УДК 338.242: 347.77

 

Г. А. Братусь,

к. е. н., заступник директора-декан

Навчально-наукового інституту менеджменту, економіки та фінансів,

ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом»

 

Управління інтелектуальною власністю: особливості теорії та методології

 

Hanna Bratus,

PJSC «Higher Educational Institution «Interregional Academy of Personnel Management»

 

INTELLECTUAL PROPERTY MANAGEMENT: FEATURES OF THEORY AND METHODOLOGY

 

В статті проаналізовано існуючий науковий тезаурус щодо визначення категорії управління інтелектуальною власністю, виділено існування чотирьох наукових підходів щодо розуміння сутності управління інтелектуальною власністю вченими-економістами, які структурно включають в себе системний, процесний, результативний та стратегічний підходи, розкрито сутнісні характеристики кожного із них. Представлено детальну характеристику системного підходу із деталізацією його складових та процес управління інтелектуальною власністю із позиції системного підходу. Проаналізовано функції управління в сфері інтелектуальної власності, побудовано матричну модель процесу управління інтелектуальною власністю в системі науково-технічного розвитку економіки в межах класичних функцій менеджменту – планування, організація, мотивація, контроль, координація та специфічних функцій, властивих саме сфері інтелектуальної власності (розвиток, використання, обмін, захист прав), а також процесів управління. Наведено характеристику моделей управління інтелектуальною власністю на макро (держава) та мікрорівнях (окремі суб’єкти господарювання). Представлено детальну характеристику факторів, які впливають на стан сфери інтелектуальної власності в системі науково-технічного розвитку економіки України.

 

The article analyzes the existing scientific thesaurus on the definition of intellectual property management, highlights the existence of four scientific approaches to understanding the essence of intellectual property management by economists, which structurally include systemic, process, effective and strategic approaches, reveals the essential characteristics of each. A detailed description of the system approach with details of its components and the process of intellectual property management from the standpoint of a system approach is presented. The functions of management in the field of intellectual property are analyzed, the matrix model of process of management of intellectual property in system of scientific and technical development of economy within classical functions of management - planning, the organization, motivation, the control, coordination and the specific functions inherent in the field of intellectual property is developed. , exchange, protection of rights), as well as management processes. The characteristics of intellectual property management models at the macro (state) and micro levels (individual business entities) are given. A detailed description of the factors influencing the state of the intellectual property sphere in the system of scientific and technical development of the economy of Ukraine is presented.

 

Ключові слова: управління інтелектуальною власністю, функції управління, моделі управління, підходи до управління інтелектуальною власністю, фактори розвитку.

 

Key words: intellectual property management, management functions, management models, approaches to intellectual property management, development factors.

 

 

Постановка проблеми. Перехід економіки України на інноваційний шлях розвитку, необхідність зміни моделі економічного розвитку із сировинного типу до широко диверсифікованої інформаційно-знаннєвої економіки нового типу ставлять перед економічною наукою і господарською практикою завдання визначення напрямків і механізму прискореного науково-технологічного розвитку країни та її регіонів, що враховують світові тенденції і науково-технічні  пріоритети, а також досвід провідних світових держав. Ключовим чинником та пріоритетним завданням модернізації сучасної економічної системи є активізація процесів в напрямку розвитку сфери інтелектуальної власності та механізмів управління нею.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз існуючих наукових доробок присвячених управлінню інтелектуальній власності, а саме, Дергачової В.В., Пермінова С.О., Цибульова П. М., Шелехової Н.В., Ярмоша В.В., Мазур З.Ф.,  Цапенко А.М., Дудкіної М.Н., Шатракова А.Ю.,   Мерисіянова А.А., Савченко О.І.,  Чуксіна К.Р., Самойленко М.М.,  Булатецької А.Ю. дозволив зробити обґрунтовані висновки, що в науковій літературі не існує єдиного методологічного підходу щодо дослідження інтелектуальної власності, а особливо процесів управління нею. Тому залишається актуальною і недостатньо вирішеною проблема розкриття найвагоміших складових системи управління інтелектуальною власністю в системи науково-технічного розвитку економіки України.

Метою статті є теоретико-методологічне дослідження процесу управління інтелектуальною власністю в системі науково-технічного розвитку економіки України.

Виклад основного матеріалу. Розгляд управління розвитком економічної системи, прийняття та реалізації управлінських рішень визначає необхідність характеристики змісту етапів даного процесу за основним концепціями і напрямками управління, які можуть бути виділені у відповідності з його основними характеристиками.

У зв’язку із достатньо новим для України використанням поняття «інтелектуальна власність», а особливо із економічної точки зору, виявлено практичну відсутність вивчення у вітчизняних наукових доробках питань щодо системи управління нею. З метою дослідження управління інтелектуальною власністю на різних рівнях організації економічних систем, необхідним є визначення сутності окресленої дефініції.

Дергачова В.В., Пермінова С.О. під  управлінням інтелектуальною власністю  розуміють «інтегровану систему підготовки та забезпечення різних рівнів управління відповідним чином інформацією для ефективного планування, контролю та прийняття управлінських рішень щодо об’єктів інтелектуальної власності»[1, с. 215], тобто із позиції системного підходу (систему управління інформацією). Шелехова Н.В. з позиції «системного управління (створення, правової охорони, комерціалізації, захисту) результатами інтелектуальної діяльності в складі загальної системи управління організацією» [2, с. 12].

Як результат інтелектуальної діяльності Цибульов П. М., Чеботарьов В. П., Зінов В. Г., Суіні Ю.  визначають управління інтелектуальною власністю як «діяльність, спрямовану на отримання кінцевого результату – прибутку або іншої користі внаслідок створення та використання об’єкту (об’єктів) права інтелектуальної власності (ОПІВ) у всіх галузях економіки» [3, с. 121]. Павленко Т.В. також розглядає управління інтелектуальною власністю з позиції результативного підходу, проте акцентує увагу не тільки на отриманні кінцевого результату, а на  «максимізацію прибутку, створення тимчасового монопольного становища на ринку або збільшення ринкової вартості компанії за рахунок використання об’єктів права інтелектуальної власності у своїй господарській діяльності для задоволення потреб споживачів краще ніж конкуренти» [4, с.267].

Ярмош В.В. розкриває управління інтелектуальною власністю із позиції системно-результативного підходу, як «систему заходів, яка сприяє ефективному використанню об’єктів ІВ на підприємстві, спрямована на отримання прибутку або підвищення конкурентоспроможності та стабільний стан на ринку» [5, с. 97].

Процесний підхід щодо управління ІВ віддзеркалюється на думку Мазур З.Ф., Мазур Н.З., Цапенко А.М. як «процес цілеспрямованого систематичного впливу на об’єкт управління, представлений на першому рівні у вигляді економічних суб’єктів ринку або структур підприємства, зайнятих в процесах створення, захисту та комерціалізації інтелектуальної власності, а на другому - у вигляді регульованих (самоорганізованих) вищеназваних процесах, за допомогою комплексу заходів, що здійснюються стосовно до них, який забезпечує найбільш ефективне правове, економічне і соціальне використання інтелектуальної власності. При цьому предметом управління інтелектуальною власністю є відносини з приводу створення, використання і комерціалізації інтелектуальної власності» [6]. Також  як складний та багатоаспектний процес розглядають управління інтелектуальною власністю Шатраков А.Ю.,   Мерисіянов А.А., та ін. «спрямований на підвищення ефективності діяльності підприємств і як наслідок посилення їх конкурентоздатності й зміцнення позицій на світових ринках» [7, с. 51] .

Деякі науковці [8] розглядають управління ІВ з позиції стратегічного управління «… це система стратегічних дій пов’язаних з об’єктами ІВ та цілеспрямована на ефективний інноваційний розвиток підприємства».  Семенова В.Г. стверджує, що управління ІВ «діяльність, спрямована на забезпечення координації, взаємодії та узгодженості різних рівнів та елементів управління в процесі створення та використання об’єктів права інтелектуальної власності з метою підвищення ефективності діяльності підприємства» [9].

Таким чином, за результатами дослідження нами виділено чотири наукових підходи щодо розуміння сутності управління інтелектуальною власністю вченими-економістами (рис. 1).

 

Рис. 1. Підходи щодо визначення поняття «управління інтелектуальною власністю»

(складено автором)

 

В межах кожного підходу дослідниками виділяються мета, завдання, функції, принципи, механізми та етапи управління ІВ. Частина науковців у своїх умовиводах занурюються ще глибше та в основі методичних підходів до управління вбачають системний підхід, який деталізується за допомогою використання інноваційного, інформаційно-відтворювального, процесного і маркетингового підходів (рис. 2.6) [10,11] .

Системний підхід дозволяє вивчити властивості, структуру і функції об’єктів, явищ або процесів управління інтелектуальною власністю в цілому, представивши їх як систему з усіма складними міжелементними взаємозв'язками, взаємовпливом елементів на поведінку системи і на зовнішнє оточення, впливом самої системи на склад і якість її структурних елементів.

Інноваційний підхід полягає в активізації інноваційної діяльності за рахунок використання об’єктів інтелектуальної власності, які в результаті їх реалізації та комерціалізації дозволять забезпечити конкурентні переваги та випереджаючі варіанти розвитку в ринкових умовах.

Інформаційно-відтворювальний підхід концентрує увагу на значимості інформації на всіх стадіях відтворювального циклу, та недопущенні використання недостовірної інформації, що передбачає необхідність інформаційних взаємозв'язків між елементами системи управління інтелектуальною власністю, що забезпечують умови для безперервного відтворювального процесу.

Процесний підхід проявляється через взаємозв'язок і взаємозалежність функцій системи управління в результаті здійснення бізнес-процесу. Тобто діяльність системи на макро-мезо та мікро рівнях (держава, регіон, галузь,  підприємство) розглядається авторами даного підходу з позиції окремих бізнес-процесів, пов’язаних із цілями і місією цієї системи. Основною метою бізнес-процесу є перетворення вхідних ресурсів, необхідних для реалізації процесу, в результат. Бізнес-процеси поділяються на такі види: основні бізнес-процеси; забезпечуючі бізнес-процеси; бізнес-процеси розвитку; бізнес-процеси управління [10. c.84].

Маркетинговий підхід до управління інтелектуальною власністю передбачає орієнтацію керуючої підсистеми при вирішенні будь-яких завдань на споживача, тобто за допомогою даного підходу здійснюється визначення цільових орієнтирів розвитку системи (вихід системи) на основі систематичного моніторингу зовнішнього середовища та аналізу перспективних напрямків розвитку [12, с. 215].

Процес управління інтелектуальною власністю з позиції системного підходу представлений на рис. 2., з якого видно, що на вхід системи управління поступають матеріальні та інтелектуальні ресурси, які перетворюються в процесі управління (з урахуванням впливу зовнішнього середовища) і реалізуються у вигляді інноваційного продукту або комерціалізованого об’єкта інтелектуальної власності, що досягається за допомогою зворотного зв’язку основних елементів системи.

 

Рис. 2. Процес управління інтелектуальною власністю з позиції системного підходу

Складено автором на основі [10, с.82]

 

Серед дослідників немає також чіткого визначення або інтерпретації функцій управління інтелектуальною власністю. Так, Самойленко М.М. та Булатецька А.Ю. до функцій управління інтелектуальною власністю відносить формування цілей управління інтелектуальною власністю, планування створення і використання інтелектуальної власності [10,11], організацію ведення справ в області використання і створення інтелектуальної власності, контролю за процесами створення і використання інтелектуальної власності, підготовку, отримання, переробку та передачу інформації для успішного створення і використання об'єктів інтелектуальної власності [10, с. 83]. Семенова В.Г. розглядає процес управління ІВ на мікрорівні та додає ще функцію «регулювання, яка передбачає забезпечення розвитку інтелектуальної власності відповідно до розроблених планів і програм та усунення відхилень, які виникають у процесі їх створення, розробки, використання та функцію впровадження – процес планового переведення підприємства (системи управління, окремого процесу або його елемента) з чинного стану в новий, передбачений проектом» [13].

Для отримання позитивного соціального та економічного ефекту від інтелектуальної власності необхідним, раціональним, логічним та науково обґрунтованим є забезпечення процесів її створення, правової охорони і комерціалізації за допомогою планування, організації, координації, мотивації, контролю.

Нами управління інтелектуальною власністю розглядається в межах класичних функцій менеджменту запропонованих А. Файолем – планування, організація, мотивація, контроль, координація та специфічних функцій, властивих саме сфері інтелектуальної власності (розвиток, використання, обмін, захист прав), а також процесів управління в такий спосіб:

1. процес «планування і виконання результатів інтелектуальної діяльності» реалізує функцію планування;

2. процеси «ведення обліку, аналізу і організації комерціалізації» виконують функцію організація та облік;

3. процеси «контролю ефективності використання, а також стимулювання та розвитку» здійснюють функції мотивація і контроль;

4. процеси «захисту прав в сфері інтелектуальної власності» розкривається на основі, задіяних в операціях і процесах управління інтелектуальною власністю функціях регулювання та контролю.

З урахуванням зазначених процесів на рис. 3 представлено матричну модель процесу управління інтелектуальною власністю в системі науково-технічного розвитку економіки.

 

Рис. 3. Матрична модель процесу управління інтелектуальною власністю в системі науково-технічного розвитку економіки

 (авторська розробка)

Варто зазначити, що прихильників саме такого процесно-функціонального підходу до управління інтелектуальною власністю небагато, оскільки в такому сенсі, на думку деяких науковців, існують певні обмеження розгляду управління ІВ лише в межах функцій менеджменту, що не є логічним та обґрунтованим.

Павленко Т.В  виділяє наступні рівні або  варіанти управління ІВ:

- управління результатами науково-технічної творчості;

- управління об’єктами права інтелектуальної власності;

- управління людьми (науковцями, винахідниками), що створюють об’єкти інтелектуальної власнсоті;

- управління організаціями, що замовляють, розробляють, володіють та користуються об’єктами ІВ;

- управління державною системою інтелектуальної власності [4, с 268].

Існуючі проблеми щодо невизначеності та відсутності чіткого сформованого методологічного апарата щодо управління інтелектуальною власністю породжує появі безлічі протиріч в сфері управління ІВ. Спостерігається повна відсутність логіки у визначенні суб’єктів (методи, функції, закони та принципи) та об’єктів (операція, бізнес-процес, система, категорія) управління. Відповідно об’єктами управління виступають окремі процеси (маркетингові, виробничі, інноваційні та ін.), підприємства, регіони, галузі, держава в цілому. Суб’єктами управління є люди, які із використанням відповідного інструментарію здійснюють вплив на об’єкт управління.

Моделі управління ІВ, які зустрічаються в сучасних наукових дослідженнях переважно розглядають процес управління ІВ на рівні окремих суб’єктів підприємницької діяльності (мікрорівень) (рис. 4). 

 

Рис. 4. Процес управління інтелектуальною власністю промислового підприємства [4, с. 268]

 

Модель управління інтелектуальною власністю на рівні держави (макрорівень) пропонує у своїй роботі Смирнова В.Р. (рис. 5). Особливістю представленого автором механізму є детальна характеристика процесу управління об'єктами інтелектуальної власності у рамках реалізації інноваційних проектів, поряд із відсутністю розгляду етапів створення цих об’єктів.

 

Рис. 5. Модель управління інтелектуальною власністю в межах реалізації інноваційних проектів

 [14, c. 35]

 

Питання пов’язані із управління інтелектуальною власністю на щаблях систем макрорівня залишається менш дослідженим в наукових колах внаслідок того, що даний процес є багатофакторним, в реалізації якого беруть участь суб’єкти всіх рівнів: социєтального (законодавча, виконавча, судова влада), інституційного (система науки, освіти, інформаційних технологій), виробництва, споживання, міжнаціонального рівня (від корпорацій до низових організаторів) і науково-технічного, де безпосередньо взаємодіють автори інновацій та творів, правовласники, інвестори, виробники і споживачі, а також інші суб'єкти відносин інтелектуальної власності [93]. Даний процес вимагає гармонічного поєднання та врахування інтересів усіх зацікавлених сторін для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економічної системи.

Управління в сфері інтелектуальної власності вимагає переходу до інноваційної та  науково-технічної модернізації економіки України, що потребує нових підходів та чіткої спрямованості відтворювального процесу на досягнення найвищих результатів із використанням інтелектуальних ресурсів (знань, інформації), наявного науково-технічного потенціалу та розвиненого ринку інформаційних технологій.

До основних стримуючих факторів та проблемних питань системи науково-технічного розвитку в сфері інтелектуальної власності доцільно віднести (рис. 6):

- врегулювання питань взаємодії академічної науки, освіти та бізнес середовища, з метою прискорення виходу науково-технічних розробок на внутрішній та зовнішній ринки;

- забезпечення вирішення на законодавчому рівні проблем  щодо інтелектуальної власності на наукові розробки та винаходи;

- формування культури та усвідомлення питань ІВ;

- реалізація стратегічних програм та напрямів науково-технічного розвитку в сфері інтелектуальної власності на державному та регіональному рівнях;

- забезпечення державної підтримки в області науково-технічного  розвитку, підтримка фундаментальних та прикладних досліджень;

 

Рис. 6. Фактори, які впливають на стан сфери інтелектуальної власності в системі науково-технічного розвитку економіки України

 

 

- врегулювання невирішених питань щодо трансферу сучасних технологій в межах міжнародного співробітництва та розвитку національної системи створення та використання технологій.

Наведені стримуючі фактори віддзеркалюють за рівнями виникнення і напрямками утворення вплив на науково-технічний розвиток економіки в сфері інтелектуальної власності та є необхідними чинниками під час формування державних програм або стратегії інноваційного розвитку.

Висновок. Таким чином, управління інтелектуальною власністю є головним інструментом, що забезпечує підвищення інноваційної активності та конкурентоспроможності національної економіки на всіх рівнях в процесі соціально-економічного розвитку суспільства. Саме цьому повинна бути забезпечена синхронізація функцій та процесів управління, підходів та моделей управління ІВ в системі науково-технічного розвитку єдиних для всіх учасників відтворювального процесу.

Перспективами подальших наукових міркувань є врегулювання дискусійного методологічного апарату щодо управління інтелектуальною власністю з позиції побудови єдиної моделі фундаментальних категорій, які формують стрижень предметної площини досліджень, необхідних для професійного застосування та загальних для всіх учасників інноваційної діяльності.

 

Література.

1. Дергачова В. В. Інтелектуальна власність: навчальний посібник. К.: НТУУ «КПІ», 2015. 416 с.

2. Шелехова Н. В. Управление интеллектуальной собственностью и тенденции ее развития: автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата экономических наук: 08.00.05. Н.В. Шелехова. Москва. 2007.  28 с.

3. Цибульов П. М., Чеботарьов В. П. Управління інтелектуальною власністю: [монографія]. К. «К.І.С.», 2005. 448 с.

4. Павленко Т. В. Процес управління інтелектуальною власністю підприємства. Економічний вісник НТУУ «КПІ»: збірник наукових праць.  2012.  № 9.  С. 266–270.

5. Ярмош В.В. Удосконалення системи управління інтелектуальною власністю. Економіка промисловості. 2010. № 1. С. 96-101.

6. Мазур З.Ф., Мазур Н.З., Цапенко А.М. Теория и практика правовой охраны и коммерциализации объектов интеллектуальной собственности в сфере информатизации образования: монография. М.: ИИО РАО, 2007. 189 с.

7. Шатраков А. Ю. Управление интеллектуальной собственностью и исключительными правами промышленных предприятий. М. ЗАО «Издательство «Экономика»», 2007. 190 с.

8. Пижова Л.Б. Визначення механізмів управління інтелектуальною власністю на підприємстві. Вісник НТУ «ХПІ» Технічний прогрес та ефективність виробництва. URL: http://library.kpi.kharkov.ua/Vestnik/2010_8/stati/Puzhova.pdf (дата звернення: 02.04.2016).

9. Семенова В. Г. Складові системи управління інтелектуальною власністю підприємств. Економіка: реалії часу : наук. журн. 2015. № 3 (19). С. 159-165.

10. Самойленко М.М. Основні методичні підходи до управління інтелектуальною власністю. Економіка, статистика і інформатика. 2013. № 3. С. 81-86.

11. Булатецкая А.Ю. Социальные технологии управления интеллектуальным капиталом корпорации: монография. Спб Изд-во Санкт-Петербургского академического университета, 2016. 240 с.

12. Гапоненко А.Л. Стратегічне управління: аналіз середовища управління, конкретні переваги, партнерство і розподіл функцій, планування і контроль. Омега-Л, 2011. 463 с

13. Семенова В.Г. Етапи управління інтелектуальною власністю підприємств на засадах процесного підходу.   Бізнес Інформ.  2015.  № 6. С. 145-149.

14. Смирнова В.Р. Управление интеллектуальной собственностью в инновационной деятельности. Автореф. дис. д-ра экон. наук. Москва. 2011. 47 с.

 

References.

1. Dergachova, V.V. (2015) Intelektualna vlasnist navchalnyi posibnyk [Intellectual property: textbook], NTUU "KPI", Kyiv, Ukraine, P. 416.

2. Shelekhova, N.V. (2007), "Management of intellectual property and tendencies of its development", Abstract of Ph.D. dissertation, Moscow, P. 28.

3. Tsibulov, P.M. and Chebotaryov, V.P. (2005) Management of intellectual property: monograph, «К.І.С.», Kyiv, Ukraine, P. 448.

4. Pavlenko, T.V. (2012) "The process of managing the intellectual property of the enterprise", Ekonomichnyi Visnyk NTUU "KPI": Zbirnyk naukovykh prats, vol. 9, pp. 266–270.

5. Yarmosh, V.V. (2010) "Improving the management system of intellectual property", Ekonomika рromyslovosti, vol. 1, pp. 96-101.

6. Mazur, Z.F. Mazur, N.Z. and Tsapenko, A.M. (2007) Teoryia y praktyka pravovoi okhrany y kommertsyalyzatsyy obektov yntellektualnoi sobstvennosty v sfere ynformatyzatsyy obrazovanyia [Theory and practice of legal protection and commercialization of intellectual property in the field of informatization of education: a monograph], IIO RAO, Moscow, Russia, P.189.

7. Shatrakov, A. Y. (2007) Upravlenye yntellektualnoi sobstvennostiu y yskliuchytelnymy pravamy promyshlennykh predpryiatyi [Management of intellectual property and exclusive rights of industrial enterprises], Moscow. CJSC "Publishing House" Economy ", Moscow, Russia, P.190.

8. Pizhova, L.B. (2010) "Determination of mechanisms of management of intellectual property at the enterprise" available at: http://library.kpi.kharkov.ua/Vestnik/2010_8/stati/Puzhova.pdf (accessed 02 April 2016).

9. Semenova, V.G. (2015) "Components of management systems of intellectual property of enterprises", Ekonomika realii chasu, vol. 3 (19), pp. 159-165.

10. Samoilenko, M.M. (2013) "Basic methodological approaches to intellectual property management", Ekonomika statystyka i informatyka, vol. pp. 81–86.

11. Bulatetskaya, A.Yu. (2016) Sotsyalnye tekhnolohyy upravlenyia yntellektualnym kapytalom korporatsyy [Social technologies of management of intellectual capital of corporation: monograph]. St. Petersburg Publishing House of St. Petersburg Academic University, St. Petersburg, Russia, P. 240.

12. Gaponenko, A.L. (2011) Stratehichne upravlinnia analiz seredovyshcha upravlinnia konkretni perevahy partnerstvo i rozpodil funktsii planuvannia i kontrol [Strategic management: analysis of the management environment, specific benefits, partnership and distribution of functions, planning and control], Omega-L, P.463.

13. Semenova, V.G. (2015) "Stages of management of intellectual property of enterprises on the basis of process approach, Biznes Inform, vol. 6, pp. 145-149.

14. Smirnova, V.R. (2011) "Intellectual property management in innovation", Abstract of Ph.D. dissertation, Moscow, Russia, P.47.

 

Стаття надійшла до редакціії 20.08.2017 р.