УДК 339.56

 

Д. П. Дубицький,

к. е. н., доцент, доцент кафедри обліку, аудиту та економічного аналізу,

Університет митної справи та фінансів, м. Дніпро

А. В. Желякова,

магістр, Університет митної справи та фінансів, м. Дніпро

 

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ОДЕРЖАННЯ СТАТУСУ УПОВНОВАЖЕНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ОПЕРАТОРА

 

D. P. Dubitskiy,

PhD Candidate in Economics, associate professor, assistant professor of accounting, auditing and economic analysis,

University of customs and finance, Dnipro

A. V. Zhelyakova,

Master, University of customs and finance, Dnipro

 

EVALUATION OF THE EFFECTIVENESS OF OBTAINING THE STATUS OF AUTHORIZED ECONOMIC OPERATOR

 

У статті розроблено методику оцінки ефективності одержання статусу уповноваженого економічного оператора, яка дозволить управлінському персоналу здійснювати обґрунтовані управлінські рішення щодо одержання статусу УЕО або відмови від нього через економічну недоцільність. Дана методика передбачає визначення величини потенційних доходів від впровадження УЕО та витрат, пов’язаних з даним проектом із подальшим їх порівнянням за допомогою інструментарію оцінки ефективності здійснення інвестиційних проектів.

 

In the article the history of the development of the Institute of Authorized Economic Operator has been described. It was analyzed the requirements for AEO in the world's developed countries. The legislative developments concerning the introduction of AEO in Ukraine have been studied. This article is about the method of evaluating the effectiveness of obtaining the status of authorized economic operator which will allow management personnel to make reasonable management decisions as for obtaining the status of AEO or cancelling it because of the economic unreasonableness. This method involves the determination of potential income from AEO and implementation costs associated with the project with further comparison with the help of evaluating the effectiveness of investment projects.

 

Ключові слова: уповноважений економічний оператор, спеціальне спрощення, доходи, витрати, оцінка ефективності.

 

Keywords: authorized economic operator, special facilitation, revenue, expenses, evaluation of effectiveness.

 

 

Постановка проблеми. Під впливом глобалізаційних процесів набуває розвитку зовнішньоекономічна діяльність підприємств. З кожним роком збільшуються обсяги товаропотоків, що переміщуються через митний кордон України, що, у свою чергу, зумовлює необхідність здійснення дієвого контролю з боку держави. Проте суцільна перевірка товарів та транспортних засобів потребує витрачання значних ресурсів, займає багато часу і тому стає недоцільною. В провідних країнах світу спостерігаються тенденції до спрощення процедур митного контролю шляхом здійснення постмитного аудиту та надання пільг при оформленні надійним підприємствам, які одержали статус уповноваженого економічного оператора. Слід зазначити, що в Україні процедура та критерії відбору при наданні підприємствам статусу уповноваженого економічного оператора не повністю регламентовані на законодавчому рівні, а існуючі проекти потребують удосконалення шляхом розробки механізму кількісної оцінки та розширення переліку якісних параметрів підприємств, що обумовлює актуальність даного дослідження. Результати дослідження забезпечать потребу відповідних служб Державної фіскальної служби України у якісному та об’єктивному відборі підприємств уповноважених економічних операторів, а також потребу підприємств в конкретних методах досягнення параметрів відповідності вимогам перевіряючих органів. Надання підприємствам статусу уповноважених економічних операторів, у свою чергу, дозволить удосконалити процедуру митного контролю та скоротити бюджетні витрати на його здійснення, а також підвищити рівень міжнародної конкурентоспроможності України. З іншого боку, статус уповноваженого економічного оператора (УЕО) надасть змогу підприємствам, які його отримали, одержати додаткові вигоди. Проте, обов’язковою умовою прийняття рішення підприємством про одержання статусу УЕО є ефективність впровадження такого статусу, яка визначається шляхом зіставлення досягнутого економічного результату з витратами, яких зазнало підприємство для одержання такого результату.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання надання підприємствам статусу УЕО досліджували І.Г. Бережнюк, О.М. Вакульчик, О.В. Мошинська, А.В. Мазур, С.С. Терещенко, Г.Д. Симонова, Г.О. Хабло, О.В. Горянська, С.Г. Левченко, П.В. Пашко, Л.Р. Прус. Проте дані праці зосередженні більше на питаннях контролю зовнішньоекономічної діяльності з боку держави, а питанню оцінки ефективності впровадження статусу УЕО для суб’єктів ЗЕД приділяється недостатньо уваги.

Постановка завдання. Метою статті є розробка методики оцінки ефективності одержання підприємством статусу уповноваженого економічного оператора.

Виклад основного матеріалу дослідження. Виникнення концепції уповноваженого економічного оператора ознаменоване прийняттям Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у 1973 р., яка визначила поняття уповноважених осіб та перелік спрощень, що надаються їм у разі дотримання відповідних умов [1].

У Конвенції зазначається, що митна служба встановлює та підтримує офіційні відносини консультативного характеру з учасниками зовнішньої торгівлі для розвитку співробітництва та сприяння їх участі у впровадженні методів роботи, що є найбільш ефективними та узгоджуються з національним законодавством та міжнародними договорами.

При цьому для осіб, які відповідають встановленим митною службою критеріям, включаючи дотримання вимог законодавства та використання задовільної системи ведення комерційної документації, митна служба передбачає надання певних спрощень. По-перше, це випуск товарів із представленням мінімуму даних, які є необхідними для ідентифікації товарів. По-друге, йдеться про оформлення товарів на об'єктах декларанта або в іншому місці, дозволеному митною службою.

Подальшого розвитку концепція уповноваженого економічного оператора набуває з прийняттям у 2005 році Рамкових стандартів безпеки та полегшення міжнародної торгівлі [2].

Однією з чотирьох основ Рамкових стандартів є надання пільг які митні служби надаватимуть компаніям, що дотримуються мінімальних стандартів безпеки міжнародного ланцюга поставок товарів і використовують ефективні методи роботи. Компанії, що застосовували сучасні інформаційні технології у роботі з міжнародними товаропотоками і здійснювали постійний контроль за операціями з експорту та імпорту товарів, отримали значні переваги. Таким компаніям було надано статус уповноважених економічних операторів, що позитивно відбилося на їх міжнародній репутації.

У контексті Рамкових стандартів уповноважений економічний оператор – це учасник зовнішньоекономічної діяльності, чия діяльність отримала схвалення митної адміністрації як відповідна нормам Всесвітньої митної організації (ВМО) чи стандартам забезпечення безпеки ланцюга поставки товарів. Поняття «уповноважений економічний оператор» включає, зокрема: виробників, імпортерів, експортерів, брокерів, перевізників, консолідаторів, посередників, операторів портів, аеропортів, терміналів, інтеграційних операторів, складських операторів та дистриб'юторів.

Рамкові стандарти безпеки та полегшення світової торгівлі встановлюють основні принципи, завдання та напрями взаємодії митних адміністрацій з уповноваженими економічними операторами. «Друга опора» зазначеного міжнародного документа визначає основні стандарти таких відносин, зокрема це: партнерство, безпека, уповноваження, технологія, комунікація, полегшення.

Слід зазначити, що у червні 2006 р. ВМО прийняла міжнародні директиви стосовно розглядуваного суб’єкта. Понад 140 членів ВМО висловили свій намір імплементувати їх в національне законодавство.

У 2006 р. набула чинності Переглянута Кіотська Конвенція. Відповідно до стандарту 3.32 «Спеціальні процедури для уповноважених осіб» цього міжнародного документа, для уповноважених осіб, що відповідають критеріям, що встановлені митними органами, включаючи задовільну систему управління за комерційною документацією, митні органи повинні надати право на спрощення щодо: випуску товарів при наданні мінімальної інформації, яка є необхідною для ідентифікації товарів, і дозвіл на заповнення остаточної декларації через певний проміжок часу; оформлення товарів у приміщеннях декларанта чи іншому місці, яке ним визначено; дозвіл на єдину декларацію для всіх імпортованих товарів або експортованих товарів протягом певного періоду, коли це здійснювалось однією особою; тощо [3].

Переглянута Кіотська Конвенція продублювала положення Рамкових стандартів безпеки та полегшення світової торгівлі, надаючи, тим самим, їм більш вагомого значення в регулюванні міжнародних митних відносин. Імплементація указаних норм у національне законодавство стала необхідним кроком для більшості суверенних держав.

У 2007 р. пріоритетним напрямком для членів ВМО стало взаємне визнання програм уповноваженого економічного оператора. Уперше таку угоду було укладено у червні 2007 р. між США та Новою Зеландією [4].

Втілення концепції уповноваженого економічного оператора в національне законодавство однією державою не означає автоматичного визнання нею правозастосовчих положень щодо уповноваженого економічного оператора, які прийняті іншою державою. Незважаючи на те, що Рамкові стандарти безпеки та полегшення світової торгівлі визначили стандарти концепції уповноваженого економічного оператора, їх обов’язкового дотримання договірними сторонами на міжнародному рівні на теперішній час не існує. Вибір спрощень та їх межі, підстави та процедура набуття статусу, критерії для окреслення можливих кандидатів, вид та дія сертифікату уповноваженого економічного оператора, правовий статус тощо – усі ці положення встановлюються конкретною державою в залежності від сукупності різного роду підстав.

Для досягнення одноманітності та єдності регулювання митних відносин зацікавлені держави втілюють концепцію уповноваженого економічного оператора таким чином, щоб ключових відмінностей для полегшення процедури подальшого взаємного визнання розглядуваного статусу було менше. Так, з метою створення відкритої платформи для обміну ідеями та досвідом представниками бізнесу, митних та прикордонних служб починаючи з 2012 року за ініціативи ВМО проводяться конференції, присвячені УЕО (у Мадриді, Канкуні (Мексика) тощо), в яких беруть участь понад 1000 делегатів з більш ніж 80 країн світу.

ВМО розроблено та щорічно оновлюється «Збірник програм уповноваженого економічного оператора» з метою аналізу існуючого стану функціонування цього інституту. Протягом останніх років цей документ є єдиним джерелом інформації про партнерство між бізнесом, митними адміністраціями та іншими зацікавленими сторонами. Як зазначається у «Збірнику програм уповноваженого економічного оператора», виданому ВМО в 2016 р., концепція уповноваженого економічного оператора стала провідною програмою для членів ВМО, вона надала можливість митним адміністраціям передати частину своєї відповідальності за забезпечення безпеки приватному сектору, надаючи йому переваги щодо спрощення процедур. У той же час, слід зазначити, що отримуючи спеціальні спрощення, підприємство повинно відповідати цілій низці вимог. Аналізуючи зарубіжний досвід, можна прийти до висновку, що у ряді країн загальні вимоги до УЕО співпадають. Це вимоги щодо дотримання митного законодавства, щодо системи внутрішнього контролю, фінансової платоспроможності і управління безпекою. Проте існують і деякі відмінності.

Так, наприклад, у Китаї заявник, який бажає отримати статус УЕО, повинен відноситися до операторів класу А більш ніж один рік і мати менш, ніж 3 % рівня помилок в імпортних та експортних деклараціях у попередньому році. У свою чергу, проведення митної перевірки має показати, що вимоги щодо митного управління, діяльності підприємства і управління безпекою торгівлі було виконано.

Також у Китаї існують особливі вимоги набуття статусу УЕО для митних брокерів. Відповідно, вони повинні подати більш як 20000 (5000 для центральних і західних районів Китаю) декларацій, що засвідчують переміщення через митний кордон у попередньому році [5].

У Японії кандидат на отримання розглядуваного статусу повинен використовувати митну електронну системи NACCS (Nippon Automated Customs Clearance System), співпрацювати та підтримувати комунікаційні зв’язки із митними органами, проводити внутрішній аудит і мати кризисне управління [5].

У свою чергу, у США заявник, який бажає отримати статус УЕО, повинен продемонструвати історію переміщення вантажів у міжнародному ланцюжку поставок та провести, діючи через комісара оцінку свого ланцюга поставок на основі критеріїв безпеки, встановлених Генеральним секретарем, які включають: оцінку бізнес-партнерів; характеристику контейнерної безпеки; фізичну безпеку та управління доступом; забезпечення безпеки організації роботи підприємства; аналіз ризиків; характеристику використання інформаційних технологій безпеки тощо [6].

На сьогодні в Україні триває нормотворча робота щодо вироблення національних стандартів регулювання діяльності розглядуваного учасника митних правовідносин. У цьому процесі максимально враховуються критерії й вимоги законодавства ЄС, якими регулюються питання оцінки підприємств для надання статусу уповноваженого економічного оператора.

Вперше інститут уповноваженого економічного оператора в Україні запроваджено у 2012 р. з прийняттям Митного кодексу України, проте із часу набуття його чинності і до теперішнього часу є відсутньою практика його реалізації. Позитивні зрушення та подальше удосконалення державної митної справи, яких очікувалося від внесення фундаментальних змін до суб’єктного складу митних правовідносин, відобразилися лише на папері, процес же їх втілення потребує подальшого внесення нагальних змін до митного законодавства України.

Так, у лютому 2016 р. розроблено законопроект [7], яким вносяться зміни до Митного та Податкового кодексів України, спрямовані на запровадження в Україні уповноважених економічних операторів.

Як зазначається, метою законопроекту є наближення українського законодавства в податковій та митній сфері до Угоди між Україною та ЄС про поглиблену зону вільної торгівлі (EUDCFTA).

Передбачається, що буде два типа сертифікату. Один – щодо надійності та безпеки, другий – щодо спрощення митних процедур. Одне і те саме підприємство може одночасно отримувати два сертифікати одразу.

Сертифікати надійності та безпеки будуть цікавити більше підприємства, які займаються логістикою, перевезеннями. Цей сертифікат надає право переміщувати товари з мінімальним контролем з боку митниць.

Другий сертифікат, щодо спрощення митних процедур, буде більш цікавий експортерам, імпортерам. Буде дозволяти проводити певні митні процедури самостійно.

Отримання сертифіката «на спрощення митних процедур» дозволить уповноваженому економічному оператору користуватися процедурою спрощеного декларування, застосовувати загальну гарантію чи звільнення від гарантії, дозволить самостійно накладати пломби спеціального типу, не дотримуватись вимог щодо обов’язкового маршруту переміщення, а також надасть змогу користуватися статусом уповноваженого вантажовідправника / вантажоодержувача.

Уповноважений економічний оператор, якому надано сертифікат «щодо надійності і безпеки», зможе подавати коротку ввізну декларацію зі зменшеним переліком відомостей та до моменту переміщення товарів через митний кордон України отримувати повідомлення органу доходів і зборів  про те, що відповідні товари і транспортні засоби комерційного призначення на підставі результатів аналізу ризиків за короткою ввізною декларацією обрано для проведення митного огляду.

Для надання статусу уповноваженого економічного оператора застосовуються наступні критерії: дотримання положень законодавства України, у тому числі з питань державної митної справи; задовільна система ведення комерційної та транспортної документації; платоспроможність; забезпечення практичних стандартів компетенції або професійної кваліфікації (тільки для сертифіката «на спрощення митних процедур»); дотримання стандартів надійності та безпеки (тільки для сертифіката «щодо надійності і безпеки»).

Підсумовуючи вищезазначене, необхідно зауважити, що підприємство при одержанні статусу УЕО отримає вигоди у вигляді додаткових доходів, а також зменшенні вартості імпортних товарів. Проте, одержання такого статусу вимагає здійснення певних витрат на стадії приведення підприємства у відповідність до вимог, які висуваються до УЕО, і які, ймовірно, можуть перевищувати вигоди від нього. Тобто, на стадії планування одержання статусу УЕО управлінці повинні розуміти, який саме ефект буде досягнуто за рахунок його впровадження. На нашу думку, необхідним є розробка методики оцінки ефективності одержання статусу УЕО, яка б дозволяла управлінському персоналу здійснювати обґрунтовані управлінські рішення щодо одержання статусу УЕО або відмови від нього через економічну недоцільність. Порівняння можливих доходів і витрат підприємства надасть можливість оцінити ефективність одержання даного статусу.

Для визначення ефективності одержання статусу УЕО пропонується використовувати наступний алгоритм оцінки (рис. 1).

У алгоритмі виокремлено два напрями дослідження: визначення величини потенційних доходів від впровадження УЕО та визначення витрат, пов’язаних з даним проектом. У процесі визначення доходів слід також оцінювати можливу економію витрат, яка також призведе до вивільнення ресурсів підприємства. Можливі грошові потоки та економія витрат підприємства внаслідок одержання статусу УЕО наступні: зменшення витрат на митні ліцензійні склади; зменшення витрат на митне оформлення поза місцем розташування митних органів; зменшення витрат на простої, митне оформлення, брокерські послуги; вивільнення грошових коштів у разі звільнення УЕО від надання гарантії; збільшення доходів в результаті зростання обсягів реалізації продукції підприємства; збільшення доходів в результаті збільшення плати за послуги; збільшення маржинального доходу внаслідок зниження собівартості імпорту.

Що стосується визначення витрат, пов’язаних з проектом, то переважна їх більшість пов’язана із приведенням сучасного стану господарських систем та управління до критеріальних вимог, які висуваються до УЕО. Відповідно усунення недоліків призведе до понесення витрат підприємства на: послуги консалтингових фірм, додатковий персонал, обладнання робочих місць, оплату праці, придбання програмного забезпечення, будівництво і ремонт, інженерне та технічне обладнання приміщень тощо.

Рис. 1. Алгоритм оцінки ефективності одержання статусу уповноваженого економічного оператора

 

На нашу думку, оцінка ефективності одержання статусу уповноваженого економічного оператора за своєю сутністю є оцінкою інвестиційного проекту. Від того, наскільки об’єктивно та всебічно проведена буде проведена дана оцінка, будуть залежати строки повернення інвестованого капіталу на приведення у відповідність до вимого елементів господарювання підприємства та на підтримку функціонування інфраструктури УЕО. Об’єктивність та всебічність оцінки ефективності одержання статусу УЕО значною мірою залежить від використання сучасних методів її проведення.

На нашу думку, доцільним при оцінці ефективності одержання статусу УЕО використання методів визначення ефективності інвестицій на рівні проекту, які засновані на показниках грошових потоків, а саме: показнику чистого приведеного доходу та індексу доходності дисконтованих інвестицій. Слід зазначити, що характерною рисою даних методів є врахування фактору часу при здійсненні розрахунків, а також урахуванням при цьому надходжень, платежів та їх різниці.

Отже, оцінка ефективності одержання статусу уповноваженого економічного оператора ґрунтується на розрахунку чистого приведеного доходу (чистої теперішньої вартості, net present value - NPV), який дає змогу визначити доцільність здійснення інвестування за допомогою порівняння теперішньої вартості отримуваних в майбутньому доходів та загальної суми необхідних початкових витрат (інвестицій):

 

                               (1)

 

                                                                     (2)

 

де NPV - чистий приведений доход;

CF_t - чистий грошовий потік від одержання статусу УЕО t-го року;

I_t - сума витрат (інвестицій) на приведення у відповідність до вимого елементів господарювання підприємства в році t;

n - кількість років реалізації проекту;

a - коефіцієнт дисконтування;

d - ставка дисконтування.

При цьому, якщо значення NPV перевищує нуль, то одержання статусу УЕО вважається ефективним, якщо менше нуля - збитковим, дорівнює нулеві - беззбитковим.

На нашу думку, при визначенні чистого приведеного доходу від одержання статусу УЕО доцільним є вважати термін реалізації проекту 3 роки (n = 3 роки), оскільки саме з такою періодичністю відбувається перевірка діяльності УЕО відповідними контролюючими органами, і зважаючи на українські реалії ризик втрати такого статусу є значним.

Відповідно, пропонуємо оцінювати потоки, які будуть надходити протягом перших трьох років діяльності УЕО, та відповідні обсяги інвестицій.

Варто зазначити, що значних обсягів інвестування потребує перший рік діяльності УЕО, який передбачає витрати на придбання програмного забезпечення, витрати на інженерне та технічне обладнання приміщень, на будівництво (створення критих/відкритих майданчиків) тощо, а на наступних етапах (роках) витрати будуть здійснюватись у меншій мірі для підтримки функціонування УЕО. На відміну від витрат, грошові потоки в перший рік діяльності УЕО будуть меншими. Проте, передбачається, що зі збільшенням обсягів продажу грошові потоки з кожним наступним роком діяльності УЕО будуть збільшуватись (CF₁ < CF₂ < CF₃) за рахунок збільшення обсягів реалізації товарів та послуг, а також за рахунок зниження їх собівартості.

Слід зазначити, що застосування цього методу визначення NPV має недоліки, які полягають у тому, що він не надає інформації про ефективність (прибутковість) інвестиції та залежить від норми дисконту, яка задається фіксовано, що вимагає розрахунку показника за різних значень ставки дисконту. Перший недолік можливо усунути за рахунок доповнення методики оцінки ефективності одержання УЕО розрахунком індексу доходності дисконтованих інвестицій (profitability index - PI). Індекс доходності дисконтованих інвестицій:

 

                                                                    (3)

 

де PI – індекс доходності дисконтованих інвестицій у одержання статусу УЕО.

Критерій ефективності за даним показником такий: якщо значення PІ більше одиниці, то проект вважається ефективним, менше одиниці – неефективним, дорівнює одиниці – беззбитковим [8].

В свою чергу, визначати ставку дисконтування для проекту одержання статусу УЕО доцільно за допомогою кумулятивного методу оцінки премії за ризик, який враховує одержання підприємцем так званої «премії за ризик». Відповідно формула розрахунку ставки дисконтування буде виглядати наступним чином:

 

d = Rf + R1 + ... + Rn,                                           (4)

 

де d - ставка дисконтування; 

Rf - безризикова ставка доходу; 

R1 + ... + Rn - ризикові премії по різних факторів ризику.

Наявність того чи іншого фактора ризику і значення кожної ризикової премії на практиці визначаються експертним шляхом. На нашу думку, варто враховувати три типи ризику при використанні кумулятивного методу:  ризик країни, ризик ненадійності учасників проекту, ризик неотримання передбачених проектом доходів.

Ризик країни можна дізнатися з різноманітних рейтингів, які складаються рейтинговими агентствами і консалтинговими фірмами. Поправку на ризик неотримання передбачених проектом доходів рекомендується встановлювати в залежності від мети проекту, а значення безризикової ставки доходу (Rf), зазвичай визначають на основі доходності державних цінних паперів.

Отже, приведення вартості майбутніх грошових потоків до вартості початку реалізації проекту за допомогою коефіцієнту дисконтування дозволить визначити суму, яку доведеться заплатити підприємству сьогодні для отримання передбачуваного доходу у майбутньому. Слід зазначити, що через суб’єктивність даного методу необхідним є проведення додаткового аналізу чутливості проекту до зміни ставки дисконтування, що дозволить усунути можливість спотворення результату оцінки ефективності одержання статусу уповноваженого оператора.

Висновки з даного дослідження. Одержання статусу уповноваженого економічного оператора з одного боку надає пільги при оформленні надійним підприємствам, а з іншого – спрощення процедур митного контролю шляхом здійснення постмитного аудиту.

З метою надання інформації управлінському персоналу підприємства на стадії планування одержання статусу УЕО про величину ефекту, який буде досягнуто підприємством за рахунок його впровадження, доцільним є використання розробленої методики визначення ефективності одержання статусу уповноваженого економічного оператора, яка передбачає визначення величини потенційних доходів від впровадження УЕО та витрат, пов’язаних з даним проектом із подальшим їх порівнянням за допомогою інструментарію оцінки ефективності здійснення інвестиційних проектів.

 

Література.

1. Міжнародна конвенція про гармонізацію і спрощення митних процедур [Електронний ресурс] : Конвенція від 18.05.1973 р. (в редакції від 26.06.1999 р.). – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_643.

2. Рамкові стандарти безпеки та полегшення світової торгівлі [Електронний ресурс] : Резолюція ВМО від 01.06.2005 р. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/976_003.

3. Revised Kyoto Convention adopted by the WCO Council in June 1999 and entered into force on 3 February 2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: tfig.unece.org/…/revised-kyoto-convention.htm.

4. Mariya Polner Compendium of Authorized Economic Operator (AEO) Programmes [Електронний ресурс] / Mariya Polner // WCO Research Paper No. 8. – 2010. – Режим доступу: http://www.wcoomd.org/en /topics/research/activities-and-programmes/~/media/43AC3326904F4887925CBB 339C135BFE.ashx.

5. Compendium of Authorized Economic Operator Programmes [Електронний ресурс] // World Customs Organization. – 2016. – Режим доступу: http://www.wcoomd.org/en/topics/facilitation/instrument-and-tools/tools/~/media/44CD2A61602444B392BFC03A98788AA9.ashx.

6. Safe Port Act : C-TPAT [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.washingtontradereport.com/SAFECTPAT.htm.

7. Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо уповноваженого економічного оператора та спрощень митних формальностей) [Електронний ресурс] : Проект Закону України від 12.02.2016 р. – Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua.

8. Староверова Г.С. Экономическая оценка инвестиций : учебное пособие / Г.С. Староверова, А.Ю. Медведев, И.В. Сорокина. – М. : КНОРУС, 2006. – 312 с.

 

References.

1. World Customs Organization (1973), “International Convention on the Simplification and Harmonization of Customs Procedures”, available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_643 (Accessed 15 November 2016).

2. World Customs Organization (2005), “Framework of Standards to Secure and Facilitate Global Trade”, available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/976_003 (Accessed 15 November 2016).

3. World Customs Organization (2006), “Revised Kyoto Convention”, available at: tfig.unece.org/…/revised-kyoto-convention.htm (Accessed 15 November 2016).

4. World Customs Organization Research (2010), “Mariya Polner Compendium of Authorized Economic Operator (AEO) Programmes”, available at: http://www.wcoomd.org/en/topics/research/activities-and-programmes/~/media/43AC3326904F4887925CBB 339C135BFE.ashx. (Accessed 15 November 2016).

5. World Customs Organization (2016), “Compendium of Authorized Economic Operator Programmes”, available at: http://www.wcoomd.org/en/topics/facilitation/instrument-and-tools/tools/~/media/

44CD2A61602444B392BFC03A98788AA9.ashx. (Accessed 15 November 2016).

6. C-TPAT (2006), “Safe Port Act”, available at: http://www.washingtontradereport.com/SAFECTPAT.htm (Accessed 15 November 2016).

7. Ministry of Finance of Ukraine (2016), The Draft Law of Ukraine “On amendments to the Customs Code of Ukraine (concerning the Authorized Economic Operator and simplified customs formalities)”, available at: http://www.minfin.gov.ua (Accessed 15 November 2016).

8. Staroverova, G.S. Medvedev, A.Ju. Sorokina, I.V. (2006), Jekonomicheskaja ocenka investicij [Economic evaluation of investments], KNORUS, Moscow, Russia.

 

Стаття надійшла до редакції 18.11.2016 р.