УДК 330.341:337.12

 

Л. О. Коковський,

к.г.н., Інститут туризму ФПУ, м. Київ

 

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ТА НАПРЯМИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

 

Анотація. У статті проаналізовано стан зовнішньоекономічної безпеки України, його динаміка, відповідність показників зовнішньоекономічних відносин пороговим значенням. Визначені основні загрози зовнішньоекономічній безпеці України та пріоритетні напрями економічної політики, щодо забезпечення безпеки в майбутньому.

Ключові слова: зовнішньоекономічна безпека, зовнішньоторгівельна безпека, зовнішні загрози, відхилення, порогові значення.

 

Аннотация. В статье проанализировано состояние внешнеэкономической безопасности Украины, его динамика, соответствие показателей внешнеэкономических отношений пороговым значением. Определены основные угрозы внешнеэкономической безопасности Украины и приоритетных направлениях экономической политики, по обеспечению безопасности в будущем.

Ключевые слова: внешнеэкономическая безопасность, внешнеторговая безопасность, внешние угрозы, отклонения, пороговые значения.

 

Abstract. The article is dedicated to the foreign economic security of Ukraine, its dynamics, compliance indicators of foreign economic relations threshold. It is defined basic threats to Ukraine's foreign security and priorities of economic policy to ensure security in the future.

Keywords: foreign economic security, foreign trade security, external threats, deviation, thresholds.

 

 

Постановка проблеми. В умовах кризи та невизначеності розвитку світової економіки упродовж останніх років, дослідження та забезпечення зовнішньоекономічної безпеки держави набуває важливого значення. Високий рівень відкритості й інтегрованості економіки України у світове господарство створює додаткові загрози для економічного розвитку країни. Тому дослідження сучасних проблем зовнішньоекономічної безпеки України є актуальним, а визначення напрямів усунення цих загроз та пом’якшення їх впливу на економіку є першочерговим завданням держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання зовнішньоекономічної безпеки сучасними вітчизняними та зарубіжними дослідниками розглядається в системі економічної безпеки держави. Дослідження зовнішньоекономічної безпеки України ведуться провідними економістами, знаними вченими, такими як О.С. Власюк,             В.М. Геєць, В.І. Мунтіян, С.І., Пирожков, І.В. Сухоруков та інші.

Постановка завдання. Метою роботи є дослідження стану зовнішньоекономічної безпеки України, виявлення сучасних зовнішніх викликів і загроз для її економіки,  розроблення алгоритму вирішення проблемних питань.

Виклад основного матеріалу. Під зовнішньоекономічною безпекою країни розуміється інвестиційно-привабливий стан економіки країни, яка здатна генерувати конкурентоспроможну продукцію, забезпечуючи при цьому збалансованість зовнішньої торгівлі та стійкість фінансової системи країни в глобальній системі. Таким чином, зовнішньоекономічна безпека включає в себе такі складові: інвестиційну, зовнішньоторговельну та боргову.

Концепція економічної безпеки цінна тим, що дозволяє попереджати негативні деформації в економіці. Порогові значення економічних показників відіграють у цьому вирішальну роль. Пропонуємо визначати два порогові значення, перше з яких сповіщатиме про ризиковість ситуації та наближення небезпеки, дозволяючи при цьому зважено та завчасно розробити і прийняти управлінське рішення. Перетин другого порогового показника інформує про критичність ситуації  та необхідності негайного втручання держави.  Відповідно виділяється три рівні зовнішньоекономічної безпеки: нормальний, передкризовий та критичний (Таблиця 1).

 

Таблиця 1. Показники зовнішньоекономічної безпеки країни та їх порогові значення

Розроблено автором.

 

Першим за вагомістю показником зовнішньоторговельної безпеки варто вважати коефіцієнт покриття експортом імпорту. Починаючи із 2005 р. цей коефіцієнт набув негативного значення та постійно погіршувався (таблиця 2). У 2008 р. відхилення від нормативного значення (1) становило 19,2%, що є катастрофічним для економіки країни.

 

Таблиця 2. Коефіцієнт покриття експортом імпорту

За даними НБУ [8].

 

Довготривале від’ємне значення зовнішньої торгівлі держави несе в собі багато загроз, головна з яких – пошук і забезпечення зовнішніх ресурсів для вирівнювання платіжного балансу, що в основному здійснюється за рахунок зовнішніх запозичень. Як наслідок, загострюється інша зовнішня загроза економічній системі країни – високий валовий та державний борг.

Відкритість економіки визначають як відношення зовнішньоторговельного обороту до ВВП країни. За коефіцієнтом відкритості економіка України дещо збалансувалась, проте все ще залишається високо відкритою (таблиця 3). Насамперед, це обумовлено нерозвиненістю внутрішнього ринку. Дані таблиці 3 показують, що динаміка відкритості економіки загалом є позитивною із скороченням коефіцієнта відкритості із 119,6 у 2004 р. до 103,2 у 2010 р. Однак, якщо у 2004 р., високе значення коефіцієнта відкритості було досягнуте за рахунок розміру експорту, то в наступні роки за переважанням імпорту. Експортна та імпортна залежність, які визначаються як відношення експорту/імпорту до ВВП країни, мають тенденцію до зниження, проте різними темпами. Якщо експортна залежність знизилась із пікових 63,6% у 2004 р. до 50,2% у 2010 р., тобто на 13,4%, то імпортна лише на 3%. Коефіцієнт імпортної залежності у 2004 р. становив 56%, тоді як у 2010 – 53%.

 

Таблиця 3. Відкритість економіки: експортна та імпортна залежність

За даними НБУ [8].

 

Від’ємний торгівельний баланс призводить до проблеми збалансування платіжного балансу. Вирівняти платіжний баланс можна за рахунок додатного притоку інвестиційного та боргового капіталу. На практиці використовується поняття широкого базового балансу, який включає в себе сальдо поточного рахунку та прямих іноземних інвестицій. Додатне значення цього показника є свідченням того, що валютні надходження за найбільш стійкими статтями платіжного балансу (експорт і ПІІ) перевищують потреби у фінансуванні обсягів імпорту. Прямі іноземні інвестиції важливі не лише з точки зору розподілу світового капіталу, а й для розвитку економіки країни у відповідності із світовими тенденціями та з використанням передових технологій. Інвестиційну привабливість економіки для іноземного капіталу можна виміряти шляхом співставлення обсягу прямих іноземних інвестицій до ВВП країни.

Обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України упродовж останніх років має тенденцію до зростання, проте нині залишається недостатнім для безпечного розвитку (таблиця 4). Нормативного значення обсяг ПІІ було досягнуто лише у 2005 р., за рахунок перепродажу металургійного підприємства «Криворіжсталь». З 2006 р. показник знизився, проте залишився вищим за значення 2003-2004 рр.

 

Таблиця 4. Інвестиційна привабливість для іноземного капіталу

За даними НБУ [8].

 

Важливим з точки зору економічної безпеки є дослідження накопичених ПІІ в Україну за видами економічної діяльності та основними країнами-інвесторами. Найбільший розмір ПІІ вкладено у фінансову діяльність і металургійне виробництво, частка яких у структурі за видами економічної діяльності становить більше 50%. Досить високу частку займають оптова торгівля, операції з нерухомим майном і надання послуг підприємствам. Натомість незначним є розмір інвестицій в машинобудування, виробництво харчових продуктів, хімічну та нафтохімічну промисловість. Це пояснюється все ще високою ризиковістю України для іноземних інвесторів, які надають перевагу вкладати кошти в галузі із швидкою оборотністю. Високотехнологічні галузі України є непривабливими для інвестування, та при цьому України  залишається осторонь світового технологічного розвитку. Насторожуючим фактом є походження іноземного капіталу, левову частку, якого займає Кіпр, значно випереджаючи при цьому Німеччину, Нідерланди, Росію.

Збільшення валового зовнішнього боргу дозволило Україні підтримати позитивний платіжний баланс впродовж всього періоду дослідження, за виключенням 2009 р. (таблиця 5).

 

Таблиця 5. Валовий та державний зовнішній борг

За даними НБУ [8].

 

Висока динаміка росту зовнішнього боргу спостерігалась починаючи із 2003 р. і продовжується зараз. В період активного економічного зростання України збільшення боргу компенсовувалось ростом економіки, і відношення зовнішнього боргу до ВВП країни коливалось в межах 46-56%. Вже з 2009 р., коли відбулось падіння ВВП на 15%, а зовнішній борг продовжив зростання, це співвідношення набуло загрозливого характеру.

Державний зовнішній борг хоч і знаходиться нині в безпечних межах, проте насторожує його швидка динаміка упродовж останніх років, та залежність умов кредитування від кон’юнктури на зовнішніх фінансових ринках та домовленостей з МВФ. Варто зазначити, що зростання валового та державного зовнішнього боргу несуть в собі ряд суттєвих загроз. З одного боку підтримка позитивного платіжного балансу дозволяє уникнути економічних деформацій в країні, а з іншого реальний обмінний курс національної валюти не забезпечує достатньої рентабельності експорту, не дозволяє звести до мінімуму попит на імпортні товари. При збільшенні валютних надходжень боргового капіталу відбувається підвищення реального обмінного курсу, що веде до скорочення доходів експортних галузей, якщо НБУ здійснює «стерилізацію» надлишкової частини валютних коштів, це впливає на інфляційні процеси в країни, а отже також несе загрози для економіки країни.

Товарна структура експорту демонструє неконкурентоспроможність на зовнішньому ринку українських товарів з високою доданою вартістю. Основу українського експорту товарів складають сировинні види продукції із низькою доданою вартістю, що позиціонує нашу державу як сировинний придаток розвинених країн світу. Частка сировини в товарному експорті України за останні десять років коливалась в межах 48-56% (таблиця 6), що відповідає передкризовому та критичному рівню безпеки. Одночасно, частка в експорті товарів інноваційної продукції була досить низькою. Найвищий рівень інноваційної продукції в експорті товарів спостерігався у 2005 р. і становив він 7,0% від загального обсягу експорту (таблиця 6), тоді як безпечний рівень становить 15%. Тобто досягнення цільового значення передбачає зростання більш, ніж у двічі.

 

Таблиця 6. Структура експорту товарів України

*розрахунки можуть бути не точними, оскільки розраховувались на основі даних середнього офіційного курсу за рік та обсягу експорту, даного в доларах, а обсяг інноваційної продукції на експорт в гривнях. [8; 19].

 

Варто відзначити, що обсяг реалізованої інноваційної продукції в абсолютних показниках зріс із 7,98 млрд. грн. до 23,63 млрд. грн. із 2004 по 2008 рр. (таблиця 7). Проте у 2009 р. відбулося падіння реалізації майже у двічі.

 

Таблиця 7. Обсяг реалізованої інноваційної продукції поставлений на експорт

За даними ДКСУ [19].

 

Основними торговельними партнерами України є країни Європейського союзу та країни СНД. Частка країн СНД у зовнішньоторговельному обороті країни у 2010 р. становила 40,6%, а країн ЄС – 29,7%. Серед партнерів-країн СНД, яскраво виділяється основний торговельний партнер – Росія, питома вага якої в загальному обсязі зовнішньої торгівлі нашої країни склала 31,6%, тоді як серед країн ЄС такого лідера немає, найбільшу частку займає Німеччина – 5,4%. Питома вага РФ у зовнішній торгівлі України впродовж всієї незалежної історії України була високою (таблиця 8), і коливалась в межах 35-25%. Це пояснюється наявністю тісних коопераційних зв’язків, які залишились після розпаду СРСР, орієнтованість багатьох українських підприємств на російський ринок та енергетичною залежністю України.

 

Таблиця 8. Безпека торговельного співробітництва з основними країнами партнерами

За даними НБУ та ДКСУ [8; 19].

 

Частка енергетичних ресурсів, імпортованих з РФ, знижувалась із 70% у 2005 р. до 39% у 2008 р. Проте, зрозуміло, що реального зниження частки РФ в імпорті енергетичних ресурсів не відбулося. Аналіз статистики НБУ дає можливість зрозуміти причини такого зниження. Дані таблиці 9 показують, що імпорт природного газу із РФ впродовж 2005-2008 рр. знизився у 5 разів. А вже у кризовий 2009 рік імпорт різко зріс більш як у 16 раз. Очевидно, це пов’язано із постачальниками природного газу, які декларували його походження як середньоазійське за погодженням із РФ. Основним постачальником природного газу із 2006 по 2008 р. була компанія «РосУкрЕнерго», яка практично повністю припинила постачання газу із 2009 року. Це пояснює зниження частки РФ у структурі імпорту енергетичних ресурсів у 2006-2008 рр. Отже, фактично безпечного рівня забезпечення імпорту енергетичних ресурсів із однієї країни не було досягнуто, більше того, жодних заходів, спрямованих на пошук можливостей зниження цієї частки не було проведено.

 

Таблиця 9. Імпорт природного газу з РФ (за даними НБУ)

За даними НБУ [8].

 

На основі сукупності показників (таблиця 1) виділяємо також три основні рівні комплексної оцінки зовнішньоекономічної безпеки: нормальний, передкризовий, критичний. Для передкризового рівня одна або декілька загроз мають недопустиме значення. Для критичного рівня – сукупність показників (більше половини) має значення, гірше, ніж їх порогове значення (таблиця 10).

 

Таблиця 10. Комплексне значення зовнішньоекономічної безпеки України

 

Дані таблиці 8 показують, що комплексний показник зовнішньоекономічної безпеки має критичне значення. Впродовж 2003-2009 рр., стан безпеки характеризувався передкризовим станом із загостренням одних або інших загроз. Криза 2008-2009 рр. дещо послабила силу впливу деяких загроз та посилила вплив інших загроз, проте загалом не змінила тенденції до зниження рівня стану зовнішньоекономічної безпеки України.

Наслідки відхилень негативно впливають на теперішній стан та подальший розвиток економіки країни, тому потребують ефективних управлінських дій з боку державних органів. Поняття управління зовнішньоекономічною безпекою охоплює такі елементи: визначення загроз, вибір критеріїв та показників їх виміру, розрахунок порогових значень та відхилень, виявлення потенційно можливих наслідків відхилень, дослідження та прийняття ефективних заходів протидії цим загрозам. У таблиці 11 представлено потенційні наслідки відхилень від нормативних значень зовнішньоекономічної безпеки України, відповідно до дослідження її стану та основні напрями усунення та попередження загроз.

 

Таблиця 11. Управління зовнішньоекономічною безпекою України

Розроблено автором.

 

Управління ризиками та усунення загроз зовнішньоекономічної безпеки потребує комплексної розробки стратегії подолання зазначених проблем, на основі сукупності заходів, визначених у таблиці 11. Робота у двох-трьох напрямках може дати лише проміжні результати та не змінить розбалансованість розвитку зовнішньоекономічного сектору країни.

Висновки. Таким чином, якщо до 2004 року основними загрозами зовнішньоекономічній безпеці були низький рівень інвестиційної привабливості та висока експортна та імпортна залежності, то починаючи із 2005 року головними небезпеками для стійкості економіки країни є негативне значення зовнішньої торгівлі, високий валовий борг, темпи зростання зовнішнього державного боргу. Такі загрози як сировинна структура товарного експорту, низька частка інноваційної продукції в ньому та зовнішня енергетична залежність мають уже хронічний характер. Криза 2008-2009 років послабила вплив деяких загроз, а саме – покращила зовнішньоторгівельне сальдо, зменшила імпортозалежність, проте ці зміни були короткостроковими, а деформації в зовнішньоекономічній сфері тривають. Тенденція до погіршення стану зовнішньоекономічної безпеки зберігається та загрози набувають вже комплексного характеру.

Всі ці загрози прирікають Україну на подальшу нераціональну структуру економіки, витіснення іноземними товарами вітчизняної продукції з внутрішнього ринку, розміщення в Україні технічно застарілих ресурсних виробництв, накопичення великих зовнішніх боргів та їх подальшого збільшення за рахунок нових кредитів, посилення монозалежності України від імпорту з Росії енергетичних ресурсів.

 

Список використаних джерел та літератури:

1.       Агапова Т.Н. Методика и инструментарий для мониторинга экономической безопасности региона // Вопросы статистики. – 2001. – №2. – C. 44-48.

2.        Власюк О.С., Сухоруков А.І., Недін І.В. Система економічної безпеки держави. – Національний інститут проблем міжнародної безпеки – К.: Стилос, 2010. – 684 с.

3.       Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізм реалізації: Монографія. – Луцьк: Надстир’я, 2001. – 528 с.

4.       Економіка України: Підсумки перетворень та перспективи зростання / За редакцією В.М. Гейця. – Х.: Форт, 2000. – 392 с.

5.       Ефремов К.И., Георгадзе Е.И. Вопросы экономической безопасности региона // Вопросы статистики. – 2002. – №2. – С. 57-59.

6.       Концепція економічної безпеки України // Економіст. – 1998. – №7-9. – С. 63-82.

7.       Кормишкин Е.Д. Экономическая безопасность региона: Учеб. пособие. – Саранск: Издательство Мордовского ун-та, 2001. — 136 с.

8.       Макроекономічний огляд (лютий 2011) – підготовлений Департаментами економічного аналізу та прогнозування та платіжного балансу НБУ // http://www.bank.gov.ua/Publication/econom.htm

9.       Методика розрахунку рівня економічної безпеки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua

10.    Методичні рекомендації щодо оцінки рівня економічної безпеки України / за ред.. акад.. НАН України С.І. Пирожкова. – К.: НІПМБ, 2003. – 42 с.

11.    Методичні рекомендації щодо оцінки рівня економічної безпеки України/ Під ред. А.І. Сухорукова. – К. 2003 – 63 с.

12.     Моделювання економічної безпеки: держава, регіон, підприємство / За ред.. В.М. Гейця. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006. – 240 с.

13.    Мунтіян В.І. Економічна безпека України. – К.: Вид-во КВІЦ, 1999. – 462 с.

14.    Платіжний баланс та зовнішній борг України // Щоквартальне аналітичне видання НБУ. – 2002-2011 рр. // http://www.bank.gov.ua/Publication/econom.htm

15.     Стратегія національної безпеки України, затверджена Указом Президента України від 12 лютого 2007 року №105/2007. – [Електронний ресурс]. – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=105%2F2007

16.    Федорищева А., Ральчук О. Безпека як розвиток і безпека як стабільність – синергетика соціоприродних систем // Регіональна економіка. – 2002. – №4. – С. 19-21.

17.    Экономическая безопасность региона: единство теории, методологии исследования и практики / А.И. Татаркин, А.А. Куклин, О.А. Романова и др. – Екатеринбург: Изд-во Уральского ун-та, 1997. – 237 с.

18.     Яремко Л.А. Глобалізований регіон та зовнішньоекономічна безпека України: теоретико-методологічний підхід. – Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2007. – 524 с.

19.    Державний комітет статистики України (ДКСУ) // http://www.ukrstat.gov.ua/

 

  Стаття надійшла до редакції 18.10.2011 р.