ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ: ОБЛІКОВО-ІНФОРМАЦІЙНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ГАРМОНІЗАЦІЇ І ВИКОРИСТАННЯ | Т Г Камінська | Ефективна економіка №12 2017

Ефективна економіка № 12, 2017

УДК 631.162:657

JEL Classіfіcatіon: D60, M40

 

Т. Г. Камінська,

доктор економічних наук, професор, ректор,

Київський кооперативний інститут бізнесу і права, м. Київ

О. М. Костенко,

кандидат економічних наук, докторант кафедри статистики та економічного аналізу,

Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

 

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ: ОБЛІКОВО-ІНФОРМАЦІЙНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ГАРМОНІЗАЦІЇ І ВИКОРИСТАННЯ

 

T. G. Kaminska,

doctor of economic sciences, professor, rector

Kyiv Cooperative Institute of Business and Law, Kyiv

O. M. Kostenko,

Candidate of Sciences (Economics), Ph.D. student of the Department of Statistics and Economic Analysis,

National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

 

FINANCIAL REPORTING: ACCOUNTING AND INFORMATION CHARTERING HARMONIZATION AND USE

 

В статті досліджено місце та роль фінансової звітності як джерела релевантних даних для потреб управління національним багатством. Визначено теоретико-методологічні положення обліково-інформаційного обґрунтування її гармонізації та використання користувачами з метою прийняття управлінських рішень. Зокрема, запропоновано ввести проміжну форму статистичної звітності, що дозволить гармонізувати інтереси держави із можливостями системи бухгалтерського обліку у формуванні обліково-інформаційної бази. Запропонована форма звітності стане перехідним етапом між системою бухгалтерського обліку та системою національних рахунків і забезпечить міністерства та відомства інформацією про національне багатство. Крім запровадження проміжної форми фінансової звітності також потребує удосконалення закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

 

The article investigates the place and role of financial reporting as a source of relevant data for the management of national wealth. The theoretical and methodological provisions of accounting and informational substantiation of its harmonization and use by users for the purpose of making managerial decisions are determined. In particular, it is proposed to introduce an interim form of statistical reporting, which will harmonize the interests of the state with the possibilities of the accounting system in the formation of accounting and information base. The proposed form of reporting will be a transitional stage between the accounting system and the national accounts system and will provide ministries and departments with information on national wealth. In addition to the introduction of interim financial reporting, the Law of Ukraine "On Accounting and Financial Reporting in Ukraine" also needs to be improved.

 

В статье исследовано место и роль финансовой отчетности как источника релевантных данных для нужд управления национальным богатством. Определены теоретико-методологические положения учетно-информационного обоснования ее гармонизации и использования пользователями для принятия управленческих решений. В частности, предложено ввести промежуточную форму статистической отчетности, что позволит гармонизировать интересы государства с возможностями системы бухгалтерского учета в формировании учетно-информационной базы. Предложенная форма отчетности станет переходным этапом между системой бухгалтерского учета и системой национальных счетов и обеспечит министерства и ведомства информацией о национальном богатстве. Кроме введения промежуточной формы финансовой отчетности также требует усовершенствования Закон Украины «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине».

 

Ключові слова: звітність, національне багатство, обліково-інформаційне обґрунтування, управління.

 

Keywords: reporting, national wealth, accounting and information justification, management.

 

Ключевые слова: отчетность, национальное богатство, учетно-информационное обоснование, управление.

 

 

Актуальність теми дослідження. Важливість бухгалтерського обліку для суспільства підтверджується багатьма факторами, одним із яких є його соціальне значення. Бухгалтерський облік – це інструмент ефективного розподілу благ у суспільстві. На основі облікової інформації стає можливим визначення галузей економіки, що створюють національне багатство, ступінь їх участі у цьому процесі та напрями розподілу створеного багатства. Одним із основних елементів методу, що забезпечуює цей процес є фінансова звітність, яка дозволяє отримувати інформацію про всі об’єкти обліку.

Наявність зв’язку проблеми із важливими науковими чи практичними завданнями. Без належної фіксації фактів господарського життя система бухгалтерського обліку недієва. Вона не забезпечує формування достовірної інформації, а відтак, не виконує свого призначення. Обліковий процес починається із заповнення первинного документу і закінчується складанням фінансової звітності. Отже, в основі системи бухгалтерського обліку є документування та складання звітних форм.

Для достовірного визначення національного багатства країни як в цілому, так і в розрізі окремих його складових, в державі повинна бути побудована ефективна система обліку всіх явищ та процесів. Проте, слід розуміти, що показник національного багатства сам по собі ніякої користі не дає. Він потрібен для ефективного управління його складовими. Тому система фінансової звітності повинна бути побудована таким чином, щоб забезпечувати управління різних рівнів інформацією про склад та структуру національного багатства в розрізі галузей та секторів економіки.

Аналіз досліджень і публікацій. Дослідженням актуальних проблем формування і використання фінансової звітності займаються такі науковці як: С. В. Бардаш [3], В. М. Краєвський [8], Л. Г. Ловінська [10], І. В. Охріменко [5], В. К. Савчук [5] та інші. Проте, слід зазначити, що в їх дослідженнях не повністю обгрунтовано розв’язання даних проблем, зокрема, багато уваги приділяється первинному документуванню й виявленню недоліків звітних форм. При цьому, поза увагою наукової спільноти залишаються проблемні аспекти гармонізації і використання фінансової звітності з метою прийняття на її основі якісних управлінських рішень.

Виділення невирішених раніше частин проблеми дослідження. Потрібно поглибити теоретико-методичні положення гармонізації і використання фінансової звітності на різних рівнях управління для розробки, прийняття та реалізації рішень належної якості.

Мета дослідження. Дослідити систему фінансової звітності щодо відображення національного багатства, встановити її ефективність як джерела інформації для аналізу складу та структури його елементів з метою прийняття якісних управлінських рішень.

Виклад основного матеріалу (результати досліджень). Із ускладненням світової економічної системи ускладнюється й умови діяльності. Для операцій, що можуть здійснювати суб’єкти господарювання передбачені форми первинних документів та облікові регістри.

Слід зазначити, що розуміння звітного процесу на мікро та макрорівні відрізняється. Так, у системі національних рахунків до основного капіталу окрім основних засобів включаються також нематеріальні активи. Така позиція зумовлена тим, що на макрорівні поняття основного капіталу є більш ширшим і воно включає основні засоби та нематеріальні активи, а відтак потребує відповідного обліково-інформаційного обґрунтування звітності.

Формування обліково-інформаційної бази про національне багатство починається із складання первинних документів. Затверджені законодавством України їх форми забезпечують фіксацію усіх можливих операцій. Такий рівень аналітичної оцінки обліково-інформаційної системи ще називають первинним, оскільки саме на ньому здійснюється первинна (початкова, перша) фіксація інформації про об’єкт у системі обліку.

На цьому етапі фіксуються такі показники про основні засоби та нематеріальні активи, як ціна їх придбання або виготовлення, за якою об’єкт буде зарахований на баланс, певні технічні реквізити об’єкта – інвентарний номер, заводський номер, особливості специфікації тощо. На даному рівні обліку об’єкти фіксуються кожен окремо, а групування здійснюється на рівні облікових регістрів. З первинних документів інформація переноситься до облікових регістрів, де ведеться синтетичний облік. Слід зазначити, що перелік форм облікових регістрів, що використовуються підприємствами України може відрізнятися залежно від обраної форми ведення обліку. В свою чергу, на вибір форми ведення бухгалтерського обліку підприємством впливає галузь економіки, у якій функціонує підприємство та специфіка його діяльності.

На цьому рівні обліку відповідні об’єкти обліковуються за групами та історичною вартістю. На основі отриманих відомостей формуються журнали-ордери та Головна книга, яка використовується у подальшому для складання фінансової звітності. В умовах комп’ютеризації облікових робіт Журнали, Відомості до журналів, Головна книга не складаються так, як в умовах ручного ведення обліку. Зазначені облікові регістри формуються автоматично у програмному забезпеченні, що використовується для ведення обліку. Це значно спрощує роботу бухгалтера. Тому працівники бухгалтерської служби безпосередньо мають справу лише із первинними документами та звітністю.

Первинна документація на підприємстві складається працівниками самостійно або її отримують від постачальників та усіх інших контрагентів (банків, покупців тощо). Спочатку данні вводяться в електронну систему, після чого формуються облікові регістри та звітність. Автоматизована форма ведення обліку передбачає автоматичне формування звітності для визначених цілей в будь-якому розрізі. У такому порядку система бухгалтерського обліку через фінансову звітність майже в повному обсязі задовольняє всі інформаційні потреби користувачів облікової інформації.

Формування фінансової звітності є завершальним етапом облікових робіт, але є початком для формування національних рахунків. Так наприклад, інформація про основні засоби із Форми № 1 «Баланс», Форми № 5 «Примітки до річної фінансової звітності», Форми 2-інвестиції (річна) використовується для складання рахунку Капіталу за інституційними секторами економіки [7, С. 102–143].

У методичних положення щодо складання балансу (активів і пасивів), національне багатство формується з чистої вартості капіталу усіх секторів економіки. У свою чергу, основні засоби та нематеріальні активи є складовою частиною національного багатства.

Чиста вартість капіталу розраховується як сума нефінансових та фінансових активів, зменшена на суму фінансових зобов’язань. Значення нефінансових активів береться із Балансу активів і зобов’язань.

В свою чергу нефінансові активи складаються із основного капіталу та запасу матеріальних оборотних коштів. Показник основного капіталу береться із рахунку капіталу і визначається як різниця між валовим нагромадженням основного капіталу та споживанням основного капіталу.

Валове нагромадженням основного капіталу передбачає приріст нефінансових активів, які протягом тривалого часу використовуються в процесі виробництва. Основний капітал являє собою: житлові будівлі; інші будівлі; машини та обладнання; худоба; багаторічні насадження; нематеріальні основні засоби.

Споживання основного капіталу – це зменшення протягом звітного періоду поточної вартості основного капіталу, який знаходиться у власності та користуванні виробника, внаслідок його фізичного і морального зносу або випадкових пошкоджень [8, С. 33–49].

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо складання рахунку Капіталу за інституційними секторами економіки, джерелами інформації для визначення Валового нагромадження основного капіталу є Форма № 2-інвестиції «Капітальні інвестиції, вибуття й амортизація активів», Форма № 1 «Баланс», Форма № 5 «Примітки до річної фінансової звітності». Але проблема використання цих джерел інформації полягає у тому, що інформація у них подана за історичною собівартістю, а рахунки системи національних рахунків формуються у ринкових цінах. Саме ця відмінність не дає змоги обчислити показник національного багатства. Внесення змін в в План рахунків теж не дозволяє формувати належну інформації про основні засоби в тому розрізі аналітики, який би відповідав потребам системи національних рахунків в бухгалтерському обліку. Отже, існуючі форми звітності та існуюча система документування операцій з основними засобами та нематеріальними активами не задовольняють потреби користувачів обліку на макрорівні.

Метою визначення показника національного багатства є не констатація його розміру та складу. Інформація про обсяг та структуру національного багатства необхідна для того, щоб ефективно ним управляти. А ефективне управління можливе лише за наявності достовірної та своєчасної інформації. Таке управління повинне здійснюватись на рівні міністерств та відомств у розрізі галузей економіки, оскільки саме ці органи виконавчої влади мають безпосереднє відношення до регулювання національної економіки. Для управління складовими національного багатства потрібне інформаційне забезпечення, що буде відображати стан галузі економіки. Це дасть змогу оперативно реагувати на наявні проблеми та їх вирішувати [10].

Для вирішення проблеми обліково-інформаційного забезпечення управління достовірною інформацією про основний капітал (як складову національного багатства) ми пропонуємо ввести проміжну форму статистичної звітності щодо відображення основних його показників, яка буде перехідною ланкою між системою бухгалтерського обліку та системою національних рахунків. Така форма звітності може містити інформацію про найменування складової основного капіталу, її залишок на початок звітного періоду, суму придбання і вибуття. Залишок на кінець звітного періоду та споживання відповідної складової основного капіталу [3; 5; 6; 9; 10].

Зручність використання даної форми звітності полягає у тому, що структура її показників дає змогу автоматично формувати рахунок Капіталу у частині показника валового нагромадження основного капіталу та споживання основного капіталу. Також можливим стане агрегування даних запропонованої форми звітності та визначення показника конкретної складової основного капіталу на рівні секторів економіки або в цілому по економіці [3; 5; 6; 9; 10].

Запропонована форма звітності також дозволятиме здійснювати комперативний аналіз показників з врахуванням ринкових цінах на дату її складання, що відповідає потребам системи національних рахунків. Слід зазначити, що показники цієї форми можуть бути доповнені або деталізовані в залежності від потреб конкретного міністерства чи відомства. Ще однією перевагою вважаємо її адаптивність, оскільки складові основного капіталу можна деталізувати на стільки, скільки це потрібно для моніторингу складу, структури та стану основних засобів та нематеріальних активів підприємств певної галузі економіки.

Поліпшення форм фінансової звітності повинне відбуватися одночасно з удосконаленням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. Зокрема, бухгалтерська та аудиторська спільнота наголошують на необхідності його «осучаснення» [4].

Чи не найважливішим удосконаленням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» повинна бути власна класифікація підприємств для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

На сьогодні з бухгалтерською метою використовують поділ господарюючих суб'єктів на категорії, передбачений статтею 55 Господарського кодексу України. Такий юридичний поділ залежить лише від кількості працівників та суми річного доходу.

Бухгалтерська класифікація може передбачати три критерії оцінки розміру підприємства: 1) балансова вартість активів; 2) чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); 3) середня кількість працівників.

Перші два критерії пропонуємо розраховувати в євро. Для цього застосовувати офіційний курс гривні до іноземних валют (середній за період), розрахований на підставі курсів НБУ, що встановлюються для євро протягом відповідного року.

Потрапити до тієї чи іншої групи (мікропідприємства, малі підприємства, середні підприємства чи великі підприємства) господарюючий суб'єкт може за умови, що його показники на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідатимуть, щонайменше, двом із наступних критеріїв: 1) балансова вартість активів: до 350 тис. євро; до 4 млн євро; до 20 млн євро; понад 20 млн євро; 2) чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): до 700 тис. євро; до 8 млн євро; до 40 млн євро; понад 40 млн євро; 3) середня кількість працівників: до 10 осіб; до 50 осіб; до 250 осіб; понад 250 осіб. Зокрема, коли підприємство однієї з даних категорій за показниками річної фінансової звітності не відповідатиме наведеним критеріям протягом двох років поспіль, то воно буде віднесене до іншої групи.

Новостворені підприємства аби визначити своє місце в тій чи іншій групи повинні будуть застосовувати показники на дату складання першої річної фінансової звітності.

Також в Законі про бухгалтерський облік треба ввести норму про те, що неістотні недоліки в документах, які містять відомості про господарську операцію, не є підставою для її невизнання. Зауважимо: таку позицію вже декілька років підтримують  в своїх рішеннях різні судові інстанції.

Поряд з цим, ще одним важливим нововведенням в Законі про бухгалтерський облік повинно бути виокремлення з метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес. До таких слід віднести: 1) емітентів цінних паперів, які допущені до біржових торгів; 2) банки та страховики; 3) недержавні пенсійні фонди; 4) інші фінансові установи (крім тих, що належать до мікро та малих підприємств); 5) великі підприємства.

Переконані, що для таких підприємств потрібно встановити деякі «особливі» правила в частині ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, зобов'язати їх утворювати бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером, до складу якої входитимуть не менше двох осіб. Щоправда, ця вимога не повинна поширюватися на недержавні пенсійні фонди та інститути спільного інвестування.

Слід також встановити спеціальні вимоги до головного бухгалтера зазначених підприємств. Ним може бути лише особа: 1) з повною вищою економічною освітою; 2) зі стажем роботи у сфері фінансів, бухгалтерського обліку та оподаткування не менше 3 років; 3) без непогашеної або незнятої судимості за вчинення злочину проти власності та у сфері господарської діяльності.

Необхідно зауважити, що підприємства, які становлять суспільний інтерес, повинні будуть зобов'язані складати фінансову звітність за МСФЗ.

Що стосується порядку складання та подання фінансової звітності, пропонуємо наступні шляхи її поліпшення: 1) підписання фінансової звітності (підписувати повинні а) керівник (власник) підприємства або вповноважена особа; б) бухгалтер чи особа, яка забезпечує ведення обліку підприємства, або керівник стороннього підприємства, який відповідає за ведення обліку на підприємстві, чи вповноважена ним особа. Підприємствам, що становлять суспільний інтерес, треба взяти до уваги те, що їхню фінзвітність мають підписати керівник (уповноважена особа) та головний бухгалтер; 2) скорочена фінансова звітність (право на складання скороченої фінансової звітності в складі балансу та звіту про фінрезультати повинні мати мікропідприємства, малі підприємства, непідприємницькі товариства та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (за умови, що вони не зобов'язані складати фінансову звітність за МСФЗ); 3) таксономія фінансової звітності (новий термін «таксономія фінансової звітності» визначає склад статей і показників фінансової звітності та її елементів, які підлягають розкриттю. Таксономію фінансової звітності повинне затверджуватиме міністерство фінансів України [1; 2]; 4) оприлюднення фінансової звітності (необхідною умовою гармонізації і удосконалення використання фінансової звітності повинне стати її надання всім користувачам на їх запит. Стоїмо на позиціях, що фінансова звітність не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом (за винятком випадків, коли це передбачено законом). А тому підприємства зобов'язані надавати копії фінансової звітності на запит всім охочим юридичним і фізичним особам); 5) уточнення фінансової звітності (підприємствам потрібно дозволити подавати уточнену фінансову звітність замість раніше поданої за результатами аудиторської перевірки для виправлення самостійно виявлених помилок або з інших причин); 6) подання двох нових звітів: а) звіту про управління (таким звітом буде документ, що містить фінансову та нефінансову інформацію, яка характеризує стан і перспективи розвитку підприємства та розкриває основні ризики й невизначеності його діяльності. Цей звіт слід подавати разом зі звичайною та консолідованою фінансовою звітністю (від його подання потрібно звільнити мікро та малі підприємства. А середні підприємства надати можливість не відображати у звіті нефінансову інформацію)); б) звіту про платежі на користь держави (звіт міститиме розгорнуту інформацію про податки, збори та інші платежі підприємств, належні до сплати на користь держави відповідно до закону. Подавати його доведеться підприємствам, що здійснюють діяльність із видобутку корисних копалин загальнодержавного значення або заготівлі деревини й при цьому становлять суспільний інтерес (склад і форму обох звітів повинне затверджувати міністерство фінансів України за погодженням із державною службою статистики)).

Висновки та перспективи подальших досліджень. Узагальнюючи наведений матеріал необхідно зазначити, що існуюча система бухгалтерського обліку не відповідає потребам держави як одного із користувачів облікової інформації. Так, розуміння складових національного багатства на мікро та макрорівні відрізняється, що і спричиняє різну їх класифікацію. У зв’язку з цим неможливо достовірно визначити показник валового нагромадження основного капіталу, що є одним із найважливіших показників для регулювання галузей національної економіки. Відтак, пропонуємо ввести проміжну форму статистичної звітності, яка дозволить гармонізувати інтереси держави із можливостями системи бухгалтерського обліку у формуванні обліково-інформаційної бази.

Запропонована форма звітності стане перехідним етапом між системою бухгалтерського обліку та системою національних рахунків і забезпечить міністерства та відомства інформацією про національне багатство. Ця форма надасть можливість агрегувати показники по галузях чи економіці в цілому, забезпечуючи надання інформації про склад, структуру та стан його елементів, а також дозводить сформувати обліковий стандарт, який регулює соціальну відповідальність ведення бізнесу в контексті методології системного підходу до проблеми адаптації бухгалтерського обліку при загальноцивілізаційній еволюції пріоритетів сучасного економічного мислення у постіндустріальному суспільстві. Зазначений обліковий стандарт визначає перспективи подальших досліджень втіленням призначення фінансової звітності щодо конотації ознак взаємодії суспільства, економіки та довкілля на її основі в обліково-інформаційному відображенні використання національного багатства.

Крім запровадження проміжної форми фінансової звітності також потребує удосконалення закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отримувані завдяки його новій редакції дані дозволять оцінити ефективність використання національного багатства та визначити можливі резерви підвищення ефективності функціонування тієї чи іншої галузі економіки.

 

Список літератури.

1. Большой бухгалтерский словарь : 100000 терминов / [под. ред. М. Ю. Агафонова и др.] – М. : Институт новой экономики, 1999. – 574 с.

2. Большой экономический словарь / [под ред. А. Н. Азрилияна]. – М. : Фонд «Правовая культура», 1994. – 528 с.

3. Економічна синталітика : філософський дискурс становлення та розвитку : монографія / [С. В. Бардаш, О. М. Костенко, В. М. Краєвський] ; за заг. ред. С. В. Бардаша – К. : ЦП Компринт, 2017. – 225 с.

4. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996–XIV / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/996-14.

5. Інформаційна система управління сільськогосподарським підприємством : аналітичні індикатори формування і результативності / [Камінська Т. Г., Краєвський В. М., Костенко О. М., Охріменко І. В., Савчук В. К.]. – К. : видавництво «Вік принт», 2016. – 270 с.

6. Інформаційно-аналітичний процес : праксеологічний підхід / [Савчук В. К., Костенко О. М., Краєвський В. М.] ; за заг. ред. В. К. Савчука. – К. : видавництво «Вік Принт», 2013. – 204 с.

7. Краєвський В. М. Облік аграрного потенціалу національного багатства / Краєвський В. М. – К. : видавництво «Вик Принт», 2015. – 440 с.

8. Краєвський В. М. Облікові системи : еволюція та вектор розвитку / Краєвський В. М. – К. : «Аграр Медіа Груп», 2012. – 192 с.

9. Обліково-інформаційне забезпечення управління функціонуванням сільськогосподарських підприємств : монографія / Костенко О. М. – К. : видавництво «Вік принт», 2017. – 350 с.

10. Оцінка в бухгалтерському обліку : монографія  / [Ловінська Л. Г.]. – К. : КНЕУ, 2006. – 256 с.

11. Офіційний сайт Державної служби статистики України / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://www.ukrstat.gov.ua.

 

References.

1. Ahafonov, M.Yu. (1999), Bol'shoy bukhhalterskyy slovar' : 100000 termynov [Large accounting dictionary: 100000 terms], Ynstytut novoy эkonomyky, Moscow, Russia.

2. Azriliyan, A.N. (1994), Bol'shoy эkonomycheskyy slovar' [The Big Economic Dictionary], The Legal Culture Foundation, Moscow, Russia.

3. Bardash, S.V. Kostenko, O.M. and Kraievskyi, V.M. (2017), Ekonomichna syntalityk za : filosofskyi dyskurs stanovlennia ta rozvytku : monohrafiia [Economic synthetics: the philosophical discourse of formation and development: a monograph], Komprynt, Kyiv, Ukraine.

4. The Verkhovna Rada of Ukraine (2012), The Law of Ukraine "On Accounting and Financial Reporting in Ukraine", available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/996-14 (Accessed 11 September 2017).

5. Kaminska, T.G. Kraevsky, V.M. Kostenko, O.M. Okhrimenko, I.V. and Savchuk, V.K (2016), Informatsiina systema upravlinnia silskohospodarskym pidpryiemstvom : analitychni indykatory formuvannia i rezultatyvnosti [Agricultural Management Information System: Analytical Indicators of Formation and Effectiveness], Vik print, Kyiv, Ukraine.

6. Savchuk, V.K. Kostenko, O.M. and Kraevsky, V.M. (2013), Informatsiino-analitychnyi protses : prakseolohichnyi pidkhid [Information-analytical process: praxeological approach], Vik print, Kyiv, Ukraine.

7. Kraevsky, V.M. (2015), Oblik ahrarnoho potentsialu natsionalnoho bahatstva [Accounting of the agrarian potential of national wealth], Vik print, Kyiv, Ukraine.

8. Kraevsky, V.M. (2012), Oblikovi systemy : evoliutsiia ta vektor rozvytku [Accounting systems: evolution and development vector], Agrar Media Grup, Kyiv, Ukraine.

9. Kostenko, O.M. (2017), Oblikovo-informatsiine zabezpechennia upravlinnia funktsionuvanniam silskohospodarskykh pidpryiemstv : monohrafiia [Accounting and information support for the management of the operation of agricultural enterprises: a monograph], Vik print, Kyiv, Ukraine.

10. Lovinska, L.G. (2006), Assessment in accounting :  monograph [Assessment in accounting], KNEU, Kyiv, Ukraine.

11. The official site of the State Statistics Service of Ukraine (2017), available at: http://www.ukrstat.gov.ua (Accessed 10 October 2017).

 

Стаття надійшла до редакції 19.12.2017 р.