УДК 336.713

 

Є. В. Остропольська,

к. е. н., ПВНЗ «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая»

 

ТЕОРЕТИКО-МетодОЛОГІЧне забезпечення реалізації процентної політики банку в сучасних умовах господарювання

 

 

Yevheniia Ostropolska,

candidate of economic sciences, the academician Yuriy Bugay Internationa Scientific and Technical University

 

theory and methodology of the process of implementation of the bank interest rate policy in the current economic conditions

 

В статті проведено теоретико-методологічне дослідження процесу реалізації банками України основних засад процентної політики, надано оцінку існуючому становищу та виокремлено основні групи факторів, які мають вирішальний вплив на формування і реалізацію процентної політики банків в сучасних умовах господарювання. Проаналізовано і обґрунтовано позитивний вплив довгострокових депозитів на стабільність ресурсної бази банків, що дає можливість банкам маневрувати строками і умовами розміщення довгострокових ресурсів з метою отримання більш високих доходів і прибутку. Це дає підстави стверджувати, що банки країни не мали чіткої процентної політики на ринку кредитів, а встановлювали ціну кредитів відповідно до ситуації, з якою вони стикалися у певний час, або в залежності від позичальника, та потреб, на які надавався кредит.

 

The article studies theory and methodology of the process of implementation of the basic principles of interest rate policy by Ukranian banks. It assesses the situation and identifies the main groups of the factors that have a decisive influence on the formation and implementation of bank interest rate policy in the current economic conditions. The positive impact of long-term deposits for stability of bank resource base was analyzed and substantiated, which allowed banks to maneuver the terms and conditions of issuing long-term resources to generate higher revenues and profits. This gives grounds to assert that banks had no clear policy on interest rates on the loan market and set the price of credits according to the situation, they had confronted at certain times, or depending on the borrower and the purposes for which the credit was extended.

 

Ключові слова:  банк, процент, процентна політика, доходи, витрати.

 

Keywords: bank, percent, interest rate policy, income, expenses.

 

 

Постановка проблеми. Процентна політика є однією з ключових складових елементів управління банківською діяльністю. Проте за умов економічної і політичної нестабільності в країні, банки стикаються зі значними труднощами у формуванні і реалізації ефективної процентної політики. Тому, на нашу думку, процес формування процентної політики банками у сучасних умовах господарювання, потребує застосування потужного теоретико-методологічного інструментарію її реалізації на практиці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемні аспекти формування ефективної процентної політики банку є предметом дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Зокрема, суть та значення процентної політики банку висвітлено у публікаціях О.Жигилій та В.Подчесової, Н. Кухарук, Г. Чмерук, Д. Гунько, Л.Сердюк, О.Калініної, О.Дзоблюка; інструментарій аналізу процентної політики банку - Л. Батракової; проблеми глобальної фінансової кризи та процентної політики банків - С. Кісель; взаємозв’язок процентної політики, ліквідності і фінансової стійкості - Д. Даймонд, Р. Раджан та ін. Окрім того, методичні та практичні аспекти формування і реалізації процентної політики постійно перебувають в центрі уваги як фахівців банківських установ, так і органів банківського нагляду та контролю.

Виділення невирішених частин загальної проблеми. Разом з тим, незважаючи на проведені дослідження, залишаються  дискусійними тлумачення базових понять процентної політики банку; не до кінця вивчені основні групи факторів, які мають вирішальний вплив на формування і реалізацію процентної політики банків в сучасних умовах господарювання. Цим визначився вибір теми статті, мета, завдання і зміст виконаного дослідження.

Мета дослідження: на основі системного підходу визначити теоретико-методологічні  основи процесу реалізації процентної політики банку і розробити методичне забезпечення її застосування в сучасних умовах господарювання.

Виклад основного матеріалу дослідження. Пошук та утримання своєї частки на ринку позикових капіталів вимагає від банків застосування гнучкої процентної політики, як в процесі залучення, так і розміщення ресурсів. Це пояснюється тим, що процентні доходи і витрати  складають значну частку  у сукупних доходах і витратах банків  (табл. 1).

Як видно з табл. 1,  відсоткові доходи займають провідне місце у складі доходів установ банківської системи України. Проте, впродовж останніх трьох років іх частка у загальній сумі доходів банків країни постійно зменшувалася. Якщо у 2012 р. за рахунок відсоткових доходів формувалося 78,1 % загальної суми доходів банків країни, то наступного року  цей показник зменшився до 76,1 %, а за підсумками діяльності у 2014 р. тільки 72 % доходів банків становили їх відсоткові доходи. Виявлені зміни певною мірою обумовлені зростання торгівельних доходів банків як результату підвищення активності їх діяльності на валютному ринку, оскільки валютні торговельні операції в наслідок девальвації гривні давали можливість банку отримувати високі доходи у вигляді курсової різниці.

 

Таблиця 1.

Структура доходів і витрат банків України за 2012 – 2015 рр.

 

Декілька іншою склалася ситуація з відсотковими витратами банків країни. Впродовж 2012-2014 рр. їх частка у загальній сумі витрат банків України зменшилася майже на 10 в.п., а порівняно до 2013 р. - на 11,3 %. Станом на початок 2015 р. частка відсоткових витрат у складі витрат банків України становила 36,9%.

Як видно з табл. 1,  відсоткові доходи займають провідне місце у складі доходів установ банківської системи України. Проте, впродовж останніх трьох років їх частка у загальній сумі доходів банків країни постійно зменшувалася. Якщо у 2012 р. за рахунок відсоткових доходів формувалося 78,1 % загальної суми доходів банків країни, то наступного року  цей показник зменшився до 76,1 %, а за підсумками діяльності у 2014 р. тільки 72 % доходів банків становили їх відсоткові доходи. Виявлені зміни певною мірою обумовлені зростання торгівельних доходів банків як результату підвищення активності їх діяльності на валютному ринку, оскільки валютні торговельні операції в наслідок девальвації гривні давали можливість банку отримувати високі доходи у вигляді курсової різниці.

Декілька іншою склалася ситуація з відсотковими витратами банків країни. Впродовж 2012-2014 рр. їх частка у загальній сумі витрат банків України зменшилася майже на 10 в.п., а порівняно до 2013 р. - на 11,3 %. Станом на початок 2015 р. частка відсоткових витрат у складі витрат банків України становила 36,9%.

Проте як, відсоткові доходи, так и відсоткові витрати банків в 2012-2014 рр. збільшувалися в абсолютних розмірах. Якщо у 2012 р. відсоткові доходи банків становили 117 547 млн. грн., то в 2014р. вони збільшилися до 151 257 млн. грн., тобто  на 28,7%. За цей  період відсоткові витрати банків зросли з 68 204 млн. грн. до 97171, або на 42,5 %.

Порівняння темпів зростання відсоткових доходів і витрат банків з загальною сумою доходів і витрат банків виявило, що за весь період що аналізується сукупні доходи банків зросли в більшій мірі ніж їх відсоткові доходи . хотів за 3 останніх три роки становили 139,7 %, тоді як відсоткових доходів – 129,2 %. За цей період темпи зростання відсоткових витрат, навпаки, були вище ніж темпи росту загальної суми витрат банків і становили відповідно 180,8 % і 142,1 %.

За цей період депозитні ресурси банків зросли з 566553 млн. грн. до 677643 млн. грн., або на 119,6 %. На підставі цього можна зробити висновок про те, що значне зростання відсоткових витрат банків обумовлено підвищенням рівня відсоткових ставок за коштами, залученими у фізичних і юридичних осіб. А відтак, відсоткова політика банків упродовж останніх трьох років була спрямована на збільшення ресурсної бази банків за рахунок підвищення вартості депозитних коштів.

Порівняння динаміки кредитних вкладень з динамікою відсоткових доходів показало, що темпи росту кредитів банку (123,4%) теж були нижче, ніж темпи росту відсоткових витрат. Це дає підстави стверджувати, що зростання відсоткових витрат банків у 2002-2014 рр. є результатом їх процентної політики, спрямованої на подорожчання банківських кредитів. Проте розрив між темпами росту відсоткових доходів і сукупних доходів банку становив 5,4 в.п., тоді як розрив між відсотковими і сукупними витратами  був значно більше і становив 22,9 в.п. На цій підставі можна зробити висновок, що банки України спрямовували свою процентну політику на збільшення ресурсної бази шляхом політики підвищення ціни залучення коштів на ринку депозитів.

Ситуація, що склалася в банківському секторі  України в 2012-2015 роках позначилася на розмірах процентного прибутку банків. Відсоткові доходи, відсоткові витрати і відсотковий прибуток банків України в 2012-2014 р. мали однакову спрямованість тренду. Проте темпи їх зростання були різними. Внаслідок, спостерігаються більш високі темпи зростання відсоткових витрат порівняно до темпів зростання відсоткових доходів банків; чистий відсотковий дохід банків зріс за 3 останні роки тільки на 111,9 %, що значно менше ніж темпи зростання як, відсоткових витрат, так і відсоткових доходів установ банківської системи України.

За результатами діяльності банків у січні – лютому 2015 р. доходи банків становили 57.1 млрд. грн., збільшившись порівняно з відповідним періодом 2014 року на 72.6%.

У продовж періоду, що аналізується, спостерігалися значні структурні зміни в доходах у бік зростання частки комісійних доходів та результату від торговельних операцій і зменшення процентних доходів. Так, унаслідок зниження платоспроможності позичальників зростання обсягів процентних доходів порівняно з відповідним періодом попереднього року було невисоким – на 15.7%. Відповідно їхня частка в загальному обсязі доходів зменшилася на 6.5 процентні пункти – до 72.1%. Натомість в умовах стриманого кредитування банки модернізували продуктовий ряд та активізували здійснення банківських операцій, що надавали комісійний та інші доходи. За два місяці комісійні доходи збільшилися на 51.3% порівняно з січнем – лютим 2014 року.

В існуючих політичних та економічних умовах банківський сектор у своїй діяльності продовжував наражатися на значні ризики, зокрема кредитний. Погіршення якості кредитного портфеля знайшло своє відображення як у доходах, так і у витратах банків. Так, обсяг повернення списаних активів у січні – лютому зменшився порівняно з відповідним періодом 2014 року на 5.4% і на 01.03.2015 становив лише 0.4 млрд. грн.

Витрати банків за січень – лютий порівняно з відповідним періодом попереднього року зросли в 3.7 рази і на 01.03.2015 становили 26.4 млрд. грн.

Зростання витрат протягом звітного періоду насамперед було зумовлено збільшенням обсягів відрахувань у резерви на можливі втрати від активних операцій у 8.6 рази, і на 01.03.2015 становили 75.3 млрд. грн., або 78.4% від усіх витрат банків (порівняно з 33.7% на 01.03.2014). Обсяг загальних адміністративних витрат унаслідок скорочення кількості банків та політики оптимізації витрат порівняно з січнем – лютим 2014 року зменшився на 7.5%, а їхня частка в загальних витратах – з 18.8 до 4.7%. Процентні витрати порівняно з попереднім роком збільшилися на 34.9%, що суттєво перевищило темпи зростання процентних доходів та призвело до зменшення чистого процентного прибутку. Натомість чистий комісійний дохід за звітний період зріс на 53.6%.

За підсумками перших двох місяців року зафіксовано від’ємний фінансовий результат діяльності банківського сектору – “мінус” 74.5 млрд. грн.

В числі інших факторів зниження фінансових  результатів діяльності банків викликано скороченням їх діяльності на ринку кредитів і депозитів. На нашу думку, покращити ситуацію можливо за рахунок більш ефективної процентної політики.

Цим визначається необхідність виявлення  ряду факторів, які впливають на ціну кредитів і депозитів банку.

Вважаємо за необхідне класифікувати фактори, які впливають на формування ціни кредитів і депозитів, на регульовані та нерегульовані з позиції банку. Така класифікація концентрує увагу на найбільш важливих факторах, які піддаються управлінню, що надасть можливість банку розширити обсяги депозитів і кредитів та підвищити їх ефективність.

До нерегульованих на рівні банків факторів, які впливають на рівень банківського проценту слід віднести:

- темпи інфляції в країні;

- динаміку кон'юнктури на ринку позикових засобів;

- розвиток ринкових відношень і стан державного регулювання рівня процентних ставок в економіці;

- розмір бюджетного дефіциту;

- динаміку валютного курсу та інші.

Регульованими на рівні банку факторами рівня банківського процентує:

- сума кредиту (депозиту);

- термін розміщення кредитів і депозитів банку;

- забезпечення кредиту;

- ціль кредиту;

- надійність позичальника та інші.

Аналіз виконання цілей щодо сприяння стабільності банківської системи свідчить про те, що у 2010-2013 рр. мало місце стабільне нарощення обсягів депозитів банківською системою, темпи приросту яких у 2011-2013 рр. становили 16-18% у рік. Проте, у 2014 році відновився відтік депозитів з банківської системи у національній валюті через значні девальваційні та інфляційні очікування суб’єктів ринку. Це призвело до уповільнення темпів росту депозитів банків до 2,6% за 2014 рік. Протягом 2014 року на валютному ринку зберігалося значне напруження: макроекономічна нестабільність та військові дії на Сході України зумовили потужний девальваційний тиск та знецінення курсу гривні до долару США на 63% за 2014 рік, що позначилося на обсягах і структурі депозитних ресурсів банків. А відтак, є підстави стверджувати, що відсоткова політика банків не є визначальною у вирішенні проблеми нарощування ресурсної бази банків та підвищення її стабільності, а може розглядатися тільки у сукупності з іншими чинниками, які впливають на формування і розміщення банківських ресурсів.

Проведені дослідження показали, що банки України у своїй процентній політиці віддають пріоритет вирішенню короткострокових задач з формування своєї депозитної бази та її розміщенню в різні види активів. Це свідчить про те, що вже у близькому майбутньому банки можуть стикнутися з проблемою нарощування ресурсної бази. Обмеженість  притоку депозитів відобразиться і на обсягах їх кредитних вкладень, за рахунок яких формується значна частина доходів і прибутку банків. На підставі цього можна зробити висновок про те, що процентна політика банків наразі не є достатньо ефективною.

Процентна політика банків повинна узгоджуватися з процентною політикою центрального банку. У зв’язку з цим проаналізуємо динаміку облікової ставки НБУ и середньої відсоткової ставки за кредитами і депозитами банків України.

Динаміку облікової ставки НБУ у 2012 - 2015 рр. характеризує табл. 2.

 

Таблиця 2.

Облікова ставка Національного банку України у 2012-2015 рр.

 

Як бачимо, у продовж 2012 року облікова ставка НБУ змінювалася тільки один раз у бік її зменшення (з 7,75 % до 7,5%). Політика здешевлення вартості ресурсів і кредитів продовжувалася Національним банком і у 2013 р. і на початку 2014 р, коли рівень облікової ставки зменшився до 6,5 %. Проте з квітня 2014 року ситуація змінилася: Національний банк спрямував свою процентну політику у бік підвищення відсоткових ставок. Тільки за цей рік облікова ставка НБУ підвищилася більше ніж у в 2 рази і на кінець 2014 року становила 14,0%. Це було обумовлено різким погіршенням економічної ситуацій в країні і в її банківському секторі у зв’язку з напруженням політичної ситуації в Україні з жовтня 2013 року, анексією Криму та проведення АТО на Сході України. Внаслідок цього  зросли темпи інфляції та різко девальвувала гривня. За цих умов Національний банк вимушений був піти на подальше підвищення облікової ставки, яка з 04.03.2015 р. збільшилася до 30%. Такого рівня вона не мала з 2000 року.

Впродовж 2012-2014 рр. та перших 4-х місяців 2015 р., відсоткова політика банків була досить динамічною і не завжди узгоджувалася з відсотковою політикою центрального банку країни. Так, з початку 2012 р. і  до початку 2013 р. відсоткова ставка за строковими депозитами банків зростала, тоді як НБУ в цей час, навпаки, проводив політику здешевлення вартості депозитів і кредитів. З початку 2013 р. і до кінця 2014 р. відсоткова ставка за строковими депозитами в національній валюті зменшувалася, що відповідає політиці НБУ щодо зниження вартості депозитів і кредитів. Однакову спрямованість має динаміка відсотків за строковими депозитами банків в національній валюті і облікової ставки НБУ на початку 2015 р.

Відсоткова політика банків на ринку строкових депозитів в іноземній валюті не мала чітко  вираженої тенденції. Більш того, вона не завжди узгоджувалася з процентною політикою НБУ.

Так, з наведених даних видно, що відсоткова ставка за короткостроковими депозитами, як в національній валюті, так і в іноземній валюті нижче ніж по довгостроковим депозитам. Це обумовлено тим, що довгострокові депозити позитивно впливають на стабільність ресурсної бази банків, дають можливість банкам маневрувати строками і умовами розміщення довгострокових ресурсів з метою отримання більш високих доходів і прибутку.

Аналіз відсоткових ставок по депозитах за клієнтурною ознакою показує, що  ціна залучення депозитів фізичних осіб, як в національній, так і в іноземній валюті вище, ніж по депозитах суб’єктів господарювання. Така спрямованість процентної політики банків пояснюється їх бажанням залучити на строковій основі тимчасово вільні кошти фізичних осіб як масових постачальників банківських ресурсів.

У своїй процентній політиці банки переслідують мету переважного залучення в активний економічний оборот коштів домогосподарств і суб’єктів господарювання у національній валюті, забезпечуючи тим самим скорочення готівкової складової у грошовій масі в обороті, що позитивно впливає на стан грошового обороту в Україні. Низькі відсоткові ставки за депозитами в іноземній валюті спрямовані на зниження рівня валютизації економіки країни, що позитивно впливає на депозитні ризики банку. Адже за умов девальвації гривні, що має місце в Україні наразі, значно зростає вартість зобов’язань банків, сформованих у іноземній валюті, що негативно позначається на стані їх ліквідності.

Відносно відсоткової політики на ринку кредитів, як у національній валюті, так і в іноземній валюті впродовж періоду, що аналізується, виявилася така ж ситуація, що і відносно процентної політики банків на ринку строкових депозитів.

Впродовж часу, що аналізується не визначено й однозначної тенденції що рівня процентних ставок по короткостроковим і довгостроковим кредитам. На окремі дати більш дорогими є довгострокові кредити, на інші дати, навпаки, короткострокові кредити.

Отже, проведене дослідження свідчить про необхідність подальшого удосконалення і підвищення ефективності процентної політики банків України в сучасних умовах.

Висновок. Наразі підвищення ефективності діяльності банку є надзвичайно важливим. З цією метою пропонуємо наступні напрямки підвищення ефективності процентної політики цього банку:

1) нарощування ресурсної бази вітчизняних банків;

2) проведення ефективної маркетингової і процентної політики, що дозволить забезпечити зростання групи активів, які приносять процентний дохід;

3) виробити чітку стратегію ціноутворення на банківські продукти.

 

Література.

1. Ватаманюк О.З. Процентна ставка як чинник особистих заощаджень / В.О. Ватаманюк // Фінанси України. – 2013. - № 8. – С. 109-115.

2. Денисенко М. П. Грошова-кредитна діяльність банків: Навч. Посібник /М.П. Денисенко – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2011. – 339с.

3. Мороз А.М.” НБУ і грошово-кредитна політика”  /А.М. Мороз. – Київ: КНЕУ, 2012. – с. 368-375.

4. Раєвський К.Є. Методичнi рекомендацiї щодо економiчного аналiзу дiяльностi комерцiйного банку / К. Раєвський, Т. Раєвська // Вiсник НБУ. – 1999. - № 4. – с. 35 – 48.

5. Річні звіти представлені Департаментом банківського нагляду та Департаментом бухгалтерського обліку та розрахунків в ПАТ “Укргазбанк” за 2012-2014 рр.

 

References.

1. Vatamaniuk, O. S. (2013), “Interest rate as a factor of personal savings”, Finance of Ukraine, vol. 8, pp. 109-115.

2. Denysenko, M. P. (2011), Hroshova-kredytna diial'nist' bankiv [Money-lending bank activitiy], Vyd-vo Yevrop. un-tu, Kyiv, Ukraine.

3. Moroz, A. M. (2012), NBU i hroshovo-kredytna polityka [The NBU and monetary policy], KNEU, Kyiv, Ukraine.

4. Raievskyi, K. and Raievska, V. (1999), “Guidelines for economic analysis of commercial Bank”, Visnyk NBU, vol. 4, pp. 35 – 48.

5. PJSC “Ukrgasbank” (2015), Richni zvity predstavleni Departamentom bankivs'koho nahliadu ta Departamentom bukhhalters'koho obliku ta rozrakhunkiv v PAT “Ukrhazbank” za 2012-2014 rr. [Annual reports submitted by the bank supervision department and the department of accounting and payments in PJSC “Ukrgasbank” for 2012-2014], PJSC “Ukrgasbank”, Kyiv, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 20.12.2015 р.