УДК 332.135

 

А. М. Ужва,

канд. е. н., доцент кафедри обліку та оподаткування

Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського, м. Миколаїв

 

ІНТЕГРАЦІЯ ЯК ДОМІНАНТА ПРОЦЕСУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО БІЗНЕСУ

 

A. M. Uzhva,

Ph.D., associate professor of department of account and taxation

Mykolaiv V.O. Sukhomlynsky National University, Mykolaiv

 

INTEGRATION AS DOMINANT OF PROCESS OF PROVIDING OF DEVELOPMENT OF REGIONAL AGRARIAN BUSINESS

 

У статті висвітлено необхідність активізації формування інтеграційних процесів на підприємствах регіонального аграрного бізнесу з метою забезпечення їх ефективного функціонування в сучасних умовах. Побудовано схему формування регіонального інтеграційного об’єднання та показано зв’язки між учасниками та зовнішніми партнерами. Проаналізовано проблемні питання щодо подальшого розвитку інтеграційних процесів аграрної сфери України. Розглянуто інтегральний підхід щодо формування інтегральних структур з точки зору конкурентного, стратегічного і фінансово-економічного аспектах. При цьому конкурентні переваги проявляються в підвищенні ефективності управління; зниженні витрат по всьому ланцюгу доданої вартості; стратегічна складова виявляється в раціональному використанні виробничих потужностей та зниженні ризику. Фінансово-економічні переваги інтегрального підходу проявляються в тому, що відбувається акумуляція значної частини прибутку усередині регіону та посилюється контроль за використанням бюджетних коштів і податкових пільг. Обґрунтовано, що інтегральний підхід щодо формування інтегральних структур може використовуватися для розробки механізму взаємовідносин між партнерами об’єднання.

 

In the article the necessity of activation of forming of integration processes is reflected on the enterprises of regional agrarian business with the purpose of providing of them effective functioning in modern terms. The chart of forming of regional integration association is built and copulas are rosined between participants and external partners. Problem questions are analyzed in relation to subsequent development of integration processes of agrarian sphere of Ukraine. Integral approach is considered in relation to forming of integral structures from point of competition, strategic and finansovo-ekonomich aspects. Thus competitive edges show up in the increase of management efficiency; cost cutting on all chain of value added; a strategic constituent appears in rational employment of industrial capacity and decline of risk. Finansovo-ekonomichni advantages of integral approach show up in that an accumulation of considerable share of profits is into a region and control increases after the use of budgetary facilities and tax deductions. Grounded, that integral approach in relation to forming of integral structures can be used for development of mechanism of mutual relations between the partners of association.

 

Ключові слова: горизонтальна та вертикальна інтеграція, інтеграційні структури, інтегральний підхід, аграрний бізнес, регіон, сталий розвиток.

 

Keywords: horizontal and vertical integration, integration structures, integral approach, agrarian business, region, steady development.

 

 

Постановка проблеми. В умовах євроінтеграційних процесів пріоритетним завданням соціально-економічної політики держави є максимальне забезпечення населення продовольством та якісними умовами життя. Функціонування підприємств агробізнесу є іманентною рисою саме ринкової економіки, спрямованої на посилення продовольчої безпеки країни. Розвиток регіонального аграрного бізнесу потребує дієвих заходів з боку органів влади та населення. За словами В.В. Зіновчука саме «виникнення аграрного бізнесу стало результатом поглиблення інтеграційних процесів між сільським господарством і сполученими галузями» [2, с. 85]. Процес забезпечення сталого розвитку аграрного бізнесу регіону передбачає включення в забезпечення виробничого процесу всіх економічних, соціальних і організаційних ресурсів. Участь в інтеграційних процесах дозволяє господарствам населення, фермерам, дрібним виробникам об’єднуватися за спільними інтересами, підвищувати рівень життя, забезпечувати соціально-психологічну стійкість у межах регіону. Розвиток інтеграції сільськогосподарських і переробних підприємств є найважливішою умовою забезпечення сталого розвитку не лише цих двох сфер, але і соціальної сфери за рахунок залучення до процесу продовольчого забезпечення населення. Різні форми інтеграції, об’єднуючі виробництво, переробку, реалізацію, кредитові і інші форми, як правило, забезпечують ефективніше використання ресурсів, знижуючи тим самим витрати на виробництво кінцевої продукції та підвищуючи її конкурентоспроможність. Проте, ми повністю погоджуємося з думкою М.П. Сичевського, що об’єктивна необхідність інтеграційних процесів в сфері виробництва продовольства на сучасному етапі обумовлюється існуванням проблем макроекономічного рівня, породжених недосконалістю системи оподаткування, ціновим диспаритетом, відсутністю налагоджених зв’язків системи руху товарних потоків та реальної керованості ними, роз’єднаністю окремих учасників господарської системи та іншими чинниками [5, с. 148].

Найбільш поширеними формами агропромислової інтеграції є:

- контрактне виробництво сільськогосподарської продукції для торгових і переробних підприємств у відповідності з укладеними угодами;

- агропромислові підприємства і агрофірми, виробничі агропромислові об’єднання, науково-виробничі об’єднання;

- асоціації і корпорації;

- агрохолдинги;

- фінансово - промислові групи;

- фермерські кооперативи, підприємства харчової промисловості, м’ясні трести, великі торгові фірми;

- кооперативи та кластери [4, с. 7].

В сучасних умовах агропромислова інтеграція трактується як закономірний процес суспільного поділу праці, суть і зміст якого обумовлюється рівнем розвитку продуктивних сил, ступенем впливу промисловості і сільського господарства на кінцевий продукт споживання. Слід зазначити, що інтеграційні об’єднання, в основному, формуються за допомогою участі сільськогосподарських підприємств у горизонтальній, вертикальній інтеграції; кооперації та кластеризації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблематика питань формування інтеграційних процесів між підприємствами різних галузей економіки та сільського господарства висвітлена в наукових працях В.Г. Андрійчука, О.М. Бородіної, С.І. Дем’яненка, В.І. Бойка, В.П. Василенка, М.Ю. Коденської, М.Й. Маліка, В.К. Терещенка, Б.Й. Пасхавера, І.Г. Храмової, В.М. Яценка та інших. Перспективи розвитку інтеграційних процесів, відродження кооперативного руху в Україні, створення нових інтегрованих формувань представлені в працях Н. Мокану, А. Папцова, Л.В. Молдаван, О.В.Шубравської.

Проте, питання необхідності інтеграційних процесів для забезпечення розвитку регіонального аграрного бізнесу з врахуванням сучасних вимог трансформаційної економіки залишаються мало вивченими та потребують подальших досліджень.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статті є висвітлення основних аспектів активізації інтеграційних процесів для забезпечення ефективного функціонування регіонального аграрного бізнесу в сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу дослідження. У ринковій економіці сукупність відносин і зв’язків галузей агропромислового комплексу становить систему аграрного бізнесу. Формування системи суб’єктів аграрного бізнесу є закономірним результатом агропромислової інтеграції, тобто органічного поєднання сільського господарства та суміжних галузей, які його обслуговують, постачають йому ресурси і доводять його продукцію до споживача. Слід зазначити, що повноцінний розвиток аграрного бізнесу неможливий без відпрацювання механізмів регулювання економічних інтересів сільськогосподарських підприємств із суміжними галузями, споживачами продовольчої продукції, що також зумовлює зростання ролі агропромислової інтеграції.

Основним механізмом поєднання економічних інтересів учасників агробізнесу є їх агропромислова інтеграція, яка представляє собою певне організаційне об’єднання сільськогосподарського і технологічно пов’язаного з ним промислового виробництва з метою одержання кінцевої продукції і досягнення більшої економічної вигоди завдяки взаємній матеріальній заінтересованості і відповідальності всіх учасників виробництва за кінцеві результати господарювання.

Гудзь О.Є., Степасюк О.С. зазначають, що проблеми інтеграційних процесів аграрної сфери України проявляються в наступному:

-  відмінність інтересів селян, держави та засновників інтеграційних об’єднань;

-  відсутність сукупної ефективності інтеграційних процесів;

-  відсутність розробок щодо чітких планів і змісту інтеграції;

-  розбіжність позицій вчених, держави та учасників щодо цілей та механізмів інтеграції;

-  необхідність відповідності доктрин і зближення позицій;

-  визначення меж інституційного оформлення інтеграції;

-  відсутність механізмів вирішення розбіжностей;

-  зростання вимог до об’єктивності інформації та прозорості діяльності учасників інтеграції та можливості адекватно реагувати на ситуацію [1, с. 10].

Агропромислова інтеграція як економічний процес характеризується двома видами інтеграційних зв’язків: вертикальною і горизонтальною інтеграцією. Горизонтальна інтеграція являє собою процес концентрації аграрного виробництва, розподілу праці, поглиблення спеціалізації розвитку технологічних зв’язків. Вертикальна інтеграція невід’ємною складовою розвитку продуктивних сил, яка сприяє індустріалізації аграрного  виробництва, найповнішому забезпеченню потреб суспільства в продовольстві. Саме вертикальна інтеграція дозволяє узгоджувати темпи пропорції розвитку взаємопов’язаних галузей виробничо-господарської системи, оптимізувати сировинні зони переробних підприємств; підвищувати керованість взаємопов’язаних виробництв кінцевому результаті досягти інтегрованого ефекту, чого не можна здійснити, управляючи суб’єктами господарювання нарізно [4, с. 90]. За змістом інтеграційні процеси різноманітні. Інтеграція може бути виробничою, постачальницько-збутовою, торговельною, освітньо-консультаційною, фінансовою. За організаційно-економічним та правовим статусом інтеграційні служби можуть бути кооперативними, акціонерними, контрактними. Характер, форми та масштаби інтеграційних процесів у підприємствах аграрного бізнесу визначаються їхніми особливостями.

Основними організаційно-правовими формами агропромислової інтеграції є регіональні та господарські формування. Взаємна матеріальна зацікавленість учасників регіональних і господарських організаційних форм агропромислової інтеграції в досягненні високих кінцевих результатів, з одного боку, і кожного з них у зростанні масштабів та ефективності виробництва, з іншого, є рушійною силою, яка створює необхідне економічне середовище для широкого впровадження у виробництво досягнень науки, економічно спонукає забезпечувати пропорційний розвиток сільського господарства і переробної промисловості, бази зберігання продукції та її реалізації. Сільськогосподарські підприємства входять до інтегрованих об’єднань з метою зниження ризику, пов’язаного із виробництвом, його залежністю від погодних умов, ринку сільськогосподарської продукції, необхідністю підвищення конкурентоспроможності. Переробні й обслуговуючі підприємства намагаються за допомогою інтеграційних зв’язків забезпечити стабільні доходи за рахунок наявності надійної сировинної бази (рис. 1).

 

Рис. 1. Схема формування регіонального інтеграційного об’єднання ^*

^* побудовано автором за джерелом [1]

 

Ефективність інтеграції може бути досягнута на основі впровадження нових інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарської продукції, економії живої й уречевленої праці, скорочення і повної ліквідації втрат ресурсів та готової продукції. На нашу думку на рівні регіонів необхідно створювати структури на базі горизонтальної інтеграції, яка б поєднувала виробничі та комерційні інтереси державних, орендних, акціонерних, колективних, приватних, інших підприємств та добровільних формувань, що об’єдналися для сумісної діяльності по вирішенню питань розвитку певної галузі агропромислового виробництва. Однак в Україні на сьогодні виникла нагальна потреба в уточненні законодавства стосовно функціонування різних форм інтегрованих структур в агропромисловому комплексі із врахуванням їхньої
специфіки, відпрацюванні організаційно-правових форм цих структур, визначенні співвідношення учасників за видами діяльності. У процесі вивчення інтеграційних зв’язків в регіонах України з’ясовано, що практично всі об’єднання, які нині функціонують, включають лише виробників сировини та переробні підприємства, при цьому важливим є виявлення так званих «зон зростання» виробництва основних продуктів харчування населення (табл. 1).

Однією з важливих складових стратегії ефективного розвитку регіонального аграрного бізнесу є інтеграція, отже необхідно проведення серйозних структурно-організаційних змін. Основним напрямом стратегії розвитку аграрного бізнесу регіонів на найближчу перспективу повинно стати створення вертикально і горизонтально інтегрованих регіональних виробничих структур на базі найбільш перспективних підприємств з подальшим вибудовуванням повного виробничого циклу і формуванням єдиної збутової мережі. Обов’язковою умовою ефективності функціонування регіонального аграрного бізнесу є формування інтеграційних об’єднань на основі місцевої виробничо-сировинної бази.

При визначенні конкретних галузей і виробництв необхідно виходити з наявності як мінімум два з трьох основних чинників:

-  потенціалу наявної сировинної бази;

-  виробничих потужностей;

-  стійкого попиту на виробничу продукцію на регіональному ринку.

 

Таблиця 1.

Регіональні зони виробництва сільськогосподарської продукції

Побудовано автором за джерелом [3]

 

Основні засади інтегрального підходу щодо формування інтегральних структур розглянемо в конкурентному, стратегічному і фінансово-економічному аспектах. При цьому конкурентні переваги проявляються в підвищенні ефективності управління; зниженні витрат по всьому ланцюгу доданої вартості.

Стратегічна складова виявляється в:

- можливості спільного розвитку і використання сировинної бази (забезпечення безперебійного постачання якісної сировини за прийнятними цінами);

- раціональному використанні виробничих потужностей;

- зниженні ризику.

Фінансово-економічні переваги інтегрального підходу:

- акумуляція значної частини прибутку усередині регіону і за відносно короткий час забезпечення бюджетних відрахувань;

- посилення контролю за використанням бюджетних коштів і податкових пільг;

- забезпечення розвитку підприємств, що входять в єдиний технологічний ланцюжок успішно функціонуючого регіонального виробничого комплексу.

Розглядаючи перспективи інтеграції в агропромисловій сфері з метою підвищення продовольчого забезпечення на регіональному рівні слід також брати до уваги можливість її утворення та функціонування на трьох підрівнях регіону: сільські ради або окремі сільські населені пункти, райони, області (регіон цілому).

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Трансформаційні процеси спричинили суттєвий вплив на функціонування підприємств регіонального аграрного бізнесу. Внутрішні зв’язки виробничої діяльності сільськогосподарських і переробних підприємств є порушеними внаслідок відсутності механізму їх регулювання. Тому інтеграція в сучасних умовах за відсутності дієвого інституційного середовища виступає важливою домінантою процесу розвитку регіонального аграрного бізнесу. Формування інтеграційних об’єднань усуне ризики, які очікує агропромислове виробництво в умовах європейської інтеграції та забезпечить виробництво конкурентоспроможної аграрної продукції.

Інтегральний підхід щодо формування інтегральних структур буде використаний в подальших дослідженнях щодо розробки механізму взаємовідносин між партнерами об’єднання, який ґрунтується на задоволенні потреб населення у продовольстві та якісними умовами життя.

 

Список літератури.

1. Гудзь О.Є. Розвиток інтеграційних процесів в аграрній сфері України: виклики та перспективи / О.Є. Гудзь, О.С. Степасюк // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. Вип. 3. – Т.1. Економічні науки. – Полтава: ПДАА. – 2011. – С. 8 –15.

2. Зіновчук В.В. Організаційні основи сільськогосподарського кооперативу :   друге видання, доповнене і перероблене. / В.В. Зіновчук. – К. : Логос, 2001. – 380 с.

3. Одінцов М.М. Основні напрями кластерної організації регіонального агропромислового виробництва / М.М. Одінцов, О.М. Одінцов // Економіка АПК. – 2012. – № 2. – С. 23–29.

4. Пасхавер Б.Й. Основні проблеми розвитку сільськогосподарського
виробництва / Б.Й. Пасхавер, Л.В. Молдаван, О.В. Шубравська // Економіка АПК. – 2012. – № 9. – С. 3-9.

5. Сичевський М.П. Удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку харчової промисловості України / За ред. С.І. Дорогунцова. – К. : Науковий світ, 2004. – 375 с.

 

References.

1. Hudz', O.Ye. and Stepasiuk, O.S. (2011), “Rozvytok intehratsijnykh protsesiv v ahrarnij sferi Ukrainy: vyklyky ta perspektyvy”, Naukovi pratsi Poltavs'koi derzhavnoi ahrarnoi akademii, no. 3, pp. 8-15.

2. Zinovchuk, V.V. (2001), Orhanizatsijni osnovy sil's'kohospodars'koho kooperatyvu [Organizational bases of agricultural cooperative store], Lohos, Kyiv, Ukraine.

3. Odintsov, M.M. and Odintsov, O.M. (2012), “Osnovni napriamy klasternoi orhanizatsii rehional'noho ahropromyslovoho vyrobnytstva” Ekonomika APK, vol. 2, pp. 23–29.

4. Paskhaver, B.Y. Moldavan, L.V. and Shubravska O.V. (2012), “Osnovni problemy rozvytku silskohospodarskoho vyrobnytstva”, Ekonomika APK, vol. 9, pp. 3-9.

5. Sychevs'kyj, M.P. (2004), Udoskonalennia orhanizatsijno-ekonomichnoho mekhanizmu rozvytku kharchovoi promyslovosti Ukrainy [Improvement organizationally economic to the mechanism of development of food industry of Ukraine], Naukovyj svit, Kyiv, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 04.09.2016 р.