УДК 657.372.5

 

О. Ю. Красовська,

к. е. н., доцент кафедри міжнародного маркетингу Університету імені Альфреда Нобеля

 

ДЕЯКИ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ  НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРЄМСТВА

 

O. J. Krasovska,

Ph.D. in Economics,

Associate Professor of department of the international marketing of  Alfred Nobel University in Dnipro,  Ukraine

 

SOME PROBLEMS OF DETERMINATION OF INTANGIBLE ASSETS OF INDUSTRIAL ENTERPRISES

 

В статті розглянуто нематеріальні активи. Ідентифікація та оцінювання їх вартості здійснюється з метою  встановлення умов при укладанні угоди купівлі-продажу підприємства;  управління процесами злиття або поглинання;  отримання можливостей зовнішнього інвестування;  внесення активів у статутний капітал;  контролю витрат на маркетингову діяльність;  вибору або коригування маркетингової стратегії підприємства;  формування структури бюджету маркетингу тощо.

Обґрунтування сутності маркетингових інтелектуальних активів на мікро- та макрорівнях національного господарства, дозволили типологізувати останні за ознаковими групами: клієнтські активи; споживчі активи;  партнерські активи; марочні активи. Наведено структуру внутрішніх та зовнішніх маркетингових інтелектуальних активів.

Наведено відмінності означення терміна «нематеріальний актив» у чинному законодавстві України. Проведений моніторинг нормативно-правової бази дав змогу поділити її на чотири рівні: загальне законодавство, що включає у себе кодекси України, низку законів України, постанов, указів, наказів; спеціальне законодавство, яке поділено на законодавства у сфері промислової власності та у сфері авторського права і суміжних прав; вітчизняні та міжнародні стандарти; внутрішні документи промислових підприємств. Представлені указані рівні нормативно-правої бази регулювання оцінки, а також обліку нематеріальних активів.

Проведений аналіз опрацьованих джерел щодо нормативного забезпечення оцінки нематеріальних активів дозволяє виокремити ряд існуючих проблем, а саме: відсутність єдиного визначення поняття «нематеріальні активи»; відсутність єдиної економічної класифікації нематеріальних активів; неузгодженість важливих положень окремих документів нормативно-правового забезпечення, що визначають методику оцінки нематеріальних активів.

 

This article deals with intangible assets. Identification and estimation of their value are carried out in order to establish conditions for conclusion of an agreement of sale and purchase of the enterprise; management of merger or acquisition processes; obtaining opportunities for foreign investment; the introduction of assets in the authorized capital; control of expenses for marketing activity; selection or adjustment of the marketing strategy of the enterprise; formation of the budget structure of marketing, etc.

The substantiation of the essence of marketing intellectual assets at the micro and macro levels of the national economy allowed typology of the latter by the following clusters: client assets; consumer assets; affiliate assets; brand assets. The structure of the internal and external marketing intellectual assets has been presented.

There have been given the differences of the definition of the term "intangible asset" in the current legislation of  Ukraine. Monitoring of the legal and regulatory framework made it possible to divide it into four levels: general legislation which includes the codes of Ukraine, a number of laws of Ukraine, decrees, resolutions, orders; special legislation which is divided into the legislation in the field of industrial property and in the field of copyright and related rights; national and international standards; internal documents of industrial enterprises. The specified levels of the legal and regulatory base for regulation of the estimation, as well as the accounting of intangible assets, have been presented.

Analysis of the processed sources on the normative provision of estimation of intangible assets makes it possible to distinguish a number of existing problems, namely: lack of a single definition for "intangible assets" concept; absence of a single economic classification of intangible assets; inconsistency of important provisions of individual regulatory documents that determine the methodology for measuring intangible assets.

 

Ключові слова: нематеріальні активи; маркетингові активи; підприємство; моніторинг; типологізація.

 

Keywords: intangible assets; marketing assets; enterprise; monitoring; typology.

 

 

Постановка проблеми. У сучасному світі конкурентоспроможність підприємства головним чином залежить від інтелектуальної спроможності працівників, їх знань, інтелектуальних ресурсів і інтелектуального потенціалу. Характерною рисою для економік усіх країн є все більш зростаюче значення інформації та інтелектуального капіталу – керуючих факторів стрімкого розвитку країни як на макро-, так і на мікрорівні. Тому для промислових підприємств особливого значення набуває ефективність результатів у сфері управління маркетинговими активами та їх складовими. Зазначена ефективність набува­ється у результаті коректного управління кожною складовою окремо, та системою інтелектуальних активів – в цілому.

Аналіз існуючих досліджень і публікацій. Теоретичні аспекти сутності понять «торговельна марка», «бренд»,«маркетингові інтелектуальні активи», «марочний капітал», представлені у працях багатьох учених, як зарубіжних (Д. Аакер, К. Веркман, П. Дойль, Ж-Н. Капферер, Ф. Котлер, Д. Коулі,  Ж.-Ж. Ламбен, Д. Р. Леманн, Дж. О’Шонессі, В. Д. Прауде, Е. Райс, Дж. Рендел, В. Д. Тамберг, П. Темпорал, Д. Ж. Траут, Д. Шульц та ін.), так і російських (А. Будник, В. Домнін, В. Пеція, М. Рюмін, М. Слушаєнко, В. Тесаков, Н. Тесакова, В. Тарнавський, М. Яненко та ін.) і вітчизняних авторів (А. Войчак, Т. Діброва, О. Зозульов, О. Кендюхов, О. Кістеня, О. Ляшенко, А. Мелетинська, О. Пестрецова, І. Піняк, В. Пустотін, Г. Рябцев, А. Старостіна, Р. Федорович, А. Федорченко та ін.). Проте, і досі потребує обґрунтування сутності нематеріальнихих активів на мікрорівні.

Метою статті є визначення нематеріальних активів  ті їх ідентифікація та оцінювання при різних видах діяльності підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Нематеріальні активи унікальні в своєму роді і їх складно класифікувати, оскільки можливе їх використання одночасно в декількох процесах та для різних цілей. Нематеріальним активам не притаманні фізичні якості, але вони мають цінність з точки зору переваг або виняткових прав та пільг, які використовуються у виробничому процесі.

Дослідники мають різні і неоднозначні підходи до класифікації нематеріальних активів, що визначає актуальність їх уніфікації.

Значна частина нематеріальних активів має маркетингове походження, тому предметом подальших досліджень будуть маркетингові нематеріальні активи. Ідентифікація та оцінювання їх вартості здійснюється з метою:

– встановлення умов при укладанні угоди купівлі-продажу підприємства;

– управління процесами злиття або поглинання;

– отримання можливостей зовнішнього інвестування;

– внесення активів у статутний капітал;

– контролю витрат на маркетингову діяльність;

– вибору або коригування маркетингової стратегії підприємства;

– формування структури бюджету маркетингу тощо.

Дослідження категорій «інтелектуальна власність», «інтелектуальний капітал» та «інтелектуальні активи», систематизація сучасної структури інтелектуального капіталу, а також виявлення складу інтелектуальних активів та обґрунтування сутності маркетингових інтелектуальних активів на мікро- та макрорівнях національного господарства, дозволили типологізувати останні за ознаковими групами:

1. Клієнтські активи: особисті знайомства і зв’язки, контракти та угоди, портфель замовлень, надійність поставок, якість гарантійного обслуговування, оформлення місць продажу товару, сітьові системи зв’язку, клієнтські бази даних.

2. Споживчі активи: естетичне оформлення товару, дизайн упакування, купівельна прихильність, створення довіри, створення цінності, створення переваги, забезпечення відданості, вплив на поведінку споживачів, реакції на зміну моделі поведінки споживачів, CRM-системи.

3. Партнерські активи: ділова співпраця, портфель замовлень, франшизи, право користування, відносини з фінансовими колами, відносини з органами місцевого та державного управління, ліцензії, контракти, канали роз­поділу, конкуренція.

4. Марочні активи: товарний знак, марочне/фірмове найменування, фірмовий стиль, найменування місця походження товару, торгова марка, сімейність марки, авторське право, марки якості, імідж, репутація, бренд.

Українська дослідниця І. Л. Піняк стверджує, що маркетингові активи: репутація, бренд, торгова марка, партнерські активи, клієнтські активи, канали розподілу, – у процесі їхнього використання збільшують споживчу цінність товару, що випускає підприємство, та формують додаткову вартість організації на фінансовому ринку [1, с. 252].

Крім того, маркетингові інтелектуальні активи перетинаються з людськими, структурними й організаційно-управлінськими інтелектуальними активами. У маркетингових активах ключові види компетентності – кадрові, технологічні, інноваційні – мають сутнісний зміст і за розвиненістю й ефектом використання апріорі залежать від менеджменту маркетингу.

В сучасному світі контур сталості компанії публічно окреслюється засобами зовнішньої інтеграції підприємства, способами його входження на ринок, його утримання та розширення. Глобалізація економічних відносин і маркетингових дій стратегічних груп суб’єктів ринку, зазвичай, взаємно комплементарні (лат. complementum – доповнення). Їх диференціація можлива в тих сферах, де домінує фронезіс і втілені в дії принципи релятивності (лат. relatives – відносний) формування маркетингових активів [2, с. 45].

Підсумовуючи вищезазначене, доцільно схематично представити певні види маркетингових активів, систематизованих за ознакою внутрішнього-зовнішнього середовища (табл. 1) [3, с. 52].

Отже, існують внутрішні та зовнішні маркетингові активи компаній. Внутрішні – це патенти, управлінські концепції, ноу-хау, авторські права, комп’ютерні та адміністративні системи, організаційна структура та корпоративна культура й ін. Засновані на зовнішній підтримці, – пов’язані з клієнтами, сформовані ланцюгом постачання, залежні від партнерських відносин з іншими компаніями і місцевими громадами, бренди, торговельні марки, імідж і репутація організації тощо, – це зовнішні інтелектуальні активи.

Як очевидно, в контексті переходу до нової соціально-економічної формації маркетинг як сучасна філософія бізнесу повинен запропонувати дієві інструменти впливу на учасників ринку в умовах посилення глобальної конкуренції, а також своєчасного реагування на достатньо стрімкі зміни макросередовища.

Таким чином, фундаментальною гіпотезою, котра являє собою базис даного дослідження є те, що даним дієвим інструментом, тобто інтегрованою системою засобів стратегічного маркетинг-менеджменту є маркетингові активи.

 

Таблиця 1.

Структура внутрішніх та зовнішніх маркетингових інтелектуальних активів

 

Важливим фактором розвитку постіндустріальної економіки є розширення використання маркетингових активів, які входять до складу нематеріальних активів. У розвинених країнах частка нематеріальних активів у балансовій вартості підприємств дорівнює або перевищує частку матеріальних активів. Якщо це співвідношення порушується, підприємство не може забезпечити свою конкурентоспроможність.

Зростання питомої ваги та обсягів нематеріальних активів вимагає удосконалення організації їх обліку, в якій важливого значення набуває процес прийняття їх на облік, оцінка, визнання, класифікація тощо. У розробці прогнозних показників стратегії розвитку підприємства важливим фактором є достовірна оцінка вартості нематеріальних активів, оскільки від неї залежить визначення ринкової вартості підприємства, розміру амортизаційних відрахувань, бази оподаткування, собівартості продукції, страхової вартості та

інших показників, на базі яких здійснюється прогноз ефективного стратегічного плану.

Тема нематеріальних активів достатньо широко висвітлена у науковій та навчальній літературі. Багато робіт було присвячено різним об’єктам, цілям, операціям з нематеріальними активами. Проте відсутня систематизація законодавчої бази, яка регулює створення об’єктів нематеріальних активів (інноваційної та інтелектуальної діяльності), їх класифікацію та постановку на облік, охорону прав тощо.

Окремі аспекти щодо нормативно-правового регулювання господарських відносин, стандартизації обліку та оцінки нематеріальних активів висвітлені у монографіях вітчизняних та зарубіжних дослідників, зокрема Акулич І.Л., Герчиков І.З. [2, с. 12], Балабанова Л.В. [4, с. 27], Булєєв І. П. [5, с. 8], Єранкін О.О. [6, с. 32], Лабурцева О.І. [7, с. 17] та ін.

У зв’язку з реформуванням бухгалтерського обліку та змінами в системі оподаткування України означення багатьох термінів не збігаються з їх аналогами в інших нормативних документах, що відображено в табл. 2.

Зазначимо, що від часу проголошення незалежності України як суверенної держави прийнято цілу низку нормативно-правових актів, які безпосередньо або опосередковано дотичні до юридичної регламентації або методичних рекомендацій щодо створення, охорони прав, господарських відносин, а також оцінки нематеріальних активів. До них належить чимало кодексів України, законів України, постанов уряду, наказів міністерств, стандартів, включаючи національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО) та міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) тощо.

Нематеріальні активи являють собою специфічний об’єкт бухгалтерського обліку як у міжнародній практиці, так і на Україні.

 

Таблиця 2.

Відмінності означення терміна «нематеріальний актив» у чинному законодавстві України

 

Крім цього, об’єктом обліку як окремого елемента нематеріальних активів може виступати гудвіл. Гудвіл – перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів, зобов’язань і непередбачених зобов’язань на дату придбання. Порядок обліку гудвілу у національному та міжнародному законодавстві регулюється відповідно П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств» та МСФЗ 3 «Об’єднання бізнесу» [8, с. 85]. Багатогранність різновидів нематеріальних активів, як об’єктів обліку, викликає необхідність систематизації та узагальнення нормативної бази у сфері господарської діяльності, авторського, винахідницького та патентного права тощо. При цьому, об’єкти нематеріальних активів підприємства є результатом інвестиційної діяльності у сфері інтелектуальних та інноваційних інвестицій, які захищені відповідним законодавством.

Проведений моніторинг нормативно-правової бази дав змогу поділити її на чотири рівні:

­                 загальне законодавство, що включає у себе кодекси України, низку законів України, постанов, указів, наказів;

­                 спеціальне законодавство, яке поділено на законодавства у сфері промислової власності та у сфері авторського права і суміжних прав;

­                 вітчизняні та міжнародні стандарти.

­                 внутрішні документи промислових підприємств.

В табл. 3 представлені указані рівні нормативно-правої бази регулювання оцінки, а також обліку нематеріальних активів.

 

Таблиця 3.

Рівні нормативного регулювання оцінки нематеріальних активів підприємства

 

Перших три рівні регулюються на рівні держави і є обов’язковими для виконання усіма підприємствами та організаціями. При чому, документи певного рівня не повинні суперечити документам більш вищого рівня. Документи четвертого рівня формуються безпосередньо на підприємстві.

Отже, оцінка нематеріальних активів, у тому числі об’єктів права інтелектуальної власності, здійснюється згідно із Законом України від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» [9], Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»[10], затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440, Національним стандартом № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1185 [11] та Методикою оцінки майнових прав інтелектуальної власності, затвердженою наказом Фонду державного майна України від 25.06.2008р. №740 [12]. Ці нормативно-законодавчі акти наближені до міжнародних стандартів оцінки майна (МСО), що розроблені Міжнародним комітетом зі стандартів оцінки майна(TIAVSC) і чинні з 1994 р.

Висновки. Проведений аналіз опрацьованих джерел щодо нормативного забезпечення оцінки нематеріальних активів дозволяє виокремити ряд існуючих проблем, а саме:

­                 відсутність єдиного визначення поняття «нематеріальні активи»;

­                 відсутність єдиної економічної класифікації нематеріальних активів;

­                 неузгодженість важливих положень окремих документів нормативно-правового забезпечення, що визначають методику оцінки нематеріальних активів.

 

Література.

1. Піняк І. Маркетингові інтелектуальні активи: підходи до оцінки [Електронний ресурс] /І. Піняк, О. Бурліцька // Соціально-економічні проблеми і держава. — 2012. — Вип. 2 (7). —С. 250-256.

2. Ащаулов В.В. Особливості формування маркетингової стратегії підприємства в умовах конкурентного ринку / В. В. Ащаулов // Держава та регіони. Сер. : Економіка та підприємництво. – 2013. – 1. – С. 88-91.

3. Євтушенко Г.В. Сутність і зміст марочного капіталу як економічної категорії / Г.В. Євтушенко // Комунальне господарство міст. Серія« Економічні науки». – 2012. − № 104. − С. 260–266.

4. Балабанова Л.В. Стратегічне управління маркетинговою діяльністю : моногр. / Л.В. Балабанова, Ю.М. Логвіна. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2012. – С. 250.

5. Булєєв І. П. Стратегія управління інтелектуальним капіталом підприємств : монографія / І. П. Булєєв, А. Я. Берсуцький, І. В. Бриль; НАН України, Ін-т економіки пром-сті, Донец. ун-т економіки та права. – Донецьк : ДонУЕП, 2013. – 207 c.

6. Маркетинг в Україні в умовах глобалізації: монографія / Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана». – К. : КНЕУ, 2013. – 419с.

7. Лабурцева О. І. Маркетинг і розвиток підприємництва в легкій промисловості України:  [монографія] / О.І. Лабурцева. Київський національний ун-т технологій та дизайну. – К. : КНУТД, 2013. – 363с.

8. Акулич І.Л., Герчиков І.З. Маркетинг: Навч. посібник / Акулич І.Л., Герчиков І.З.. – Мінськ: Інтерпресервіс; Місанта, 2012. – 369 с.

9. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» [Електронний ресурс] / Верховна Рада України; від 12.07.2001 №2658-III (із змінами). — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2658-14

10. Національний стандарт оцінки №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України; постанова від 10.09.2003 р. №1440. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

11. Національний стандарт № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності» [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України; постанова від 03.10.2007 №1185. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/1185-2007-п

12. Методика визначення економічної ефективності витрат на наукові дослідження і розробки та їх впровадження у виробництво [Електронний ресурс] / Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України; наказ від 25.09.2001 № 218/446. — Режим доступу: http://www.uazakon.com/documents/date_2o/pg_ igwzop.htm

 

References.

1. Piniak, I. and Burlitska, O. (2012), "Marketing Intellectual Assets: Approaches to Evaluation", Sotsialno-ekonomichni problemy i derzhava, vol. 2 (7), pp. 250-256.

2. Ashchaulov, V.V. (2013), "Features of the formation of the marketing strategy of the enterprise in a competitive market", Derzhava ta rehiony. Ser. : Ekonomika ta pidpryiemnytstvo, vol. 1, pp. 88-91.

3. Yevtushenko, H.V. (2012), "The essence and content of venture capital as an economic category", Komunalne hospodarstvo mist. Seriia« Ekonomichni nauky», vol. 104, pp. 260–266.

4. Balabanova, L.V. and Lohvina, Yu.M. (2012), Stratehichne upravlinnia marketynhovoiu diialnistiu [Strategic management of marketing activities], DonNUET, Donetsk, Ukraine, p. 250.

5. Bulieiev, I. P. Bersutskyi, A. Ya. and Bryl, I. V. (2013), Stratehiia upravlinnia intelektualnym kapitalom pidpryiemstv [Strategy of intellectual capital management of enterprises], NAN Ukrainy, In-t ekonomiky prom-sti, Donets. un-t ekonomiky ta prava, Donetsk, Ukraine, p. 207.

6. Marketynh v Ukraini v umovakh hlobalizatsii [Marketing in Ukraine in the conditions of globalization], Derzhavnyi vyshchyi navchalnyi zaklad «Kyivskyi natsionalnyi ekonomichnyi un-t im. Vadyma Hetmana», KNEU, Kyiv, Ukraine, 2013, p. 419.

7. Laburtseva, O. I. (2013), Marketynh i rozvytok pidpryiemnytstva v lehkii promyslovosti Ukrainy [Marketing and business development in the light industry of Ukraine], Kyivskyi natsionalnyi un-t tekhnolohii ta dyzainu, Kyiv, Ukraine, p.363.

8. Akulych, I.L. and Herchykov, I.Z. (2012), Marketynh [Marketing], Interpreservis; Misanta, Minsk, p. 369.

9. The Verkhovna Rada of Ukraine (2001), The Law of Ukraine "On Evaluation of Property, Property Rights and Professional Evaluation Activity in Ukraine", available at: http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2658-14

10. Cabinet of Ministers of Ukraine (2003), National Standard for Evaluation No. 1 "General Principles of Appraisal of Property and Property Rights", available at: http://zakon.rada.gov.ua

11. Cabinet of Ministers of Ukraine (2007), National Standard No. 4 "Appraisal of Intellectual Property Rights", available at:  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/1185-2007-p

12. Ministry of Economy and European Integration of Ukraine (2001), Order "Methodology for determining the cost-effective cost of research and development and their introduction into production", available at: http://www.uazakon.com/documents/date_2o/pg_igwzop.htm

 

Стаття надійшла до редакції 07.12.2017 р.