EnglishНа русском

Ефективна економіка № 9, 2016

УДК 659.15:334.758(477)

 

Г. Т. П’ятницька,

доктор економічних наук, професор, професор кафедри менеджменту,

Київський національний торговельно-економічний університет, м. Київ

 

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВИСТАВКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ: КЛАСТЕРНИЙ ПІДХІД *

 

G. T. Piatnytska,

Doctor of Economics, Professor, Professor of the Department of Management,

Kyiv National University of Trade and Economics (Kyiv, Ukraine)

 

PERSPECTIVES OF THE DEVELOPMENT OF EXHIBITION ACTIVITY IN UKRAINE: CLUSTER APPROACH *

 

Визначено основні тенденції сучасного розвитку виставкової діяльності України та причини, що їх обумовлюють. Зроблено прогноз щодо зміни основних показників виставкової діяльності у 2014 р. за відсутності офіційних статистичних даних у відкритому доступі. Окреслено перспективи подальшого розвитку виставкової діяльності в Україні. Обґрунтовано пропозиції та рекомендації, практичне впровадження яких дозволить у стратегічній перспективі реалізувати оптимістичний сценарій розвитку виставкової діяльності в Україні, сформувати регіональні та міжрегіональні конгресно-виставкові кластери.

 

Determined the main trends of modern development of exhibition activity in Ukraine and the reasons that caused them. Predicted the changes of the key indicators of exhibition activity in 2014 considering the absence of official statistics in the public domain. Outlined the perspectives for further development of exhibition activity in Ukraine. Grounded suggestions and recommendations for the practical implementation of the optimistic scenario of exhibition activity’ development in Ukraine and create regional and interregional congress-exhibition clusters in strategic perspective.

 

Ключові слова: виставкова діяльність, розвиток, експоненти, організатори виставкових заходів, виставкові центри, конгресно-виставкові кластери, ділові контакти, репутація, інновації, конкуренція, управління, стратегія кластеризації.

 

Keywords: Exhibition activity, development, exhibitors, organizers of exhibitions, exhibition centers, congress-exhibition clusters, business contacts, reputation, innovations, competition, management, strategy of clustering.

 

 

Постановка проблеми. У розвитку сучасної економіки виставкова діяльність (ВД) є одним з важливих інструментів інформаційного середовища. Як свідчить міжнародний практичний досвід, у економічно розвинених країнах державні органи управління та крупні корпорації, формуючи державно-приватне партнерство, інвестують у будівництво великих конгресно-виставкових центрів та створюють конгресно-виставкові кластери з метою підвищення культурного рівня населення та економічного зростання міст, регіонів тощо. Проведення виставок та ярмарків сприяє просуванню товарів та послуг не тільки на внутрішньому ринку їх виробника, але і на ринках інших країн світу. Виставкова діяльність (як з позицій організаторів виставково-ярмаркових заходів (ВЯЗ), так і їх учасників) допомагає: встановлювати та примножувати ділові та кроскультурні контакти; зміцнювати наявні та нові міжнародні зв’язки; популяризувати та поширювати продуктові та процесові інновації; приваблювати інвестиції у розвиток бізнесу, галузі, регіону і т.п.; надавати чіткі «сигнали» щодо стану та основних тенденцій на галузевому ринку, в економіці міста, регіону чи країни тощо.

В умовах економічного спаду та / або геополітичної нестабільності у таких країнах, як Україна, що до того ж мають далеко недосконалу нормативно-законодавчу базу, де простежується поліцентричність у розміщенні виставкових / конгресно-виставкових центрів, бракує якісних виставкових площ та обладнання, а також менеджерів виставкової діяльності, які б не тільки з теоретичної, але і практичної точок зору могли ефективно діяти навіть у кризові часові періоди, актуальним є питання визначення подальших перспектив розвитку та можливостей для активізації ВД. Розуміння цих перспектив з виявленням основних внутрішньогалузевих проблем та ринкових загроз дозволить сформувати план щодо вирішення одних та мінімізації ризиків від імовірного впливу інших та, як наслідок, сприятиме підвищенню соціально-економічної віддачі від виставкового бізнесу.

Аналіз останніх досліджень. В Україні різні аспекти розвитку ВД вивчали такі науковці та практики, як: В. Фарберов [1], В. Пекар [2], Л. Лукашова [3], А. Голіцин [4], І. Антоненко та Т. Дупляк [5], О. Сініціна [6] і деякі інші. Проте особливості розвитку виставкової діяльності в Україні починаючи з 2014 р. (після окупації частини території та початку антитерористичної операції на Сході країни) до цього часу детально не досліджувалися. Це, а також усвідомлення важливості встановлення чітких пріоритетів подальшого розвитку виставкової діяльності, як одного з ключових елементів у системі формування знаневого українського суспільства, і обумовило мету нашого дослідження.

Мета дослідження – визначити основні сучасні тенденції у ВД України та окреслити ймовірні перспективи її подальшого розвитку з позицій кластерного підходу.

Для досягнення поставленої мети були використані методи системного аналізу і синтезу, порівняння, прогнозування та статистичної обробки даних.

Результати досліджень. У світі, за даними Всесвітньої асоціації виставкової індустрії (UFI) [7], щорічно відбувається приблизно 31 тис. виставок, де бувають 260 млн відвідувачів та у межах проведення яких орендується 124 млн кв м загальної чистої виставкової площі, а 4,4 млн компаній-експонентів мають змогу презентувати свої досягнення, активно просувати на ринок товари / послуги, розвинути ділові контакти, укласти договори тощо. У Європі провідними операторами на ринку виставкових послуг є: Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Туреччина – країни, в яких вже давно зрозуміли перспективність розвитку ВД (як з точки зору можливостей поповнення бюджету та створення додаткових робочих місць, так і з точки зору формування позитивної ділової репутації країни та її підприємств / компаній). Україна, на жаль, до когорти країн-лідерів як у світовій, так і європейській виставковій індустрії не належить. Останнє обумовлено низкою причин:

недостатньо розвинена виставкова інфраструктура, внаслідок чого частина ВЯЗ проводиться у непристосованих для цього приміщеннях, деякі організатори ВЯЗ надають неякісні виставкові послуги через свій низький професіоналізм і т.п., у багатьох регіонах немає не тільки виставкових центрів, що відповідають сучасним вимогам проведення міжнародних, національних, регіональних ВЯЗ, але і якісно нерозвинені супутні до ВД послуги (у т.ч. пов’язані з організацією проживання, харчування учасників та відвідувачів ВЯЗ);

невисока зацікавленість багатьох іноземних підприємств / компаній у представленні та просуванні своїх товарів / послуг шляхом участі у ВЯЗ, що проводяться безпосередньо в Україні;

недостатньо привабливий інвестиційний клімат, що стримує потенційних як зовнішніх, так і внутрішніх інвесторів від вкладання коштів у бізнес України, негативно позначається на діловій активності переважної більшості українських організацій (підприємств / компаній) як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках;

проявом недобросовісної конкуренції між організаторами ВЯЗ (коли, наприклад, майже в однакові часові терміни організовується проведення виставок одного галузевого спрямування і т.п.);

непрозорість ринку виставкових послуг, коли непоодинокі випадки надання неповної або недостовірної інформації про діяльність з організації виставок і ярмарків, що призводить до викривлення даних, необхідних потенційним експонентам для прийняття виважених рішень щодо своєї участі у тому чи іншому ВЯЗ. Варто також звернути увагу органів влади на те, що припинення випуску Державною службою статистики України статбюлетенів «Виставкова діяльність України» ще більше погіршило ситуацію та створило перешкоди для: повноцінного відстеження змін стану та тенденцій ВД в Україні, виявлення причин, що обумовлюють різного роду проблеми; проведення порівняльного аналізу розвитку ВД в Україні та інших країнах світу тощо. Останнє, у свою чергу, ускладнює процес управління розвитком ВД, формує як у пересічного індивіда, так і держслужбовців хибне уявлення про не важливість накопичення даних про цей вид економічної діяльності та недоцільність оцінювання його впливу на розбудову національної / регіональної економіки;

недостатньо висока загальна виставкова культура українських відвідувачів та учасників ВЯЗ, що, зокрема, обумовлено недооцінюванням важливості опанування теорії та практичних навиків з ВД під час підготовки та перепідготовки у вищих навчальних закладах (ВНЗ) фахівців абсолютно всіх галузевих спрямувань, а особливо тих, що у майбутньому будуть займатися менеджментом та адмініструванням.

Перелік вищезазначених причин у 2014 р. доповнився ще втратами частини виставкової інфраструктури внаслідок незаконної окупації території АР Крим, м. Севастополя, у зонах проведення антитерористичної операції. Варто наголосити, що названі наслідки геополітичної нестабільності негативно впливають і на рішення експонентів з інших куточків світу щодо їх участі у ВЯЗ, які проводяться на території України. Водночас вітчизняні підприємства – потенційні експоненти, переживаючи в цей час економічну скруту, як правило, вдаються до стратегії економії на витратах, у т.ч. шляхом зменшення (або взагалі обнуління) витрат на свою участь у ВЯЗ.

Результати аналізу динаміки основних показників розвитку виставкової діяльності України впродовж 2004–2014 рр. свідчать про те, що після 2010 р. в країні почала простежуватися тенденція до уповільнення виставкової активності: зменшилась як кількість проведених ВЯЗ, так і кількість експонентів та відвідувачів ВЯЗ (табл. 1). Поряд з цим, тенденція до скорочення кількості окремих суб’єктів ВД більшою мірою свідчить про те, що за умови загострення конкуренції на ринку виставкових послуг з нього поступово йдуть найбільш «слабкі» підприємці. Останнє, з одного боку, може сприяти швидкому «вимиванню» з ринку непрофесійних організаторів ВЯЗ, що часто надавали неякісні виставкові послуги, а з іншого – спричиняти скорочення дрібноформатних операторів ринку (навіть якщо вони надавали високоякісні виставкові послуги). Водночас загострення конкуренції, як свідчить міжнародний практичний досвід, обумовлює поступове зникнення однотипних виставок та активізує розвиток нових виставок, тематика яких може бути цікавою для великих за обсягами потоків відвідувачів, а отже привабливою (з точки зору економічної віддачі) для значної кількості організацій-потенційних експонентів.

Намагаючись визначити стратегічні перспективи розвитку ВД, зазначимо, що за нашими підрахунками та прогнозами у 2015 р. ситуація на ринку виставкових послуг України частково стабілізувалась і кількість ВЯЗ, що проводилась в країні, збільшилась (хоча напевно і не повернулася навіть до рівня 2013 р.). У 2016 р. ситуація і за оптимістичним, і за найбільш реалістичним прогнозами розвитку подій не повинна погіршитись. Однак, показники кількості міжнародних та національних ВЯЗ (табл. 2), а отже і кількості всіх ВЯЗ, що будуть проведені в Україні, все ще залишаться набагато гіршими, ніж у 2013 та попередніх роках. Меншою, ніж раніше, тривалий час буде і кількість регіонів та місць в Україні, де із забезпеченням повноцінної безпеки експонентам та відвідувачам можна буде проводити ВЯЗ.

 

Таблиця 1.

Динаміка основних показників виставкової діяльності в Україні впродовж 2004–2014 рр. *

Показники

Роки

Середньоріч­ний темп зрос­тання у 2004–2013 рр., %

Абсолютне відхилення 2014/2013

2004

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014**

Кількість окремих суб’єк­тів ВД (всього), одиниць

131

144

123

129

126

114

112

98

98,3

-14

Кількість проведених ВЯЗ, одиниць

1019

1174

1076

1127

1116

1010

922

340

98,9

-582

Середня кількість ВЯЗ у розрахунку на одного суб’єкта ВД, одиниць

8

8

9

9

9

9

8

3

100,6

-5

Кількість експонентів (учасників), одиниць

72006

82453

68745

73367

69616

62645

55895

19530

97,2

-36365

Середня кількість експо­нентів у розрахунку на один ВЯЗ, одиниць

71

70

64

65

62

62

61

57

98,3

-3

Забудована площа орга­нізаторів ВЯЗ, тис. кв м

899

1836

1267

1268

1283

1040

909

300

100,1

-609

Середній обсяг вистав­кової площі у розрахунку на 1 експонента, кв. м

12,5

22,3

18,4

17,3

18,4

16,6

16,3

15,4

103,0

-0,9

Загальна виставкова площа виставкових центрів (ВЦ), тис. кв. м

198

192

196

206

202

201

201

169

100,2

-32

Оборотність 1 м кв. вис­тавкової площі ВЦ, разів

5

10

6

6

6

5

5

2

98,9

-3

Кількість відвідувачів, млн. осіб

10,0

13,3

10,6

11,2

9,4

6,7

5,6

3,3

93,8

-2,3

Чисельність персоналу організаторів ВЯЗ і ВЦ, штатних працівників

2235

2325

1169

1872

1821

1665

1543

840

96,0

-703

Кількість контактів у роз­рахунку на 1 особу пер­соналу організаторів ВЯЗ та ВЦ одиниць

4474

5720

9068

5983

5162

4024

3629

3929

97,7

300

Примітки: * Побудовано та розраховано автором за даними Державної служби статистики України [8–14].

** Державна служба статистики України не надає офіційних даних про розвиток ВД України у 2014 р. Прогноз показників за 2014 р. зроблений

автором з урахуванням наслідків тимчасової окупації території АР Крим, м. Севастополя, наявності зон проведення антитерористичної операції, стрімкого

падіння індексу ділової активності та за результатами аналізу даних з офіційних веб-сайтів суб’єктів ВД України. Точні показники за 2014 р., на думку автора,

можуть виявитися ще гіршими, ніж представлені у прогнозі табл. 1, оскільки фінансовий результат (сальдо) діяльності підприємств з видом економічної

діяльності «Організування конгресів і торговельних виставок» за січень – грудень 2014 р. становив понад 17 млн. грн збитків,

а частка збиткових підприємств була на рівні 36,4 % від їх загальної кількості (див. табл. 3).

 

Зважаючи на об’єктивне та обґрунтоване зменшення у 2014 р. кількості ВЯЗ, що були проведені в Україні, а також реагуючи на загальноекономічну ситуацію, українські організатори ВЯЗ та ВЦ були змушені кардинально переглянути свою цінову політику. Завдяки зміні цін, а також прямій та опосередкованій підтримці політики українського уряду щодо мирного врегулювання конфлікту на Сході країни з боку інших держав світу, що у т.ч. супроводжувалося фінансовою підтримкою організації та проведення безпосередньо в Україні різного роду міжнародних конгресів та форумів, залучення на них значної кількості не тільки вітчизняних, але й іноземних учасників тощо, після абсолютно провального для ВД України 2014 р. намітилась певна позитивна динаміка. Так, вже у І півріччі 2015 р. збільшилась рентабельність як операційної, так всієї діяльності підприємств сфери «Організування конгресів і торговельних виставок» України (табл. 3). Водночас зменшилась частка підприємств, які одержали збиток, а сальдо фінансового результату діяльності всіх підприємств-організаторів конгресів і торговельних виставок стало позитивним, тобто вони (у сукупності) отримали чистий прибуток.

 

Таблиця 2.

Розподіл міжнародних та національних виставок і ярмарків за місцем проведення в Україні та організаторами у 2016 році *

Місце проведення ВЯЗ в Україні

Організатори проведення ВЯЗ

Кількість заплано­ваних ВЯЗ, одиниць

м. Дніпропетровськ

Експо-центр «Метеор» (м. Дніпропетровськ)

4

м. Запоріжжя

Експо-центр «Метеор» (м. Дніпропетровськ)

2

Запорізька торгово-промислова палата (м. Запоріжжя)

6

м. Київ

ТОВ «ЛІДЕРЕКСПОЦЕНТР» (м. Київ)

2

ТОВ «Компанія «Виставковий Світ» (м. Київ)

3

ТОВ «Міжнародний виставковий центр» (м. Київ)

18

Компанія Premier Expo (м. Київ)

2

Всеукраїнська громадська організація Товариство «Знання» України (м. Київ)

2

ТОВ «Лабораторія маркетингових технологій» (м. Київ)

4

ТОВ «ТД «Промінвест» (Київська обл.)

1

ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» (м. Київ)

1

м. Кіровоград

ТОВ «УКРАГРОЕКСПО» (м. Кіровоград)

1

ПрАТ «Піраміс» (м. Кіровоград)

1

м. Львів

Приватне підприємство «Новий Бізнес» (м. Львів)

2

Експо-центр «Метеор» (м. Дніпропетровськ)

4

ПрАТ «Гал-ЕКСПО» (м. Львів)

 

м. Миколаїв

ТОВ «НАРІМЄКСПО» (м. Миколаїв)

1

м. Одеса

ПП РІА МедіаКомпас Україна (м. Одеса)

4

Полтавська обл.

ТОВ «Сорочинський ярмарок» (Полтавська обл.)

1

м. Суми

Сумська торгово-промислова палата (м. Суми)

1

м. Харків

Експо-центр «Метеор» (м. Дніпропетровськ)

3

Разом (всього по Україні в цілому)

10 місць проведення

18 організаторів

63 запланованих ВЯЗ

Примітка. Побудовано автором за даними з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України [15].

 

Таблиця 3.

Показники діяльності підприємств-організаторів конгресів і торговельних виставок у  2014 р. та  І півріччі 2015 р., тис. грн *

Показники

2014 рік

І півріччя 2015 року

Результати від операційної діяльності

844,9

14441,6

Витрати операційної діяльності

523883,1

108730,4

Рівень рентабельності (збитковості) операційної діяльності підприємств, %

0,16

13,28

Чистий прибуток (збиток)

-17507,9

21195,1

Затрати від усієї діяльності (витрати всього)

587913,2

114144,9

Рівень рентабельності (збитковості) всієї діяльності підприємств, %

-2,98

18,57

Частка підприємств, які одержали прибуток, у % до загальної кількості підприємств

63,6

71,4

Частка підприємств, які одержали збиток, у % до загальної кількості підприємств

36,4

28,6

Примітка. Побудовано та розраховано автором за даними Державної служби статистики України по зведеній інформації за формою №2

«Звіт про фінансові результати» (або «Звіт про сукупний дохід» відповідно до застосування МСФЗ в Україні).

 

Проводячи комплексний аналіз перетворень, що протягом останнього десятиріччя відбулися у ВД України, та прямо впливають на перспективи її подальшого розвитку, необхідно звертати увагу не тільки на динаміку кількості проведених ВЯЗ, експонентів, відвідувачів, організаторів ВЯЗ, але і на зміни: навантаження (тобто середньої кількості експонентів) у розрахунку на 1 ВЯЗ; оборотності 1 кв. м виставкової площі; середнього обсягу виставкової площі у розрахунку на 1-го експонента; кількості контактів у розрахунку на 1-го штатного працівника організаторів ВЯЗ та ВЦ тощо. Як свідчать дані табл. 1, в Україні на одного суб’єкта ВД протягом 2004–2013 рр. припадало проведення в середньому 8–9 ВЯЗ на рік і лише у 2014 р. через стрімке падіння ділової активності внаслідок геополітичної напруги та економічного спаду, цей показник за нашими прогнозами впав до 3 ВЯЗ (див. табл. 1).

Середня кількість експонентів у розрахунку на один ВЯЗ, що проводились в Україні, найбільшою була у 2004 р. (71 експонент) і протягом останнього десятиріччя тільки зменшувалася (див. табл. 1). Така тенденція обумовлена порівняно низькою привабливістю сучасного ринку виставкових послуг України як для експонентів, так і відвідувачів ВЯЗ внаслідок негативної дії низки причин, які були названі нами вище. Проте наголосимо, що в останні роки вона, у першу чергу, пов’язана з поширенням практики скорочення витрат на участь у ВЯЗ функціонуючих в Україні підприємств і компаній. Вважаємо, що ця тенденція в Україні з об’єктивних причин залишиться незмінною ще достатньо тривалий період часу (особливо, якщо розвиток ВД відбуватиметься за песимістичним сценарієм, що, зокрема, передбачає низьку ділову активність, високі індекси інфляції та корупції, підвищення соціальної напруги у суспільстві, у т.ч. внаслідок погіршення загальних умов та якості життя, збільшення обсягів зон антитерористичних операцій, реальної військової загрози з боку Росії і т.п. і т.д.).

Оборотність 1 кв. м виставкової площі ВЦ у період 2004–2008 рр. безперервно зростала і досягла піку (10 раз) у 2008 р. Проте з початком проявів наслідків загальноекономічної кризи наприкінці 2008 р. ситуація різко погіршилась і значення даного показника впало до 5–6 раз, а у 2014 р. за нашими прогнозами було на рівні 2 раз (див. табл. 1). Ця тенденція негативно позначилась на результатах господарської діяльності ВЦ та є стримуючим фактором з точки зору відкриття та розвитку нових ВЦ в Україні, реконструкції наявних ВЦ, придбання інноваційного виставкового обладнання відповідно до сучасних вимог ведення виставкового бізнесу.

Кількість контактів у розрахунку на одного штатного працівника підприємств-організаторів ВЯЗ та ВЦ в Україні протягом 2009–2013 рр. постійно зменшувалась і лише у 2014 р. за нашим прогнозом мав місце незначний її ріст (див. табл. 1). Зауважимо, що у цьому випадку збільшення кількості контактів свідчить не про позитивну динаміку інтенсивного зростання продуктивності праці завдяки впровадженню нових інноваційних технологій обслуговування та контактування з відвідувачами ВЯЗ, а є результатом регресивних змін у розвитку ВД: коли на фоні стрімкого падіння чисельності відвідувачів ВЯЗ, ще більш швидкими темпами відбулося зменшення чисельності штатних працівників організаторів ВЯЗ та ВЦ.

На сам кінець, визначаючи подальші перспективи розвитку ВД в Україні за умови реалізації найбільш привабливого сценарію розгортання подій у геополітичному та економічному житті нашої країни як у короткостроковому, так і середньо– та довгостроковому часовому періоді, зупинимося на розгляді міжнародної практики формування конгресно-виставкових кластерів, тобто кластерів, що об’єднують підприємства та компанії, головною метою підприємницької діяльності яких є організація та проведення спеціалізованих конгресів та ВЯЗ, а також прямо пов’язана з цим або супутня до цього діяльність: будівництво ВЦ; розробка продуктових (наприклад, унікального виставкового обладнання) та процесових інновацій, що дозволять підвищити якість надання виставкових послуг; видавництво спеціальних періодичних видань з акцентуванням уваги на конгресно-виставковій проблематиці та т.п. Створення конгресно-виставкових кластерів, як правило, не тільки активізує ВД і, як наслідок, спрямовує по висхідній криву розвитку суб’єктів ВД, але і сприяє економічному зростанню регіонів, організації яких є складовими елементами цього кластера. Вдала організація та злагоджена робота учасників таких кластерів в Україні обумовить продукування цілого ланцюга позитивних ефектів, а саме:

підвищення туристичної привабливості регіону(ів) країни за рахунок його (їх) позиціонування як центру(ів) ділового туризму;

формування або зміцнення позитивного іміджу та надійної репутації регіону(ів) в очах галузевих співтовариств;

розширення можливостей експонентів заходів формату «B-to-B» у формуванні правил «гри» на галузевих ринках, а заходів формату «B-to-С» – у активізації просування та збільшенні обсягів продажу своїх товарів кінцевим споживачам, а також оперативному вивченні думок споживачів, виявленні змін у їх потребах та пріоритетах при прийнятті рішення щодо покупки товару(ів) / послуг(и);

розширення можливостей відвідувачів ВЯЗ обирати для себе найкраще серед однотипних товарів / послуг;

формування соціально значущого продукту з точки зору розвитку всього національного господарства, що проявляється через створення додаткових робочих місць, можливості утворення нових та укріплення наявних міжкластерних комунікацій, у т.ч. під час спільної роботи над важливими для всієї місцевої / регіональної громади проектами, тощо;

не тільки кількісне, але і якісне примноження ділових контактів, у т.ч. з потенційними українськими та іноземними інвесторами, які не лише здатні, але і мають реальне бажання вкладати кошти у бізнес саме в Україні;

прискорення трансферу інноваційних технологій, тощо;

скорочення часового терміну обміну інформацією та думками щодо досягнень НТП та з будь-яких інших проблем і тематик, що можуть бути цікавими як широкому, так і вузькому колу учасників конгресів, але результати роботи яких завжди спрямовані на дифузію інновацій, вирішення непростих соціально-економічних завдань і т.п.;

активізація пошуків нових секторів економіки як для опанування у конгресно-виставковому бізнесі, так і для розвитку в регіоні(ах) з метою підвищення конкурентоспроможності останніх та / або виконання важливих соціально-економічних завдань.

Звичайно, визначаючи для України перспективним (з точки зору подальшого розвитку ВД) план формування конгресно-виставкових кластерів потрібно обов’язково зупинитися на ризиках, що можуть виникнути у процесі реалізації цього плану. Це, по-перше, ризик «буксування» на початковій стадії реалізації стратегії кластеризації внаслідок недорозвиненості та відсутності ресурсів для удосконалення конгресно-виставкової інфраструктури (що, зокрема, може завадити проведенню заходів міжнародного рівня); по-друге, ризик так званого «гальмування» об’єднання через відсутність у потенційних учасників кластера чіткого розуміння доцільності та економічної виправданості спільного розвитку; по-третє, ризик так званого «очікування на швидкий та відразу вагомий результат», внаслідок якого справа по створенню кластера може бути не доведена до кінця, а його учасники будуть перманентно висловлювати незадоволення розвитком подій; по-четверте, відсутність або нестача кваліфікованих кадрів, необхідних для забезпечення ефективної діяльності конгресно-виставкового кластера, спричинена у т.ч. невисокою загальнонаціональною культурою та грамотністю у сфері ВД.

Усвідомлення потреби у підвищенні виставкової грамотності та культури населення України, зважаючи на перспективність розвитку конгресно-виставкових кластерів як рушіїв регіонального / місцевого економічного зростання, має спонукати до ініціативи введення у навчальні плани ВНЗ (у першу чергу тих, які випускають управлінців) спеціальних дисциплін: «Менеджмент і маркетинг виставкової діяльності» та / або «Організація конгресно-виставкового бізнесу» і т.п. Це, на наше глибоке переконання, дозволить не тільки збільшити чисельність висококваліфікованих кадрів у сфері, що у КВЕД-2010 визначена під кодом 82.3 «Організування конгресів і торговельних виставок», а і гарантує наявність у менеджерів з інших сфер економічної діяльності необхідних компетенцій для забезпечення продуктивної виставково-ярмаркової активності їх підприємств / компаній.

Вважаємо, що впровадження у ВНЗ нових навчальних програм з дисциплінами, предметом вивчення яких є конгресно-виставковий бізнес, з розробкою необхідного для їх вивчення та якісного навчально-методичного забезпечення цілком посильне завдання для викладачів ВНЗ у співпраці з практиками ВД. Тим більше, що деякі ВНЗ України (наприклад, Київський національний торговельно-економічний університет) вже мали досвід підготовки кадрів для ВД.

Висновки. Встановлено, що ВЯЗ забезпечують бізнесу унікальну можливість концентрації та інтеграції галузевих фахівців необхідного профілю, представників владних структур, ділових кіл та громадськості в одному місці. Провідні оператори Європейського ринку виставкових послуг пов’язують перспективність розвитку ВД з її можливостями суттєво поповнювати місцевий / регіональний / національний бюджет, створювати додаткові робочі місця, сприяти формуванню у країни / регіону та її / його підприємств / компаній репутації надійного партнера у вирішенні різного роду економічних, соціальних, екологічних та інших проблем.

Виявлено, що у розвитку ВД України ще за декілька років до розгортання подій 2014 р., пов’язаних з анексією АР Крим, м. Севастополь та початком антитерористичної операції, простежувалися негативні тенденції до зменшення кількості ВЯЗ, їх експонентів, відвідувачів тощо, які були спричинені низкою чинників. Обґрунтовано перспективність формування регіональних та міжрегіональних конгресно-виставкових кластерів для активізації ВД та покращення кривих розвитку суб’єктів ВД в Україні у стратегічному часовому періоді. Визначено, що до ризиків реалізації стратегії кластеризації, як перспективного плану розвитку ВД України, нині варто відносити ризики: недорозвиненості та відсутності ресурсів для удосконалення конгресно-виставкової інфраструктури; ймовірності «гальмування» об’єднання через погану поінформованість; «очікування на швидкий та відразу вагомий результат»; відсутності або нестачі кваліфікованих кадрів для забезпечення ефективності ВД (навіть за умови кризи).

Вважаємо, що представлені результати дослідження у подальшому можуть бути використані для проведення більш глибокого дослідження проблематики створення та розвитку арт-кластерів, а також можливостей реалізації в одному регіоні або міжрегіональному об’єднанні стратегії змішаної кластеризації, що передбачає формування не одного, а відразу кількох (2-х і більше) кластерів з розгалуженою мережею каналів обміну інформацією та ділових контактів.

 

Література.

1. Фарберов В.И. Проблемы активизации выставочно–ярмарочной деятельности в Украине / В.И. Фарберов // Социально-экономические аспекты промышленной политики: Сб. науч. тр. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. – С. 391–397.

2. Пекарь В. А. Выставочная индустрия Украины: история, тенденции, проблемы и перспективы / В. А. Пекарь // Маркетинг и реклама. – 2007. – № 5. – С. 20–27.

3. Лукашова Л.В. Тенденції та перспективи розвитку виставкової діяльності в умовах економічної кризи / Л.В. Лукашова // Вісник ДонНУЕТ. – 2009. – № 4. – С.49–56.

4. Голіцин А.М. Сучасні тенденції маркетингових комунікацій на виставках та ярмарках / А.М. Голіцин // Формування ринкової економіки: міжвідомчий науковий збірник. – Вип. 11. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 126–133.

5. Антоненко І.Я. Виставкова діяльність в Україні: стан, проблеми та шляхи їх розв’язання / І.Я. Антоненко, Т.П. Дупляк // Економічний часопис-ХХІ. – 2013. – № 11-12(1). – С. 74–78.

6. П’ятницька Г.Т. Оцінка виставково-ярмаркової діяльності у регіонах України / Г.Т. П’ятницька, О.В. Сініціна // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 24. – С. 39–43.

7. Global Exhibition Industry Statistics (March, 2014): data from the official web-site of the Global Association of the Exhibition Industry. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ufi.org/wp-content/uploads/2016/01/2014_exhibiton_industry_statistics_b.pdf.

8. Виставкова діяльність в Україні у 2004 році: Статистичний бюлетень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.expo.org.ua.

9. Виставкова діяльність в Україні у 2008 році: Статистичний бюлетень. – К.: Державний комітет статистики України, 2009. – 53 с.

10. Виставкова діяльність в Україні у 2009 році: Статистичний бюлетень. – К.: Державний комітет статистики України, 2010. – 53 с.

11. Виставкова діяльність в Україні у 2010 році: Статистичний бюлетень. – К.: Державний комітет статистики України, 2011. – 53 с.

12. Виставкова діяльність в Україні у 2011 році: Статистичний бюлетень. – К.: Державний служба статистики України, 2012. – 53 с.

13. Виставкова діяльність в Україні у 2012 році: Статистичний бюлетень. – К.: Державний служба статистики України, 2013. – 52 с.

14. Виставкова діяльність в Україні у 2013 році: Статистичний бюлетень. – К.: Державний служба статистики України, 2014. – 53 с.

15. Перелік виставок і ярмарків, що проводитимуться в Україні у 2016 році: дані з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&tag=Vistavkovo-iarmarkovaDiialnistVUkraini.

 

References.

1. Farberov, V.I. (2000), “Problems of activation of the exhibition and fairs activity in Ukraine”, Sotsialno-ekonomicheskiie aspekty promyshlennoi politiki, pp. 391–397.

2. Pekar, V.A. (2007), “Exhibition Industry of Ukraine: history, trends, challenges and perspectives”, Marketinh i reklama, vol. 5, pp. 20–27.

3. Lukashova, L.V. (2009), “Tendencies and perspectives of the development of exhibition activity in economic crisis”, Visnyk DonNUET, vol. 4, pp. 49–56.

4. Holitsyn, A.M. (2003), “Modern trends in marketing communications at exhibitions and fairs”, Formuvannia rynkovoi ekonomiky, no. 11, pp. 126–133.

5. Antonenko, I.Ya. and Dupliak, T.P. (2013), “Exhibition activity in Ukraine: current state, problems and ways of their solving”, Economic Annals-XXI, vol. № 11-12(1), pp. С. 74–78.

6. Piatnytska, G.T. and Sinitsina, O.V. (2010), “Assessment of exhibition and fair activity in the regions of Ukraine”, Investytsii: praktyka ta dosvid, vol. 24, pp. 39–43.

7. The official web-site of the Global Association of the Exhibition Industry (2014), “Global Exhibition Industry Statistics”, available at: http://www.ufi.org/wp-content/uploads/2016/01/2014_exhibiton_industry_statistics_b.pdf. (Accessed 23 August 2016).

8. State Statistics Service of Ukraine (2005), “Vystavkova diialnist v Ukraini u 2004 rotsi” [Exhibition activity in Ukraine in 2004: Statistical bulletin], available at: www.expo.org.ua (Accessed 23 August 2016).

9. State Statistics Service of Ukraine (2009), “Vystavkova diialnist v Ukraini u 2008 rotsi” [Exhibition activity in Ukraine in 2008: Statistical bulletin], Derzhkomstat, Кyiv, Ukraine.

10. State Statistics Service of Ukraine (2010), “Vystavkova diialnist v Ukraini u 2009 rotsi” [Exhibition activity in Ukraine in 2009: Statistical bulletin], Derzhkomstat, Кyiv, Ukraine.

11. State Statistics Service of Ukraine (2011), “Vystavkova diialnist v Ukraini u 2010 rotsi” [Exhibition activity in Ukraine in 2010: Statistical bulletin], Derzhkomstat, Кyiv, Ukraine.

12. State Statistics Service of Ukraine (2012), “Vystavkova diialnist v Ukraini u 2011 rotsi” [Exhibition activity in Ukraine in 2011: Statistical bulletin], State Statistics, Кyiv, Ukraine.

13. State Statistics Service of Ukraine (2013), “Vystavkova diialnist v Ukraini u 2012 rotsi” [Exhibition activity in Ukraine in 2012: Statistical bulletin], State Statistics, Кyiv, Ukraine.

14. State Statistics Service of Ukraine (2014), “Vystavkova diialnist v Ukraini u 2013 rotsi” [Exhibition activity in Ukraine in 2013: Statistical bulletin], State Statistics, Кyiv, Ukraine.

15. The official site of the Ministry of Economic Development and Trade of Ukrainе (2016), “The list of exhibition events and fairs that take place in Ukraine in 2016”, available at: http://www.me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&tag=Vistavkovo-iarmarkovaDiialnistVUkraini (Accessed 23 August 2016).

 


* Результати досліджень, що представлені у статті, отримані у межах виконання НДР “Кластеризація економіки України в умовах європейської інтеграції” (номер держреєстрації: 0115U000566).

The results of research which presented at the article are obtained within performance of scientific research work Clustering the economy of Ukraine in conditions of European integration(state registration number: 0115U000566).

 

Стаття надійшла до редакції 16.09.2016 р.