EnglishНа русском

Ефективна економіка № 10, 2017

УДК: 336.76

 

В. О. Яворська,

к. е. н., доцент, доцент кафедри біржової діяльності і торгівлі

Національного університету біоресурсів і природокористування України

 

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ДЕРИВАТИВ» НА БІРЖОВОМУ РИНКУ

 

V. O. Yavorska,

Ph.D. in Economics, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Exchange Activities and Trade

National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine

 

THEORETICAL PRINCIPLES OF THE DERIVATIVE DEFINITION ON THE EXCHANGE MARKET

 

У статті висвітлено теоретичні підходи до формування поняття «дериватив» з позицій біржової діяльності. Проаналізовано основні погляди провідних зарубіжних та вітчизняних вчених на категоріальне визначення сутності деривативу. Відображено трансформаційні зміни при формуванні поняття «дериватив» на біржовому ринку. Наведена порівняльна характеристика етимінології походження терміну «дериватив» у зарубіжній та вітчизняній літературі. Визначено основні ознаки, які формують економічну сутність поняття «дериватив». Проведено аналогію між використанням термінів «дериватив» та «строкова біржова угода». Доведено відсутність використання терміну «похідний фінансовий інструмент» у зарубіжній літературі через його використання в якості трактування поняття «дериватив».

 

The article covers the theoretical approaches to the formation of the "derivative" concept from the standpoint of exchange market activity. The main views of leading foreign and domestic scientists on the categorical definition of the derivative essence are analyzed. Transformational changes are presented in the formation of the "derivative" concept in the exchange market. The comparative characteristic of the "derivative" etyminology origin in the foreign and domestic literature is given. The main features that form the economic essence of the "derivative" are determined. An analogy has been made between the use of the terms "derivative" and "term contract". The lack of the "derivative financial instrument" term use in foreign literature has been proved because of its use as an interpretation of the "derivative".

 

Ключові слова: деривативи, біржовий ринок деривативів, строкові угоди, похідні фінансові інструменти, товарні деривативи, фінансові деривативи.

 

Key words: derivatives, derivatives market, term contracts, derivative financial instruments, commodity derivatives, financial derivatives.

 

 

Постановка проблеми. У країнах з ринковою економікою сучасний біржовий ринок еволюціонував за багато століть розвитку від спотової до торгівлі строковими біржовими інструментами – деривативами, до яких відносяться форварди, ф’ючерси, опціони, свопи та інші інструменти фінансової інженерії. Коротка історія формування вітчизняного ринку строкових біржових угод зумовила багато дискусійних положень у напрямі визначення та застосування поняття «дериватив», що викликає особливу увагу для проведення досліджень у даному напрямі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням основних аспектів функціонування біржового ринку деривативів займались зарубіжні та вітчизняні вчені, серед яких на основну увагу заслуговують праці: А. Буреніна [13], С. Вайна [7], О. Дегтярьової [17], М. Даніеля, Д. Даррела, С. Дональда, Р.В. Колба, Т. Лофтона, Р. МакДональда [22], Дж. Маршалла, Л.О. Примостки [12], М.О. Солодкого, О.М. Сохацької [5], Е. Уоррена [4], А. Фельдмана [6], Т. Франчески, Дж. Халла [15], О.М. Шпичака та інших.

Постановка завдання. Метою є дослідження особливостей формування визначення терміну «дериватив» у зарубіжній та вітчизняній практиці.

Виклад основного матеріалу дослідження. Нині відомий термін «дериватив» набув достатньо широкого використання у вітчизняних працях. Хоча ще двадцять років тому цей термін був досить незвичним як для вітчизняних учасників біржового ринку, так і для дослідників, не викликаючи ніяких асоціацій і розуміння. Це пояснюється браком і недостатнім розумінням його економічної сутності та механізму використання на біржовому ринку. Така ситуація була зумовлена відсутністю історичного досвіду і наукових надбань щодо використання деривативів у практичній діяльності вітчизняних суб’єктів ринку [1; 2].

Аналіз наукових досліджень свідчить про те, що історично перша торгівля аналогами сучасних деривативів відбувалась ще в XVII ст. [3, с. 250–252], тоді як сам термін «дериватив» з’явився відносно нещодавно. Можна з впевненістю констатувати, що широко відомий сьогодні на біржовому ринку термін «дериватив» ще тридцять років тому не мав розповсюдженого застосування навіть у міжнародній практиці. Біржові угоди, які нині належать до цього поняття, вперше почали функціонувати як інструменти «страхового» або «ризикового управління» декілька століть тому, натомість термін «дериватив» фактично було введено у використання з середини 80-х років минулого століття [1; 2; 4, с. 20–27].

До основних ознак, які характеризують формування економічної сутності поняття «дериватив», на наш погляд, слід віднести строковість, похідність та специфіку використання за сферою обігу і за видами базових активів (рис. 1.).

У наукових працях вітчизняних учених, з думкою яких погоджується і автор, часто зустрічається пояснення використання терміну «дериватив», як кальки з англійської мови слова “Derivative”, основними ознаками якого є «похідність» та «строковість» [2; 5, с. 65; 12].

 

Рис. 1. Характерні ознаки поняття «дериватив»

Джерело: побудовано автором

 

У багатьох наукових працях зарубіжних вчених відображається ознака похідності. Так, згідно з позицією А.Б. Фельдмана «похідність» деривативів виражається через вартість і ціну товарів, що лежать в їх основі. Це дозволяє реалізувати право, матеріалізоване в цих інструментах, з виконанням у майбутньому [2; 6].

С. Вайн відніс до поняття «дериватив» – інструменти, ціна яких є похідною від цін на інші активи (нафту, золото, сільськогосподарську продукцію). Отже, ціна активу є базовою для походження і формування цін деривативів [2; 7].

Дж. Блек надає наступне визначення: «дериватив (від англ. Derivative) – це похідний інструмент, вартість якого походить від ціни активу, що лежить в його основі (товару, цінних паперів, валюти)…» [8, с. 194].

У фінансовому словнику Е. Інгліса-Тейлора «дериватив» розглядається, як похідний продукт (“Derivative product”), що містить у собі умовну трансакцію, вартість або ціна якої базується на вартості або ціні активу, що лежить в його основі, включаючи витрати на підтримку позицій [1; 2; 9, с. 80–81].

Л.Ш. Лозовський у біржовому словнику трактує дериватив, як біржовий фінансовий інструмент, а саме як: «…похідний інструмент, операції з яким не пов’язані з прямою купівлею-продажем матеріальних або фінансових активів» [1; 2; 10].

Дослідник ринків фінансових деривативів Х.Х. Чен вважає деривативи похідними від інструментів традиційного фінансового ринку і підкреслює важливість їх використання з метою уникнення ризиків [2; 11, с. 14–15].

Аналіз поглядів вітчизняних науковців на трактування поняття «дериватив» дозволяє констатувати, що їхня основна увага сконцентрована на визначенні економічної сутності фінансових деривативів. Так, Л.О. Примостка надає таке трактування деривативу, як «…похідного фінансового інструменту (контракту), який укладається з метою перерозподілу фінансових ризиків і передбачає попередню фіксацію всіх умов проведення в майбутньому певної операції з інструментами, які є предметом угоди. Похідні фінансові інструменти в англомовній літературі ще називають деривативами, оскільки їх вартість є похідною від вартості базового активу, покладеного в його основу…» [12, с. 7].

Інший вітчизняний вчений-дослідник біржової діяльності О.М. Сохацька у своїх працях зазначає, що деривативи – це інструменти, які виражають ціну похідну від ціни базового активу. Крім того, вона використовує поняття «строковий інструмент» – контракт на купівлю-продаж базового фінансового інструменту у майбутньому [5, с. 65].

З розвитком біржової діяльності у вітчизняній науковій літературі дослідники почали використовувати відразу два терміни – «похідний фінансовий інструмент» та «дериватив».

До одних з найперших науковців, які використали поняття «похідний фінансовий інструмент» належить А.Н. Буренін. Він обґрунтовував, що у сучасних умовах функціональне використання строкових контрактів уже не зводиться тільки до реальної поставки базового активу, що зумовило порівняння деривативів з фінансовими інструментами. Тому, він назвав строковий ринок – ринком похідних фінансових інструментів [13, с. 13]. У подальшому поняття «похідний фінансовий інструмент» набуло широкого використання і в інших наукових працях.

Акцентуємо увагу на тому, що основною причиною введення в обіг у вітчизняній практиці поняття «похідний фінансовий інструмент», на наш погляд, став переклад з англійської мови трактування терміну «дериватив». Адже, найпоширеніше визначення деривативу у зарубіжній літературі має наступний вигляд: «…дериватив – це фінансовий продукт, розроблений з метою отримання прибутків/збитків від операцій, пов’язаних з ним і який базується на інструментах, що лежать в його основі, зокрема таких як: товари, цінні папери, валюта…» [14] або «…дериватив – це фінансовий інструмент, вартість якого залежить або походить від вартості більш простих фінансових інструментів, які покладені в його основу» [15, с. 1]. Як результат, при перекладі пояснення англомовного терміну “Derivative” більшість дослідників просто замість терміну «дериватив» використовували у науковій літературі, як їм здавалось, більш простіший термін «похідний фінансовий інструмент». Хоча світова практика доводить, що у країнах з ринковою економікою сам термін «похідний фінансовий інструмент» не застосовується ні в науковій, ні в нормативно-правовій літературі. В останній часто можна знайти термін «дериватив» або «строкова угода» [1; 2].

Ознака строковості поняття «дериватив» пов’язана з тим, що наряду з цим терміном у зарубіжній літературі часто використовували поняття «строкова угода». Дж. Кейнс у своїх трактатах вживає термін «строкових девізів», під якими розглядає угоди на строк, що слугували для проведення касових операцій з девізами у майбутньому [16, с. 43].

У англомовній літературі часто зустрічається два поняття “Contract market” або “Futures market”, дослівний переклад яких означає «ринок контрактів» або «ринок майбутніх операцій» і ґрунтується на елементі строковості чи майбутнього [1,2].

Вдалим є трактування строкової угоди запропоноване О.І. Дегтярьовою, яка вказує на те, що термін «строкова угода» використовується для позначення угод, між укладанням і виконанням яких проходить визначений період часу. Величина часового проміжку визначається сторонами угод або стандартизована біржовими правилами [17]. З цим поглядом погоджується більшість фахівців, зокрема А.Н. Буренін, який зазначає, що строковий контракт – це угода контрагентів про майбутню поставку базового активу [2; 13].

Враховуючи вище вказане, можна провести паралель між двома поняттями «дериватив» і «строкова угода» і з впевненістю стверджувати про їх однакове призначення і економічну сутність.

Ознака деривативів «за сферою обігу» описує класифікаційні риси деривативів, які можуть бути об’єктом торгівлі як на біржовому (Еxchange-traded Derivative), так і позабіржовому ринку (Off-exchange traded Derivative). При цьому, одні види деривативів можуть торгуватись на обох ринках, зокрема форварди, опціони свопи, тоді як ф’ючерсні контракти виступають об’єктом торгівлі виключно на біржовому ринку (рис. 2).

 

Рис. 2. Класифікація деривативів за сферою обігу

Джерело: побудовано автором

 

Тлумачення деривативів у фінансовому словнику інформаційно-аналітичної компанії Reuters відрізняється за своєю предметною основою з позиції їхнього розгляду, як фінансових інструментів позабіржового ринку (OTC – Market), які походять від активів, що лежать в їх основі [2; 18, с. 60].

Більш розширене трактування наводиться у довідковому виданні державного органу з регулювання біржового товарного ринку США – Комісії з товарної ф’ючерсної торгівлі (CFTC), відповідно до якого «…деривативи – фінансові інструменти, що торгуються як на біржовому, так і позабіржовому ринках, ціна яких прямо залежить від вартості одного чи декількох активів, якими можуть бути як цінні папери, індекси, боргові інструменти, товари, так і інші деривативні інструменти. Деривативи передбачають торгівлю правами чи зобов’язаннями на визначені активи, але не передбачають прямий трансферт власності» [19].

Ознака «за видом базових активів» також виражає класифікаційні риси поняття «дериватив». В основі будь-якого деривативу лежить певний базовий актив, що часто описується в його трактуванні. У біржовому словнику В.Ф. Корельського та Р.В. Гаврилова, дериватив тлумачиться, як договір чи угода (від лат. “Derivatio” – відхилення), вартість якої базується на ціні товарів, які лежать в його основі [20, с. 120].

Схожість у визначеннях терміну «дериватив» зустрічається у більшості наукових робіт зарубіжних авторів, де при трактуванні цього поняття використовується ознака вираження його похідності від вартості базового активу. Так, уже встановленим є визначення деривативу, як фінансового контракту між двома і більше сторонами, який базується на майбутній вартості базового активу [21, с. 15].

Відповідно до визначення Р. МакДональда – «…дериватив – інструмент або угода між двома контрагентами, вартість якої визначається ціною іншого активу» [22, с. 1]. З цією ж думкою погоджуються і інші дослідники, зокрема Р.В. Колб та Дж. Халл [1, 2, 15].

У наукових працях Л.Г. Кузнецової товарні чи фінансові активи, які лежать в основі похідних інструментів називаються базовим активом [23, с. 32–33]. Узагальнена класифікація деривативів за базовими активами на провідних біржах світу відображена на рис. 3 [1; 2].

 

Рис. 3. Класифікація деривативів за базовими активами

Джерело: розроблено автором [2, с. 21]

 

У сучасних умовах біржова торгівля деривативами стала досить перспективним напрямом розвитку світових бірж, що дозволяє вченим розглядати їх як специфічні інструменти широкого використання. Продовжуючи цю думку можна навести точку зору Л.Ф. Ібрагімової, яка базуючись на історичній достовірності, в ході опису сутності і механізму обігу деривативів у ринкових умовах, використовує відому класичну економічну формулу: «товар – гроші – товар». Перефразовуючи її так: «товар – дериватив – товар», вона вказує на те, що «дериватив – специфічний інструмент, вартість якого є похідною по відношенню до базового активу». Далі Л.Ф. Ібрагімова трансформує останню формулу на «гроші – дериватив – гроші», яка характеризує сучасний стан діяльності бірж країн із перехідною економікою але є вчорашнім днем для західних країн. Натомість, «дериватив – новий дериватив – дериватив» – модернізована формула, яка нині описує особливості функціонування ринку деривативів зарубіжних країн із ринковою економікою [24]. Інакше кажучи, завдяки останнім досягненням фінансової інженерії основними тенденціями на ринку деривативів стала розробка і використання деривативних інструментів, базовим активом яких стали один або декілька простіших видів деривативів. Відмітимо, що такий вид деривативів є виключно фінансовим інструментом [1; 2].

У вітчизняних законодавчих актах вперше термін дериватив зустрічався у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» [25], який втратив чинність з прийняттям Податкового кодексу України, де «дериватив – це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Порядок випуску та обігу деривативів установлюється законодавством. Стандартна (типова) форма деривативів затверджується Кабінетом Міністрів України» [26].

Узагальнення і систематизація наведених вище визначень деривативу надає нам можливість трактувати його сутність враховуючи всі 4 ознаки, як біржової або позабіржової угоди, яка укладається на строк і передбачає реалізацію зобов’язання (форвард, ф’ючерс, своп) або права (опціон) щодо прийняття або здійснення поставки певного виду активу чи проведення офсетного розрахунку по укладеній угоді на обумовлених умовах у майбутньому. Вартість деривативу походить від базового активу, що лежить в основі деривативу і яким може бути як товар (сільськогосподарська продукція, енергоносії, лісоматеріали, метали та ін.), так і сам дериватив або товарний індекс, тоді як фінансового деривативу (валютний курс, відсоткові ставки, цінні папери, фондові індекси, страхові активи, нерухомість, погода та ін.).

На сьогоднішній день важлива роль деривативів на біржовому ринку підтверджується специфічними функціями, які вони виконують:

- ціноутворююча (забезпечення прозорості процесу ціноутворення через встановлення ціни рівноваги, внаслідок концентрації й збалансування попиту й пропозиції у часовому просторі);

- прогнозуюча (цінове прогнозування на ринку реальних активів);

- хеджувальна (управління фінансовими ризиками);

- диверсифікуюча (перерозподіл ризиків між учасниками ринку);

- спекулятивна (можливість отримання прибутків від спекулятивних стратегій);

- регулятивна (врегулювання відносин між учасниками ринку, забезпечення рівних умов для участі);

- інформаційна (поширення економічної інформації, вільний доступ до біржових котирувань);

- інноваційна (інженерія нових видів деривативів, впровадження нових технологій, консолідація біржових платформ).

Висновки. Отже, розвиток біржової торгівлі деривативами у нашій країні стає доцільним, зважаючи на багатофункціональне призначення деривативів, що створить передумови для ефективного функціонування діючої економічної системи. При цьому, визначення поняття і економічного призначення терміну «дериватив» повинно стати більш прозорим і зрозумілим для учасників біржової торгівлі. У цьому контексті необхідне наповнення вітчизняного інформаційного простору методичними та практичними матеріалами, які нададуть можливість вивчити особливості усіх видів деривативів, а також з’ясувати переваги та недоліки їх використання у різних цінових ситуаціях, як на ринку реальних активів, так і на біржовому ринку.

 

Література.

1. Гниляк В.О. Методологічні аспекти формування поняття деривативу // Агроінком – 2006. – № 1. – С. 72–74.

2. Гниляк В.О. Товарні деривативи: теорія, методологія, практика.: монографія / В.О. Гниляк, М.О. Солодкий. – К.: АграрМедія Груп, 2012. – 238 с.

3. Gerald Gold. Modern commodity Futures trading. – New York: Commodity Research Bureau Inc., 1975. – 312 p.

4. Едвардес Уоррен. Ключові фінансові інструменти; пер. з англ. / У.Едвардес. – К.: Всеувито; Наукова думка, 2003. – 255 с.

5. Сохацька О.М. Біржова справа: [підруч.] / О.М.Сохацька. – Т.: Карт-бланш, 2003. – 602с.

6. Фельдман А.Б. О производных финансовых инструментах // Финансы / А.Б.Фельдман. – 1998. – № 11. – C. 45–48.

7. Вайн Саймон. Опционы. Полный курс для проффесионалов / Вайн Саймон. – М.: Альпина Паблишер, 2003. – 416 с.

8. Блэк Дж. Толковый словарь: Англо-русский / Дж.Блэк. – М.: ИНФРА – М, Издат-во «Весь Мир», 2000. – 840 с.

9. Инглис-Тейлор Э. Производные финансовые инструменты: Словарь; пер. с англ. / Э.Инглис-Тейлор. – М.: ИНФРА – М, 2001. – Т.8. – 224 с.

10. Биржа и ценные бумаги : словарь / [под ред. Лозовского Л.Ш.]. – М.: ЗАО «Из-во «Экономика», 2001. – 327 с.

11. Чен Х.Х. Проблемы создания эффективного механизма контроля над рынком производных финансовых инструментов / Х.Х.Чен. – М.: МАКС Пресс, 2001. – 52 с.

12. Примостка Л.О. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти / Л.О.Примостка. – К.: КНЕУ. – 2001. – 263 c.

13. Буренин А.Н. Рынок ценных бумаг и производных финансовых инструментов / А.Н.Буренин. – М.: Федеративная Книготорговая Компания, 1998. – 352 с.

14. Exchange Traded Derivatives. In a Proffesionally Managed Portfolio. – Chicago Mercantile Exchange, 1999. – Р. 3 // www.cme.com.

15. Hull John C. Options, futures and other derivatives – New Jersey: University of Toronto, Prentice Hall, Englewood Cliffs, – 5 ed., 2009. – 780 p.

16. Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості, процента та грошей: реферат-дайджест / Дж.М.Кейнс. – К.: Асоціація українських банків, 1999. – 189 с.

17. Дегтярева О.И. Биржевое дело: [учеб.] / О.Дегтярева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 679 с.

18. Reuters Financial Glossary. Second Edition. Reuters limited, 2003. – Р. 60–61

19. Glossary of CFTC // www.cftc.gov/jpa/glossary/opaglossary_d.htm

20. Корельский В.Ф. Биржевой словарь / В.Ф. Корельский, Р.В. Гаврилов. – М: Международные отношения, 2000. – Т.1. – 288с.

21. Деривативы. Курс для начинающих (Серия «Reuters для финансистов») ; пер. с англ. – М.: Альпина Паблишер, 2012. – 208 с.

22. McDonald Robert. Derivatives Markets. – Addison Wesley. – 2003. – 881 p.

23. Кузнецова Л.Г. Новая игра: фьючерсы: [учеб. пособ.] / Л.Г.Кузнецова. – Хабаровск: Изд-во Хабар. Гос. Техн. Ун-та, 2000. – 99с.

24. Ибрагимова Л.Ф. Рынки срочных сделок / Л.Ф.Ибрагимова. – М.: Русская Деловая Литература, 1999. – 176 с.

25. Закон України „Про внесення змін та доповнень до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” // ВВР. – 1997. – № 27. – С. 181.

26. Податковий кодекс України.

 

References.

1. Hnyliak, V.O. (2006), “Methodological aspects of the derivative concept formation”, Ahroinkom, vol. 1, pp. 72–74.

2. Hnyliak, V.O. and Solodky, M.O. (2012), Tovarni deryvatyvy: teoriia, metodolohiia, praktyka [Commodity derivatives: theory, methodology, practice], AhrarMedia Hrup, Kyiv, Ukraine.

3. Gold, G. (1975), Modern commodity Futures trading, Commodity Research Bureau Inc.,New York, US.

4. Edwards, U. (2003), Kliuchovi finansovi instrumenty [Key financial instruments], Naukova dumka, Kyiv, Ukraine.

5. Sokhatska, O. (2003), Birzhova sprava [Exchange case], Kart-blansh, Ternopil, Ukraine.

6. Feldman, A. (1998), “On Derivative Financial Instruments”, Fynansy, vol. 11, pp. 45–48.

7. Vayne, S. (2003), Optsyony. Polnyj kurs dlia proffesyonalov [Options. Full course for professionals], Alpina Pablisher, Moscow, Russia.

8. Black, J. (2000), Tolkovyj slovar.Anhlo-ruskyj [Explanatory dictionary. English-Russian], Ves Myr, Moscow, Russia.

9. Inglis-Taylor, E. (2001), Tom 8., Proizvodnye finansovye instrumenty. Slovar [Derivative financial instruments. Dictionary], INFRA-M, Moscow, Russia.

10. Lozovsky, L. (2001), Byrzha y tsennye bumahy. Slovar [Exchange and securities. Dictionary], Ekonomyka, Moscow, Russia.

11. Chen, H. (2001), Problemy sozdaniia effektivnoho mekhanizma kontrolia nad rynkom proizvodnykh finansovykh instrumentov [The problems of creating an effective mechanism for controlling the market for derivative financial instruments], MAKS Press, Moscow, Russia.

12. Prymostka, L. (2001), Finansovi deryvatyvy: analitychni ta oblikovi aspekty [Financial derivatives: analytical and accounting aspects], KNEU, Kyiv, Ukraine.

13. Burenin, A. (1998), Rynok tsennykh bumah y proizvodnykh finansovykh instrumentov [The market of securities and derivative financial instruments], Federativnaia Knihotorhovaia Kompaniia, Moscow, Russia.

14. The official site of Chicago Mercantile Exchange (1999) “Exchange Traded Derivatives. In a Proffesionally Managed Portfolio”, available at: http://www.cme.com (Accessed 20 May 2006).

15. Hull, J. (2009), Options, futures and other derivatives, 5 ed., University of Toronto, Prentice Hall, Englewood Cliffs, New Jersey, US.

16. Keynes, J. (1999), Traktat pro hroshovu reformu. Zahalna teoriia zajniatosti, protsenta ta hroshej: referat-dajdzhest [Treatise on monetary reform. General theory of employment, interest and money: essay-digest], Asotsiatsiia ukrainskykh bankiv, Kyiv, Ukraine.

17. Degtyareva, O. (2000), Byrzhevoe delo [Exchange business], UNITY-DANA, Moscow, Russia.

18. Reuters Financial Glossary (2003), 2 ed., Reuters limited, New York, US.

19. The official site of CFTC (2006), “Glossary of CFTC”, available at: http:// www.cftc.gov/jpa/glossary/opaglossary_d.htm (Accessed 20 May 2006)

20. Korelsky, V. (2000), Birzhevoj slovar [Exchange dictionary], Mezhdunarodnye otnoshenyia, Moscow, Russia.

21. Deryvatyvy, (2003) Kurs dlia nachynaiuschykh [Derivatives. Course for beginners], Alpyna Pablysher, Moscow, Russia.

22. McDonald, R. (2003), Derivatives Markets, Addison Wesley, New York, US.

23. Kuznetsova, L. (2000), Novaia ihra: fiuchersy [New game: futures], Khabar. Hos. Tekhn. Un-t, Khabarovsk, Russia.

24. Ibragimova, L. (1999), Rynki srochnykh sdelok [Futures markets], Russkaia Delovaia Literatura, Moscow, Russia.

25. The Verkhovna Rada of Ukraine (2006), The Law of Ukraine “On taxation of corporate profits” available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws (Accessed 29 May 2006).

26. The Verkhovna Rada of Ukraine (2017), “ Tax Code of Ukraine ” available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755.17 (Accessed 29 September 2017).

 

Стаття надійшла до редакції 30.09.2017 р.