УДК 504.062 : 338.48 (477)

 

Н. М. Ступень,

кандидат економічних наук доцент кафедри землевпорядкування та кадастру,

Сумський національний аграрний університет, м. Суми

 

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА СУТНІСТЬ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕРИТОРІЙ

 

N. M. Stypen,

Ph.D. in Economics, Associate Professor of Department of Land and Cadastre,

Sumy National Agrarian University, Sumy

 

THEORETICAL ASPECTS AND ESSENCE OF THE RECREATIONAL TERRITORIES BALANCED DEVELOPMENT

 

У статті обґрунтовано теоретичні аспекти збалансованого розвитку рекреаційних територій. Уточнено зміст поняття «рекреаційні території», як просторової системи взаємопов'язаних екологічних, економічних та соціальних компонентів, що дозволяє більш коректно формувати методологічні основи концепції збалансованого розвитку рекреаційних територій. Розкрито основні характерні риси збалансованого розвитку рекреаційних територій. Визначено сутність збалансованого розвитку рекреаційних територій, як розвитку системи соціо-еколого-економічних компонентів, спрямованого на їх балансування та раціональне використання природно-ресурсного потенціалу рекреаційних територій в процесі задоволення рекреаційного попиту населення.

 

This paper deals with the theoretical aspects and essence of the recreational territories balanced development. The content of the "recreational territories" concept as a spatial system of interrelated ecological, economic and social components is specified, which allows more correctly to formulate the methodological foundations of the recreational territories balanced development concept. The basic characteristics of balanced development of recreational territories are determined. The author has defined the essence of balanced development of recreational territories, as the development of a system of interconnected environmental, economic and social components, aimed at balancing them and rational use of the natural resource potential of recreational territories in the process of meeting the recreational demand of the population.

 

Ключові слова: рекреаційні території, сутність, збалансований розвиток, система, баланс, інтереси.

 

Keywords: recreational territories, essence, balanced development, system, balance, interests.

 

 

Постановка проблеми. В даний час все більшого значення і актуальності набуває необхідність переходу до збалансованої моделі розвитку, що в повній мірі відноситься до функціонування рекреаційних територій. Процес формування системи збалансованого розвитку рекреаційних територій спрямований на реалізацію необхідності і можливості існування системи «людина – суспільство – довкілля», і в кінцевому рахунку, на реалізацію національних інтересів практично будь-якої країни. Проте, питання теоретичного обґрунтування механізмів переходу до збалансованого розвитку рекреаційних територій вимагають подальшого дослідження. За існуючих умов, коли рекреаційні території в цілому вже розглядаються як чинники збалансованого розвитку еколого-економічних систем, дуже важливою стає проблема уточнення сутності цього поняття, а також його теоретичного обґрунтування.

Аналіз останніх досліджень та постановка завдання. Дослідження еколого-економічних проблем територіального розвитку в цілому та розвитку рекреаційних територій, зокрема, розглянуто в працях В. В’юна, Т. Галушкіної, Л. Грановської, Г. Пашенцевої, А. Сохнича, М. Ступеня, А. Третяка, Н. Фоменка, С. Харічкова та інших науковців. Поряд із тим, не зважаючи на велику кількість наукових праць з дослідження еколого-економічних проблем рекреаційних територій, наукове обґрунтування сутності та теоретичних засад їх розвитку залишається недостатнім.

Метою дослідження є узагальнення результатів існуючих наукових розробок щодо сутності рекреаційних територій та визначення економічного змісту їх збалансованого розвитку.

Результати досліджень. Зі зростанням ролі рекреаційних територій і розширенням їх значення як інструменту управління природокористуванням підсилювалася й увага до теоретичних питань цього явища. Використання поняття «рекреаційні території» в різних галузевих дослідженнях в межах географічних, природничих, економічних, соціальних та технічних наук зумовило відсутність єдиного теоретичного підходу до розуміння сутності, структури, класифікації та ключових детермінант збалансованого розвитку рекреаційних територій. У зв'язку з чим ускладнюється процес нормативно-правового, організаційно-економічного та методичного забезпечення розвитку рекреаційних територій.

Перш ніж почати розгляд сутнісних характеристик рекреаційних територій слід зазначити, що більшість сучасних наукових праць практично не розрізняють між собою землі рекреаційного призначення, рекреаційні зони, рекреаційні території, рекреаційний об’єкт, туристично-рекреаційний комплекс, використовуючи час від часу те чи інше поняття для позначення місця рекреації. Однак, подібний підхід, на наш погляд, ускладнює можливості виділення як характерних рис самих територій, так і особливостей їх розвитку.

Найбільш вживаним тлумаченням поняття «рекреаційні території» є розуміння їх окремих районів чи зон, які певним чином підготовлені для масового відпочинку та оздоровлення населення й обслуговуються кваліфікованим персоналом. Зокрема, в тлумачному словнику з екології поняття рекреаційна територія визначається, як територія, що використовується для оздоровлення, масового відпочинку людей, туризму та екскурсій [1].

Коли мова йде про рекреаційну територію, як певну ділянку земної чи водної поверхні, яка призначена для забезпечення відпочинку населення, покращення рівня їх здоров’я та працездатності, то зазвичай маються на увазі рекреаційні ліси, рекреаційні водойми (наприклад, ставок, озеро чи річка), національні чи міські парки тощо. Проте, їх потрібно відносити не до поняття «рекреаційна територія», а радше до поняття «рекреаційний об'єкт», оскільки рекреаційні території, зазвичай, поєднують у собі декілька різних рекреаційних об'єктів, які знаходяться близько один від одного. В той час, як рекреаційні території можуть виконувати цілий комплекс функцій, рекреаційний об'єкт здатний забезпечити виконання лише однієї з них.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» [2] виділяє рекреаційні зони, під якими розуміються «ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму». В цьому аспекті, ототожнюючи з рекреаційною зоною, рекреаційну територію розглядає Л. Черчик, що визначає її як [3]: «певну частину земної поверхні та надземного простору, якій характерні, в силу наявних природних ресурсів та умов, властивості позитивно впливати на здоров’я, розвиток людини, і на якій створюються або можуть бути створені заклади рекреаційного профілю для надання рекреаційних послуг на основі використання цих ресурсів і умов». Однак, розвиток рекреаційних територій тісно пов'язаний з розвитком еколого-економічної системи в цілому, тому в визначення поняття «рекреаційні території» необхідно вносити й інші складові окрім, власне, території і наданого набору рекреаційних послуг. Мова в даному випадку, перш за все, йде про інфраструктуру (будівлі, споруди, транспорт) і про роль та вплив рекреації на всі соціальні й економічні процеси в регіоні. Виходячи з цих передумов, рекреаційна територія характеризується як територія, яка має чітко визначені межі та володіє об'єктами, цікавими туристам, і пропонує задовольняти рекреаційні потреби, в рамках якої відбуваються соціальні та економічні процеси відтворення забезпечення життя населення. Тобто, рекреаційні території можна охарактеризувати як територію з наявністю і пропозицією певного набору послуг, що відповідає потребам рекреантів та задовольняє рекреаційний попит в тому числі й інфраструктурне забезпечення.

В Земельному кодексі України [4] визначено, що стратегічну роль у системі організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів відіграють землі рекреаційного призначення. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Однак рекреаційні території не обмежуються тільки землями рекреаційного призначення, адже туристично-рекреаційна діяльність здійснюється і на землях оздоровчого призначення, історико-культурного призначення, землях водного фонду, землях лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Говорячи про розвиток сільського зеленого туризму, об’єктом рекреації є взагалі сільська місцевість, де проживає родина, яка веде особисте селянське господарство.

Враховуючи викладене вище, можна стверджувати, що землі рекреаційного призначення, як категорія земель, за цільовим призначенням не розкривають у повній мірі об’єктивного походження загальноприйнятих критеріїв розподілу земель за категоріями. Це зумовлює гостру необхідність на рівні нормативно-правового регулювання забезпечити трансформування в господарській діяльності такої категорії земель як «землі рекреаційного призначення» надавши перевагу терміну «рекреаційні території».

Г.В. Пашенцева визначає рекреаційні території, як єдиний природний комплекс, розташований у межах рекреаційного та оздоровчого ландшафту, використовуваного суб’єктами рекреаційної та іншої господарської діяльності в лікувально-оздоровчих, культурних цілях, за умови збереження його природного стану [5]. Н.В. Фоменко розглядає поняття «рекреаційна територія», як територія, що використовується для оздоровлення людей, масового відпочинку, туризму і екскурсій [6, с. 309].

Зважаючи на розглянуті вище пояснення і визначення сутності рекреаційних територій слід зауважити, що всі вони сходяться на тому, що на відміну від зон чи об’єктів, території властива система екологічних, економічних та соціальних компонентів. Виходячи з цього пропонуємо власний підхід до визначення сутності рекреаційних територій, як просторової системи взаємопов'язаних екологічних, економічних та соціальних компонентів, функціонування яких спрямоване на максимальне задоволення рекреаційного попиту населення (потреби населення у відпочинку, оздоровленні, лікуванні та підвищенні фізичного й духовного потенціалу).

В основі функціонування будь-якої системи на будь-якому рівні, в будь-якому взаємозв'язку і взаємозалежності лежать закони, що розкривають природу прагнення системи до рівноваги та її збалансованість. Однією з актуальних проблем збалансованого розвитку є подолання протиріч, які виникають при взаємодії між економічними та екологічними аспектами рекреаційних територій. Так, нині відсутній єдиний підхід до визначення поняття «збалансований розвиток рекреаційних територій», що обумовлено багатоваріантністю перекладу цього терміну, а також його застосуванням щодо різнорівневих систем туристично-рекреаційної спеціалізації.

Як відомо, єдиного узгодженого перекладу поняття «sustainable development» на сьогодні немає. Така ситуація зумовлена існуванням великої кількості різноманітних трактувань даного поняття в різних куточках світу. Це пов'язано з різними перекладами, а також його застосуванням щодо різнорівневих економічних систем в організації господарської діяльності. Так, в перекладі з французької мови цей термін трактується, як довготривалий розвиток; з німецької – тривалий розвиток; з італійської – розвиток, який заслуговує підтримки; з японської – тривалий розвиток [7]. В українській практиці найбільшого розповсюдження набули такі трактування перекладу терміна «sustainable development» – сталий чи збалансований розвиток [8–12]. У своїх дослідженнях ми схиляємося до збалансованого розвитку, адже «сталість» в розвитку бути не може, оскільки розвиток заперечує цей процес.

Розвиток рекреаційних територій прийнято вважати збалансованим лише у випадку, коли виконуються наступні умови: територія туристично-рекреаційної спеціалізації орієнтована на підвищення ефективності функціонування територіальних систем, забезпечується підвищення рівня життя населення, припиняється деградація довкілля та створюються умови для збереження екосистем.

Як уже зазначалося, сутність збалансованого розвитку рекреаційних територій та їх структурних елементів має різне тлумачення, різні підходи до наповнення змісту. Проте, на підставі проведених досліджень можна виділити основні характерні риси збалансованого розвитку рекреаційних територій:

1. Однією з ключових ознак збалансованого розвитку виступають кількісні та якісні зміни за трьома взаємозалежними напрямами – економічним, соціальним та екологічним, враховуючи можливості активізації туристично-рекреаційної діяльності на конкретній території. Виходячи з цього, можна виділити відповідні типи інтересів в процесі використання територій (рис. 1): економічна, метою якої є формування конкурентоспроможної економіки рекреаційних територій при раціональному управлінні природно-ресурсним потенціалом та ресурсозберігаючими технологіями; соціальні, які спрямовані на підвищення рівня і якості життя населення цих територій, стабільності соціальної та культурної систем; екологічні, що спрямовані на недопущення деградації довкілля шляхом забезпечення цілісності екосистеми, її здатності до самовідновлення і адаптації до змін.

2. Характерною рисою збалансованого розвитку є те, що центральною ідеєю його реалізації є турбота про майбутні покоління, а також врахування екологічних обмежень у господарській діяльності туристично-рекреаційної сфери.

3. Збалансований розвиток може бути забезпечений тільки за допомогою узгодженого функціонування економічного, соціального та екологічного напрямів.

 

Рис. 1. Рівні інтересів і зони формування конфліктів в процесі використання рекреаційних територій

1 - сингулярний рівень інтересів; 2- рівень синтезу інтересів; 3 - рівень загальної інтеграції соціальних, екологічних та економічних інтересів

Джерело: систематизовано автором.

 

Система збалансованого розвитку рекреаційних територій має базуватися на основі концепції збалансованого розвитку, ухваленій на Конференції ООН зі збалансованого розвитку (Ріо+20), яка носила назву «Майбутнє, якого ми прагнемо». Країни-учасниці конференції постановили сформувати робочу групу відкритого складу для розробки перспективних цілей збалансованого розвитку з метою вжиття необхідних заходів [8].

Як зазначають, М.А. Хвесик та І.К. Бистряков проблема визначення шляхів збалансованого розвитку України зумовлена також розумінням процесів його просторової організації [9]. Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що об’єктивні передумови забезпечення збалансованого розвитку економіки, формуються на територіальному рівні. Варто зазначити, що кожна територія характеризується наявністю певного виду ресурсу, який забезпечує розвиток того чи іншого виду господарської діяльності. Оскільки мова йде переважно про природні ресурси, які є унікальними та невідновними, це лише підкреслює необхідність поступового переходу до збалансованого розвитку.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури дозволив виділити основні підходи до визначення змісту поняття «збалансованого розвитку рекреаційних територій» (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Основні підходи до визначення сутності збалансованого розвитку рекреаційних територій

Джерело: систематизовано за [8-11]

 

Загалом, збалансований розвиток рекреаційних територій можна визначити, як розвиток системи взаємопов'язаних екологічних, економічних та соціальних компонентів, спрямований на їх балансування та раціональне використання природно-ресурсного потенціалу рекреаційних територій в процесі задоволення рекреаційного попиту населення.

На підставі вищевикладеного можна виділити наступні особливості збалансованого розвитку рекреаційних територій: спрямований на досягнення динамічної рівноваги соціо-еколого-економічних показників під час постійного впливу різноманітних зовнішніх й внутрішніх факторів; досить тісно пов’язаний з ресурсними можливостями, які впливають на вибір спеціалізації та домінуючого виду рекреації. Однією з основних умов збалансованого розвитку рекреаційних територій є набуття саме характеристик збалансованості, під якими розуміється здатність окремих видів рекреаційного потенціалу (оздоровчого, пізнавального, культурно-історичного тощо) стабільно функціонувати і розвиватися не тільки на сьогоднішній момент часу, але і в довгостроковій перспективі за умови мінливого внутрішнього та зовнішнього середовищ [7; 9].

На тих територіях, які містять певні унікальні рекреаційні ресурси, основними видами діяльності стає туризм і рекреація. До складу туристично-рекреаційного комплексу, як відкритої системи, входять наступні елементи: туристично-рекреаційна інфраструктура (сюди входять готелі та інші засоби розміщення туристів, спеціалізовані установи санаторно-курортної сфери, заклади громадського харчування, транспорт тощо), рекреаційні зони, центри туризму й інші об’єкти. Тому організація збалансованого розвитку рекреаційних територій безпосередньо пов’язана з організацією розвитку основного виду туристично-рекреаційної діяльності на цій території.

Проаналізувавши особливості розвитку туристично-рекреаційної діяльності можна з упевненістю стверджувати, що орієнтування на зростання обсягів туризму з метою отримання додаткових доходів без належного контролю неодмінно призведе до погіршення стану рекреаційних територій, нанесення непоправної шкоди довкіллю, нівелюванню усіх здобутків у напрямі забезпечення ефективного розвитку туристично-рекреаційної сфери.

Збалансований розвиток рекреаційних територій невід’ємно пов’язаний з закономірністю, безперервністю і прогресивністю здійснених змін в структурних елементах використання рекреаційних територій. Нижче кваліфіковані за низкою ознак детермінанти впливу на збалансований розвиток рекреаційних територій (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Класифікація детермінантів збалансованого розвитку рекреаційних територій

Джерело: систематизовано за [7]

 

Найважливішою класифікаційною ознакою детермінантів збалансованого розвитку рекреаційних територій може бути взаємозв’язок її структурних елементів. Це дає змогу чітко визначити зовнішні умови, які так чи інакше впливають на розвиток суб’єктів господарювання на рекреаційній території, зовнішні й внутрішні фактори формування рекреаційних властивостей території. Нині постійно зростає роль зовнішніх факторів, які впливають, враховуючи викладене вище, на рекреаційну інфраструктуру, що створена згідно з принципами системності та представляє собою елемент територіальної системи, відкритий та доступний для кінцевих споживачів рекреаційних послуг. Таким чином, зростання значення рекреаційних територій у становленні відкритих соціо-еколого-економічних систем дає змогу сформувати нові концептуальні підходи до наукових досліджень й визначити зовнішні й внутрішні фактори та показники збалансованого розвитку рекреаційних територій.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, враховуючі проведенні дослідження, рекреаційні території слід розглядати як просторову систему взаємопов'язаних екологічних, економічних та соціальних компонентів, функціонування яких спрямоване на максимальне задоволення рекреаційного попиту населення (потреби населення у відпочинку, оздоровленні, лікуванні та підвищенні фізичного й духовного потенціалу).

Уточнений зміст поняття «збалансований розвиток рекреаційних територій» дав змогу визначити взаємозв'язок між її компонентами на основі багатокритеріального підходу, що дозволяє визначити перспективи цього розвитку та шляхи їх досягнення. Загалом, в даному контексті збалансований розвиток рекреаційних територій заснований на поєднанні двох взаємопов’язаних складових: контрольований вплив на характер використання територіальних елементів, забезпечення ефективного функціонування рекреаційної та супутньої діяльності з метою отримання запланованого результату; забезпечення ефективної взаємодії з іншими суб’єктами управління (контрагентами, найманими працівниками, державними органами), ринкове регулювання діяльності (на основі законів попиту і пропозиції), врахування конкуренції та особливостей чинного нормативно-правового регулювання.

 

Література.

1. Екологія: тлумачний словник / М. М. Мусієнко [и ін.]. – К.: Либідь, 2004. – 375 с.

2. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/

3. Черчик Л.М. Формування ринкових відносин у рекреаційному природокористуванні [монографія] / Луцький держ. технічний ун-т. Луцьк: ЛДТУ, 2006. 351 с.

4. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – С. 1. – Ст. 2038.

5. Теоретичні підходи визначення сутності дефініції рекреаційна територія / Г.В. Пашенцева // Культура народов Причерноморья. – 2011. – № 212. – С. 195–196.

6. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія / Н.В. Фоменко. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 312 с.

7. Макаров М.Ю. Объективная необходимость перехода к устойчивому развитию туристских территорий / М.Ю. Макаров // В мире научных открытий. Научный журнал. – 2015. – № 9.1 (69). – С. 352–364.

8. The Future we want / World Commission on Environment and Development. – New York, 2012. – 58 p.

9. Хвесик М. Парадигмальний погляд на концепт сталого розвитку України / М. Хвесик, І. Бистряков // Економіка України. – 2012. – № 6. – С. 4–12.

10. Воробйова О.А. Проблеми природокористування та сталого розвитку в рекреаційно-туристичній сфері: монографія / О.А. Воробйова, І.М. Дишловий, С.К. Харічков; Ін-т пробл. ринку та екон.-екол. дослідж. НАН України. – Одеса: ІПРЕЕД, 2009. – 374 c.

11. Шкуратов О.І. Інвестиційна політика збалансованого розвитку аграрного сектора економіки / О.І. Шкуратов // Збалансоване природокористування. – 2012. – № 1. – С. 30–35.

12. Галушкіна Т.П. Еколого-збалансовані пріоритети розвитку територій: концептуальні засади та організаційний механізм: [монографія] / Галушкіна Т.П., Грановська Л.М. – О.: ІПРЕЕД, 2009. – 372 с.

 

References.

1. Musiienko, M.M. (2004), Ekolohiia: tlumachnyj slovnyk [Ecology: Explanatory Dictionary], Lybid', Kyiv, Ukraine.

2. The Verkhovna Rada of Ukraine (1991), The Law of Ukraine "On the Protection of the Environment", available at: http://zakon2.rada.gov.ua/ (Accessed 18 July 2017).

3. Cherchyk, L.M. (2006), Formuvannia rynkovykh vidnosyn u rekreatsijnomu pryrodokorystuvanni [Formation of market relations in recreational nature management], LDTU, Luts'k, Ukraine.

4. The Verkhovna Rada of Ukraine (2001), “Land Code of Ukraine”, Ofitsijnyj visnyk Ukrainy, vol. 46, p. 1.

5. Pashentseva, H.V. (2011), “Theoretical approaches to determining the essence of the definition of recreational territory”, Kul'tura narodov Prichernomor'ja, vol. 212, рр. 195–196.

6. Fomenko, N.V. (2007), Rekreatsijni resursy ta kurortolohiia [Recreational resources and health resorts], Tsentr navchal'noi literatury, Kyiv, Ukraine.

7. Makarov, M.Ju. (2015), “Objective necessity of transition to sustainable development of tourist territories”, V mire nauchnyh otkrytij. Nauchnyj zhurnal, vol. 9.1, no. 69, рр. 352–364.

8. World Commission on Environment and Development (2012),“The Future we want”, New York, USA.

9. Khvesyk, M. and Bystriakov, I. (2012), “Paradigmatic view on the concept of sustainable development of Ukraine”, Ekonomika Ukrainy, vol. 6, рр. 4–12.

10. Vorobjova, O.A., Dyshlovyj, I.M. and Kharichkov, S.K. (2009), Problemy pryrodokorystuvannia ta staloho rozvytku v rekreatsijno-turystychnij sferi [Problems of nature use and sustainable development in the recreational and tourist area], IPREED, Odesa, Ukraine.

11. Shkuratov, O.I. (2012), “Investment policy for balanced development of the agrarian sector of the economy”, Zbalansovane pryrodokorystuvannia, vol. 1, рр. 30–35.

12. Halushkina, T.P. and Hranovs'ka, L.M. (2009), Ekoloho-zbalansovani priorytety rozvytku terytorij: kontseptual'ni zasady ta orhanizatsijnyj mekhanizm [Ecologically-balanced priorities for the development of territories: conceptual foundations and organizational mechanism], IPREED, Odesa, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 20.04.2017 р.