EnglishНа русском

Ефективна економіка № 10, 2015

Переглянути у форматі pdf

ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНУ ОРГАНІЗАЦІЮ ВЗАЄМОДІЇ БІЗНЕСУ, НАУКИ І ВЛАДИ В ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ
О. В. Бєлякова

УДК 330.354: 338.24

 

О. В. Бєлякова,

к. е. н., доцент, професор кафедри економіки,

Київський національний університет культури  і мистецтв, м. Київ

 

ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНУ ОРГАНІЗАЦІЮ ВЗАЄМОДІЇ БІЗНЕСУ, НАУКИ І ВЛАДИ В ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ

 

O. V. Beliakova,

Ph.D in Economic, Docent, Professor of Economics Department,

Kyiv National University of Culture and Arts

 

FACTORS OF INFLUENCE AT THE STRUCTURAL AND FUNCTIONAL ORGANIZATION OF THE INTERACTION OF BUSINESS, SCIENCE AND GOVERNMENT IN THE INNOVATION FIELD

 

В статті визначено комплекс факторів, які детермінують структурно-функціональну організацію механізму взаємодії бізнесу, науки і влади в процесі інноваційного розвитку національної економіки, який включає суспільно-політичні, інтеграційні, інституціональні, забезпечуючі, економічні і структурні фактори, сукупний вплив яких однозначно визначає характеристичний профіль НІС країни, що дозволяє підвищити обґрунтованість комплексу реформ у сфері забезпечення інноваційного розвитку національної економіки. На основі визначених факторів обгрунтовані магістральні траєкторії трансформації структурно-функціональної організації взаємодії бізнесу, науки і влади (зокрема, децентралізація державного управління інноваційними процесами, диверсифікація їх фінансового забезпечення, зростання ролі університетів в системі генерації і поширення знань, мережна організація взаємозв’язків), які, з урахуванням морфологічних ознак вітчизняної НІС, дозволяють створити умови для самоорганізаційного формування інституціональних атракторів як осередків «потрійної спіралі» всередині діючої євроатлантичної моделі НІС України.

 

A set of factors that determine the structural and functional organization of the mechanism of interaction between business, science and government in the process of innovative development of the national economy, which includes socio-political, integration, institutional, providing, economic and structural factors, the combined effect of which uniquely determines the characteristic profile National innovative system of the country, which allows to raise the validity of the complex of reforms in the field of providing innovative development of the national economy were defined in the article. There were substantiated, on the basis of the identified factors, the main trajectories of the transformation of the structural and functional organization of the interaction of business, science and government (in particular, the decentralization of public management of innovation processes, diversification of their financial support, the growth of the role of universities in the system for the generation and dissemination of knowledge, network organization of interconnections), which , taking into account the morphological features of the domestic National innovative system, allow creating conditions for the self-organizing formation of institutional attractors as focal "Triple helix" model within the current Euro National innovative system of Ukraine.

 

Ключові слова: фактори, структурно-функціональна організація, НІС, профіль, атрактор, магістральна траєкторія.

 

Keywords: factors, structural-functional organization, National innovative system, profile, attraction, main trajectory.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Подальший перехід до інноваційного розвитку національної економіки в сучасних реаліях є єдино можливим шляхом забезпечення її конкурентоспроможності не тільки на національному, але й на світовому ринках, випуску високотехнологічної продукції з високою долею доданої вартості, включення України до світового економічного простору і забезпечення економічної безпеки країни. Однак національна інноваційна система (НІС) України, що здатна забезпечити повний цикл створення інновацій – від генерації нового знання до впровадження інновацій – побудована на жорстких вертикалях «влада – бізнес» і «влада – наука», що фактично запобігає її власному еволюціонуванню до більш високої форми структурно-функціональної організації. Отже, існує нагальна необхідність наукового переосмислення і зміни усталених уявлень про напрями, методи та інструменти забезпечення взаємодії бізнесу, науки і влади, які б уможливили прискорення темпів інноваційного розвитку національної економіки, в тому числі – за рахунок підвищення рівня синергії, створення умов для розвитку НІС України на основі виявлення комплексу факторів, що детермінують структурно-функціональну організацію взаємодії влади з наукою і бізнесом в інноваційній сфері.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науковим питанням організації взаємодії держави, науки і бізнесу в процесі інноваційного розвитку національної економіки, аналізу особливостей НІС України і провідних зарубіжних країн присвячені публікації Є. Авдокушина [1], О. Андрюшкевича [2], І. Багрової [3], Н. Іванової [4], В. Московкіна [5; 6], В. Сергєєва, Є. Алексєєнкової, В. Нечаєва [7] та інших науковців. Однак створений ними науковий доробок щодо визначення особливостей структурно-функціональної організації взаємодії влади, науки і бізнесу різних країн і факторів, що на неї впливають, є несистемним і досить фрагментарним

Ціллю статті є обгрунтування цілісного комплексу факторів впливу на структурно-функціональну організацію взаємодії бізнесу, науки і влади в інноваційній сфері, який є достатнім і вичерпним для визначення характеристичного профілю НІС країни, його відповідності певній теоретичній моделі НІС (євроатлантичній, східно-азійській, альтернативній, «потрійної спіралі»), а також напрямів забезпечення переходу існуючої НІС України до більш високої форми її структурно-функціональної організації.

Виклад основного матеріалу дослідження. Національна інноваційна система (НІС) як форма структурно-функціональної оргнізаціі взаємодії бізнесу, науки і влади в процесі інноваційного розвитку економіки країни формується під впливом низки факторів як екзогенного, так і ендогенного характеру. Сучасна наукова думка виділяє чотири основні моделі НІС: євроатлантична, східно-азійська, альтернативна, «потрійна спіраль». Кожна з них достатньо вичерпно характеризується за такими ознаками, як: повнота життєвого циклу створення інновацій; пріоритети системи генерації знань; інституції, що забезпечують генерацію знань; принципи фінансування інноваційних розробок та ін. Разом з тим, аналіз даних Всесвітнього банку  [8], Науково-дослідного співтовариства та обслуговування інформаційного розвитку для підтримки європейських досліджень та інноваційного співробітництва (CORDIS) [9], Бази даних заходів інноваційної політики [10] дозволяє стверджувати, що узагальнені моделі не можуть охопити усіх особливостей національних інноваційних систем, навіть тих, що належать до одного типу моделі.

Фактори, що впливають на структурно-функціональну організацію взаємодії бізнесу, науки і влади в інноваційній сфері, втілену у НІС, науковцями визначаються досить широко. Так, Б.- А. Лундвал акцентує увагу на таких чинниках, як освіта, дифузія знань, структурна гнучкість економіки, довготермінові відносини між фірмами (особливо між виробниками та користувачами технологій) тощо [11, с. 342].

Г. Тітаренко виділяє [12, с. 158-159]:

- підприємницьке конкурентне середовище, суб'єкти якого мають стратегічне мислення (стимули до інновацій), вміння та бажання до навчання, відбору та застосуванню отриманих знань;

- дослідницьке середовище, яка має високу кваліфікацію, дослідницьку спрямованість, стимули до співпраці з підприємницьким середовищем;

- механізм (з необхідними інституціональними надбудовами та зворотними зв’язками) взаємодії цих двох партнерів у напрямі, з одного боку, трансферу знань, їх розподіленню й трансформації в конкурентні технології для підприємницького середовища, а з іншого боку – спрямованість суб’єктів дослідницької діяльності на забезпечення виникаючих інноваційних потреб розвитку виробництва.

- рахунок державного бюджету, розвиток кооперативних процесів та чесної конкуренції;

- функціонування впроваджувальних структур, організацій- координаторів та організацій «перехідних мостів», що забезпечують дію процесів безпосередньої передачі знань, дифузії та трансферу технологій, міграції трудових ресурсів.

О. Федірко вважає, що універсальними факторами забезпечення високого рівня інноваційної спроможності розвинутих країн є ефективна різнобічна інноваційна політика, стрімкий розвиток системи технологічних посередників і механізм фінансування інноваційного розвитку економіки, який ґрунтується на поєднанні потужного приватного фінансування НДДКР з розгалуженою системою державного стимулювання інноваційного процесу [13, с. 85].

За результатами аналізу зарубіжного і вітчизняного досвіду забезпечення інноваційного розвитку національних економік, проведеного на основі зазначених джерел, виявлено комплекс чинників, комбінація яких визначає структурно-функціональну організацію взаємодії бізнесу, науки і влади в інноваційній сфері. Ці чинники співвіднесені з основними теоретичними моделями НІС: альтернативною (Al), азійською (А), євроатлантичною (Є) та «потрійною спіраллю» (ПС), що дозволило побудувати модельні профілі відповідності для кожної з них (табл. 1).

Слід відзначити, що характер структурно-функціональної трансформації механізму взаємодії бізнесу, науки і влади з урахуванням представленого комплексу чинників буде визначатися ступенем відповідності характеристичного профілю країни побудованому модельному профілю і стратегічними цілями інноваційного розвитку економіки країни.

Якщо перехід до іншої моделі НІС не проголошується, трансформація механізму взаємодії бізнесу, науки і влади спрямовується на його розвиток. Концепція інноваційного розвитку національної економіки за обраною моделлю корегується в частині магістральних напрямів її реалізації – дорожньої карти реформування інноваційної сфери, спрямованої на максимальне наближення характеристичного профілю країни до обраного модельного, в тому числі – за рахунок усунення негативних морфологічних ознак НІС, які віддзеркалюють її внутрішні, «генетичні», властивості, тобто такі, що мають стійку форму й обумовлюють особливості формування, трансформації режимів функціонування механізмів забезпечення  інноваційного розвитку національної економіки.

При переході до іншої моделі НІС має бути сформований принципово новий механізм взаємодії бізнесу, науки і влади в інноваційній сфері, що потребує створення концепції інноваційного розвитку національної економіки, заснованої на наявності морфологічних ознак НІС, характерних для нової моделі, і дорожньої карти реформ, спрямованих на приведення характеристичного профілю НІС країни до профілю нової моделі. Оскільки кількісні і якісні характеристики НІС в межах нової моделі на початковому етапі не можуть бути чітко визначеними, така концепція матиме траекторний характер, тобто, визначатиме напрями трансформації НІС, які сприятимуть приведенню характеристичного профілю країни у відповідність з обраною моделлю.

 

Таблиця 1.

Фактори структурно-функціональної організації взаємодії бізнесу, науки і влади в інноваційній сфері

Фактори

Al

А

Є

ПС

Суспільно-політичні

Управління інноваційними процесами

Централізоване

 

 

Децентралізоване

 

 

Суспільно-політична стабільність

 

Інтеграційні

Внутрішні  інтеграційні процеси

 

Макрорегіональні інтеграційні процеси

 

Світові інтеграційні процеси

 

Інституціональні

Розвиненість банківсько-фінансової сфери

 

Розвиненість ринкових інститутів

Розвиненість малого і середнього бізнесу

Забезпечуючі

Інноваційна інфраструктура

Фундаментальні дослідження

 

 

Прикладні дослідження

 

 ●

Науково-технічні розробки

 ●

Комерціалізація, впровадження

 ●

Фінансове забезпечення

Переважно державне

 

 

 

Переважно приватне

 

 ●

 

 

Змішане,  грантове

 

 

Генерація і поширення знань

Університети

 

 

Великий бізнес

 

 

 

Наукові установи

 

 

 

Економічні

Рівень ВВП

на душу населення

Високий

 

 

Середній

 

 

 

Низький

 

 

 

Структурні

Організація взаємозвязків

Різноспрямовані, розгалужені

 

 

 

Односпрямовані (за циклом створення інновацій)

 

 

На основі визначеного комплексу факторів впливу на формування структурно-функціональної організації взаємодії бізнесу, науки і влади в інноваційній сфері слід зазначити, що найбільш високою формою системного розвитку НІС за критеріями повноти інноваційного циклу і розвиненості системних взаємозв’язків слід визнати НІС моделі «потрійна спіраль». Тому перехід до нової моделі НІС за ланцюжком «альтернативна → азійська → євроатлантична → потрійна спіраль» є прогресивним, оскільки передбачає більш високий ступінь розвитку за кожною групою факторів. Якщо перехід здійснюється у зворотному напрямі, доцільно визнати його регресивним, який, однак, може бути показаний для національної економіки, яка перебуває в стані стагнації і не спроможна забезпечити функціонування існуючої моделі НІС.

У зв’язку з викладеним, слід відзначити, що теоретико-методологічні засади самоорганізаційної концепції синергетики дозволяють уточнити і розмежувати поняття «розвиток» і «формування» у застосуванні до трансформації структурно-функціональної організації взаємодії бізнесу, науки і влади як механізму забезпечення інноваційного розвитку національної економіки. Так, під розвитком зазначеного механізму будемо розуміти кількісні і якісні перетворення, які поліпшують якісний рівень його існуючих системних характеристик.

Формування принципово нового механізму взаємодії бізнесу, науки і влади в інноваційній сфері передбачає утворення нових системних властивостей, не характерних для інших форм його структурно-функціональної організації. При цьому основою формування нових системних властивостей і форм організації системи може виступати розвиток попередніх, всередині яких вони вирощуються і накопичуються, в результаті чого при досягненні порогового рівня концентрації відбувається самооргнізаційна зміна системного об’єкта – механізму взаємодії бізнесу, науки і влади.

За І. Пригожиним саморганізаційна модель структурно-функціональної динаміки системного об’єкта ґрунтується на понятті атрактора як базового коопераційного утворення, всередині якого ентропія різного походження менше, ніж в оточуючому середовищі, і до якого природно тяжіє процес структурно-функціонального формотворення [14]. Така модель концептуально визначає неможливість штучного утворення атракторів, а лише створення умов, що спонукають до їх самоорганізаційного виникнення. Отже, що при прогресивному переході від однієї моделі НІС до іншої зусилля держави мають бути спрямовані на стимулювання виникнення подібних атракторів на місцях розриву модельних профілів НІС, які одночасно задають і магістральні траєкторії такого переходу.

На підставі викладеного і на основі побудованих профілів євроатлантичної моделі НІС, до якої тяжіє і Україна, та моделі «потрійна спіраль» можуть бути визначені магістральні траєкторії, на яких доцільно формувати атрактори прогресивного переходу для вітчизняної НІС:

децентралізація управління інноваційними процесами;

перехід до змішаного і грантового фінансування робіт на усіх етапах створення інновацій;

підвищення ролі університетів у системі генерації, трансформації і поширення знань;

формування мережевої структури взаємозв’язків між елементами механізму взаємодії бізнесу, науки і влади.

Додаткові умови переходу по магістральним траєкторіям до нової моделі структурно-функціональної організації взаємодії бізнесу, науки і влади створюють морфологічні ознаки НІС конкретної країни, селекція яких може проводитися за критерієм їх відповідності моделі, до якої здійснюється перехід, у три групи: ознаки, які є характерними для нової моделі НІС; ознаки, які є характерними для існуючої моделі НІС, але на основі яких можуть формуватися атрактори; ознаки, які є характерними для існуючої моделі НІС і які протидіють переходу до нової моделі.

Розвиток морфологічних ознак останньої групи стримується на мінімально можливому рівні, який забезпечує функціонування НІС в межах існуючої моделі. Морфологічні ознаки другої групи складають підґрунтя до утворення нових організаційно-структурних форм взаємодії бізнесу, науки і влади.

За результатами аналізу існуючих моделей НІС та їх ключових характеристик в полі системних категорій «структура – функція» можуть бути виокремленні морфологічні ознаки НІС України на рівні її структури і системних зв’язків. До структурних ознак віднесені: академічна форма організації науки; наявність структурних елементів повного циклу створення інновацій; кількісно-якісний дисбаланс розвитку системи генерації, трансформації і поширення нових знань і системи комерціалізації і реалізації інновацій; жорсткість організації і високий ступінь формалізації елементів інноваційної інфраструктури; відсутність високоорганізованих інтегрованих структур.

До морфологічних ознак системних зв’язків НІС України віднесемо: слабкість внутрішніх взаємозв’язків в системі комерціалізації і реалізації інновацій; автономність галузевих і академічних інститутів в процесі генерації, трансформації і поширення нових знань; відособленість закладів вищої освіти як в системі генерації, трансформації і поширення нових знань, так і в системі комерціалізації і реалізації інновацій; фрагментарність інтеграційних в’язків вітчизняної НІС з інноваційними системами країн Європи і світу; переважна односпрямованість взаємозв’язків всередині НІС України (управлінська вертикаль); невиражені самоорганізаційні зв’язки між елементами НІС.

Таким чином, з урахуванням визначених факторів структурно-функціональної організації взаємодії бізнесу, науки і влади в інноваційній сфері і морфологічних ознак вітчизняної НІС магістральні траєкторії переходу України до інноваційного розвитку на основі моделі «потрійна спіраль» схематично може бути показана на рис. 1.

 

Рис. 1. Магістральні траєкторії переходу України до інноваційного розвитку національної економіки за моделлю «потрійна спіраль»

 

Висновки. Забезпечення умов прискореного переходу України до інноваційного розвитку національної економіки за моделлю «потрійна спіраль» має ґрунтуватися на визначенні , який, на відміну від існуючих, грунтується на визначенні факторів структурно-функціональної організації взаємодії бізнесу, науки і влади в інноваційній сфері. Визначений в роботі комплекс таких факторів, структурований і систематизований за напрямами  впливу на профіль НІС, включає суспільно-політичні, інтеграційні, інституціональні, забезпечуючі, економічні і структурні фактори. Сукупний вплив визначених факторів на формування НІС України з урахуванням її морфологічних ознак дозволяють створити умови для самоорганізаційного формування осередків «потрійної спіралі» (атракторів) всередині діючої євроатлантичної моделі НІС України.

Саморганізаційна природа структурно-функціональних перетворень НІС в період переходу України до інноваційного розвитку національної економіки за моделлю «потрійна спіраль» зумовлює зростання ролі держави в ініціюванні процесів формування інституціональних атракторів. Тому перспективами подальших досліджень у цій сфері слід визначити удосконалення методичних підходів, інструментів і важелів, механізмів реалізації державної інноваційної політики, здатних забезпечити трансформацію вітчизняної НІС відповідно до моделі «потрійна спіраль».

 

Література.

1. Авдокушин Е.Ф. Национальная инновационная система Японии /Е. Ф. Авдокушкин // Вопросы новой экономики. – 2010. - № 4 (16). – С.39-53.

2. Андрюшкевич О. Модели формирования национальных инновационных систем [Електронний  ресурс] / О. Андрюшкевич, И. Денисова // Капитал страны (федеральное интернет-издание) – 2013. - Режим доступу: http://kapital-rus.ru/articles/article/236495.

3. Багрова І .В. Національна інноваційна система України: характеристика та проблеми становлення / І. В. Багрова, О. Л. Черевко // Вісник ДДФА. – 2010. - №2 (24). - С. 81 – 90.

4. Глобальная трансформация инновационных систем / под ред. Н. И. Ивановой. – Москва : ИМЭМО РАН, 2010. – 160 с.

5. Московкин В. М. Классификационно-матричные подходы в управлении инновационными стратегиями, структурами и системами / В. М. Московкин, В. Ф. Пуртов,  В. А. Семенюк // Актуальні проблеми економіки, 2002. - № 10. – С. 77-82.

6. Московкин В. М. Меры европейской инновационной политики и идентификация лучшей инновационной практики / В. М. Московкин, А. Х. Раковская-Самойлова // БизнесИнформ, 2005. - № 3-4. – С. 3-17.

7. Сергеев В. М. Типология моделей инновационного развития / В. М. Сергеев, Е. С. Алексеенкова, В. Д. Нечаев // Полития. – 2008. - № 4 (51).

8. World Bank Statistic Database [Елекронний ресурс] - Режим доступу: http://data.worldbank.org/.

9. CORDIS (Community Research and  Development Information Service) [Елекронний ресурс]. – Режим доступу: http://cordis.europa.eu/fp7/home_en.html.

10. Database of innovation policy measures. [Елекронний ресурс] – Режим доступу: http://ec.europa.eu/enterprise/policies/innovation/policy/innovations_coreboard/ index_en.htm.

11. Lundvall, B.-A (1992). National innovation system: towards a theorem of innovation and interactive learning. Printer Publishers, London, pp. 342.

12. Тітаренко Г .Б. Тенденції розвитку національної інноваційної системи в Україні / Г. Б. Тітаренко // Вісник СумДУ. Серія Економіка. – 2013. – № 4. – с. 155-161.

13. Федірко О. Національна інноваційна система як об’єкт державної інноваційної політики / Олександр Федірко // Міжнародна економічна політика, 2007. – 2007. - № 1 (6). – С. 63-88.

14. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с при­родой: Пер. с англ. [Електронний ресурс] / Общ. ред. В. И. Аршинова, Ю. Л. Климонтовича и Ю. В. Сачкова. — М.: Прогресс, 1986. Режим доступу: http://yanko.lib.ru/books/betweenall/prigogine-stengers_ru.htm.

 

References.

1. Avdokushin, E.F. (2010), National Innovation System of Japan. Questions of the new economy. vol. 4 (16). P. 39-53.

2. Andryushkevich, O., Denisov, I. (2013), Models of the formation of national innovation systems. Capital of the country (federal Internet publication), [Online], available at:  http://kapital-rus.ru/articles / article / 236495.

3. Bagrova, I.В., Cherevko, O.L. (2010), National innovation system of Ukraine: characteristics and problems of formation. DSFA Bulletin. vol. 2 (24). PP. 81 - 90.

4. Ivanova, N.I. (2010), Global transformation of innovation systems, ed. Moscow: IMEMO RAS. P. 160.

5. Moskovkin, V.M., Purtov, V.F., Semenyuk, V.A. (2002), Classification-matrix approaches in the management of innovative strategies, structures and systems. Current problems of the economy. vol. 10. PP. 77-82.

6. Moskovkin, V.M., Rakovskaya-Samoylova, A.Kh. (2005), Measures of European Innovation Policy and Identification of Best Innovation Practice. BusinessInform. vol. 3-4. PP. 3-17.

7. Sergeev, V.M., Alekseenkova, E.S., Nechaev, V.D. (2008), Typology of Models of Innovative Development. Politiya. vol. 4 (51).

8. World Bank Statistic Database, [Online], available at: http://data.worldbank.org/.

9. CORDIS (Community Research and Development Information Service), [Online], available at: http://cordis.europa.eu/fp7/home_en.html.

10. Database of innovation policy measures, [Online], available at: http://ec.europa.eu/enterprise/policies/innovation/policy/innovations_coreboard/ index_en.htm.

11. Lundvall, B.A. (1992), National innovation system: towards the theorem of innovation and interactive learning. Printer Publishers, London. P. 342

12. Titarenko, G.B. (2013), Trends in the development of the national innovation system in Ukraine. Sumy Sumy State University. Series Economics. vol. 4. PP. 155-161.

13. Fedirko, O. (2007), National Innovation System as an Object of State Innovation Policy. International Economic Policy. vol. 1 (6). PP. 63-88.

14. Prigogine, I., Strangers, I. (1986), The Order of Chaos: A New Dialogue of a Man with Pride: Per. from english. General. Ed. VI Arshinova, Yu. L. Klimontovich and Yu. V. Sachkova. Moscow: Progress, [Online], available at: http://yanko.lib.ru/books/betweenall/prigogine-stengers_en.htm.

 

Стаття надійшла до редакції 20.10.2015 р.