EnglishНа русском

Ефективна економіка № 5, 2011

УДК 65.012.8: 338.246

 

О. В. Нусінова,

к.е.н., професор кафедри бухгалтерського обліку і аудиту

Міжнародного науково-технічного університету

 

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ЧИСТИХ АКТИВІВ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИХ КОМБІНАТІВ

 

Methodical approaches to determination of net asset value of ore mining and processing combines

 

Розроблені методичні підходи до оцінки вартості бізнесу з  урахуванням особливостей гірничо-збагачувальних комбінатів. Запропонований показник скоригованої вартості чистих активів дозволяє застосовувати майновий підхід при оцінці вартості цих підприємств та враховує вартість запасів руди та додаткові зобов’язання перед акціонерами, що виникають в результаті відмінності сум економічної амортизації та фактично сплачених дивідендів. Ключові слова: вартість бізнесу,  майновий підхід, вартість чистих активів, економічна амортизація.

 

Developed methodical approaches to estimation of cost of business taking into account the features of ore mining and processing combines. The offered index of the corrected net asset value allows to apply property approach at estimation of cost of these enterprises and takes into account the cost of supplies of ore and additional obligations before shareholders, which arise up as a result of difference of sums of economic depreciation and actually prepaid dividends.

Keywords: business cost, property approach, net asset value, economic depreciation.    

Вступ. Основними методами майнового підходу у термінології Національного стандарту 3 є наступні [3]:

- метод накопичення активів полягає у визначенні чистої вартості активів підприємства, яка визначається як різниця між вартістю активів та вартістю його зобов'язань, визначених на дату оцінки відповідно до вимог стандарту;

- метод поточної вартості ймовірного результату ліквідації цілісного майнового комплексу, визначеної як поточна вартість доходів, що очікуються від продажу активів цілісного майнового комплексу, зменшені на суму витрат, пов'язаних з ліквідацією такого комплексу.

- інші методи, доцільність використання яких необхідно обґрунтувати.

До основних недоліків майнового підходу відносять те, що він оснований на історичній вартості активів, відображених у балансі, яка не враховує перспектив розвитку підприємства та ринкову ситуацію на дату оцінки.

У міжнародній практиці даний підхід до оцінки вартості бізнесу не є розповсюдженим. У Міжнародних стандартах оцінки зазначено, що підхід на основі активів слід розглядати при оцінці контрольних пакетів акцій в організаціях бізнесу, які містять один або декілька наступних елементів: інвестиційний або холдинговий бізнес; бізнес, що оцінюється на базі, відмінній від концепції діючого підприємства.

У роботах ряду науковців пропонується з метою усунення перерахованих недоліків при використанні майнового методу оцінки вартості бізнесу проводити коригування активів та зобов’язань.

Так, у роботах Ю.В. Козиря [2] запропоновано модифікований витратний підхід, за яким вартість функціонуючого бізнесу (Р), визначається за наступною формулою:

 

 P = З + Gз + УВ +RP – ∆                                                                      (1)

 

де З — вартість скоригованих за ринковою вартістю матеріальних та ідентифікованих нематеріальних активів (чистих активів) бізнесу, визначених у рамках майнового підходу;

Gз — вартість гудвілу компанії, визначена майновим підходом;

УВ — вартісний еквівалент втраченої вигоди, що виникає через недоотримання прибутку на етапі становлення бізнесу «з нуля»;

RP — вартісний еквівалент зникнення специфічних ризиків етапу становлення;

∆ — знижка на уторгування.

Постановка завдання. Розглянемо особливості використання витратного підходу до оцінки вартості підприємства для гірничо-збагачувальних комбінатів.

Результати. Історично склалося, що в Україні однією з найважливіших та стратегічних галузей є гірничорудна промисловість. Особливістю підприємств цієї галузі є те, що у них є великі площі землі з відповідними запасами руди в користуванні на довготривалий період експлуатації родовища (більше 30 років). При цьому враховуючі те, що права власності на цю землю та надра у гірничорудних підприємств немає, в фінансовій звітності відповідні активи не відображаються.

Але саме ці запаси є визначальними, що приносять основний дохід для цих підприємств, а отже, повинні обов’язково враховуватись в процесі оцінки ринкової вартості гірничорудних підприємств. Тому у складі активів необхідно врахувати вартість запасів руди. Для цього пропонуємо використовувати метод надлишкових прибутків, який традиційно застосовується при оцінці вартості ділової репутації підприємств. Відмінність полягає у тому, що при оцінці вартості запасів руди потрібно порівняти середньогалузеву рентабельність по гірничорудній промисловості не з фактичною рентабельністю досліджуваного підприємства, а з середньою рентабельністю по інших галузях промисловості. Очевидно, що у інших галузях відповідні запаси руди відсутні, тому перевищення рентабельності по гірничорудній промисловості може бути пов’язано, в першу чергу, з наявністю цих запасів. Традиційно в методі надлишкових прибутків використовується рентабельність активів. В такому разі вартість запасів руди для i-го підприємства (Арудi) може бути визначена наступним чином:

 

,                                                         (2)

де Рруд, Рінш, Рфi – величина рентабельності активів у середньому по гірничорудній промисловості, по інших галузях промисловості та фактично по i-му підприємству, відповідно, частки од.;

Афi – фактична вартість активів по i-му підприємству по фінансовій звітності, грн.

 

В чисельнику формули (2) визначається надлишковий прибуток, що генерується завдяки наявності запасів руди у гірничорудних підприємств, яких інші галузі не мають. Далі вартість запасів руди визначається методом прямої капіталізації шляхом ділення прибутку на коефіцієнт капіталізації. В даному випадку, в якості цього коефіцієнту використовується фактичний показник рентабельності активів досліджуваного підприємства.

Слід зазначити, що в експрес-випусках Держкомстату України по галузях промисловості визначається лише рентабельність операційної діяльності підприємств, тобто рентабельність витрат, а не активів. В такому разі в чисельнику формули (2) потрібно використовувати рентабельність витрат, а замість фактичної вартості активів – фактичні операційні витрати підприємства в досліджуваному періоді. Крім того, потрібно враховувати, що у гірничорудних підприємств суттєво відрізняється величина запасів руд у надрах. Для цього пропонуємо визначати сумарний надлишковий прибуток по усіх досліджуваних підприємствах і розподілити отриману величину між підприємствами пропорційно обсягу запасів руд у надрах:

 

,                                          (3)

 

де Рвит.руд, Рвит.інш – величина рентабельності операційної діяльності підприємств у середньому по гірничорудній промисловості та по інших галузях промисловості, відповідно, частки од.;

ВОф – сумарні фактичні операційні витрати по усіх гірничорудних підприємствах, грн.;

Vнадрi – обсяг запасів руд у надрах по i-му підприємству, тонн;

Vнадр – сумарний обсяг запасів руд у надрах по усіх гірничорудних підприємствах, тонн.

 

Період діяльності гірничорудних підприємств обмежений обсягом запасів руди. Отже, в даному випадку більш адекватним є метод непрямої капіталізації, який враховує зазначений період. При цьому для експрес-аналізу можна умовно прийняти, що надлишковий прибуток буде незмінним протягом усього періоду експлуатації родовища та визначати теперішню вартість ануїтету.

Після визначення вартості запасів руд, відповідна величина додається до показника вартості чистих активів:

 

ЧАскор = ЧА + Аруд,                                                        (4)

 

де ЧАскор – скоригована вартість чистих активів з урахуванням вартості запасів руд, грн.

 

Що стосується довгострокової та короткострокової дебіторської заборгованості, то в НСО №3 [3] зазначається, що вартість цього виду активів визначається з урахуванням строку погашення (повернення) заборгованості та ймовірності такого погашення. В той же час безпосередньо методики такої оцінки у міжнародних та національних стандартах оцінки не передбачено.

Згідно Міжнародного стандарту фінансової звітності (МСФЗ) №39 «Фінансові інструменти», всі фінансові зобов’язання слід оцінювати за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективного відсотка. Метод ефективного відсотка – це метод обчислення амортизованої собівартості фінансового зобов’язання та розподілу доходу чи витрат від відсотків на відповідний період. Ефективна ставка відсотка – це ставка, яка точно дисконтує попередньо оцінені майбутні платежі або надходження грошових коштів протягом очікуваного строку дії зобов’язання до чистої балансової вартості зобов’язання. Аналогічний метод також передбачений національним ПСБО №11 «Зобов’язання».

У НСО №3 [3] також зазначається, що довгострокові та короткострокові зобов’язання розраховуються шляхом дисконтування сум основного боргу та відсотків, що підлягають погашенню у відповідних періодах.

При цьому в місяці виникнення зобов’язання спочатку визнається дохід від економії відсотків (Двід) у розмірі різниці між номінальною вартістю зобов’язання (З) і його теперішньою дисконтованою вартістю, приведеною до моменту виникнення зобов’язання:

 

,                                                                             (5)

 

де q – річна дисконтна ставка, частки од.;

T – період погашення зобов’язання, місяців.

 

Необхідність дисконтування зобов’язань пов’язана з наявністю так званих «умовних відсотків», тобто прихованих відсотків за користування товарним кредитом. Оскільки підприємство реально не сплачує ці відсотки, воно отримує дохід на величину зекономлених відсотків по можливому банківському кредиту, який підприємство було б змушено залучити у разі відсутності можливості отримання товарного кредиту та необхідності миттєвого погашення зобов’язань. Згідно Положення з обліку холдингу «Метінвест», у кожному наступному місяці нараховуються витрати на суму збільшення теперішньої вартості у зв’язку з наближенням моменту погашення зобов’язання. Таким чином, в момент погашення зобов’язання дохід від економії відсотків анулюється. У разі дострокового погашення зобов’язання витрати нараховуються на всю суму залишку цього доходу. Але на момент оцінки вартості бізнесу, якщо відповідні зобов’язання не погашені, вони обов’язково повинні враховуватись по теперішній вартості.

Слід зазначити, що по товарних кредитах у багатьох випадках точний строк погашення зобов’язань невідомий. Навіть якщо цей строк передбачений умовами договорів з постачальниками, він часто порушується внаслідок гострого дефіциту грошових коштів на промислових підприємствах. На наш погляд, в таких випадках доцільно використовувати показник періоду оборотності зобов’язань у місяцях (Тоб.з), що може бути визначений в середньому по усіх товарних кредитах підприємства на підставі величини виручки від реалізації продукції (В) та залишку кредиторської заборгованості (Зтов) по товарах (роботах, послугах):

 

,                                                                                               (6)

 

де Ткал – кількість календарних днів у періоді, за який визначено виручку від реалізації продукції;

Тміс – середня кількість календарних днів у одному місяці.

 

Що стосується банківських кредитів, то по них період погашення зобов’язань завжди чітко регламентований. При цьому як і по товарних кредитах, має місце дохід від економії умовних відсотків, що підприємство отримує в результаті відстрочення погашення тіла кредиту. Але зазначений дохід повинен бути зменшений на величину фактичних відсотків, які підприємство сплачує банку за користування кредитом. Слід зауважити, що фактичні відсотки, як і тіло кредиту, повинні дисконтуватись. Також потрібно враховувати, що в більшості випадків вітчизняні банки використовують прості, а не складні відсотки, які нараховуються на непогашений залишок тіла кредиту. Таким чином, можна записати:

 

,                             (7)

 

де Дбанк – додатковий дохід по банківських кредитах, грн;

Збанк – загальна сума банківського кредиту, грн;

Зпогt – сума банківського кредиту, що підлягає погашенню у місяці t, грн;

i – фактична річна ставка по банківському кредиту, частки од.;

T – загальний період погашення банківського кредиту, місяців.

 

На наш погляд, в якості дисконтної ставки як по товарних, так і банківських кредитах, потрібно використовувати не фактичну, а середньоринкову кредитну ставку.

В практичній діяльності підприємства можуть отримувати банківські кредити як по більш низьким, так і по завищених ставках порівняно з середнім рівнем по країні. Таким чином, підприємство може отримати додатковий дохід за рахунок більш вигідних кредитних ставок. Зазначений дохід враховується у формулі (6) за рахунок зниження другої складової, що визначає теперішню вартість фактично сплачених відсотків по банківському кредиту. Використання в якості дисконту єдиної середньоринкової ставки дозволить провести оцінку вартості бізнесу різних підприємств у порівняних умовах, тому що підприємства з більш сприятливими умовами кредитування мають більш високу вартість, ніж ті, що мають підвищені кредитні ставки або взагалі не мають можливості отримання кредитів.

Отже, в процесі оцінки вартості бізнесу методом чистих активів потрібно привести зобов’язання до теперішньої вартості та визначати додатковий дохід від економії «умовних відсотків» з урахуванням періоду оборотності зобов’язань та відсотків, які фактично сплачуються за користування банківським кредитом.

В роботі [1] розглянутий показник грошової доданої вартості (CVA). Зазначений показник відрізняється від EVA тим, що в ньому враховується операційний грошовий потік (OCF) замість показника прибутку NOPLAT, з якого вираховується економічна амортизація (ED). Показник OCF є сумою прибутку NOPLAT та бухгалтерської амортизації (Dep). Таким чином, можна записати:

 

CVA = OCF – ED – WACC x C = (NOPLAT + Dep) – ED – WACC x C                     (8)

 

Отже, у показнику CVA порівняно з EVA замість бухгалтерської амортизації використовується економічна. На думку авторів показника CVA, бухгалтерська амортизація не відображає реальну втрату вартості капіталу з позиції інвестора (економічну амортизацію), тому що лише інвестор може визначити свої альтернативні витрати. При цьому економічна амортизація у роботі [1] визначається як ануїтет, який відображає щорічні рівномірні втрати вартості капіталу з урахуванням ставки дисконту (WACC) протягом періоду тривалості інвестиційного проекту (T):

 

                                                                                                   (9)

 

На наш погляд, економічна амортизація в процесі оцінки вартості підприємства вже врахована через ставку вартості капіталу і тому в показнику доданої вартості окремо враховуватись не повинна. В той же час економічну амортизацію потрібно обов’язково враховувати при оцінці фінансового стану підприємства з позиції його власника. Це пояснюється тим, що бухгалтерська амортизація відображає лише фізичний та моральний знос (зниження вартості) активів, але не враховує зниження вартості власного капіталу з позиції власника. У разі, якщо оцінка проводиться з позиції власника підприємства, повинна враховуватись середня ставка по депозитах (rвлас) та величина чистих активів (ЧА) підприємства. Отже, економічна амортизація визначається (ED) наступним чином:

 

                                                    (10)

 

Слід враховувати, що економічна амортизація може бути повністю або частково компенсована власнику за рахунок сплати дивідендів. У разі, якщо економічна амортизація перевищує сплачені дивіденди (Дспл), виникають додаткові зобов’язання перед акціонерами (Закц):

 

                                                                                            (11)

 

У разі проведення оцінки з позиції власника зазначені зобов’язання погіршують фінансовий стан підприємства. Тому величина чистих активів підприємства повинна бути зменшена на додаткові зобов’язання перед акціонерами.

Отже, скоригована вартість чистих активів підприємства (ЧАскор) розраховується як сума балансової вартості чистих активів (ЧА), вартості запасів руди (Аруд), додаткового доходу від економії умовних відсотків за товарними та банківськими кредитами (Двідс) за вирахуванням зобов’язань перед акціонерами (Закц):

 

 

ЧАскор = ЧА + Аруд + Двідс – Закц                                                              (12)

 

Проведемо розрахунок скоригованої вартості чистих активів для п’яти вітчизняних гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗК) станом на 01.01.2010р.

Згідно даних Держкомстату України, у 2009р. рентабельність операційної діяльності підприємств добувної промисловості найбільша серед усіх інших галузей України та становить 12,6%. В той же час по інших галузях середня рентабельність операційної діяльності дорівнює лише 1,5%. Це дозволяє досліджуваним гірничо-збагачувальним комбінатам отримувати суттєвий надлишковий прибуток, що в розрахунку на 1т руди складає в середньому по галузі 0,84 грн/т (табл.1).

 

Таблиця 1. Результати надлишкового прибутку в середньому на 1т по підприємствах гірничорудної промисловості

Показник

Значення

Рентабельність операційної діяльності по гірничорудній промисловості, %

12,60%

Рентабельність операційної діяльності по інших галузях, %

1,50%

Сумарні операційні витрати по досліджуваних підприємствах, тис.грн.

27825447

Сумарний надлишковий операційний прибуток по досліджуваних підприємствах, тис.грн.

3088625

Сумарні запаси руди у надрах по досліджуваних підприємствах, млн.т.

3695

Надлишковий прибуток в середньому на 1т по підприємствах гірничорудної промисловості, грн/т

0,836

 

Далі вартість запасів руди (Аруд) визначається методом непрямої капіталізації як поточна вартість ануїтету за період експлуатації родовища (табл.2.2). При цьому використовується середня відсоткова ставка за депозитами, що у 2009р. складає 11,5%.

 

Таблиця 2. Результати розрахунку вартості запасів руди

Показник

ВАТ «ПівнГЗК»

ВАТ «ЦГЗК»

ВАТ «ІнГЗК»

ВАТ «ПівдГЗК»

ВАТ «ПолтГЗК»

Операційні витрати, тис.грн.

8052266

3858693

8366439

3587229

3960820

Запаси руди у надрах, млн.т

1212

463

720

700

600

Надлишковий операційний прибуток, тис.грн.

1013102

387018

601843

585125

501536

Період експлуатації родовища, років

25

30

20

20

25

Вартість запасів руди, тис.грн.

8230045

3236912

4640098

4511207

4074280

 

На наступному етапі розраховується додатковий дохід від економії умовних відсотків за товарними та банківськими кредитами. Спочатку за формулою (6) визначимо середній період обороту зобов’язань за товарними кредитами. Результати розрахунків наведено у табл. 3.

Як зазначалося у вище, в якості ставки дисконтування доцільно використовувати середньоринкову кредитну ставку, тому що в загальному випадку, підприємства можуть отримувати кредити як по занижених, так і завищених ставках. Згідно річного звіту Національного банку України, середня відсоткова ставка за кредитами у поточну діяльність, наданими нефінансовим корпораціям, у 2009р. складає 21%.

 

Таблиця 3. Результати розрахунку додаткового доходу по товарних кредитах

Показник

ВАТ «ПівнГЗК»

ВАТ «ЦГЗК»

ВАТ «ІнГЗК»

ВАТ «ПівдГЗК»

ВАТ «ПолтГЗК»

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, тис.грн.

3206351

177785

296294

770769

158102

Виручка від реалізації продукції, тис.грн.

5870394

2279291

4384200

2128433

4007261

Період обороту зобов’язань по товарних кредитах, місяців

6,6

0,9

0,8

4,4

0,5

Додатковий дохід від економії банківських відсотків, тис.грн.

321214

2660

3845

52100

1201

Скоригована кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, тис.грн.

2885137

175125

292449

718669

156901

 

Як видно з табл. 3, найбільший період обороту (6,6 місяців) має місце на ВАТ «Північний ГЗК», це пов’язано з найбільшою сумою зобов’язань по товарах (послугах) цього підприємства (3,2 млрд.грн). За цей тривалий період підприємство фактично користується товарним кредитом більше ніж півроку, що дозволяє зекономити відсотки по банківських кредитах та отримати додатковий дохід у розмірі 321 млн.грн. Найменший додатковий дохід (1 млн.грн) отримало ВАТ «Полтавський ГЗК». Це пов’язано з тим, що у цього підприємства набагато нижча сума зобов’язань по товарних кредитах та найменший період обороту цих зобов’язань (0,5 місяця).

В табл. 4 наведено результати розрахунку додаткового доходу по банківських кредитах.

 

Таблиця 4. Результати розрахунку додаткового доходу по банківських кредитах

Показник

ВАТ «ПівнГЗК»

ВАТ «ЦГЗК»

ВАТ «ІнГЗК»

ВАТ «ПівдГЗК»

ВАТ «ПолтГЗК»

Ставка по банківському кредиту, %

4,5%

28,6%

6,0%

14,0%

3,2%

Дата погашення

01.03.10

19.02.10

08.09.10

30.03.10

28.12.10

Непогашений залишок кредиту на 1.01.2010р.

145182

48394

205215

195000

643575

Нараховані відсотки у 2010р.,тис.грн.

1089

2307

8209

6825

20594

Сума погашення кредиту,тис.грн.

146271

50701

213424

201825

664169

Дисконтована сума відсотків, тис.грн.

1055

2235

7229

6507

17020

Дисконтована сума погашення кредиту, тис.грн.

141697

49115

187954

192433

548900

Додатковий дохід по банківському кредиту, тис.грн.

3519

-649

18240

2885

98249

 

Як видно з табл. 4, усі досліджувані підприємства, за виключенням ВАТ «Центральний ГЗК», отримали банківські кредити по ставках нижче середньоринкової (21%). Це пов’язано з тим, що усі ці кредити є довгостроковими. Крім того, кредити ВАТ «Північний ГЗК» та ВАТ «Інгулецький ГЗК» отримані у валюті від міжнародних банків BNP Paribas та ING Bank. На 1.01.2010р. більша частина цих кредитів вже погашена та у 2010р. настає строк їх повного погашення. Тим не менш, занижені ставки дозволяють цим підприємствам отримати додатковий дохід: по ВАТ «Північний ГЗК» - 3,5 млн.грн, по ВАТ «Інгулецький ГЗК» - 18 млн.грн, по ВАТ «Південний ГЗК» - майже 3 млн.грн. Але найбільш вигідні умови кредитування мають місце по ВАТ «Полтавський ГЗК». Цьому підприємству вдалося залучити найбільшу суму кредитних ресурсів (643 млн.грн) по найменшій ставці – 3,2% річних. В результаті ВАТ «Полтавський ГЗК» отримало додатковий дохід у розмірі 98 млн.грн. В той же час ВАТ «Центральний ГЗК» отримав кредит у гривні під 28% річних, що вище за ринкову ставку (21%) та призвело до збитку 0,6 млн.грн. Розрахунок додаткового доходу виконувався на підставі формули (7).

У табл. 5 представлений розрахунок суми економічної амортизації. При цьому в якості ставки вартості власного капіталу використовувалась ставка по депозитах (11,5%).

 

Таблиця 5. Результати розрахунку суми економічної амортизації

Показник

ВАТ «ПівнГЗК»

ВАТ «ЦГЗК»

ВАТ «ІнГЗК»

ВАТ «ПівдГЗК»

ВАТ «ПолтГЗК»

Балансова вартість чистих активів (ЧА), тис.грн.

11374198

4595838

7258988

3717764

3329062

Ставка вартості власного капіталу (ставка по депозитах), %

11,5%

11,5%

11,5%

11,5%

11,5%

Сума економічної амортизації (ED), тис.грн.

1400141

549497

941525

482212

409801

 

Як видно з табл. 5, найбільша сума економічної амортизації у ВАТ «Північний ГЗК» (1,4 млрд.грн), тому що у даного підприємства найбільша балансова вартість чистих активів.

У табл. 6 наведені результати розрахунку суми додаткових зобов’язань перед акціонерами з використанням формули (11).

 

Таблиця 6. Результати розрахунку суми додаткових зобов’язань перед акціонерами

Показник

ВАТ «ПівнГЗК»

ВАТ «ЦГЗК»

ВАТ «ІнГЗК»

ВАТ «ПівдГЗК»

ВАТ «ПолтГЗК»

Сума економічної амортизації (ED), тис.грн.

1400141

549497

941525

482212

409801

Сума сплачених дивідендів (Дспл), тис.грн.

1120000

420354

1788126

-

-

Додаткові зобов’язання перед акціонерами (Закц), тис.грн.

280141

129143

-846601

482212

409801

 

Як видно з табл. 6, зобов’язання перед акціонерами повністю виконані лише по ВАТ «Інгулецький ГЗК». В той же час по усіх інших підприємствах є суттєві зобов’язання. Найбільші зобов’язання (482 млн.грн) мають місце по ВАТ «Південний ГЗК», що жодного разу не сплачувало дивіденди за весь період існування.

У табл. 7 наведено результати розрахунку скоригованої вартості чистих активів, що визначена за формулою (12).

 

Таблиця 7. Результати розрахунку скоригованої вартості чистих активів, тис.грн.

Показник

ВАТ «ПівнГЗК»

ВАТ «ЦГЗК»

ВАТ «ІнГЗК»

ВАТ «ПівдГЗК»

ВАТ «ПолтГЗК»

Балансова вартість чистих активів

11374198

4595838

7258988

3717764

3329062

Додатковий дохід по товарних та банківських кредитах

324733

2011

22085

54985

99450

Вартість запасів руди

8230045

3236912

4640098

4511207

4074280

Додаткові зобов’язання перед акціонерами

280141

129143

-

482212

409801

Скоригована вартість чистих активів

19648834

7705618

11921172

7801744

7092991

 

Як видно з табл. 7, найбільший показник у ВАТ «Північний ГЗК» - 19,6 млрд.грн. Це пов’язано з тим, що у цього підприємства найбільша балансова вартість чистих активів (11,3 млрд.грн) та найбільша вартість запасів руди (8,2 млрд.грн). Найменша скоригована вартість чистих активів у ВАТ «Полтавський ГЗК» (7,1 млрд.грн), у якого найменша балансова вартість чистих активів.

Висновки. З наведених розрахунків видно, що вартість підприємств гірничо-збагачувальної галузі, визначена за показником скоригованої вартості чистих активів, значно перевищує балансову вартість оцінюваних підприємств. Це пояснюється, в першу чергу, тим, що в фінансовій звітності підприємств не враховується вартість родовищ корисних копалин. Наявність таких активів підвищує інвестиційну привабливість галузі, та відповідно, ринкову вартість зазначених підприємств. Додатковим чинником підвищення вартості є можливість залучення безвідсоткових товарних кредитів. Негативним чинником збільшення ринкової вартості є наявність майже у всіх гірничо-збагачувальних комбінатів додаткових зобов’язань перед акціонерами, що виникають у разі перевищення економічної амортизації над розміром фактично сплачених дивідендів.

 

Список використаних джерел

1. Волков Д.Л. Показатели результатов деятельности организации в рамках VBM // Российский журнал менеджмента. – 2005. – Т.3. – №2. – С.10-45

2. Козырь Ю.В. Особенности оценки бизнеса и реализации концепции VBM – М.: Квинто-Консалтинг, 2006 - 288 стр.
3. Національний стандарт оцінки №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів» / Постанова КМУ від 29.11.06р. №1655 // Урядовий кур'єр. – 2006. - №235. – С.10-15

Стаття надійшла до редакції 6  травня 2011 року.