EnglishНа русском

Ефективна економіка № 8, 2017

УДК 332.2 : 712.24 : 631.111

 

О. Р. Баран,

аспірант, Львівський національний аграрний університет, м. Дубляни

 

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕРИТОРІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

O. R. Baran,

postgraduate student, Lviv National Agrarian University, Dublyany

 

IMPROVING THE ORGANIZATION OF THE TERRITORY OF AN AGRICULTURAL ENTERPRISES

 

У статті здійснено оцінку особливостей організації території сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах господарювання, а також обґрунтовані пропозиції щодо підвищення її ефективності. За допомогою групування сільськогосподарських підприємств Сокальського району Львівської області за коефіцієнтом екологічної стабільності території усебічно показаний вплив просторових параметрів організації території на показники ефективності аграрного виробництва. На основі проведених розрахунків встановлено закономірності використання земельних угідь залежно від їх типу та екологічних властивостей  і на основі цього здійснено агроландшафтне зонування території сільськогосподарських підприємств за еколого-господарськими групами придатності земель. Така типізація дозволяє сформувати оптимальну територіальну структуру сільськогосподарських підприємств та підвищити ефективність організації їх території.

 

The article assesses the features of the organization of the territory of agricultural enterprises in modern economic conditions, as well as reasonable proposals to improve its efficiency. With the help of a group of agricultural enterprises of the Sokolsky district of the Lviv region by the coefficient of ecological stability of the territory, the influence of the spatial parameters of the organization of the territory on the efficiency indicators of agricultural production is comprehensively shown. On the basis of the calculations made, regularities of land use were established depending on their type and ecological properties, and on the basis of this, the agrolandscape of zoning of the territory of agricultural enterprises was carried out according to ecological and economic groups of land suitability. This typing allows you to create an optimal territorial structure of agricultural enterprises and improve the efficiency of the organization of their territory.

 

Ключові слова: територіальна структуру, сільськогосподарські підприємства, ефективність, організація, територія.

 

Key words: territorial structure, agricultural enterprises, efficiency, organization, territory.

 

 

Постановка проблеми. Усвідомлення неминучості прояву негативних природних явищ і необхідності запобігання або зниження їх негативних наслідків є однією з актуальних проблем сучасного сільського господарства. Заявлена проблема боротьби з несприятливими природними явищами досліджується на агроландшафтній основі. Це обумовлено тим, що основа для успішної боротьби з несприятливими явищами закладається в процесі територіальної організації сільськогосподарського природокористування, формування його екологічної системи, що, в кінцевому рахунку, визначає стійкість або нестійкість агроландшафту [1, c. 48]. Підвищення економічної ефективності роботи будь-якого сільськогосподарського підприємства неможливо без рішення ландшафтно-екологічних проблем. Це виявлення причин виникнення проявів водної ерозії, суховіїв, посух та інших несприятливих природних явищ і визначення способів боротьби з цими явищами в системі заходів по формуванню агроландшафту.

Агроландшафтна організація території направлена на покращення якісного стану агроландшафтів, що проявляється у їх збалансованості, формуванні стабільного та врівноваженого стану в межах агроекосистем сільгосппідприємств. Проте, за існуючих ринкових умов господарювання, першочерговою ціллю функціонування будь-якого агропідприємства є одержання максимального розміру прибутку. Тож, постає необхідність у виявленні впливу агроландшафтної організації території на ефективність господарювання сільськогосподарських підприємств.

Аналіз останніх досліджень та постановка завдання. Теоретико-прикладним аспектам взаємодії економічних та екологічних чинників у процесі формування території сільськогосподарських підприємств значну увагу приділено в роботах С.Ю. Булигіна, Гуцуляка Г.Д., Гуцуляка Ю.Г., Д.С. Добряка, Й.М. Дороша, О.І. Коваліва, А.Я. Сохнича, М.Г. Ступеня та інших дослідників. Значний внесок у розробку теоретичних і практичних питань у сфері підвищення економічної ефективності сільськогосподарських землекористувань на агроландшафтній основі в сучасних умовах внесли С.К. Богатирчук-Кривко, Т.В. Гаращенко, О.Г. Тараріко, А.М. Третяк, В.М. Третяк та ін. Зокрема, С.К. Богатирчук-Кривко у своїй роботі [2] дослідила вплив еколого-економічних чинників організації землекористування на ефективність сільськогосподарської діяльності. Однак, незважаючи на доволі всебічну вивченість вказаних проблем, залишаються дискусійними питання структурного формування землекористувань та організації території аграрних підприємств, а також їх впливу на ефективність сільськогосподарської діяльності.

Метою дослідження є обґрунтування особливостей організації території сільськогосподарських підприємств та пропозицій щодо підвищення її ефективності.

Результати досліджень. Проведений аналіз впливу розмірів господарств на показники ефективності сільськогосподарських підприємств на прикладі Сокальського району Львівської області показав, що, незважаючи на значну подрібненість сільськогосподарських угідь, спостерігається концентрація цих угідь в групах підприємств з площами території більше 1000 га, а також збільшення середніх розмірів господарств (табл. 1). Така ситуація, своєю чергою, сформувалася у зв’язку із існування так званого закону переважання більшого за розмірами господарства над меншим, що у реальній площині відображається через збільшення рівня економічної ефективності функціонування сільгосппідприємства за умови зростання його площі.

 

Таблиця 1.

Вплив розмірів господарств на показники ефективності сільськогосподарських підприємств

в Сокальському районі Львівської області, 2016 р.

Показник

Групи сільськогосподарських підприємств за площею с.-г. угідь, га

до 100

101-1000

1001-2000

понад 2000

Кількість господарств у групі

74

29

8

5

Середня площа сільськогосподарських угідь, га

34,9

674,2

1715,4

3454,1

Рівень концентрації сільськогосподарських угідь в групі, %

6,0

36,9

29,2

29,7

Коефіцієнт екологічної стабільності території

0,15

0,19

0,23

0,23

Розораність території, %

96,8

93,4

73,2

74,2

Питома вага еродованих земель, %

31,8

29,7

25,4

25,8

Урожайність зернових та зернобобових культур

44,2

57,1

62,3

62,2

Середньорічний надій молока від однієї корови, кг

6347

7624

7478

Виробництво продукції сільського господарства (у постійних цінах 2010 р.) в розрахунку на 100 га сільгоспугідь, тис. грн

624,2

755,6

811,5

1253,5

Рівень рентабельності, збитковості (-) виробництва й реалізації сільгосппродукції, всього, %

32,5

40,8

42,6

37,8

Джерело: розраховано автором за даними Головного управління статистики у

Львівській області та інформаційно-аналітичного ресурсу «Трипілля»

 

З метою виявлення залежності просторових параметрів організації території сільськогосподарських підприємств та ефективності їх функціонування, нами здійснено групування господарств  Сокальського району Львівської області за коефіцієнтом екологічної стабільності території. Систематизація сільськогосподарських підприємств в Сокальського району Львівської області у розрізі чотирьох груп подано в табл. 2.

 

Таблиця 2.

Вплив просторових параметрів організації території на показники ефективності сільськогосподарських підприємств

в Сокальському районі Львівської області, 2016 р.

Показник

Групи сільськогосподарських підприємств за коефіцієнтом екологічної стабільності території

до 0,15

0,16-0,25

0,26-0,35

понад 0,35

Кількість господарств у групі, од

72

21

18

8

Середня площа сільськогосподарських угідь, га

34,5

676,2

1204,7

2023,8

Коефіцієнт екологічної стабільності території

0,13

0,19

0,28

0,36

Розораність території, %

97,2

91,7

72,5

58,2

Питома вага еродованих земель в структурі господарств, %

37,1

32,2

23,6

22,3

Урожайність зернових та зернобобових культур

44,5

56,9

58,3

62,4

Виробництво продукції сільського господарства (у постійних цінах 2010 р.) в розрахунку на 100 га сільгоспугідь, тис. грн

634,3

775,7

867,2

1284,2

Рівень рентабельності, збитковості (-) виробництва й реалізації сільгосппродукції, всього, %

33,2

38,5

44,2

32,5

Джерело: розраховано автором за даними Головного управління статистики у Львівській області та інформаційно-аналітичного ресурсу «Трипілля»

 

Визначення впливу агроландшафтних параметрів організації території на економічну ефективність аграрного виробництва дає можливість коригувати еколого-економічні показники в процесі планування діяльності сільськогосподарських підприємств. Отже, здійснюючи оцінювання ефективності сільськогосподарської діяльності, слід зважати на залежність показників економічної ефективності агропідприємств від індикаторів агроландшафтної організації території, які, на нашу думку, варто визначати на основі врахування рівня еластичності взаємозв'язку між прибутком агропідприємств та екологічною стабільністю території:

 

,                                                                         (1)

 

де Е – еластичність економічної ефективності господарської діяльності сільськогосподарських підприємств від екологічної стабільності території;

– прибуток підприємства за визначений період, грн;

ЕST – показник екологічної стабільності території сільськогосподарських підприємств.

 

Загалом еластичність можна зобразити у вигляді  рівня чутливості різних змінних, що показує, наскільки зміниться перший показник при зміні іншого (табл. 3). Отримані дані показника еластичності доцільно використовувати при оцінці ефективності виробничо-господарської діяльності аграрних підприємств. Розрахунки показника еластичності між прибутком сільськогосподарських підприємств та екологічною стабільністю території дають змогу отримати значення та рівень нагальності та актуальності покращення показників екологічної стабільності території.

 

Таблиця 3.

Ступінь чутливості показника еластичності між прибутком сільськогосподарських підприємств та екологічною стабільністю території

E > 0

Показник прибутку збільшується при покращенні екологічної стабільності території сільськогосподарського підприємства

E > 1

Показник прибутку змінюється на більший відсоток, ніж екологічної стабільності території сільськогосподарського підприємства

0 < E < 1

Показник прибутку змінюється на менший відсоток, ніж екологічної стабільності території сільськогосподарського підприємства. Тобто при підвищенні показника екологічної стабільності території сільськогосподарського підприємства в певну кількість разів показник прибутку збільшиться на меншу кількість разів

E < 0

Показник прибутку падає при покращенні екологічної стабільності території сільськогосподарського підприємства

E = 0

Немає прямої залежності між прибутком і зміною екологічної стабільності території сільськогосподарського підприємства

Джерело: авторська розробка

 

Отже, за показником еластичності взаємозалежності прибутку сільськогосподарських підприємств та екологічної стабільністю території можна врахувати рівень залежності економічної ефективності підприємства від його територіальної структури.

Багато вчених вважають, що основою сучасного землевпорядного проектування повинна стати ландшафтна структуризація території (з докладною характеристикою ґрунтів, зволоженості, мікрокліматичного режиму тощо). Це дозволить, на думку П.І. Казьміра, диференціювати використання кожної щодо однорідної ділянки, вибрати найбільш відповідні екологічні ніші для окремих культур і сівозмін в цілому, диференціювати застосування техніки, добрив, пестицидів [3].

Внаслідок недостатнього врахування ґрунтового покриву, рельєфу та інших природних умов не дотримуються оптимальні терміни обробки ґрунту і посіву сільськогосподарських культур, погіршується якість обробки ґрунту, не дотримуються рекомендовані дози внесення органічних і мінеральних добрив, вапнякових матеріалів, не враховуються вимоги сільськогосподарських культур до гранулометричного складу і агрохімічних властивостей ґрунтів. Все це веде до значного зниження врожайності.

Умови росту і розвитку сільськогосподарських культур багато в чому визначаються характером мезорельєфу елементарного агроекологічного контуру – ділянки агроландшафту, відокремленого природними межами (за тальвегом і вододільною лінією), що включає одне або кілька полів сівозміни. Всі елементи облаштування території та сівозмін повинні бути адаптовані до позитивних форм мезорельєфу (пагорби округлої форми з широкою основою, горби, гриви, гряди, ували). Однак, не можна залишати без уваги і негативні форми мезорельєфу (яри, балки, вимоїни), в достатній кількості наявні на території області. При характеристиці рельєфу при формуванні агроландшафтної ділянки враховуються форма, довжина, крутизна і експозиція схилів [4-8].

Для Львівської області диференціацію агроландшафтів слід здійснювати по тим основним критеріям, які в найбільшій мірі визначають екологічну рівновагу агроекосистем. Такими критеріями є строкатість рельєфу і з гідрографічної мережею (водозбір), адже від нього залежать водний режим території в цілому. Саме цей компонент в досліджуваному регіоні в найбільшій мірі зумовлює господарське використання агроландшафту, оскільки найбільш небезпечними є водна ерозія і пов'язана з ними загальна деградація ґрунтів. Інші компоненти (ґрунт, рослинність та ін.) відіграють коригуючу роль.

Отже, в організації земельних угідь найбільш важливим етапом в рамках оптимізації територіальної структури сільськогосподарських підприємств є виділення і впорядкування робочих ділянок, з яких надалі будуть сформовані земельні масиви диференційованих сівозмін. Шляхом застосування відповідної сівозміни відбувається раціональне землекористування від чого залежить, якісний стан ґрунтів, їх відтворення та ефективність господарювання загалом, проте лише у разі, якщо ці сівозміни відповідають визначеним природно-кліматичним умовам, спеціалізації сільгосппідприємства. Агроландшафтна організація території та сівозмін передбачають оптимальні співвідношення та межі інтенсивного, життєдіяльного та природного (чи наближеного до природного) землекористування у розрізі кожної визначеної ділянки [4; 5].

Зважаючи на господарську значущість кожного земельного масиву з огляду на обсяги виробництва, для кожної сівозміни визначають відповідні площі сільськогосподарських угідь, які найточніше відтворюють природні агроекологічні вимоги та біологічні властивості застосовуваних у сівозміні культур. З метою обрання земельного масиву, необхідного для тієї чи іншої сівозміни, визначають сумарний структурний бал [6], згідно якого і здійснюють вибір угідь. До первинного агроекологічного земельного масиву тут належать площі та складові рельєфу, обмежені елементарними контурами агровиробничих груп ґрунтів або елементарною ґрунтовою структурою, рівнем змитості при однакових геологічних, мікрокліматичних та просторово-технологічних умовах. Такі контури завдяки системі лінійних складових організації території, утворюють неподільні однорідні робочі ділянки. У подальшому, агроекологічні ділянки по придатності земель для вирощування сільськогосподарських груп культур, що включають в себе однорідні робочі ділянки, об'єднуються в сівозмінні масиви відповідні адаптивному типу сівозміни, сінокосо- і пасовищезмін і в кінцевому вигляді певні еколого-господарські зони.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Встановлено, що процес ринкових трансформацій в аграрному секторі економіки зумовив низку негативних змін в системі виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств (погіршення рівня ресурсозабезпеченості; деформація спеціалізації і концентрації виробництва; розбалансування організаційної упорядкованості та територіальної структурованості агроландшафтів; створення незбалансованих за розмірами землекористувань; парцеляція тощо), що призвели до погіршення еколого-економічних умов агровиробництва внаслідок розбалансування екологічно узгодженої та упорядкованої структури агроландшафтів та співвідношення земельних угідь.

Здійснене групування сільськогосподарських підприємств Львівської області за коефіцієнтом екологічної стабільності території дозволило показати вплив просторових параметрів організації території на показники ефективності аграрного виробництва та усебічно проаналізувати недоліки нераціональної територіальної структурованості агроландшафтів. На основі проведених розрахунків встановлено закономірності використання земельних угідь залежно від їх типу та екологічних властивостей (рельєфу, рівня ерозії, виду та якісних показників ґрунту, зволоженості тощо) і на основі цього здійснено агроландшафтне зонування території сільськогосподарських підприємств за еколого-господарськими групами придатності земель. Така типізація дозволяє сформувати оптимальну структуру території сільськогосподарських підприємств за рахунок диференційованого використання однорідних ділянок з урахуванням системи адаптивних сівозмін та культур, техніко-технологічних, меліоративних та землеохоронних заходів.

 

Література.

1. Недикова Е.В. Разработка методики формирования сельскохозяйственного природопользования в рамках становления крестьянских (фермерских) хозяйств на ландшафтно-экологической основе: монография / Е.В. Недикова. – Воронеж: ВГАУ, 2010. – 239 с.

2. Богатирчук-Кривко С.К. Еколого-економічна оцінка впливу організації землекористування на ефективність сільськогосподарського виробництва / С.К. Богатирчук-Кривко // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету. Серія: Економічні науки. – Мелітополь: Люкс, 2014. – № 3 (27). – С. 129−134.

3. Казьмір П.Г. Еколого-економічне обґрунтування проектів землевпорядкування сільськогосподарських підприємств / П.Г. Казьмір, Л.П. Казьмір, О.Є. Федечко // Вісник Львівського національного аграрного університету. Серія: Економіка АПК. 2012. № 18 (2). С. 237–243.

4. Гераськин М.М. Сущность и современные задачи землеустройства на агроландшафтной основе / М.М. Гераськин // Землеустройство и земельный кадастр. 2004. № 1. С. 70–76.

5. Гунько Л.А. Методологічні підходи до організації території сільськогосподарських підприємств на еколого-ландшафтній основі / Л.А. Гунько, О.Р. Дьяченко // АгроСвіт. 2015. № 12. С. 38–42.

6. Крюкова Н.А. Анализ формирования и функционирования агроландшафтов в традиционном и ландшафтно-экологическом землеустройстве / Н.А. Крюкова // Землеустройство, кадастр и мониторинг земель. 2011. № 9. С. 77–83.

7. Ступень М.Г. Концептуальні засади оптимізації сільськогосподарського землекористування. Вісник Львівського національного аграрного університету. Серія «Економіка АПК». Львів: Львів. нац. аграр. ун-т. 2010. № 17 (1). С. 16-22.

8. Третяк А.М., Третяк В.М. Землеустрій в Україні: впорядкування землеволодінь і землекористувань та організація території сільськогосподарських підприємств: монографія. Херсон: Грінь Д.С., 2016.199 с.

 

References.

1. Nedikova, E.V. (2010). Razrabotka metodiki formirovanija sel'skohozjajstvennogo prirodopol'zovanija v ramkah stanovlenija krest'janskih (fermerskih) hozjajstv na landshaftno-jekologicheskoj osnove: monografija [Development of methods for the formation of agricultural environmental management in the framework of the formation of peasant (farmer) farms on a landscape-ecological basis: monograph]. Voronezhskij gosudarstvennyj agrarnyj universitet. Voronezh. Rosiya.

2. Bohatyrchuk-Kryvko, S.K. (2014). “Ecological-economic assessment of the impact of land use organization on the efficiency of agricultural production”, Zbirnyk naukovykh prats Tavriiskoho derzhavnoho ahrotekhnolohichnoho universytetu. Seriia: Ekonomichni nauky, vol. 3 (27), рр. 129−134.

3. Kazmir, P.H., Kazmir, L.P., and Fedechko, O.E. (2012). “Ecological and economic substantiation of land management projects of agricultural enterprises”, Visnyk Lvivskoho natsionalnoho ahrarnoho universytetu. Seriia: Ekonomika APK, vol. 18 (2), pp. 237–243.

4. Geras'kin, M.M. (2004). “Essence and modern tasks of land management on an agrolandscape basis”, Land Management and Land Cadastre, vol. 1, pp. 70–76.

5. Hunko, L.A., and Diachenko, O.R. (2015). “Methodological approaches to the organization of the territory of agricultural enterprises on the ecological and landscape basis”, Agrosvit, vol. 12, pp. 38–42.

6. Kryukova, N.A. (2011). “Analysis of the formation and functioning of agricultural landscapes in traditional and landscape-ecological land management”, Land management, cadastre and land monitoring, vol. 9, pp. 77–83.

7. Stupen, M.H. (2010). “Conceptual principles of optimization of agricultural land use”, Visnyk Lvivskoho natsionalnoho ahrarnoho universytetu. Seriia: Ekonomika APK, vol. 17 (1), pp. 1622.

8. Tretiak, A.M., and Tretiak, V.M. (2016). Zemleustrii v Ukraini: vporiadkuvannia zemlevolodin i zemlekorystuvan ta orhanizatsiia terytorii silskohospodarskykh pidpryiemstv: monohrafiia [Land Management in Ukraine: Land Management and Land Use Structure and Organization of Territory of Agricultural Enterprises: Monograph]. Hrin D.S., Kherson, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 20.08.2017 р.