УДК 338

 

І. М. Грищенко,

д.е.н., проф., член-кореспондент НАПН України,

Київський національний університет технологій та дизайну

 

ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОГО НАФТОГАЗОВОГО КОМПЛЕКСУ

 

Анотація.  Розглянуто необхідність збільшення обсягів видобутку нафти і газу вітчизняними нафтогазовими компаніями та запропоновані практичні шляхи модернізації вітчизняного нафтогазового комплексу з урахуванням Стратегії економічного розвитку нафтогазового комплексу України

 

 

Постановка проблеми. Власний видобуток вуглеводнів є дуже вагомим для економіки держави, її енергетичної безпеки, з погляду стратегії функціонування й розвитку нафтогазового комплексу. Водночас важливо об’єктивно ви­значити стан сировинної бази, можливості не тільки для стабілізації видобутку, але й для його нарощування у ближній та дальній перспек­тиві, оцінити потрібні технічні та інституціональні заходи для переведення прогнозних ресурсів у запаси з урахуванням їх якості, доступ­ності та економічної доцільності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вітчизняних науковців проблемами нафтогазового комплексу займались О.Лапко, І.Чукаєва, Д.Єгер, М.Данилюк та інші. Однак питанням систематизації сучасних напрямів модернізації нафтогазових компаній не приділялось значної уваги.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення необхідності модернізації нафтогазового комплексу України та розгляд основних її напрямів.

Виклад основного матеріалу. Стратегія розвитку – це прогнозні показники та система взаємоузгоджених рішень, які спрямовані на підвищення енергетичної незалежності та безпеки держави, задовольняючи потреби національної економіки у природному газі та нафтопродуктах. При цьому важливо враховувати різні варіанти розвитку національної економіки, імпортно-експортної політики держави та можливостей нафтогазовидобувної галузі.

Головне завдання техніко-технологічної модернізації геологорозвідувальних робіт полягає в тому, щоб переоснастити польову геофізику, використовуючи модифікації сейсмічних досліджень, удосконалити техніку й технології бурових робіт, застосовувати горизонтальне буріння, збільшувати обсяги і підвищувати ефективність усього комп­лексу робіт з пошуку і розвідки родовищ нафти та газу, а в підсумку домагатися приросту запасів вуглеводнів [1].

Збільшення видобутку нафти і газу в Україні, щоб максимально забезпечувати національну економіку власною сировиною, можливе за умови широкого впровадження новітніх технологій для підвищення коефіцієнта вилучення вуглеводнів з покладів та інтенсифікації видобутку нафти і газу.

Для досягнення цих цілей потрібно забезпечити:

– раціональне використання розвіданих запасів нафти та газу, розширене відтворення сировинної бази нафтовидобувної промисловості;

– ресурсо- й енергозбереження, скорочення втрат на всіх стадіях технологічного процесу під час підготовки запасів, видобутку, транс­портування і переробки нафти та газу;

– поглиблення переробки нафти, комплексне вилучення і вико­ристання всіх попутних і розчинених у ній компонентів;

– розвиток газопереробної промисловості;

– формування і розвиток нових великих центрів видобутку нафти та газу, передусім, на шельфі Азовського та Чорного морів;

– розвиток і реконструкцію транспортної інфраструктури комплексу для підвищення ефективності транспортування нафти, газу і нафтопродуктів, її диверсифікованість за напрямами, способами і маршрутами постачань на зовнішні та внутрішні ринки; своєчасне форму­вання транспортних систем у нових видобувних регіонах [2].

Перспективні рівні видобутку нафти в Україні можна визначити за: якістю розвіданої сировинної бази, розвиненістю транспортної та переробної інфраструктури, податковими умовами і науково-техніч­ни­ми досягненнями в розвідці і розробці родовищ.

Забезпечення запланованих рівнів видобутку і підвищення ефективності нафтовидобутку залежатимуть від науково-технічного прогре­су в галузі, удосконалення методів буріння, впливу на пласт, збільшення глибини видобутку і впровадження інших прогресивних технологій, що, так би мовити, економічно виправдовує використання важкови­до­бувних запасів.

У газовій промисловості для підвищення ефективності її функціонування передбачено використовувати досягнення науково-технічного прогресу, зокрема використання прогресивних технологій буріння, ви­до­бутку, переробки і споживання газу, удосконалення газотранспорт­ної сис­теми, підвищення енергоефективності транспортування газу, систем його акумулювання, а також технологій зрідження газу і його транспортування.

Чинники визначення перспективних рівнів видобутку газу і наф­ти в Україні однакові, але вагомішими будуть ціни на газ.

Досягнення потрібних рівнів видобутку нафти та газу в країні і відповідного розвитку геологорозвідувальних робіт і транспортної ін­фра­структури вимагає збільшення інвестицій. Основним джерелом ка­пі­тальних вкладень упродовж усього розглянутого періоду визначено власні кошти компаній. Під час освоєння нових районів видобутку передбачено також залучати кредитні кошти на умовах проектного фі­нансування.

Усе це потребує різкого зростання інвестиційних витрат, нарощування основного капіталу, впровадження інноваційних рішень і спри­чинює збільшення експлуатаційних витрат на видобування газу.

Збільшення обсягів використання газу як сировини забезпечить зростання виробництва продукції з вищою доданою вартістю. Потрібні заходи спеціальної підтримки інвестицій у розвиток газопереробних підприємств (комплексне вилучення усіх видобувних вуглеводневих і не вуглеводневих компонентів природного і попутного нафтового газу).

Гострою є проблема, як забезпечити розвиток вітчизняної газо­транспортної системи, адже вона є стратегічно важливою в контексті гарантування енергетичної безпеки країни та підтримки національної енергетичної конкурентоспроможності в довготерміновій перспективі. З огляду на вказане, доцільно ретельно проаналізувати можливості ак­тивізації інвестиційного процесу у сфері розвитку об’єктів і технологій газотранспортної системи.

Варто врахувати, що Енергетична стратегія України серед пріо­ритетних напрямів забезпечення функціонування газової промисло­вос­ті України називає такі:

-  підтримання обсягів транзитного потоку газу територією Украї­ни з перспективою його нарощення;

- забезпечення надійності надання транзитних послуг;

- диверсифікація джерел надходження газу [3].

Інвестиційні проекти у сфері розвитку газотранспортної системи доцільно поділити на дві великі групи: будівництво нових об’єктів і мо­дернізація уже наявних.

Плануючи створення нових об’єктів у перспективі до 2030 р., варто прогнозувати не лише збільшення поставок газу з Росії, а й нарощування надходження природного газу із прикаспійського регіону (Ка­захстан, Узбекистан, Туркменістан).

Незабаром капітального ремонту та технічного переоснащення (через реконструкцію) потребуватимуть газопроводи вели­кого діаметра: 1200 мм і 1400 мм. Майже 50% транзитних систем має пошкоджену антикорозійну ізоляцію. За даними ДК «Укртрансгаз», терміновому відновленню підлягає близько 2800 км (8% загальної довжини) газопроводів, з них: близько 13% – основних, 8% – інших магі­стральних трубопроводів, 2,2% – трубопроводів-відгалужень.

Безпосереднім наслідком реконструкції і технічного переозброєння компресорних станцій, окрім підвищення безпеки експлуатації, екологічної безпеки, має стати значна економія паливного газу. Зокре­ма, за умови виконання плану реконструкції і наявності оптимального сценарію завантаження компресорних станцій (на рівні 1999 р.) загаль­на економія паливного газу тільки до 2015 р. становитиме 10 - 12 млрд м³. Передусім реконструкції підлягають компресорні станції на стратегічно важливих для України об’єктах: на ПСГ; експортні газопроводи (Уренгой–Помари–Ужгород, “Прогрес”, “Союз”, Єлець–Кре­менчук–Ананьїв–Ізмаїл); система газопроводу Шебелинка–Диканька–Київ (ШДК), яка забезпечує власний видобуток і газопостачання Київської області.

Основні роботи з реконструкції і технічного переоснащення під­земних сховищ газу охоплюють: створення потрібного запасу буферного газу, заміну морально та фізично застарілих двигунів підземних сховищ газу на високоефективні двигуни нового покоління з високим ККД, реконструкцію установок осушення газу, модернізацію допоміжних споруд.

На особливу увагу заслуговує модернізація системи осушення газу.

У межах стратегічної перспективи повноцінного функціонування газотранспортної системи важливо вжити такі заходи:

- реалізація стратегії розвитку української газотранспортної сис­теми за умови її повного відновлення до 2030 р., що передбачає реконструкцію близько 1,4 тис. км газопроводів щороку;

- проведення поточного ремонту з поступовим відновленням сис­тем: телемеханіки, технологічного зв’язку, електрохімзахисту;

- реконструкція газорозподільних станцій (180 одиниць);

- масштабна реконструкція систем автоматичного управління (САУ);

- реконструкція і технічне переоснащення підземних сховищ газу: створення потрібного запасу буферного газу, заміна морально та фізично застарілих двигунів на високоефективні двигуни нового покоління, реконструкція збору, очищення й осушення газу на всіх ПСГ тощо.

Зведені основні показники експертної оцінки загальних капіталь­них вкладень у розвиток ГТС України (реконструкція і будівництво нових об’єктів) на період 2001–2030 рр. наведено в таблиці 1. Основні капіталовкладення у розвиток ГТС України передбачено здійснити упродовж 2016–2030 рр. (на рівні 62% від усіх загальних передбачених фінансових витрат). При цьому першоважливе значення має віднов­лення газопроводів і ПСГ.

 

Таблиця 1.

Обсяг та розподіл капіталовкладень у розвиток ГТС України  на період до 2030 р., млрд дол. США*

* Розраховано і складено за даними: [3; 4].

 

Маючи у своєму розпорядженні високопрофесійний персонал та багаторічний досвід геологорозвідувальних і бурових робіт, компанії НАК «Нафтогаз України», на наш погляд, мусять активізувати роботи з виходу на нафтогазові ринки країн СНД (Росії, Туркменістану, Уз­бекистану) та міжнародний ринок [5].

Значний резерв у збільшенні видобутку нафти, газу і газового конденсату з уже відкритих родовищ пов’язаний із впровадженням методів інтенсифікації роботи свердловин. Широкомасштабне вико­ристання сучасних методів інтенсифікації (гідророзриви пластів, різні види комбінованих впливів на привибійну зону тощо) може забезпечувати від 3 до 5% приросту від загального видобутку з експлуа­та­ційних свердловин. Важливим напрямом розвитку видобування газу та нафти є проведення робіт з підвищення рівня їх вилучення на родови­щах України. Мінімальне збільшення коефіцієнта вилучення нафти на 0,05 дає змогу збільшити не тільки поточні рівні видобутку, а й запаси на 60 млн т. Упровадження вищезазначених технологій у практику роз­робки родовищ нафти і газу є одним із пріоритетних напрямів роботи нафтогазовидобувних підприємств щодо збільшення видобутку нафти, газу і конденсату та забезпечення прибутковості їх виробничої діяльності [6].

За низького рівня розвідки й використання нерозвіданих ресур­сів вуглеводнів можливе нарощення розвіданих запасів лише за умови інтенсивного розгортання геофізичних досліджень і пошуково-розвідувального морського буріння. Це потребує довготермінових інвестиційних ресурсів.

Висновки. Реалізація будь-якої стратегії потребує чималих зусиль. Склад­нощі, зокрема, викликає те, що грошові потоки (результат діяльності) спрямовуються безпосередньо до держбюджету, а власні бюджети “оминають”, і все це тому, що компанії як суб’єкти господарювання є переважно державними. Розроблена та прийнята Стратегія розвитку нафтогазового комплексу України до 2030 р. фактично залишила поза увагою інтереси нафтогазових ком­паній, ос­кільки вона спрямована головне на те, щоб гарантувати енергетичну безпеку держави і внутрішнє енергоспоживання.

 

Література:

 

1. Разведка и бурение [Електронний ресурс] // Офіційний сайт НАК “Наф­тогаз України”. – Доступно з : www.naftogaz.com.

2. Добыча [Електронний ресурс] // Офіційний сайт НАК “Нафтогаз України”. – Доступно з: www.naftogaz.com.

3. Стратегія розвитку нафтогазового комплексу України до 2030 року [Електронний ресурс]. – Доступно з : www.rada.gov.ua.

4. Статистичний щорічник України за 2008 рік / за ред. О. Г. Осау­ленка. – К. : Інформаційно-аналітичне агентство, 2009. – 566 с.

5. Международная деятельность [Електронний ресурс] // Офіційний сайт НАК “Нафтогаз України”. – Доступно з : www.naftogaz.com.

6. Транспортировка [Електронний ресурс] // Офіційний сайт НАК “Нафтогаз України”. – Доступно з : www.naftogaz.com.

 Стаття надійшла до редакції 13.11.2011 р.