EnglishНа русском

Ефективна економіка № 10, 2015

Переглянути у форматі pdf

ЕКОНОМІЧНІ МОЖЛИВОСТІ ФІНАНСОВОЇ АВТОНОМІЇ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ
О. М. Авдєєва

УДК 338

 

О. М. Авдєєва,

аспірант, Донбаська державна машинобудівна академія

 

ЕКОНОМІЧНІ МОЖЛИВОСТІ ФІНАНСОВОЇ АВТОНОМІЇ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ

 

О. M. Avdeeva,

postgraduate, Donbass State Engineering Academy of Ministry of Education and Science of Ukraine

 

ECONOMIC OPPORTUNITIES FINANCIAL UNIVERSITY AUTONOMY UKRAINE

 

Стаття присвячена проблемам удосконалення функціонування університетів в Україні. За рахунок модернізації навчального процесу, функціонування суб’єктів, які беруть участь в ньому визначено перспективи розширення економічних можливостей фінансової автономії вітчизняних університетів. Проведений аналіз якісних та кількісних показників функціонування університетів України. Дана оцінка реформам, які започатковано у 2014 році, за умов існуючих проблем, які перешкоджають подальшому розвитку сфери освіти. Викладено основні нормативно-правові норми, якими керуються університети під час надання освітніх послуг. Широко висвітлена теорія активних методів навчання. Наведено механізми, започаткування й використання яких може дати позитивні результати в результатах функціонування університетів сфери освіти. Визначено доцільність залучення професійних учасників ринку, переорієнтація джерел фінансування на приватні, у т.ч. за рахунок впровадження результатів науково-дослідної роботи.

 

The article is devoted to problems of improving of functioning of universities of Ukraine. At the expense of modernization of studying process, of functioning of subjects, which participate in it, prospects of development of economical abilities of financial autonomy of governmental universities are defined. Qualitative and quantitative indexes of functioning of universities of Ukraine analyses are held. Reforms, which were started in 2014 on condition of existing problems, which prevent next improvements in field of education, were evaluated. Main regulatory rules that guide universities while they provide services of education are provided. Mechanisms, providing of which can give positive results in results of functioning of universities are provided. Expediency of involving professional market participants, reorientation of sources of financial support in private, including at the expense of introduction of results of scientific research work.

 

Ключові слова: освіта, університет, фінансова автономія, ендаумент, економічні можливості.

 

Key words: education, university, financial autonomy, endowment, economical abilities.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Кожен етап розвитку суспільства супроводжується розвитком науки і методів, які дозволяють донести її основи до учнів, студентів або слухачів в рамках освітнього процесу в стінах навчального закладу. Ключ до його успіху в глобальному світі все частіше криється в тому, наскільки ефективно може навчальний заклад асимілювати доступні знання і створити конкурентні переваги в сферах, які володіють більш високими перспективами зростання, а також в тому, яким чином освітній контент може бути наповнений новими технологіями. Перш за все, це відноситься до університетів (в цілому, вищих навчальних закладів), так як вони готують фахівців для економіки, яка динамічно розвивається.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Обґрунтуванням своєчасності проведення дослідження виступають ті факти, що європейські стандарти і рекомендації передбачають систематичне перезатвердження, моніторинг і періодичну оцінку програм і кваліфікацій, а також постійно підвищуються вимоги до суб'єктів освітніх послуг з боку користувачів [1-5].

Логіка дослідження була побудована на основі систематизації знань по п'яти попарно полярним концептуальним позиціям:

теорія і практика активних методів навчання в рамках освітнього процесу;

характеристика сучасного студента і сучасного викладача, а також вимоги, які пред'являються до нього в ХХІ столітті в рамках освітнього процесу;

характеристика сучасного вузу і вузу нового формату, який може забезпечити впровадження активних методів навчання в освітній процес на більш високому рівні, що, своєю чергою, забезпечує зацікавленість більшого кола абітурієнтів, формуючі економічні перспективи автономного існування [6].

Метою дослідження є актуалізація необхідності підвищення якості освітніх послуг з боку університетів та виявлення економічних можливостей забезпечення їх фінансової автономії.

Виклад основного матеріалу дослідження

Характеризуючи першу пару позицій необхідно відзначити наступне. Теорія активних методів навчання (далі по тексту – АМН) в ХХІ столітті передбачає, що АМН – це методи програмного навчання, методи проблемного навчання і методи інтерактивного (комунікативного) навчання.

Активне навчання являє собою таку організацію і ведення навчального процесу, яка спрямована на всебічну активізацію навчально-пізнавальної діяльності студентів за допомогою широкого і комплексного використання педагогічних і організаційно-управлінських засобів, ефективність і результативність якої залежить як від педагога, так і від студента.

Специфікою основи психологічної теорії навчання в ХХІ столітті є активна пізнавальна діяльність студента, яка веде до формування вміння творчо мислити, використовуючи придбані в процесі діяльності професійні компетенції.

Характеризуючи теорію АМН, слід звернути увагу на нормативно-правову базу, яка регламентує освітній процес, в цілому, і практику використання АМН, зокрема в Україні (в хронологічному порядку, за новизною) [4]:

1. Наказ Міністерства освіти і науки України № 1151 від 06.11.2015 «Про особливості запровадження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266».

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Питання власних надходжень державних і комунальних вищих навчальних закладів, наукових установ та закладів культури» № 719 від 02.09.2015.

3. Закон України «Про вищу освіту»  1556-VII від 01.07.2014.

4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативів чисельності студентів (курсантів), аспірантів (ад'юнктів), докторантів, здобувачів наукового ступеня кандидата наук, слухачів, інтернів, клінічних ординаторів на одну штатну посаду науково-педагогічного працівника у вищих навчальних закладах III і IV рівня акредитації та вищих навчальних закладах післядипломної освіти державної форми власності» № 1134 від 17.08.2002.

5. Наказ Міністерства освіти і науки України «Про особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу» № 812 від 20.10.2004.

6. Наказ Міністерства освіти і науки України «Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу» № 48 від 23.01.2004.

7. Наказ Міністерства освіти України «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих  навчальних закладах» № 161 від 02.06.1993.

8. Університетські положення про КМСОНП, рейтингову систему оцінювання результатів навчання студентів, проведення ректорських контрольних робіт, зрізів знань тощо.

Дослідження практики впровадження АМН в освітній процес дозволив встановити наступне. Еволюція активного навчання в університеті здійснюється в двох напрямках:

вдосконалення форм і методів навчання;

вдосконалення організації та управління навчальним процесом.

Рейтингове позиціонування України в контексті оцінки стану вищої освіти за складовими Глобального індексу конкурентоспроможності у період 2010-2015 рр. мало таку динаміку (табл.1).

 

Таблиця 1.

Оцінка якості вищої освіти та її суспільного статусу [2]

Індикатори оцінки

2010-2011 рр.

2011-2012 рр.

2012-2013 рр.

2013-2014 рр.

2014-2015 рр.

Якість системи освіти в цілому

56

62

70

79

72

Стан вищої і професійної освіти (в цілому)

46

51

47

43

40

Якість освіти з менеджменту бізнесу

108

116

117

115

88

Якість початкової освіти

49

52

43

37

40

Якість вищої математичної і природничої освіти

42

36

34

28

30

Охоплення вищою освітою

8

7

10

10

13

Кількість країн, які брали участь у дослідженні

139

142

144

148

144

 

Донедавна якість освіти забезпечувалася всеохоплюючим навчально-методичним забезпеченням. Система навчальних видань в сучасному університеті включає такі групи:

програмно-методичні (навчальні плани і навчальні програми);

навчально-методичні (методичні вказівки, керівництва, що містять матеріали з методики викладання навчальної дисципліни, вивчення курсу, виконання курсових і дипломних робіт);

навчальні (підручники, навчальні посібники, тексти лекцій, конспекти лекцій, електронні підручники і довідники);

допоміжні (практикуми, збірники завдань і вправ, хрестоматії, книги для читання);

контролюючі (тестуючі програми, бази даних).

Однак електронними підручниками і довідниками, тестуючими програмами і базами даних доцільно забезпечити усі дисципліни, що викладаються в університетах. Проте, всі дисципліни забезпечені пакетом навчально-методичних матеріалів і представлені в двох формах: документальній і мультимедійній.

Загальні форми організації освітньої діяльності в університеті – це денна і заочна форми навчання; екстернат; дистанційне навчання за допомогою навчальних програм на комп'ютері (англ. абрев. – МООС).

На фоні повсюдного забезпечення навчального процесу за всіма формами його реалізації в освіті України існують проблеми, які потребують тактичного розв’язання (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Результат вдосконалення теорії і практики АМН [5]

проблема

Жовтень 2013 р.

Не визнання дипломів більшості вітчизняних ВНЗ у світі

41,5

Корумпованість викладацького складу ВНЗ

39,9

Невідповідність викладання вимогам ринку праці

36,8

Невідповідність структури освіти потребам ринку праці

29,2

Слабка матеріально-технічна база ВНЗ

25,0

Низький культурний рівень студентів, їх слабка зацікавленість у якісній освіті

23,8

Низькій рівень якості освіти в українських ВНЗ, порівняно зі світовим рівнем

22,8

Слабкий зв'язок між якістю викладання, авторитетом викладачів серед студентів і розміром зарплат

22,5

Застарілі, ідеологізовані або кон’юнктурні підручники

18,2

Низький професійний рівень викладачів

12,1

Важко сказати

9,0

Недостатній рівень самостійності ВНЗ

8,9

Відсутність реального студентського самоуправління

8,2

Відповідно до існуючих програм доцільно вдосконалювати процеси, які визначають освітню діяльність та супроводжують її.

 

Таблиця 3.

Результат вдосконалення теорії і практики АМН

Категорія освітнього процесу

До виникнення теорії АМН

(у радянський і перші роки пострадянського періоду)

Результат впливу АМН на освітній процес

(Поточний період)

Вимоги  

Знання, вміння, навички

Компетенції, візія

Підхід  

Заснований на знаннях

Практико-орієнтований

Позиція студента

Пасивна (знання) (в певний період для вступу до ВНЗ був потрібний стаж)

Активна [Пізнавальна діяльність]

(вміння та навички)

Роль педагога

Професіонал, який займається викладацькою і виховною роботою

Організатор процесу навчання, лідер групи, фасилітатор, творець умов для ініціативи учнів

Результат

Отримання комплексу знань як інтелектуальної основи професії

Формування у студентів продуктивних підходів до оволодіння інформацією, багатогранне освоєння навчального матеріалу

Предмет дослідження

Основи наук

Науки в розвитку

Характерні риси

Професіоналізація

Професіоналізація, симбіоз СРС і НДР викладачів

 

Досягнення вказаного у таблиці результату (третя графа) можлива тільки за умов того, що і студент, і викладач підвищує кваліфікаційні та організаційні вимоги, передовсім відносно себе, а саме:

передбачається від студента:

1)     мати знання основ теорії та практики за темою заняття;

2)    систематично працювати з першоджерелами науково-методичної літератури;

3)    завжди виконувати правило «6 П-і»: «проблема-планування (проектування)-пошук рішення-продукт-презентація-портфоліо»;

передбачається від викладача розробка методології конкретного предмету дослідження і моделей у вигляді імітаційних та не імітаційних форм організації навчання. Тим не менш, в рамках матеріалу даної таблиці, побудованої на вивченні сучасних концепцій у площині даного дослідження, роль педагога в освітньому процесі занижена.

Не зважаючи на, у цілому, позитивну тенденцію, дослідження теорії і практики впровадження АМН у вітчизняний освітній процес:

1) потрібний високий ступінь інтерактивності протягом всього дня з обох сторін освітнього процесу;

2) навчальний розклад передбачає аудиторну роботу - відсутність дистанційного розкладу і нормативів трудовитрат для нормування навантаження в межах 1548 годин / ставка;

3) ручний режим управління «модульністю», відсутність інформації про структурно-логічній схемі підготовки фахівця за відповідним напрямом;

4) висока ймовірність фальсифікації під час дистанційного навчання;

5) при наявності вільного доступу до Інтернету - відсутність електронної бібліотеки;

6) низький рівень використання ІКТ (комп'ютерних тренажерів, навчальних та авторських програм і т.д.), в т. ч. при проведенні незалежного оцінювання і організації підготовки студентів ОКР «магістр»;

7) низьке забезпечення телекомунікаційних і комп'ютерних зв'язків університету із зовнішнім інформаційним простором і між структурними підрозділами в аспекті науково-дослідного і навчального процесу.

Переходячи до другої пари концептуальних позицій (спрощено - «студент-викладач») доцільно відзначити високу динаміку у вимогах як до викладача, так і до студента.

Вимоги, які пред'являються до сучасного студента наступні: він повинен бути креативною особистістю, фокусувати свою увагу на вирішенні проблем, обґрунтовано і відповідально приймати рішення, мати персональну націленість на постійне безперервне навчання. На момент вступу до університету студент-першокурсник уже має певну «цифрову грамотність» - він має досить широкі знання в області інформаційних технологій і вміє працювати з інформацією та ІКТ. В освітньому процесі він опановує фундаментальні та прикладні аспекти різних дисциплін з широким використанням ІКТ в рамках того напрямку або спеціальності, який (-у) спочатку вибрав.

Відповідно, вимоги до сучасного викладача також підвищилися. Він повинен уміти / володіти:

глибокими знаннями в фаховій сфері;

іноземними мовами та ІКТ компетенціями;

комунікаційними навиками;

глибокими знаннями в галузі права, педагогіки, психології та дидактики;

навичками для розробки куррікули і додаткових дидактичних матеріалів і їх впровадження;

організовувати навчання, яке орієнтоване на студента, об'єктивно оцінювати і асистувати індивідуальну роботу студента;

навичками академічного і наукового письма;

навичками керування проектами;

раціонально розпоряджатися часом;

дослідницької та академічної цілісністю.

Систематизація матеріалів за категоріями «теорія-практика АМН», «студент-викладач» дозволила встановити наступне. При масовості навчання спостерігається одночасна персоналізація та індивідуалізація освітніх програм, при соціалізації - швидке оновлення, оновлюваність і доступність освітнього контенту, існує також тенденція навчання протягом усього життя.

Якщо виходити з теорії того, що освітній процес пройшов основні три етапи (традиційна система освіти (1900-і р.), система освіти з використанням ІТ (1990-ті р.) і система освіти, що базується на ІТ (2010-і р.)), то характеристику освітнього процесу по основних учасниках і об'єктах можна представити таким чином (табл. 4).

 

Таблиця 4.

Трансформація освітнього процесу в ХХІ столітті

Категорії характеристики

Традиційна система освіти

Система освіти з використанням ІТ

Система освіти,

що базується на ІТ

Передача знань

Викладач-студент

Викладач-студент, студент-студент

Викладач-студент, студент-студент, студент-викладач

Місце навчання

Навчальна аудиторія

Навчальна аудиторія, Інтернет

Практично будь-яке місце

Викладач

Педагог-професіонал

Педагог-професіонал

Не тільки педагог-професіонал, а й експерт того суспільства, яке представляє і того, в якому працює

Студент

Пасивно-активний учасник освітнього процесу

Активний учасник освітнього процесу

Ініціатор рівня викладу матеріалу в рамках освітнього процесу

АМН та ІТ в навчанні

Практично не використовуються

Використовуються обмежено

Є базою освітнього процесу

 

Переходячи до останньої пари концептуальних позицій, слід, перш за все, дати характеристику освітнього процесу в рамках сучасного університету.

Сучасний освітній процес в університеті виглядає наступним чином:

фундаменталізація освіти, що істотно підвищує її якість;

попередній характер всієї системи освіти, її націленість на проблеми постіндустріальної цивілізації і розвиток творчих здібностей людини;

більша доступність і гнучкість системи освіти за рахунок широкого застосування методів і засобів дистанційного навчання та самоосвіти на основі нових і перспективних ІКТ (рис. 1).

 

Етап. Напрям

Модель

Провідна ідея

5. Модерністичне

Прагматична, економічної корпорації, дослідницького університету

Утворення єдиного простору вищої освіти

Модель управління

Характеристики навчального процесу

Принцип

Универсальна, залежно від багатьох факторів

Інтеграція у міжнародний освітній простір

Культура, політика і ринок, інтеграція освітніх структур, гнучкість освітніх форм навчання, програм

Підхід

Домінування дисциплін в навчальному плані

Мовна позиція

Глобалізаційний

Природничі, профілюючі за напрямами / спеціальностями / спеціалізаціями

Чим більше, тим краще

Недоліки

Методи викладання

Кваліфікація випускника

Зниження загального показника освіти

Лекції, практичні, семінарські, індивідуальні заняття, консультації, міждисциплінарні тренінги, заліки, іспити

Фахівець

Рис. 1. Характеристика освітнього процесу у межах сучасного університету [6]

 

На сьогоднішній момент часу при загальній позитивній характеристиці в освітньому процесі України присутній один недолік - зниження загального показника якості освіти.

Для формування загальних і приватних пропозицій щодо теми дослідження і виявленої проблеми доцільно охарактеризувати загальносвітову тенденцію освітнього процесу (рис. 2).

 

Рис. 2. Тенденції освітнього процесу в світі: світового ринку електронної освіти, млрд дол. [2]

 

У XXI столітті такою тенденцією стала електронна освіта. У 2012 р. електронна освіта займала 7,1% від всього глобального ринку освітніх послуг, e-Learning зберігає високий потенціал глобального зростання - на рівні 23% щорічно. Очікується, що до 2017 р. частка електронної освіти в провідних країнах виросте до 15-20% від усього ринку освітніх послуг. Виникає питання стосовно того, а чи зможе Україна увійти до країн світу, де буде превалювати e-Learning у сфері освіти наприкінці другого десятиліття ХХІ століття?

Наразі економічні можливості фінансової автономії університетів України є такими (табл. 5).

 

Таблиця 5.

Джерела фінансування наукових та науково-технічних робіт освіти України [3], млн грн

Джерела фінансування

1995 р.

2000 р.

2005 р.

2009 р.

2010 р.

2012 р.

2013 р.

кошти бюджету

652,0

2046,3

5160,4

7822,2

8995,9

10558,5

11161,1

у т.ч. державного бюджету

244,9

641,0

1741,8

3429,2

3751,0

4774,6

4826,8

кошти фондів спеціального призначення

244,9

614,5

1711,2

3398,6

3704,3

4709,1

4762,1

власні кошти

14,6

61,3

338,5

629,4

872,0

1121,2

1466,6

кошти замовників підприємств, організацій України

233,4

785,8

1680,1

1870,8

1961,1

2458,4

2306,6

іноземних держав

101,9

477,1

1258,0

1743,4

2315,9

2045,0

2411,5

кошти інших джерел

3,3

89,1

121,1

108,6

47,6

136,6

128,9

 

Відповідно загальносвітовим тенденціям, українським університетам доцільно формувати нову політику поведінки соціально-економічного спрямування. Нова політика, за думкою сучасних науковців, фахівців з реформування сфери освіти полягає у [5]:

залучення до процесу здійснення реформ провідних вчених – викладачів закладів вищої освіти (далі – ЗВО), які мають досвід наукової, педагогічної та організаційної співпраці з провідними університетами світу;

поєднання колегіальних та менеджеріальних підходів в управлінні закладами вищої освіти;

залучення стейкхолдерів до ключових процесів функціонування закладів вищої освіти;

підвищення соціального статусу науково-педагогічних і наукових працівників;

забезпечення здорової і справедливої конкуренції на ринку освітніх послуг на основі об’єктивного оцінювання якості вищої освіти;

перехід від системи державного замовлення до сучасних методів державного фінансування вищої освіти і науки. Трансформація системи бюджетного фінансування вищої освіти на основі конкурсного підходу та об’єктивізованої системи оцінювання якості діяльності ЗВО;

концентрація фінансових ресурсів держави у провідних університетських центрах при збереженні фінансування провідних регіональних та галузевих ЗВО;

запровадження регулярних діагностик ринку праці з метою раціонального використання бюджетних коштів на вищу освіту;

стимулювання інтеграції університетів і наукових установ у світовий освітній простір;

забезпечення, разом з академічною, фінансової автономії ЗВО. Переведення ЗВО зі статусу бюджетних установ до статусу бюджетоотримувачів із збереженням всіх пільг бюджетних установ. Поступове передавання державним ЗВО майна у власність;

заохочення приватного інвестування у сферу вищої освіти і наукових досліджень.

Синтез державних й комерційних, міжнародних і приватних інститутів управління концентрують таланти. За стимулюючої нормативно-правової бази, академічної свободи, команди однодумців, стратегічного бачення та культури академічного мистецтва формується сприятлива система управління. Державні джерела фінансування, ендаумент, плата за навчання, гранти тощо формують достатній фінансовий притік коштів для успішного функціонування університету. Причому ендаумент розглядається не тільки як цільовий капітал некомерційної організації у вигляді благочинних або спонсорських внесків, у т.ч. з боку випускників цього університету, але й повернення коштів по результатах продажу продуктів інтелектуальної праці. Такий контент формує передумови функціонування університету світового класу [1].

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок

Якщо адаптувати загальні пропозиції до конкретних, то процес розширення економічних можливостей в університетах України визначально повинен передбачати:

розширення застосування електронних освітніх технологій як в освітньому процесі, так і на етапі контролю якості знань (розробка та поширення комплексу сучасних електронних науково-методичних посібників з усіх предметів; створення та інтеграція в освітній процес бази електронних освітніх ресурсів (e-Learning); здійснення заходів щодо подальшого розвитку дистанційної освіти);

створення Центру інформації та ресурсів (або Центру інформаційних технологій) щодо застосування ІКТ в освіті (зі структурою: сектор експлуатації, диспетчерська, лабораторія АСУ ВНЗ, сектор технічного обслуговування, лабораторія комунікаційних технологій) для організації раціонального використання світових інформаційних ресурсів, підтримки більш широкого використання інтерактивних навчальних ресурсів, розробки власних інтелектуальних продуктів і т. д .;

розширення видів діяльності з відповідним нормуванням тимчасових трудовитрат викладача, в т.ч. по здійсненню дистанційного освітнього процесу.

Ці пропозиції дозволять залучити компетентних практикуючих науковців, більшу кількість абітурієнтів, розвинути інститут аспірантури й докторантури, мати наукові лабораторії з розробки нових інтелектуальних продуктів.

Серед іншого, розвиток вищої школи загалом має відбуватися відповідно до державної або загальнонаціональної стратегії, якої наразі не існує.

 

Список літератури.

1. A Letter from Stephen Blyth PhD ‘92 President and CEO of Harvard Management Company. URL:  http://www.hmc.harvard.edu/docs/Final_Annual_Report_2015.pdf

2. The Global Competitiveness Reports. URL:  http://reports.weforum.org/global-competitiveness-report-2015-2016/economies/#economy=UKR

3. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичні збірники. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://www.ukrstat.gov.ua/

4. Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/

5. Стратегія реформування вищої освіти в Україні до 2020 року (проект) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.tnpu.edu.ua/EKTS/strate2014.pdf

6. Ясинська Н. А. Еволюція університету в сучасному аспекті управління / Н. А. Ясинська // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. - 2013. - № 776. - С. 432-442.

 

References.

1. A Letter from Stephen Blyth PhD ‘92 President and CEO of Harvard Management Company. URL:  http://www.hmc.harvard.edu/docs/Final_Annual_Report_2015.pdf

2. The Global Competitiveness Reports. URL:  http://reports.weforum.org/global-competitiveness-report-2015-2016/economies/#economy=UKR

3. Research and Innovation in Ukraine . Statistical Yearbook. State Statistics Committee of Ukraine. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/

4. Official Site of Verkhovna Rada of Ukraine. URL: http://www.rada.gov.ua/

5. Reform Strategy of Higher Education in Ukraine 2020 (draft). URL: http://www.tnpu.edu.ua/EKTS/strate2014.pdf

6. Yasinska, N. A. (2013), The evolution of the modern university in terms of management”, Visnik Nacionalnogo universitetu “Lvivska politechnika”, vol. 776, pp. 432-442.

 

Стаття надійшла до редакції 20.10.2015 р.