EnglishНа русском

Ефективна економіка № 9, 2016

УДК 338.48

 

К. В. Гороховська,

аспірантки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, м. Чернівці

 

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА  В ТУРИСТИЧНИЙ СЕКТОР ЯК МЕХАНІЗМУ  ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ РЕГІОНУ ТА КРАЇНИ ЗАГАЛОМ

 

K. V. Horokhovska,

Postgraduate, Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, Chernivtsi, Ukraine

 

IMPLEMENTATION OF PUBLIC-PRIVATE PARTNERSHIP IN TOURISM SECTOR AS A MECHANISM FOR ECONOMIC GROWTH OF REGION AND COUNTRY

 

Розкривається роль пріоритетності туристичної індустрії як ключової детермінанти її глобальної конкурентоспроможності, передовсім через забезпечення ефективних механізмів взаємодії державного і приватного секторів. Окреслено перешкоди, що стримують розвиток туристичної індустрії в Україні та запропоновано імплементування механізму державно-приватного партнерства (ДПП) у туристичний сектор. Проведено аналіз мети впровадження ДПП в туризм, а також узагальнено результати його дієвості, що дозволяє визначити даний механізм як пріоритетний для реалізації в Україні. Охарактеризовано основні форми реалізації концепції ДПП в туристичній сфері. Розподілено відповідальність держави та приватного секторів, а також визначено рівні участі держави у даній галузі. Зроблено висновки щодо можливостей ДПП в туризмі у подоланні перешкод для сталого розвитку туризму в Україні.

 

The role of prioritization tourism industry as a key determinant of global competitiveness is opened out, notably by ensuring of interaction between the public and private sectors. Outlined the obstacles that checking the development of tourism in Ukraine and suggested the implementation of public-private partnership (PPP) in the tourism sector. The analysis of objective implementation of PPP in tourism is done, and summarized the results of its effectiveness to determine the mechanism as a priority for applying in Ukraine. Characterized basic forms of realizing the concept of PPP in the tourism sector. Divided the responsibilities of the state and private sectors, as well as the levels of state involvement in the industry. Concluded about the possibilities of PPP in tourism in overcoming obstacles to the sustainable development of tourism in Ukraine is done.

 

Ключові слова: державно-приватне партнерство, туристична індустрія, пріоритизація туризму, економічне зростання.

 

Keywords: public-private partnership, tourism industry, prioritization of tourism, economic growth.

 

 

Постановка проблеми. Не зважаючи на негативні прояви світової економічної кризи, туризм залишається одним із секторів, що забезпечує значний потенціал для економічного росту та міжнародного розвитку. В Україні, туризм не є достатньо розвиненим та знаходиться в стані свого становлення. Для вирішення проблем у галузі необхідні ресурси, в першу чергу – інвестиції. Проте, зважаючи на кризові явища в економіці, держава не може одноосібно впоратись із цим завданням. Одним із способів забезпечення сталого розвитку туристичної сфери є залучення ресурсів приватного сектору у формі державно-приватного партнерства. ДПП – це комплекс відносин, які є стабільними та тривалими та виникають між державою в особі її центральних та регіональних органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, з однієї сторони, та представників бізнесу, інститутів громадянського суспільства і місцевих спільнот – з іншої, з приводу перерозподілу повноважень щодо створення інфраструктури загального користування, виробництва товарів та надання послуг, які традиційно вважалися монополією держави та врегулювання між сторонами питань пов’язаними із: розподілом відповідальності, ризиків, зобов’язань щодо фінансового забезпечення, проектування, будівництва, утримання, експлуатації, права власності, участі в управлінні та розподілі прибутку, що базується на принципах рівності, відкритості, недискримінації, підвищення ефективності та мінімізації ризиків та витрат [9]. Результати досліджень, проведені  Всесвітньою туристичною організацією (СТО), підтверджують, що за підсумками, зафіксовано збільшення впливу приватних структур у системі розвитку туризму та активну підтримку цих структур з боку держави. Існує практика застосування даного механізму в туризмі, яка довела свою ефективність, тому ДПП заслуговує уваги.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Одним з ефективних засобів залучення інвестицій в туризм слід розглядати можливість застосування державно-приватного партнерства. Вивчення питань, пов’язаних з особливостями реформування та розвитку туристичного сектора на основі відносин державно-приватного партнерства набуло широкого висвітлення в науковій літературі зарубіжних та вітчизняних вчених, зокрема: В. Варнавського, , Г. Драган, А. Гаврилюка, С. Захарова, П. Лонг, О. Соловйова, Д. Соловйов,  В. Головинця, Л. Гонтаржевської, О. Кальченка, В. Карпа, Д. Норда, Г. Скляр, П. Шилепницького та інших.

Метою даної статті є узагальнення світового досвіду використання державно-приватного партнерства в туристичній індустрії та розробка пропозицій з активізації  цього процесу в Україні.

Виклад основного матеріалу. Держави проголосили туристичну індустрію одним із пріоритетних напрямів розвитку національної економіки, що сприяє зростанню ВВП, валютних надходжень, розвитку торгівлі, інвестицій, інфраструктури тощо. Однак, рівень розвиненості даної сфери в країнах світу  надзвичайно різноманітний, що й відображається у показниках глобальної конкурентоспроможності туристичної галузі.

Згідно з даними СТО, протягом останніх 60-ти років туризм демонструє постійне зростання та диверсифікацію, перетворюючись на один з найбільш швидкозростаючих секторів світової економіки. Не зважаючи на негативні фактори економічної кризи, показники прибутків міжнародних туристичних компаній свідчать про фактично безперервне збільшення. Так, у 2015 році частка туризму в світовому ВВП склала 10% та 30% від світового експорту послуг [11].

Одне з перших досліджень, що присвячене ролі ДПП в туризмі, було проведено СТО у 2000 році і 98% від громадських та приватних установ з 90 країн світу відзначили роль ДПП як “дуже важливу” або “важливу” в посиленні конкуренції [10].

Так, СТО розглядає ДПП як захід ефективної боротьби з кризою в туризмі та вводить до списку пріоритетних напрямів Комітету з сталого розвитку туризму [10].

Варто зазначити, що причини  використання державно-приватного партнерства в сфері туризму різноманітні. В якості провідних, експерти відзначають наступні:

- необхідність у розробці нової продукції/послуг;

- мобілізація ресурсів;

- розподіл ризиків між партнерами (не тільки фінансових але і у царині прийняття рішень);

- скорочення строків впровадження нових розробок;

- обмін досвідом та кращими наробками і ноу-хау (або “трансфер технологій”);

- залучення фінансових ресурсів, що викликано браком коштів учасників;

- підвищення привабливості туристичних напрямків тощо.

В сфері туризму визначено наступні  переваги застосування ДПП, а саме: фінансова підтримка авіакомпаній, для збільшення їх навантаження; організація спільних програм по просуванню туристичних маршрутів;  формування програми знижок на різні види туристичних послуг;  скорочення зборів учасників міжнародних туристичних виставок; створення спільних груп, зі збору та аналізу інформації про стан туристичного ринку; поліпшення ефективності управління об’єктами туризму.

Дослідження реалізованих у світі проектів ДПП у сфері туризму, дозволили зробити висновок, що склад партнерів характеризується великим розмаїттям, як з боку державного, так і приватного сектору. Найчастіше учасниками з боку держави виступають департаменти, ради, управління, відомства з розвитку туризму; уряд, органи місцевого самоврядування; міністерства з розвитку туризму та (або) культури; державні організації з розвитку туризму тощо.

Учасниками з боку бізнесу частіше за все є постачальники туристичних послуг та їх асоціації (тобто туристичні оператори та агенти), засоби розміщення, харчування та екскурсійного обслуговування, транспортні та транспортно-туристичні підприємства, маркетингові, управлінські та тренінгові компанії.

Однією із найважливіших проблем розвитку туристичної галузі України є відсутність суттєвої державної підтримки місцевих ініціатив у розвитку туризму. Проте зарубіжний досвід свідчить, що максимального ефекту в розвитку туризму можна досягти лише за умов співпраці органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських і професійних організацій та підприємницьких структур. Вирішити у т. ч. і це завдання дозволить державно-приватне партнерство. Також, ДПП може стати вагомим важелем відтворення регіональної інфраструктури.

Основними  варіантами застосування ДПП у туристичній сфері є: спільне підприємство, концесія, оренда, приватизація, національні проекти, спеціалізовані економічні зони, договір управління об’єктами державної чи комунальної власності (табл. 1) [1].

 

Таблиця 1.

Форми ДПП у туристичній сфері  [6]

Форма

Право власності

Оперативне управління

Джерела фінансування

Тривалість договору

Спільне підприємство

Держава / приватний партнер

Держава / приватний партнер

Держава / приватний партнер

Строк, визначений договором

Концесія

Держава / приватний партнер

Приватний партнер

Приватний партнер

25-30 років

Оренда

Держава

Приватний партнер

Приватний партнер

Не менше 5 років

Приватизація

Приватний партнер

Приватний партнер

Приватний партнер

Необмежено

Національні проекти

Держава / приватний партнер

Держава / приватний партнер

Держава / приватний партнер

Строк, визначений програмою, проектом

Спеціальні економічні зони

Держава / приватний партнер

Держава / приватний партнер

Держава / приватний партнер

Строк функціонування спеціальної економічної зони

Договір управління об’єктами державної чи комунальної власності

Держава

Приватний партнер

Держава / приватний партнер

Строк, визначений договором

 

Загалом, існує два рівні участі держави у туристичній індустрії. Перший рівень  - національний, це означає, що передбачає  пріоритезацію туризму як галузі національної економіки, розробку стратегій, прийняття нових законів (із залученням консультантів з туристичного сектору).

Другий рівень участі держави – це регіональний або місцевий. В даному випадку, уряд має співпрацювати з місцевими та регіональними органами влади з метою забезпечення ефективного розвитку туризму на певних територіях. Така співпраця зосереджується в межах конкретного проекту або ініціативи ДПП. Партнерські відносини тут займають важливе значення, так як постійно необхідні ресурси та експертні знання.

Іноземний досвід використання ДПП виділяє наступні напрями співпраці: спільне фінансування окремих проектів з обов’язковим збереженням права спільного управління проектами; поступова заміна традиційних інститутів новими з метою більшої ефективності та обов’язковим використанням зовнішньої оцінки програм; комплексна державна підтримка не окремих підприємств малого та середнього бізнесу, а їх спеціалізованих груп та галузевих об’єднань. Слід підкреслити, що на теперішній час в Україні на державному рівні не існує організаційної структури, яка реалізує заходи щодо ДПП в туристичній сфері.

Важливим питанням є розподіл меж відповідальності держави та приватного сектору для сприяння розвитку туризму через ДПП в Україні, який є наступним (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Розподіл відповідальності держави та приватного сектору у туристичній індустрії

Держава

Приватний сектор

1. Розробка загального бачення розвитку туризму.

2. Створення та забезпечення сприятливого середовища розвитку туристичної сфери.

3. Пропозиція тимчасово вільного капіталу та сприяння інвестиціям.

4. Забезпечення належної інфраструктури та її утримання.

5. Формування належних умов для стимулювання сталого розвитку туризму.

6. Створення належної законодавчої бази.

7. Здійснення спільних дослідницьких ініціатив співпраці з приватним сектором.

 

1. Усвідомлення питань довкілля і соціальних питань держави та місцевих спільнот.

2. Розвиток навичок і бажання використовувати компетенції, доступ до фінансів для розвитку та надання туристичних послуг.

3. Узяття колективної відповідальності за поширення та застосування на практиці галузевих стандартів.

4. Сприяння збереженню культури, традицій та довкілля.

5. Залучення місцевих громад до розвитку туризму.

6. Розробка заходів для здійснення навчання та перепідготовки фахівців.

7. Співпраця з урядом задля забезпечення безпеки туристів.

8. Використання технологій з метою підвищення ефективності , туристичного маркетингу та навичок з якості послуг,

Складено автором за [8]

 

Також, варто виділити спільні повноваження, а саме: планування ефективного використання туристичних ресурсів, підготовка кадрів для реального бізнесу, створення якісних рекламних кампаній та системи туристичної інформації для туристів, заходи щодо детінізації туристичного ринку, інформаційне забезпечення сектору, розподіл ризиків за спільними проектами розвитку туристичної сфери тощо.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, перед туристичною галуззю України стоять багато проблем, які потребують негайного розв’язання. Одним із шляхів забезпечення сталого розвитку туристичної сфери є використання механізму ДПП. Виходячи з проведеного дослідження необхідно здійснити наступні кроки, які  дали змогу залучити потенціал приватного бізнесу у туристичну галузь України, а саме: залучення ресурсів шляхом ДПП; створення спеціалізованої управлінської структури; створення спеціалізованих підрозділів в органах регіональної влади, залучення до цих процесів вищих навчальних закладів, громадських організацій; розробка маркетингових стратегій міст та регіонів тощо.

 

Література.

1. Бондаренко В. А. Особливості реалізації проектів державно-приватного партнерства в туристичній галузі [Електронний ресурс] / В. А. Бондаренко. // Вісник Національного транспортного університету. – 2012. – Вип. 26. – Ч. 2. – С. 472-476. – Режим доступу : http://publications.ntu.edu. ua/visnyk/26_2_2013/472-476.pdf

2. Давидов О. Г. Моделі державного регулювання розвитку туристичної діяльності: світовий досвід [Електронний ресурс] / О. Г. Давидов // Ефективна економіка. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: http://tourlib.net/statti_ukr/davydova4.htm.

3. Зима О. Г. Проекти державно-приватного партнерства як шлях розвитку туризму в Україні / О. Г. Зима, І. І. Лісіцина // Економіка розвитку. – 2012. – № 2(70). – С. 9-15.

4. Інформаційно-аналітичний бюлетень КМУ від 14.08.2013 р. Про розвиток державно-приватного партнерства в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.info-kmu.com.ua/2013- 08.14/article/15615594.html\

5. Соловйов Д. І. Впровадження елементів державно-приватного партнерства у функціонування туристичної сфери України / Д. І. Соловйов // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2013. – № 4(24). – С. 33-36.

6. Стеченко Д. М. Імператив державно-приватного партнерства в рекреаційно-туристичній сфері України / Д. М. Стеченко, І. В. Безуглий. // Регіональна економіка. – 2014. – С. 136–146.

7. Шаповалова О. Для розвитку туризму в Україні необхідно запроваджувати механізми державно- приватного партнерства [Електронний ресурс] / О. Шаповалова // Урядовий портал. – 2013. – 14.06. – Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=246434694&cat_ id=244276429

8. Шилепницький П. І. Державна пріоритетність туризму як ключова детермінанта його конкурентоспроможності / П. І. Шилепницький, Д. Г. Михайлина. // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2015. – №750. – С. 15–19.

9. Шилепницький П. І. Державно-приватне партнерство: теорія і практика : монографія / П. І. Ши­лепницький ; Нац. акад. наук України, Ін-т регіон. дослідж. – Чернівці : Ін-т регіон. дослідж., 2011. – 454 с.

10. Travel & Tourism Economic Impact 2014 World // World Travel & Tourism Council [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.wttc.org/site_media/uploads/downloads/world 2014_1.pdf

11. World Tourism Organization UNWTO // Annual Report 2015. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cf.cdn.unwto.org/sites/all/files/pdf/annual_report_2015_lr.pdf

 

References.

1. Bondarenko V. A. (2012), “Features of implementation of public-private partnership in tourism”, Visnyk Natsional'noho transportnoho universytetu, [Online], vol. 26, part 2, pp. 472-476   available at: http://publications.ntu.edu. ua/visnyk/26_2_2013/472-476.pdf (Accessed 31 Aug 2016)

2. Davydov O. H. (2012), “Models of state regulation of tourist activity: international experience” [Online], available at: http://tourlib.net/statti_ukr/davydova4.htm (Accessed 1 Sep 2016)

3. Zyma O. H. (2012), “Public-private partnerships as a way to promote tourism in Ukraine” Ekonomika rozvytku, vol. 2(70), pp. 9-15

4. (2013), “About the development of public-private partnership in Ukraine” Information-analytical bulletin CMU from 14.08.2013 [Online], available at: http://www.info-kmu.com.ua/2013- 08.14/article/15615594.html (Accessed 15 Aug 2016)

5. Solovjov D. I. (2013), “Introducing elements of public-private partnership in the tourism industry operation Ukraine”, Visnyk Berdians'koho universytetu menedzhmentu i biznesu, vol. 4(24), pp. 33-36

6. Stechenko D. M., Bezuhlyj I. V. (2014) “Imperative public-private partnership in the field of recreation and tourism Ukraine”,  Rehional'na ekonomika, pp. 136–146.

7. Shapovalova O. (2013), “For the development of tourism in Ukraine should introduce mechanisms of public-private partnership” [Online], available at:  http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=246434694&cat_ id=244276429 (Accessed 25 Aug 2016)

8. Shylepnyts'kyj P. I., Mykhajlyna D. H. (2015), “State priority tourism as a key determinant of competitiveness”, Naukovyj visnyk Chernivets'koho universytetu, vol. 750, pp. 15–19

9. Shylepnyts'kyj P. I. (2011), Derzhavno-pryvatne partnerstvo: teoriia i praktyka: monohrafiia [Public-private partnerships: Theory and Practice: Monograph] Nats. akad. nauk Ukrainy, In-t rehion. doslidzh., Chernivtsi : In-t rehion. doslidzh., pp. 454

10. (2014), “Travel & Tourism Economic Impact 2014 World”, World Travel & Tourism Council [Online] available at:: http://www.wttc.org/site_media/uploads/downloads/world 2014_1.pdf (Accessed 3 Sep 2016)

11. (2015), “Annual Report 2015”, World Tourism Organization UNWTO [Online] available at: http://cf.cdn.unwto.org/sites/all/files/pdf/annual_report_2015_lr.pdf (Accessed 1 Sep 2016).

 

Стаття надійшла до редакції 08.09.2016 р.