EnglishНа русском

Переглянути у форматі pdf

СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА ЯК СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
О. Л. Малін

DOI: 10.32702/2307-2105-2019.8.46

УДК: 351.71:338.242

О. Л. Малін

СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА ЯК СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Анотація

У статті досліджено історію становлення державно-приватного партнерства як системи організаційно-економічних відносин, яка розкриває генезис та протоформи ДПП. Поняття публічно-приватного партнерства застосовується у тих країнах, де публічним партнером виступають як органи державної влади, так і місцевого самоврядування, громадські організації, благодійні фонди. За таким партнерством державний партнер приймає необхідні нормативно-правові акти, здійснює цільове планування, окреслюючи цілі та завдання партнерства, якість та ціни надання послуг, механізм моніторингу виконання проектів. Приватний партнер безпосередньо займається виконанням проєкту партнерства: вкладає власні кошти або інші ресурси, включаючи новітні управлінські технології, знання, досвід. Представники громадськості здійснюють незалежну експертизу, об’єктивно займаючи активну позицію. Можна стверджувати, що висвітлені протоформи ДПП по суті є скоріше перерозподілом функціоналу управління між державою та бізнес-сектором, ніж партнерством, як воно визначене раніше (виняток: окремі елементи концесії). Тому цілком логічне, що набуття державою повного управлінського функціоналу призвело до занепаду і зникнення певних протоформ ДПП (відкуп, каперство, торгівельно-військове найманство). На зміну їм у другій половині ХХ ст. прийшли інші форми державно-приватного партнерства. В Україні інтерес до визначення сутності державно-приватного партнерства та дотичних явищ, що визначаються згаданими вище термінами (публічно-приватне, суспільно-приватне, приватно-державне, муніципально-приватне, приватно-суспільне партнерство) та їх ідентифікації останні роки значно зростає. Можна підсумувати таке: історично підтверджено, що сумісне використання державою і приватними суб’єктами ресурсів для досягнення певних цілей кожної сторони даних відносин було економічно вигідним, оскільки в основу партнерських відносин було покладено, у першу чергу, економічні інтереси сторін, а інші – у другу. Чи залишилося саме так на сьогодні – потрібно дослідити.

Ключові слова: становлення; державно-приватне партнерство; система; генезис; протоформи; поняття; приватний; форма.

Література

1. Брайловський І.А. Сучасний стан державно-приватного партнерства в країнах Європейського Союзу. Ефективна економіка. 2012. № 12. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1699. (дата звернення: 26.01.2018).
2. Варнавский В.Г. Партнерство государства и частного сектора: формы, проекты, риски. М. : Наука, 2005. 315 с.
3. Дубок І.П. Сутність та особливості державно-приватного партнерства. Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України. 2014. Вип. 2. С. 139-149.
4. Єфименко Т.І. Державно-приватне партнерство в системі регулювання економіки : Монографія. К. : [б. в.], 2012. 371 с.
5. Гура О.Л. Концесія як форма залучення приватних інвестицій. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2013. № 1. С. 112-117.
6. Сімак С.В. Інституційний розвиток публічно-приватного партнерства: досвід країн світу. Вісник Академії митної служби України. Серія:Державне управління. 2015. № 2 (13). С. 103-112.
7. Косач І.А. Державно-приватне партнерство в контексті системно-синергетичної парадигми. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2015. № 2. С. 49-55.
8. Wang H., Xiong W., Wu G., Zhu D. Public-private partnership in Public Administration discipline: a literature review. Public Management Review. 2018. № 20 (2). Р. 293-316.
9. Круглов В.В. Ризики проектів державно-приватного партнерства. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія : Державне управління. 2018. № 2, Т. 29 (68). С. 87-91.
10. Завьялова Е.Б., Шаманина Э.А. Обзор монографий, пособий и рекомендаций в области развития и применения механизма государственно-частного партнерства. Государственно-частное партнерство. 2016. № 3, Т. 3. С. 201-211.
11. Філиппова С.В., Щербакова І.Б. Залучення інвестицій та проектне бізнес-партнерство промислових підприємств: Монографія. Одеса: ОНПУ, ФОП Бондаренко М.О., 2016. 260 с.

O. L. Malin

PUBLIC-PRIVATE PARTNERSHIP FORMATION AS A SYSTEM OF ORGANIZATIONAL AND ECONOMIC RELATIONS

Summary

The article examines the history of public-private partnership as a system of organizational and economic relations, which reveals the genesis and protoforms of PPP. The concept of public-private partnership is used in those countries where the public partner is both public authorities and local governments, NGOs, charitable foundations. Under such a partnership, the state partner adopts the necessary regulations, carries out targeted planning, outlining the goals and objectives of the partnership, the quality and prices of services, the mechanism for monitoring project implementation. The private partner is directly involved in the implementation of the partnership project: invests its own funds or other resources, including the latest management technologies, knowledge, experience. Members of the public carry out independent expertise, objectively taking an active position. It can be argued that the highlighted PPP protoforms are essentially a redistribution of management functions between the state and the business sector, rather than a partnership, as defined earlier (exception: individual elements of the concession). Therefore, it is quite logical that the acquisition of full administrative function by the state has led to the decline and disappearance of certain protoforms of PPP (ransom, piracy, trade and military mercenaries). To replace them in the second half of the twentieth century. other forms of public-private partnership came. In Ukraine, interest in defining the essence of public-private partnership and related phenomena, defined by the above-mentioned terms (public-private, public-private, private-public, municipal-private, private-public partnership) and their identification has grown significantly in recent years. We can summarize the following: it has been historically confirmed that the joint use of resources by the state and private entities to achieve certain goals of each party was economically advantageous, because the partnership was based primarily on economic interests of the parties, and others – in the second. Whether this is the case today remains to be seen.

Keywords: formation; public-private partnership; system; genesis; protoforms; concept; private; form.

References

1. Brailovsky, I.A. (2012). “The current state of public-private partnership in the European Union”, Efektyvna ekonomika, [Online], vol. 12, available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1699. (Accessed January 26 2019).
2. Varnavsky, V.G. (2005), Partnerstvo gosudarstva i chastnogo sektora: formy, proekty, riski [Public-private partnership: forms, projects, risks], Nauka, Moscow, Russia, P. 315.
3. Dubok, I.P. (2014). “The essence and features of public-private partnership”, Zbirnyk naukovykh prats Natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy, vol. 2, pp. 139-149.
4. Efimenko, T.I. (2012), Derzhavno-pryvatne partnerstvo v systemi rehuliuvannia ekonomiky [Public-private partnership in the system of economic regulation], Kyiv, Ukraine, P. 371.
5. Gura, O.L. (2013), “Concession as a form of attracting private investment”, Zovnishnia torhivlia: ekonomika, finansy, pravo, vol. 1, pp. 112-117.
6. Simak, S.V. (2015), “Institutional development of public-private partnership: the experience of the world”, Visnyk Akademii mytnoi sluzhby Ukrainy. Seriia: Derzhavne upravlinnia, vol. 2 (13), pp. 103-112.
7. Kosach, I.A. (2015), “Public-private partnership in the context of the system-synergetic paradigm”, Problemy i perspektyvy ekonomiky ta upravlinnia, vol. 2, pp. 49-55.
8. Wang, H. and Xiong, W. and Wu, G. and Zhu D. (2018). “Public-private partnership in Public Administration discipline: a literature review”, Public Management Review, vol. 20 (2), pp. 293-316.
9. Kruglov, V.V. (2018). “Risks of public-private partnership projects”, Vcheni Zapysky Tavriiskoho natsionalnoho universytetu imeni V.I. Vernadskoho. Seriia: Derzhavne upravlinnia, issue 2, Vol. 29 (68), pp. 87-91.
10. Zavyalova, E.B. and Shamanina, E.A. (2016), “Review of monographs, manuals and recommendations in the field of development and application of the mechanism of public-private partnership”, Hosudarstvenno-chastnoe partnerstvo, issur. 3, vol. 3. pp. 201-211.
11. Filippova, S.V. and Shcherbakova, I.B. (2016), Zaluchennia investytsii ta proektne biznes-partnerstvo promyslovykh pidpryiemstv [Investment attraction and project business partnership of industrial enterprises], ONPU, FOP Bondarenko MO, Odessa, Ukraine, P.260.

№ 8 2019

Дата публікації: 2019-08-30

Кількість переглядів: 2128

Відомості про авторів

О. Л. Малін

к. ю. н., доцент, доцент кафедри обліку, аналізу і аудиту Одеського національного політехнічного університету, м. Одеса

O. L. Malin

PhD (in Law), Associate Professor,Associate Professor of the Accounting, Analysis and Audit DepartmentOdessa National Polytechnic University, Odesa

ORCID:

0000-0003-2113-6014

Як цитувати статтю

Малін О. Л. Становлення державно-приватного партнерства як системи організаційно-економічних відносин. Ефективна економіка. 2019. № 8. – URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=8588 (дата звернення: 23.04.2021). DOI: 10.32702/2307-2105-2019.8.46

Malin, O. L. (2019), “Public-private partnership formation as a system of organizational and economic relations”, Efektyvna ekonomika, [Online], vol. 8, available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=8588 (Accessed 23 Apr 2021). DOI: 10.32702/2307-2105-2019.8.46

Creative Commons License

Стаття розповсюджується за ліцензією
Creative Commons Attribution 4.0 Міжнародна.