EnglishНа русском

Ефективна економіка № 2, 2016

Переглянути у форматі pdf

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ АКТИВІВ ЯК ІМПЕРАТИВ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КОРПОРАЦІЇ
В. М. Диба

УДК 657

 

В. М. Диба,

к. е. н., доцент, доцент кафедри обліку підприємницької діяльності,

ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана»

 

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ АКТИВІВ ЯК ІМПЕРАТИВ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КОРПОРАЦІЇ

 

Vyacheslav Mykhajlovych Dyba,

Candidat of Sciences (Ph. D.) in Economics, Associate Professor,

Associate Professor of Entrepreneurship Activities Accounting Department of Vadym Hetman Kyiv National Economic University

 

INTELLECTUAL ASSETS PROFITABILITY AS AN IMPERATIVE OF CORPORATION COMPETITIVENESS

 

У статті розглянуті теоретико-методологічні основи оцінки нематеріальних активів в контексті підтримки конкурентоспроможності корпорації. Обґрунтовані та узагальнені методи та критерії оцінки вартості нематеріальних активів, що знайшли своє відображення у вітчизняних та зарубіжних стандартах бухгалтерського обліку. Проаналізовано особливості практичного застосування трьох різних підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства, а саме: на основі застосування основ маркетингового, операційного / управлінського та стратегічного аналізу. Розроблено систему аналітичних показників нематеріальних активів для багатокритеріального оцінювання конкурентоспроможності корпорації. Досліджено можливість оцінки ліквідності нематеріального активу, а саме обґрунтування якісних характеристик його взаємодії із існуючими матеріальними активами.

 

Methodological and theoretical basis for estimation of intangible assets of corporation are investigated in the article in accordance with the possibilities of corporation competitiveness support. The methods and criteria of intangible assets estimation, which are the part of international and domestic standards of accounting are differentiated and generated in the article. The peculiarities of practical use of different approaches for estimation of companies competitiveness are analyzed. Particularly, the attention is paid to the use of marketing, operation / managerial and strategic approaches. The system of analytical indicators of intangible assets for multi criteria estimation of corporation competitiveness is developed. The possibility of intangible asset’s liquidity estimation is researched. Particularly, the quality characteristics of its connection with existing material assets is differentiated.

 

Ключові слова: конкурентоспроможність, нематеріальні активи, оцінка, рентабельність, облік.

 

Key words: competitiveness, intangible assets, estimation, profitability, accounting.

 

 

Актуальним завданням сучасної теорії та практики управління конкурентоспроможністю корпорацій є пошук універсального вимірника впливу інституційного середовища на процес господарювання. Вважаємо, що це завдання можна вирішити за допомогою залучення концепції трансакційних витрат. Оскільки в економічній теорії науково доведено вплив трансакційних витрат на ефективність діяльності підприємства та вплив ефективності діяльності на конкурентоспроможність підприємства, то вплив рівня трансакційних витрат на конкурентоспроможність корпорацій в принципі може бути пояснений крізь призму поняття ефективності діяльності. Проте залучити трансакційні витрати до оцінки конкурентоспроможності нефінансових корпорацій можливо лише за умови, якщо дотримуватися розуміння поняття ефективності, запропонованого новими інституціоналістами.

У теоретичному аспекті тематиці нематеріальних активів та критеріям їх ефективності присвяченні праці як зарубіжних так і вітчизняних науковців таких, як І. А. Бланк, О. М. Гребешкової, О. В. Мельник, В. І. Осипов, О. Г. Мендрул, Е. Брукинг, Д. Нортон, Р. Каплан, Б. Корнел, Р. Фріман, І. М. Бойчик, М. Данько, Д. М. Стеченко, С. В. Онишко [1-10].

Зауважимо, що неокласичним критерієм ефективності є приналежність та використання ресурсів найбільш ефективним власником, ефективність якого, у свою чергу, визначається здатністю заплатити за цей ресурс найвищу ціну. За такого підходу оцінка конкурентоспроможності підприємства позбавлена усвідомленого негативного впливу оточуючого середовища та стейкхолдерів, породженого поведінковими особливостями соціально-економічних агентів.

Нові інституціоналісти не погоджуються з думкою неокласиків у двох ключових моментах. По-перше, кількість ресурсних альтернатив залежить від обізнаності щодо інституціональних альтернатив та тривалості пошуку найліпшої. Обізнаність вимірюється трансакційними витратами. Отже, пошук найліпшої ресурсної альтернативи може тривати лише доти, поки вартість пошуку не знецінить ресурс повністю. Чим довше триватиме пошук, тим дешевшим стає ресурс. По-друге, неоінституціоналісти стверджують, що ідеального варіанту використання ресурсу не існує, тому не може існувати ефективність у абсолютному вимірі, а лише у відносному, відносність якого залежить від світогляду підприємця, що формується оточуючим інституційним середовищем.

Необхідно підкреслити, що якщо змінити класичний зміст оцінки конкурентоспроможності підприємства на неоінституціональний, можна отримати значно більш якісну та інформативну оцінку, яка, по-перше, буде відображати сутнісний та вартісний вплив зовнішнього інституційного середовища на конкурентоспроможність, а, по-друге, оцінка буде матиме перспективний зміст. Метою нашого дослідження є обґрунтування теоретичних поглядів з огляду на потреби сучасних корпорацій для забезпечення їх конкурентоспроможності за рахунок підвищення рентабельності нематеріальних активів.

Інституціональний аналіз, який є основою як старого так і нового інституціоналізму, розглядає підприємство як "пучок контрактів", тобто як сітку контрактних відносин, що пов'язують різних стейкхолдерів (групи впливу): власників, менеджерів, персонал, економічних партнерів. У зв’язку з цим, управління підприємством припускає формування множинних зв'язків між групами впливу та суб'єктами соціально-економічних відносин. Між цими групами впливу існують різноспрямовані, протилежні та, у багатьох випадках, взаємовиключні цілі та інтереси. Функціонування такої системи управління підприємством породжує трансакційні витрати, які не лише зменшують конкурентоспроможність у вартісному виразі, як і будь-які інші витрати, а й слугують доказом наявності організаційних конфліктів, що апріорі суттєво зменшують конкурентоспроможність та конкурентні переваги підприємства завдяки дії деструктивних управлінських факторів.

Слід відмітити, що в сучасній практиці господарського аналізу існують три відносно незалежних підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства. Перший - маркетинговий аналіз - є оцінкою ринкових можливостей на основі дослідження ступеня задоволення вимог ринку і технічно зведений до встановлення кількісних та якісних параметрів присутності підприємства на ринку: частка ринку, темп зростання ринку та частки підприємства, характеристики попиту тощо. Цей підхід базується на дослідженні елементів переважно зовнішнього середовища діяльності підприємства та незначним чином враховує ефективність внутрішніх процесів на підприємстві.

Другий підхід  - операційний (управлінський) та фінансовий аналіз - є оцінкою сильних та слабких сторін на основі дослідження результатів господарської діяльності. Судження про конкурентоспроможність підприємства формуються на підставі ретроспективної оцінки доходів і витрат, фінансових результатів підприємства за різними відомими алгоритмами. При цьому, у переважній більшості досліджуються елементи внутрішнього середовища діяльності підприємства.

Третій підхід – стратегічний аналіз - є оцінкою перспектив майбутніх доходів на основі дослідження потенціалу підприємства. Відмінністю цього підходу від попереднього є перспективна спрямованість оцінки ефективності – потенціал підприємства характеризує його можливості в майбутньому.

Розраховувати вартість нематеріального активу (SNMA), з урахуванням його прибутковості, доцільно за формулою:

 

SNMA = M ×∙P,                                     (1)

 

де Р – річний прибуток, отриманий від використання даного активу;

М – мультиплікатор.

Мультиплікатор розраховують за формулою:

 

М = 1/ro,                                                       (2)

 

де ro – ставка капіталізації для стабільно працюючих підприємств даної галузі. Якщо прибуток зростає з темпом g, то

 

М = 1/(ro – g),                                             (3)

 

Основними критеріями для оцінки конкурентних переваг корпорації з урахуванням нематеріальних активів доцільно використовувати такі:

1) критерій ступеня новизни НА;

2) критерій комплексності;

3) критерій ефективності;

4) критерій готовності до використання в подальшій господарській діяльності;

5) критерій суспільної значимості нематеріального активу для підприємства.

У рамках кожного з обраних критеріїв оцінки запропоновано систему аналітичних показників нематеріальних активів для оцінки конкурентних переваг корпорації (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Система аналітичних показників нематеріальних активів для багатокритеріального оцінювання

конкурентоспроможності корпорації*

Критерій

Показники

Варіанти оцінки

1. Критерій ступеня новизни НА

наявність вітчизняного чи зарубіжного аналога

існує, не існує

ступінь подібності з таким аналогом

високий, середній, низький

характер змін, які виникнуть при використанні НА

позитивні якісні зрушення, позитивні кількісні зрушення, відсутність зрушень, негативний вплив

конкурентоздатність на внутрішньому ринку

висока, середня, низька

конкурентоздатність на зовнішньому ринку

висока, середня, низька

можливість скорочення імпорту чи збільшення експорту в результаті використання НА

існує, відсутня

2. Критерій комплексності НА

кількість галузей, в яких може бути використано НА

велика, середня, невелика

ступінь задоволення внутрішніх потреб організації

висока, середня, низька

кількість використаних технологій при створенні НА

висока, середня, невелика

3. Критерій ефективності НА

потреба НА на внутрішньому ринку

існує, відсутня

потреба НА на зовнішньому ринку

існує, відсутня

ефективність використання НА

висока, середня, низька

необхідність залучення спеціалістів зі сторони для впровадження НА підприємством

існує, відсутня

імовірність успіху підприємства при впровадженні НА

висока, середня, низька

4. Критерій готовності НА до використання в подальшій господарській діяльності

обсяг витрат, що є необхідним для доведення НА до рівня використання у виробництві чи реалізації

високий, середній, низький

кількість спеціалістів, яких необхідно залучити для доведення НА до практичного використання

висока, середня, низька

спектр галузей спеціалістів, з яких необхідно залучати для реалізації НА

широкий, вузький

готовність персоналу, устаткування та інших об’єктів, що пов’язані з НА, ефективно взаємодіяти

висока, середня, низька

5. Критерій суспільної значимості

соціальна значимість упровадження НА

висока, середня, низька

зміна ситуації із зайнятістю працюючих у результаті використання НА

покращується, не змінюється, погіршується

зміна вимог до професійного рівня працюючих при впровадженні НА

підвищується, не змінюється, знижується

зміна екологічної ситуації в результаті застосування НА на практиці

покращується, не змінюється, погіршується

*Джерело: узагальнено автором

 

Пріоритетність критеріїв потрібно визначати індивідуально для кожного конкретного нематеріального активу. Це пов’язано з тим, що перелік вимог до різних нематеріальних активів є неоднаковим, крім того, має місце фактор часу.

Після проведення інтегральної оцінки нематеріального активу на основі багатокритеріального аналізу необхідно обґрунтувати доцільність його подальшого використання підприємством. Якщо така оцінка є негативною, тоді повинно йтися про його продаж. У таких випадках постає питання ліквідності нематеріальних активів. Ліквідність нематеріальних активів доцільно визначати на основі двох взаємопов’язаних факторів, а саме: здатності нематеріального активу самостійно створювати вартість, тобто його відчуження від самого підприємства і потреба даного НА в підприємств-конкурентів. Якщо оцінка нематеріального активу є високою, то може бути прийнято рішення про доцільність його використання в перспективі. У такому разі нематеріальний актив слід розглядати з урахуванням стратегічних і тактичних цілей розвитку підприємства.

Оскільки ресурси, що відносяться до нематеріальних активів, не здатні самостійно створювати вартість, а ефективними вони стають лише у поєднанні з іншими матеріальними ресурсами, ліквідність нематеріальних активів доцільно визначати на основі двох взаємопов'язаних факторів: віддільності від матеріального активу і затребуваність даного нематеріального активу підприємствами-конкурентами.

Цей взаємозв’язок можна описати такою факторною моделлю (формула 4):

 

                                                        (4)

 

де LНМА – ліквідність нематеріального активу;

Ki – затребуваність даного НМА підприємством-конкурентом, визначена на основі експертного опитування;

Dі – частка ринку підприємства-конкурента.

Значення показника LНМА варіює в проміжку від 1 до 18, при цьому віддільність нематеріального активу від матеріального активу (S) має бути > 0. При S < 0, LНМА = 0.

Таким чином, проаналізовані показники дозволяють:

- визначити напрями і цілі інноваційного розвитку на основі аналізу нематеріальних активів;

- збільшити чистий дохід підприємства за рахунок підвищення точності розрахунків;

- продовжити етап інноваційного підйому підприємства.

З огляду на те, що в сучасних умовах господарювання настав період, коли впровадження сучасних інновацій повинно проводитися через систему їх трансферу, трансфер передбачає не лише передачу інформації з інноваційних технологій в сферу господарської діяльності підприємств, а також їх освоєння за активною участю автора, наукової установи та інших учасників процесу освоєння, безумовно, користувача цього об‘єкту інтелектуальної власності.

 

Список використаних джерел.

1. Балабанова Л.В. Маркетингове управління конкурентоспроможінстю підприємств: стратегічний підхід: Монографія. – Донецьк: ДонДУЕТ ім. М.Тугана-Барановського, 2006. – 294с.

2. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. 2-е изд., пе- рераб. и доп. – К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. – 656 с.

3. Бойчик І.М. Брендинг та його вплив на ринкову вартість підприємства / Сучасні тенденції розвитку  економічних систем: монографія  за ред. проф. В.І.Гринчуцького. - Тернопіль, 2015. - С. 196-212.

4. Брукинг Э. Интелектуальний капитал / Пер. з англ. Под. Ред. Л.Н. Ковалик – СПб, Питер, 2001. – 288 с.

5. Гребешкова О.М. Базові положення стратегічного управління нематеріальними активами підприємства. / О.М. Гребешкова, О.В. Мельник // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2008. – № 6. – Т.2 (122). – С.132 - 135.

6. Каплан Р., Нортон Д. Сбалансированная система показателей. От стратегии к действию.- М.: Изд-во «Олимп- Бизнес», 2007.- 304 с

7. Мендрул О.Г. Управління вартістю підприємств: Монографія. – К.: КНЕУ, 2002. – 272 с.

8. Рєпiна I.М. Бiзнес- культура: системний аналіз нематеріального активу підприємства / І. М. Рєпіна // Вісник Хмельницького національного університету. – 2008. – № 6. – Том № 2. – С. 81 – 85.

9. Cornell B. Corporate Stakeholders and Corporate Finance / B.Cornell, A.C.Shapiro // Financial Management. – 1987. - Vol. 16. - p. 5-14.

10. Freeman R.E. Strategic Management: A Stakeholder Approach/ R.E. Freeman. – Boston: Pitman, 1984. – 315 p.

 

References.

1. Balabanova L.V. (2006) Marketynhove upravlinnia konkurentospromozhinstiu pidpryiemstv: stratehichnyj pidkhid. [Marketing management of company compatitiveness: strategic approach] Monohrafiia. Donets'k. DonDUET im. M.Tuhana-Baranovs'koho, Ukraine.

2. Blank I.A. (2004) Finansovyj menedzhment. [Financial management]. Kyiv. Jel'ga, Nika-Centr, Ukraine.

3. Bojchyk I.M. (2015) Brendynh ta joho vplyv na rynkovu vartist' pidpryiemstva. Suchasni tendentsii rozvytku  ekonomichnykh system [Branding and its influence at the company market value. Modern tendencies of economic systems development]. Ternopil', Ukraine.

4. Bruking Je. (2001) Intelektual'nij kapital. [Intellectual capital]. SPb, Piter.

5. Hrebeshkova O.M. (2008). “Strategic management of companies intangible assets basics”, Visnyk Khmel'nyts'koho natsional'noho universytetu. Ekonomichni nauky. № 6, T.2 (122), pp.132 - 135.

6. Kaplan R., Norton D. (2007) Sbalansirovannaja sistema pokazatelej. Ot strategii k dejstviju. [Balanced indicators system. From strategy to activity]. M. Izd-vo Olimp- Biznes.

7. Mendrul O.H. (2002) Upravlinnia vartistiu pidpryiemstv. Monohrafiia. [Companies value management. Monography]. K. KNEU, Ukraine.

8. Riepina I.M. (2008) Business culture: companies intangible assets system analyse”, Visnyk Khmel'nyts'koho natsional'noho universytetu. № 6. T. 2, pp. 81 – 85.

9. Cornell B. (1987). Corporate Stakeholders and Corporate Finance, Financial Management. Vol. 16. p.p. 5-14.

10. Freeman R.E. (1984). Strategic Management: A Stakeholder Approach. Boston. Pitman.

 

Стаття надійшла до редакції 20.02.2016 р.