EnglishНа русском

Ефективна економіка № 9, 2011

УДК 338

 

О. В. Комеліна,

доктор економічних наук, доцент, вчений секретар,

Полтавський національний технічний університет ім. Ю. Кондратюка

 

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ІННОВАЦІЙНИХ  РИНКІВ

 

Olga Komelina

METHODOLOGY OF THE STUDY OF REGIONAL INNOVATION MARKETS

 

У статті досліджено особливості формування та розвитку регіональних інноваційних ринків, здійснено їх систематизацію, визначено особливості становлення, функції, роль у формуванні інноваційної моделі розвитку регіону.

Ключові слова: регіон, інновації, ринок, регіональні інноваційні ринки

 

The article studied features of the formation and development of regional innovation markets. The author proposed an approach to systematize the regional innovation markets, explored especially their formation, function, defined role in the development of an innovative model of the region.

Keywords: region, innovation, market, regional markets innovative

 

 

Вступ. Особливості формування та розвитку інноваційних ринків (глобальних, національних, регіональних, локальних) визначаються перш за все природою інновації та її соціально-економічною сутністю як категорії, яка набуває визначального впливу на економічне зростання та водночас не може бути описана в рамках однорідного продукту. Крім цього, для процесу створення нового знання (новини, інформації) притаманними є такі властивості як відсутність суперництва, неподільність, невизначеність; безпосередньо інноваційна діяльність як правило характеризуються високим ступенем монополії, а окремі фірми та індивідууми можуть получати монопольну ренту на відкриття. У той же час витрати на нагромаджений капітал, що втілений в матеріалізацію знань та використовується багатократно, компенсується лише один раз, а відтак сучасні моделі економічного зростання не можуть відображати реальних процесів використання знань. Разом з тим очевидним є той факт, що збільшення масштабів наукових та науково-технічних досліджень (приріст знань, інформації та швидкості їх поширення) впливають на темпи економічного зростання.

Такий підхід визначає новий напрям досліджень розвитку регіону й відповідно нове коло завдань щодо організації його інноваційно-інвестиційної діяльності. Ідеться насамперед про характер ринкових відносин в інноваційній сфері і формування конкурентного середовища регіональних інноваційних ринків в системі національних та глобальних факторів впливу; виявлення особливостей, стану, рівня розвитку інноваційної інфраструктури регіону; оцінювання місткості інноваційних ринків; механізми взаємодії суб’єктів інноваційних відносин на регіональному, міжрегіональному, міждержавному рівнях тощо.

Аналіз публікацій. Узагальнення теоретичних та методологічних підходів щодо функціонування регіональних ринків дає змогу виділити ключові напрями наукових досліджень регіональної економіки. Зокрема у працях І. Тюнена, В. Лаунгарта, А. Леша, У. Айзарда та інших вчених сформульовані підходи щодо вивчення просторових проблем ринку та розміщення підприємств; А. Шеффле, Дж. Стюарт, С. Харрис, Д. Рей та ін. пов’язали розвиток регіональних ринків із ринковими потенціалами та просторовою взаємодією елементів їх простору; у роботах В. Криталлера, А. Леша, Б. Берри отримали розвиток положення теорії центральних місць, що розкривають схему взаємодії основних суб’єктів ринку.

Останнім часом все більшої уваги приділяється розвитку теорії геомаркетингу, що спрямована на вивчення просторових характеристик ринків, їх географічної сегментації та виступає основою розроблення диференційованих регіональних маркетингових стратегій. Ряд вчених досліджує специфіку формування ринків новин та інновацій з позицій теорії економічного зростання.

В сучасних умовах розвитку регіон виступає як частина інноваційно-інвестиційного простору, де формуються інноваційні ринки, межі  функціонування яких визначаються системою економічних відносин і зв’язків між суб’єктами господарювання (виробниками), продавцями, покупцями, посередниками з приводу руху новин та інновацій. Інноваційно-інвестиційний розвиток регіону базується на ринкових відносинах та потребує розроблення нових теоретичних моделей, які за своїми сутнісними ознаками визначають й відповідну модель управління ним. Така модель має ураховувати вплив процесів інформатизації суспільства, інтернаціоналізації та глобалізації економіки.

Метою статті є розроблення методологічних засад розвитку регіональних інноваційних ринків з позицій формування інноваційної моделі розвитку регіонів.

Виклад основного матеріалу. Проблема становлення інноваційних ринків як ефективного механізму переходу на інноваційний шлях розвитку країни та її регіонів вимагає з одного боку вивчення специфіки функціонування регіонального ринку, а з іншого – виявлення особливостей формування регіонального інноваційного ринку як комплексної категорії.

Підхід до регіонального ринку як самоорганізованої відкритої системи дає змогу визначити характер його функціонування та визначити доцільність та спрямованість сукупності впливів із боку державних і регіональних органів влади з метою нормалізації розвитку регіону та з урахуванням особливостей міжрегіональної взаємодії виробників, споживачів. Виходячи з цього необхідність, зміст, напрями, масштаби, інструменти державного втручання в розвиток інноваційних ринків (їх організація, управління, регулювання тощо) визначаються потребами та внутрішніми можливостями щодо їх самоорганізації.

Структура певного регіонального ринку та тип зв’язків, притаманний для нього, визначається рівнем сформованості конкурентного середовища, що у свою чергу залежить від сукупності діючих ринкових суб’єктів, їх інноваційної активності та особливостей впливу регіональних факторів. Визначальні риси конкурентного середовища регіональних ринків традиційно встановлюються шляхом дослідження їх структури за такими ознаками:

– характер взаємодії суб’єктів ринку (ринковий вплив) (регіонально-монополістичний ринок; регіонально-олігополістичний ринок; ринок із деконцентрованою структурою);

– рівень концентрації продавців на ринку й питома вага підприємств у галузевому продажу готової продукції;

– домінування вітчизняних та іноземних виробників (монополія вітчизняної фірми; домінування вітчизняних фірм; олігополія вітчизняних фірм; конкуруючі вітчизняні фірми за наявності іноземних виробників; конкуруючі іноземні фірми за відсутності вітчизняних виробників. 

Деякі вчені пропонують досліджувати регіональні ринки за характером взаємодії виробників і споживачів (як результат розвитку ринку замовлень): замовлення індивідуального споживача фірмі; міжфірмові замовлення та домовленості; замовлення держави бізнесу; контрактні замовлення великої ринкової структури дрібним фірмам-субпідрядникам; розвиток внутрішньофірмового виробництва за замовленням підрозділів [1, с. 17].

Важливим аспектом дослідження інноваційної активності суб’єктів регіональних ринків є насамперед їх прибутковість; забезпечення дохідності держави, регіону, домогосподарства; раціональне використання наявних територіальних ресурсів; рівень інноваційної активності суб’єктів господарювання й міра їх залучення в процес створення новацій та інновацій; вплив науково-технічного прогресу; механізми забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності на державному й регіональному рівнях.

Узагальнена класифікація регіональних ринків дає змогу на системній основі визначити тип їх впливу на ключові параметри соціально-економічного розвитку регіону, а також характер інноваційно-інвестиційних процесів (рис. 1 [2, с.60 – 67]).

Найскладнішими з точки зору становлення та розвитку і найменш вивченими є регіональні інноваційні ринки, їх сформованість та рівень розвитку багато в чому визначають риси інноваційної моделі регіону. У широкому розумінні поняття «регіональні інноваційні ринки» містить всі можливі ринки, дія яких тим, або іншим чином пов’язана з рухом новин, новацій, нововведень, інновацій та визначає специфіку розгортання інноваційних процесів в регіональному просторі. В основі аналізу регіональних інноваційних ринків має бути оцінка взаємодії суб’єктів цих ринків у межах їх галузевих чи функціональних складових, а також механізму, який забезпечує гармонізацію виробничої діяльності з попитом на інноваційні товари та послуги.


 

Важливим аналітичним інструментом оцінки розвитку ринку є вартість товару та ринкова ціна на нього. На стадії новації відбувається формування конкретних передумов упровадження новини, що включає створення взаємопов’язаної мережі (системи) засобів праці, способів оброблення сировини, матеріалів, напівфабрикатів із метою переходу до здійснення масового виробництва продукції та послуг. Унікальність ситуації в тому, що саме нововведення мають найбільшу за економічним значенням суспільну споживчу вартість, на цьому етапі відбувається матеріалізація знання. Разом із тим певною особливістю новини як товару є специфічна сфера її створення – сфера знань (суспільних, колективних, індивідуальних), а також здатність до використання в різних сферах суспільного життя (наука, освіта, культура, економіка). Інша особливість новини як товару та продукту праці – встановлення еквівалентності даного товару в процесі обміну на інші товари. Звичайно, суспільство визнає новину як такий товар, що задовольняє  його потребу через купівлю-продаж цього товару на ринку. Таким чином, формується товарна форма зв’язків, котра опосередковується ринком, за цих зв’язків виявляється єдність споживчої вартості та вартості. За таких умов правомірно зробити висновок про те, що наукова й науково-технічна діяльність на цьому етапі інноваційного процесу вже набуває ознаки товарного виробництва з адекватною їй формою зв’язків, що еволюціонують разом із розвитком продуктивних сил, суспільним поділом праці, спеціалізацією та кооперацією праці.

Вартість інновації є похідною від рівня розвитку як матеріальної, так і нематеріальної сфери. Проте саме нематеріальна сфера стає найважливішим середовищем реалізації, по-перше, внутрішньої здатності людини щодо інтелектуальної діяльності, а по-друге, здатності зовнішнього середовища до задоволення потреби в інтелектуальній (насамперед творчій) діяльності, створенні та споживанні новини, інновації, взагалі нового знання. Отже, основною складовою суспільно необхідної праці стає її інноваційна частина. Причому нематеріальна сфера (освіта, охорона здоров’я, культура, наука, наукове обслуговування тощо), де безпосередньо забезпечується людський розвиток та здатність до інноваційної діяльності, набуває винятково важливого значення у суспільному розвиткові. Таким чином закладаються «суспільно нормальні» умови виробництва та відповідний рівень умілості й інтенсивності праці [3 – 8].

Зміст основних функцій регіональних інноваційних ринків полягає у наступному:

 – регулююча функція: вплив на розвиток усіх сфер життєдіяльності суспільства на інноваційній основі, збалансування попиту та пропозиції інноваційної продукції, інноваційних продуктів за ціною, обсягами, структурою, структуру господарства в цілому;

 – стимулююча: прискорення науково-технічного прогресу відповідно до цілей, завдань, пріоритетів розвитку суспільства на основі інтенсифікації виробництва та підвищення його ефективності, супроводжується зниженням індивідуальних витрат порівняно із суспільно необхідними, підвищує суспільну корисність товарів і послуг;

 – ціноутворювальна: сприяє визначенню ціни на новину, інновацію шляхом установлення ціннісних еквівалентів обміну;

– посередницька: оптимізує систему інноваційних та інвестиційних відносин,  зв’язків між учасниками ринку;

– інформаційна: забезпечує інформацією учасників інноваційної діяльності щодо умов упровадження інновацій (новин) (ціна, відсоткова ставка за кредитами, правове регулювання тощо), стану ринку та умов гри на ньому;

– оптимізаційна: сприяє скороченню витрат, підвищенню прибутковості діяльності, забезпеченню конкурентоспроможності товару, виробника, регіону, країни, оптимізації пропозиції та платоспроможного попиту;

– інтегруюча (через об’єднання в єдиному інноваційному процесі всіх його учасників на основі товарно-грошових відносин, а також сфери створення новин (інновацій), сфери споживання, формування інтеграційних утворень навколо інноваційних проектів, створює умови формування єдиного ринку інновацій, новин);

– контролююча: забезпечує відповідність попиту і пропозиції, задоволення існуючих та майбутніх потреб ринку, вирівнювання цін на продукцію;

– відтворювальна: забезпечує безперервний розвиток (прогресивні зміни) процесу суспільного відтворення на інноваційній основі, цілісність національної економіки та її зв’язок із глобальним економічним середовищем, відтворення сукупного суспільного продукту як форма реалізації руху основних складових цього продукту;

 – сануюча: забезпечує на основі конкуренції оздоровлення економічної системи в цілому та зміну технологічних укладів;

 – балансуюча (забезпечує баланс інтересів, попиту та пропозиції, руху потоків інвестицій, ресурсів тощо) [6, 8].

Для створення привабливого регіонального інноваційного середовища принципово важливим є дослідження особливостей і механізмів функціонування цих ринків, оскільки в сучасних умовах вони мають системоутворювальний вплив на розвиток регіону як складної динамічної соціально-економічної системи в цілому та забезпечують її відтворення на інноваційній основі. Це потребує відповідного оцінювання конкурентного середовища регіональних інноваційних ринків; визначення їх інституційної структури; встановлення бар’єрів «входу» й «виходу» для кожного з них; дослідження ринкової інфраструктури та визначення її потенціалу. Особливості функціонування цих ринків виступають передумовами формування типу впливу державної інноваційної політики; динаміки й напрямів зміни правового середовища діяльності фірм, що визначає характер їх взаємодії зі споживачами продукції; визначення інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку конкретної фірми, що, безумовно, перш за все орієнтована на досягнення приватного результату.

Узагальнення наукових підходів щодо класифікації інноваційних ринків дало змогу здійснити їх структуризацію, змістовну характеристику з урахуванням регіонального аспекту, яка, з одного боку, поєднує ознаки новин, інновацій, а з іншого – ознаки ринків (табл. 1 [1-2, 6, 8, 9]).

 

 

Таблиця 1. Структура регіональних інноваційних ринків

Критерії виділення ринків та їх види

Загальна характеристика

1. Регіональні інноваційні ринки за об’єктним підходом

продуктових інновацій

забезпечує добробут населення, має високу залежність від інфляції, коливання попиту та пропозиції, пов’язаний з продуктовими інноваціями (продовольчі, промислові тощо), інноваціями у споживчій сфері (побутовими, комунальними, транспортними послугами, послугами культури, освіти, охорони здоров’я тощо, виробництвом нових споживчих товарів)

технологічних інновацій

(нових чи значно вдосконалених засобів виробництва) забезпечує оновлення виробничого потенціалу підприємств, упровадження передових технологій, техніки

наукових, науково-технічних робітників

забезпечує вільне пересування висококваліфікованої робочої сили та формування ціни на цьому специфічному сегменті ринку праці

інвестицій в інновації (капіталовкла-дення в інноваційні проекти)

високоризиковані капіталовкладення, що потребують застосування спеціальних нових фінансово-страхових послуг (формують ринок страхових послуг, інноваційний за змістом і характером послуг)

венчурного капіталу

здійснюється фінансування нововведень (за рахунок емісії проектних акцій та облігацій) у малих інноваційних фірмах (венчурах), характеризується високою ризикованістю

науково-технічної інформації

формує інформаційне забезпечення створення новин, дифузії інновацій, сприяє розвитку нових видів інноваційної діяльності

новин (інтелектуальних продуктів)

забезпечує створення та рух новини, сприяє формуванню нового попиту; пов’язаний із торгівлею патентами, ноу-хау, ліцензіями на новини, інновації; комплексний технологічний обмін, розвиток інжинірингу, консалтингу

організаційних інновацій

забезпечує адекватну інноваційним потребам управлінську підтримку на різних рівнях (національний, регіональний, локальний, на рівні підприємства), надання управлінських, консультаційних послуг (наприклад, на макрорівні – інноваційних керуючих, керуючих компаніями, інвестиційними фондами тощо)

маркетингових інновацій

просування новин та інновацій на регіональних ринках (галузевих, споживчих тощо)

малих інноваційних підприємств

забезпечує формування технологічних зв’язків, сітьової, кластерної інноваційної системи, прискорення інноваційного розвитку та інноваційної реструктуризації великих підприємств; є результатом розвитку ринку

2. Регіональні інноваційні ринки за суб’єктним підходом

покупців новин

діє на основі конкурентної пропозиції новин, інновацій і зростання платоспроможного попиту споживачів інновацій, характеризується перевищенням попиту над інноваційною пропозицією

продавців нововведень

характеризується перевищенням попиту над інноваційною пропозицією, а відтак переважанням кількісних критеріїв над якісними, що певною мірою свідчить про нерозвиненість конкуренції у сфері виробництва новин

ринок держав-них замовлень, контрактів, тендерів на здійснення НДДКР

залежить від платоспроможності держави, яка виступає замовником наукової та науково-технічної продукції як правило на тендерній основі, що забезпечує конкурсний відбір проектів

проміжних продавців новин

залежить від рівня зрілості ринку новин та розвитку відповідної  інфраструктури, ролі держави у створенні інтелектуальної власності

проміжних продавців інновацій

залежить від рівня зрілості ринку інновацій та розвитку відповідної інфраструктури, ролі держави у забезпеченні механізму трансферу технологій

венчурних інвесторів

наявністю венчурних інвесторів (національних, іноземних), які мають вільний капітал та інвестують його в ризиковані інноваційні проекти

засновників інноваційних компаній

національні й іноземні інститути інвестування, що спеціалізуються на капіталовкладеннях в інновації, їх діяльність залежить від створеного інноваційно-інвестиційного клімату країни та інноваційно-інвестиційної привабливості регіонів

3. Регіональні інноваційні ринки за роллю у територіальному поділі праці

місцевий

є результатом дії територіального поділу праці, традиційної та нової спеціалізації учасників інноваційного процесу

регіональний

сукупність локальних ринків інновацій як результат традиційної й нової спеціалізації учасників інноваційного процесу, наявних територіальних науково-виробничих комплексів, їх складових (окремих НДІ, ВНЗ тощо)

національний

сукупність регіональних ринків інновацій

глобальний

сукупність національних ринків інновацій

4. Регіональні інноваційні ринки за рівнем насичення

врівноважений

збалансованість попиту та пропозиції, стійка й нестійка рівновага, що призводить до формування дефіциту або надлишку пропозиції

дефіцитний

дефіцит пропозиції завершених наукових розроблень, інноваційної продукції

надлишковий

надлишок пропозиції завершених наукових розроблень, інноваційної продукції

5. Регіональні інноваційні ринки за ступенем зрілості (розвинутий, у стадії формування, нерозвинутий) чи стадією розвитку (стадії зародження, формування, зрілості, занепаду)

6. Регіональні інноваційні ринки за ступенем обмеженості (нерозвинутий, вільний монополістичний, олігополістичний, змішаний)

7. Регіональні інноваційні ринки за механізмом їх функціонування

легальний

діє прозоро та відкрито у контексті діючого законодавчого забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності

нелегальний (чорний, сірий)

прихований продаж інновацій (наприклад, «відплив інтелекту»)

8. Регіональні галузеві інноваційні ринки

8.1. Регіональні галузеві інноваційні ринки (експорторієнтовані, імпорторієнтовані, за галузями видобувної, переробної промисловості тощо)

8.2. Регіональні галузеві інноваційні ринки за особливістю організації ринкового обміну (гуртовий, роздрібний, експортний, імпортний)

8.3. Регіональні галузеві інноваційні ринки за асортиментом нових товарів

замкнений

реалізується товар лише перших виробників

насичений

представлені нові товари багатьох виробників, для забезпечення однакових чи пов’язаних між собою потреб

ринок широкого асортименту

існує низка нових товарів, що відповідають один одному мають на меті на забезпечення однакових чи пов’язаних між собою потреб

змішаний

присутні різноманітні, не пов’язані між собою товари

8.4. Регіональні галузеві інноваційні ринки за механізмом організації збуту новин, інновацій (розвинутий, нерозвинутий, у стадії формування; аукціони, тендери, торги, довгострокові контракти, телефонно-телексний ринок, електронна торгівля, біржова торгівля)

8.5. Регіональні галузеві інноваційні ринки за рівнем розвитку інфраструктури ринку (розвинутий, нерозвинутий, у стадії формування; інфраструктура як система об’єктів, що забезпечують нормальну інноваційну діяльність економіки в цілому, інформаційне обслуговування ринку)

8.6. Регіональні галузеві інноваційні ринки за призначенням інфраструктури ринку

обслуговування руху новин

забезпечення обміну новинами між їх виробниками, користувачами (промисловцями, населенням), створює умови інформаційного забезпечення інноваційного розвитку 

обслуговування руху інновацій

виробнича та невиробнича інфраструктура, що забезпечує нормальну інноваційну діяльність економіки і суспільного виробництва в цілому, створює умови інформаційного забезпечення інноваційного розвитку 

8.7. Регіональні галузеві інноваційні ринки за умовами появи на ринку

первинний ринок

створена та реалізована вперше на ринку, має монопольне положення на ринку новини, інновацій

вторинний ринок

є результатом багатократного використання об’єкта інтелектуальної власності шляхом купівлі-продажу, дифузії інновацій

 

Сучасні особливості організації інноваційного процесу дають підстави для виокремлення перш за все ринку новин (формування новини та її вихід на ринок новин) і ринку інновацій (створення інноваційного продукту та його вихід на ринок інновацій), що у свою чергу дає змогу дослідити особливості формування ринкового механізму створення, обміну, розповсюдження й споживання новини та інновації, врахувати основні функції цих ринків, проаналізувати особливості соціально-економічних відносин при здійсненні інноваційно-інвестиційної діяльності. Розвинуті ринки новин та інновацій є тим винятково важливим механізмом визначення вартості новини й інновації, що враховує водночас суспільно необхідні витрати праці та корисність виробленої продукції, сигналізує про стан попиту й пропозиції.

З урахуванням класичних трактувань ринку особливості ринку новин та інновацій мають прояв у наступному:

По-перше, ринок новин і інновацій забезпечує взаємодію виробництва та споживання новин за допомогою посередницьких інститутів (бірж нових ідей і технологій, лізингових компаній, патентних бюро, спеціалізованих торговельних компаній), що регулюють інноваційну діяльність дослідників та розробників як виробників новин і споживачів нововведень в особі підприємців та промисловців, прямий або зворотний вплив на виробництво й споживання нововведень. Обмін нових товарів через ринок інновацій стає формою системи економічних відносин ринкової економіки інноваційної сфери. Відтворювальна функція ринку інновацій полягає у відтворенні (виробництві, розподілі, обміні, споживанні) сукупного суспільного продукту.

По-друге, це – самостійні підсистеми в соціально-економічній системі, яким притаманні особливі соціально-економічні відносини (власності, виробництва, розподілу, споживання й ін.) та організаційно-економічні відносини (різноманітні конкретні форми організації інноваційно-інвестиційної діяльності).

По-третє, це – система функціонування інноваційного капіталу у формах інтелектуального, людського, торгового, промислового, фінансового, реального або фіктивного капіталів.

Принципово важливими щодо інноваційного розвитку та функціонування ринків новин та інновацій із точки зору регіональних процесів розвитку є такі положення:

– створення новини як першооснови інноваційного розвитку й забезпечення конкурентоспроможності країни та її регіонів, окремих виробників є складним динамічним системним суспільно значущим процесом;

– ринок новин дає змогу встановити рівень розвитку сфери утворення новини, особливості поділу праці у науковій сфері (економіці знань), визначити потенційну конкурентоспроможність цієї сфери, її окремих галузей та інститутів на регіональному, національному й глобальному ринках, конкурентоспроможності виробленої продукції; суспільно необхідні витрати праці на виробництво даної продукції знижуються тоді, коли загальний рівень людського розвитку є достатньо високим;

– зміна технологічних укладів забезпечується не лише можливістю продукувати нові ідеї, відкриття, винаходи тощо та організацією їх відповідного втілення у виробничу діяльність, а й можливістю масового споживання новітніх технологій, продукції, переходу їх у звичайну життєдіяльність людей. Усе це потребує розуміння того, що інноваційний розвиток охоплює всі сфери життєдіяльності людини без винятку, а не лише виробничу сферу. Отже, це потребує системної організації інноваційно-інвестиційної діяльності, чітко визначеної за цілями не лише в усіх сферах господарської та іншої діяльності людини, а й чіткого визначення цілей і завдань соціально-економічного розвитку на національному, регіональному, локальному рівнях з урахуванням тенденцій глобалізації;

– у розвитку продуктивних сил особливого значення набуває формування інтелектуального та людського капіталу, в той же час інновації й інвестиції перетворюються у фактори забезпечення інноваційного розвитку суспільства;  урегульованість визначення вартості інтелектуальної продукції, сформованість права щодо інтелектуальної власності, особливостей відтворення інтелектуального капіталу є визначальними передумовами інноваційного розвитку.

Здійснення конкурентної боротьби між виробниками новини потребує також сформованого інформаційного середовища, оскільки вихід інтелектуального продукту на регіональний, національний чи світовий ринок новин та інновацій визначається перш за все трансакційними витратами, що виникають у сфері обміну, насамперед витратами на передачу прав на інтелектуальну власність (отримання патенту, ліцензії на вибрану інноваційну діяльність, пошук інформації, проведення переговорів, витрати з виміру характеристик нових товарів тощо), а також рівнем зрілості відносин у сфері обміну інтелектуального продукту.

У дослідженні регіональних інноваційних ринків дуже важливим є перехід від традиційного аналізу стану рівноваги ринкових сил (збалансованості попиту та пропозиції на новини, інновації тощо) до дослідження механізму функціонування таких ринків як процесу. Врівноваженим в цьому випадку буде той ринок, де ринковою інформацією щодо інновацій володіють усі зацікавлені суб’єкти господарювання та відповідно відсутня конкуренція. Отже, ринкова інформація виступає вагомим фактором активізації інноваційної діяльності підприємців та їх прагнення отримати прибуток.

Ринкові відносини на цьому етапі є проявом об’єктивних процесів розвитку наукової та науково-технічної діяльності, результатом сукупної дії матеріально-речових факторів. Передумовами набуття новинами й інноваціями  на даному етапі ознак товару є ті ж самі, що є традиційними для товарного виробництва взагалі: суспільний поділ праці та спеціалізація (які й в інноваційній сфері все більше залежать від спрямованості процесів глобалізації, інтеграції, транснаціоналізації), обмеженість сукупних матеріальних ресурсів та матеріальних благ, економічна відокремленість виробників, що прямо або опосередковано задіяні в інноваційному процесі й пов’язані між собою через участь тим чи іншим чином у виробництві, впровадженні, розповсюдженні новини (інновації) та водночас є повністю незалежними у прийнятті рішень щодо змісту й форм їх інноваційно-інвестиційної діяльності.

Таке розширене трактування ринку новин й інновацій, виявлення їх сутності як товару дає змогу констатувати, що розвиток інноваційного процесу (який об’єднує всі стадії інноваційної діяльності) та особливості формування регіональних інноваційних ринків визначають передумови створення й функціонування інноваційного капіталу, що у свою чергу впливає на зміст інноваційно-інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання.

Ринок новин та інновацій, як і кожний ринок, проходить різні стадії розвитку (від нерозвинутого до вільного, регульованого, деформованого). Рівень розвитку ринку новин і послуг визначається такими умовами.

По-перше, рівень зрілості ринкових відносин в інноваційній сфері. Ця умова перш за все встановлюється визнанням права інтелектуальної власності як основи перетворення новини в товар, рівнем розвитку механізму забезпечення прав інтелектуальної власності як умови забезпечення комерціалізації новації.

По-друге, здатність учасників інноваційного процесу виробляти конкурентоспроможну інтелектуальну продукцію та забезпечувати на основі конкуренції створення нової корисності суспільного продукту за умов зменшення витрат на його виробництво, впливати на ціну новини, інновації (на ринку наявна необмежена кількість підприємців-новаторів).

По-третє, рівний доступ до ресурсів створення новини, що досягається високою мобільністю факторів виробництва.

По-четверте, відсутність державної монополії на новації, за винятком таких сфер економіки, як охорона здоров’я, освіта, фундаментальна наука, військово-промисловий комплекс, культура, або тих інноваційних розроблень, які можуть вплинути на стан безпеки країни.

По-п’яте, сформованість і ефективність системи державного регулювання ринку новин та інновацій.

По-шосте, рівень інформаційного забезпечення інтелектуальної діяльності.

По-сьоме, наявність конкуренції у сфері створення та впровадження новини, інновації (або рівень монополізації ринку), розвиненість наукової сфери.

По-восьме, наявність розвиненої інноваційної інфраструктури, існування якої має винятково важливе значення з точки зору забезпечення руху новини й інновації на ринку, забезпечує процес комерціалізації новин та інновацій.

Висновок. Формування та розвиток регіональних інноваційних ринків обумовлені наявністю регіональних особливостей із приводу формування та руху інноваційного капіталу й форм його прояву. Інноваційно активні підприємства здатні впливати на структуру ринку, створювати ті самі бар’єри для входження в ринок інших фірм, активізовувати інтеграційні процеси в межах ринків, регіонів, країни, а також  формувати активні стратегії входження в зовнішні ринки та розширювати їх межі тощо, змінювати позиції фірми на регіональному ринку, встановлювати неринковий за своєю природою контроль за  поведінкою інших фірм і повний або частковий контроль за власністю підприємств через різні форми інтеграції. Отже, аксіоматичним є твердження, що чим більшою є частка присутніх на ринку інноваційно активних підприємств, тим динамічніше буде розвиватися такий ринок, що відповідно буде створювати системний вплив і на регіон, і на параметри його соціально-економічного розвитку, а процес інтеграції фірм у межах регіональних ринків є цікавим уже через те, що він є основою подальшого розвитку сітьових підприємницьких зв’язків, сприяє процесам кластеризації та, зрештою здатний забезпечити синергетичний ефект у розвитку регіону.

Інноваційно-інвестиційна діяльність регіону виступає в якості такої, що інтегрує та забезпечує взаємозв’язок і взаємодію всіх підсистем регіональної соціально-економічної системи, а також визначає характер її відтворення, є водночас і фактором, і результатом формування й розвитку таких регіональних інноваційних ринків:

- новацій, які є результатом функціонування науково-інноваційного комплексу регіону та його конкурентоспроможності;

- інноваційних товарів і послуг, які є результатом розвитку господарства регіону, що забезпечують його відповідні потреби;

- ринків, які забезпечують рух матеріально-речових потоків та певною мірою виступають вагомим елементом механізму діючої системи інноваційних відносин (самоорганізації);

- ринків, котрі забезпечують формування й використання факторів виробництва (особливо тих сегментів трудових, фінансово-кредитних, сировинних та інших ресурсів, що безпосередньо впливають на формування інноваційного середовища регіону й розвиток інноваційного підприємництва), до яких перш за все слід віднести інформаційний ринок.

 

Список використаних джерел

1. Рой Л. В. Анализ отраслевых ринков / Л. В. Рой, В. П. Третяк. – М.: ИНФРА-М, 2009. – 442 с.Коваленко Е. Г.

2. Региональная экономика и управление / [Е. Г. Коваленко, Г. М. Зинчук, С. А. Кочетова и др.]. – СПб.: Питер, 2008. – 288 с..

3. Інноваційна діяльність в Україні / [Гуржий А. М., Каракай Ю. В., Петренко З. О. та ін.]. – К.: УкрНТЕІ, 2006. – 152 с.

4. Шумпетер Й. Теория экономического развития: исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита и цикла конъюнктуры / Й. Шумпетер. – М.: Прогресс, 1982. – 455 с.

5. Антонюк Л. Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації / Л.Л. Антонюк, А. М. Поручник, В. С. Савчук. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с.

6. Ермасов С. В. Инновационный менеджмент / С.В. Ермасов, Н.Б. Ермасова. – М.: Высшее образование, 2007.– 505 с.

7. Санто Б. Инновация как средство экономического развития: Пер. с венг. / Б. Санто. – М.: Прогресс, 1990.

8. Комеліна О.В. Стратегія трансформації інноваційно-інвестиційного простору України: теорія, методологія і практика / О.В. Комеліна. – К.: ТОВ «ДКС центр», 2010. – 486 с.

9. Киселева В. В. Государственное регулирование инновационной сферы / В. В.Киселева, М. Г. Колосницына. – М.: Изд. дом ГУ ВШЭ, 2008. – 402 с.

Стаття надійшла до редакції 15.09.2011 р.