EnglishНа русском

Ефективна економіка № 10, 2017

УДК: 330

УДК: 330.146

 

О. В. Васільцова,

здобувач кандидатського ступеня,

науковий співробітник лабораторії екологічного менеджменту,

Інститут агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України, м. Київ

 

ЕКОЛОГІЧНА КАПІТАЛІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ

 

O. V. Vasiltsova,

Ph.D. candidate, Researcher, Laboratory of Environmental Management

Institute of Agroecology and Natural Resources of National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine, Kyiv

 

THE ESSENCE OF ECOLOGICAL CAPITALIZATION OF ENTERPRISES

 

В статті з’ясовано сутність поняття «екологічна капіталізація підприємства» та обґрунтовано доцільність її застосування в якості інструменту збереження довкілля. Внаслідок постійних викидів забруднюючих речовин у довкілля та підвищення ресурсозатрат у виробничих процесах, підприємства зумовлюють поглиблення екологічної кризи, що вимагає термінової трансформації економічних відносин і модернізації технологічних процесів та обладнання. На основі аналізу та узагальнення наукових підходів до визначення капіталізації, її форм та складових сформовано методологічний базис для дослідження екологічної капіталізації.

Доведено, що екологічна капіталізація є процесом перетворення частини прибутку суб’єкта господарювання на запровадження заходів, спрямованих на мінімізацію негативних екологічних впливів на навколишнє природне середовище. Визначено взаємозв’язок та взаємодію таких складових процесів екологічної капіталізації підприємства як: процес вкладання грошових ресурсів з метою постачання та споживання ресурсів при виробництві продукції, безпосередньо сам виробничий процес на підприємстві, процес отримання прибутку підприємством, процес викиду забруднюючих речовин у довкілля.

 

The article clarifies the essence of the concept of "environmental capitalization of the enterprise" and justifies its expediency as an instrument for environmental protection. Due to the constant emission of pollutants into the environment and increase of resource consumption in production processes, enterprises cause deepening of the ecological crisis, which requires urgent transformation of economic relations and modernization of technological processes and equipment. On the basis of analysis and generalization of scientific approaches to the definition of capitalization, its forms and components, a methodological basis for the study of environmental capitalization has been formed.

It has been proved that ecological capitalization is a process of transforming part of the profit of an economic entity into the introduction of measures aimed at minimizing negative environmental impacts on the environment. The interconnection and interaction of such components of processes of ecological capitalization of an enterprise as the process of investing money resources for the purpose of supply and consumption of resources in the production of products, directly the production process in the enterprise, the process of obtaining profit of the enterprise, the process of pollutant release into the environment is determined.

 

Ключові слова: екологічна капіталізація підприємств, складові капіталізації за секторами економіки, рівні капіталізації економіки, складові екологічної капіталізації підприємства.

 

Key words: ecological capitalization of enterprises, components of capitalization by sectors of economy, levels of capitalization of the economy, components of ecological capitalization of the enterprise.

 

 

Постановка проблеми. Світогляд сучасних поколінь щодо ролі бізнесу у розвитку суспільства набуває значних трансформацій.  Особливо радикальні зміни відбулися у ставленні до природних ресурсів. Кілька поколінь тому здавалося, що світові ресурси є нескінченними, і людство потребувало лише доступу до них. Проте наразі стає зрозумілим, що замість пошуку шляхів використання нових ресурсів, важливо зосередити увагу на сталому розвитку бізнесу, що забезпечує одночасне вирішення економічних, соціальних та екологічних проблем.

У процесі господарської діяльності практично всі підприємства, незалежно від сфери діяльності, з одночасним підвищенням своїх прибутків та збільшенням власного капіталу, здійснюють негативний вплив на довкілля. Якщо власники підприємств ігноруватимуть екологічні проблеми й надалі, не змінюючи умови функціонування підприємств та не виділятимуть частину прибутків та активів на здійснення природоохоронних заходів, зниження ресурсозатрат, виробництво екобезпечної продукції, то в найближчому майбутньому така ситуація призведе  до безповоротних процесів руйнації екосистем. Саме тому нині важливо змінити ідеологію господарювання та спрямовувати вільні кошти підприємств на вирішення екологічних проблем.

 У процесі дослідження було використано такі методи дослідження як: метод аналізу і синтезу (для визначення складових капіталізації за секторами економіки), абстрактно-логічний (для узагальнення характеристик поняття «капіталізації» у науковій літературі), системного аналізу (для виявлення рівнів капіталізації української економіки), термінологічний (для ідентифікації поняття «екологічна капіталізація через сукупність взаємопов’язаних між собою та постійно діючих процесів).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні дослідження категорії «капіталізація» пов’язують з  науковими працями А. Азрилияна [1], А. Барановського [2], В. Гейця, [3], С. Журавіна, М. Лозової, В. Нємцева [4], М. Потетюєвої [5] та ін. Спільним у поглядах вчених є визнання спорідненості понять капіталізації та капіталу. Не зважаючи на ринкову орієнтацію сучасних економічних досліджень, абсолютна більшість науковців використовують запропонований К. Марксом методологічний принцип. Його сутність полягає у тому, що за нормальних умов одна частина доданої вартості завжди має витрачатися як дохід, а інша частина - капіталізуватися [6, с. 77]. Відтак капіталізацію можна розглядати як систему економічних відносин, пов’язаних з накопиченням капіталу через спрямування частини прибутку на збільшення обсягів використовуваного капіталу та нарощення вартості підприємства [4, с. 12].

Водночас у світовій економіці за останні декілька десятиліть активно набули актуальності питання, пов’язані із раціональним користуванням національним багатством, ресурсами, активами держави, окремими територіями, суб’єктами господарювання. У фокусі досліджень – мінімізація екологічної шкоди та  забезпечення сталого розвитку суспільства за допомогою економічних інструментів. У розвинених країнах світу задля досягнення цих цілей застосовують показники капіталізації, які визначають процеси утворення вартості із наявних ресурсів, що має здатність приносити додаткову вартість.

Формулювання цілей статті. Метою статті є обґрунтування доцільності застосування екологічної капіталізації у якості інструменту збереження довкілля.  Завданнями, які мають бути вирішені для досягнення мети дослідження, є: визначення складових капіталізації за секторами економіки та рівнів капіталізації української економіки; конкретизація самого поняття «екологічна капіталізація підприємства»; а  також визначення взаємозв’язку та взаємодії складових процесів екологічної капіталізації підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження. У більш розвинених країнах світу підвищення рівня капіталізації господарюючих суб’єктів розглядається як одна з основних стратегічних цілей, реалізація якої надає можливість збільшити їх вартість на ринку та підвищити конкурентоспроможність. Натомість, в Україні ні зі сторони держави, ні з боку власників та менеджерів підприємств питанню підвищення капіталізації не приділяється належна увага. Рівень капіталізації у вітчизняній економіці та у її суб’єктів залишаються на низькому рівні, що призводить до низки негативних наслідків: підприємства стають легкою здобиччю для поглинання, обмежуються можливості конкурентного розвитку та знижується їхній конкурентний потенціал.

Через тісний зв'язок категорії «капітал» з процесом капіталізації, поняття «капіталізація» у ринковій економіці набуває декількох значень, а саме: в першому випадку капіталізацію розглядають як накопичення реального капіталу; в другому – це примноження вартості капіталу із залученням фінансових інститутів та ринкових механізмів, в третьому – це критерій, економічний інструмент, який використовується для прийняття інвесторами відповідних рішень. Серед багатьох вчених розуміння та вживання терміну капіталізація відбувається у таких напрямках: стосовно банківської системи (банків та банківського сектору економіки) та стосовно підприємства. На  рис.1 зображено складові капіталізації за секторами економіки.

 

Рис. 1. Складові капіталізації за секторами економіки

Джерело: розроблено  автором

 

Більшість наукових досліджень присвячена питанням капіталізації компаній. Терміном «капіталізація» визначають вартість суб’єкта господарювання, його прибуток, відсотки, грошові потоки, дивіденди, природні ресурси, вклади,  та застосовується він щодо підприємств, активів компанії, вартості капіталу і навіть до економіки в цілому. Під капіталізацією розуміється результат, тобто, вартість підприємства, що визначається ринковою ціною акцій підприємства на конкретну дату, та послідовний процес певних дій, спрямованих на нарощування капіталу підприємством. Досить часто капіталізацію корпорацій розглядають як вартість цінного паперу, котра встановлюється на фондовій біржі. Загальна капіталізація розглядається як добуток курсової вартості акцій на кількість акцій, які утворюють акціонерний капітал. Своєю чергою, капіталізація однієї акції компанії – це вартість даної акції за біржовим курсом.

Важливо акцентувати, що принциповим є саме характер процесуальності, який дає підстави використовувати поняття «капіталізації» не лише для позначення «стану». К. Маркс зауважив на перевтіленні вартості у капітал, що, на його думку, означає саме капітальні витрати підприємства, та ілюструє розроблену ним формулу руху вартості «гроші – товар - гроші» (Г – Т – Г’). Він наголошував на тому, що вартість стає саморухомою вартістю, саморухомими грошима, і як така вона - капітал [6, с. 148]. На думку Б.Д. Гаврилишина, С.В. Мочерного, O.A. Устинко, можна виділити декілька груп дослідників капіталізації. Одні з них характеризують капіталізацію як ринкову вартість підприємства. В основі їх ви­значення є такі показники, як су­марна ринкова ціна акцій суб'єктів господарювання, що обертаються на фондових ринках; кількість акцій; біржовий курс акцій інших цінних па­перів, допущених до торгів на фондовій біржі тощо. Друга група науковців визначає капіталізацію як процес збільшення реального капіталу підприємства - використання частини доходів суб'єктів господарювання на розширення виробничо-господарських операцій, забезпечення розви­тку виробничих процесів тощо [7]. На нашу думку, саме позиція дослідників останньої групи є більш прийнятною для побудови теоретичної конструкції щодо екологічної капіталізації підприємства.

За А.Ю. Могиловою, з морфемного розбору слова «капіталізація» зрозуміло, що афікс «-ція» вказує на явище як зовнішній вияв сутності предметів та процесів. Явище характеризує певний стан досліджуваного об’єкта, а процес – послідовну зміну станів. Відносно капіталізації, явищем є її результат, що пов’язаний із непохідною основою слова «капітал». [8, с.223]. Даючи визначення поняттю «капіталізація», необхідно зосередити увагу на явищі як на результаті - результаті процесу над капіталом певних дій. Визначення капіталізації підприємств для всіх видів організаційно-правових форм власності, яке б охоплювало статику та динаміку, тобто розуміння капіталізації як результату та як процесу можна сформулювати так: капіталізація підприємства - це процес нарощування капіталу підприємством, який призводить до  підвищення оцінки його вартості на ринку. Проте через нестабільні та постійно мінливі умови господарювання (зовнішні чинники) або за умови неефективної реалізації менеджментських дій та рішень підприємства (внутрішні чинники) кінцевим результатом господарської діяльності може стати скорочення капіталу підприємства, а не його приріст. Процес нарощування капіталу з від’ємним знаком називається «декапіталізацією».

За умови активно зростаючого прибутку в економіці, що динамічно розвивається, на думку А.А. Гриценко, сутність капіталізації заключається у створенні передумов для перетворення на капітал усіх видів ресурсів. Якщо вартість може бути втілена в різноманітних матеріальних і духовних, предметних та соціальних формах, то і капіталом може стати все, що залучається в ринковий оборот, має вартість і використовується для примноження вартості, тобто капіталізація є складним багаторівневим процесом, що охоплює всю економіку й модифікується залежно від того, на якому рівні, у якій сфері та за допомогою яких механізмів вона здійснюється [9, с. 102].

Аналізуючи вищенаведені визначення, можна зробити висновки, що одні дослідники, спираючись на минуле, розглядають капіталізацію як обсяг накопиченого капіталу (збільшення вартості власних активів або майна); другі – на сьогодення, оцінюючи її рівень через прибуток, який витрачається на збільшення власного капіталу; треті – на майбутнє, характеризуючи капіталізацію як рівень доходів у майбутньому; четверті – ставляться до капіталізації як до процесу, що зумовлює постійні зміни. З цього приводу В. Геєць зазначає, що залучення різних підходів до визначення одного і того ж поняття та позначення процесів різних за своїм змістом пов’язано з тим, що вони можуть бути різноманітними формами прояву одного і того ж явища [3, с.97]. Тому слід дати визначення поняттю капіталізації таким чином, щоб воно при різному рівні та сфері прояву цього складного явища змогло б стати основою для його конкретизації та подальшої специфікації. Рішенням цього питання може стати системний підхід, відповідно до якого капіталізацію слід  розглядати у рамках окремих аспектів: процесу, стану, відношення, а також як систему в цілому.

 Капіталізацію як процес потрібно розглядати з позиції сукупності таких взаємопов'язаних процесів: процесу первісного нагромадження капіталу; процесу утворення доданої вартості, а також процесу переструктуризації економіки за видами діяльності, за видами капіталу та за видами технологічних укладів.  Науковці зазначають, що процес первісного нагромадження капіталу в Україні при переході до ринкової економіки  став особливо важливим. У зв'язку із трансформаційними змінами, що відбуваються в економіці країни, прослідковуються суттєві зміни в структурі самого капіталу: його видів, видів діяльності та технологічних його складових. Стосовно  стану капіталізацію розглядають у рамках якісних, кількісних і структурних характеристик стану окремих видів капіталу. Застосування капіталізації як аспекту відношення включає в себе зв'язки між володінням створюваної доданої вартості і правом власності на капітал, а також протиріччям суспільного характеру виробництва з приватною формою заволодіння його результатами та класифікацією суспільства за різновидом капіталу із відповідною реалізацією власного права на роботу з одержанням гідної за неї винагороди [5, с. 231; 8, с.225; 9, с.105; 10 с.45].

Відтак можна стверджувати, що кожен аспект капіталізації має свою мету та виконує певну функцію: процес максимізує додану вартість за умови обмеження негативного втручання на довкілля та забезпечує відповідний рівень добробуту населення; стан відповідає за розвиток продуктивних сил у сукупності різновидів капіталу; відношення зменшує соціальну стратифікацію у відповідності до привласнення створюваної доданої вартості та за рівнем капіталу.

 Вважаємо, що головним обмеженням наведених трактувань капіталізації як ринкової вартості слід вважати використання її виключно до підприємств, які організовано як акціонерні товариства і які до того ж (на відміну від закритих компаній) є публічними, тобто акції яких обертаються на фондових біржах. Тоді постає питання стосовно тих підприємств, які поки ще не представлені, та тих, які не мають власне представлення на фондовому ринку за мету.

Капіталізація компанії, на нашу думку,  є цілісною, інтегральною оцінкою сьогоденної вартості компанії, яка визначається її головними показниками діяльності, ефективністю залучення фінансового, інтелектуального капіталу в умовах інноваційного розвитку, приростом капіталу. Капіталізація перетворює певну частину створеної доданої вартості на капітал, який компанія використовує для придбання сучасних технологій, розширення виробництва, модернізацію виробничих процесів. Завдяки чому  реальна балансова вартість капіталу збільшується, в наслідок чого акції компанії зростають у ціні. Також капіталізацію необхідно розглядати у вигляді рейтингоутворюючого показника діяльності акціонерного підприємства на фондово­му ринку, який характеризує конкурентоспроможність підприємства, надійність фінансового стану, рівень корпоративного управління, інвестиційну привабливість підприємства, а також забезпечує вихід його на міжнародний рівень фінансово-економічних відносин.

Розглядають капіталізацію на різних рівнях :

- на глобальному (глобальна капіталізація - стан та розвиток світової концентрації капіталу, його розміщення та форм);

- на національному (розвиток, оцінка вартості та обсяги різних форм капіталів у певній країні та її регіонах);

- на корпоративному;

- на рівні суб'єкта господарювання (за рівнем ринкової або реальної капіталізації).

Змістовну складову  різних рівнів капіталізації української економіки представлено на рис.2.

 

Рис. 2. Рівні капіталізації економіки в Україні

*Джерело: розроблено автором

 

На нашу думку, доречно доповнити трактування поняття «капіталізація» екологічними аспектами, що сприятиме формуванню теоретичної основи для подальших досліджень. Сучасна економічна діяльність, що відбувається у форматі будь-якої організаційно-правової форми, здійснює негативний екологічний вплив на довкілля.  Функціонуючі, підприємства викидають забруднюючі речовини в атмосферне повітря, скидають промислові стоки у водні об’єкти, розміщують небезпечні відходи у довкіллі. Зростання прибутку, а отже процеси капіталізації за таких умов, як мінімум, є неетичними і безперспективними з огляду на прийнятий світовою спільнотою вектор руху до гармонізації відносин з природним навколишнім середовищем. Тому, оскільки в розвинених країнах світу широко розповсюдженою є господарська практика, яка спрямована на мінімізацію екологічних впливів на довкілля, і яка є більш успішною в економічному сенсі, то варто ввести до наукового вживання поняття «екологічної капіталізації».

На нашу думку, екологічна капіталізація підприємства – це процес вкладення власних та залучених активів у господарську діяльність підприємства, орієнтовану на збереження навколишнього природного середовища та мінімізацію  негативного впливу на довкілля з подальшим одержанням прибутку, зростанням ринкової вартості підприємства та збільшенням його власного капіталу за рахунок такої економічної діяльності.

Оскільки в виробничому секторі процес капіталізації розглядають як перетворення частини прибутку в активи підприємства,  оцінку його ринкової  вартості за прибутком та здатність перетворення прибутку на капітал, то важливо з’ясувати, які саме чинники, можуть впливати на процеси капіталізації підприємства, яке мінімізує свої негативні впливи на довкілля та обирає напрям збалансованого розвитку.

Функціонування підприємства можна розглядати як сукупність взаємопов’язаних між собою та постійно діючих процесів, таких як: 1) процес вкладання грошових ресурсів з метою постачання та споживання ресурсів при виробництві продукції; 2) безпосередньо сам виробничий процес на підприємстві; 3) процес отримання прибутку підприємством; 4) процес викиду забруднюючих речовин у довкілля. Схематично взаємозв’язок та взаємодія цих процесів відображено на рис. 3.

 

Рис. 3. Складові екологічної капіталізації підприємства

*Джерело: розробка автора

 

У процесі господарської діяльності екологічно орієнтованим підприємством до його  виробничого процесу залучаються еко-ресурси у вигляді сировини, технологій, енергії, палива, обладнання. Після завершення виробничого процесу та реалізації готової продукції, підприємство отримує прибуток, проте, разом з тим, відбувається забруднення навколишнього природного середовища виробничими відходами. Використовуючи одержаний прибуток з ціллю формування капіталу, екологічно орієнтоване підприємство здійснює екологічну капіталізацію, здатністю якої є перетворення частини прибутку на капітал, спрямований на здійснення природоохоронних заходів у вигляді придбання та застосування таких активів: застосування екологічно чистої сировини; альтернативних видів енергії та палива; набуття екологічних знань та навичок працівниками; придбання еко-безпечного обладнання та  ноу-хау; розробки еко-безпечних технологій та екологістики; забезпечення екологічної безпеки праці; використання екологобезпечної тари та упакування.

Висновки. Отже, для уникнення та послаблення екологічних проблем, що виникають від постійних негативних втручань господарюючих суб’єктів на навколишнє природне середовище, необхідністю стає зміна ідеології господарювання підприємства, що направлена на екологічно дружній курс його функціонування, способом досягнення чого може стати застосування підприємством такої економічної категорії, як екологічна капіталізація, що слугуватиме інструментом для збереження довкілля. Для досягнення цієї мети у статті введено та обґрунтовано поняття «екологічної капіталізації» та конкретизовано її складові процеси. Таким чином, екологічна капіталізація підприємства» є процесом вкладення власних та залучених активів у господарську діяльність підприємства, орієнтовану на збереження навколишнього природного середовища та мінімізацію  негативного впливу на довкілля з подальшим одержанням прибутку, зростанням ринкової вартості підприємства та збільшенням його власного капіталу під час здійснення цієї еколого-орієнтованої економічної діяльності.

Через визначення взаємозв’язку та взаємодії таких складових процесів екологічної капіталізації підприємства як: процесу вкладання грошових ресурсів з метою постачання та споживання ресурсів при виробництві продукції, безпосередньо самого виробничого процесу на підприємстві, процесу отримання прибутку підприємством, процесу викиду забруднюючих речовин у довкілля, вдалося встановити, що екологічна капіталізація є процесом перетворення частини прибутку суб’єкта господарювання на запровадження заходів, спрямованих на мінімізацію негативних екологічних впливів шляхом виділення частини прибутків підприємства на здійснення природоохоронних заходів, зниження ресурсозатрат, виробництво екобезпечної продукції через придбання таких активів: застосування екологічно чистої сировини; альтернативних видів енергії та палива; набуття екологічних знань та навичок працівниками; придбання еко-безпечного обладнання та  ноу-хау; розробки еко-безпечних технологій та екологістики; використання екологобезпечної тари та упакування.

 

Література.

1. Большой энциклопедический словарь / под ред. А. Н. Азрилияна. – М. : Фонд «Правовая культура», 1994. – 528 с.

2. Барановский А. Недокапитализированная экономика/ А. Барановський // Зеркало недели. –2003. – № 42. – 467 с.

3. Геєць В.М. Капіталізація економіки України / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця, д-ра екон. наук А.А.Гриценка. – К.: Інститут економіки та прогнозування, 2007. – 220 с.

4. Журавин С.Г. Исследование факторов капитализации предприятий черной металлургии / С. Г. Журавин, В. Н. Немцев, М. В. Лозовая // Управление риском : Аналитический журнал. – 2010. – № 2. – С. 11–16.

5. Потетюєва М. В. Капіталізація як показник ефективного функціонування суб’єкта господарської діяльності в ринковому середовищі / М. В. Потетюєва, С. Ю. Потетюєв // Збірник наукових праць Державного економіко-технологічного університету транспорту. Сер. : Економіка і управління. - 2014. - Вип. 28. - С. 227-237.

6. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии, т.2 Книга II: Процесс обращения капитала / К.Маркс. – М.:Политиздат, 1974. – 648 с.

7. Гаврилишин Б.Д. Економічна енциклопедія / Б.Д. Гаврилишин, С.В. Мочерний, O.A. Устинко. - К.: ВД «Академія», 2000. - Т. 1. - 864 с.

8. Могилова А.Ю. Капіталізація підприємств: теорія і практика / А.Ю. Могилова // Економічні науки: Збірник наукових праць Луцького національного технічного університету. – 2012. – № 9 (34), Ч. 1. – С. 219–227.

9. Гриценко А.А. Капіталізація економіки: проблеми та перспективи (матеріали семінару) / А.А. Гриценко// Економічна теорія. – 2006. – № 2. – С. 91-–110.

10. Козоріз М.А. Роль і функції капіталізації в забезпеченні економічного розвитку суб’єктів господарювання // Регіональна економіка. – 2007. – № 2. – С. 42 – 48.

 

References.

1. Bol'shoj jenciklopedicheskij slovar' [Large Encyclopedic Dictionary] (1994) pod red. A. N. Azrilijana. M. : Fond «Pravovaja kul'tura» [Legal Culture Foundation], p. 528. (in Russ.)

2. Baranovskij A. (2003) Nedokapitalizirovannaja jekonomika [Undocapitalized economy], Zerkalo nedeli [Mirror of the week], vol. 42, p. 467. (in Russ.)

3. Geєc' V.M.(2007) Kapіtalіzacіja ekonomіki Ukraїni [Capitalization of the Ukrainian economy]. K.: Іnstitut ekonomіki ta prognozuvannja [Institute of Economics and Forecasting], p. 220. (In Ukr.)

4. Zhuravin S.G.(2010) Issledovanie faktorov kapitalizacii predprijatij chernoj metallurgii [Investigation of the factors of capitalization of ferrous metallurgy enterprises]. Upravlenie riskom : Analiticheskij zhurnal [Risk Management: An Analytical Journal], vol. 2, pp.11–16. (in Russ.)

5. Potetjuєva M. V. (2014) Kapіtalіzacіja jak pokaznik efektivnogo funkcіonuvannja sub’єkta gospodars'koї dіjal'nostі v rinkovomu seredovishhі [Capitalization as an indicator of the effective functioning of a business entity in a market environment]. Zbіrnik naukovih prac' Derzhavnogo ekonomіko-tehnologіchnogo unіversitetu transportu. Ser. : Ekonomіka і upravlіnnja [Collection of scientific works of the State economic-technological university of transport. Sir : Economics and Management], vol. 28, pp. 227-237. (In Ukr.)

6. Marks K. .(1974) KapitalKritika politicheskoj jekonomii, t.2 Kniga II: Process obrashhenija kapitala [Capital Critique of Political Economy, t.2 Book II: The Process of Conversion of Capital]. M.:Politizdat, p. 648. (in Russ.)

7. Gavrilishin B.D. (2000) Ekonomіchna enciklopedіja [Economic Encyclopedia]. K.: VD «Akademіja» [Academy], 1, 864 s. (In Ukr.)

8. Mogilova A.Ju. (2012) Kapіtalіzacіja pіdpriєmstv: teorіja і praktika [Capitalization of enterprises: theory and practice]. Ekonomіchnі nauki: Zbіrnik naukovih prac' Luc'kogo nacіonal'nogo tehnіchnogo unіversitetu [Economic sciences: Collection of scientific works of Lutsk National Technical University],  vol. 9 (34), Ch. 1,  pp. 219–227. (In Ukr.)

9. Gricenko A.A. (2006) Kapіtalіzacіja ekonomіki: problemi ta perspektivi (materіali semіnaru). Ekonomіchna teorіja, 2, pp. 91–110. (In Ukr.)

10. Kozorіz, M.A. (2007) "The role and functions of capitalization in ensuring economic development of economic entities" Regіonal'na jekonomika [Regional economy], vol. 2, pp. 42 – 48. (In Ukr.)

 

Стаття надійшла до редакції 20.10.2017 р.