УДК:005.21:339.944(477)

 

Г. О. Швіндіна,

кандидат, екон. наук, доцент кафедри управління

Сумського державного університету, Україна

 

ПОШУК СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ: ВІДПОВІДІ НА ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ

 

Hanna Shvindina,

Ph.D., Associate Professor of the Department of Management,

Sumy State University, Ukraine

 

DEVELOPMENT STRATEGIES SEARCH FOR THE UKRAINIAN ENTERPRISES: RESPONSES TO GLOBAL CHALLENGES

 

В статті проаналізовано матрицю Бартлетт-Гошал, як базову для прийняття рішень щодо стратегічного розвитку підприємства. Виявлено особливості організації компаній, які застосовують стратегії розвитку на світових ринках. Аналіз практик вітчизняних підприємства виявив серйозне відставання у профілізації міжнародної діяльності та застосуванні стратегічного інструментарію на вітчизняних підприємствах. Узагальнено погляди на бар’єри розвитку для підприємств та запропоновано кроки із переосмислення стратегічного управління та фокусування стратегічних зусиль.

 

This articles is devoted to Bartlett-Ghoshal Matrix (BCM) as a basis for strategic choice at the enterprises to develop strategy. The specifics of structuring and organizing of the companies which use BCM strategies are revealed. Analyzing the practice of Ukrainian enterprises it was found that there is gap between profiles of international activities and expectations; between the strategies of global players and tool-box used in Ukraine for strategic development. The barriers that determine the lag in time and tools for the Ukrainian enterprises were generalized. The recommendations were offered in a sphere of strategic thinking and strategic focus.

 

Ключові слова: стратегія, розвиток, стратегії розвитку, глобальна стратегія, інтернаціональна стратегія, мультидомашня стратегія.

 

Keywords: strategy, development, development strategy, global strategy, international strategy, multidomestic strategy.

 

 

Вступ. Аналіз досліджень в академічних колах, та експертна оцінка роботи окремих суб’єктів господарювання дозволяє нам стверджувати, що вітчизняні підприємства відстали від глобальних трендів, і найближчим часом слід перефокусувати стратегічні цілі від експортних стратегій на стратегії більш високого порядку. На тлі скорочення експорту продукції машинобудування – в минулому головної галузі промисловості України, разом із загальним падінням обсягів виробництва машинобудівної продукції пошук варіантів впровадження стратегій розвитку поза межами України є актуальною і складною задачею.

Практика закордонних компаній свідчить про успішність впровадження інновацій у системі стратегічного управління. Протягом 90-тих років у діяльності більшості глобальних гравців відбулись радикальні перетворення – перехід від уявлення про фірму як механізм із мінімізації витрат та максимізації прибутку, до організму, що акумулює знання та використовує закони синергізму. Традиційні моделі стратегічного управління втрачали свою ефективність при повторному відтворенні, і тому у відповідь на виклик глобальних ринків, створювались нові моделі та новий інструментарій стратегічного управління. Згідно останніх досліджень, статистика таких компаній, як Intel або Starbucks свідчать про зростання частки доходу за рахунок продаж на міжнародних ринках. В той час як для підприємств України спостерігається негативна тенденція.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема ідентифікації стратегій розвитку для вітчизняних підприємств, зокрема Сумського регіону (Україна) є гострою в умовах трансформації міжнародних відносин та загострень політико-економічних конфліктів. Аналіз публікацій вітчизняних та закордонних авторів виявив певну диспропорцію у фокусі уваги дослідників, оскільки протягом останніх десятиліть (починаючи із 90-тих років) закордонні автори вибудовували емпіричні дослідження з розвитку мультинаціональних компаній та досліджували тенденції на глобальних ринках. В той же час вітчизняні автори вирішували прикладні задачі застосування існуючих бізнес-моделей до умов України. Слід відмітити такі роботи із типології стратегій для виходу на міжнародні ринки, як дослідження П. МакДугал [12], C. Гошал та К.А. Бартлетта [8], А.-В. Харзинг [11], більш ранні праці А. Ругмана [13] та М. Портера [6]. В останні роки особливу цікавість викликають питання організації стратегічних альянсів, де слід, зокрема відмітити роботу К. Хеслер та М. Хігінса [10].

Вітчизняні дослідження стратегій розвитку у глобальному середовищі лежать на перетину питань інноваційної діяльності, експортної діяльності, політекономії та державного управління. Серед вітчизняних дослідників слід відзначити роботи С.М. Ілляшенко [2], Д. Лук’яненко, та Т. Кальченко Т. [3], Т.М. Мельник [4] та інших.

Але для українських підприємств, особливо для малого та середнього бізнесу, залишаються відкритими питання застосування вже існуючого інструментарію стратегічного менеджменту у швидкоплинному бізнес-середовищі. Проте прикладні аспекти застосування стратегій можуть бути скопійовані, імплементовані із отриманням безперечного виграшу у ресурсах та й у часі.

Мета роботи – виконати аналіз існуючих підходів до формування глобальних стратегій розвитку, які можна застосувати в діяльності вітчизняних підприємств та установ, окреслити коло інструментів і методів стратегічного менеджменту для їх впровадження.

Результати дослідження.

Завдяки глобалізаційним процесам більшість компаній, включаючи малі та середні підприємства перейшли кордони країн свого походження та ведуть активну міжнародну діяльність. Найбільш поширена в академічних кругах та серед стратегів-практиків є типологія стратегій, запропонована C. Гошал та К.А. Бартлеттом (див. рисунок 1).

 

Рис. 1.  Матриця Бартлетта-Гошал [8]

 

Дослідники розділили всі варіанти ведення бізнесу за двома критеріями: глобальна інтеграція та локальна чутливість. Ті компанії, або стратегічні бізнес-одиниці, які мають високу ступіть інтеграції в глобальні ринки, мають за мету знижати витрати якомога більше за рахунок масштабу економії. Цей підхід є відлунням стратегії лідерства по витратах, яка була проаналізована та описана М. Портером раніше [6]. Як відомо з його праць, досягти зниження витрат можливо за умов пропозиції стандартизованого продукту для покупців.

Ті компанії чи бізнес-одиниці, які мають високий ступінь локальної чутливості, мають крім іншого за мету – адаптувати продукти та послуги до специфічних локальних запитів. Локальну чутливість А.-В. Харзинг [11, С. 9] визначає як ступінь того, як дочірні компанії враховують споживацькі переваги локального характеру, включаючи місцеві відмінності.

Такий розподіл є взаємовиключним лише з першого погляду, але компанії насправді мають більше варіантів розвитку, а саме: мультидомашня стратегія, глобальна, інтернаціональна та транснаціональна стратегії. Так, наприклад, локальна чутливість є ключовим елементом у мультидомашній та транснаціональній стратегії, оскільки такі галузі, як харчова передбачає за сутністю те, що, продукти мають бути адаптовані до різниці в смаку та враховувати потреби споживача.

 

Таблиця 1.

Характеристика стратегій міжнародного розвитку (адаптовано із [8])

 

Треба звернути увагу на те, що дослідники С. Гошал та К.А. Бартлетт навіть не розглядають експортну стратегію як стратегію з розвитку. Адже експортування продуктів або послуг в інші країни не вимагає великих стратегічних зусиль, організаційних перетворень, зміни у ланцюгу створення цінності і таке інше.

В той час як практики та теоретики досліджують три основні шляхи стратегічного розвитку підприємств – глобальну, транснаціональну та мультидомашню стратегії, вітчизняні підприємства сконцентровані на експортній альтернативі. Про це свідчить велика кількість статей, наприклад, роботи Т. Мельник [4], присвячені експортному потенціалу українських підприємств, слід згадати працю Т.В. Якимчук [7] із аналізу експортних можливостей для харчової промисловості.

Загрозлива тенденція для українських підприємств полягає в тому, що останніми роками склався традиційний профіль міжнародних стратегій підприємств. Україна посідає перші місця за експортом соняшникової олії, зернових та кукурудзи у світі. В той час, як глобальні гравці нарощують виробництво та продаж високотехнологічних товарів, Україна продовжує рухатися «у зворотному напрямі», як зазначають експерти І. Підоричева та А. Землянкін [5]. Важливість експорту для економіки України є безперечною, за даними Державного комітету Статистики, у 2015 експорт до країн Європи складає 33,2%, в той час як експорт до країн СНД - 20,4%. Тенденції ринків дозволяють нам спрогнозувати зміну цих пропорцій на користь Європейських споживачів. Але при цьому товарний експорт залишається представленим в основному сировиною та продуктами низького ступеня переробки.

Складність впровадження стратегій розвитку та виходу на нові міжнародні ринки для вітчизняних підприємств полягає в тому, що ключовим елементом, що забезпечує успіх стратегії має бути конкурентна перевага. Наразі єдина конкурентна перевага продукції українських підприємств - не висока технологічність, а низькі витрати виробництва за рахунок різниці у рівні життя. Натомість, в структурі витрат інноваційних підприємств – глобальних гравців на ринку на заробітну плату припадає висока частка. Особливе занепокоєння викликає тенденція вітчизняних підприємства до уникання інноваційної діяльності [2], і скорочення темпів технологічних інновацій через низку бар’єрів розвитку.

Неодноразово експертами [5] на рівні України та у фокус-групах на рівні регіону (власна база даних автора) наголошувалось існування бар’єрів інституційного, соціального та економічного характеру для розвитку підприємств України, які можна звести до такого:

- складні та непрозорі механізми ведення бізнесу, зокрема відшкодування податку на додану вартість;

- відсутність зобов’язань державних установ перед бізнесом (низька відповідальність представників влади);

- загрозливо ускладнене валютне регулювання (низький доступ до послуг закордонних банків, лише через НБУ);

- непрозора та неефективна робота митниці;

- відсутність дешевих кредитів для розвитку бізнесу;

- брак доступної та зрозумілої інформації для бізнесу, відсутність центрів розвитку бізнесу, які б поставляли інформацію щодо можливих партнерів та міжнародних ринків збуту продукції;

- недорозвинутість ринку консалтингових послуг – відсутність або дефіцит брокерів (митниця, грантові послуги), консультування із супроводу та регулювання виходу на зарубіжні ринки, в тому числі юридичне консультування із міжнародної діяльності і т.д.

- «кадровий голод», який є наслідком міграційних процесів в Україні, де висококваліфіковані та продуктивні кадри виїзжають за кордон, полишаючи вітчизняні підприємства без ключових людських ресурсів.

В цій ситуації ми вважаємо, що перед кожним активним вітчизняним суб’єктом господарювання стоїть задача підвищення конкурентоспроможності для виходу на світовий ринок, яку можна вирішити таким чином (скорочений варіант програми дій):

- проводити комплексний аналіз ланцюга створення цінності продукції чи послуги для окремого підприємства (компанії),

- створити базу рішень (сценарний аналіз) для посилення конкурентних переваг для кожного окремого продукту господарчого портфелю підприємства (компанії);

- здійснювати пошук партнерів / засобів / варіантів виходу на міжнародні ринки в рамках стратегій Бартлетта-Гошал (поза межами експортної орієнтації);

- сприяти створенню центрів розвитку бізнесу (ЦРБ) або будь-яких інших місцевих ініціатив, об’єднуючи зусилля між суб’єктами господарювання в регіоні, посилюючи зв’язки та встановлюючи канали обміну знаннями про міжнародні можливості.

Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Підсумовуючи, варто сказати, що досвід та темпи зростання світових компаній мають стати прикладом для натхнення вітчизняних представників бізнесу та промисловості. Україна має великий технологічній, інноваційний, людський потенціал розвитку, не тільки ресурсний. І ключем до перетворень у навколишньому бізнес-середовищі мають стати інновації. Це можуть бути не «чисті» винаходи , а реплікації – тобто впроваджені у партнерстві із закордонними компаніями, які розглядають Україну як привабливий ринок. Інституційні перетворення, які мають відбутися найближчим часом, також зіграють роль драйвера змін, прискорюючи зростання окремих суб’єктів. Але на перший план тепер виходить саме проблема обізнаності осіб, що приймають рішення, у промисловості, бізнесі, в сфері послуг – про можливості виходу на ринки ЄС, про нові засоби стратегічних рішень, про успішний інструментарій стратегічного управління та розвитку. Вважаємо, що подальші дослідження повинні бути спрямовані на емпіричні дослідження результатів стратегічного управління на промислових підприємства задля створення певних паттернів рішень, успішних сценаріїв та запровадження ефективного інструментарію.

 

Література.

1. Алимова, О. О. Експортний потенціал України: проблеми та перспективи реалізації . О.О. Алимова // Електронне наукове фахове видання Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2013. - № 3. – Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=556

2. Захаркін, О. О. Роль інновацій у нарощенні вартості українських підприємств / Олексій О. Захаркін // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2014. - № 3. – С. 90-101

3. Лук’яненко, Д. Стратегії глобального управління / Д. Лук’яненко, Т. Кальченко, Т. // Міжнародна економічна політика. – 2008. - № 1-2. – С. 5-43.

4. Мельник, Т.М. Експортний потенціал України: методологія оцінки та аналіз / Т.М. Мельник // Міжнародна економічна політика. – 2008. - №1-2. – С. 241-271.

5. Підоричева І. Бачення України: від сировинного експорту до усвідомленої нової індустріалізації [Електронний ресурс] / Ірина Підоричева,Анатолій Землянкін // Зеркало Недели. – Випуск від 18 грудня 2015 року. Режим доступу: https://dt.ua/promyshliennost/bachennya-ukrayini-vid-sirovinnogo-eksportu-do-usvidomlenoyi-novoyi-industrializaciyi-_.html

6. Портер М. Конкурентное преимущество: Как достичь високого результата и обеспечить его устойчивость / Майкл Е. Портер [пер. с англ. Е. Калининой] – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 715 с.

7. Якимчук, Т. В. Стан і перспективи розвитку підприємств харчової промисловості України / Т. В. Якимчук // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 4 (106). – С. 162 -168.

8. Bartlett, C.A. Managing Across Borders. The Transnational Solution / C.A. Bartlett, S. Ghoshal. Boston: Harvard Business School Press. – 1989. – 483 p.

9. Brouthers, K. D. SME entrepreneurial orientation, international performance, and the moderating role of strategic alliances / K. D. Brouthers, G. Nakos, P. Dimitratos // Entrepreneurship Theory and Practice. - 2015. - N 39(5). – P. 1161-1187.

10. Haeussler, C. Strategic alliances: Trading ownership for capabilities / C. Haeussler, M. J. Higgins // Journal of Economics & Management Strategy. - 2014. – N 23(1). – P. 178-203.

11. Harzing, A. W. An empirical analysis and extension of the Bartlett and Ghoshal typology of multinational companies / A. W. Harzing // Journal of international business studies. – 2000/ - N 31(1). – P. 101-120.

12. McDougall, P. P. International versus domestic entrepreneurship: new venture strategic behavior and industry structure / P. P. McDougall // Journal of Business Venturing. – 1989. – N 4(6). – P. 387-400.

13. Rugman, A. M. (1986). New Theories Of The Multxnational Enterprise: An Assessment Of Internalization Theory / A.M. Rugman // Bulletin of economic research. - N 38(2). – P. 101-118.

14. Бази даних. Урядовий портал Державного комітету Статистики України. Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/

 

References.

1. Alymova, О.О. (2013). Eksportnyj potencial Ukrajiny: problemy ta perspektyvy realizaciji. Deržavne upravlinnja: udoskonalennja ta rozvytok, (3) – Available at: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=556

2. Zaharkin, О. О., (2014). Rol’ innovacij u naroshchenni vartosti ukrajins’kyx pidpryjemstv. Marketing and Management of Innovations, 3, 90-101.

3. Luk’janenko, D., & Kal’chenko, T. (2008). Stratehiji hlobal’noho upravlinnja. Mizhnarodna ekonomichna polityka, (1-2), 5-43.

4. Mel’nyk, T. (2008). Eksportnyj potencial Ukrajiny: metodolohija ocinky ta analiz. Mizhnarodna ekonomichna polityka, (1-2), 241-271.

5. Pidorycheva I. (2015) Bachennja Ukrajiny: vid syrovynnoho eksportu do usvidomlenoji novoji industrializaciji [Review] // Zerkalo Nedely, Issued on 18^th of December, available at: https://dt.ua/promyshliennost/bachennya-ukrayini-vid-sirovinnogo-eksportu-do-usvidomlenoyi-novoyi-industrializaciyi-_.html

6. Porter M. (2005) Konkurentnoe preimuschestvo: Kak dostich visokogo rezul’tata i obespechit’ ego ustojchivost’ [Competitive Advantage: Creating and Sustaining Superior Performance]. Translation by E. Kalinina, Moscow: Alpina Business Books [in Russian].

7. Jakymchuk, T V. (2010). Stan i perspektyvy rozvytku pidpryjemstv xarčovoji promyslovosti Ukrajiny. Actual Problems of Economics, 4 (106), 162-168.

8. Bartlett, C.A. & Ghoshal, S. (1989). Managing Across Borders. The Transnational Solution. Boston: Harvard Business School Press.

9. Brouthers, K. D., Nakos, G., & Dimitratos, P. (2015). SME entrepreneurial orientation, international performance, and the moderating role of strategic alliances. Entrepreneurship Theory and Practice, 39(5), 1161-1187.

10. Haeussler, C., & Higgins, M. J. (2014). Strategic alliances: Trading ownership for capabilities. Journal of Economics & Management Strategy, 23(1), 178-203.

11. Harzing, A. W. (2000). An empirical analysis and extension of the Bartlett and Ghoshal typology of multinational companies. Journal of international business studies, 31(1), 101-120.

12. McDougall, P. P. (1989). International versus domestic entrepreneurship: new venture strategic behavior and industry structure. Journal of Business Venturing, 4(6), 387-400.

13. Rugman, A. M. (1986). New Theories Of The Multxnational Enterprise: An Assessment Of Internalization Theory. Bulletin of economic research, 38(2), 101-118.

14. Databases of Government Portal of State Committee of Statistics of Ukraine - http://ukrstat.gov.ua/

 

Стаття надійшла до редакції 20.12.2015 р.