EnglishНа русском

Ефективна економіка № 6, 2011

УДК 659.15:332.122

О. В. Сініціна,

ДП «Прем’єр Експо», м. Київ

 

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ ВИСТАВКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

 

Sinitsina О.,

Premier Expo, Kyiv

 

MODERN TRENDS AND STRATEGY DEVELOPING WAYS OF EXHIBITION ACTIVITY IN REGIONS OF UKRAINE

 

Розглянуто сучасний стан розвитку виставкової діяльності в регіонах України. Розроблено рекомендації щодо формування системи управління розвитком виставкової діяльності в регіоні. Визначено стратегічні напрями розвитку виставкової діяльності в регіонах України.

Ключові слова: регіональне управління, виставкова діяльність, тенденції, стратегія, розвиток, регіон, виставка

  

The current state of development of exhibition activity in Ukraine's regions is described. The recommendations on the formation of management development in the exhibition activity region are proposed. The strategic directions for development of exhibition activity in Ukraine's regions are defined.

Keywords: regional administration, exhibition activities, trends, strategy development, region, exhibition

 

Постановка проблеми. Починаючи з другої половини 2008 р. і до теперішнього часу у розвитку виставкової діяльності (ВД) в Україні та її регіонах проявляються негативні наслідки світової економічної кризи, пов’язані із спадом ділової активності. Таким чином, на зміну якісному та кількісному зростанню прийшов етап так званого кризового розвитку, що обумовив зменшення ємності ринку виставкових послуг в Україні та актуалізував необхідність вибору таких стратегічних альтернатив, які передбачають реалізацію антикризових управлінських заходів у межах регіональних програм розвитку ВД.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Різні аспекти розвитку ВД в Україні вже висвітлювалися в працях таких науковців, як: В. Фарберов, В. Пекар, А. Голіцин, Л. Лукашова та інших. Проблематика стратегічного управління (у тому числі і на регіональному рівні) досліджувалася як іноземними, так і вітчизняними науковцями: І. Ансоффом, М. Портером, Г. Мінцбергом, К. Прахаладом, А. Мазаракі, Г. П’ятницькою, І. Смоліним, А. Наливайко, З. Шершньовою та іншими. Проте проблемні питання стратегічного управління розвитком ВД у регіонах до цього часу практично не вивчалися.

Цілі статті. У зв’язку з вищезазначеним основними цілями даного дослідження є: 1) на основі аналізу сучасних тенденцій розвитку ВД в Україні, удосконалити типологію її регіонів за ознаками, що характеризують стан ВД у регіонах; 2) розробити рекомендації щодо формування системи управління розвитком ВД у регіоні; 3) визначити першочергові (основні) та другорядні стратегічні напрями розвитку виставкової діяльності в регіонах України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Аналіз тенденцій розвитку ВД в Україні, що проводився як на даних Держкомстату України [1–6], так і даних власних спостережень, показав, що станом на кінець 2009 р. в Україні функціонувало 123 суб’єкти ВД, що безпосередньо організовували виставково-ярмаркові заходи (ВЯЗ) в регіонах України та за їх межами. Для порівняння: у 2008 р. (тобто у докризовий період розвитку) таких суб’єктів було на 21 одиницю (або на 14,6%) більше. При цьому, спираючись на результати аналізу пропозиції послуг щодо організації ВЯЗ у регіональній площині, пропонуємо проводити типологію регіонів за кількістю суб’єктів, основним видом економічної діяльності яких є ВД. Згідно з цією типологією в Україні доцільно виділяти три групи регіонів, а саме регіони, де функціонує: не більше двох, від 3 до 10 та від 11 та більше організаторів ВЯЗ та виставкових центрів. Зазначимо, що у більшості регіонів України (у понад 50%) протягом 2007–2009 рр. діяло не більше двох організаторів ВЯЗ та виставкових центрів. У понад третини регіонів України таких суб’єктів ВД налічувалося наприкінці 2009 р. від 3 до 10 одиниць. Це: Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Запорізька, Львівська, Миколаївська, Полтавська, Херсонська та Чернігівська області. До третьої групи, де кількість суб’єктів ВД становить від 11 і більше одиниць у 2009 р. потрапили лише м. Київ та Одеська область (зауважимо, що у 2007 та 2008 рр. до цієї групи також входила Харківська область).

Проведений аналіз даних Держкомстату України [1–6], що характеризують розвиток ВД в Україні та її регіонах свідчить, що період з 2004 по 2008 рр. спостерігалося поступальне зростання кількості: ВЯЗ в Україні з 1019 до 1174 одиниць; експонентів – з 72 тис. до 82 тис., то в 2009 р. відбулося зменшення цих показників відповідно до 1076 (у 1,1 рази) та до 68 тис. (в 1,2 рази). Середньорічні темпи приросту ВЯЗ в 2004-2008 рр. становили 3,60%, кількості експонентів – 3,45%; відвідувачів – 7,41%.

Аналогічна тенденція склалася і щодо використання виставкової площі. Водночас зазначимо, якщо для загальної фізичної виставкової площі виставкових центрів характерними є невеликі зміни обсягів протягом досліджуваного періоду, то обсяг використаної площі з урахуванням обертання фізичної площі (забудованої площі організаторів ВЯЗ) досяг піку у 2008 р. (1836 тис. кв. м.), а в наступному періоді (2009 р.) зменшився до 1267 тис. кв. м. або майже у 1,5 рази. Зменшення обсягів забудови виставкових площ у 2009 р., зокрема, відбувалося через збільшення відмов експонентів від участі у ВЯЗ безпосередньо напередодні його проведення. І хоча організатори ВЯЗ намагалися у короткі терміни проводити забудову прогалин у експозиції за рахунок розміщення додаткових інформаційних центрів, закладів ресторанного господарства, зміни дислокації окремих учасників (за умови їх згоди) тощо, це все рівно певним чином негативно позначилося на іміджі деяких ВЯЗ.

Показовою є і зміна кількості країн-учасниць ВЯЗ в Україні: з 2004 до 2008 рр. вона зросла з 50 до 71 одиниць, а у 2009 р. – зменшилася до 63 одиниць або на 12,7%. Середньорічні темпи зростання кількості країн-учасниць у цей період становили 9,16%. Суттєво в період 2004–2008 рр. зростали і обсяги забудованої виставкової площі, яку організатори надавали іноземним учасникам ВЯЗ в Україні – з 50 до 229,7 тис. кв. м. Проте, в 2009 р. вони зменшились до 178 тис. кв. м. або більше ніж в 1,3 рази.

Встановлено, що у розрізі запропонованої вище типології регіонів України простежується така тенденція щодо проведення ВЯЗ: із збільшенням суб’єктів ВД кількість організованих в регіоні ВЯЗ зростає. При цьому кількість представлених на ВЯЗ третьої і другої груп регіонів експонентів є значно більшою порівняно з першою групою. Так, якщо регіони першої групи (де функціонує не більше 2-х суб’єктів ВД) проводять менше 18% всіх ВЯЗ в Україні і частка експонентів, що беруть в них участь, не перевищує 12% від загальної кількості учасників ВЯЗ, то регіони третьої групи протягом 2004–2009 рр. проводили від 41% і більше ВЯЗ, в яких брали участь від 55% і більше експонентів. Поряд з цим варто відзначити, що у кризовий 2009 р. частка ВЯЗ, що проводилась суб’єктами ВД регіонів третьої групи, зменшилася порівняно з часткою регіонів другої групи. Проте середня кількість експонентів, що брали участь у ВЯЗ третьої групи регіонів, так і лишилася більшою (у понад 1,3 рази у 2009 р.) порівняно з регіонами другої групи. Це пояснюється тим, що темп зменшення кількості ВЯЗ, які організатори вважали недостатньо перспективними з огляду на прояв наслідків економічної кризи, у регіонах третьої групи був швидшим, ніж у регіонах другої групи. Останнє також є проявом більш швидкого та гнучкого реагування на загрози зовнішнього середовища при прийнятті управлінських рішень щодо розвитку ВД у регіоні. У свою чергу, висока швидкість такого реагування, на наш погляд, може бути обумовлена концентрацією найбільш професійних кадрів з ВД у регіонах третьої групи.

Пропонуємо для того, щоб більш детально в подальшому проводити аналіз виставково-ярмаркової активності у регіонах України та розробляти на основі цього рішення щодо стратегічного розвитку ВД у регіонах, об’єднувати регіони у групи за кількістю проведених ВЯЗ протягом року. Вважаємо за доцільне в межах цього групування в Україні виділяти 9 груп регіонів: від групи, у регіонах якої нині ВЯЗ не проводяться, до групи, в регіонах якої відбувається від 201 і більше ВЯЗ за рік (рис. 1).

Виявлено, що нині в Україні найбільше ВЯЗ протягом року відбувається в м. Києві – 345–442 ВЯЗ на рік (або від 34 до 36% всіх ВЯЗ України). Пояснити це можна не тільки тим, що в столиці України краще, ніж в інших регіонах розвинута виставкова інфраструктура, а і тим, що тут успішно розвивається політико-ділове середовище і сконцентровані найбільш потужні та інноваційно зорієнтовані суб’єкти ВД, серед яких «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», ДП «Прем’єр Експо», «Євроіндекс», НК «Експоцентр України», «Примус Україна» та інші. При цьому Київ як метрополіс стимулює економічний розвиток країни (у т.ч. і у сфері ВД) в певній ієрархічній послідовності - від найбільших ядер до менших центрів соціально-економічної активності, що відповідає, згідно з О. Денисенко [7], механізмам поліцентричного розвитку території.

 

Рис. 1. Регіональна структура проведення виставково-ярмаркових заходів в Україні у: а) 2008 році; б) 2009 році 1

 

Примітка. Сформовано за даними Держкомстату України [1- 6].

 

У наступні за кількістю проведених ВЯЗ групи потрапили регіони, які в основному є великими індустріальними та науково-культурними центрами. Так, на другому місці за кількістю проведених ВЯЗ знаходиться Одеська область (125 ВЯЗ проведено у 2008 р. та 99 – у 2009 р.). У третю групу в 2009 р. потрапила Дніпропетровська область (72 проведених ВЯЗ); у четверту – Запорізька, Донецька, Житомирська області та АР Крим – регіони, в яких за рік було проведено 41–57 ВЯЗ; у п’яту – Херсонська, Львівська, Миколаївська та Вінницька області – регіони, де було проведено 31–39 ВЯЗ; у шосту – Харківська, Полтавська, Кіровоградська та Чернігівська області (21–28 ВЯЗ). У 2-х регіонах (Тернопільські та Київські областях ВЯЗ взагалі не проводились), а в усіх інших регіонах України у 2009 р. було проведено не більше 14 ВЯЗ. При цьому варто зазначити, що у 14 регіонах України кількість проведених ВЯЗ у 2009 р. зменшилась порівняно з 2008 р., а у 8 регіонах – збільшилась.

Частка проведених ВЯЗ у віддалених від столиці регіонах України коливається від 0,17% до майже 11,00% (зокрема, в Одеській області вона становить 10,65% від загальної кількості ВЯЗ в Україні в 2008 р. і 9,2% – в 2009 р., у Запорізькій – відповідно 5,54% та 5,3%, у Дніпропетровській – 5,28% та 6,69%, у Херсонській – 3,75% та 3,62%, у Харківській – 3,41% та 2,51%, у АР Крим – 3,41% та 4,1%, у Донецькій – 4,17% та 4,00%, Житомирській – 4,17% та 3,81%; Вінницькій – 2,90% і 3,16%, Миколаївській – 2,98% і 3,35%, Чернігівській – 1,60% і 2,70%, у Львівській – 3,07% та 2,80%.

Впродовж досліджуваного періоду особливо успішно розвивалася ВД у: Дніпропетровській області, в якій протягом 2004–2009 рр. середньорічний приріст ВЯЗ склав 12,47%; Миколаївській і Чернігівській областях, в яких кількість ВЯЗ зросла в 1,8 і 2,2 рази відповідно; Житомирській області, в якій середньорічний темп приросту ВЯЗ впродовж 2004–2008 рр. становив 25,11%, а кількість проведених ВЯЗ збільшилася майже в 2,5 рази (хоча варто зауважити, що у 2009 р. у цій області кількість проведених ВЯЗ, на жаль, зменшилася до рівня 2007 р. і становила 41 захід). Як вже зазначалося вище, така тенденція до збільшення ВЯЗ, передусім, пов’язана з ефективним регіональним розвитком виставкової інфраструктури. При цьому темпи приросту підприємств-організаторів ВЯЗ і виставкових центрів, як правило, перевищують темпи приросту ВЯЗ, що проводяться у регіонах України. Так, наприклад, у Миколаївській області в 2004–2008 рр. темпи приросту організаторів ВЯЗ та виставкових центрів були вдвічі вищими за темпи приросту ВЯЗ, в Одеській області – більше, ніж в 4  рази, Львівській області – майже у 1,5 рази, м. Києві – в 1,6 рази. Це свідчить, з одного боку, про підвищення інтенсивності конкуренції у сфері ВД регіону, а з іншого – про необхідність часового лагу для адаптації нових організаторів ВЯЗ на регіональному ринку виставкових послуг, а також для пошуку нових можливостей для підвищення якості організації виставок та ярмарків як на стадії їх підготовки, так і на стадії проведення.

Варто відзначити, що, згідно з результатами нашого дослідження, нині у більшості регіонів України немає цільових програм розвитку ВД і навіть не визначені стратегічні орієнтири такого розвитку. Вважаємо, що застосування на практиці наукових підходів до визначення стратегічного напряму розвитку ВД у регіоні з орієнтацією на підвищення конкурентоспроможності ВЯЗ, що проводяться на його території, підвищить результативність управління розвитком ВД у регіонах України. При цьому в цілому процес формування ефективної системи управління розвитком ВД у регіоні, на наш погляд, має передбачати не тільки комплекс дій, пов’язаних із визначенням завдань щодо розвитку ВД, необхідних для цього ресурсів та очікуваних результатів, але і дій, що дозволять якнайкраще, з одного боку, зібрати та обробити вихідну для прийняття тих чи інших управлінських рішень інформацію, а з іншого – оцінити ефективність виконання поставлених завдань та мультиплікативний вплив результатів управління ВД на соціально-економічний розвиток регіону (рис. 2).

На різних етапах формування системи управління розвитком ВД у регіоні залучаються як суб’єкти управління розвитком ВД у регіоні, так і безпосередні організатори та учасники ВЯЗ. Етапу «Визначення завдань, ресурсів та очікуваних результатів реалізації ВД у регіоні» мають передувати етапи, пов’язані зі збором й обробкою даних про ВД у регіоні та визначення цілей розвитку ВД в регіоні. При цьому, на нашу думку, важливо проаналізувати успішний досвід реалізації ВД в певному(их) регіоні(ах) країни (які цілі були досягнуті, що і як для цього робилось, скільки знадобилось для виконання різних завдань часових та інших ресурсів, тощо).

 

Рис. 2.  Блок-схема формування системи управління розвитком виставкової діяльності у регіоні

 

Під час управління звичайно необхідно також враховувати / прогнозувати прямий / непрямий вплив зовнішніх факторів (економіко-політичний стан) та наявність / відсутність тих чи інших ресурсів у регіоні (у т.ч. проводячи аналіз потреби у кваліфікованих виставкових кадрах, вивчаючи технічні параметри регіональних виставкових майданчиків тощо). При цьому всі вищезазначені дані стануть підґрунтям для розробки виваженої (науково обґрунтованої) програми розвитку ВД у регіоні. Зауважимо, що в процесі розробки та реалізації цієї програми з метою забезпечення формування саме ефективної системи управління розвитком ВД у регіоні, варто зважати та оцінювати вплив зовнішнього середовища на ВД і процес регіонального управління її розвитком. Водночас варто пам’ятати (оскільки зовнішнє середовище нині практично в усіх регіонах України є дуже мінливим та непередбачуваним), що дуже важливо під час реалізації програми розвитку ВД в регіоні проводити контроль її виконання, вносити необхідні корективи з урахуванням зміни зовнішніх факторів.

Отримані результати під час оцінювання ефективності виконання завдань програми розвитку ВД у регіоні покажуть (висвітять), наскільки були дієвими та доцільними ті чи інші управлінські рішення, які прийматимуться різними суб’єктами регіональної політики розвитку ВД. Поряд з цим, важливою складовою системи управління розвитком ВД у регіоні має, на наш погляд, стати визначення мультиплікативного впливу ВД на соціально-економічний розвиток регіону.

У ринкових умовах господарювання ВД, реалізуючи функцію генератора процесів обміну між країнами, регіонами, містами, набуває специфічних рис. Одна з ключових таких рис, на нашу думку, проявляється у виставкових можливостях поширення інформації про: стан кон’юнктури регіональних ринків і тенденції їх розвитку; інтенсивність конкуренції на галузевих ринках та особливості зміцнення конкурентних переваг підприємств залежно від виду їх економічної діяльності (зокрема, завдяки проведенню професійних конференцій, круглих столів, дискусій у межах виставкового заходу) тощо. Інша специфічна риса проявляється через виставкові можливості у створенні сприятливих передумов для формування та зміцнення контактів між виробниками різних підприємств, галузей, регіонів, між виробниками та споживачами. Все це у сукупності дозволяє говорити про ймовірність вагомого мультиплікативного впливу (ефекту) від проведення активної ВД для всіх учасників ринкових відносин.

На сам кінець зазначимо, що в процесі управління розвитком ВД у регіоні варто користуватися наявними та адаптованими до сфери ВД методами та інструментами теорії стратегічного менеджменту. У зв’язку з цим вважаємо, що механізм формування організаційної системи загальнодержавної стратегії розвитку ВД в країні має здійснюватись на основі принципів взаємоузгодженості розробки та реалізації стратегічного курсу на кожному щаблі управління (рис. 3).

 

Рис. 3. Організаційна система формування та реалізації загальнодержавної стратегії розвитку виставкової діяльності в країні

 

При цьому загальнодержавна стратегія розвитку ВД в Україні повинна формуватися та реалізуватися за двома напрямами: згори – від центру, який обґрунтовує та впроваджує ключові засади та принципи стратегії розвитку ВД у регіонах країни на державному рівні; знизу – від конкретних територій, де в дію вступає організаційно-економічний механізм формування стратегії розвитку ВД з урахуванням специфіки певних регіонів. Водночас підприємства та організації регіону, що долучаються до проведення або беруть участь у ВЯЗ, які проводяться в регіонах країни та поза її межами, формуючи / коригуючи власні стратегії розвитку ВД, мають включати положення загальнодержавної стратегії розвитку ВД. Крім того, вищезазначеним підприємствам та організаціям регіону, а також різним адміністративно-територіальним одиницям у регіоні (містам, районам) варто у своїх стратегіях брати до уваги те, які саме напрями розвитку ВД визначені у відповідних стратегічних програмах того чи іншого регіону країни. Останнє дозволить їм краще використати ті можливості, які створюються для розвитку ВД на регіональному рівні управління в цілому.

Для забезпечення ефективного управління розвитком ВД регіональним органам влади необхідно розробляти / удосконалювати стратегічні програми розвитку ВД у регіоні. Поряд з цим, удосконалюючи діючі стратегічні програми розвитку ВД, варто брати до уваги наявну в регіоні нині виставково-ярмаркову активність та враховувати вплив на неї різних факторів. За результатами проведених нами досліджень, визначено стратегічні напрями розвитку ВД у регіонах України (табл. 1), що, на наш погляд, мають знайти своє відображення у відповідних програмах.

 

Таблиця 1. Першочергові (основні) та другорядні стратегічні напрями розвитку виставкової діяльності в регіонах України 1

Примітка. О – основний, тобто першочерговий стратегічний напрям розвитку ВД у регіоні; Д – другорядний напрям; «+» – напрям, що реалізується вже нині.

 

Кращі за нинішнім розвитком ВД регіони України, як свідчать дані табл. 1, у стратегічній перспективі цілком можуть планувати проведення світових ВЯЗ. Зокрема, у цьому стратегічному напрямі варто працювати м. Києву, Львівській, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Харківській, Одеській областям. Водночас такі області, як: Тернопільська і Київська, на нашу думку, повинні активізувати роботи, пов’язані не тільки з участю підприємств регіону у ВЯЗ, але і з організацією та проведенням ВЯЗ на території своїх регіонів.

Одна частина регіонів України у своїх стратегічних цільових установках має орієнтуватися на прискорення зростання у сфері ВД регіону, а інша частина – на розроблення та впровадження заходів, що зможуть запобігти спаду у розвитку ВД (див. табл. 1). Більшість регіонів країни, реалізуючи стратегії розвитку ВД, мають вживати заходи щодо покращання якості виставкових послуг у регіоні та проведення якісного аудиту ВЯЗ. Важливу роль (хоча часом і не основну) відіграє у розвитку ВД регіонів України і проблема забезпечення цієї сфери економічної діяльності кваліфікованим персоналом. Це обумовило визначення в якості одного з стратегічним напрямів розвитку ВД у регіонах України напрям «Підвищення кваліфікації персоналу у сфері ВД регіону».

Крім того, незалежно від регіону України подальше регіональне управління розвитком ВД повинно передбачати: 1) розробку і впровадження ефективних механізмів координації дій суб’єктів ВД у регіоні; 2) створення у регіоні інформаційно-консультативного(их) (навчального(их)) центрів з питань ефективної участі у ВЯЗ та створення інформаційно-аналітичної бази про виставково-ярмаркову діяльність в регіоні, країні за кордоном; 3) розширення співпраці організаторів ВЯЗ, що проводяться у регіоні, з регіональними виробниками, представниками державних органів управління та бізнесових кіл з різних куточків України та інших країн світу; 4) розробку заходів щодо стимулювання підприємств і організацій регіону до участі у ВЯЗ усіх рівнів (і особливо національних та міжнародних) з метою їх виходу на нові перспективні ринки збуту та підвищення ефективності просування регіональних товарів і послуг як всередині регіону, так і поза його межами; 5) підвищення ефективності використання трудових та інших ресурсів у сфері ВД регіону; 6) розширення номенклатури виставкових послуг для експонентів і відвідувачів ВЯЗ у регіоні, розробку нових перспективних виставкових проектів, що сприятимуть не тільки просуванню регіональних брендів та вирішенню деяких соціальних проблем у регіоні (наприклад, пов’язаних із зайнятістю населення регіону (особливо працездатного віку)), але і забезпечать зростання надходжень від ВД до регіонального бюджету; 7) формування належного фінансового забезпечення (з різних джерел фінансування) для реалізації стратегічних заходів, що сприятимуть прогресивному розвитку ВД у регіоні.

Висновки. У результаті дослідження виділено 9 груп регіонів залежно від кількості проведених ВЯЗ протягом року. Формування ефективної системи управління розвитком ВД у регіоні, має передбачати комплекс дій, пов’язаних із визначенням завдань щодо розвитку ВД, необхідних для цього ресурсів, очікуваних результатів, оцінювання ефективності виконання поставлених завдань та мультиплікативний вплив результатів управління ВД на соціально-економічний розвиток регіону. Стратегічні напрями розвитку виставкової діяльності в регіонах України, пов’язані із запобіганням спаду в розвитку ВД, забезпеченням динамічного, ніж нині розвиток ВД у регіоні, розвитком матеріально-технічної бази, підвищенням кваліфікації персоналу та якості виставкових послуг, збільшенням кількості міжрегіональних та міжнародних ВЯЗ,  підвищенням  ефективності використання виставкових ресурсів, організацією якісного аудиту ВЯЗ, підвищенням ефективності просування ВЯЗ регіону на ринку виставкових послуг.

 

Список використаних джерел:

1. Виставково-ярмаркова діяльність в Україні у 2004 році. Статистичний бюлетень [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.expo.org.ua/ua/files/table.htm

2. Виставково-ярмаркова діяльність в Україні у 2005 році. Статистичний бюлетень [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://www.expo.org.ua/ua/files/expo_stats_ 2005.pdf

3. Виставково-ярмаркова діяльність в Україні у 2006 році. Статистичний бюлетень [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.expo.org.ua/ua/files/stats2006.xls

4. Виставково-ярмаркова діяльність в Україні у 2007 році. Статистичний бюлетень [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.expo.org.ua/ua/files/stats2007.xls

5. Виставково-ярмаркова діяльність в Україні у 2008 році. Статистичний бюлетень. Державний комітет статистики – К. 2008. – 46 с.

6. Виставково-ярмаркова діяльність в Україні у 2009 році. Статистичний бюлетень. Державний комітет статистики –  К. – 2009. – 54 с.

7. Денисенко О.О. Роль метрополісів у становленні поліцентричних територіальних систем та структуризації простору / О.О. Денисенко // Економічна та соціальна географія: Наук зб. / Ред. кол. С.І. Іщук (відп. ред.) та ін. – 2008. – Вип. 58. – С. 81–90.

Стаття надійшла до редакції 17.06.2011 р.