УДК 330.1

 

О. В. Рева,

кандидат економічних наук,

Донецький національний технічний університет МОН України, м. Покровськ

 

ІНФОРМАЦІЙНО-ІНОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ПОБУДОВИ ТА РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ У СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ

 

O. V. Reva,

PhD, Donetsk National Technical University, Pokrovsk

 

INFORMATION-INNOVATIVE APPROACH TO THE CONSTRUCTION AND DEVELOPMENT OF INTELLECTUAL CAPITAL IN THE MODERN ECONOMY

 

Метою даної роботи є аналіз сучасного стану економіки та розвиток інтелектуального капіталу підприємства на основі його інтелектуального потенціалу. Доведено, що Основними ресурсами суспільства стали не праця та капітал, а знання та інформація, інтелектуальний капітал. Прагнення підприємства підвищити конкурентоспроможність та провести організаційних змін задля результативної роботи вимагають добре спланованої та чітко організованої роботи з підготовки персоналу. Інтелектуальний потенціал слід розглядати як стратегічну складову інтелектуального капіталу. Розглянуто основні функції капіталу та складові розвитку персоналу. Сучасне підприємства - це потужний інжиніринговий та виробничий комплекс, перевага якого над конкурентами досягається не цінністю матеріальних активів, а в більшій мірі залежить від її інтелектуальних можливостей.

 

The purpose of this work is to analyze the current state of the economy and the development of intellectual capital of the enterprise based on its intellectual potential. It was proved that the main resources of society were not labor and capital, but knowledge and information, intellectual capital. The desire of the enterprise to increase competitiveness and to make organizational changes for productive work requires well-planned and well-organized work on personnel training. Intellectual potential should be considered as a strategic component of intellectual capital. The main functions of capital and components of personnel development were considered. Modern enterprises - a powerful engineering and production complex, whose advantage over competitors is achieved not by the value of tangible assets, but more depends on its intellectual capabilities.

 

Ключові слова: інтелектуальний капітал, інтелектуальні ресурси, інтелектуальний потенціал, розвиток персоналу.

 

Keywords: intellectual capital, intellectual resources, intellectual potential, personnel development.

 

 

Вступ. Інноваційний сценарій є єдино можливим для ефективного розвитку промислового комплексу, підвищення його конкурентного рівня та поліпшення економічних показників, імпортозаміщення, розширення області співпраці із закордонними компаніями та науковими центрами. Основою реалізації інноваційного сценарію виступає ефективне управління розвитком і формуванням інтелектуального капіталу промислового комплексу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-методологічні і прикладні напрямки формування, розвитку та практичного використання інтелектуального капіталу підприємства розглянуті в багатьох роботах науковців.

Серед зарубіжних дослідників цієї проблематики можна виділити І. Шумпетера (дослідження технічної інновації), М. Полані (концепція загальних знань, дослідження і структуризація знань як капіталу), П. Ромера (нові теорії зростання, вплив унікальних конкурентних переваг на економічне зростання). Також ці аспекти освітлені у роботах Ю.П. Анискина (інноваційний менеджмент, інструменти і методи управління інноваціями), А.В. Проскурякова (розвиток концепції управління виробництвом і освоєнням нової техніки), С.М. Климова (формування і стратегічне управління інтелектуальними ресурсами), та інші.

Постановка задачі. Метою даної роботи є аналіз сучасного стану економіки та розвиток інтелектуального капіталу підприємства на основі його інтелектуального потенціалу.

Виклад основного матеріалу. В сучасній економіці, зокрема України, конкурентоспроможність фірм визначає виробництво ідей, а не тільки товарів. Глобально конкурентоспроможними стають ті компанії, які продають нові знання та інтегрують їх у свої ціннісні для споживача вироби. Знання - вже не скільки філософська категорія, скільки економічна, стає основним джерелом багатства нації. Якщо в попередньому періоді економічного розвитку основним товаром були «концентровані ресурси», то в умовах нової економіки - «концентроване знання». Світ стає єдиним ринком знань та технологій. Багато фірм для того, щоб успішно цим торгувати, безперервно створюють нові знання, відповідаючи на інноваційний виклик часу прискореним оновленням конкурентоспроможної продукції. Новаторство, новизна та організаційний пошук нововведень стали основою інноваційного підприємництва. В жорсткому конкурентному середовищі виживають ті фірми, які забезпечують собі інноваційну монополію за рахунок динамічного оновлення знань. Таким чином інформаційно-інноваційна модель розвитку світової економіки стає велінням теперішнього часу.

Досягнення підприємством довгострокових та короткострокових цілей, необхідність підвищення конкурентоспроможності та проведення організаційних змін вимагають опори на добре сплановану та чітко організовану роботу з підготовки персоналу. Успіх полягає в цілеспрямованому створенні нового знання, трансформації його в організаційні процеси, втіленні в нових технологіях і продуктах. Знання перетворилися в ключовий ресурс розвитку, конкурентну перевагу [1, с. 56].

Інтелектуальний ресурс потребує довготривалості та системності своєї структурної побудови. Запрошуючи нових спеціалістів, задля «мозкового штурму», не можна розраховувати на суцільне підвищення інтелектуального капіталу, тому що непідготовлений та некваліфікований співробітник не здатний створювати або використовувати інтелектуальний капітал. Складно знайти надійні способи вимірювання колективних знань співробітників компанії, їх досвіду та інтуїції, інтелектуальної власності, засвоєної ними інформації.

Пристосуватися до непередбачуваних змін може тільки більш гнучкий, орієнтований на постійний розвиток працівник. Володіючи особливими стратегічними та оперативними функціями, людський фактор відіграє центральну роль в інтелектуалізації та інформатизації виробництва. Нові технології припускають наявність не тільки професійної кваліфікації фахівців, а й соціальної компетенції, інтелектуального потенціалу, вміння бачити взаємозв'язки, творчо мислити.

Інтелектуальний потенціал – це не тільки можливість стабільно виробляти якісну продукцію, але і здатності адаптації організації до мінливих умов через вдосконалення техніки, технології, збільшення обсягів виробництва та продажів, управління, освоєння нових ринків збуту, створення нових продуктів, більш швидке накопичення капіталу. Тому інтелектуальний потенціал слід розглядати як стратегічну складову інтелектуального капіталу.

Нове знання як похідне від інформації визначило стратегічну роль інформаційного ресурсу в сучасному бізнесі. В умовах глобальної конкуренції перемагає той, хто більше знає. Основними ресурсами суспільства стали не праця та капітал, а знання та інформація, інтелектуальний капітал.

Інформація становить основу сучасної виробничої системи, вона одночасно є засобом виробництва, предметом праці та продуктом споживання. Не витримують конкуренцію ті підприємства, які не прагнуть системно працювати з інформаційним ресурсом, позбавляючи себе можливості постійно вносити корективи в бізнес в залежності від обставин, що змінюються.

Інтелектуальний потенціал підприємства в основному має нематеріальний характер, його складно виміряти, оскільки він не відображається в статистичних, бухгалтерських чи інших даних. Однак визначення його величини надзвичайно важливо для розробки та реалізації стратегії розвитку, посилення конкурентоспроможності промислового підприємства та його продукції.

Інтелектуальному капіталу притаманні наступні функції, які сприяють розвитку і підвищенню ефективності функціонування підприємства (табл. 1) [2, c. 165-167].

 

Таблиця 1.

Основні функції інтелектуального капіталу та їх вплив на діяльність підприємства

 

Основою формування інтелектуального капіталу підприємства є людські ресурси – найбільш динамічна компонента спроможності підприємства отримувати прибуток впродовж тривалого часу.

Сьогодні одним з найцінніших ресурсів постіндустріального суспільства, який займає місця перед природними і накопиченими багатствами стає людський капітал. Так наприклад в США основні виробничі фонди складають 19%, природні ресурси 5%, а людський капітал 76%. У західній Європі - 23,2%, 2%, 74% відповідно [2, c.             165].

Досить важливим фактором при формуванні інтелектуального потенціалу є вправне керування та розвиток персоналу.

Розвиток персоналу ‑ це системний організований процес безперервного внутрішнього професійного навчання працівників, спрямований на систематизацію наявних знань та придбання нових, необхідних для виконання виробничих функцій та вирішення задач стратегічних напрямків діяльності підприємства, а також розвиток особистої ефективності та трудового потенціалу працівників, підвищення рівня мотивації, прихильності та залученості персоналу. Такий підхід стимулює саморозвиток і самоактуалізацію, що є основоположним для особистісного зростання окремої людини [3, c. 98].

Розвиток персоналу виступає однією з найвагоміших умов успіху та ефективної діяльності будь-якого підприємства, яка позитивно впливає на інтелектуальний капітал цього підприємства. Складові розвитку персоналу приведено на рис.1.

 

 

Рис. 1. Складові розвитку персоналу

 

Якщо більш конкретно зупинитися саме на професійному розвитку, то його можна трактувати як комплексний процес, до складу якого належать професійне навчання, розвиток кар’єри та підвищення кваліфікації [4, с. 90-93]. Перетворення стратегії розвитку персоналу розраховує на створення гнучкої, конкретизованої системи професійного навчання, основною метою якої є вирішення основних завдань підприємства, зокрема покращення рівню інтелектуального капіталу.

Основну роль у досягненні поставленої мети припадає на професійну освіту та навчання персоналу. Саме з цього приводу управління професійним розвитком знаходиться на одному з перших місць у роботі керівників підрозділів, бо тільки вони можуть добре знати та вміло оцінити на практиці рівень знань, здібностей, умінь своїх підлеглих.

Не менш важливим фактором виступають інвестиції в людський капітал.

Інвестування в даному випадку трактується  як вклад та затрати, які спрямовано на підвищення кваліфікації і здібностей персоналу, це витрати на освіту, здоров'я, мотивація співробітників, прагнення до покращення їх робочого місця. Це інвестування в персонал дозволяє створювати сприятливий клімат на роботі, мотивує працівника до удосконалення своїх знань та навичок.

Покращення освіти  персоналу дозволяє вирішувати основні завдання як в інтересах підприємства ‑ підвищення ефективності і результативності праці, збільшення інтелектуального капіталу підприємства, так і в інтересах людини ‑ покращення рівню життя, можливість для реалізації своїх здібностей та самореалізації.

Саме мотивований співробітник та спрямований та покращення рівню своєї освіти виступає конкурентоспроможним на ринку праці, бо рівень освіти є одним із ключових чинників, які формують індекс розвитку людини, куди входять показники тривалості життя та дохід на душу населення [4, с. 95].

Висновки і перспективи подальших досліджень. Кожна людина постійно залучена в ті чи інші трудові процеси, трудову діяльність. Але якщо є діяльність, але немає включеності інтелекту - це регламентована праця, проте якщо інтелект присутній, то праця стає інноваційною, творчою або інтелектуальною.

Впровадження високих інформаційних та інтелектуальних технологій істотно змінило характер праці людини, перетворивши його в інтелектуальну творчу працю.

Одним з найважливіших чинників підвищення ефективності виробництва на підприємствах, в тому числі і зростання продуктивності праці працівників, поряд із застосуванням нових видів обладнання, технологій, інформаційних систем, мотивації, є забезпеченість нематеріальними активами в частині людських ресурсів і раціональне їх використання.

 

Список літератури.

1 Гапоненко А. Управление знаниями. Как превратить знания в капитал. – М. :Эксмо, 2008.  – 134 с.

2 Гракова М.А. Конспект лекцій з дисципліни «Економіка підприємства» Ч. 1 / М.А. Гракова. ‑ м. Макіївка, 2013 р. 246 с.

3 Найденова Ю. Трансформация интеллектуального капитала в ценность компании в экономике знаний / Ю. Найденова, М. Осколкова // Корпоративные финансы. – 2011. -  №2. - С. 93-125.

4 Крушельницька О.В. Управління персоналом: Навчальний посібник / О.В. Крушельницька, Д.П.Мельничук. ‑ К., «Кондор». ‑ 2003.-296 с.

 

References.

1 Gaponenko, A. (2008), Upravlenie znaniyami. Kak prevratit znaniya v kapital [Knowledge management. How to turn knowledge into capital], Eksmo, Moscow.

2 Grakova, M.A. (2013), Konspekt lekcij z disciplini “Ekonomika pidpriyemstva” [Summary of lectures on discipline “Enterprise Economics”], Ch. 1, Makiivka.

3 Najdenova, Yu., Oskolkova, M. (2011), Transformaciya intellektualnogo kapitala v cennost kompanii v ekonomike znanij [Transformation of intellectual capital into the company's value in the knowledge economy], Corporate Finance №2. pp. 93-125.

4 Krushelnitska, O.V., Melnichuk, D.P. (2003), Upravlinnya personalom: Navchalnij posibnik [Personnel Management: Training Manual], “Kondor”, Kyiv.

 

Стаття надійшла до редакції 20.10.2017 р.