УДК 657

 

О. М. Баришнікова,

здобувач кафедри обліку і аудиту Житомирського державного технологічного університету, м. Житомир

 

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРОЦЕДУРИ ВЕРИФІКАЦІЇ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ЗВІТНОСТІ

 

O. M. Baryshnikova,

Researcher of the Department of Accounting and Auditing Zhytomyr State Technological University, Zhitomir

 

METHOD OF VERIFICATION PROCEDURES CORPORATE SOCIAL STATEMENTS

 

В даній статті на підставі аналізу сучасного стану існуючих методик процесу верифікації корпоративної соціальної звітності на практиці, запропоновано власний підхід до проведення процедури верифікації корпоративної соціальної звітності та відповідальності, який включає: порядок проведення заходів щодо формування аудиторських груп, з метою проведення процедури верифікації, який базується на оцінці рівня компетентності суб’єкта верифікації; системний підхід до задоволеності інтересів зацікавлених осіб на підставі оцінки рівня важливості їх запитів; підхід до комплексної оцінки ефективності соціально відповідальної діяльності підприємства, в якому кожен економічний показник являє собою сукупність критеріїв, що характеризують напрями розвитку діяльності підприємства з визначеними ефектами.

 

In this paper, based on analysis of the current state of existing methods of verification process CSR reporting in practice, offered their own approach to verification of corporate social accountability and responsibility, which includes the procedure of measures to create audit groups to conduct verification based in assessing the competence of the subject of verification; systematic approach to the satisfaction of the interests of stakeholders based on the evaluation of the importance of their requests; a comprehensive approach to evaluating the effectiveness of social responsibility of business, in which every economic indicator is a set of criteria describing directions of activity of the enterprise with certain effects.

 

Ключові слова: сталий розвиток, верифікація звітності, корпоративна соціальна звітність.

 

Keywords: sustainable development, verification reports, corporate social reporting.

 

 

Постановка проблеми. В даний час спостерігається тенденція до розширення соціальної відповідальності бізнесу, проте часто корпоративна соціальна відповідальність носить декларативний характер. В умовах динамічно мінливих економічних умов господарювання, особливо наявності економічної кризи, подібні суб’єкти господарювання швидко або поступово згортають свої благодійні та соціальні проекти. Однак в той же час можна виявити компанії, які незалежно від фази економічного циклу дійсно дотримуються принципів соціальної відповідальності. Для забезпечення ефективного функціонування соціальної відповідальності бізнесу необхідно інституціоналізувати соціальні функції бізнесу і здійснювану корпоративну соціальну політику підприємствами. Це повинно знайти відображення в спеціальних нормативних документах і соціальних звітах підприємств, які повинні носити обов’язковий, а не рекомендаційний характер.

Це ж стосується й методики верифікації корпоративної соціальної звітності, яка сьогодні не є достатньо розробленою на рівні держави, а частково регулюється міжнародними стандартами з верифікації корпоративної соціальної звітності. Існуючі ж методики є поодинокими, розробленими окремими аудиторськими фірмами, консалтинговими фірмами або групами, та не розголошуються, оскільки є комерційною таємницею.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням особливостей складання та верифікації корпоративної фінансової звітності займалися такі вчені, як: Ю.П. Байрактар[1], С.А. Ваддок (S.A. Waddock) [9], Н.А. Голубєва [2], А.Н. Ігнатьєв[3], А. Колповська[4], С.Я. Король [5], М.О. Кужелєв [6], Р.Т. Мацьків [7], В.О. Хрущ [8] та ін.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статі є розглянути особливості організації системи верифікації звітності сталого розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, вимоги міжнародних стандартів верифікації, результати проведених вище досліджень, пропонуємо власний підхід до проведення процедури верифікації корпоративної соціальної звітності та відповідальності. Порядок здійснення процедури верифікації представлений на рис. 1.

 

Рис. 1. Порядок здійснення процедури верифікації корпоративної соціальної звітності

 

Розглянемо більш детально наведений на рис. 1 порядок. Якість перевірки та характеристика ризику не встановлення невідповідностей  під час процесу верифікації корпоративної соціальної звітності, в першу чергу, залежить від компетенцій членів групи аудиторів.

Хоча більшість внутрішньофірмових стандартів мають посилання на такі вимоги, в науковій літературі відсутні розробки стосовно оцінки інформації спеціалістів та експертів аудиторської групи.

В основі запропонованого підходу лежать принципи відбору спеціалістів на основі первинної інформації про претендентів. Вхідною інформацією виступають дані про компетенції потенційних претендентів щодо участі в процесі верифікації з урахуванням усіх найкращих параметрів.

На основі вхідної інформації формується група здобувачів згідно проекту перевірки, який може бути розділений на групи, за якими здійснюватиметься верифікація. При цьому окремі групи можуть мати смисловий поділ на підгрупи. Число груп визначається внутрішньофірмовими підходами до верифікації корпоративної соціальної звітності та умов договору верифікації.

Аудиторська група повинна забезпечувати визначений потенціал якості перевірки, який у сукупності відображає рівень компетенцій та професіоналізму спеціалістів усіх груп верифікації.

Якість перевірки визначається за формулою:

 

                                                                                           (1)

 

де,

Q – якість перевірки;

n – число груп верифікації;

Y – група верифікації;

j – питома вага;

j – частковий потенціал групи верифікацій.

 

Таким чином кожна група або підгрупа повинна бути протестована на компетентність учасників, які забезпечують якість перевірки. Якісний потенціал запланованої перевірки складається з часткових потенціалів груп (Y), які в сумі повинні дорівнювати 1. А частковий потенціал має бути рівноцінним між усіма групами.

Така рівноцінність забезпечення якісної перевірки є бажаним варіантом відповідності потенційних аудиторів, так як на якість перевірки, окрім професійної компетенції, впливає низка інших факторів. Проте на початковому етапі відбору керуватимемося професійними компетенціями потенційних аудиторів. Усі спеціалісти та експерти повинні бути протестовані з метою встановлення рівня компетенції кожного виконавця. Основними компонентами оцінки рівня компетентності слугуватимуть: наявність вищої освіти; наявність додаткових сертифікатів; знання галузі діяльності суб’єкта господарювання, звітність якого перевірятиметься; досвід проведення подібних перевірок; досвід суміщення функцій (можливість проведення аналізу).

На практиці вважається, що перевірку можна проводити, якщо рівень якості перевірки Q> 50 % за кожною групою та потенціалом.

Розрахунок якості перевірки корпоративної соціальної звітності пропонуємо оформлювати у вигляді Матриці оцінки рівня компетенцій потенційних кандидатів.

Матриця дозволяє раціонально розподілити завдання між виконавцями та вибрати провідних аудиторів, керуючись величиною набраних балів. Якщо ж величина балів рівна, то варто керуватися пріоритетами особистісних переваг, які важливі для кожної групи.

Проте, на практиці може виникнути ситуація з уточнення аудиторського завдання, яке може змінити зрівноважений стан аудиторської групи. Такі уточнення залежать від кількості параметрів результативності в корпоративній соціальній звітності, які суттєво впливають на обсяги роботи аудиторів. Адже, під кожним підтвердженнями результативного показника розуміється володіння аудитором методикою, якою користувались укладачі звітності, а також методикою визначення ефективності впливу отриманого результату та суспільство.

Аудиторські фірми, як і усі інші суб’єкти господарювання, незалежно від сфери діяльності, відчувають на собі об’єктивні ресурсні обмеження в персоналі та його інтелектуальному капіталі, які виражаються в професійній компетенції співробітників. Особливо це виражено на практиці, де невелика кількість співробітників обмежується виключно практикою фінансового аудиту.

Саме тому для проведення такої системної перевірки, як верифікація корпоративної соціальної звітності, найважливішим завданням, яке забезпечуватиме якість аудиторських послуг, є розробка підходів до залучення експертів.

Використовуючи бальний підхід, описаний вище, необхідно змінити лише оціночні параметри та розбити їх на кваліфікаційні блоки: компетентність та аргументованість висновків. До першого блоку належить: кількість років роботи в досліджуваній сфері діяльності, вища освіта та рівень відомості на практиці в якості експерта, а до другого – володіння належною методикою, володіння зарубіжною методикою та виробничий або інший практичний досвід.

Наступним етапом є оцінка важливості запитів зацікавлених сторін. Така оцінка проводиться за такими етапами:

1. Ранжування критеріїв стійкого розвитку: економічна стабільність підприємства; екологічна безпека та соціальна відповідальність (ранг критеріїв враховується при розробці та коригуванні планів та політик соціально відповідального підприємства).

2. Відбір більш вагомих для суб’єкта господарювання інтересів стейкхолдерів за альтернативними критеріями стійкого розвитку (вагова значимість “переваг” та конструктивність пропозицій використовується при розробці програм соціально відповідального ведення бізнесу, понижуючи ризик “ігнорування” інтересів стейкхолдерів).

3. Оцінка груп стейкхолдерів (визначається суттєвість переваг за рівнем впливу груп стейкхолдерів на діяльність підприємства).

Одним із найважливіших принципів відповідності стандартам корпоративної соціальної відповідальності є врахування побажань та інтересів стейкхолдерів. Незалежно від того, існує пряме доручення від керівництва підприємства провести аналіз таких інтересів, внутрішні аудитори повинні провести ряд заходів, які забезпечують такі гарантії.

На практиці існує два найбільш поширених методи проведення таких заходів – метод рейтингових агентств та метод Дельфі. Перший метод дає доволі низький рівень гарантій відповідності суб’єкта господарювання у зв’язку з тим, що ним не враховується: галузевий характер діяльності, практика взаємовідносин с місцевими товариствами, рівень управлінської культури, тощо.

Найбільш поширеним на сьогодні є метод Дельфі, який проводиться в декілька етапів, а результати обробляються статистичними методами.  Основним принципом даного методу є те, що певна кількість обраних експертів краще оцінюють та прогнозують результат.

Для використання даного методу в якості експертів можна залучати власників, інвесторів, керівників, менеджерів, працівників філіалів, проводити інтерв’ю клієнтів та представників органів державної влади та ін. Важливим правилом є те, щоб ніхто з експертів не знав один одного, що дозволить знизити ризики, пов’язані з авторитарним впливом на думки один одного.

Кожен експерт, на основі наданої йому інформації для проведення тестування, прописує для кожного із запропонованих йому альтернатив власну оцінку, за якої кращий критерій, на думку експерта, отримував максимальну кількість балів.

Управлінське рішення приймається із застосуванням підходу рангу, як суми переваг, здійснених з n-кількості альтернатив кожним експертом (Y), за умови недопущення рівнозначності (Y=1) вибору.

Розрахунок здійснюється за такою формулою:

 

                                                                                                 (2)

 

де,

R – ранг альтернативи;

n – число альтернатив;

Y_kj – думкам кожного з експертів;

j – частковий потенціал кожної альтернативи.

 

Після цього обирається порядок наданих переваг для кожної із запропонованих альтернатив.

На наступному етапі обробки даних, які свідчать про інтереси стейкхолдерів, експертам надаються уже скомпоновані за критеріями стійкості альтернативи, отримані під час тестування поглядів та уподобань на попередньому етапі.

Кожен експерт повинен висловити свою перевагу у відношенні запропонованих для оцінки пар “інтерес-пропозиція”, шляхом попарного їх порівняння. Експерт призначав парі перевагу, що дорівнює “1”, якщо К-й параметр важливіший J-того; в іншому ж випадку проставляється “0”.

Індивідуальні оцінки оцінюються за наступною формулою:

 

                                                                                                (3)

 

де,

α_K – індивідуальна оцінка експертів;

n – число оцінок;

K – параметр порівняння;

_Kj – коефіцієнти вагомості.

 

Індивідуальна оцінка J-того експерта для К-того параметру “співвідношень (коефіцієнтів вагомості)” визначається в залежності, яка відображає суму попарних співвідношень для кожного рядка та сумою величини усіх рядків анкети.

На основі індивідуальних рішень експертів в певній залежності визначаються коефіцієнти вагомості для кожного параметра зацікавленості стейкхолдерів, тобто приймається колективне рішення.

Математично це можна описати наступною формулою:

 

                                                                                          (4)

 

де,

α_K – колективна оцінка експертів;

n – кількість індивідуальних оцінок експертів;

K – параметр порівняння;

_JK– індивідуальні оцінки експертів.

 

Проведена таким чином експертна оцінка гарантує відповідність принципу врахування думок та переваг стейкхолдерів та знижує ризики помилковості прийнятих управлінських рішень при плануванні суб’єктом господарювання окремих заходів.

Для інформаційного забезпечення прийняття рішення про необхідність зміни в політиках суб’єкта господарювання, звітність якого верифікується, вибору напрямів програм, проводиться оцінка впливу кожної групи стейкхолдерів на діяльність підприємства, шляхом визначення коефіцієнту значимості.

Оцінка важливості групи стейкхолдерів для діяльності суб’єкта господарювання визначається менеджерами підприємства після консультування зі спеціалістами відділу внутрішнього аудиту.

Наступним важливим моментом, який є обов’язковою умовою для надання гарантії відповідності стандартам корпоративної соціальної відповідальності, є визначення рівня пріоритетності виражених інтересів стейкхолдерів з урахуванням важливості їх впливу на діяльність підприємства.

Визначення рівня пріоритетності виражених інтересів стейкхолдерів оформляється документом “Оцінка рівня пріоритетності інтересів стейкхолдерів”.

Необхідність складання документу “Оцінка рівня пріоритетності інтересів стейкхолдерів” обумовлена не лише отриманням орієнтованих пріоритетних значень інтересів стейкхолдерів, які після цього повинні бути враховані менеджерами при плануванні заходів та виборі показників соціальної звітності, але й підтвердженням оцінки експертів з ранжування критеріїв стійкого розвитку.

Обов’язковість розрахунку оцінки рівня пріоритетності проводить коригування вагової частини варіанта зацікавленості, даного експертами, та рівнем підтримки різними групами стейкхолдерів з врахуванням їх значимості.

Таким чином, застосування запропонованого нами варіанту використання експертного підходу (з коригуванням) дозволяє отримати повної відповідності стандартів GRI та ISO 26000:

- оцінити значимість груп стейкхолдерів;

- виявити рангові значення розподілу переваг стейкхолдерів за критеріями соціально відповідального стійкого розвитку (економічна стабільність, екологічна безпека, соціальна відповідальність);

- при визначенні пріоритетів інтересів проведене коригування експертних оцінок у відповідності з рівнем впливу (коефіцієнт значимості), яке дозволяє менеджерам отримати гарантовану інформацію про рівень важливості переваг стейкхолдерів та використовувати її для формування заходів та прийняття рішень у відповідності до принципів соціально відповідального ведення бізнесу.

При аналізі наявності корпоративної соціальної відповідальності проводиться аналіз усіх існуючих політик підприємства. Відповідно до стандартів GRI та ISO 26000, першочерговим завданням системи управління є зміна місії суб’єкта господарювання, звітність якого верифікується, в межах самостійно проведеного аналізу вкладу в соціальний розвиток суспільства, проведення коригувань в управлінські політики та окремі стратегічні плани.

Процесу управління стійкістю підприємства, я правило, будується на контролі визначеному системою збалансованих показників. Концепція системи збалансованих показників розглядає фінансові показники лише як одну з чотирьох різнозначних складових, надаючи перевагу іншим ринковим факторам – людському потенціалу,  ключове значення отримують не лише значення окремих показників, а й її взаємодія та збалансованість. Це дозволяє оцінювати темпи зростання бізнесу та виявити можливі відхилення від плану.

Варто відмітити, що сильною стороною збалансованої системи показників є те, що вона виступає в якості платформи для інтеграції найрізноманітніших елементів управління.

Забезпечення гарантії включення зацікавленості стейкхолдерів в стратегічні плани здійснюється на основі оцінки пріоритетності варіантів переваг та відповідно до проекції збалансованої системи показників, затвердженою суб’єктом господарювання.

Оцінка ефективності соціально відповідальної діяльності господарюючого суб’єкта повинна розглядатися в комплексі напрямів, обраних системою управління підприємством та відображених у звітності.

Запропонований нами системний підхід до оцінки ефективності дозволяє розглядати ефективність як характеристику діяльності суб’єкта господарювання у виразі відношення кожного часткового коефіцієнта до вартості, потреби, засобів, що узагальнено під єдиним критерієм, ранжованим у відповідності з прийнятими напрямами соціально відповідальної діяльності.

Стандарт ISO 26000, міжнародний стандарт корпоративної соціальності звітності GRI мають майже ідентичні базові основи. Враховуючи дослідження рівня соціальної відповідальності вітчизняних підприємств, автором розширені аспекти оцінки врахуванням параметра ефективності ділових взаємовідносин, який дозволяє відслідковувати не лише реалізацію норм відповідального підприємництва суб’єкта господарювання, а й його партнерів.

На основі вищесказаного, пропонуємо оцінювати результати соціально відповідальної діяльності за наступним підходом:

 

 

                                                     (5)

 

де,

 – ефективність діяльності;

 – економічна ефективність;

 – ефективність бізнес-відносин;

– екологічна ефективність;

– соціальна ефективність.

 

Показник ефективності діяльності після розрахунку підлягає коригуванню на коефіцієнти вагомості, визначені методом Дельфі, що дозволить охарактеризувати кількісні співвідношення усіх головних компонентів загальної ефективності.

Економічна ефективність. Розрахунок показника економічної ефективності господарюючого суб’єкта може бути побудований традиційно у співвідношенні результатів діяльності та витрат.

 

                                                                         (6)

 

де,

 – чистий прибуток;

 – загальні витрати;

 – вартість основних засобів;

– вартість оборотних активів;

– річний фонд оплати праці.

 

Ефективність бізнес-відносин. Даний параметр повинен характеризувати відповідальність підприємства в системі комерційних взаємовідносин з контрагентами, а також якість та оновлення асортименту продукції.

 

                                                             (7)

де,

 – ефективність бізнес-відносин;

 – ефективність укладених договорів;

 – коефіцієнт постійних покупців;

– коефіцієнт оновлення продукції;

– коефіцієнт соціально відповідальних постачальників, в свою чергу даніпоказники розраховуються:

 

;

 

 

 

 

Варто відмітити, що підприємство при комплектуванні показників ефективності може обирати й інші параметри.

Екологічна ефективність. Ефективність екологічної діяльності варто розглядати як рівень досягнення результатів з виконання прийнятої екологічної програми підприємства в координації з параметрами, визначеними міжнародними стандартами: кількість виготовлених та вторинно використаних відходів, енергії, води, величина викидів шкідливих речовин, рівень оновлення майна природоохоронного значення. Виходячи з цього, вибір показників може бути різноманітним, в залежності від галузевої приналежності, регіонального розміщення та структури суб’єкта господарювання, звітність якого верифікується.

Нами запропоновано показник екологічної ефективності:

 

                                                                                        (7)

 

де,

 – екологічна ефективність;

 – коефіцієнт екологічного ризику;

 – коефіцієнт рециклінгу;

– коефіцієнт раціонального використання електроенергії, в свою чергу дані показники розраховуються:

 

;

 

 

.

 

Соціальна ефективність. Оцінка даного напряму діяльності соціально відповідального підприємства залежить від сприйняття аспектів даної роботи. Частіше всього соціальна відповідальність трактується спрямованістю на покращення взаємодії з власним персоналом, але іноді сприймається в більш широкому сенсі – взаємодії з суспільством. Розглянемо останній підхід до розуміння соціальної діяльності, як комплексний варіант.

 

                                                                             (8)

 

де,

 – соціальна ефективність;

 – показник відповідального відношення до працівників підприємства;

 – коефіцієнт вкладу підприємства в розвиток суспільства, в свою чергу дані показники розраховуються:

 

;

  

 

В аспекті відповідального відношення до власного персоналу. Можна також використовувати такі підходи оцінки:

- задоволеності працею;

- забезпечення соціальним пакетом;

- доступності санаторно-курортного лікування;

- наявності дошкільних закладів;

- надання матеріальної допомоги тощо.

Оцінка вкладу соціально відповідального підприємства в розвиток суспільства може містити багато різноманітних аспектів.

Запропонований варіант оцінки результатів соціально відповідального підприємства може бути скоригована у відповідності до основних стратегічних показників розвитку підприємства, діючою політикою, а також затвердженими керівництвом показниками соціальної звітності. Розглянемо запропоновану нами методику верифікації соціальної звітності на прикладах.

Процедура верифікації корпоративної соціальної звітності одного із досліджуваних підприємств проводитиметься за 6 групами верифікації: група фінансових результатів (Y₁), група екологічної діяльності (Y₂), група бізнес-партнерства (Y₃), група стратегічного управління (Y₄), група ефективності управління соціальними інвестиціями (Y₅) та група роботи з персоналом (Y₆).

Для запланованих обсягів верифікації корпоративної звітності керівник служби внутрішнього аудиту вирішив створити групу перевірки з 18 чоловік, тобто по 3 чоловіки на групу верифікації.

Виходячи з наведених даних проведемо розрахунки оціночних параметрів:

1) потенціал кожної групи верифікації. Враховуючи, що загальний потенціал = 1, за наявності 6 груп верифікації, частковий потенціал кожної групи становитиме 0,1667 = 1/6.

2) граничні параметри оцінки. Необхідний рівень компетенцій кожної із 6 груп верифікацій становитиме 0,0556 = 1/18, а так як оціночних факторів 5, то отримаємо наступні параметри оцінки: max = 0,0111 = 0,0556/5, а min = 0,0022 = 0,0111/5.

Для конкретизації оцінки кожної групи бал розподіляється наступним чином:

0,0111 – високий рівень;

0,0089 – достатньо високий рівень;

0,0067 – середній рівень;

0,0045 – недостатній рівень;

0,0022 – низький рівень.

Розглянемо розподіл компетенцій у вигляді розрахунку, представленого у таблиці 1.

 

Таблиця 1.

Матриця оцінки рівня компетенцій потенційних кандидатів на участь у верифікації корпоративної соціальної звітності

Розрахунки провів                         __________                                     _____________

 

Виходячи з проведених розрахунків у таблиці 3.4, перевіряємо виконання умови Q> 50 %. За даними розрахунків за кожною групою якість перевірки становить: (Y₁) – 73%; (Y₂) – 69 %; (Y₃) – 65 %; (Y₄) – 65 %; (Y₅) – 72 % та (Y₆) – 72 %. Такий розподіл вказує на виконання умови та високий рівень якості перевірки за кожною групою.

Загальна якість становить 69,33% = (73+69+65+65+72+72)/6.

Якщо проаналізувати кількість набраних балів кожних претендентом на участь у процесі верифікації, то можемо обрати керівників перевірки для кожної з груп тематичних перевірок:

- група фінансових результатів (Y₁) – перший претендент з ваговим коефіцієнтом 0,0467;

- група екологічної діяльності (Y₂) – другий претендент з ваговим коефіцієнтом 0,0423;

- група бізнес-партнерства (Y₃) – перший претендент з ваговим коефіцієнтом 0,0401;

- група стратегічного управління (Y₄) – перший претендент з ваговим коефіцієнтом 0,0334;

- група ефективності управління соціальними інвестиціями (Y₅) – другий претендент з ваговим коефіцієнтом 0,0422;

- група роботи з персоналом (Y₆) – третій претендент з ваговим коефіцієнтом 0,0423.

Під час вивчення корпоративної соціальної звітності аудиторами встановлено, що для проведення достовірної верифікації такої звітності, аудиторська служба за групою ефективності управління соціальними інвестиціями (Y₅) потребує спеціалістів зі знаннями стандарту АА1000, оцінки інтелектуального капіталу та спеціаліста зі складання звітності за US GAAP.

Серед обраної групи аудиторів жоден не володіє такими спеціальними знаннями. У зв’язку з цим прийнято рішення про залучення експертів.

Для залучення експертів скористаємося описаною вище методикою щодо зміни параметрів оцінки кваліфікації з 5 до 6, у зв’язку з чим максимально можлива цінність компетенції групи ефективності управління соціальними інвестиціями (Y₅) зросте до 0,0666 = 0,0111×6.

Тепер нам необхідно розрахувати необхідну кількість експертів з обраними додатковими знаннями. У зв’язку з тим, що дані знання потрібні за групою ефективності управління соціальними інвестиціями (Y₅), то нам необхідно збільшити вагову участь даної групи в загальному потенціалі компетенцій.

Якби усі троє аудиторів, які обрані для проведення верифікації за групою ефективності управління соціальними інвестиціями (Y₅) мали необхідні знання, то сума балів максимальних компетенцій дорівнювала б 0,0333 = 0,0111×3, так як необхідних груп знань, які ми потребуємо – 3, то сума балів за невистачаючими компетенціями дорівнює 0,0999 = 0,0333×3.

Вище нами встановлено, що повна цінність компетенції експерта зросте до 0,0666. Тепер необхідно визначити, скільки група ефективності управління соціальними інвестиціями (Y₅) може дозволити собі експертів (0,0999/0,0666 ≈ 2). Отже, ми можемо залучити 2 експертів.

У зв’язку з тим, що у нас є 3 невистачаючі компетенції, а можемо залучити лише 2 експерти, проводимо логічний аналіз щодо того, з яких знань експертів краще залучити. Вирішено залучити експертів зі знаннями щодо оцінки інтелектуального капіталу та складання звітності за US GAAP, для розуміння стандарту АА1000 залучити в якості суміщення одного з аудиторів іншої групи.

У зв’язку з проведеними розрахунками зміняться дані в групі ефективності управління соціальними інвестиціями (Y₅). Наведемо зміни у вигляді таблиці 2.

Результат змін показує, що введення до групи ефективності управління соціальними інвестиціями (Y₅) додаткових спеціалістів змінило плановий потенціал групи, збільшивши його питому вагу до 22%, на відміну від запланованих 17% в загальному потенціалі.

Виходить, що при пропорційному розподілі 78% між іншими 5 групами, питома вага кожної стає рівною 15,6 %, або 0,156 балів. Розрахований потенціал кожної групи 0,156 не перевищує максимально розрахований 0,1667, що підтверджує правильність розрахунків.

Такий розподіл проводимо у зв’язку з тим, що суми компетенцій не повинні перевищувати 1, про що було вказано вище.

 

Таблиця 2.

Коригування оцінки компетенцій в групі ефективності управління соціальними інвестиціями (Y₅)

 

Розглянемо методику проведення оцінки оцінку врахування побажань та інтересів стейкхолдерів за такими етапами: ранжування критеріїв стійкого розвитку; відбір більш вагомих для суб’єкта господарювання інтересів стейкхолдерів за альтернативними критеріями стійкого розвитку; оцінка груп стейкхолдерів.

Проводимо оцінку врахування побажань та інтересів стейкхолдерів (таблиця 3). Для такої оцінки на досліджуваного підприємстві обрано 10 експертів з числа працівників верхньої ланки управління та внутрішньої служби аудиту.

 

Таблиця 3.

Формування колективного рішення експертів з ранжування критеріїв стійкого розвитку досліджуваного підприємства

 

Як показують результати проведеного формування колективного рішення експертів з ранжування критеріїв стійкого розвитку досліджуваного підприємства, кращим критерієм на думку експертів є економічна стабільність підприємства, а найменшу кількість балів набрав критерій соціальної відповідальності – 15 балів.

На наступному етапі обробки даних, які свідчать про інтереси стейкхолдерів, нами підготовано експертам уже скомпоновані за критеріями стійкості альтернативи, отримані під час тестування поглядів та уподобань на попередньому етапі.

Кожен експерт повинен висловити свою перевагу у відношенні запропонованих для оцінки пар “інтерес-пропозиція”, шляхом попарного їх порівняння. Така оцінка проводиться кожним експертом окремо за кожним критерієм стійкого розвитку.

Для наочності наведемо результати оцінки експерта №1 за кожним критерієм стійкого розвитку (таблиці 4, 5 та 6).

 

Таблиця 4.

Уподобання експерта №1 варіантів інтересів стейкхолдерів досліджуваного підприємства за рівнем важливості в

 параметрі критерія “соціальна відповідальність”

 

З даних таблиці 4 найвищий ранг отримує критерій “Забезпечення кар’єрного росту” – 0,3, а найменший ранг у критерію “Профілактика та лікування професійних захворювань” – 0,1.

 

Таблиця 5.

Уподобання експерта №1 варіантів інтересів стейкхолдерів досліджуваного підприємства за рівнем важливості в

 параметрі критерія “економічна стабільність”

 

З даних таблиці 5 найвищий ранг отримують критерії “Покращення взаємовідносин з партнерами” та “Своєчасне виконання договірних поставок – по 0,3, а найменший ранг у критеріїв “Розширення сегменту ринку” та “Розширення площ складських приміщень” – по 0,1.

Аналіз уподобань експерта №1 варіантів інтересів стейкхолдерів досліджуваного підприємства за рівнем важливості в параметрі критерія “екологічна безпека” (таблиця) показав, що найвищий ранг отримує критерій “Благоустрій території підприємства” – 0,18, а найменший ранг у критерія “Забезпечення робочих, зайнятих на шкідливому виробництві, додатковим харчуванням –  0,07.

Нами проведено аналіз уподобань експерта №1 варіантів інтересів стейкхолдерів досліджуваного підприємства за рівнями важливості в параметрі критерія “екологічна безпека”, “економічна стабільність” та “соціальна відповідальність”,.

 

Таблиця 6.

Уподобання експерта №1 варіантів інтересів стейкхолдерів досліджуваного підприємства за рівнем важливості

в параметрі критерія “екологічна безпека”

 

Використовуючи проведені вище розрахунки, згрупуємо значення уподобань усіх експертів варіантів інтересів стейкхолдерів досліджуваного підприємства за рівнями важливості в параметрі критерія “екологічна безпека”, “економічна стабільність” та “соціальна відповідальність” (таблиця 7).

Сума рангів в таблиці 7 визначалась шляхом визначення середнього арифметичного за кожним критерієм, яка залежить від кількості експертів. Тобто, для критерію “Соціальна відповідальність” за параметром Х₁сума рангу визначалась як: (0,2+0,3+0,3+0,3+0,2+0,2+0,2+0,1+0,1) : 10 = 0,21

Відповідно до експертних оцінок, вагова шкала переваг стейкхолдерів досліджуваного підприємства за рівнем важливості в параметрі критерія “екологічна безпека”, “економічна стабільність” та “соціальна відповідальність”  розподілилась наступним чином:

1) параметр “Екологічна безпека”:

1.1. Благоустрій території підприємства (Х₅) – вага 0,15;

1.2. Скорочення числа процесів, пов’язаних із завданням шкоди здоров’ю працівників (Х₄) – вага 0,14;

1.3. Зниження шкідливих викидів неочищеної води (Х₆) – вага 0,13;

1.4. Зниження ризиків завдання шкоди навколишньому середовищу (Х₁) – вага 0,12;

1.5. Установка систем очищення повітря на робочих місцях (Х₂) – вага 0,12;

1.6. Покращення утилізації відходів (Х₇) – вага 0,12;

1.7. Забезпечення співробітників бутильованою водою (Х₈) – вага 0,12;

1.8.Забезпечення робочих, зайнятих на шкідливому виробництві, додатковим харчуванням  (Х₃) – вага 0,11;

 

Таблиця 7.

Зведені дані уподобань експертів варіантів інтересів стейкхолдерів досліджуваного підприємства за рівнями важливості в параметрі критерія “екологічна безпека”, “економічна стабільність” та “соціальна відповідальність”

 

2) параметр “Економічна стабільність”:

2.1. Своєчасне виконання договірних поставок (Х₄) – вага 0,24;

2.2. Покращення взаємовідносин з партнерами  (Х₃) – вага 0,23;

2.3. Зростання прибутковості діяльності (Х₁) – вага 0,2;

2.4. Розширення сегменту ринку (Х₂) – вага 0,18;

2.5. Розширення площ складських приміщень (Х₅) – вага 0,15;

3) параметр “Соціальна відповідальність”:

3.1. Забезпечення працівників соціальним пакетом (Х₅) – вага 0,22.

3.2. Покращення умов праці (Х₁) – вага 0,21;

3.3. Підвищення рівня заробітної плати (Х₄) – вага 0,2;

3.4. Забезпечення кар’єрного росту (Х₃) – вага 0,19;

3.5. Профілактика та лікування професійних захворювань (Х₂) – вага 0,18;

Проведена таким чином експертна оцінка гарантує відповідність принципу врахування думок та переваг стейкхолдерів та знижує ризики помилковості прийнятих управлінських рішень при плануванні суб’єктом господарювання окремих заходів.

Для інформаційного забезпечення прийняття рішення про необхідність зміни в політиках суб’єкта господарювання, звітність якого верифікується, вибору напрямів програм, проводиться оцінка впливу кожної групи стейкхолдерів на діяльність підприємства, шляхом визначення коефіцієнту значимості (таблиця 8).

 

Таблиця 8.

Оцінка рівня важливості групи стейкхолдерів досліджуваного підприємства

 

Оцінка важливості групи стейкхолдерів для діяльності суб’єкта господарювання визначається менеджерами підприємства після консультування зі спеціалістами відділу внутрішнього аудиту.

Наступним важливим моментом, який є обов’язковою умовою для надання гарантії відповідності стандартам корпоративної соціальної відповідальності, є визначення рівня пріоритетності виражених інтересів стейкхолдерів з урахуванням важливості їх впливу на діяльність підприємства (таблиця 9). Необхідність складання документу “Оцінка рівня пріоритетності інтересів стейкхолдерів” обумовлена не лише отриманням орієнтованих пріоритетних значень інтересів стейкхолдерів, які після цього повинні бути враховані менеджерами при плануванні заходів та виборі показників соціальної звітності, але й підтвердженням оцінки експертів з ранжування критеріїв стійкого розвитку.

Розглянемо як змінились оцінка інтересів стейкхолдерів після її коригування на коефіцієнт значимості (рис. 2).

Обов’язковість розрахунку оцінки рівня пріоритетності проводить коригування вагової частини варіанта зацікавленості, даного експертами, та рівнем підтримки різними групами стейкхолдерів з врахуванням їх значимості.

Таким чином, застосування запропонованого нами варіанту використання експертного підходу (з коригуванням) дозволяє отримати повної відповідності стандартів GRI та ISO 26000.

 

Таблиця 9.

 Оцінка рівня пріоритетності інтересів стейкхолдерів досліджуваного підприємства з груповою значимістю критеріїв

 

Рис. 2. Оцінка пріоритетності інтересів стейкхолдерів

 

Проведемо аналіз ефективності діяльності досліджуваного підприємства. Джерелом інформації для проведення аналізу ефективності слугувати Анкета щодо проведення аналізу ефективності господарської діяльності на підприємстві (табл. 10). В даній анкеті міститься інформація по одному з досліджуваних підприємств, необхідна для розрахунку необхідних економічних показників, а також джерела такої інформації.

 

Таблиця 10.

Анкета щодо проведення аналізу ефективності господарської діяльності на підприємстві

 

Аналіз ефективності діяльності та основних показників, які її утворюють наведемо в таблиці 11.

 

Таблиця 11.

Аналіз ефективності діяльності суб’єкта верифікації

 

Як видно з проведених розрахунків в таблиці 3.13, ефективність діяльності досліджуваного підприємства є досить мізерною та становить близько 1,8%. Така ситуація пов’язана, в першу чергу, зі значним рівнем збитку підприємства, який у 2015 році становив 430758 тис. грн., відсутністю оновлення асортименту виготовленої продукції, відсутністю добровільного інвестування та майже відсутнім вкладом підприємства в розвиток суспільства.

Проте, як зазначалось вище, показники ефективності діяльності потребують коригування на коефіцієнти вагомості, визначені експертами із застосування, апробованого вище нами методу Дельфі. Таке коригування дозволить охарактеризувати кількісні співвідношення усіх головних компонент загальної ефективності діяльності в її структурі.

Розглянемо аналіз оцінки експертами рівня важливості кожної складової ефективності діяльності (таблиця 12).

 

Таблиця 12.

Уподобання експерта №1 основних складових ефективності діяльності досліджуваного підприємства за рівнем важливості

 

З даних таблиці 12 видно, що найвищий ранг на думку експерта №1 отримуютьефективність-бізнес-відносинта соціальна ефективність– 0,33, а найменший ранг – економічна ефективність та екологічна ефективність – 0,1.

Аналіз уподобань інших експертів представлено в Додатку Ж.

Використовуючи проведені вище розрахунки та дані Додатку Ж, згрупуємо значення уподобань усіх експертів основних складових ефективності діяльності досліджуваного підприємства за рівнями важливості (таблиця 13).

 

Таблиця 13.

Зведені дані уподобань експертів основних складових ефективностідіяльності досліджуваного підприємства

 

Відповідно до експертних оцінок, вагова шкала складових показників ефективності діяльності досліджуваного підприємства за рівнем важливості розподілилась пропорційно однаково – по 0,25. Така ситуація, скоріш за все, пов’язана з тим, що усі показники ефективності беруть однакову участь при розрахунку у формування показника ефективності діяльності підприємства.

Для інформаційного забезпечення прийняття рішення про необхідність коригування показника ефективності діяльності суб’єкта господарювання, звітність якого верифікується, проводиться оцінка важливості кожної складової ефективностідля діяльності підприємства, шляхом визначення коефіцієнту значимості (таблиця 14).

 

Таблиця 14.

Оцінка рівня важливості основних складових ефективності діяльності досліджуваного підприємства

 

Наступним важливим моментом, який є обов’язковою умовою для розрахунку загальної ефективності діяльності підприємства, є визначення рівня пріоритетності складових ефективності діяльності з урахуванням їх важливості для діяльності підприємства (таблиця 15).

 

Таблиця 15.

Оцінка рівня пріоритетності основних складових ефективності діяльності досліджуваного підприємства з груповою значимістю критеріїв

№ з/п	Зацікавленість	Вага в критеріях (за експертами)	Порівнювані варіанти				Коефіцієнт підтримки	Оцінка пріоритетності (гр.3*гр.12)
			1. Еконо-мічна ефекти-вність (0,45)	2. Ефекти-вність бізнес-відносин (0,21)	3. Еколо-гічна ефекти-вність (0,19)	4. Соціа-льна ефекти-вність (0,15)
1	2	3	4	5	6	7	12	13
1а	Економічна ефективність (Х1)	0,25	–	+	+	+	0,55	0,1375
2а	Ефективність бізнес-відносин (Х2)	0,25	–	–	–	+	0,15	0,0375
3а	Екологічна ефективність  (Х3)	0,25	+	–	–	+	0,60	0,1500
4а	Соціальна ефективність (Х4)	0,25	+	+	+	–	0,55	0,1375

 

Обов’язковість розрахунку оцінки рівня пріоритетності проводить коригування вагової частини розрахованого показника ефективності діяльності підприємства, даного експертами, та рівнем їх пріоритетності.

Враховуючи проведені розрахунки в таблиці 15, відкоригуємо показник загальної ефективності діяльності досліджуваного підприємства:

 

ЕФ_свд = -1,15 × 0,55 + 0,365 × 0,15 + 0,393 × 0,6 + 0,410 × 0,55 = -0,1165

 

Як бачимо, з урахуванням коригувань коефіцієнта ефективності діяльності досліджуваного підприємства, стає зрозумілим, що його діяльність є неефективною, що є негативним моментом при встановленні рангу верифікації його корпоративної звітності.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Таким чином нами проведено аналізу сучасного стану існуючих методик процесу верифікації корпоративної соціальної звітності на практиці, запропоновано власний підхід до проведення процедури верифікації корпоративної соціальної звітності та відповідальності. Встановлено порядок проведення заходів щодо формування аудиторських груп, здійснили оцінку рівня важливості запитів для задоволеності інтересів зацікавлених осіб, здійснили комплексну оцінку ефективності соціально відповідальної діяльності підприємства.

 

Література.

1. Байрактар Ю.П. Нефінансова звітність підприємств та етапи її формування / Ю.П. Байрактар // Вісник ОНУ імені І.І. Мечникова. –2015. – Т.20. – Вип. 1/1. – С. 57-60.

2. Голубева Н.А. Теоретические и практические аспекты социального учета и отчетности: монографія / Н.А. Голубева, В.С. Карагод. – М., 2009. – 161 с.

3. Игнатьев А.Н. Управление социальным инвестированием интегрированных хозяйствующих субъектов: дис. канд. экон. наук: 08.00.05, СПб, 1998. – 172 с.

4. Колповська А. Застосування соціальної звітності в муніципальному управлінні / А. Калповська // Державне управління та місцеве самоврядування. – 2013. – Вип. 4(19). – С. 261-270.

5. Король С.Я. Нефінансова звітність підприємства / С.Я.Король // Вісник КНТЕУ. – 2011. – № 6 – с. 102-113.

6. Кужелєв М.О.Соціальний звіт корпорації: перспективи провадження в корпоративну практику України / М.О. Кужелєв// Науковий вісник НЛТУ України. – 2013. – Вип. 23.14. С. 103-108.

7. Мацьків Р.Т. Нефінансова звітність – складова управління соціальною відповідальністю підприємств нафтогазового комплексу / Р.Т. Мацьків // Електронне наукове фахове видання "Ефективна економіка" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3926

8. Хрущ В.О. Розвиток соціального аудиту в системі соціального управління / В.О. Хрущ // Науковий вісник Херсонського державного університету. – Випуск 2.  – 2013. – С. 98-102.

9. Waddock S.A.  (2003)  Stakeholders performance implications of corporate responsibility. International Journal of Business Perfomance Management, 5 (2/3), pp. 114-124.

 

References.

1. Bajraktar, Yu.P. (2015), “Non-financial reporting companies and the stages of its formation”, Visnyk ONU imeni I.I. Mechnykova, vol.20, no. 1/1, pp. 57-60.

2. Holubeva, N.A. and Karahod, V.S. (2009),Teoretycheskye y praktycheskye aspekty sotsyal'noho ucheta y otchetnosty [Theoretical and practical aspects of social accounting and reporting], Moscow, Russia.

3. Ignat'ev A.N. (1998) “Management of social investments of integrated business entities” Abstract of Ph.D. dissertation, Economy, St.Pitersburg, Russia.

4. Kolpovs'ka, A. (2013), “The use of social accountability in municipal management”, Derzhavne upravlinnia ta mistseve samovriaduvannia, vol. 4(19), pp. 261-270.

5. Korol', S.Ya. (2011), “Non-financial statements”, Visnyk KNTEU, vol. 6, pp. 102-113.

6. Kuzheliev, M.O. (2013), “Social corporations report: prospects for implementation in Ukraine corporate practice”, Naukovyj visnyk NLTU Ukrainy, vol. 23.14, pp. 103-108.

7. Mats'kiv, R.T. (2015), “Non-financial reporting - management of social responsibility component of oil and gas companies”, Efektyvna ekonomika, vol.3, available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3926 (Accessed 20 July 2016).

8. Khrusch, V.O. (2013), “The development of social audit in the system of social management”, Naukovyj visnyk Khersons'koho derzhavnoho universytetu, vol. 2., pp. 98-102.

9. Waddock S.A.  (2003), “Stakeholders performance implications of corporate responsibility”, International Journal of Business Perfomance Management, vol.5 (2/3), pp. 114-124.

 

Стаття надійшла до редакції 19.08.2016 р