EnglishНа русском

Ефективна економіка № 8, 2014

УДК 657.22

 

Т. С. Осадча,

к. е. н, доцент, докторант Житомирського державного технологічного університету, м. Житомир

 

УПРАВЛІННЯ РЕНТОЮ НА ПІДПРИЄМСТВАХ В УМОВАХ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ: ПЕРЕДУМОВИ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ

 

T. Osadcha,

Ph.D., Associate Professor, doctoral candidate of Zhytomyr state technological university, Zhytomyr

 

MANAGEMENT RENT IN ENTERPRISES IN TERMS OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT: BACKGROUND AND ORGANIZATIONAL FRAMEWORK

 

Рента є доходом від використання різних видів ресурсів, що зумовлює необхідність забезпечення використання ресурсів таким чином, щоб не порушити основні положення концепції стійкого розвитку, а саме: отримувати дохід від використання ресурсів, при цьому не забруднювати навколишнє природне середовище та забезпечити можливість використання даних ресурсів майбутніми поколіннями. Дослідження спрямоване на аналіз передумов та окреслення організаційних основ управління рентою на підприємстві в умовах стійкого розвитку в частині його інформаційного забезпечення через систему бухгалтерського обліку. Доведено, що впровадження в систему бухгалтерського обліку такої категорії як рента має стати одним із актуальних питань серед вчених-обліковців, які досліджують рентні відносини в Україні, що дозволить формувати необхідну інформацію для управління підприємством.

 

Rent is the income from the use of different resources, which leads to the need to ensure the use of resources so as to not disrupt the basic concept of sustainable development, namely to generate income from the use of resources, it does not pollute the environment and ensure the use of these resources future generations. The study is aimed at defining analysis conditions and organizational bases of management rent the company in terms of sustainable development in its information provision through accounting. Proved that the introduction of the accounting categories such as rent has become one of the pressing issues among scientists, accountants, exploring the rental relations in Ukraine, which will generate the necessary information for management.

 

Ключові слова: рента, управління рентою, облік ренти, стійкий розвиток

 

Keywords: rent, rent control, rent accounting, sustainable development

 

 

Постановка проблеми. Перехід вітчизняної економіки на ринкові умови господарювання потребує розроблення інноваційної стратегії розвитку, яка передбачає раціональне й ефективне використання  капіталу. Це забезпечить підвищення його конкурентоспроможності та стійкість конкурентних переваг підприємств і товарів на регіональних та міжнародних ринках. Без цього неможливий стійкий розвиток економіки та економічна безпека країни.

Основою політики переходу до стійкого розвитку є обов’язкова узгодженість економічного, екологічного та соціального розвитку таким чином, щоб для майбутніх поколінь людей не зменшувалися якість і безпека життя, відбувався соціальний прогрес, не погіршувався стан довкілля. Оскільки рента є доходом від використання різних видів ресурсів, то необхідно забезпечити раціональне використання ресурсів таким чином, щоб не порушити основні положення концепції стійкого розвитку, а саме: отримувати дохід від використання ресурсів, при цьому не забруднювати навколишнє природне середовище та забезпечити можливість використання даних ресурсів майбутніми поколіннями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам управління рентою на рівні підприємства в сучасній економічній науці приділено незначну увагу. Протягом останніх років піднімалися питання бухгалтерського обліку, як інформаційного джерела для управління, певного виду ренти, так питання земельної ренти досліджувалися такими авторами як: С.Г. Вегера, В.М. Жук, Т.П. Остапчук, Д.А. Панков та інші; інтелектуальної ренти в частині інтелектуального капіталу М.О. Воронова, О.П. Левченко, С.Ф. Легенчук, Н.М. Проскуріна, А.П. Іванова та інші; екологічної ренти О.В. Вороновська, І.В. Замула. Отже, питання управління рентою з урахуванням положень концепції стійкого розвитку на основі інформації, сформованої бухгалтерським обліком, потребують додаткового поглибленого дослідження.

Постановка завдання. Метою дослідження є аналіз передумов та окреслення організаційних основ управління рентою на підприємстві в частині його інформаційного забезпечення через систему бухгалтерського обліку.

Виклад основних результатів дослідження. Сучасні тенденції соціально-економічного розвитку характеризуються певними соціальними, економічними, екологічними та техніко-технологічними процесами, особливістю яких є їх складне поєднання. Це обумовлює необхідність узгодження різнорідних суспільних вимог і потреб шляхом якісної переорієнтації пріоритетів управління на інноваційний розвиток. Відповідні тенденції та закономірності розвитку є характерними для економіки України, яка є складною відкритою системою, скоригованою на наслідки дій різних параметрів макро-, мезо- і макрорівня. Управління діяльністю підприємства можна представити як неперервний процес пізнання стану і потреб розвитку об’єкту управління, на базі інформації, сформованої бухгалтерським обліком та аналізом.

Реалізація рентних відносин здійснюється через особливий економічний механізм створення і розподілу доданої вартості, який є сукупністю ринкових, законодавчих, організаційно-адміністративних та інших заходів, що впливають на поведінку суб’єктів економічних відносин і формують матеріальну зацікавленість до участі в процесі виробництва. У такій інтерпретації, зазначає А.О. Двігун [3, с. 73], економічний механізм реалізації рентних відносин можна визначити як окремий рентний механізм, під яким слід розуміти сукупність виробничо-організаційних структур, систему правових норм, набір форм і методів управління, за допомогою яких реалізуються процес створення, розподілу, привласнення та вилучення доходів від використання ресурсів відповідно до прав власності та інші ресурси, залучені в процесі виробництва.

Враховуючи, що прибуток є основним джерелом забезпечення як поточних потреб виробників, так і орієнтиром для досягнення стратегічних цілей, рента як вид доходу напряму впливає на оптимізацію використання економічних ресурсів підприємствами, має важливе значення при визначенні пріоритетів і формуванні планів розвитку. Бізнес, орієнтуючись на задоволення попиту, визначає перспективи, пріоритетність окремих напрямів діяльності відповідно до потенційного прибутку, розмір якого значною мірою залежить від існуючого процесу ідентифікації ренти. Правильно побудований процесу ідентифікації ренти включає ряд економічних важелів впливу на процес виробництва за допомогою яких забезпечується співпраця між окремими ланками і учасниками виробничо-комерційного процесу, а також стимулювання удосконалення технологій і підвищення ефективності використання ресурсів.

Орієнтація на довгостроковий та стабільний розвиток є пріоритетним завданням оптимізації рентних відносин. Ефективний рентний механізм створює перспективу сталого розвитку для бізнесу через справедливий розподіл створеної додаткової вартості, а саме – через адекватну норму прибутку від користування ресурсами, яка залишається у товаровиробників. Він також перешкоджає отриманню економічної ренти певними категоріями учасників ринку, тому що це призводить до недоотримання потрібного рівня доходу іншими і негативно позначається на їх мотивації щодо ефективного господарювання та раціонального використання ресурсів. Ще одне завдання рентного механізму полягає в запобіганні рентокерованої поведінки, коли різні групи учасників ринку, конкуруючи за ренту, вдаються до непродуктивних втрат, що може призвести до неефективності виробництва в цілому.

Ведення економічних процесів, які базуються на знаннях, на думку В. Горлова [1, с. 118], передбачає, насамперед, використання новітніх ідей, напрацьованих людством у певній галузі, як основи економічної діяльності, вміння використовувати новітню науково-технічну інформацію, обмінюватись нею із іншими учасниками економічного процесу як на рівні підприємства, так і на більш високих рівнях.

Учасниками ринку, а отже, і суб’єктами процесу ідентифікації ренти, є не тільки безпосередні учасники ресурсокористування, а саме, власники ресурсів, підприємці та підприємства різних форм власності, які ці ресурси використовують, а і посередницькі структури та інфраструктурні організації, до яких належать оптові торговці та експортери продукції, банки й біржі, транспортні підприємства. Різні державні органи також є стороною в процесі ідентифікації ренти, роль яких полягає в інституційному регулюванні рентних відносин на всіх рівнях виробничо-комерційного процесу, де відбувається створення, розподіл, присвоєння та вилучення ренти.

Процес ідентифікації ренти відбувається під впливом великої кількості ендогенних та екзогенних факторів, які визначають поведінку учасників рентних відносин, впливають на процес створення і порядок розподілу доходів від використання ресурсів. При цьому вирішальний вплив мають саме такі екзогенні фактори, як законодавча і регуляторна діяльність держави, результатом якої є ринкова інфраструктура, що створює систему накопичення та привласнення ренти, виокремлення та вилучення надприбутків.

У системі виробничо-комерційних відносин ціноутворення є безпосереднім чинником, що визначає величину ренти. Ціноутворення на продукцію відповідає умовам конкурентного ринку, тобто виробник приймає ціну як об’єктивну оцінку вартості. В той же час система ціноутворення на продукцію є складною, оскільки має охопити значний товарний асортимент і врахувати відмінності в рівнях попиту і пропозиції на різних регіональних ринках, передбачити зміни в динаміці тощо. Крім того, існує невизначеність у зв’язках між товарами і ринками. Продукція може використовуватися і в таких галузях промисловості, як хімічна, легка, реалізовуватися на зовнішніх ринках через експорт, а на кожному з цих ринків можуть скластися свої ціни на сировину, тому розрахунок розміру ренти може бути ускладнений.

Дохід від реалізації кінцевого продукту враховує витрати всіх ланок процесу, що забезпечує виробництво і реалізацію певного продукту. Внаслідок дії інфраструктурних факторів, специфіки законодавства, сталих зв’язків та інших причин кількість ланок процесу просування продукції на ринок може виявитися більшою, ніж обумовлено технологічною необхідністю, а кожен агент намагатиметься привласнити частину ренти, враховуючи своє становище на ринку та ступінь контролю над цінами [2, с. 87; 3, с. 74].

Через вищезазначене держава активно втручається в процес ринкового ціноутворення на продовольчі товари, наприклад, з метою соціального захисту незаможних верств населення або сприяння розвитку окремих галузей економіки, що має наслідки для функціонування рентного механізму в частині перерозподілу прибутку між різними групами учасників. В результаті обмежувальних заходів частина потенційної ренти залишається у кінцевих споживачів та представників бізнесу захищених секторів. За умови досягнення певного рівня розвитку і стабілізації економіки, на думку Б.М. Данилишина [2, с. 87], сфера державного регулювання має скорочуватися і відбуватися поступовий перехід до конкурентного ціноутворення. Встановлення ринкових цін, ліквідація обмежень на торгівлю є головною умовою ефективного розподілу ренти.

Надважливою інституціональною складовою процесу формування ренти є система як ресурсного, так і загального оподаткування як інструмент перерозподілу ренти між товаровиробниками, посередниками, власниками ресурсів, з одного боку, і державою – з іншого. Система ефективного оподаткування ренти, на думку Б.М. Данилишина [2, с. 84], повинна орієнтуватися на отримання частини доходу з одержувачів надприбутків, враховуючи диференційоване положення ресурсокористувачів, а частину диференціальної ренти, що виникає в процесі експлуатації ресурсів через підвищення їхньої якості, залишає неоподаткованою.

Рентне оподаткування найбільш ефективне у сфері виникнення ренти. А при існуванні складних багаторівневих бізнес-схем визначити місце формування ринку і ступінь концентрації ренти в окремих ланках системи, а також запропонувати підходи щодо її вилучення дуже складно. Тим більше, якщо кожна наступна ланка системи намагається привласнити ренту, що створена на попередніх етапах, применшуючи справжній розмір отриманого доходу.

З практичної точки зору, рентні податки найлегше вилучати в першого в технологічному ланцюжку, тобто в безпосереднього виробника продукції. А якщо рентний податок буде більший, ніж накопичена виробниками рента, то вилучатиметься не тільки її величина, а й частина необхідного прибутку. З іншого боку, якщо податок буде значно нижчий, ніж рента, це не мотивуватиме до скорочення витрат виробництва. Крім того, в основі прямого оподаткування ресурсів лежить рента, розмір якої визначається аналітично. Тож при помилці в розрахунку може бути вилучена вся диференціальна рента, що є частиною доходів суб’єктів відносин, залишаючи без необхідної винагороди безпосередніх товаровиробників, і може призвести до підриву стимулів раціонального ресурсокористування.

Перспективним, на думку Б.М. Данилишина [2, с. 88], є перехід до багатоканальної податкової системи вилучення і перерозподілу ренти через використання особливого механізму платежів у вигляді комбінації диференційованої плати за ресурси на основі вартості та встановлення диференційованої ставки оподаткування з прибутку з урахуванням рентної складової в загальній величині прибутку. Застосування цих платежів повинно створити однакові умови господарювання для всіх суб’єктів і гарантувати державі стабільний дохід.

Перехід до ринкової системи ціноутворення дасть можливість, зменшивши регуляторні обмеження, забезпечити справедливий розподіл доходів від використання природних ресурсів і створити стимули для раціонального використання обмежених ресурсів, що передбачає концепція сталого розвитку.

Економічна теорія чітко визначає особливості рентних відносин на рівні держави, проте у бухгалтерському обліку немає будь-якої інформації, щодо облікового відображення ренти як одного з видів доходів підприємства.

Недостатня увага ренті  значно збільшує ризик недостовірної оцінки фінансового стану підприємств і впливає на об’єктивність й ефективність прийняття управлінських рішень. Як наслідок, необхідно розробити організаційно-методичні положення бухгалтерського обліку ренти, що дозволить сформувати вичерпну та достовірну інформацію для управління підприємством.

Арифметичний розрахунок і відображення ренти в бухгалтерському обліку є досить вагомим аспектом у реформуванні економічних відносин. Тому можна визначити основні положення щодо важливості та необхідності відображення доходу у вигляді ренти на мікро- та макрорівні (рис. 1).

Таким чином, на рівні підприємства бухгалтерський облік ренти необхідний для ефективного управління самим підприємством. Тобто власник чи користувач ресурсів, який отримує високий рентний дохід від певного виду ресурсів, не буде вкладати додаткових коштів на покращення цих ресурсів, а витратить їх на поліпшення інших видів ресурсів, які є гіршими за своїми властивостями і не приносять додаткового доходу (ренти).

Вдосконалення інформаційної системи бухгалтерського обліку на рівні підприємства є обов’язковою та необхідною умовою забезпечення розробки ефективних управлінських рішень і потребує не лише переосмислення діючої методики управління, покращення матеріально-технічної бази та форм накопичення і зберігання інформації, а й якісно нових кваліфікаційних характеристик облікового персоналу, здатного забезпечити формування адекватної потребам сьогодення облікової інформації.

 

Рис. 1. Необхідність управляння рентою

 

Бухгалтерський облік є поєднуючою ланкою між виробничо-фінансовою діяльністю господарюючих суб’єктів і особами, які приймають рішення. З точки зору системи управління облік представляє собою основну частину інформаційної системи зворотного зв’язку. Він покликаний забезпечувати всі рівні управління підприємства інформацією про фактичний стан об’єкту, яким управляють, а також про всі суттєві відхилення від заданих параметрів. Діючі принципи та правила організації бухгалтерського обліку змінюються відповідно до потреб підприємств та інших суб’єктів господарювання.

Висновки. Отже, впровадження в систему бухгалтерського обліку такої категорії як рента має стати одним із актуальних питань серед вчених-обліковців, які досліджують рентні відносини в Україні. Існують різні форми та види ренти, тому впровадження їх в облік є одним із пріоритетних напрямів розвитку бухгалтерського обліку.

 

Список літератури.

1. Горлов В. Основные принципы формирования достоверной и оперативной финансовой информации в организациях потребительской кооперации / Горлов В. //РИСК. – 2009. – № 4. – С.118-123.

2. Данилишин Б.М. Рента та розвиток рентних відносин в Україні / Б.М. Данилишин, В.С. Міщенко // Наука та інновації: наук.-практ. жур. – 2006. — Т. 2. — № 5. — С. 81–92.

3. Двігун А.О. Рентна політика та її роль у реалізації фінансової стратегії держави / А.О. Двігун // Світ фінансів. — 2008. — Вип. 3. — С. 73–77.

 

References.

1. Gorlov V. (2009),Basic principles of accurate and timely financial information to the consumer cooperation organizations”, RYSK, vol. 4, pp. 118-123

2. Danylyshyn B.M and Mishchenko V.S. (2009), “Rent and rent relations development in Ukraine”, Nauka ta innovatsii, vol. 5, no 2, pp. 81-92

3. Dvygun A.A. (2008), “Renty policy and its role in the financial strategy of the state”, Svit finansiv, vol. 3, pp.73-77.

 

Стаття надійшла до редакції 19.08.2014 р.