DOI: 10.32702/2307-2105-2022.2.14
УДК: 304.42:338.22.021
М. В. Жук
ВИКОРИСТАННЯ ФОРМАЛЬНИХ ТА НЕФОРМАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ ТА ПОДАЛЬШОГО ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАВДАНЬ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ РЕФОРМИ НА СЕЛІ
Анотація
У статті встановлено, що формальні інститути представлені нормативно-законодавчими актами щодо децентралізації і адміністративно-територіальної реформи загалом, є досить розробленими та представленими для практичного використання. Проте необхідно враховувати при їх впровадженні й неформальні чинники як ірраціональні чинники поведінки сільських жителів; неписані, але усталені й добре відомі всім правила та ментальні особливості життя на селі; психотипи людей. Вони також здійснюють великий вплив на реформи, але не достатньо враховуються або взагалі не враховуються при цьому. Визначено їх сукупність та зроблено класифікацію у відповідності до змісту й напрямів впливу на негативні й позитивні. При цьому власне децентралізація, реформа та їх формальні інститути повинні бути направлені на нівелювання негативних (зневіра у майбутньому, песимізм і консерватизм, пасивність у вирішенні проблем громади, байдужість, деструктивна поведінка, упередженість до нового та ін.) і підтримку позитивних неформальних інститутів (самодостатності, взаємодопомоги, розумного споживання, підприємницької ініціативи, саморозвитку, оптимізму, самоосвіти, громадянської активності, підвищенню якості соціального і людського капіталу загалом). Тільки це зможе забезпечити ефективність децентралізації та досягнення мети реформи. Розробка нових стратегічних підходів до саморозвитку села є одним із основних напрямів політики розвитку села, оскільки не бюджетування чи залучення бізнесу ззовні (поза юрисдикцією спільноти), а включення наявного потенціалу та механізмів його використання сільським населенням є основою соціально-економічного розвитку. Саморозвиток базується на місцевих ресурсах (перш за все, земельних та інших природних ресурсах), їх багатоплановому використанні із використанням переважно місцевої робочої сили, активізації сільського населення та залученні в локальний економічний обіг нових господарських та ресурсних ніш.
Ключові слова: територіальні громади; сільські території; децентралізація влади; адміністративно-територіальна реформа; формальні та неформальні інститути; інституційні важелі; удосконалення; ефективність.
Література
1. Мармуль Л.О. Методичні підходи до розвитку сільських територій на засадах децентралізації. Економіка АПК. 2016. № 7. С. 80-86.
2. Лупенко Ю.О., Кропивко М.Ф. Аграрний устрій України. К.: ННЦ «ІАЕ», 2017. 64 с.
3. Жук В.М. Неформальні інститути селянства у моделюванні реформ та аграрної політики: теорія і практика. Економіка АПК. 2017. № 9. С. 5-18.
4. Юрчишин В.В. Село і селяни України в системі історично і суспільно зумовлених вітчизняних національних цінностей. Економіка АПК. 2011. № 2. С. 87-99.
5. Орлатий М.К., Демчак М.І. Інформаційно-методологічне забезпечення оцінки рівня та якості життя сільських жителів. Наук. вісн. Академії муніципального управління. Сер.: Управління. 2013. Вип. 2. С. 357-362.
6. Ігнатенко М.М. Соціально-економічний розвиток сільських територій: монографія. Херсон: Айлант, 2010. 238 с.
7. Лупенко Ю. О. Перспективна модель розвитку сільського господарства до 2020 року. Стратегія розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року: зб. матер. Чотирнадцятих річних зборів Всеукр. конгресу вчених економістів-аграрників, 16-17 жовт. 2012 р. К. : ННЦ «ІАЕ», 2013. С. 30-33.
8. Романюк І.А. Особливості відтворювального процесу в аграрному секторі. Агросвіт. № 11. 2016. С. 12-15.
9. Шпикуляк О.Г. Інфраструктурне забезпечення сталого розвитку агропродовольчої сфери: національні пріоритети. Економіка АПК. 2012. № 9. С. 147-148.
10. Мармуль Л.О., Радєва М.М. Механізм формування диверсифікаційної політики підприємства в умовах трансформаційної економіки: монографія. К.: ННЦ ІАЕ, 2006. 198 с.
11. Залізко В.Д., Мартиненков В.І., Луценко І.О. Інноваційна модель аграрного устрою українського села. Актуальні проблеми економіки. 2017. №4 (190). С. 113-124.
12. Гадзало Я.М., Гладій М.В., Саблук П.Т. Аграрний потенціал України: напрями розвитку. К.: Аграрна наука, 2016. 332 с.
13. Романюк І. А. Державна підтримка та регулювання розвитку малих підприємств сільського зеленого туризму. Економіка і менеджмент культури. № 1. 2017. С. 56-60.
14. Геєць В.М. Соціальний капітал, участь і громадська активність у контексті потреб модернізації. К.: ДУ "Ін-т екон. та прогнозув. НАН України". К., 2014. 238 с.
15. Ігнатенко М.М. Становлення стратегічного управління соціальною відповідальністю суб’єктів господарювання аграрної сфери економіки. Вісник Сумського національного аграрного університету: наук. жур. Серія “Економіка і менеджмент”. Вип. 12 (66). Суми: СНАУ. 2015. С. 163-168
16. Рошкевич В., Хвесик М. Самодостатні територіальні громади – центри миру. Економіст. 2015. №12. С. 3-4.
17. Борщевський В., Волошин В.І. Інституційні важелі розвитку об’єднаних територіальних громад в умовах децентралізації управління. URL: http://old2.niss.gov.ua/content/articles/files/vazheli_rozvutku-a6b6a.pdf
M. Zhuk
USE OF FORMAL AND INFORMAL INSTITUTIONS FOR DECENTRALIZATION OF POWER AND FURTHER IMPLEMENTATION OF THE TASKS OF ADMINISTRATIVE-TERRITORIAL REFORM IN RURAL AREAS
Summary
The article finds that formal institutions are represented by normative-legislative acts on decentralization and administrative-territorial reform in general, are well developed and presented for practical use. However, in their implementation, informal factors must be taken into account as irrational factors in the behavior of rural residents; unwritten, but well-established and well-known rules and mental features of life in the countryside; psychotypes of people. They also have a large impact on reforms, but are not sufficiently taken into account or not taken into account at all. Their totality is determined and the classification according to the maintenance and directions of influence on negative and positive is made. At the same time, decentralization, reform and their formal institutions should be aimed at leveling the negative (disbelief in the future, pessimism and conservatism, passivity in solving community problems, indifference, destructive behavior, bias, etc.) and support for positive informal institutions, mutual assistance, smart consumption, entrepreneurial initiative, self-development, optimism, self-education, civic activism, improving the quality of social and human capital in general). Only this will be able to ensure the effectiveness of decentralization and achieve the goal of reform. Developing new strategic approaches to rural self-development is one of the key measures of rural development policy, as not budgeting or attracting business from outside (outside the community's jurisdiction), but incorporating existing capacity and mechanisms for its use by rural populations is the basis of socio-economic development. Self-development is based on local resources (primarily land and other natural resources), their multifaceted use with the use of mainly local labor, activation of the rural population and involvement in local economic circulation of new economic and resource niches. Structural changes in the rural economy, in our opinion, can provide 4,0-5,0% of the average annual growth of gross output created in rural areas. As the benefits will be mainly in areas with high urban impact, incentives should be aimed at supporting remote areas, which are mainly characterized by an agrarian type of economy with a significant share of informal employment in private farms.
Keywords: territorial communities; rural areas; decentralization of power; administrative-territorial reform; formal and informal institutions; institutional levers; improvements; efficiency.
References
1. Marmulʹ, L.O. (2016), “Methodical approaches to the development of rural areas on the basis of decentralization”, Ekonomika APK, vol. 7, pp. 80-86.
2. Lupenko, YU.O. and Kropyvko, M.F. (2017), Ahrarnyy ustriy Ukrayiny [Agrarian system of Ukraine], NNTS «IAE», Kyiv, Ukraine.
3. Zhuk, V.M. (2017), “Informal institutions of the peasantry in modeling reforms and agricultural policy: theory and practice”, Ekonomika APK, vol. 9, pp. 5-18.
4. Yurchyshyn, V.V. (2011), “The village and peasants of Ukraine in the system of historically and socially determined national values”, Ekonomika APK, vol. 2, pp. 87-99.
5. Orlatyy, M.K. and Demchak, M.I. (2013), “Information and methodological support for assessing the level and quality of life of rural residents”, Nauk. visn. Akademiyi munitsypalʹnoho upravlinnya, vol. 2, pp. 357-362.
6. Ihnatenko, M.M. (2010), Sotsialʹno-ekonomichnyy rozvytok silʹsʹkykh terytoriy [Socio-economic development of rural areas], Aylant, Kherson, Ukraine.
7. Lupenko, YU. O. (2013), Stratehiya rozvytku ahrarnoho sektoru ekonomiky na period do 2020 roku [Perspective model of agricultural development until 2020], Chotyrnadtsyatykh richnykh zboriv Vseukr. konhresu vchenykh ekonomistiv-ahrarnykiv [Fourteenth Annual Meeting All-Ukrainian Congress of Agricultural Economists], Kyiv, NNTS «IAE», pp. 30-33.
8. Romaniuk, I.A. (2016), “Features of the reproduction process in the agricultural sector”, Ahrosvit, vol. 11, pp. 12-15.
9. Shpykulyak, O.H. (2012), “Infrastructural support for sustainable development of the agri-food sector: national priorities”, Ekonomika APK, vol. 9, pp. 147-148.
10. Marmulʹ, L.O. and Radyeva, M.M. (2006), Mekhanizm formuvannya dyversyfikatsiynoyi polityky pidpryyemstva v umovakh transformatsiynoyi ekonomiky [The mechanism of formation of diversification policy of the enterprise in the conditions of transformational economy], NNTS IAE, Kyiv, Ukraine.
11. Zalizko, V.D. Martynenkov, V.I. and Lutsenko, I.O. (2017), “Innovative model of the agrarian system of the Ukrainian village”, Aktualʹni problemy ekonomiky, vol. 4 (190), pp. 113-124.
12. Hadzalo, YA.M. Hladiy, M.V. and Sabluk, P.T. (2016), Ahrarnyy potentsial Ukrayiny: napryamy rozvytku [Agrarian potential of Ukraine: directions of development], Ahrarna nauka, Kyiv, Ukraine.
13. Romaniuk, I. A. (2017), “State support and regulation of small enterprises of rural green tourism”, Ekonomika i menedzhment kulʹtury, vol. 1, pp. 56-60.
14. Heyetsʹ, V.M. (2014), Sotsialʹnyy kapital, uchastʹ i hromadsʹka aktyvnistʹ u konteksti potreb modernizatsiyi [Social capital, participation and civic activism in the context of modernization needs], DU "In-t ekon. ta prohnozuv. NAN Ukrayiny", Kyiv, Ukraine.
15. Ihnatenko, M.M. (2015), “Formation of strategic management of social responsibility of economic entities in the agricultural sector”, Visnyk Sumsʹkoho natsionalʹnoho ahrarnoho universytetu, vol. 12 (66), pp. 163-168.
16. Roshkevych, V. and Khvesyk, M. (2015), “Self-sufficient territorial communities – centers of peace”, Ekonomist, vol.12, pp. 3-4.
17. Borshchevsʹkyy, V. and Voloshyn, V.I. “Institutional levers of development of united territorial communities in the conditions of decentralization of management”, available at: http://old2.niss.gov.ua/content/articles/files/vazheli_rozvutku-a6b6a.pdf (Accessed 15 February2022).
№ 2 2022
Дата публікації: 2022-02-24
Кількість переглядів: 17142
