EnglishНа русском

Ефективна економіка № 10, 2016

УДК 330.35:322

 

О. Б. Паньков,

аспірант  факультету менеджменту та маркетингу, НТУУ «КПІ»

 

МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ЯК БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

Alexander Pankov,

the postgraduate of the Faculty of Management and Marketing, NTUU "KPI"

 

MODELS OF ECONOMIC GROWTH AS THE BASIS OF INVESTMENT RESEARCH COMPANY

 

У даній статті досліджено місце і роль інвестицій в промисловості в моделях економічного зростання. Детально проаналізовано моделі економічного зростання та продемонстровано можливий їх вплив на діяльність підприємств промисловості у разі їх застосування.

Необхідність адаптації до процесів реформування економіки вимагає від підприємств упровадження нових форм модернізації та реконструкції діючих структур. Ці процеси економічного відновлення і зростання забезпечуються у першу чергу за рахунок інвестиційної діяльності, у процесі якої реалізуються довгострокові стратегічні цілі підприємств. Дослідження сутності поняття «інвестиційна діяльність» дасть змогу вдосконалити підходи до управління процесом вкладання коштів, привести їх у відповідність до вимог реорганізації об’єктів.

Теоретичне обґрунтування концептуальних і методичних засад інвестування на мікрорівні та побудова ефективної системи його управління вбачається неможливими без з’ясування семантики такого базового поняття, як інвестиційна діяльність. Найбільш повно поняття  інвестиційної  діяльності підприємства розкривається через призму моделей економічного зростання, а їх детальний аналіз дозволить  зрозуміти як найкраще здійснювати інвестиційну діяльність на підприємстві.

 

This article examines the place and role of investment in industry in models of economic growth. The article analyzes the economic growth model and demonstrated their possible impact on the activities of engineering enterprises in case of their application.

The need to adapt to the process of economic reform requires businesses to implement new forms of modernization and reconstruction existing structures. These processes of economic recovery and growth provided primarily through investment activities, in which are implementing long-term strategic objectives of enterprises. The study of the essence of the concept "investment activity" will allow to improve the approach to managing the process of investing, to bring them into conformity with the requirements of the reorganization of the objects.

Theoretical justification of the conceptual and methodological foundations of investment at the micro level and build an effective system of control is seen impossible without clarifying the semantics of such basic concepts as investment activities. Most fully the concept of investment activity of the enterprise is revealed through the lens of economic growth models and their detailed analysis will help to understand how best to carry out investment activities in the enterprise.

 

Ключові слова: інвестиції; інвестиційна діяльність підприємства; моделі економічного зростання.

 

Key words: investments; investment activity of the enterprise; models of economic growth.

 

 

Постановка проблеми: Проблема інвестицій є сьогодні актуальною. Як свідчить теорія і практика від розуміння логіки інвестиційних процесів залежить раціональність господарювання практичних інвестиційних рішень, що приймаються на різних етапах інвестиційного процесу. Один з найбільш важливих етапів інвестиційного процесу – це вибір об'єкта, у який будуть вкладені інвестиційні ресурси, обґрунтування результативності такого викладення.

На сьогоднішній день залучення інвестицій в розвиток промисловості має спадну динаміку, підтвердженням цього є статистичні дані: 2013 р. в галузь промисловості було залучено 97574,1 млн. грн., 2014 р. – 86242,0 млн. грн., 2015 р. – 87656,0 млн. грн. [ 4 ] .

Це випливає з того, що сама інвестиційна діяльність підприємства  є цілеспрямованим процесом пошуку необхідних інвестиційних ресурсів, вибору ефективних об’єктів інвестування, формування збалансованої за обраними параметрами інвестиційної програми і забезпечення її реалізації з метою досягнення цілей довгострокового розвитку та забезпечення розширеного відтворення. Основні положення сутності інвестиційної діяльності, способів її реалізації, управління нею та вплив на процеси суспільного відтворення є об’єктом теорій та моделей економічного зростання. У сучасних умовах потребує більш глибокого аналізу їх систематизації та виробленню на їх основі раціональних інвестиційних рішень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій: Дослідженням інвестиційної діяльності підприємств машинобудування займалися вчені-економісти: М. Марковіць, Ф. Модільяні, М. Мілер, П. Массе, Дж. Кейнс, Д. Хайман, П. Самюелсон, В. Нордгауз, Дж. Кендрік,  Б. Губський, А. Пересада, Т. Майорова, В. Федоренко, М. Денисенко, О. Ястремська, Н. Хрущ, М. Чорна та ін.

Метою статті є аналіз та дослідження інвестиційної діяльності підприємства через призму моделей економічного зростання.

Виклад основного матеріалу:

Моделі економічного зростання в інвестиційній діяльності промислових підприємств дозволяють розуміти логіку процесу відтворення, забезпечують можливості до прогнозування ефективного економічного росту в процесі обґрунтування та здійснення найбільш ефективних інвестицій, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємств і економіки у цілому. Зокрема, вони пояснюють, що ефективний розвиток промисловості передбачає планомірне підвищення техніко-технологічного рівня підприємства. Прагнучи до лідерства, підприємства впроваджують нові технології та обладнання, вдосконалюють наявний техніко-технологічний потенціал, з метою підвищення конкурентоздатності і створення передумов для сталого розвитку. Цей процес має системний характер і вимагає налагодженості механізму фінансування капіталовкладень. Розвиток фінансового ринку істотно розширює і диверсифікує джерела коштів: поряд з внутрішніми інвестиціями з'явилася реальна можливість залучення зовнішніх коштів. Таким чином, значні капітальні вкладення здійснюються залученням коштів як вітчизняних, так і іноземних інвесторів, в особі держави, інвестиційних компаній, банків, підприємців і так далі.

Залучені інвестиції, спрямовані на розвиток техніко-економічного потенціалу, ведуть до підвищення ефективності капітальних вкладень. Але, чим вище віддача на вкладений капітал, тим більше можливості підприємств щодо докорінного переозброєння, інтенсифікації процесів і, як наслідок, досягнення диверсифікаційних цілей.

Будь-який бізнес можна уявити як взаємопов'язану систему руху фінансових ресурсів, викликаного управлінськими рішеннями. Звідси випливає, що оскільки підприємницька діяльність ґрунтується на авансування капіталу шляхом інвестування і реінвестування його на всі етапах життєвого циклу підприємства, ефективність підприємств пов'язана з управлінням, оцінкою і аналізом ефективності інвестицій.

Проте, слід наголосити і на тому, що більшість моделей економічного зростання базується на виділенні з економічного середовища окремих факторів і визначенні ступеня їх впливу на результати функціонування економіки. В той же час, як зазначає Смірнова О. О. незважаючи на узагальненість і спрощеність економічних моделей, вони дозволяють визначити основні тенденції динаміки економічного розвитку, виділити ключові фактори, що впливають на зазначену динаміку, а також оцінити характер впливу даних факторів [7, с. 251].

Доцільно розглянути основні моделі економічного зростання.

Історично першою теорією, яка розглядає основні принципи статичної рівноваги, тобто визначає на якому рівні буде знаходиться виробництво, зайнятість, споживання, при обліку ресурсів, робочої сили, машин та інших факторів, в даний період є класична теорія.

Головною заслугою класичної теорії є те, що вона складається з трьох важливих компонентів: ринок праці, ринок капіталу і ринок грошей. На кожному з них визначена одна ключова змінна, яка і забезпечує рівновагу (реальна заробітна плата, норма відсотка і рівень цін відповідно). Тому класичну теорію застосовують для визначення первинних наслідків того чи іншого явища, як наприклад, виникнення безробіття спочатку призводить до зниження заробітної плати, або, випуск грошей спочатку веде до зростання цін і так далі [2, c. 8 ] .

  Іншими словами, класична теорія дає загальне поняття про економічні процеси, причому, наприклад, грошова політика забезпечує тільки достатню кількість грошей для здійснення операцій і жодним чином вона не в змозі вирішити проблему безробіття, хоча на практиці вплив грошової політики вельми ефективно впливає на зайнятість.

  Модель Кейнса заснована на основну роль попиту в забезпеченні макроекономічної рівноваги, на основі чого і відбувається пошук умов динамічної рівноваги попиту та пропозиції в економіці. Стратегічною змінної, за допомогою якої можна управляти економічним зростанням, є інвестиції, які за допомогою мультиплікатора збільшують прибуток.

  У своїй роботі «A General Theory of Employment, Interest and money» Джон Мейнард Кейнс встановив умови виробничої діяльності, при якій буде спостерігатися економічна рівновага [2, c. 10].

  Він постарався пов'язати реальний рівень інвестиційного попиту з максимальним рівнем виробництва і рівнем зайнятості, які мають місце в даний момент на ринку.

Викладені основи кейнсіанської теорії економічного зростання дають можливість стверджувати, що ринок товарів і послуг керується екзогенної змінної у вигляді інвестицій. При цьому рівновага може бути тільки частковою, тобто тільки на одному з ринків, не враховуючи при цьому, що відбуваються на інших ринках.

Найпростішою інтерпретацією моделі Кейнса є модель Е. Домара, запропонована наприкінці 40-х років ХХ ст. в ній, на відміну від первинних кейнсіанських моделей, інвестиції – фактор створення не тільки доходів, але і нових потужностей.

З огляду на, те що збалансованість динаміки попиту і пропозиції визначається динамікою капітальних вкладень, які утворюють нові потужності і нові доходи, завдання зводиться до визначення динаміки обсягу інвестицій.

В результаті, згідно з теорією Е. Домара, отримуємо, що існує «рівноважний» темп приросту реального доходу в економіці, який прямо пропорційний нормі заощаджень та приростом капіталовіддачі (граничної

продуктивності капіталу.) При такому темпі приросту повністю використовуються наявні виробничі потужності. З однаковим постійним у часі темпом зростатимуть інвестиції і дохід. Як тільки темп зростання інвестицій відхиляється від рівня, заданого моделлю, динамічна рівновага

відразу ж виявляється нестійкою.

У підсумку, ми приходимо до висновку – модель Е. Домара враховує лише один фактор – інвестиції. Свого часу ця модель не претендувала на роль теорії зростання, а намагалася на більш тривалий період розширити умови короткострокового кейнсіанського рівноваги. Інша мета Е. Домара – з'ясування умов довгострокової рівноваги для системи, що розвивається.

Модель Р.ф Харрода. Модель економічного зростання Р.Ф.Харрода виступає як розвиток моделі Е.Домара.

Модель Р.Ф.Харрода, в основному, виходить з тих же передумов, що і

розглянута раніше модель Е.Домара, а саме: вибуття капіталу відсутнє, інвестиційний лаг дорівнює нулю, гранична продуктивність капіталу постійна, норма накопичення  постійна, не враховується технічний прогрес, випуск продукції не залежить від витрат праці (праця не є дефіцитним ресурсом, оскільки на ринку праці існує надлишкова пропозиція, а отже, рівень цін постійний).

Але на відміну від моделі Е.Домара: функція інвестицій є ендогенних параметром, а не екзогенної величиною, обсяг здійснюваних капіталовкладень є функція приросту доходу між двома періодами,  використовує замість мультиплікатора теорії акселератора, які дозволяють досліджувати інвестиційні рішення та очікування підприємців. Якщо попит і доходи стабільні, то інвестиції потрібні тільки для відновлення капіталу

Динамічна рівновага в моделі Харрода також нестійка, тому що

будь-яке відхилення інвестицій від умов гарантованого темпу зростання виводить систему з рівноваги, а також супроводжується зростаючою розбіжністю між попитом і пропозицією. Звідси випливає необхідність втручання держави через фінансову політику [ 1, c. 18] .

У моделі Харрода, як і в моделі Домара, норма врівноваженого зростання є функцією співвідношення зростання доходів і капітальних вкладень, що дає привід об'єднати обидві моделі в одну. Обидві ці моделі призводять до наступного висновку: за даних умов виробництва темп економічного зростання безпосередньо залежить від величини граничної схильності до заощадження, а динамічна рівновага цілком може бути досягнуто в умовах неповної зайнятості.

На наш погляд, дані моделі є обмеженими, оскільки відсутність взаємозамінності факторів виробництва – праці і капіталу, що в сучасних умовах дуже часто не відповідає дійсності. Якісні характеристики праці та капіталу, а також їх взаємодію і взаємозаміщення, в даний час, в ході науково-технічного розвитку є найважливішими ресурсами і факторами економічного зростання.

Таким чином, теорії економічного зростання, які не враховують ці

чинники, в яких основним джерелом зростання є фізичне нагромадження капіталу, а основним важелем регулювання зростання – норма заощаджень, поступово змістилися на другий план. На сучасному етапі розвитку економічних відносин, незважаючи на популярність моделі Харрода – Домара, не представляється можливим її реальне використання.

Модель Харрода послужила поштовхом для подальшої розробки моделей Д.Хікса, Р.Гудвіна і ін. Моделі Домара і Харрода добре описували реальні процеси економічного зростання 1920-1950 рр., Але для більш пізніх періодів в 1950-1970гг. великим успіхом користувалася модель Р. Солоу.

Модель Солоу Р. Подолавши ряд обмежень кейнсіанських моделей, неокласичні моделі економічного зростання більш точно описували особливості макроекономічних процесів.

В існуючих умовах, коли статистична база не дозволяє застосовувати балансові моделі, а інші часто не можуть дати достатньо точних результатів або не можуть бути адаптовані до умов перехідної економіки, найбільш прийнятною в якості інструменту дослідження, і комплексної за характером є модель Р. Солоу, яка є хорошою базою для факторного аналізу джерел економічного зростання, а також для визначення впливу державної політики на їх стан.

Серед основних передумов аналізу в моделі Р. Солоу можна назвати

наступні: спадна гранична продуктивність капіталу, постійна віддача від масштабу, постійна норма вибуття, відсутність інвестиційних лагів, рівність сукупного попиту та сукупної пропозиції [ 6, c.121] .

Розвиваючи свою теорію, Солоу знімає дві жорсткі передумови моделі:

1  Незмінність чисельності населення і його зайнятої частини, для цього до інвестицій та вибуття додається новий фактор – зростання населення (зростання населення також як і вибуття знижує капіталоозброєність, але шляхом розподілу капіталу між зростанням числа зайнятих), темп збільшення якого – n. Рівняння зміни запасу капіталу на одного працівника визначає скільки потрібно додаткового капіталу в розрахунку на одного зайнятого, щоб капіталоозброєність нових робочих була на тому ж рівні, що і старих. Тобто необхідно збільшити інвестиції, щоб

вони покривали вибуття капіталу і забезпечували капіталом нових робочих.

Таким чином, зростання населення стає однією з причин безперервного

економічного зростання в умовах рівноваги.

2 . Відсутність технологічного прогресу. Новий фактор – технологічний прогрес. Оскільки технологічний прогрес призводить до зростання ефективності праці (з постійним темпом – m), то економіка потрапляє в стан стійкої рівновагию

Наступною моделлю економічного зростання, що застосовується в інвестиційній діяльності підприємств промисловості є правило Фелпса. Будемо ґрунтуватися на тому, що оптимальне значення капіталоозброєність (K / L) залежить від норми заощаджень – s.

У кенсіанських моделях екзогенна норма заощадження визначає величину рівноважного темпу зростання доходу. У неокласичної моделі Солоу при будь нормі заощадження ринкова економіка прагне до стійкого рівня фондоозброєності. Збільшення s лише в короткостроковому періоді прискорювало зростання економіки, в довгостроковому ж періоді економіка поверталася до стійкого рівноваги і постійного темпу зростання. При цьому важлива також збалансованість зростання, коли дохід капітал зростають з однаковими темпами .

Рівноважне економічне зростання сумісний з різними нормами заощадження, тому з'являється проблема вибору оптимальної

норми заощадження. Оптимальне значення норми заощадження знаходиться з умови максимізації споживання (добробуту), і забезпечує рівноважне економічне зростання. Таке визначення дає «золоте правило нагромадження капіталу Е.Фелпс» [ 4, c. 50] .

Припустимо, що для конкретного підприємства, визначений, відповідно за «золотим правилом», необхідний запас капіталу. У цьому випадку можуть бути розглянуті наступні варіанти.

1. Економіка має запас капіталу більший, ніж слід за «золотим

правилом». При цьому збільшення обсягу випуску менше зростання вибуття і, отже, споживання буде падати. У зв'язку з цим, потрібно здійснення заходів націлених на зниження норми заощадження, збільшення споживання, скорочення масштабів інвестування в економіку. Їх реалізація призведе до виходу економіки зі стану рівноваги і, по «золотому правилу», знову досягається стан рівноваги, але вже на новому рівні.

Таким чином, модель Солоу описує механізм довгострокового рівноважного економічного зростання, враховуючи, при цьому, технологічний прогрес і повну зайнятість факторів виробництва дозволяє досягати максимуму споживання. Втім, модель не позбавлена ​​і недоліків. Практичне застосування моделі Солоу в умовах перехідного періоду можливе лише з певними модифікаціями або обмеженнями досліджуваного об'єкта. На етапі ж стабільного функціонування ринкової економіки дана модель показує найкращі результати.

Якщо характеризувати моделі економічного зростання  як базу для інвестиційної діяльності підприємства найбільш ефективними, на нашу думку є Модель Харода – Домара та Модель Солоу .

 

Таблиця 1.

Основні передумови моделі

Модель Харода – Домара

Модель Солоу

виробнича функція

Леонтьєва

Коба-Дугласа

норма заміщення s

постійна

постійна

інвестиційний лаг

дорівнює 0

дорівнює 0

гранична продуктивність капіталу (MPK)

постійна

спадна

затрати праці

не враховується (вважається, що праця не є дефіцитним ресурсом)

містить опис трудових ресурсів і їхній вплив на темпи зміни обсягів випуску

технологічний прогрес

не враховується

описується

основні фактори зростання

накопичення капіталу

технологічний процес

темп приросту доходу

s·MPK

n + g

 

Висновки: Охарактеризувавши та проаналізувавши моделі економічного зростання при здійсненні інвестиційної діяльності можливо зробити наступні висновки.

Становлення та генезис інвестиційної діяльності підприємства формувався на основі моделей економічного зростання починаючи від оцінки інвестиційного потенціалу підприємства застосовуючи модель Харрода – Домара до більш сучасних моделей аналізу, до прикладу регресійного аналізу завдяки якому оцінюється інвестиційний ресурс підприємства.

Модель Солоу і натепер актуальна. Спеціалісти відзначають теоретичну витонченість її економетричних оцінок. Модель дає змогу проаналізувати одне з найважливіших питань економіки: яка частина виробленого продукту повинна споживатися зараз і яка має зберігатися для використання у майбутньому. Досліджувана Р. Солоу виробнича функція стала основою для розроблення внутрігалузевих балансів економічного розвитку, які, всупереч висновкам кейнсіанської теорії, базуються на принципі автоматичного саморегулювання економічної системи через формування раціональної структури виробництва. Показники, які вводилися у функцію, були сталішими, а зв'язки між ними менш еластичними, її використання з цією метою виявилося ефективнішим.

Однак, потрібно чітко розуміти те, що зазначені моделі економічного зростання можуть застосовуватися як основа для формування інвестиційної діяльності підприємства, оскільки інвестиційна діяльність є фактором економічного зростання , тому в умовах теперішнього прогресивного розвитку науки та техніки,  розвитку суспільства в цілому є необхідним внесення корективів до моделей висвітлених у роботі з метою пристосування до чинників, що впливають на здійснення підприємством інвестиційної діяльності.

 

Література.

1. Білецька Г.М. Інвестиційний клімат: проблеми сучасності та шляхи покращення / Г.М. Білецька // Економіка. Фінанси. Право. – 2007. – № 11. – С. 17–19.

2. Гальчинський А. Становлення інвестиційної моделі економічного зростання / А. Гальчинський, С. Льовочкин // Економіка України. – 2004. – № 6. – С. 4–12.

3. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. — Режим доступу. — URL: http://www.ukrstat.gov.ua

4. Лемішко О.О. Інвестиції в основний капітал та їх вплив на економіку України / О.О. Лемішко. // Фінанси України. – 2007. – № 7. – С. 46–61.

5. Носова О.В. Інвестиційна привабливість підприємства// Стратегічні пріоритети, №1 (2). – 2007 р. – С.120-126.

6. Пересада, А. А., Смірнова О. О. Ляхова С.В.,. Інвестування: Навч.– метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А. А. Пересада, О. О. Смірнова, С. В. Ляхова. — К.: КНЕУ, 2001. — С.251.

 

References.

1. Biletska, G. M. (2007) “Investment climate: problems and ways to improve modern,  Economics. Finances. Right, vol. 11, pp. 17-19.

2. Hal'chyns'kyi, A. (2004) Іnvestment model of economic growth”, Economics of Ukraine, vol. 6, pp. 4-12.

3. State Statistics Service of Ukraine, [Online], available at: http://www.ukrstat.gov.ua/.

4. Lemishko, A. A. ( 2007) Capital investments and their impact on the economy of Ukraine, Finance of Ukraine,  vol. 7, pp. 46-61.

5. Nosov, А. ( 2007)  “Investment attractiveness of the enterprise”, Strategic priorities, vol.1 (2), pp. 120-126.

6. Peresada, A.A. Smirnova A.A. and Liakhov S.V. (2001), Investing [Economic analysis of business], KNEU , Kyiv, Ukraine, p.251.

 

Стаття надійшла до редакції 19.10.2016 р.