EnglishНа русском

Ефективна економіка № 12, 2015

Переглянути у форматі pdf

МОТИВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЕКОЛОГІЧНИХ ПОДАТКІВ ДЛЯ СТИМУЛЮВАННЯ СТАЛОГО НИЗЬКОВУГЛЕЦЕВОГО РОЗВИТКУ
І. П. Гайдуцький

УДК 339.727

 

І. П. Гайдуцький,

к. е. н.

 

МОТИВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЕКОЛОГІЧНИХ ПОДАТКІВ ДЛЯ СТИМУЛЮВАННЯ СТАЛОГО НИЗЬКОВУГЛЕЦЕВОГО РОЗВИТКУ

 

I. Gaidutskiy,

PhD in Economics

 

MOTIVATIONAL POTENTIAL OF ENVIRONMENTAL TAXES TO ENCOURAGE SUSTAINABLE LOW-CARBON DEVELOPMENT

 

В статті розкрито фактичний стан і потенціальні можливості застосування екологічних податків, як механізму мотивації сталого низьковуглецевого розвитку. Проаналізовано систему екологічних податків та їх роль у фінансуванні  антивуглецевих заходів та показано їх обмеженість у мотивації сталого низьковуглецевого розвитку. Узагальнено досвід застосування екологічних податків в різних країнах та показано їх низьку бюджетну ефективність.

 

The article highlights the actual situation and the potential applicability of environmental taxes as a mechanism for motivating sustainable low-carbon development. Tha author analyses the existing system of environmental taxes and their role in financing anti-carbon measures and shows their limitations in motivating low-carbon sustainable development. The article summarises experience of the use of environmental taxes in different countries and shows their poor fiscal performance.

 

Ключові слова: екологічні податки; енергетичні податки; податки на ресурси та шкідливі викиди; вуглецеві податки; фінансування антивуглецевих заходів; сталий низьковуглецевий розвиток.

 

Keywords: environmental taxes; energy taxes; taxes on resources and emissions; carbon taxes; anti-carbon measures financing; low-carbon sustainable development.

 

 

Постановка проблеми. Одним з найбільш ефективних механізмів стимулювання економічного розвитку є податкова політика. Шляхом зниження податків держава може сигналізувати підприємствам про бажані для суспільства тенденції розвитку. І, навпаки, шляхом збільшення податкового навантаження – попереджати підприємства про необхідність зміни характеру  економічної діяльності, яка шкодить суспільним інтересам. Однак у багатьох країнах світу податкова система сформована на базі застарілого світогляду, коли природний капітал вважався "безкоштовним", атмосфера безпечна і її неможливо було забруднити, а клімат стабільний і його неможливо змінити наслідками економічної діяльності. Такий підхід призвів до виснаження природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища і загроз катастрофічних змін клімату. Для зупинки цих негативних тенденцій світова спільнота поставлена перед викликами необхідності розвитку податкової політики для упередження від надмірного споживання і виснаження природних ресурсів та захисту навколишнього середовища від викидів парникових газів. Таку роль можуть відіграти спеціальні енергетичні та екологічні податки. Однак діюча практика цих податків у переважній більшості має прив’язку до ресурсів, або до виробничих потужностей, а не до результатів – наслідків шкідливої діяльності, зокрема викидів парникових газів. Цим визначається актуальність статті, присвяченій саме ув’язці екологічних податків з викидами вуглецю, їх підпорядкування цілям мотивації сталого низьковуглецевого розвитку.   

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Одним з перших на початку ХХ ст. Ідею екологічного оподаткування обґрунтував відомий англійський економіст Артур Пігу [1]. У ІІ півріччі ХХ ст. цю ідею розвинув відомий американський економіст Гордон Таллок [2]. У 80-90-х роках ХХ століття дослідженню проблеми екологічних податків значну увагу приділяли вчені: Боске Б. [3], Веклич О. [4], Екінс П. [5], Костецький В. [6], Левандівський О. [7], Пишкіна Г. [8], Подосенова О. [9], Сухіна О. [10] та інші. Переважна більшість зазначених досліджень за базу оподаткування рекомендують споживання ресурсів, як правило, природних, використання яких супроводжується великими викидами шкідливих відходів, або парникових газів, або виробничі потужності (транспортні, металургійні, хімічні тощо), які продукують великі викиди шкідливих відходів і парникових газів.

Однак, ще дуже мало досліджені питання екологічного оподаткування, прив’язаного саме до бази вуглецевих викидів. Серед таких можна назвати праці: Веклич О. [4], Маслюківська О. [12].

Але і в цих дослідженнях ще дуже мало приділяється уваги питанням прив’язки екологічних податків до інтенсивності вуглецевих викидів, та до накопичення з їх допомогою коштів достатніх для фінансування антивуглецевих заходів, тобто реалізації великого мотиваційного потенціалу екологічних податків для інвестування сталого низьковуглецевого розвитку. Нарешті практично немає досліджень і публікацій щодо великої дисперсії видів, підвидів, баз, умов і процедур екологічних податків, що зумовлює їх істотну дисгармонію в міжкраїновому порівнянні та спричиняє дисбаланси в конкурентоспроможності економік країн.

Метою статті є розкриття неадекватності наявної системи екологічних податків цілям і завданням глобальної антивуглецевої політики за структурою, спрямованістю та ефективністю впливу, а також обґрунтування необхідності глобального транснаціонального підходу до екологічної реформи податкової системи країн.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Перші підходи до глобалізації застосування екологічних податків проявились в країнах Євросоюзу. Необхідність застосування екологічних податків на офіційному рівні вперше заговорили на початку 70-х років ХХ ст.. Основним мотивом був принцип «забруднювач платить». Однак розробка і впровадження екологічних податків почалась з середини 80-х років ХХ ст. у зв’язку з переходом у сфері охорони навколишнього середовища від командно-адміністративних до економічних методів управління. З початку 90-х років ХХ ст. орієнтація на екологічні податки, як важливі економічні інструменти регуляторної політики, посилилась. Концептуальною основою екологізації податкових систем послужила ідея «подвійного дивіденду».

В 1990 році Фінляндія першою ввела податок на викиди вуглецю саме з метою стимулювання інвестицій у енергозбереження в контексті реалізації ідеї «подвійного дивіденду». Початкова ставка становила 1,45 дол./тонну викидів і за 18 років зросла в 18,6 разів до 27 дол./тонну. Щорічні податкові надходження становили в середньому 500 млн євро [13; 14]. На сьогодні такі податки в різних варіантах вже є складовою частиною податкової системи в Данії, Фінляндії, Італії, Нідерландів, Норвегії та Швеції [14;15; 16].

Застосовування різних видів екологічних податків справило суттєвий вплив на умови конкуренції. Тому Комісія ЄС неодноразово ставила питання про необхідність гармонізації екологічних податків. Зрештою в 1991 р. був внесений проект Директиви про введення єдиного податку на енергоносії, спрямованого на скорочення вуглецевих викидів. Певним поштовхом до узгодженого введення та гармонізації екологічних податків послужило прийняття спеціальної Директиви ЄС по відходах тари і упаковки. Однак відходи тари і упаковки не мають такого масштабного атмосферного поширення як вуглецеві викиди. Тому проблема узгодження податків на вуглецеві викиди між всіма країнами на порядок актуальніша і складніша [17].

В настоящий час екологічні податки займають значне місце в податкових системах більшості країн ЄС. Основна мета екологічних платежів – не поповнення державного бюджету, а стимулювання платників податків до позитивної, з точки зору охорони навколишнього середовища, поведінки. Екологічні податки – мають насамперед слугувати охороні навколишнього середовища. Досвід країн ЄС і ОЄСР свідчить, що під екологічними розуміють саме податки на шкідливі для навколишнього середовища види господарської діяльності. Отже все що може викликати несприятливі зміни в навколишньому середовищі може бути предметом екологічного оподаткування. Виходячи з цього постулату в настоящий час в ЄС нараховується сім груп екологічних податків: 1) енергетичні податки; 2) транспортні податки; 3) платежі за забруднення; 4) платежі на розміщення відходів; 5) податки на викиди шкідливих речовин (парникові гази); 6) податок на шумовий вплив; 7) податок на використання природних ресурсів [17].

Загальна сума екологічних податків в ЄС в 2012 р. становила всього 303 млрд євро або 2,4% до ВВП ЄС та 6,2% до зведеного бюджету ЄС. По країнах ЄС рівень екологічних податків до ВВП коливається у 2-3 рази (рис. 1).

Найбільшого поширення в ЄС набули енергетичні і транспортні податки, які становили відповідно 74,7 та 20,9% в загальній структурі екологічних податків. Ці податки діють в різних формах в усіх країнах ЄС. Решта всього 4,4% екологічних податків – це власне чисто екологічні податки – на шкідливі викиди і користування ресурсами.

 

Рис. 1. Рівень екологічних податків в країнах ЄС, % до ВВП

Розроблено автором за даними  [11; 18]

 

Отже, екологічні податки на пряме забруднення атмосфери становлять всього 4,4% від загальної суми екологічних податків, або менше 0,3% від загальної суми всіх податкових надходжень та 0,1% від ВВП. Це дуже мізерна сума податків, яка практично не відчувається. Основна частина загальних (так званих екологічних) податків  (96%) має не пряме, а опосередковане відношення до викидів і спрямована не стільки на скорочення, як на стримування забруднення навколишнього середовища. Отже сфера застосування, власне, антипарникового (антивуглецевого) податку залишається дуже обмеженою.

На основі розглянутих екологічних податків автором здійснено узагальнення їх видів і підвидів по основних країнах, які широко їх використовують. Результати дослідження наведено в табл. 1. Однак, цей перелік далеко не повний, він лише характеризує: а) різноманітність податків; б) структуру і зміст об’єктів оподаткування; в) спрямованість податкових надходжень. Але навіть така презентація

 

Таблиця 1.

Характеристика основних параметрів екологічних податків

Вид, назва податку, країна

Порядок формування

Порядок використання коштів

1

На транспорт, Росія

- об’єкти транспорту

- ставки залежно від видів

- 100% в регіональні бюджети

- переважно на ремонт і будівництво доріг

2

За шкідливі викиди авіа двигунів, ЄС

15% від обсягів перевезень.

Штраф – 100 євро/т

- в бюджет ЄС

- частково на екологію

3

Акциз на паливо за викиди, Данія

- на викиди вуглецю - 15 дол./т

- сірки - 3 дол./кг

- в бюджет

- на ремонт і будівництво доріг

4

Акциз на рідке паливо, ЄС

 

- бензин – 181-289 євро/т

- дизпаливо – 110-179 євро/т

- в бюджет

- переважно на ремонт і будівництво доріг

5

За транспорт,

Ізраїль

- 10-92% вартості залежно від групи екологічності (таких 15)

- електромобілі – 10%

- гібриди – 30%

- в середньому – 70%

- в бюджет

- переважно на ремонт і будівництво доріг

6

На пічне паливо, Німеччина

- 5,5 євро/т  за енергетичний вміст

- 56 євро/т на викиди вуглецю

- в бюджет

- переважно на екологію

7

На видобуток корисних копалин,

Росія

- газовий конденсат – 590 руб./т

- торф, вугілля – 4%

- гірничорудна неметалева сировина – 6%

- калійні солі – 3,8%

- мінеральні води – 6,5%

- кольорові метали – 8%

- 40% в федеральний бюджет

-  60% в місцеві бюджети

- частково на екологію

8

На воду,

Росія

- поверхневі об’єкти

- підземні об’єкти

- ставки залежно від об’єктів і їх місцезнаходження

- 100% в федеральний бюджет

- частково на охорону водних ресурсів

9

За користування ресурсами,

Росія

- об'єкти тваринного світу, водних і біологічних ресурсів

- ставку залежно від об’єктів і території

- 20% в федеральний бюджет

- 80% в місцеві бюджети

- частково на екологію

10

На землю,

Росія

- площа земельної ділянки

- ставки 0,3% та 1,5% залежно від місцезнаходження

- 100% в місцеві бюджети

- частково на охорону земель

11

На видобуток будматеріалів, Великобританія

- 1,6 фунта/т

- в бюджет

- переважно на екологію

 

12

На продаж фос-фатних синтетичних миючих засобів,  Франція

- 0,5-0,6 дол. або до 3% від вартості миючого засобу

- в бюджет

 

13

За шкідливі викиди,

Росія

- в атмосферу;

- в землю або воду;

- забруднення ґрунтів;

- розміщення відходів;

- ставки залежно від викидів

- 20% в федеральний бюджет

- 40% в регіональні бюджети

- 40% в місцеві бюджети

- частково на екологію

14

На викиди вуглецю, Австралія

- 25 дол./т вуглецю - найбільші виробники (294 компаній)

- в бюджет

- переважно на екологію

15

На викиди вуглецю автомобілі, Іспанія

- від 4,75% до 14,75% залежно від вартості та обсягів викидів вуглецю на 1 км

- в бюджет

- для переведення автотранспорту на біопаливо

16

На викиди вуглецю,

ЄС

- газ – 8,7-90 євро/т

- нафта – 20-104 євро/т

- вугілля – 14,5-78 євро/т

- в бюджет

- переважно на екологію

Розроблено автором за даними: [3; 9; 17; 18]

 

екологічних коштів свідчить, що з точки зору порядку формування і використання коштів їх можна поділити на три частини: 1) транспортні; 2) ресурсні; 3) вуглецеві. Що стосується транспортних податків, то вони носять переважно фіскальну мотивацію, а їх кошти спрямовуються переважно на ремонт і будівництво доріг, а не на екологічні цілі. А це 75% надходжень від загальної групи екологічних товарів.

Податок на ресурси лише з певною умовністю можна віднести до чисто екологічних податків, оскільки він враховує більше абсолютні обсяги споживання ресурсів, ніж відносні величини, за якими стоїть ефективність використання та інтенсивність вуглецевих викидів. Тобто податок на енергетичні ресурси дещо опосередковано виконує функції справжнього екологічного податку, який має бути спрямований на скорочення викидів вуглецю.

Найбільш повно екологічним вимогам відповідають власне екологічні податки. Йдеться про такі податки, які з одного боку безпосередньо прив’язані до бази викидів парникових газів, а з другого – надходження від яких повністю спрямовуються на фінансування антивуглецевих заходів, тобто сталий низьковуглецевий розвиток.

В результаті дослідження сформульовані висновки щодо безпосередньої адекватності (відповідності) екологічних податків цілям і завданням антивуглецевої політики.

Перше. Велика розпорошеність і розбіжність у податках (податкових базах, ставках, процедурах, спрямуваннях податкових надходжень) між різними країнами.

Друге. Слабка прив’язаність більшості податків до прямих обсягів шкідливих викидів в атмосферу та опосередкованість їх впливу на поліпшення навколишнього середовища.

Третє. Відсутня системність у підходах до формування екологічних податків в країнах і між країнами, переважає фрагментарність і локальність їх застосування.

Четверте. Дуже низька частина коштів, отриманих від екологічних податків, використовується саме на екологічні цілі, особливо на фінансування енергоконверсії.

П’яте. Безсистемність використання коштів екологічних податків в різних країнах і з різних джерел.

Першою державою, яка запровадила на практиці вуглецевий податок, найбільш адекватний вимогам сучасної антивуглецевої політики, стала Австралія. З липня 2011 р. закон зобов'язує найбільших виробників країни сплачувати до казни по 23,5 долара за кожну тонну вуглецевих викидів. За розрахунками австралійського уряду, до 2020 року це дозволить забезпечити щорічне скорочення викидів вуглецю до 159 млн. тонн [9]. 

В Конгресі США розглядається проект закону про плату за вуглецеві викиди, з початковою платою - 125 дол. за тонну. Законопроект усуває необхідність торгівлі квотами та зобов'язує виробників купувати дозволи на викиди. Основну частина доходу (75%) за продаж дозволів на викиди планується повертати на фінансування енергоконверсії. Решта надходжень (25%) планується використати на покриття дефіциту бюджету. Законопроект розрахований для захисту місцевих виробників від міжнародного вуглецевого протекціонізму. Очікується, що введення податку призведе до скорочення викидів вуглецю до 2050 року нижче рівня 2006 року на 20%, а також стимулюватиме використання відновлюваних джерел енергії [9].

В Китаї уже тривалий час розглядають можливість введення податку на парникові викиди («вуглецевого» податку) на доповнення до системи квотування і торгівлі викидами. Зокрема уряд розглядає пропозиції щодо введення «вуглецевого» податку у розмірі 10 юанів (1,6 дол.) з поступовим його підвищенням до 40 юанів (6,4 дол.) до 2020 року [19].

Слід також врахувати, що в країнах ЄС крім того діє система енергетичних податків. Ці податки істотно  доповнюють екологічні податки в частині сприяння захисту навколишнього середовища. Ставки енергетичних податків в країнах ЄС коливаються по країнах – від 50 до 300 євро за тонну умовного палива тобто у 4-6 разів.

Серед транспортних податків теж є різні варіанти з різним ступенем екологічного спрямування. Так на початку 1990-х років, у Швеції та Норвегії був введений транспортний «вуглецевий» податок. Податкова ставка була прив’язана не до потужності чи вартості автомобілів, а до викидів вуглецю і досить висока – 50-100 дол. за 1 т. Цей досвід показав, що вуглецевий податок є ефективним інструментом регулювання вуглецевих викидів [19].

У 2012 р. в Євросоюзі введено податок на викиди вуглецю для авіакомпаній. Проте більше двох десятків країн, включаючи Індію, Росію, Китай і США, заявили що це суперечить міжнародному праву. Євросоюз вважає, що введення такого податку допоможе йому досягти до 2020 року скорочення викидів на 20%. Індія, Росія і Китай мають намір стягувати плату за міжнародні польоти європейських перевізників [3].

Актуальність дискусії щодо доцільності розширення сфери впровадження вуглецевого податку досягла найбільшого напруження, оскільки  закінчується термін дії Кіотського протоколу та його механізмів регулювання. Питання, яким має бути цей податок, національним чи наднаціональним, залишається відкритим. Однак, на переконання автора, виходячи з транснаціональної парадигми сталого низьковуглецевого розвитку такий податок має мати наднаціональний (глобальний) характер. З одного боку він має виконувати функцію санкції за викиди вуглецю, а з другого – слугувати механізмом утворення доходів, як джерела фінансування антивуглецевих заходів і в такому поєднанні цих двох складових заключається мотиваційних потенціал глобального антивуглецевого податку для сталого низьковуглецевого розвитку.

Висновки.

1. Система екологічного оподаткування формується уже близько 20 років. Однак на сьогодні склалась дуже розпорошена система, яка включає біля 20 видів, підвидів податків, і ще більше різних податкових баз, умов і процедур. Така, розпорошеність податків у досить вузькому секторі економіки, на який припадає всього 6% податкових платежів, дуже ускладнює податкове адміністрування. До того ж податкові системи різних країн не узгоджені між собою ні за видами, ні за ставками, ні за базами, ні за процедурами оподаткування. Все це унеможливлює реалізацію глобального підходу до уніфікованого способу збору платежів за викиди вуглецю за принципом: «хто забруднює, той платить» і платить на стільки, наскільки забруднює.

2. Екологічні податки - це перші позитивні кроки глобального характеру державної політики стимулювання сталого низьковуглецевого розвитку для розв’язання проблеми його інвестування шляхом забезпечення  регулярності надходження коштів, системності зборів, прив’язки до бази викидів, створення постійних джерел фінансування. Водночас наявна система екологічних податків має чимало недоліків. Це насамперед – розпорошеність, дисгармонія, безсистемність, опосередкованість, неприв’язаність до бази (викидів), фрагментарність, слабкий зв’язок з фінансуванням.

 3. Відповідальність за виникнення забруднення та за розв’язання екологічних проблем повинна бути покладена не тільки на підприємства - забруднювачі, а й на жертви забруднення, так як часто дії самих жертв забруднення є первинною ланкою в ланцюзі подій, призводять до виникнення забруднення. Типовим прикладом є забруднення, що виникають як результат споживання, а не виробництва.

 

Список використаних джерел.

1. Пигу А. Экономическая теория благосостояния. М.: Прогресс, 1985. с.66.

2. Таллок Гордон. Общественные блага, перераспределение и поиск ренты. / пер. с англ. Л. Гончаровой. М.: изд. Института Гайдая, 2011. – 224 с.

3. Б. Боске. Экологизация налоговой системы в России. Экономика и охрана природы: проблемы и пути их решения. - М.: 2001. - 116 с.

4. Веклич О.О. Удосконалення системи екологічного оподаткування. // Фінанси України, 2001. - №2. – с. 3-11.

5. Paul Ekins. Theory and Practice of Environmental Taxation. [Electronic Resource] – Mode of access:  http://www.greentaxreport.co.uk/read-chapters-online/11-theory-and-practice-of-environmental-taxation?showall=1

6. Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (Економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні). - К., ІЗП і ПЕ, 2003. - 772 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kostytsky.com.ua/upload/doc/12-1.pdf

7. Левандівський О.Т. Інструменти фінансово-економічного регулювання природокористування та відтворення природних ресурсів [Електронний ресурс]. / О.Т.Левандівський – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sre/2010_1/91.pdf

8. Пышкина Г.М. Налогообложение использования природных ресурсов [Електронний ресурс]. / Г.М.Пышкина – Режим доступу: http://abc.vvsu.ru/Books/nalogoobl_prirod_resurs/page0001.asp

9. Подосенова О. Углеродное регулирование: «налог Робин Гуда» или двойная выгода? 20.09.2012 [Электронный ресурс]. – Режим доступа:  http://rusecounion.ru/klimat_20912

10. Сухіна О. Теоретико-методологічні підходи до удосконалення податкової, інноваційної та екологічної політики у сфері надрокористування / О. Сухіна // Економіст № 5, 2011. – с.61-64.

11. Навстречу более энергоэффективному будущему. Международное Энергетическое агентство. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.iea.org/media/translations/russian/indicators_brochure_ru.pdf

12. Маслюківська О. Використання податку на двоокис вуглецю як інструмент енергозбереження в Україні // Економіка природокористування і охорони здоров’я.: Зб. наук. праць / РВПС України НАН України. – К.:РВПС України НАН України, 2007. – с.174-180.

13. Перов А. Низкоуглеродная энергетика, [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.ng.ru/ng_energiya/2011-05-31/14_trends.html

14. Маслюківська О. Фінансування заходів по енергозбереженню від надходжень від податку на двоокис вуглецю. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ekmair.ukma.kiev.ua/bitstream/123456789/576/1/Masliukivska_Finansuvannia%20zakhodiv.pdf

15. Гузенко Н. Тянуться к солнцу. Инвестгазета № 15, 2012. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.investgazeta.net/kompanii-i-rynki/tjanutsja-k-solncu-162734/

16. Концепция низкоуглеродной экономики. Международная библиотека лучших практик решения городских проблем и развития городов. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://urban-practice.com/RU/articles/chapter4/part1

17. Ілляшенко С.М. Система екологічного оподаткування в Європейському Союзі. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uad.exdat.com/docs/index-607440.html?page=5

18. Europe in figures – Eurostat yearbook 2012. European Commission. / [Electronic Resource] – Mode of access: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/product_details/publication?p_product_code=KS-CD-12-001

19. Регулирование выбросов парниковых газов как фактор повышения конкурентоспособности России / [Аверченков А.А., Галенович А.Ю., Сафонов Г.В., Федоров Ю.Н.] Москва: НОПППУ. 2013. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.wwf.ru/data/climate/2013/vybrosov-parnikovyh-gazov.pdf

 

References.

1. Pigu A. (1985), Jekonomicheskaja teorija blagosostojanija [Welfare economics], Progress, Moscow, USSR.

2. Gordon Tullock (2011), Obshhestvennye blaga, pereraspredelenie i poisk renty. [Public goods, redistribution and rent seeking.], Institut Gajdaja, Moscow, Russia.

3. Boske B. (2001), Jekologizacija nalogovoj sistemy v Rossii. Jekonomika i ohrana prirody: problemy i puti ih reshenija [Greening tax system in Russia. Economics and Conservation: Challenges and Solutions], WWF, Moscow, Ukraine.

4. Veklych O.O. (2001), “Improvement of environmental taxation.”, Finansy Ukrainy, vol. 2, pp. 3–11.

5. Paul Ekins. (2012), Theory and Practice of Environmental Taxation., [Online], available at: http://www.greentaxreport.co.uk/read-chapters-online/11-theory-and-practice-of-environmental-taxation?showall=1 (Accessed 4 Aug 2013).

6. Kostyts'kyj V.V. (2003), “ Environment in Transition: law, the state, the economy (Economic and Legal Mechanism for Environmental Protection in Ukraine).”, IZP i PE, [Online], available at: http://www.kostytsky.com.ua/upload/doc/12-1.pdf (Accessed 14 January 2014).

7. Levandivs'kyj O.T.  (2010), Tools financial and economic environmental management and restoration of natural resources”, [Online], available at: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sre/2010_1/91.pdf (Accessed 12 Aug 2013).

8. Pyshkina G.M. (2013), “ Taxation of natural resources”, [Online], available at: http://abc.vvsu.ru/Books/nalogoobl_prirod_resurs/page0001.asp (Accessed 02 March 2014).

9. Podosenova O.  (2012), “ Carbon regulation: "Robin Hood tax" or a double benefit?”, [Online], available at: http://rusecounion.ru/klimat_20912 (Accessed 11 Feb 2014).

10. Sukhina O. (2011), “Theoretical and methodological approaches to improving taxation, innovation and environmental policy in the sphere of subsoil use”, Ekonomist, vol. 5, pp. 61–64.

11. International Energy Agency (IEA) (2011), “Towards a more energy efficient future”, available at:  http://www.iea.org/media/translations/russian/indicators_brochure_ru.pdf  (Accessed 14 December 2013).

12. Masliukivs'ka O. (2007), “Using a carbon dioxide tax as an instrument of energy saving in Ukraine”, Ekonomika pryrodokorystuvannia i okhorony zdorov'ia.: Zb. nauk. prats' / RVPS Ukrainy NAN Ukrainy, pp. 174–180.

13. Perov A. (2011), “ Low Carbon energy”, [Online], available at: http://www.ng.ru/ng_energiya/2011-05-31/14_trends.html

14. Masliukivs'ka O. (2009), “Financing of energy saving measures on revenues from carbon dioxide.”, Visnik Lviv Univ, [Online], Ser. econ . 2009. Vol. 41. P.391-397, available at: http://www.ekmair.ukma.kiev.ua/bitstream/123456789/576/1/Masliukivska_Finansuvannia%20zakhodiv.pdf

15. Guzenko N. (2012), Reach for the sun.”, Investgazeta, [Online], vol . 15, available at: http://www.investgazeta.net/kompanii-i-rynki/tjanutsja-k-solncu-162734/

16. The official site of International library of best practices solutions to urban problems and urban development. (2013), “The concept of low-carbon economy”, available at: http://urban-practice.com/RU/articles/chapter4/part1

17. Illiashenko S.M. (2013), The system of environmental taxation in the European Union.”, [Online], available at: http://uad.exdat.com/docs/index-607440.html?page=5

18. European Commission (2012), “Europe in figures – Eurostat yearbook 2012.”, available at: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/product_details/publication?p_product_code=KS-CD-12-001

19. Averchenkov A.A., Galenovich A.Ju., Safonov G.V. and Fedorov Ju.N. (2013), “ Regulation of greenhouse gas emissions as a factor in increasing the competitiveness of Russian”, WWF Russia, [Online], available at: http://www.wwf.ru/data/climate/2013/vybrosov-parnikovyh-gazov.pdf

 

Стаття надійшла до редакції 20.12.2015 р.