у рамках регіональної, у першу чергу структурної, політики[8]. САП ЄС в широкому розумінні – це напрям загальної політики ЄС, спрямований на:

- покращення правового регулювання відносин в аграрній сфері;

- вдосконалення адміністративних відносин між відповідними інститутами та суб’єктами господарювання в сільському господарстві;

- прийняття економічно доцільних та ефективних регуляторних актів, які сприяють підвищенню конкурентоспроможності сільського господарства ЄС та розвитку сільської місцевості;

- сприяння подальшій лібералізації сільського господарства ЄС у відповідності з вимогами СОТ.

Пріоритетність основних цільових орієнтирів САП залишається незмінною, зокрема: гарантування виробництва сільськогосподарської продукції в необхідних обсягах, надання виробникам сільськогосподарської продукції переваг на ринках ЄС та світу, забезпечення гідного рівня життя. Країни-члени ЄС вважають, що САП і надалі повинна залишатися єдиною політикою Співтовариства, фінансованою із спільного бюджету ЄС, та забезпечувати вирівнювання регіональних відмінностей, що зумовлюють різні можливості країн-членів ЄС щодо фінансування розвитку агропромислового комплексу на належному рівні.

Економічна інтеграція України та ЄС передбачає наближення завдань щодо розвитку українського сільськогосподарського виробництва до європейських стандартів[5]. У цьому контексті важливо враховувати сучасні напрями реформування САП, що  актуалізують нові вимоги до продукції, яка постачається на європейські ринки. Так, серед провідних позицій САП виділяють наступні:

 а) скасування виплат фермерам задля підтримки їхніх доходів, натомість видається необхідною концентрація ресурсів на інтенсивному розвиткові сільських територій та сумісних із природними умовами видів агровиробництва;

б) поступове скорочення прямих виплат і інструментів регулювання ринку;

в) бюджет, призначений на прямі виплати, перенаправляти на фінансування заходів по розвитку сільських територій і популяризацію якісної агропродукції, стимулювання споживання здорових продуктів на території ЄС і за її межами[4;5].

Відкриваючи кордони та зменшуючи підтримку власних виробників сільськогосподарської продукції, ЄС зміщує пріоритети своєї політики в інші сфери, в першу чергу в сферу регіонального розвитку, екології та безпеки продуктів. Через це виробники сільськогосподарської продукції, які розглядають ринок ЄС як свій потенційний ринок повинні забезпечити відповідність своєї продукції цим стандартам.

Таким чином, у перспективі для України все більшої актуальності набуває вирішення проблем відповідності стандартів безпеки та якості продуктів харчування вимогам COT та їх гармонізація із законами, нормативами й стандартами ЄС, що відкриватиме Україні доступ до ринків і забезпечить значні прямі іноземні інвестиції[1;5].

Значний вплив на спільну аграрну політику мають домовленості щодо правил світової торгівлі, які провідні країни світу досягнули у Доха-раунду COT. Проте, Україна має можливість у якості провідного учасника світового аграрного ринку чинити вплив на розвинуті країни, зокрема ЄС, з метою відмови від експортного субсидування аграрної продукції. Ця вимога може бути висунута до ЄС в контексті обговорення умов доступу на аграрні ринки України агропродукції з ЄС. Проте існує ризик, що лобіювання фермерів залишить прямі виплати в силі.

Отже, потребуватиме врегулювання проблема критеріїв для отримання таких виплат, зокрема нові країни-члени ЄС вимагатимуть нового методу перерахунку обсягу прямих виплат між країнами ЄС, щоб уникнути необґрунтовано великої диференціації у перерозподілі загального бюджету на користь старих членів ЄС[5].

Міжнародні угоди (COT) та договори про лібералізацію зовнішньої торгівлі, які укладає ЄС з окремими країнами та об'єднаннями країн, є індикатором наближення кардинальних змін у питанні експортних субсидій, зокрема обмеження використання експортних субсидій та мінімізування тарифних обмежень імпорту. Натомість ключовим інструментом захисту внутрішнього ринку є нетарифні обмеження (вимоги щодо безпеки та якості продуктів, екологічні нормативи тощо), маркетинг місцевих товарів і товаровиробників, виховання споживачів щодо культури споживання винятково якісної й здорової продукції. Відтак, стратегічні пріоритети України щодо розвитку аграрного комплексу мають долучати однотипні завдання у якості захисту ринків та реалізації принципів сталого розвитку[1;5].

Сучасна європейська політика «розвитку сільських територій» передбачає:

1. Політика розвитку сільських територій складається із трьох великих частин: підтримка сільськогосподарських виробників, захист довкілля, підтримка комплексних проектів розвитку сільської інфраструктури.

2. Реально на проекти розвитку сільських територій поза підтримкою сільськогосподарських виробників та охорони довкілля йде не більше 5% усіх коштів.

3. Оскільки визначальний вплив на розподіл коштів в межах політики підтримки розвитку сільських територій мають найсильніші лобісти, якими є власне фермерські організації та екологічні міжнародні організації, саме тому на реальний розвиток територій коштів практично не залишається.

Саме тому сьогодні розвиток сільських територій в ЄС починають розглядати, як складову регіональної політики, а не окрему політику. В багатьох країнах Європи розвиток сільських територій став складовими державних стратегій регіонального розвитку, стратегій розвитку окремих регіонів. А політика розвитку міст, як центрів економічного розвитку держав стала поширюватись і на території поза містами - сільські території. Саме у об’єднанні  міст та сіл можна домогтись більш збалансованого розвитку усіх територій.

В Україні за останні роки, коли відбувалось зміна пріоритетів  державної регіональної політики на основі кращого європейського досвіду, політика розвитку сільських територій була визначена фактично частиною політики регіонального розвитку. Для України, де рівень урбанізації є одним із найнижчих в Європі, а частка сільськогосподарського виробництв в структурі ВВП держави є найвищою серед європейських країн політика сільського розвитку має бути однією з головних в складі державної регіональної політики[ 8].

Приоритетним  завданням сьогодення для Українського аграрного сектору є об’єднання зусиль місцевих громад та сільськогосподарських виробників, що в результаті забезпечить підвищення конкурентноздатності сільського господарства і сприяє розвитку сільських територій на основі принципів сталого розвитку та відповідно до стандартів ЄС і міжнародних стандартів. Серед стратегічних пріоритетів реформ в аграрній сфері України виділено:

- створення стабільної правової системи, що відповідає міжнародним і європейським стандартам, зокрема шляхом виконання угоди про асоціацію між Україною та ЄС;

- сільський розвиток - відродження українського села;

- сприяння розвитку аграрної освіти, науки та сфери дорадчих послуг;

- захист довкілля та управління природними ресурсами, зокрема лісовим та рибним господарством[3;6 ].

На наш погляд, модернізація системи управління розвитком сільських територій України повинна орієнтуватися передусім на нову концепцію їх подальшого розвитку - багатофункціонального за формою та екологічно збалансованого за змістом. Важливим орієнтиром при цьому є Спільна аграрна політика ЄС, яка в останні роки все більше орієнтується на досягнення балансу між двома її магістральними векторами: ринковою політикою та сприянням розвитку сільських територій.

Висновки. Отже, основними спрямуваннями розвитку аграрної галузі  в контексті Спільної аграрної політики ЄС є - захист економічних інтересів українських товаровиробників і експортерів, а також забезпечення збалансованої тарифної політики, у тому числі, по відношенню до чутливих груп сільськогосподарських товарів, та еколого орієнтоване сільськогосподарське виробництво, що є підґрунтям створення сприятливих умов для розвитку торговельно-економічного співробітництва України. Враховуючи те, що зона вільної торгівлі має на меті створення сприятливих умов для здійснення торговельно-економічного співробітництва з окремими країнами чи групами країн, а тому - є дієвим та ефективним інструментом нарощування обсягів українського експорту, через лібералізацію доступу товарів та послуг на зовнішні ринки. Запровадження режиму вільної торгівлі з перспективним торговельно-економічним партнерством дозволяє Україні диверсифікувати географію та номенклатуру національного експорту за рахунок лібералізації ринків таких країн у  перспективі. Водночас підвищується увага до захисту навколишнього середовища, безпеки харчових продуктів та умов утримання тварин, також САП сприяє реформуванню аграрної галузі  з метою врахування проблем навколишнього середовища та безпеки харчових продуктів у роботі фермерів.

 

Література.

1. Казьмір Л.П. Концептуальні засади модернізації системи управління розвитком сільських територій / П.Г. Казьмір, М.Г. Ступень, Л.П. Казьмір // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України [зб. наук, пр.] / Ін-т регіон, досліджень НАН України. - 2011. - Вип. 6 (92). Сучасні проблеми розвитку сільських територій. - С. 81-90

2. Концепція розвитку сільських територій : Розпорядження  КМ від 23 вересня 2015р. №995р - [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1158-2007-%D0%BF.

3. Офіційний сайт Європейського Союзу [Електронний ресурс]. - Режим доступу        [http://ec.europa.eu/agriculture/rural-development-2014-2020/index_en.htm]

4. Розвиток сільських територій в системі євроінтеграційних пріоритетів України : [монографія] / НАН України. Ін-т регіональних досліджень; наук. ред. В.В. Борщевський. - Львів, 2012.-216 с.

5. Спільна аграрна політика Європейського Союзу: можливості та виклики для України – К.:НІСД,2011. – 19с.

6. Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (Розділ V. Економічне та галузеве співробітництво. Глава 17. Сільське господарство та розвиток сільських територій.) - [Електронний ресурс]. - Режим доступу [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/984 011]

7. European Commission//ArpapHa реформа: офіц. веб.-сайт. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ec.europa.eu/agriculture/cap-for-our-roots/cap-reform/index en.htm

8. European Commission//CAP 2020:детальний опис програми: офіц. веб.-сайт. [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://ec.europa.eu/agriculture/cap-for-our-roots/cap-in-depth/index_en.htm

9. European Commission//nporpaMa CAP 2020: офіц. веб.-сайт. [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://ec.europa.eu/agriculture/cap-overview/2014 en.pdf

 

References.

1. Kazmir, P.H. Stupen, M.H. and Kazmir, L.P. (2011), “Kontseptualni zasady modernizatsii systemy upravlinnia rozvytkom silskykh terytorii”, Suchasni problemy rozvytku silskykh terytorii, Vyp. 6 (92), pp. 81-90

2. Cabinet of Ministers of Ukraine (2015), “Kontseptsiia rozvytku silskykh terytorii”, available at:  http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1158-2007-%D0%BF.

3. Ofitsiinyi sait Yevropeiskoho Soiuzu, [Online], available at: http://ec.europa.eu/agriculture/rural-development-2014-2020/index_en.htm

4. Borshchevskyi, V.V. (2012), Rozvytok silskykh terytorii v systemi yevrointehratsiinykh priorytetiv Ukrainy [The development of rural areas in the system of European integration priorities of Ukraine], NAN Ukrainy. In-t rehionalnykh doslidzhen, Lviv, Ukraine, p.216.

5. Spilna ahrarna polityka Yevropeiskoho Soiuzu: mozhlyvosti ta vyklyky dlia Ukrainy [Common Agricultural Policy of the European Union: opportunities and challenges for Ukraine], NISD,2011, Kyiv, Ukraine, p.19.

6. The Verkhovna Rada of Ukraine, “Uhoda pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu ta Yevropeiskym Soiuzom (Rozdil V. Ekonomichne ta haluzeve spivrobitnytstvo. Hlava 17. Silske hospodarstvo ta rozvytok silskykh terytorii.)”, available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/984 011

7. European Commission, Agrarna reforma, [Online], available at:  http://ec.europa.eu/agriculture/cap-for-our-roots/cap-reform/index en.htm

8. European Commission, CAP 2020:detalnyi opys prohramy, [Online], available at:  http://ec.europa.eu/agriculture/cap-for-our-roots/cap-in-depth/index_en.htm

9. European Commission, CAP 2020, [Online], available at:  http://ec.europa.eu/agriculture/cap-overview/2014 en.pdf

 

Стаття надійшла до редакції 18.12.2015 р.