УДК  339.74

 

О. В. Лавріненко,

к. е. н, доцент кафедри міжнародних фінансів,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

 

НАЦІОНАЛЬНА ВАЛЮТНА СИСТЕМА ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЇЇ ЕЛЕМЕНТІВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

 

O. V. Lavrinenko,

PhD in Economics,  Associate Professor, International Finance Department,

Kyiv National Economic University Vadym Hetman

 

THE NATIONAL MONETARY SYSTEM AND TRANSFORMATION ITS ELEMENTS IN THE CONTEXT OF GLOBALIZATION

 

Дана стаття аналізує новітні тенденції, що відбуваються в валютній системі України в умовах національної фінансової кризи, з використанням широкого спектру існуючої валютної статистики.

 

This article analyzes new trends which are developing in the Ukraine monetary system in the context of the national financial crisis and is based on a wide range of available exchange statistics.

 

Ключові слова: трансформація валютної системи, валютний курс, валютний ринок, інтернаціоналізація, лібералізація.

 

Keywords: transformation of monetary system, foreign exchange rate, foreign exchange market, internationalization, liberalization.

 

 

Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями.

На сьогоднішній день, в умовах посилення конкуренції на світових фінансових ринках, розвитку тенденцій універсалізації фінансових інститутів, гармонізації, уніфікації національних законодавств та глобалізації економіки, для більшості країн світу і в першу чергу для країн з перехідною економікою виняткової актуальності набувають питання впровадження єдиної системи регулювання та контролю валютно-фінансової діяльності. На валютну систему як форму організації міжнародних та національних валютних відносин покладена важлива і в той самий час актуальна функція збереження світової стабільності та порядку у валютній сфері. Враховуючи наслідки сучасної світової фінансової кризи та неможливість існуючої  світової валютної системи забезпечити ефективну протидію спекулятивним операціям на валютному ринку, переміщення фіктивного капіталу та в результаті кризам, що за останні десятиліття виникають частіше, актуальність досліджуваної проблеми трансформації національної валютної системи є  беззаперечною.

Мета статті полягає в аналізі трансформаційних змін національної валютної системи України, заходів НБУ щодо стабілізації кризової ситуації на валютному ринку, а також розробці рекомендацій щодо лібералізації валютного середовища.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Дослідженню питань, що пов’язані з формуванням, функціонуванням та реформуванням валютних систем, як на міжнародному, так і національному рівнях присвячені праці М. Бордо, А. Гальчинського, В.Гейця, О.Дзюблюка, Б. Ейхенгріна, Ф.Журавки [1], Л.Красавіної, П. Кругмана, З.Луцишин, Р. Маккінона, Р. Манделли, Т.Мусієць, М. Обстфельда, Дж. Стігліца, М. Фрідмена, А.Шварц та інших. Оскільки валютні відносини мають постійну тенденцію до змін та перетворень під впливом значної кількості факторів, а національна валютна система України знаходиться на етапі стратегічних трансформацій існує потреба у постійному аналізі та моніторингу її поточних тенденцій.

Виклад основного матеріалу.

Зміни та перетворення самих елементів валютної системи впливають на трансформацію системи в цілому. Таким чином, для встановлення етапів еволюції валютної системи України та надання рекомендацій на сучасному етапі необхідно проаналізувати трансформацію всіх її елементів.

Виділивши структуру подальшого дослідження, ми розглянемо основні елементи валютної системи України в табл. 1.

 

Таблиця 1.

Сучасні елементи валютної системи України

 

На основі висвітлених елементів національної валютної системи України для більш глибокого аналізу та встановлення періодів їх трансформації дослідимо їх еволюцію.

1. Національна валюта. Значною подією та першою трансформацією в валютній системі незалежної держави стала поява української валюти – гривні в 1996 році після підписання Указу Президента України Леоніда Кучми «Про грошову реформу в Україні».

2. Режим валютного курсу. Встановлення режиму валютного курсу покладено на Кабінет Міністрів України та Національний банк України. За період незалежності в Україні встановлювалися різноманітні режими валютного курсу від жорстко регульованого до вільно плаваючого. В період становлення валютної системи України був прийнятий плаваючий режим, який в умовах несформованості фінансової системи, основних регулюючих органів та правил функціонування структури дестабілізував ситуацію на валютному ринку та значно послабив позиції національної валюти (карбованця) на користь долара США. Ці фактори вплинули на подальше рішення уряду щодо зміни режиму на фіксований в 1993 році. Дане перетворення також не було ефективним та погіршило і так складний стан економіки країни: знизилася частка експорту в іноземній валюті, тим самим скоротивши надходження в іноземній валюті, збільшився зовнішній борг країни та негативне сальдо платіжного балансу, зросли обсяги спекулятивних операцій, пов’язаних з різницею фіксованого та реального валютних курсів, погіршилися макроекономічні показники.

Подальша трансформація режиму валютного курсу була спрямована на ринкові фактори формування валютного курсу. Так, уже у 1994-му був введений плаваючий валютний курс, який формувався відносно попиту та пропозиції на Українській міжбанківській валютній біржі. Дані заходи позитивно вплинули на валютну сферу в цілому в період 1994-1996 років, що дозволило зняти певні обмеження на неторгові валютні операції фізичних осіб, а також збільшити можливості банків-нерезидентів щодо операцій на внутрішньому валютному ринку [1, c. 108].

За 1996-1997 роки вперше за роки незалежності вдалося досягти стабільності валютного курсу, що і дало можливість проведення грошової реформи на території України. З введенням гривні 25 квітня 1997 року НБУ встановлює межі коливання валютного курсу гривні на рівні 1,76-1,91 грн за долар США. Але основною метою введення валютного коридору було залучення іноземних інвестицій, підтримання підприємницької діяльності (експорту вітчизняних товарів) та ін. шляхом надання гарантій щодо стабільності валютного курсу гривні.

Але світові тенденції розвитку, фінансова криза 1998 року та спекуляції з борговими цінними паперами на внутрішньому ринку призупинили розвиток валютної системи та викликали глибоку валютну кризу в Україні, яка супроводжувалася значним падінням валютного курсу гривні, вплинули на стабільність курсу гривні. Протягом наступних двох років гривня девальвувала майже в три рази. Основними заходами НБУ зі стабілізації ситуації на валютному ринку було розширення меж коливання у січні 1998 р. до 1,8-2,25 грн, у вересні 1998 р. – до 2,5-3,5 грн, у лютому 1999 – до 3,4-4,6 грн за долар США. Незважаючи на всі зусилля валютних органів, девальвація офіційного курсу у 1998 році сягнула майже 50% (з 1,89 до 3,43 грн за 1 дол. США).

Стало очевидним, що подальші спроби утримати обмінний курс у визначених межах валютного коридору призведуть до подальшого вичерпання золотовалютних резервів НБУ. Тому така практика була визнана недоцільною, і з 21 лютого 2000 року Кабінет Міністрів і НБУ запровадили плаваючий валютний курс.

Починаючи з 2005 року продовжилася тенденція стабілізації курсу гривні по відношенню до долара США та лібералізація валютного ринку України.

В період з 2000 р. по 2011 р. в Україні діє режим керованого плавання, який поступово наближається до гнучкого [2, c.17].

Відомий вітчизняний економіст, доктор економічних наук Ф. Журавка влучно зазначає, що надзвичайно важко визначити на практиці, чи є валютний курс фіксованим, чи плаваючим. З одного боку, деякі країни, які офіційно оголосили про фіксацію обмінного курсу своєї валюти, дозволяють йому відхилятися від фіксованого рівня або часто переглядають цей рівень, у результаті чого фіксований валютний курс більше схожий на плаваючий. Для характеристики таких режимів валютного курсу стали використовувати поняття «м’яка фіксація». З другого боку, в багатьох випадках офіційно заявлені плаваючі валютні курси на практиці регулюються центральним банком за допомогою масштабних валютних інтервенцій на ринку. При цьому спрямованість девізної політики є такою, що заявлений плаваючий валютний курс практично нічим не відрізняється від фіксованого. Такий режим обмінного курсу характеризується поняттям «жорстке плавання». Потрібно наголосити, що попри тенденції останніх десятиліть переважання крайніх варіантів режиму валютного курсу (жорстко фіксований або вільно плаваючий), у деяких країнах, особливо з перехідною економікою, поширеними залишаються такі проміжні режими, як «м’яка фіксація» та «жорстке плавання». Для визначення валютного режиму в Україні автор використовує режим “жорсткого плавання”, який регулюється НБУ за допомогою інструментів девізної політики та адміністративних інструментів.

В цілому ми погоджуємося з думкою доктора економчних наук, професора Ф. Журавки, про сучасні тенденції ведення режиму валютного курсу гривні. І вважаємо обґрунтованим твердження економіста стосовно використання назви «жорсткого плавання» в період 2008-2011 років. Хоча у 2008 р. була рекласифікація МВФ режиму валютного курсу України з де-факто фіксації до долара на режим керованого плавання. Але в період з 2005-го по – 2008 роки для характеристики валютного курсу в Україні ми пропонуємо використовувати режим «керованого плавання» який на відміну від режиму «жорсткого плавання» передбачає регулювання валютного курсу за яким підтримка валютного курсу здебільшого пов’язана не з валютними цілями, а з загальноекономічними. Прикладом може бути одномоментне зміцнення (підтримання) 21 квітня 2005 р. курсу гривні щодо долара США на 4,8%, шляхом утримання НБУ офіційного курсу гривні на рівні 5,05 грн за 1 долар США, з метою зупинення стрімкого припливу в Україну спекулятивного капіталу.

Що ж до НБУ, така ситуація може пояснюватися тим, що на основі Меморандуму про економічну та фінансову політику від 31.10.2008 між Україною та МВФ, НБУ повинен дотримуватися режиму гнучкого обмінного курсу, який встановлюється на підставі попиту та пропозиції на міжбанківському валютному ринку. Але враховуючи значне падіння курсу гривні (з початком кризи гривня девальвувала по відношенню до долара на 37,2 %, а відносно євро – на 39,2% з 6,605184 грн за 1 євро до 10,864046 грн за 1 євро) НБУ був змушений підтримувати національну валюти та вводити валютні обмеження, які є неприпустимими при плаваючому валютному курсі.

 

Рис. 1. Динаміка курсу національної валюти України з 1992 по 2011рр.

 

Представлені дані свідчать про надзвичайно сильну залежність фінансової системи України, в тому числі валютної, від зовнішніх факторів та світових тенденцій.

Також протягом усього існування режиму керованого плавання надзвичайно відчутною є політика НБУ відносно долара США. Порівнюючи офіційний валютний курс долара США та євро до гривні в період 2000-2008 рр. спостерігаємо значну підтримку долара США з боку НБУ за рахунок інтервенцій. Так, наприклад, обсяг інтервенцій Національного банку України в 2002 році становив 1732 млн дол. США, що на 17.5% менше від їх обсягу в 2001 році [2]. В період кризи 2008 року уряд країни також використовував золотовалютні резерви країни для підтримання курсу гривні і на 2010 рік ситуація покращилася, але за останніми даними починаючи з 2014р. ситуація різко змінюється і продовжується значне знецінення української гривні. Починаючи з 2017р. уряд ввів режим плаваючого валютного курсу з основною стратегією інфляційного таргетування (рис.2), що на нашу думку є необхідним та логічним кроком на шляху поступової лібералізації валютних відносин та інтеграції фінансової системи до глобалізаційних процесів.

 

Рис. 2. Динаміка курсу гривні до дол. США з 2010 по 2017 рр.

 

Отже, аналізуючи валютний курс національної валюти України в період 1991-2017 років необхідно відмітити чотири періоди значного коливання: І (1993-1996 рр.) – гіперінфляція українського карбованця; ІІ (1997-2000 рр.) – світова та російська фінансові кризи; ІІІ (2008-2009 рр.) – світова фінансова криза (рис. 1) та ІV (2014-2015 рр.) – системні трансформації в середині країни.

3. Умови конвертованості національної валюти та режим валютних обмежень. З розвитком міждержавних взаємовідносин та поглибленням інтернаціоналізації господарського життя Україна відчула потребу в стабільній та конвертованій валюті. Перші кроки на шляху до створення конвертованої валюти були зроблені ще в листопаді 1992 р., коли було прийнято рішення про відхід від «рублевої зони» та утвердження українського карбованця як єдиного засобу платежу на території України з 18 лютого 1994 р. Але враховуючи значний економічний спад економіки України та катастрофічний обвал валютного курсу можливість досягнення конвертованості українським карбованцем було втрачено. Також подальші обмеження на здійснення валютних операцій, переміщення валютних цінностей та діяльність учасників валютного ринку (здебільшого нерезидентів) тільки поглибили недовіру до національної валюти.

Зі стабілізацією фінансової системи країни було введено гривню. Існування гривні в умовах внутрішньої конвертованості дозволило гривні стати частково конвертованою валютою за поточними операціями платіжного балансу, за рахунок приєднання України до статті VIII Статуту Міжнародного валютного фонду (МВФ), за якою «Україна за виняткових обставин може застосувати валютні обмеження, пов'язані з наданням або отриманням коротко- і середньострокових фінансових кредитів за умови, що такі обмеження є вимушеними для України у зв'язку з наданням таких кредитів і дозволяються згідно зі статусом України в МВФ. Україна застосовує ці обмеження недискримінаційним чином. Вони застосовуються у такий спосіб, щоб можлива шкода цій Угоді від них була мінімальною. Україна негайно інформує Раду з питань співробітництва про введення таких заходів і будь-які зміни до них» [3].

Хоча українська гривня отримала статус частково конвертованої валюти, валютна криза 1998 року, яка супроводжувалась здебільшого зовнішніми факторами (світовою та російською фінансовими кризами 1997 року та 1998 року відповідно), викликала недовіру до новоствореної валюти та відтік іноземної валюти з країни. На що НБУ відреагував низкою обмежень, таких як: тимчасова заборона купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку; призупинення всіх операцій з усіма валютами, крім долара США та німецької марки; всі безготівкові операції між банками щодо продажу та купівлі твердої валюти на міжбанківському ринку заборонено (ці операції мають здійснюватися тільки на валютних біржах); введення обмежень на продаж іноземної валюти фізичним особам-резидентам у розмірі, що не перевищує 1000 дол. США; запровадження у вересні 1998 р. обов’язкового продажу 75% надходжень валютних коштів на рахунки експортерів із подальшим зниженням цієї норми до 50% продажу іноземної валюти; зобов’язання уповноважених комерційних банків закрити валютну позицію; обмеження максимального розміру маржі між курсами купівлі і продажу іноземної валюти комерційних банків (не більше 5%); заборона комерційним банкам надання кредитів та фінансових гарантій в іноземній валюті; запроваджені обмеження на купівлі іноземної валюти банками-нерезидентами; заборона на здійснення попередньої, авансової оплати імпортних контрактів у вільно конвертованій валюті [4, c.182].

Але вже у 2000 році ситуація стабілізується і ряд обмежень були зняті. В подальшому дана тенденція продовжилась і уряд країни взяв курс на лібералізацію валютної системи, що супроводжувалося скасуванням більшості валютних обмежень щодо здійснення валютних операцій та переміщення іноземної валюти на території України.

Разом з тим, сценарій 1998 року повторився через десять років, але з більш масштабними та руйнівними наслідками для фінансового сектору України, зокрема валютної системи. Тому реакцією державних органів на негативний вплив кризи було чергове введення валютних обмежень, до яких відносяться: заборона зберігання на рахунках резидентів іноземної валюти більше п’яти днів, якщо дана валюта була придбана на внутрішньому валютному ринку України; заборонено купівлю іноземної валюти під оплату імпорту товарів без ввезення в Україну; заборонено банкам здійснювати купівлю іноземної валюти на власні потреби без наявності зобов’язань та для їх дострокового виконання;  обмежено суми переказів за межі України фізичними особами (постанова Правління Національного банку України від 11.10.2008 №319), а також суми купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням фізичних осіб – резидентів і нерезидентів з метою переказу за межі України за поточними валютними неторговельними операціями (постанова Правління Національного банку України від 04.12.2008 № 413); зобов’язання НБУ щодо продажу валюти на готівковому ринку за офіційним курсом; обмеження обсягів кредитів, що можуть надаватися банками в іноземній валюті контрагентам, які не мають валютної виручки (передбачене постановою Правління Національного банку України від 11.10.2008 № 319); обмеження зовнішнього кредитування та відповідно мінімізацію валютних ризиків (постанова Правління національного банку України від 22.06.2007 №235 зі змінами від 23.10.2007 №350 “Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питання отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів”); уведення заборони на дострокове повернення строкових депозитів (запроваджене постановою Правління Національного банку України 11.10.2008 № 319); призупинення видачі ліцензії резидентам України на 6 місяців на здійснення інвестицій за кордон та інші.

На сьогодні більшість валютних обмежень зняті оскільки з 2016 р. уряд став на шлях стратегічної трансформації валютної системи та лібералізації валютної сфери в цілому.

4. Регулювання міжнародної валютної ліквідності, тобто в першу чергу офіційних золотовалютних резервів, які використовуються для забезпечення міждержавних розрахунків і регулювання валютного курсу. Ці резерви знаходяться в управлінні (розпорядженні) Національного банку України. Але принципові рішення щодо їх розміщення та використання має Кабінет Міністрів України, зокрема Міністерство фінансів України. Обсяг золотовалютних резервів і їх структура постійно коливаються та змінювалися залежно від зовнішніх та внутрішніх факторів. В даному разі до основних зовнішніх факторів можна віднести: еволюцію світової валютної системи, яка, трансформуючись в більш прогресивні форми, викликає трансформацію структури золотовалютних запасів: при золотовалютному стандарті – золото; золото-девізному – долар США та золото; стандарт СПЗ – спеціальні права запозичення; світові фінансові кризи, які викликають падіння курсу національної валюти, тим самим впливаючи (зменшуючи) золотовалютні резерви країни та ін.

До внутрішніх факторів відносяться:

- трансформація кон’юнктури валютного ринку;

- зміна динаміки валютного курсу та стану платіжного балансу;

- зміна структури погашення зовнішнього боргу та ін.

У формуванні структури валютних резервів спостерігається єдина стратегія. Серед валютних резервів лідируючою валютою є долар США, який займає приблизно 60% загального обсягу (оскільки 75-80% усіх зовнішньоекономічних розрахункових операцій в Україні здійснюються в американських доларах). Другою валютою є євро, що охоплює близько 30% валютних резервів України. Інші валюти займають приблизно 10% обсягу, до яких відносяться англійський фунт стерлінгів та швейцарський франк.

Протягом усього періоду функціонування валютної системи України відбувається нарощування обсягів офіційних золотовалютних резервів, за винятком періоду світової фінансової кризи (2008 – 2009 рр.), за два роки скорочення становило 6 млрд дол. США та періоду недовіри до фінансової системи країни 2013-2014рр. за рік скорочення сягнуло майже 13 млрд дол. США. Неефективна реакція уряду на ситуацію на валютному ринку країни, зволікання необхідних структурних реформ в фінансовому секторі перш за все відобразилися на валютній складовій (рис. 3) (рис4).

 

Рис. 3. Обсяг золотовалютних резервів НБУ на кін. року, 1992-2011 рр.

Джерело: складено автором за даними НБУ

 

Рис. 4. Обсяг золотовалютних резервів НБУ на кін. року, 2010-2017 рр.

 

5. Регламентація міжнародних розрахунків України. Враховуючи трансформації, що відбулися на початку створення валютної системи України, були запроваджені основні нормативно-правові акти, що регулюють валютно-фінансові операції в Україні. До них належать:

· Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 (з наступними змінами та доповненнями), який установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства;

· Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III (з наступними змінами та доповненнями), який визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків;

· Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» вiд 23.09.1994  № 185/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями), який регулює діяльність пов’язану з операціями в іноземній валюті;

· Закон України «Про  платіжні системи та переказ коштів в Україні» вiд 05.04.2001  № 2346-III, (з наступними змінами та доповненнями), визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу;

· Постанова Правління Національного банку України  «Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12.11.2003 № 492 (з наступними змінами та доповненнями), розроблена з метою приведення порядку ведення рахунків клієнтів банків у відповідність до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України та ін.

Протягом останніх років в Україні відбулися значні зміни у порядку проведення неторговельних операцій уповноваженими банками. Продаж іноземної валюти фізичним особам-резидентам здійснюється практично без обмежень через мережу пунктів обміну і в уповноважених банках. Значно розширені можливості фізичних осіб щодо переказу належних їм коштів у національній валюті за межі України за неторговельними операціями.

Значна частина поточних торговельних операцій у іноземній валюті пов’язана з обслуговуванням зовнішньоекономічної діяльності резидентів, зокрема з розрахунками за експорт-імпорт товарів (робіт, послуг). Відповідно до чинного законодавства України право на здійснення такої діяльності мають юридичні та фізичні особи, які зареєстровані як підприємці [5, c.194]. Разом з тим усі міжнародні розрахунки, пов’язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг та іншими комерційними угодами, здійснюються лише комерційними банками України, які отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій [5, c. 195].

6. Режим національного валютного ринку. Формування валютного ринку в Україні безпосередньо пов’язане з процесами розбудови української держави та реформуванням її економіки. В умовах колишнього СРСР в Україні існувала державна монополія на зовнішньоторговельну діяльність і державна валютна монополія. Валютний ринок був представлений Держбанком та Зовнішекономбанком СРСР [1, c.232].

Зародження валютного ринку України розпочалося в 1992 році зі створення валютної біржі при НБУ (на сьогодні Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ)), яка стала головним інструментом регулювання валютного ринку з боку державних органів. У продовж 1994-1997 років спостерігається тенденція поступової децентралізація та лібералізації валютного ринку України. Так, уже у 1994 році був підписаний Указ Президента «Про вдосконалення валютного регулювання», який передбачав відновлення роботи УМВБ та встановлення курсу карбованця за її результатами, на основі якого була розроблена постанова НБУ «Про уніфікацію курсу українського карбованця до іноземних валют та лібералізацію валютного ринку України» від 22 жовтня 1994 року, за якою валютний курс карбованця до долара США, німецької марки, російського та білоруського рубля почався визначатися на основі попиту та пропозиції на  УМВБ. З подальшою лібералізацією валютного ринку в постанові НБУ «Про заходи лібералізації валютного ринку України» від 16 травня 1995 року було дозволено здійснювати обов'язковий   продаж  валютних  надходжень (40%) та вільних валютних коштів резидентів України  як  через Українську   міжбанківську   валютну  біржу  (УМВБ),  так  і  безпосередньо через   уповноважені   банки   на    міжбанківському  валютному ринку України. В 1996 році ця тенденція продовжилася і з веденням гривні порядок встановлення валютного курсу через УМВБ не змінився.

Неконтрольованість фінансової ситуації в період кризи 1997-1998 років змусили уряд країни призупинити діяльність УМВБ та встановити жорсткий адміністративний режим управління. З подоланням наслідків кризи на валютному ринку України відновилися торги та посилилась його лібералізація (рис.5).

 

Рис. 5. Обсяг операцій на міжбанківському валютному ринку в період 1992-2016 рр.

 

Упродовж практично всього 2009 року на валютному ринку відчувався дефіцит іноземної валюти, фундаментальним чинником якого було зниження порівняно з 2008 роком валютних надходжень як за експортними операціями, так і за зовнішніми кредитами та депозитами нерезидентів. Крім того, на ситуацію впливало зменшення валютних надходжень на користь резидентів України за одночасного збільшення переказів іноземної валюти нерезидентам за раніше отриманими кредитами.

Аналізуючи сучасні тенденції розвитку національного валютного ринку України, необхідно відмітити, перш за все падіння обсягів торгівлі в кризові періоди. Однією з основних причин стала внутрішня криза (економічна, політична та соціальна). А деякі експерти вважають, що складний економічний стан України поглибився через несвоєчасні заходи Національного банку України. «У кризових умовах фундаментальні чинники відіграють другорядну роль, тоді як першочергового значення набуває політика уряду і Національного банку. Проте втрата контролю над валютним ринком фактично спричинила некеровану девальвацію» [5].

Висновки. Для подолання наслідків кризи та стабілізації валютного ринку першочерговим завданням НБУ є урівноваження попиту та пропозиції на іноземну валюту, продовження заходів по лібералізації валютного сектору (спрощення офіційних валютно-обмінних операцій, скасування валютних обмежень для притоку іноземних інвестицій та стимулювання експорту, впровадження ефективної нормативно-правової бази (типу введення Закону України «Про валюту», «Про похідні цінні папери» та ін.), зменшення попиту на іноземну валюту як засобу заощадження за рахунок створення альтернатив (типу фінансові інструменти, розвиток ринку золота та дорогоцінних металів, скасування валютних обмежень на зняття депозитів та певні державні гарантії), продовження політики інфляційного таргетування, що введено 2016 р. НБУ.

 

Список літератури.

1.  Журавка Ф. О. Валютна політика в умовах трансформаційних змін економіки України : моногр. / Ф. О. Журавка. – Суми : Ділові перспективи, 2008. – 334 с.

2. Аналітичний звіт НБУ «Дії Національного банку України в період загострення світової фінансової кризи» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/Publication/econom/Report_fin_kr.pdf. – [за 2009 р.].

3. Трансформація економіки України у глобальному економічному середовищі / [Комарницький І. Ф., Нікіфоров П. О., Белінський П. І., Буднікевич І. М., Галушка З. І.] ; за ред. І. Ф. Комарницького. – Чернівці : Рута, 2006. – 272 с.

4.. Демківський А. В. Гроші та кредит : навч. посіб. / А. В. Демківський. – К. : Дакор, 2007. – 528 c.

5. Адамик Б. П. Центральний банк і грошово-кредитна політика : підручник / Б. П. Адамик. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К. : Кондор, 2011. – 416 с.

 

References.

1. Zhuravka, F. O. (2008) Valiutna polityka v umovakh transformatsijnykh zmin ekonomiky Ukrainy [Monetary Policy within the Framework of Transformation changes of the Ukrainian economy], Dilovi perspektyvy, Sumy, Ukraine.

2. The official site of the National Bank of Ukraine (2009), “Actions of the National Bank of Ukraine in the Period of Aggravation of the Global Financial Crisis”, available at: http://www.bank.gov.ua/Publication/econom/Report_fin_kr.pdf (Accessed 8 November 2017).

3. Komarnytskyi, I. F. Nikiforov, P. O. Belins'kyi, P. I. Budnikevych, I. M. and Halushka, Z. I. (2006) Transformatsiia ekonomiky Ukrainy u hlobalnomu ekonomichnomu seredovyschi [Transformation of Ukraine’s Economy in the Global Economic Environment], Ruta, Chernivtsi, Ukraine.

4. Demkivs'kyi, A. V. (2007) Hroshi ta kredyt [Money and Credit], Dakor, Kyiv, Ukraine.

5. Adamyk, B. P. (2011) Tsentralnyi bank i hroshovo-kredytna polityka [The Central Bank and Monetary Policy], 2nd ed, Kondor, Kyiv, Ukraine.