EnglishНа русском

Ефективна економіка № 4, 2017

УДК 338:69

 

В. І. Дмитренко,

к. е. н., професор,

Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля, м. Черкаси, Україна

 

СУЧАСНІ УМОВИ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ

 

V. Dmytrenko,

PhD (Еconomics), professor,

Cherkasy institute of fire Protection and nameless heroes of Chornobil, Cherkasy, Ukraine

 

MODERN CONDITIONS OF COMPETITIVENESS MANAGEMENT OF CONSTRUCTION INDUSTRY ENTERPRISES

 

Сучасні умови, в яких здійснюють свою діяльність підприємства будівельної галузі в Україні характеризуються і тим, що все сильніше заявляє про себе конкуренція, яка є рушійною силою розвитку суспільства, головним інструментом економії ресурсів і підвищенням якості товарів. У зв'язку з цим для підприємств будівельної є актуальною проблема підвищення конкурентоспроможності, адже безпосередньо конкуренція розвиває будівництво. Саме через низьку конкурентоспроможність припиняють свою діяльність не відповідають вимогам ринку підприємства та організації й залишаються функціонувати та розвиватися тільки конкурентоспроможні підприємства будівельної галузі. Таким чином, розвиток конкурентних відносин і відповідно управління конкурентоспроможністю підприємства будівельної галузі і організацій є основою розвитку будівельного ринку в країні.

У статті проаналізовано основні етапи здійснення управління конкурентоспроможністю підприємств будівельної галузі. Охарактизовано стратегічні і тактичні прийоми маркетингу, організації, мотивації, які б могли належним чином забезпечити конкурентоспроможності. Визначено основні завдання при розробці стратегії управління конкурентоспроможності підприємства будівельної галузі. Запропоновано заходи, щодо підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств будівельної галузі.

 

In relatively stable economic conditions of the economies of developed countries, much attention is paid to the problem of studying economic activity in conditions of uncertainty, in the issue of risk assessment and management. In the crisis of Ukraine's economy, the instability and even chaos of the current situation leads to a significant complication of this problem. The low efficiency of Ukraine's industrial enterprises in the near future may lead to a fall in the value of their assets, redistribution of ownership and loss of control over industrial resources in the country, which is a threat not only to enterprises but also to national interests. Threats to economic security can unbalance the activities of any economic entity. Ensuring economic security is a priority area of activity at any level. Ensuring economic security in the material sphere, including in construction, is a strategic task of the state as a whole, as material production is the basis for social, political, military, technological, food and other types of national security.

Modern conditions in which construction companies operate in Ukraine are characterized by the fact that competition is increasingly manifesting itself, which is the driving force of society, the main tool for saving resources and improving the quality of goods. In this regard, the problem of increasing competitiveness is relevant for the construction industry, because direct competition develops construction. It is because of low competitiveness that enterprises and organizations that do not meet the requirements of the market cease their activities and only competitive construction enterprises remain to function and develop. Thus, the development of competitive relations and, accordingly, the management of the competitiveness of construction companies and organizations is the basis for the development of the construction market in the country.

The article analyzes the main stages of managing the competitiveness of construction companies. Strategic and tactical methods of marketing, organization, motivation, which could properly ensure competitiveness, are characterized. The main tasks in developing a competitiveness management strategy are identified. The measures which are carried out according to the set purposes for achievement of a necessary level of competitiveness are offered.

 

Ключові слова: конкурентоспроможність, підприємства будівельної галузі, інвестиційна привабливість, маркетингових підхід, ризики, загрози.

 

Key words: competitiveness, construction companies, investment attractiveness, marketing approach, risks, threats.

 

 

Постановка проблеми. Проблема розвитку потенційних можливостей підприємств будівельної галузі входить в найбільш важливі завдання в їх діяльності. Будівництво як галузь займає одне з провідних місць в індустріальному комплексі країни і вносить величезний внесок до розвитку всіх без виключення галузей народного господарства. Удосконалюються будівельні матеріали і конструкції, підвищується індустріальність і різновиди збірних будівель і споруд. Виникають нові технологічні процеси будівельного виробництва.

Останніми роками відбувається швидке і значне ускладнення підприємств будівельної галузі об'єктів, на що істотний вплив установлює створення нових ефективних технологічних процесів та їх комплексна механізація і автоматизація. Підприємства будівельної галузі організації мають взаємозв'язки практично зі всіма галузями господарства і відомствами, які виступають в ролі постачальників матеріалів, конструкції машин, або є замовниками (у країні функціонує величезна кількість організацій-замовників) і споживачами будівельної продукції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання характерних особливостей підприємств будівельної галузі піднімалися у працях Беркута А., Вашків О.П., Вашків О.П., Воронкова А.Е., Глухова С., Гусевої М., Гудзинський О. Д., Зернюк О., Заруба Ю.О., Карлової О., Котощук Л., Клименко С. М., Кіндрацька Г.І., Паліги Н., Портер М., Пинди Ю., Рогожина П., Тищенко О., Тарнавська Н.П., Томпсон А.А., Шершньова З.Є., Щеглова  О. та ін.

Формулювання цілей статті. Метою статті є визначення сучасних умов управління конкурентоспроможністю підприємств будівельної галузі та пропозиції щодо заходів підвищення конкурентоспроможності.

Виклад основного матеріалу дослідження. В сучасних умовах господарювання на ринку конкуренції стрімко зростають вимоги споживачів, це свідчить про посилену конкурентну боротьбу між підприємствами, а також про скорочення конкурентних строків впровадження провідних інноваційних технологій у свою діяльність. Стрімке посилення конкурентних позицій на ринку не можливе без ретельно розробленої організаційно-економічної моделі щодо стратегічного управління конкурентоспроможністю, яка заснована на комплексному механізмі реалізації конкурентних переваг.

Основною метою підвищення конкурентоспроможності підприємства є максимальне збільшення показників прибутковості та мінімізація витрат, за рахунок раціонального розподілу прав та обов’язків між підрозділами. Покращення фінансових результатів можна досягти за допомогою налагодження тісних зв’язків із посередниками, реалізації політики стратегії низьких витрат, соціального та організаційно-технічного розвитку, впровадження в свою діяльність інноваційних технологій, розробка низьковитратних та високорентабельних заходів і т.д.

Ринкова економіка, що ґрунтується на свободі вибору, характеризується постійними коливаннями рівня попиту і пропозиції, конкуренцію, що постійно посилюється, нестабільними темпами розвитку техніки і технологій, різкими змінами валютних курсів, неконтрольованою інфляцією, непостійністю законодавчої бази, а також багатьма іншими чинниками, характерними для сучасного стану вітчизняної економіки, створює умови, при яких виникає невизначеність і невпевненість в отриманні очікуваного кінцевого результату, а, отже, виникає ризик. Галузевий ризик обумовлений змінами в економічному стані галузі і їх ступенем як усередині галузі, так і в порівнянні з іншими галузями [1].

Будівництво є базовою сферою економіки будь-якої держави, від ефективності функціонування та темпів розвитку підприємств якої залежить рівень розвитку багатьох інших галузей.

Використання системи управління конкурентоспроможністю забезпечить стале функціонування підприємства за будь-яких економічних, політичних, соціальних та інших змін у його зовнішньому середовищі. Саме управління конкурентоспроможністю підприємства являє собою специфічну багатофункціональну систему, що складається з комплексу взаємопов’язаних блоків, серед яких виділено блоки управління рівнем та системою забезпечення конкурентоспроможності (рис. 1).

 

Рис. 1. Етапи здійснення управління конкурентоспроможністю підприємств будівельної галузі

Джерело: сформовано автором на основі [2-4]

 

Таким чином для того, щоб здійснити обґрунтування вибору стратегії підприємства, необхідно за матрицею загальних стратегій конкуренції проводити відповідні дії, враховуючи створені підприємством конкурентні переваги (зокрема перевага у витратах, диференціація тощо). Синергетичний ефект в системі управління конкурентоспроможністю виникає в результаті: кардинальної перебудови організаційно-господарської структури управління, створення продуктивних центрів прибутку і відповідальності за результати діяльності; впровадження підприємницького типу внутрішнього менеджменту підприємства; забезпечення комплексного підходу до реорганізації системи і структури внутрішнього управління підприємством і т.д. Розформування системи управління персоналом і трудовою мотивацією здійснюється на підґрунті підвищення об’єктивності оцінки результатів праці; створення умов для творчої праці; удосконалення механізму мотивації і відповідальності за забезпечення конкурентоспроможності; реорганізація системи навчання і перепідготовки кадрів з урахуванням вимог стратегічного менеджменту.

Підвищення якості і конкурентоспроможності наданих послуг передбачає технічне переозброєння і модернізацію виробництва, впровадження прогресивних технологічних процесів тощо. Система планування діяльністю за диверсифікаційним підходом передбачає формування перспективних і річних бюджетів витрат, розробку організаційно-економічних заходів щодо виконання перспективних, поточних і оперативних планів. Удосконалення внутрішнього фінансового менеджменту підприємства дозволяє забезпечити керівництво фінансовою звітністю для внутрішнього контролю і прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо підвищення конкурентоспроможності. Для формування інформаційного забезпечення системи управління необхідні: розробка інтегрованої системи управління для вирішення завдань менеджменту, впровадження передових інформаційних технологій і засобів зв’язку, технічне забезпечення інформаційних систем [5].

У сучасних умовах господарювання. для забезпечення конкурентоспроможності підприємства використовується все розмаїття стратегічних і тактичних прийомів маркетингу, організації, мотивації, які б могли належним чином забезпечити конкурентоспроможності, оскільки вона виступає перш за все, як філософія роботи в умовах ринку, орієнтована в основному на:

- розуміння потреб споживача і тенденції їх розвитку;

- знання поведінки і можливостей конкурентів;

- знання стану і тенденцій розвитку ринку;

- знання навколишнього середовища і її тенденцій;

- уміння доносити до споживачів свої послуги таким чином, щоб вони хотіли їх придбати, тощо [6].

Забезпечення конкурентоспроможності підприємства носить комплексний характер. Тому недооцінка будь-якого прийому може призвести до невдачі підприємства на ринку, оскільки кінцевою метою будь-якого заходу на підприємстві - перемога в конкурентній боротьбі. Конкурентоспроможність підприємств формується ще на макрорівні при узгодженій взаємодії з громадськими та державними інститутами. За допомогою цього підприємство працює з максимальною ефективністю, а також створює умови для позитивної економічної динаміки та соціальної стабільності. Залежно від специфіки функціонування компанії, існує певна особливість системи управління конкурентоспроможності на підприємстві, а саме участь людини в якості керуючої ланки та як об’єкта управління. Основними характеристиками організаційно-економічних та технічних систем є:

- структура;

- ступінь гнучкості та адаптивності до внутрішніх і зовнішніх впливів;

- внутрішні зв'язки в самій системі і зовнішні з навколишнім середовищем;

- види і канали управління, якісні та кількісні характеристики параметрів управління;

- фактори і характеристики, які визначаються через прогнози зміни стану зовнішнього і внутрішнього середовища і пов'язані системою управління [7].

Ефективне управління конкурентоспроможністю підприємства полягає в створенні ефективних рішень та здійсненні управління ними в процесі формування конкурентних переваг. Система управління конкурентоспроможністю підприємства дозволяє свідомо впливати на конкурентоспроможність наданих послуг конкретного підприємства на відміну від підприємств-конкурентів за для отримання стабільного приросту прибутку в процесі своєї діяльності. Одним з важливих напрямків підвищення конкурентоспроможності підприємства є запровадження в практику соціальної відповідальності, оскільки вона являє собою ефективну стратегію зростання добробуту населення, а також збалансованого розвитку підприємства (рис. 2).

 

Рис. 2. Основні переваги від запровадження соціальної відповідальності на підприємствах будівельної галузі

Джерело: сформовано автором на основі [8-10]

 

При аналізі запровадження соціально відповідальної стратегії, у підприємства формується цілий комплекс потенційних конкурентних переваг. В першу чергу створюється позитивний імідж та здійснюється збалансований розвиток підприємства.

Конкурентоспроможність підприємств будівельної галузі організації забезпечує індивідуальний набір конкурентних переваг, які визначають ключові фактори успіху та надають надійне та стабільне її функціонування. До числа таких конкурентних переваг можна віднести:

- висока якість будівельно-монтажних робіт;

- швидка реалізація інвестиційних проектів;

- професіоналізм працівників;

- репутація організації;

- досвід роботи в будівельній сфері;

- сучасний рівень управління та організаційного розвитку і т.д. [11].

Таким чином, основним критерієм підвищення шляхів конкурентоспроможності підприємства на ринку є ефективність 68 маркетингових заходів, наявність оновлення матеріально-технічної бази, терміни реалізації інвестиційного проекту тощо. На сучасному етапі економічного розвитку постає нагальна необхідність системного підходу до управління конкурентоспроможністю, що пояснюється великою кількістю чинників, які впливають на конкурентоспроможність, серед яких можна виділити:

- ресурсний потенціал;

- сервісне обслуговування;

- організаційний потенціал;

- комунікативні зв’язки;

- система менеджменту [12].

Система управління конкурентоспроможністю охоплює всі види діяльності, пов’язані зі створенням конкурентних переваг підприємства, робіт, послуг. Проте конкурентні переваги все більше охоплюють систему властивостей, важливих для споживачів та спрямованих на задоволення індивідуальних, а не внутрішніх потреб підприємства. Тому формування стратегії є необхідною умовою для ефективного використання можливостей і переваг діяльності підприємства з урахуванням його позиції в будівельній галузі.

Сам процес управління конкурентоспроможністю на підприємстві, як правило, включає чотири етапи:

- I Етап - Реалізація функцій управління діяльністю;

- ІІ Етап - Формування методів менеджменту;

- ІІІ Етап - Формалізація методів менеджменту;

- ІV Етап - Розробка та прийняття управлінських рішень.

Отже, на першому етапі здійснюється регулювання процесу забезпечення конкурентоспроможності підприємства та його планування.

Розробка технологічної документації, планів прискорення науково-технологічного прогресу, методів стимулювання персоналу проводиться на другому етапі. Третій етап характерний формуванням розпоряджень та вказівок щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємств будівельної галузі. Формування напрямків діяльності апарату управління, визначення ступеня досягнення конкурентоспроможності та оцінка ефективності управлінських рішень здійснюється на четвертому етапі управління конкурентоспроможності підприємства [13].

Можна розглядати розвиток підприємств будівельної галузі в таких аспектах: інноваційна складова розвитку; економічна складова розвитку; техніко-технологічна складова розвитку; організаційна складова розвитку. Нестабільність є характерною ознакою розвитку підприємств будівельної галузі, як стан відкритої системи при якому відбувається зміна її складу, структури та поведінки.

Процес розвитку відбувається під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників, разом з тим система має постійно функціонувати, щоб зберегти умови свого існування. Фактори зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства знаходяться у взаємодії, формуючи певні об'єктивні умови його розвитку. Непрямий вплив на розвиток підприємств будівельної галузі здійснюють групи фактори так званого макросередовища. До них слід віднести політичні, екологічні, соціокультурні, демографічні, макроекономічні, науково-технічні.

Специфіка будівельних ринків накладає певні обмеження на можливості варіювати каналами збуту продукції. Попит на будівельну продукцію носить похідний (вторинний) характер і похідним (вторинним) він є тому, що виникає не сам по собі, а внаслідок попиту на товари, будівельні роботи та послуги, для виготовлення чи надання яких потрібна будівельна продукція. У загальному випадку – попит на будівельну продукцію залежить від загального рівня економічного розвитку в країні [14].

Розробка системи етапів формування стратегії повинна здійснюватись таким чином, щоб кожний наступний етап планування відрізнявся від попереднього своїми специфічними методами виконання. При цьому процес розробки стратегії управління конкурентоспроможністю на підприємстві був представлений у вигляді вирішення низки взаємопов’язаних завдань (рис. 3).

 

Рис. 3. Основні завдання при розробці стратегії управління конкурентоспроможності на підприємствах будівельної галузі

Джерело: сформовано автором на основі [15]

 

Завершальним завданням ефективності управління конкурентоспроможності є обрання альтернативного варіанту, на основі якого управлінський персонал розробляє детальний бізнес-план реалізації стратегії.

На сьогодні для підприємств будівельної галузі актуальним є також не лише посилення конкурентних позицій на вітчизняному ринку, але й вихід на зовнішній ринок. У зв’язку з цим виникли основні завдання перед підприємствами, а саме, задовольнити потреби вітчизняного будівельного ринку у необхідних об’ємах високоякісних будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, а також нарівні конкурувати з імпортною продукцією, забезпечувати зниження вартості будівництва та експлуатаційних витрат на утримання об’єктів і одночасно підвищити комфортність проживання в житлових будинках, завдяки своїй надійності та довговічності.

Оскільки управління конкурентоспроможністю характеризується сукупністю заходів, які здійснюються згідно поставлених цілей для досягнення необхідного рівня конкурентоспроможності, то дані заходи в сучасних умовах необхідно постійно вдосконалювати за допомогою наступних пропозицій:

1) Основні види робіт:

- Аналіз діяльності підприємства;

- Постановка чітких цілей на підприємстві;

- Визначення ресурсних обмежень на виконання поставлених заходів;

- Контроль за виконанням розробленої програми.

2) Сутність виконання функцій:

- виявлення та узагальнення факторів, які негативно впливають на конкурентоспроможність будівельної компанії;

- збільшення обсягів реалізації наданих послуг на внутрішньому ринку;

- протидія виникненню ситуації, при якій не вистачило б ресурсів для здійснення поставлених цілей;

- здійснюється у вигляді звітності щодо виконаної роботи) [16].

На сьогоднішній день, в умовах обмеженості коштів, підприємству доцільно скористатися досвідом європейських країн, де основними принципами політики регіону є партнерство, взаємна доповнюваність (солідарність фінансової участі бюджетів), програмність, контроль за процесом реалізації певної стратегії та її регулярна оцінка. Основні заходи, яка будуть сприяти посиленню розвитку промислових систем підприємств будівельної галузі:

- удосконалення нормативно-правової та нормативно-технічної бази щодо функціонування підприємств з виробництва будівельних матеріалів регіону;

- посилення контролю державних органів влади за стратегічними галузями і підгалузями промисловості будівельних матеріалів (промисловістю нерудних будматеріалів, цементною промисловістю, бетонним виробництвом, виробництвом стінових матеріалів) та включення їх в державні програми з наданням статусу державного значення;

- удосконалення системи сертифікації будівельних матеріалів;

- сприяння проведенню важливих науково-дослідних робіт у напрямі розвитку інноваційних технологій по виробництву нових будматеріалів, деталей, виробів, конструкцій та формування свідомої інноваційної ідеології на всіх рівнях ієрархії управління;

- посилення державного регулювання цін на будматеріали та встановлення їх максимального рівня;

- створення усіх необхідних умов для участі вітчизняних виробників будівельних матеріалів, виробів, деталей і конструкцій в реалізації національних програм;

- удосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів для підприємств будівельної галузі;

- розробка та впровадження механізму посилення відповідальності за порушення контрактних умов;

- розробка комплексу заходів щодо мінімізації трансакційних витрат підприємств промисловості будівельних матеріалів [17].

Таким чином, під час виконання вищенаведених заходів, підприємства будівельної галузі зможе належним чином відповідати усім вимогам будівельного ринку. При реалізації будь-якого проекту підприємств будівельної галузі повинне обирати в процесі тендерних процедур, виходячи зі своїх ресурсних можливостей, максимально близький до теоретично раціонального термін реалізації проекту, цим самим можна підвищити конкурентоспроможність. В даному випадку у підприємства з’явиться більше низьких витрат, які можна реалізувати у вигляді:

- отримання додаткового прибутку у випадку незначного обсягу пропонування підрядних ресурсів на ринку, і, відповідно, у даному проекті;

- цінового маневру у випадку значного обсягу пропонування підрядних ресурсів на ринку і, відповідно, у даному проекті.

Варто зазначити, що для реалізації заходів щодо підвищення конкурентоспроможності, необхідно, аби підприємство максимально використовувало ринкову ситуацію у власних інтересах. Це забезпечить максимальні конкурентні переваги та закріпить позицію компанії на ринку. Управління конкурентоспроможністю будівельної галузі в умовах хаотичності національної економіки потребує аналізу та оцінки галузевого ризику та виявлення й використання резервів розвитку галузі. Оцінка галузей економіки з погляду управління ризиками є практично значущою при розробці вектора їх стратегічного розвитку: соціальних, економічних, екологічних та технічних державних програм. Основним критерієм організаційного механізму забезпечення системи управління конкурентоспроможності є виявлення у підприємства ресурсного забезпечення, під яким необхідно виділити наявність фінансових, матеріальних, виробничих та людських ресурсів.

Висновки. Для того, щоб підвищити конкурентоспроможність на підприємстві, важливе значення має також обґрунтування факторів, які поділяються на зовнішні та внутрішні. За допомогою зовнішніх факторів можна здійснювати інвестування в будівельну галузь, впровадження новітніх технологій у надання послуг тощо. Під внутрішніми факторами розуміється підвищення кваліфікаційного рівня працівників, введення в компанію дієвих економічних стимулів і т.д. Для досліджуваного будівельного підприємства, найбільш прийнятним з погляду формування стратегічного управління конкурентоспроможністю за рахунок специфіки стану конкуренції в галузі, буде використання стратегії низько витратного підприємства. Адже саме вона є вигідною з врахуванням сучасних реалій ціноутворення в будівництві.

Визначення факторів, що створюють загрозу економічній безпеці країни взагалі та галузям народного господарства зокрема дасть можливість визначити слабкі місця і здійснювати цілеспрямоване, ефективне управління національним господарством. Стратегія конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості підприємств будівельної галузі є взаємодоповнюючими та у тісній взаємодії цих двох факторів можливо забезпечити не лише виживання підприємства, але і його постійний розвиток. Виходячи із розглянутого, розробка практичних рекомендацій для вирішення питань організації управління розвитком підприємства будівельної галузі та вивчення ряду проблем, пов’язаних з критеріями формування стратегії розвитку підприємства визначає завдання для подальшого дослідження.

 

Література:

1. Геращенко І. М. Система показників оцінювання конкурентоспроможності підприємств на ринку праці. Економіка та управління підприємствами будівельної галузі. 2013. №3. С. 68-74.

2. Беркута А. В. Сучасний стан та деякі напрями реформування будівельної галузі. Будівництво України. 2005. №2. С. 21-25.

3. Воронкова А. Е., Калюжна Н. Г., Оленко В. І. Управлінські рішення в забезпеченні конкурентоспроможності підприємства: організаційний аспект : монографія. Харків : ВД «ІН- ЖЕК», 2008. 512 с.

4. Минко Л. М. Сутність і складові поняття конкурентоспроможності підприємства. Наукові праці Національного університету харчових технологій. 2015. Т. 21. №1. С. 86-92.

5. Карлова О. А. Особливості та потенційні можливості розвитку житлового будівництва в регіонах України. Економіка будівництва і міського господарства. 2013. Т. 9. №4. С. 329-334.

6. Єлець О. П. Сутність конкуренції та конкурентоспроможності підприємства. Економічний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2016. Вип. 1. С. 58-64.

7. Данькевич О. Г. Механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Наукові праці Національного університету харчових технологій. 2012. №44. С. 166-173.

8. Жовновач Р. І. Теоретико-методологічні підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємств. Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. 2011. Вип. 19. С. 106-114.

9. Конащук В. Л., Новак О. В. Теоретичні аспекти оцінювання ефективності інноваційної діяльності будівельних підприємств. Економічний простір. 2010. №38. С. 217-224. URL : http://nbuv.gov.ua/j-tit/ecpros.

10. Паліга Н. Б. Аналіз механізмів та інструментів реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі. Всеукраїнський аналітично-інформаційний журнал «Схід». 2011. Cпецвипуск – № 1 (108). С. 128-131. URL : http://www.experts.in.ua/index.ph.

11. Погребняк Д. В. Методи діагностики конкурентоспроможності підприємства. Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. 2011. Випуск 32. С. 45–51.

12. Рибницький Д. О., Городня Т. А. Сучасні підходи до оцінювання конкурентоспроможності підприємства. Науковий вісник НЛТУ України. 2010. Випуск 20.9. С. 227–230.

13. Скорук О. В. Економічна безпека держави: сутність, складові елементи та проблеми забезпечення. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2016. Вип. 6(3). С. 39-42. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuumevcg_2016_6(3)__11.

14. Коваль Л. М., Русин-Гриник Р. Р. Світовий досвід управління організаційно-економічними механізмами конкурентоспроможності підприємства. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2011. №3(1). С. 103- 108.

15. Легкий В. І. Етапи оцінки конкурентоспроможності підприємства та види стратегій її підвищення. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. 2015. № 11. С. 267-273.

16. Тищенко О. М., Хаустова В. Є., Бєляєв О. С. Оцінка конкурентоспроможності будівельних підприємств з урахуванням їх специфіки. Науковий журнал «Проблеми економіки». 2013. №1. С. 185-191.

17. Щеглова О. Ю. Житлове будівництво як стимулятор регіонального розвитку економіки України. Комунальне господарство міст. 2010. №94. С. 259–263.

 

References:

1. Herashchenko, I. M. (2013), “System of indicators for assessing the competitiveness of enterprises in the labor market”, Ekonomika ta upravlinnia pidpryiemstvamy budivelnoi haluzi, №3, pp. 68-74.

2. Berkuta, A. V. (2005), “Current state and some directions of reforming the construction industry”, Budivnytstvo Ukrainy, № 2, pp. 21-25.

3. Voronkova, A. E. Kaliuzhna, N. H. and Olenko, V. I. (2008), Upravlinski rishennia v zabezpechenni konkurentospromozhnosti pidpryiemstva: orhanizatsiinyi aspekt [Management decisions in ensuring the competitiveness of the enterprise: organizational aspect], VD «IN- ZhEK», Kharkiv, 512 p.

4. Mynko, L. M. (2015), “The essence and components of the concept of enterprise competitiveness”, Naukovi pratsi Natsionalnoho universytetu kharchovykh tekhnolohii, vol. 21, № 1, pp. 86-92.

5. Karlova, O. A. (2013), “Features and potential opportunities for housing development in the regions of Ukraine”, Ekonomika budivnytstva i miskoho hospodarstva, vol. 9, №4, pp. 329-334.

6. Ielets, O. P. (2016), “The essence of competition and competitiveness of the enterprise”, Ekonomichnyi visnyk Zaporizkoi derzhavnoi inzhenernoi akademii, vol. 1, pp. 58-64.

7. Dankevych, O. H. (2012), “The mechanism of ensuring the competitiveness of the enterprise”, Naukovi pratsi Natsionalnoho universytetu kharchovykh tekhnolohii, № 44, pp. 166-173.

8. Zhovnovach, R. I. (2011), “Theoretical and methodological approaches to assessing the competitiveness of enterprises”, Naukovi pratsi Kirovohradskoho natsionalnoho tekhnichnoho universytetu. Ekonomichni nauky, vol. 19, pp. 106-114.

9. Konashchuk, V. L. and Novak, O. V. (2010), “Theoretical aspects of evaluating the effectiveness of innovative activities of construction companies”, Ekonomichnyi prostir, №38, pp. 217-224, available at: http://nbuv.gov.ua/j-tit/ecpros.

10. Paliha, N. B. (2011), “Analysis of mechanisms and tools for implementing the anti-crisis policy of the state in the construction industry”, Vseukrainskyi analitychno-informatsiinyi zhurnal «Skhid», № 1 (108), pp. 128-131, available at: http://www.experts.in.ua/index.ph.

11. Pohrebniak, D. V. (2011), “Methods of diagnosing the competitiveness of the enterprise”, Problemy pidvyshchennia efektyvnosti infrastruktury, vol. 32, pp. 45–51.

12. Rybnytskyi, D. O. and Horodnia, T. A. (2010), “Modern approaches to assessing the competitiveness of the enterprise”, Naukovyi visnyk NLTU Ukrainy, vol. 20.9, pp. 227-230.

13. Skoruk, O. V. (2016), “Economic security of the state: essence, constituent elements and problems of providing”, Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia : Mizhnarodni ekonomichni vidnosyny ta svitove hospodarstvo, vol. 6(3), pp. 39-42, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuumevcg_2016_6(3)__11.

14. Koval, L. M. and Rusyn-Hrynyk, R. R. (2011), “World experience in managing organizational and economic mechanisms of enterprise competitiveness”, Marketynh i menedzhment innovatsii, № 3(1), pp. 103- 108.

15. Lehkyi, V. I. (2015), “Stages of assessing the competitiveness of the enterprise and types of strategies to improve it”, Naukovo-informatsiinyi visnyk Ivano-Frankivskoho universytetu prava imeni Korolia Danyla Halytskoho, №11, pp. 267-273.

16. Tyshchenko, O. M. Khaustova, V. Ye. and Bieliaiev, O. S. (2013), “Assessment of the competitiveness of construction companies taking into account their specifics”, Naukovyi zhurnal «Problemy ekonomiky», №1, pp. 185-191.

17. Shchehlova, O. Yu. (2010), “Housing construction as a stimulator of regional development of Ukraine's economy”, Komunalne hospodarstvo mist, №94, pp. 259-263.

 

Стаття надійшла до редакції 20.04.2017 р.